Адміністративно-правовий захист прав суб’єктів інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 342.347

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

адміністративно-правовий захист прав суб'єктів інтелектуальної власності

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Тандир Олексій Віталійович

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент

Слюсаренко Сергій Вікторович,

Національний університет біоресурсів

і природокористування України, в. о. завідувача кафедри адміністративного та фінансового права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

Стеценко Семен Григорович,

Інститут кримінально-виконавчої служби,

перший заступник начальника інституту

з навчально-методичної та наукової роботи

кандидат юридичних наук

Кіріленко Федір Олександрович,

Міністерство внутрішніх справ України,

старший інспектор з особливих доручень

МВС України

Захист відбудеться « » грудня 2013 р. о 10.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03040, м. Київ, вул. Генерала Родімцева, 19, навчальний корпус № 1, кімната 97

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус № 4, кімната № 41а

Автореферат розісланий « » листопада 2013 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. Ю. Піддубний

АНОТАЦІЯ

Тандир О. В. Адміністративно-правовий захист прав суб'єктів інтелектуальної власності. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2013.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і практичних проблем адміністративно-правового захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності на належні їм об'єкти такого права.

У роботі досліджуються питання адміністративних процедур, сутності адміністративних проваджень та особливостей механізму розгляду справ судами, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності.

На основі сучасних методологічних підходів, доктринального аналізу теоретичних джерел адміністративно-правової науки, узагальнення нормотворчої та правозастосовної практики у сфері правового регулювання інтелектуальної власності запропоновані нові або уточнені визначення низки адміністративно-правових категорій і понять.

На підставі узагальнення норм національного та міжнародного законодавства, вивчення й аналізу практичного матеріалу системно й комплексно досліджуються особливості захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності та розглядаються проблеми, пов'язані з порушенням об'єктів права інтелектуальної власності.

Особливу увагу приділено дослідженню норм адміністративного та спеціального законодавства. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення чинного адміністративного законодавства у сфері інтелектуальної власності.

Ключові слова: адміністративне та спеціальне законодавство, адміністративний та судовий захист, суб'єкти та об'єкти інтелектуальної власності, адміністративна відповідальність.

АНОТАЦИЯ

Тандыр А. В. Административно-правовая защита прав субъектов интеллектуальной собственности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2013.

Диссертация посвящена исследованию теоретических и практических проблем административно-правовой защиты прав субъектов интеллектуальной собственности на принадлежащие им объекты права интеллектуальной собственности.

В работе исследуются роль и место процедурных институтов в системе административного права, а также особенностей механизма рассмотрения дел судами при нарушении прав интеллектуальной собственности.

Отмечается, что административная защита прав субъектов права интеллектуальной собственности неразрывно связана с административним процессом и характеризуется тем, что во время его осуществления возникают административно-процессуальные отношения между лицом, которое совершило административное правонарушение, и уполномоченным органом государства и его должностным лицом, что в свою очередь рождает цепь процессуальных действий, в том числе во время досудебного административного рассмотрения.

В связи с отсутствием законодательного регулирования стадий рассматрения в делах об административных правопорушениях рассмотрены существующие в административно-правовой науке взгляды ученых относительно их количества. Под стадией ведения в делах нарушения объектов права интеллектуальной собственности необходимо понимать относительно отдельные части административного ведения, которые представляют совокупность процесуальних стадий, предусмотренных нормами административного законодательства для разрешения конкретного дела по существу.

В процессе исследования правоприменительной деятельности указывается, что судебная защита является основной формою защиты суъективных прав собственников объектов права интеллектуальной собственности. Указывается, что право на защиту в судебном и ином встановленном законом порядке предусмотрено также нормами специального законодательства. Наводится перечень статей, соответственно с которыми такая защита может осуществлятся только в судебном порядке.

Указывается, что проблема должного и эффективного правового регулирования судебной экспертизы недостаточно урегулирована административным законодательством, акцентируется внимание на отсутствии сроков проведения судебных экспертиз, что имеет негативное влияние на защиту прав интеллектуальной собственности.

На основании современных методологических подходов, доктринального анализа теоретических источников административно-правовой науки, обобщения нормотворческой и правоприменительной практики в сфере правового регулирования интеллектуальной собственности предложены новые или уточненные определения ряда административно-правовых категорий и понятий.

На основании обобщения норм национального и межнародного законодательства, изучения и анализа практического материала системно и комплексно исследуются особенности защиты прав субъектов права интеллектуальной собственности и рассматриваются проблемы, связанные с нарушением объектов права интеллектуальной собственности.

Особое внимание уделено исследованию норм административного и специального законодательства. В процессе исследования нормативно-правовой базы сделан вывод о наличии ряда пробелов и коллизий в правовом регулировании порядка использования объектов права интеллектуальной собственности, а также ряда недостатков в правоприменительной деятельности при применении статей административного кодекса предусматривающих ответственность за нарушение интеллектуальной собственности.

В результате проведенного исследования сформулировано ряд предложений по усовершенствованию действующего административного законодательства в сфере интеллектуальной собственности.

Ключевые слова: административное и специальное законодательство, административная и судебная защита, субъекты и объекты интеллектуальной собственности, административная ответственность.

ANNOTATION

Tandyr А. V. Administrative and legal protection of rights of subjects of intellectual property. - Manuscript.

The Dissertation for a Candidate's Degree in jurisprudence with the speciality 12.00.07. - Administrative Law and Process; Financial Law; Information law. - National University of Life and Environment of Science of Ukraine. - Kiev, 2013.

The Dissertation is devoted to research of theoretical and practical problems of administrative legal protection of rights of subjects of intellectual property law on belonging to them items of such a law.

The questions of administrative procedures are investigated in this work, essence of administrative conduct and particularities of mechanism of consideration of cases by courts, related to protection of intellectual property rights.

On the basis of modern methodological approaches, doctrine analysis of theoretical sources of administrative legal science, generalization of norm setting and law-enforcement practice in the field of the legal control of intellectual property there are offered new or clarified definitions, a set of administrative-legal categories and concepts.

On the basis of generalization of norms of national and international legislation, study and analysis of practical matters the features of protection of subjects of intellectual property law are researched systemically and complexly and the problems related to violation of objects of intellectual property law are examined.

The special attention is paid to research of norms of administrative and special legislation. As a result of the conducted investigation, a number of proposals were formulated for improvement of current administrative legislation in the field of intellectual property.

Key words: administrative and special legislation, administrative and judicial defence, subjects and items of intellectual property, administrative responsibility.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідність удосконалення адміністративного захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності на належні їм об'єкти такого права в Україні викликана вимогою часу. Незалежною країна не може бути без економічного розвитку, а розвинута незалежна економічна структура держави неможлива без гарантованого захисту.

Актуальність теми дослідження обумовлена науково-теоретичним і практичним значенням адміністративно-правового захисту. На сьогодні Кодекс України про адміністративні правопорушення не в повній мірі забезпечує захист прав суб'єктів інтелектуальної власності, не відображає еволюційних змін у сфері інтелектуальної власності тощо, що негативно позначається на охороні об'єктів права інтелектуальної власності.

Одним із завдань уповноважених органів, їх посадових осіб є здійснення адміністративних процедур, покликаних забезпечити провадження в справах про адміністративні правопорушення з метою захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності. Серед публічних органів, їх посадових осіб суд (суддя) посідає центральне місце при розгляді адміністративних справ, пов'язаних із захистом прав суб'єктів інтелектуальної власності, але наскільки ефективно буде здійснений такий захист, і чи будуть винні особи притягнуті до адміністративної відповідальності, залежить від того, як буде здійснюватися провадження у справах про адміністративні правопорушення уповноваженими на те посадовими особами.

Дисертаційне дослідження адміністративно-правового захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності сприятиме не лише ефективному удосконаленню адміністративного законодавства України, а й вирішенню практичних проблем адміністративного процесу, спрямованих не тільки на захист прав суб'єктів інтелектуальної власності, але й на забезпечення прав та законних інтересів осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення об'єктів інтелектуальної власності. Наведені підстави й зумовили вибір дисертаційного дослідження.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців: В. Б. Авер'янова, О. Ф. Андрійко, І. В. Арістової, Г. А. Андрощука, О. М. Бандурка, Д. Н. Бахраха, Ю. П. Битяка, Ю. Л. Бошицького, В. М. Гаращука, І. П. Голосніченка, І. В. Гиренко, С. Т. Гончарука, Е. Ф. Демського, Є. В. Додіна, С. В. Ківалова, Ф. О. Кіріленка, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, Р. А. Калюжного, А. Т. Комзюка, О. В. Кузьменко, В. І. Курила, О. П. Орлюк, О. І. Остапенка, В. Г. Перепелюка, О. А. Підопригори, Н. Г. Салищевої, О. П. Світличного, О. Д. Святоцького, А. О. Селіванова, C. В. Слюсаренка, В. Д. Сорокина, М. Ф. Стахурського, С. Г. Стеценка, В. П. Тимощука, Ю. О. Тихомирова, М. М. Тищенка, Н. В. Хорощак, П. М. Цибульова, Ю. С. Шемшученка та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» від 27 червня 2007 р., Програми розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні на 2009-2014 роки, затвердженої рішенням Колегії Державного департаменту інтелектуальної власності (протокол № 14 від 14 грудня 2009 р.), у межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних і практичних питань організаційно-правових засад захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності на належні їм об'єкти такого права, обґрунтування нових наукових положень і пропозицій щодо вдосконалення адміністративного та спеціального законодавства.

Досягнення мети забезпечили постановка та виконання таких задач:

- з метою вдосконалення адміністративно-правового захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності здійснити дослідження чинного законодавства у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності;

– дослідити сутність, правову природу адміністративної конфіскації та на цій підставі визначити напрями вдосконалення законодавства про адміністративні правопорушення у сфері захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності на належні їм об'єкти такого права;

– проаналізувати місце та роль адміністративних процедур та адміністративного процесу в захисті прав суб'єктів інтелектуальної власності;

– проаналізувати сутність адміністративних проваджень та на цій підставі навести перелік заходів процесуального забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, пов'язаних із захистом об'єктів права інтелектуальної власності, що можуть здійснювати уповноважені особи органів виконавчої влади;

– з'ясувати місце і роль державних інституцій у сфері захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності та розробити пропозиції, спрямовані на їх удосконалення;

– охарактеризувати основні засади судового захисту суб'єктивних прав правовласників об'єктів права інтелектуальної власності;

– дослідити загальні положення про судову експертизу та види судових експертиз, охарактеризувати їх вплив на стан охорони об'єктів права інтелектуальної власності;

- з метою гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС розкрити зміст правової охорони об'єктів права інтелектуальної власності в умовах євроінтеграційних процесів та охарактеризувати його вплив на стан охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при адміністративно-правовому захисті прав суб'єктів інтелектуальної власності на належні їм об'єкти права інтелектуальної власності.

Предметом дослідження є адміністративне та спеціальне законодавство, що регулює адміністративно-правовий захист прав суб'єктів інтелектуальної власності на належні їм об'єкти права інтелектуальної власності.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні методи наукового пізнання. Їх застосування ґрунтується на системному підході, що дає можливість досліджувати розглядувані проблеми всебічно, виходячи зі змісту їх предмету. Застосування діалектичного методу дало змогу дослідити захист прав суб'єктів права інтелектуальної власності на належні їм об'єкти такого права в адміністративному та судовому порядку та зв'язок адміністративного законодавства з іншими правовими явищами і категоріями (розділ 1, 2, 3). У роботі застосовуються такі методи наукового пізнання: діалектичний і структурно-функціональний - при визначенні місця і ролі судової гілки влади серед інших гілок державної влади, місця адміністративно-деліктного провадження в структурі адміністративного процесу (підрозділ 1.1), системного аналізу - для співставлення розшарованого адміністративного деліктного законодавства з метою з'ясування його впливу на роль судді в адміністративно-деліктному провадженні (підрозділ 2.1), логіко-семантичний - для аналізу та поглиблення понятійного апарату (підрозділи 2.2, 3.1), статистичного - для з'ясування сучасного стану розгляду справ суддями про адміністративні правопорушення при захисті прав суб'єктів права інтелектуальної власності (підрозділи, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3). Використання порівняльно-правового методу дозволило з'ясувати шляхи вдосконалення адміністративного законодавства у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності (підрозділ 3.2). У досліджені також використовувалися методи документального аналізу, експертних оцінок та ряд інших.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є самостійним комплексним дослідженням адміністративно-правового захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності на належні їм об'єкти права інтелектуальної власності при здійсненні адміністративних процедур та захисту в адміністративно-деліктному провадженні в суді.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких основних положеннях:

уперше:

- обґрунтовано, що ст. 164-7 КУпАП «Порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів» не є порушенням об'єктів права інтелектуальної власності;

- шляхом обґрунтованої пропозиції доведено, що відсутність в КУпАП ст. 164-13 «Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва» в частині конфіскації незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення, є недоліком адміністративного законодавства. Вноситься пропозиція про доцільність включення такої правової норми до ст. 164-13 КУпАП;

- доведено, що недоліком адміністративного законодавства є відсутність у чинному кодексі статті, яка б передбачала адміністративну відповідальність особи, яка не виконує законних вимог посадових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері захисту об'єктів права інтелектуальної власності. Пропонується включити до КУпАП ст. 188-43 «Невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері захисту об'єктів права інтелектуальної власності»;

удосконалено:

- положення про те, що недоліком адміністративного законодавства є відсутність у чинному КУпАП норми, згідно з якою у разі конфіскації і знищення незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів тощо (контрафактної продукції) таке знищення повинно здійснюватися за рахунок особи, визнаної судом винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 51-2, 164-3, 164-6, 164-9 КУпАП;

- з урахуванням особливостей об'єктів права інтелектуальної власності та характеру нормативного регулювання в адміністративному законодавстві виділено два відносно самостійні інститути адміністративної відповідальності у сфері порушення об'єктів права інтелектуальної власності:

1) адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 51-2, 164-3, 164-6, 164-9, 164-13 КУпАП;

2) окрему групу адміністративних правопорушень становлять проступки, пов'язані з переміщенням товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності (ст. 476 МК України);

- поняття «адміністративно-правового захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності», під яким слід розуміти сукупність правових заходів, спрямованих на захист, відновлення і визнання їх прав, припинення порушень та застосування заходів адміністративного примусу, що застосовуються компетентним органом держави, їх посадовими особами та судами в разі порушення об'єкта права інтелектуальної власності;

дістали подальшого розвитку:

- обґрунтування, що в результаті порушення справи про адміністративне правопорушення, складання протоколу, направлення протоколу до суду, застосування судом (суддею) заходів адміністративного примусу, виконання постанови винною особою, досягається мета адміністративної відповідальності;

- доведено, що судова експертиза здійснюється щодо авторського права суміжних прав та об'єктів промислової власності, в межах якої можуть здійснюватися психологічна, мистецтвознавча, економічна та наукова і науково-технічна види експертиз;

- окрему групу в межах експертного дослідження об'єктів права інтелектуальної власності становлять економічні експертизи, що зв'язані з визначенням вартості об'єктів та розрахунків збитків, завданих у результаті порушення майнових прав власників таких об'єктів, і мають безпосередній вплив на вид юридичної відповідальності особи, винної у порушенні майнових прав суб'єктів інтелектуальної власності;

- поняття «судова експертиза у сфері порушення об'єктів права інтелектуальної власності» визначено як окремий правовий інститут у судовому процесі, який передбачений процесуальним законодавством та іншими нормативно-правовими актами для об'єктивного вирішення спору і є невід'ємною складовою захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані:

- у науково-дослідній роботі - для поглиблення теорії адміністративного процесу, здійснення адміністративно-деліктного провадження;

– у правотворчій діяльності - при розробці нових і вдосконаленні чинних нормативно-правових актів, що регулюють порядок провадження в справах про адміністративні проступки;

– у правозастосовній діяльності - при безпосередньому розгляді справ про адміністративні проступки, накладенні адміністративних стягнень, перегляді постанов про накладення адміністративних стягнень (Акт впровадження в наукову діяльність Апеляційного суду Київської області № 1100 / 13 від 10. 04. 2013р.);

– у навчальному процесі - у процесі викладання навчальних дисциплін «Адміністративний процес» - при висвітленні питань, що стосуються адміністративно-деліктного провадження, суб'єктів його здійснення, реалізації їх адміністративно-процесуального статусу; «Адміністративно-деліктне право» - при розгляді питань накладення адміністративних стягнень, розмежування компетенції органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення (Акт впровадження в навчальний процес Національної школи суддів України № 03-05 / 1339 від 12 квітня 2013 р.).

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації, висновки і рекомендації обговорювалися і були схвалені на засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права, вченої ради ННІ земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України. Основні положення, висновки і рекомендації, що містяться у роботі, були оприлюднені у виступах з науковими доповідями на міжнародних науково-практичних конференціях: «Правова охорона об'єктів інтелектуальної власності та забезпечення захисту майнових прав та інтересів суб'єктів інтелектуальної власності в аграрному секторі економіки» (м. Київ, 25 квітня 2012 р.); «Актуальні проблеми публічного та приватного права» (м. Запоріжжя, 3 жовтня 2012 р.); «Забезпечення прав людини в міжнародному та національному судочинстві» ( м. Київ, 12 грудня 2012 р.); «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства» ( м. Київ, 16-17 травня 2013 р.).

Публікації. Основні результати дисертації викладено у шести наукових статтях, п'ять із яких опубліковано у фахових виданнях та у чотирьох тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою та задачами дослідження й характером розглянутих проблем. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 203 сторінки, з них основний текст - 176 сторінок, список використаних джерел - 22 сторінки (210 найменувань), додатки займають 5 сторінок.

адміністративний конфіскація інтелектуальний власність

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. «Теоретико-правова характеристика впливу норм адміністративного законодавства на стан правової охорони інтелектуальної власності» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Роль адміністративних процедур та адміністративного процесу у захисті прав суб'єктів інтелектуальної власності» здійснюється аналіз наукових думок щодо ролі адміністративного законодавства в захисті прав суб'єктів інтелектуальної власності.

Розглянуто місце та роль процедурних інститутів у системі адміністративного права. Зазначається, що адміністративний захист прав суб'єктів інтелектуальної власності на належні їм об'єкти такого права нерозривно пов'язаний з адміністративним процесом і характеризується тим, що під час його здійснення виникають адміністративно-процесуальні відносини між особою, яка здійснила правопорушення, і уповноваженим органом держави та її посадовою особою, що у свою чергу породжує низку процесуальних дій, у тому числі під час досудового адміністративного провадження.

Наголошується на ролі адміністративного процесу у захисті прав суб'єктів інтелектуальної власності, зокрема зазначається, що:

- адміністративний процес складається з правовідносин прав суб'єктів інтелектуальної власності та органів виконавчої влади, їх посадових осіб, діяльність яких урегульована процесуальними нормами;

- адміністративний процес включає діяльність органів виконавчої влади з реалізації регулятивних норм, пов'язаних з об'єктами права інтелектуальної власності, і має обмежений характер щодо вжиття заходів адміністративного примусу;

- адміністративний процес пов'язаний із специфікою об'єктів права інтелектуальної власності і реалізується різними суб'єктами, які належать до різних структур органів виконавчої влади, що мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення у разі порушення об'єктів права інтелектуальної власності, але не можуть застосовувати до винних осіб заходи адміністративної відповідальності, що є прерогативою суду (судді).

У підрозділі 1.2. «Сутність адміністративних проваджень у сфері захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності» здійснено правовий аналіз діяльності уповноважених державою суб'єктів, які мають право здійснювати провадження про адміністративні правопорушення.

На підставі визначених в адміністративно-правовій науці провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, які поділяються на спрощені та звичайні, зазначається, що спрощене провадження застосовується щодо невеликої кількості правопорушень і не може застосовуватися щодо осіб, що порушують права суб'єктів інтелектуальної власності, спрощене провадження не передбачає складання протоколу, тоді як звичайне здійснюється у разі порушення об'єктів права інтелектуальної власності шляхом складання протоколу, який є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення при розгляді справи у судовому порядку.

За відсутності законодавчого врегулювання стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення розглянуто існуючі в адміністративно-правовій науці погляди науковців щодо їх кількості. На цій підставі під стадією провадження у справах порушення об'єктів права інтелектуальної власності необхідно розуміти відносно відокремлені частини адміністративного провадження, які являють собою сукупність процесуальних етапів, передбачених нормами адміністративного законодавства для вирішення конкретної справи по суті. Найбільш важливою стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення є адміністративне розслідування, яке виступає початковою стадією провадження.

Під адміністративним провадженням у сфері порушення прав суб'єктів інтелектуальної власності слід розуміти дії уповноважених державою суб'єктів, діяльність яких урегульована нормами адміністративного та спеціального законодавства і спрямована на вирішення справ про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за порушення об'єктів права інтелектуальної власності.

У підрозділі 1.3. «Протокол - найважливіше джерело доказів у справах про адміністративні правопорушення» наводиться перелік уповноважених владних суб'єктів, які при порушенні об'єктів права інтелектуальної власності мають складати протоколи у справах про адміністративні правопорушення.

Наголошується, що «Порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів» (ст. 164-7) не є порушенням прав інтелектуальної власності. Об'єктивна сторона цього порушення полягає в розповсюдженні і демонструванні фільмів з порушенням умов, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів. Державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів видається Міністерством культури України юридичній або фізичній особі - суб'єкту підприємницькій діяльності, відповідно до Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. №1315. Мається на увазі не порушення авторських і суміжних прав інтелектуальної власності, коли це здійснюється при демонструванні і розповсюдженні фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів на каналах мовлення телебачення України (ст. 164-6), а порушення індексів, що визначає глядацьку аудиторію, і які поділяються на певні індекси: дитяча аудиторія; 14 років; 16 років; 18 років; 21 рік; фільми, які дозволяється переглядати у присутності батьків, у певний час: денний, нічний тощо.

На підставі аналізу глави 15 КУпАП зроблено висновок, що недоліком адміністративного законодавства є відсутність у чинному кодексі статті, яка б передбачала адміністративну відповідальність особи, яка не виконує законних вимог посадових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої у сфері захисту інтелектуальної власності. Враховуючи важливість сфери об'єктів права інтелектуальної власності для суспільних відносин, вважаємо, що ст. 188 - 43 повинна бути включена до КУпАП.

Розділ 2. «Загальні засади захисту прав інтелектуальної власності судами України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Захист прав суб'єктів інтелектуальної власності судами України» зазначається, що захист майнових та немайнових прав суб'єктів інтелектуальної власності здійснюється в судовому порядку.

При порушенні прав на об'єкти права інтелектуальної власності, залежно від завданої майнової шкоди, суб'єкта правопорушення такий захист може здійснюватися шляхом розгляду справи в цивільному, господарському, адміністративному або кримінальному судочинстві.

Розглянуто статті адміністративного та митного кодексів України, нормами яких передбачено адміністративну відповідальність за незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також норми спеціального та міжнародного законодавства у сфері інтелектуальної власності.

Здійснено аналіз діяльності судів України щодо захисту майнових та немайнових прав суб'єктів інтелектуальної власності. Зазначено, що такий захист у своїй більшості здійснюється місцевими судами.

Наголошено, що одним із дієвих способів захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності є обов'язок винної особи відшкодувати заподіяні противоправними діями збитки та відшкодувати майнову шкоду.

Встановлено, що під судовим захистом прав суб'єктів інтелектуальної власності на належні їм об'єкти права інтелектуальної власності слід розуміти систему спеціальних заходів, спрямованих на визнання, відновлення, припинення порушень та вжиття до порушників заходів юридичної відповідальності.

У підрозділі 2.2. «Конфіскація у сфері інтелектуальної власності як спеціальна ознака захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності» розглянуто питання спеціальної конфіскації, пов'язаної із захистом прав інтелектуальної власності, яке є недостатньо дослідженим у науці адміністративного права, а на законодавчому рівні поняття і порядок її застосування майже не розроблені.

Встановлено, що в практичній діяльності виникають певні проблеми з визначенням підвідомчості справ про адміністративне правопорушення, коли санкцією правової норми за порушення прав інтелектуальної власності передбачено застосуванням декількох адміністративних стягнень (зокрема, конфіскації та штрафу).

Конфіскація, згідно зі ст. 29 КУпАП, означає примусову безоплатну передачу майна у власність держави. Адміністративне законодавство допускає конфіскацію лише конкретного майна: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, і грошей, одержаних в результаті вчинення такого правопорушення.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави констатувати, що конфіскація у сфері порушення прав інтелектуальної власності передбачена нормами цивільного, господарського, кримінального, міжнародного, спеціального, митного та адміністративного законодавства. Автор приходить до висновку, що:

1) спеціальною конфіскацією у сфері порушення об'єктів права інтелектуальної власності є примусова і безоплатна передача у власність держави незаконно виготовленої продукції та обладнання матеріалів (майна), які були призначені для її виготовлення або використовувалися при вчиненні адміністративного правопорушення;

2) спеціальна конфіскація застосовується судом по відношенню до осіб, які вчинили правопорушення у сфері порушення прав інтелектуальної власності, передбачених статтями 51-2; 164-3, 164-6, 164-9 КУпАП;

3) спеціальній конфіскації може підлягати майно (гроші), отримані від вчинення адміністративного правопорушення;

4) конфіскація застосовується судом до товарів, які переміщуються через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності (ст. 476, ч. 2 ст. 511 МК України);

5) спеціальна конфіскація у сфері порушення прав інтелектуальної власності не є видом покарання особи, винної у порушенні прав інтелектуальної власності.

У підрозділі 2.3. «Судова експертиза як невід'ємна складова захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності». Встановлено, що проблема належного й ефективного правового регулювання судової експертизи недостатньо врегульована адміністративним законодавством, акцентується увага на відсутності терміну проведення судових експертиз, що, на думку автора, має негативний вплив на захист прав інтелектуальної власності.

На підставі аналізу нормативно-правових актів, незважаючи на значну кількість об'єктів права інтелектуальної власності, зроблено висновок, що судова експертиза здійснюється щодо авторського права, суміжних прав та об'єктів промислової власності.

Здійснений аналіз судових експертиз як складових захисту прав інтелектуальної власності дає підстави зазначити:

по-перше, дослідження здійснюються тільки щодо двох груп об'єктів права інтелектуальної власності: авторського права і суміжних прав та промислової власності;

по-друге, дослідження об'єктів права інтелектуальної власності здійснюється в психологічному, технічному та економічному напрямках, які є правовою складовою;

по-третє, правовий напрям дослідження об'єктів права інтелектуальної власності пов'язаний з їх правовою охороною;

по-четверте, виявлена у процесі експертного дослідження інформація іноді виступає вирішальним доказом у судовій справі.

Окрему групу в межах експертного дослідження об'єктів права інтелектуальної власності становлять економічні експертизи, що зв'язані з визначенням вартості об'єктів та розрахунків збитків, завданих у результаті порушення майнових прав власників таких об'єктів і має безпосередній вплив на вид юридичної відповідальності особи, винної у порушенні майнових прав суб'єктів інтелектуальної власності.

Автор зазначає, що судова експертиза у сфері інтелектуальної власності - це окремий правовий інститут у судовому процесі, який передбачений процесуальним законодавством та іншими нормативно-правовими актами і є невід'ємною складовою захисту прав суб'єктів права інтелектуальної власності.

Розділ 3. «Шляхи удосконалення охорони прав інтелектуальної власності» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Захист прав інтелектуальної власності в умовах євроінтеграційних процесів» зазначається, що охорона та захист прав інтелектуальної власності здійснюється в декількох напрямках: національному, основаному на прийнятті національних нормативних актів; міжнародному, що здійснюється шляхом прийняття регіональних і загальних конвенцій, багатосторонніх та двосторонніх угод.

Звертається увага на обов'язкове виконання Україною положень Угоди TRIРS. Згідно зі ст. 41 цієї Угоди її члени повинні гарантувати, що процедури щодо захисту прав інтелектуальної власності, як визначено в цій частині, передбачаються їхнім законодавством з тим, щоб дозволити ефективні заходи проти будь-якої дії, що порушує права інтелектуальної власності, яка підлягає під цю Угоду, включаючи термінові заходи, спрямовані на запобігання порушень та заходи, що стримують від подальших порушень. Ці процедури повинні застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення бар'єрів для законної торгівлі та забезпечити гарантії проти їх зловживань. Особливо це стосується адміністративних рішень та їх перегляду на відміну кримінальних справ, захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні. У статтях 44 та 50 Угоди TRIРS акцентується увага на тому, що органи судової влади повинні мати право вимагати від сторони припинити порушення прав інтелектуальної власності та inter alia запобігти введенню до комерційних каналів під їх юрисдикцією імпортованих товарів, що ввозяться з порушенням прав інтелектуальної власності, відразу після проходження такими товарами митного кордону. Зазначається, що члени цієї Угоди не зобов'язані надавати такі повноваження стосовно об'єкта, що охороняється, придбаного або замовленого стороною до того, як вона дізналася або мала достатні підстави, щоб дізнатися про те, що торгівля таким об'єктом означатиме порушення прав інтелектуальної власності.

На підставі проведеної загальної характеристики правовідносин у сфері інтелектуальної власності зазначається, що право інтелектуальної власності європейської та світової спільноти безпосередньо поширюється і впливає на національну систему правової охорони об'єктів права інтелектуальної власності.

Підрозділ 3.2. «Шляхи удосконалення адміністративного законодавства у сфері охорони інтелектуальної власності» присвячено дослідженню та вдосконаленню адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності.

Автор дійшов висновку, що відсутність у ст. 51-2 КУпАП такого об'єкта як порода тварин є однією з підстав того, що у разі порушення цього об'єкта особою така особа може бути не притягнута до адміністративної відповідальності. Такий підхід законодавця до норми статті, якою не передбачена адміністративна відповідальність конкретного об'єкта права інтелектуальної власності, ускладнює правозастосовну діяльність.

Породу тварин необхідно розглядати як найбільш значущий різновид об'єктів права інтелектуальної власності (племінні (генетичні) ресурси) у племінній справі, а тому такий об'єкт права інтелектуальної власності, як порода тварин, повинен бути обов'язково прописаний у ст. 51-2 КУпАП.

З урахуванням особливостей об'єктів права інтелектуальної власності та характеру нормативного регулювання в адміністративному законодавстві зазначається два відносно самостійні інститути адміністративної відповідальності у сфері порушення прав інтелектуальної власності:

1) адміністративні правопорушення, що порушують майнові та немайнові права суб'єктів права інтелектуальної власності на належні їм об'єкти такого права, передбачені нормами ст. 51-2, 164-3, 164-6, 164-9, 164-13 КУпАП;

2) адміністративні правопорушення, пов'язані з переміщенням товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності (ст. 476 МК України).

Проблемним питанням у сфері порушення прав інтелектуальної власності є відсутність у чинному КУпАП правової норми, згідно з якою у разі конфіскації і знищення незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів тощо (контрафактної продукції) таке знищення повинно здійснюватися за рахунок особи, визнаної судом винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 51-2, 164-3, 164-6, 164-7, 164-9 КУпАП. Пропонується внести до адміністративного законодавства правову норму, відповідно до якої таке знищення здійснюється особою, винною у такому правопорушенні.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дисертаційного дослідження, виконаного на підставі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення багатьох наукових праць у різних галузях знань, узагальнено й наведено вирішення наукової задачі, що виявляється в удосконаленні адміністративно-правового захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності на належні їм об'єкти права інтелектуальної власності.

1. Проаналізовано адміністративне та спеціальне законодавство у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності та на цій підставі сформульовано поняття «адміністративного захисту суб'єктів права інтелектуальної власності», яке визначаємо як сукупність правових заходів, спрямованих на захист, відновлення і визнання прав суб'єктів інтелектуальної власності, припинення порушень та застосування заходів адміністративного примусу компетентним органом держави, їх посадовими особами та судами у разі порушення об'єкта права інтелектуальної власності.

2. Особливістю адміністративних процедур у сфері захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності на належні їм об'єкти такого права є те, що залежно від об'єкта права інтелектуальної власності ці процедури можуть відрізнятися від інших процедур. Проте, незалежно від об'єкта права інтелектуальної власності, кожна з таких процедур - це система встановлених державою обов'язкових правил.

Визначальною характеристикою процесуальних відносин виступають судово-процесуальні правовідносини, в серцевину яких покладено:

- захист прав і законних інтересів суб'єктів права інтелектуальної власності;

- процесуальні відносини між судом (суддею) і суб'єктами судового процесу;

- забезпечення судом (суддею) правильного застосування Закону до винних осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності.

Зазначається, що адміністративний процес: складається із правовідносин суб'єктів права інтелектуальної власності та органів публічної влади, їх посадових осіб, діяльність яких урегульована процесуальними нормами; включає діяльність органів публічної влади з реалізації регулятивних норм, пов'язаних з об'єктами права інтелектуальної власності, і має обмежений характер щодо вжиття заходів адміністративного примусу; пов'язаний зі специфікою об'єктів права інтелектуальної власності та реалізується різними суб'єктами, які належать до різних структур органів публічної влади, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення у сфері порушення прав інтелектуальної власності, але не можуть застосовувати до винних осіб заходи адміністративного примусу, що є прерогативою суду (судді).

3. Наведено перелік заходів процесуального забезпечення провадження у

справах про адміністративні правопорушення, пов'язаних із захистом об'єктів права інтелектуальної власності, що можуть здійснювати уповноважені особи:

органів внутрішніх справ; органів у справах захисту прав споживачів; органів АМКУ; органів управління кінематографією; Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; органів СБУ; Міністерства доходів і зборів; державні інспектори з питань інтелектуальної власності; державні інспектори з охорони прав на сорти рослин.

Зауважено, що заходи процесуального забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення за порушення об'єктів права інтелектуальної власності, що здійснюють уповноважені посадові особи названих органів, мають різний перелік правових заходів у справах про адміністративні правопорушення.

4. На підставі дослідження адміністративного законодавства у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності розроблені пропозиції, спрямовані на його удосконалення. Доведено, що норми ст. 164-7 КУпАП «Порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів» не порушують об'єкти права інтелектуальної власності. Об'єктивна сторона цього порушення полягає у розповсюдженні і демонструванні фільмів з порушенням умов, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів з порушенням індексів, що визначає глядацьку аудиторію.

5. З метою удосконалення чинного законодавства пропонується доповнити КУпАП ст. 188-43 «Невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері захисту прав інтелектуальної власності» та викласти її у такій редакції:

ст. 188-43 «Невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері захисту прав інтелектуальної власності», які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства у сфері захисту прав інтелектуальної власності, а також створення перешкод для виконання покладених на них обов'язків, тягнуть за собою накладання штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

– відсутність у ст. 51-2 КУпАП такого об'єкта права інтелектуальної власності, як порода тварин, є однією з підстав вважати, що винна особа може бути не притягнута до адміністративної відповідальності. З метою удосконалення чинного законодавства пропонується доповнити ст. 51-2 КУпАП об'єктом права інтелектуальної власності - порода тварин.

6. Судовий захист є основною формою захисту суб'єктивних прав правовласників об'єктів права інтелектуальної власності. Право на захист у судовому та іншому встановленому законом порядку передбачено нормами спеціального законодавства, автором наводиться перелік статей, відповідно до яких такий захист може здійснюватися тільки у судовому порядку щодо захисту особистих немайнових і майнових прав суб'єктів права інтелектуальної власності на належні їм об'єкти такого права, передбачених нормами Законів України «Про авторське право і суміжні права» (ст. ст. 51 -53); «Про охорону прав на зазначення походження товарів» (ст. 25); «Про охорону прав на знак для товарів і послуг» (ст. 21); «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (ст. 35); «Про охорону прав на промислові зразки» (ст. 27); «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» (ст. 22);«Про охорону прав на сорти рослин» (ст. 54); «Про племінну справу у тваринництві» (ст. 21).

Під судовим захистом прав суб'єктів права інтелектуальної власності слід розуміти сукупність правових засобів, спрямованих на визнання, відновлення, припинення порушень та вжиття до порушників заходів юридичної відповідальності.

7. Аналіз норм чинного законодавства дає підстави констатувати, що конфіскація у сфері порушення прав інтелектуальної власності передбачена нормами цивільного, господарського, кримінального, міжнародного, спеціального, митного та адміністративного законодавства і застосовується судом за проступки, передбачені статтями 51-2; 164-3, 164-6, 164-9 КУпАП, ст. 476 та

ч. 2 ст. 511 МК України.

Проблемним питанням у сфері порушення прав інтелектуальної власності є відсутність у чинному КУпАП правової норми, згідно з якою у разі конфіскації і знищення незаконно виготовленої продукції та обладнання та матеріалів тощо (контрафактної продукції) таке знищення повинно здійснюватися за рахунок особи, визнаної судом винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 51-2, 164-3, 164-6, 164-7, 164-9 КУпАП. Проте такий підхід законодавця до вирішення цього питання не є виправданим. На цій підставі пропонується внести до адміністративного законодавства норму, відповідно до якої у разі визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері порушення об'єкта права інтелектуальної власності, норми якої передбачають знищення контрафактних товарів, таке знищення здійснюється особою, винною у такому правопорушенні.

8. Пропонуємо внести доповнення до санкції ст. 164-13 КУпАП, а саме: додати до неї такий вид адміністративного стягнення, як конфіскація, за порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва.

9. Вважаємо, що правове регулювання судової експертизи недостатньо врегульоване чинним законодавством. Відсутність терміну проведення судових експертиз має негативний вплив на захист прав інтелектуальної власності.

На підставі аналізу нормативно-правових актів зроблено висновок, що судова експертиза здійснюється щодо авторського права, суміжних прав та об'єктів промислової власності, в межах якої може здійснюватись: психологічна, мистецтвознавча, економічна та наукова і науково-технічна види експертиз.

Експертиза у сфері захисту прав інтелектуальної власності здійснюється з метою об'єктивного вирішення спору й іноді виступає вирішальним доказом у справі. Судова експертиза у сфері порушення об'єктів права інтелектуальної власності - це окремий правовий інститут в судовому процесі, який передбачений процесуальним законодавством та іншими нормативно-правовими актами і невід'ємною складовою захисту прав суб'єктів права інтелектуальної власності.

10. Право інтелектуальної власності європейської та світової спільноти безпосередньо поширюється і впливає на національну систему правової охорони прав суб'єктів права інтелектуальної власності на належні їм об'єкти такого права. Україною ратифіковано значну кількість міжнародних угод, пов'язаних з охороною та захистом прав інтелектуальної власності. Виконання державами країн Східної Європи міжнародних правових норм мало позитивний вплив для країн, що набули членство в ЄС. Орієнтація на право ЄС є важливим чинником не тільки розвитку національного законодавства, але однією з підстав вступу нашої країни до Євросоюзу. Враховуючи той факт, що з багатьох аспектів право інтелектуальної власності ЄС випереджає відповідні норми на рівні регулювання ВОІВ, а в деяких випадках - і розвиток права інтелектуальної власності США, вважаємо що гармонізація національного законодавств із законодавством ЄС буде відповідати стандартам охорони сфери інтелектуальної власності країн ЄС.