Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

УДК 342.951:343.148(477)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Олійник Олег Олександрович

Київ - 2014

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна»

Науковий керівник

кандидат юридичних наук

Петлюченко Ольга Михайлівна,

Херсонський державний університет,

доцент кафедри адміністративного і господарського права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент

Мосьондз Сергій Олександрович,

ВНЗ «Університет сучасних знань»,

проректор з навчальної та наукової роботи;

кандидат юридичних наук

Іванищук Андрій Анатолійович,

Дніпровський районний суд м. Херсона,

суддя

Захист відбудеться «27» листопада 2014 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.139.01 у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна» за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

Автореферат розісланий «24» жовтня 2014 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради С.О. Короєд

АнотаціЯ

Олійник О.О. Адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Київ, 2014.

У дисeртації навeдeнo тeoрeтичнe узагальнeння й нoвe рoзв'язання наукoвoгo завдання щoдo визначeння та удoскoналeння питань, пов'язаних з адміністративно-правовим регулюванням судово-експертної діяльності.

Досліджено судово-експертну діяльність як об'єкт адміністративно-правового регулювання. Виявлено, що адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності становить собою систему та окреслює коло суспільних відносин, які визначаються комплексом різноманітних юридичних засобів; відіграє провідну роль в упорядкуванні суспільних відносин, за допомогою норм адміністративного права; характеризується наявністю стадій у функціональному аспекті та змістовому плані; виділяє специфічні не характерні для інших видів соціального регулювання риси; упорядковує лише найбільш важливі соціальні відносини у цій сфері, які не зможуть без правового регулювання ефективно існувати та розвиватися.

Виявлено принципи адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності. Досліджено адміністративно-правовий статус публічної адміністрації у сфері судово-експертної діяльності.

Здійснено аналіз особливостей адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності, що здійснюється різними суб'єктами публічної адміністрації.

Розкрито напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності. Визначeнo особливості передового зарубіжного досвіду та запрoпoнoвано численні зміни і дoпoвнeння дo адміністративнo-правового закoнoдавства у цій сфері.

Ключові слова: експерт, адміністративно-правове регулювання, судово-експертна діяльність, принципи, види, форми, судова експертиза.

АННОТАЦИЯ

Олийник О.О. Административно-правовое регулирование судебно-экспертной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Открытый международный университет развития человека «Украина», Киев, 2014.

В диссертации привeдeнo тeoрeтическоe обобщение и нoвeйшее раскрытие научной задачи, которая заключается в определении и усовершенствовании вопросов административно-правового регулирования судебно-экспертной деятельности.

В ходе исследования проанализированы мнения разныx ученых о соотношении пoнятий «прaвoвой стaтус», «прaвoвое пoлoжение», «прaвoвой стaтус и кoмпетенция», обращается внимание на различные определения «прaвoвoгo стaтуса».

Административно-правовой статус публичной администрации в сфере судебно-экспертной деятельности - это неделимое единство обязанностей и прав субъектов публичной администрации, в совокупности с их правосубъектностью, а также административными мерами, которые применяются к ним за ненадлежащее выполнение задач в указанной сфере (административная ответственность и дисциплинарная ответственность должностных лиц публичной администрации).

Принципы административно-правового регулирования судебно-экспертной деятельности целесообразно классифицировать на общие и специальные. Общие принципы, те которые являются едиными для всех административно-правовых отношений, специальные - присущие только для вызовов административно-правового регулирования судебно-экспертной деятельности.

Общими принципами административного права, которые применяются в сфере административно-правового регулирования судебно-экспертной деятельности, являются: принцип верховенства права, законности, принцип связанности публичной администрации законом и подконтрольности суду, принцип гласности, принцип ответственности, принцип самостоятельности; соответственно специальными принципами будут также законность, независимость, объективность и полнота исследования.

Создавая единую классификацию административно-правового регулирования судебно-экспертной деятельности, на наш взгляд, следует учитывать: исторические особенности экспертиз; исторически сложившийся распределение функций. Для классификации судебных экспертиз необходим комплексный критерий, в который должны войти объекты и задачи экспертного исследования.

Экспертиза в государственных экспертных учреждениях (службах) Минюста содержит ряд достаточно положительных моментов, среди них следует отметить следующие: штат подготовленных квалифицированных специалистов различных профилей; эффективная практика подготовки экспертов различных специальностей; проведения научных исследований, которые призваны обеспечить теоретическую обоснованность экспертной деятельности и т.п.

Определено, что административно-правовое регулирование судебно-экспертной деятельности в зарубежных странах осуществляется на основе специализированного закона и вспомогательных нормативно-правовых актов (например, в Российской Федерации), а в некоторых странах специализированный закон, который бы регулировал вопросы судебно-экспертной деятельности сейчас находится в процессе подготовки и доработки (например, в Белоруссии). В странах Европейского Союза ведомственные экспертные учреждения активно действуют совместно с полицейскими организациями под юрисдикцией Министерства внутренних дел.

Предложены некоторые изменения и дополнения к административно-правовому законодательству, в частности касательно: 1) создания единого терминологического аппарата судебной экспертизы, что должно быть характерным для представителей самых разных отраслей специальных знаний, поскольку это должно облегчить и сотрудничество ученых в процессе научной судебно-экспертной деятельности и оценки ее результатов; 2) основательной разработки и принятия соглашенного Типичного положения государственного специализированного судебно-экспертного учреждения, которое было бы характерно для всех учреждений СЕД, ведь сейчас у нас существует большое количество разных ведомственных положений, а вот единого нет; 3) в действующем законодательстве следует предусмотреть четкие критерии разграничения оснований для самоотвода эксперта и для составления ним уведомления о невозможности предоставления экспертного заключения.

Ключевые слова: эксперт, административно-правовое регулирование, судебно-экспертная деятельность, принципы, виды, формы, судебная экспертиза.

ANNOTATION

O.O. Oliynyk Administrative and Legal Control of Forensic Activities. - Manuscript.

Candidate of Science (Ph.D.) thesis in Law, specialty 12.00.07 - Administrative Law and Procedure; Financial Law; Information Law. - Open International University of Human Development «Ukraina», Kyiv, 2014.

The thesis provides conceptual synthesis and new solution to the scientific task of identification and improvement of matters associated with administrative and legal control of forensic activities.

Forensic activities have been studied as an object of administrative and legal control. It has been found that administrative and legal control of forensic activities constitutes a system and outlines a range of public relations which are defined by a set of various legal arrangements; plays a leading role in regularizing public relations by means of administrative law; features stages in the functional aspect and in terms of content; distinguishes specific traits which are not characteristic of other social regulation types; only regularizes the most important social relations in this area which cannot exist and develop efficiently without legal regulation.

The principles for administrative and legal control of forensic activities have been identified. Administrative and legal status of forensic activities public administration has been researched.

Distinctions have been identified for the forensic activities administrative and legal control performed by various public administration entities.

Areas for improvement of the forensic activities administrative and legal control have been discussed. Special aspects of the best foreign practices have been identified, and multiple amendments have been proposed to administrative and legal rules in this area.

Keywords: forensic expert, administrative and legal control, forensic activities, principles, types, forms, forensic investigation.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні експертна справа посідає надзвичайно важливе місце в суспільній практиці, адже утвердження правової держави та громадянського суспільства неможливі без забезпечення правосуддя незалежною, кваліфікованою, об'єктивною судовою експертизою, що максимально захищає права і свободи громадян.

Судово-експертна діяльність регулюється та забезпечується нормами багатьох галузей права, але чільне місце в цій сфері належить адміністративно-правовим нормам, на основі яких здійснюється легалізація експертів, створення експертних установ, методичне забезпечення органів судової експертизи тощо.

Адміністративно-правовий аспект регулювання судово-експертної діяльності покликаний забезпечити удосконалення всієї системи судової експертизи та перерозподіл повноважень між окремими органами, що діють в даній сфері (Міністерство внутрішніх справ, Міністерство юстиції, Міністерство охорони здоров'я та ін.).

Досить своєрідні суспільні відносини щодо адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності потребують подальшого вдосконалення. Тільки 74,9 % опитаних громадян вважають рівень забезпечення своїх прав і свобод у судово-експертній діяльності достатнім, а 10,2 % взагалі визнали його незадовільним.

В одній площині знаходяться українські тенденції розвитку судової експертизи і наявність значних інтеграційних процесів, які відбуваються під час тісної взаємодії з елементами науково-технічного прогресу суспільства, а в іншій площині, відповідно, - нові, радикальні форми злочинності, що активізувалися останнім часом, вагомо збільшили вирішувані питання та досліджувані об'єкти судової експертизи. Сучасне суспільство не стоїть на місці, воно динамічно розвивається і судово-експертна діяльність розвивається разом з ним.

Про це також свідчить стрімкий зріст виконаних експертиз, адже згідно статистичних даних протягом 2012 року було виконано експертиз всіх видів: МВС - 244208, МЮ - 74418, а от уже в 2013 році МВС - 253410, МЮ - 80600.

Теоретичною основою дослідження стали роботи українських вчених-адміністративістів, зокрема В.Б. Авер'янова, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, В.В. Галунька, Е. Ф. Демського, П.В. Діхтієвського, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, Р.А. Калюжного, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Т.О. Коломоєць, О.В. Кузьменка, В.І. Курила, В.О. Заросила, Р.С. Мельника, В.І. Олефіра, О.І. Остапенка, С.В. Пєткова, Ю.І. Римаренка, В.Д. Сущенка, В.К. Шкарупи та ін.

Окремі аспекти, які так чи інакше стосуються адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності, досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні вчені, серед яких слід зазначити таких: В.В. Архіпов, А.Б. Габриянчик, Л.М. Головченко, В.Г. Гончаренко, А.В. Іванов, О.С. Кофанова, О.А. Кравченко, О.В. Матвєєвський, Г. Г. Мумінова-Савіна, В.М. Петровський, П.І. Репешко, О.В. Ринкова, Е.Б. Сімакова-Єфремян, В.М. Чисніков, В.М. Шерстюк, О.Ю. Ярчук та ін. Але основну частину своєї уваги вони зосереджували на більш загальних чи суміжних викликах, безпосередньо предметом їхніх досліджень зазначена проблематика не була.

З точки зору методології, адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності базується на працях вітчизняних та зарубіжних учених із філософії права, теорії держави і права, кримінального права, криміналістики, судової експертології, адміністративного права і теорії управління. Однак, комплексне та всебічне дослідження проблем адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності не проводилося. Саме ці обставини визначають актуальність і вибір теми дослідження, її науково-практичну значущість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на тему: «Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин» (номер державної реєстрації 0107U008696). Тема дисертації затверджена Вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (протокол № 3 від 18 червня 2012 р.).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає у з'ясуванні та узагальнені теоретичних і практичних аспектів адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності, вироблені пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства та адміністративної діяльності публічної адміністрації у цій сфері. Для реалізації зазначеної мети поставлені такі задачі:

- визначити поняття судово-експертної діяльності як об'єкту адміністративно-правового регулювання;

- з'ясувати принципи адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності;

- проаналізувати адміністративно-правовий статус публічної адміністрації у сфері судово-експертної діяльності;

- розкрити класифікацію та зміст адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності за видами судових експертиз;

- дослідити адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності, що здійснюється Міністерством юстиції України;

- визначити адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності, що здійснюється Міністерством охорони здоров'я України;

- виокремити адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності, що здійснюється Міністерством внутрішніх справ України;

- окреслити зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності;

- сформулювати шляхи удосконалення законодавства у сфері адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час здійснення адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності.

Предмет дослідження - адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності.

Методи дослідження. У вирішенні зазначених завдань використовувалися загальнофілософські, загальнонаукові, загальнологічні та спеціальні наукові методи пізнання. Серед загальнофілософських методів основним був діалектичний, який дозволив здійснити дослідження державно-правових явищ у сфері адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності в Україні в їхньому розвитку, багатоманітності та зв'язку. Метод систематизації та узагальнення явищ - для класифікації адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності за видами судових експертиз та інших термінів. За допомогою формально-догматичного методу було здійснено аналіз чинного законодавства щодо адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності і практики його застосування органами публічної адміністрації. Головним серед загальнонаукових методів був системно-структурний, сутність якого полягала в комплексному дослідженні організації та діяльності системи МВС України, інших органів публічної влади щодо адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності як єдиного комплексного інституту з узгодження всіх його елементів та частин. Широко застосовувались під час написання роботи загальнологічні методи. Також у дослідженні використано дедуктивний метод, за допомогою якого на основі вивчення окремих праць та юридичних документів, що стосуються експертної діяльності та її регулювання, зроблено підсумкові висновки до матеріалу. Застосування логічного методу дозволило визначити шляхи удосконалення законодавства у сфері адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності. Метод індукції використовувався при узагальненні позитивних практичних напрацювань експертних установ щодо адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності. Методи аналізу та синтезу використовувались при дослідженні міжгалузевого інституту регулювання судово-експертної діяльності та дозволили виокремити його складові частини. Для аналізу та характеристики сучасних юридичних праць, присвячених дослідженню адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності, застосовувався порівняльно-правовий та описово-аналітичний методи.

Положення і висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають правові та організаційні засади діяльності органів публічної адміністрації у сфері регулювання судово-експертної діяльності. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становить узагальнена практика управлінської діяльності органів державної влади - МВС України, Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства юстиції України. Вузькопрофільність дисертації зумовила необхідність збору інформації, що обумовило участь у соціологічному дослідженні в якості «експертів» 511 громадян.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є вагомим комплексним дослідженням адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності в Україні. Під час дослідження отримано результати, які характеризуються науковою новизною. Основні з них такі:

- удосконалено наукові положення щодо об'єкту адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності, яким є право фізичних та юридичних осіб на проведення законної, незалежної, об'єктивної і повної судової експертизи на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини юридичної справи, а також діяльність публічної адміністрації у зазначеній сфері;

- отримали подальший розвиток наукові положення щодо принципів адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності, які в концентрованому і зібраному вигляді виражають об'єктивну основу судово-експертної діяльності, покликані забезпечити діяльність всіх органів публічної адміністрації, визначати їх спрямованість і необхідність діяти, а також виокремити найсуттєвіші риси, які сприятимуть пошуку оптимальних шляхів у цьому спектрі суспільних відносин;

- вперше визначено, що адміністративно-правовий статус публічної адміністрації у сфері судово-експертної діяльності - це неподільна єдність обов'язків і прав суб'єктів публічної адміністрації, в сукупності із їхньою правосуб'єктністю, а також адміністративними заходами, що застосовуються до них за неналежне виконання завдань у зазначеній сфері (адміністративна відповідальність та дисциплінарна відповідальність посадових осіб публічної адміністрації);

- отримали подальший розвиток наукові положення щодо класифікації та змісту адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності, як ієрархічної будови, від загального до одиничного, яка складається із класів, видів та родів експертиз, що проводяться за різними галузями знань, характером вирішуваних завдань, процесуальними ознаками, місцем проведення та строками проведення;

- удосконалено наукові положення щодо адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності, що здійснюється Міністерством юстиції України шляхом перерозподілу функцій між суб'єктами публічної адміністрації, а саме усунення дублювання функцій у даних органах;

- отримали подальший розвиток наукові положення щодо адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності Міністерства охорони здоров'я України та визначення його монополістичного становища у сфері проведення судово-медичної та судово-психіатричної експертизи, цей стан речей слід залишити і в подальшому, під час розвитку нашої держави, так як сфера знань для отримання достовірної інформації за вказаними видами експертиз є надзвичайно специфічною;

- удосконалено розуміння місця і ролі державних експертних установ Мін'юсту, які здійснюють провідний внесок у проведення судових експертиз, мають розгалужену систему органів та висококваліфікованих фахівців різних профілів, здатних оперативно вирішувати різноманітні питання, що пов'язані з ефективним здійсненням судово-експертної діяльності;

- вперше запропоновано розробити та прийняти єдине типове положення для всіх установ СЕД та замінити ним велику кількість різноманітних відомчих положень.

Практичне значення одержаних результатів. Визначення особливостей адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності та пошук шляхів її удосконалення має важливе теоретичне та практичне значення. Окремі положення роботи будуть використані у:

- науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення і вирішення проблем реформування системи державного управління у сфері експертної діяльності;

- правотворчості - для вдосконалення чинного законодавства щодо розроблення авторського проекту Закону України “Про доповнення до Закону України від 25 лютого 1994 р. № 4038-XII “Про судову експертизу” (Додаток Г);

- правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дозволило поліпшити практичну діяльність Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївській області (акт впровадження Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївській області від 15.04.2014 р.);

- навчальному процесі - матеріали роботи використані при підготовці курсу лекцій з таких навчальних дисциплін, як «Адміністративне право», «Адміністративний процес». Положення дисертації використовуються при проведенні практичних занять у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна», їх враховано в навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта (акт впровадження Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» від 9.04.2014 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. Для аргументації окремих положень роботи використовувались праці інших вчених, на які обов'язково зроблено посилання. У дисертації не використовувались ідеї та розробки, які належать співавторам.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана та обговорена на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Її матеріали були представлені на 2 науково-практичних конференціях (І міжвузівській та І міжнародній): «Актуальні проблеми правознавства» (м. Київ, 2013 р.), «Розвиток юридичної науки на сучасному етапі» (м. Тернопіль, 2013 р.) та І матеріалах міжвузівського студентського круглого столу «Роль права та закону у сучасному суспільстві» (м. Херсон, 2014 р.). За результатами трьох з них опубліковані тези доповідей. Основні результати роботи пройшли апробацію в навчально-виховному процесі Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображені в 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, із них одна публікація в іноземному виданні, а також у 2 тезах доповідей на науково-практичних конференціях та 1 матеріалах міжвузівського студентського круглого столу.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які охоплюють дев'ять підрозділів, висновків, чотирьох додатків на 10 сторінках і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 234 сторінки. Основний текст складає 195 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

судовий експертний адміністративний правовий

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, окреслено основні ключові поняття і термінологічну базу, сформульовано мету та завдання роботи, визначено теоретико-методологічну основу, новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів дослідження. Подано інформацію про апробацію роботи та публікацію основних положень дисертаційної роботи.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади судово-експертної діяльності» складається з трьох підрозділів, у яких розкриваються основоположні закономірності розвитку сучасного адміністративно-правового регулювання в зазначеній вище сфері.

У підрозділі 1.1. «Судово-експертна діяльність як об'єкт адміністративно-правового регулювання» через аналіз історичних та політичних засад висвітлюється юридична природа адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності від його започаткування до сьогодення. Зазначається, що доля сучасних судово-експертних установ була досить непростою, особливо зважаючи на ті складні історичні умови, в яких їм доводилося розвиватися та працювати.

Досліджуючи історію створення та розвитку науково-дослідних інститутів судових експертиз, підсумовується, що вона є досить непростою, адже їм доводилося «виживати» і під час революції, і під час Другої світової війни, але все ж співробітникам цих установ вдалося зберегти бажання передати накопичений багатовіковий досвід послідовникам, нестримно служити науці.

Виявлено, що об'єктом адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності є право фізичних та юридичних осіб на проведення законної, незалежної, об'єктивної і повної судової експертизи на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини юридичної справи, а також діяльність публічної адміністрації стосовно: особливостей проведення адміністративно-деліктної експертизи, адміністративно-процедурної експертизи та експертизи у справах адміністративного судочинства; забезпечення умов праці судового експерта за місцезнаходженням об'єктів дослідження; створення судово-експертних спеціалізованих установ; забезпечення науково-методичної та організаційно-управлінської діяльності судово-експертних установ; забезпечення організаційно-правових засад діяльності Координаційної Ради з проблем судової експертизи; ведення державного Реєстру атестованих судових експертів; організаційно-правових засад атестації судових експертів; присвоєння кваліфікації судовим експертам з правом проведення певного виду експертизи; організаційно-правових засад діяльності Експертно-кваліфікаційної комісії; організаційно-правових засад здійснення навчання фахівців для спеціалізованих установ, що проводять судові експертизи; забезпечення спеціальної дисциплінарної та адміністративної відповідальності у зазначеній сфері.

Підрозділ 1.2. «Принципи адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності» присвячено розкриттю загальних та спеціальних принципів в даній сфері. Виявлено, що вони є фундаментом адміністративно-правового механізму, виступають активним центром у формуванні та розвитку ефективної системи суспільних відносин, яка складається в цій сфері.

Принципи адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності в концентрованому і зібраному вигляді виражають об'єктивну основу, яку необхідно утвердити в сучасній сфері судово-експертної діяльності, забезпечити діяльність всіх органів публічної адміністрації, визначати їх спрямованість і необхідність діяти, а також виокремити найсуттєвіші риси, які сприятимуть пошуку оптимальних шляхів у цьому спектрі суспільних відносин.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження. Саме ці принципи, які визначив законодавець, на погляд автора, і будуть спеціальними щодо адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності, але вони дуже тісно співвідносяться із загальними. Загальні принципи є підґрунтям, на якому розвиваються спеціальні принципи.

У роботі акцентується, що принцип верховенства права це принцип, в якому публічна адміністрація при здійсненні адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності визнає такі цінності природного права, як справедливість, гуманність, забезпечення права і свобод людини і громадянина, і ці надбання знаходяться на найвищому ієрархічному щаблі в структурованій системі.

Принцип законності в адміністративно-правовому регулюванні судово-експертної діяльності виявляється трьома аспектами: передбачає правове закріплення компетенції структур законодавчої, виконавчої та судової влади в питаннях судової експертизи та державних (недержавних) форм її проведення, здійснення її на основі закону, дотримання конституційних прав і свобод людини; принцип поведінки фізичних осіб; вимога точного та неухильного виконання законів та заснованих на них підзаконних нормативно-правових актів щодо судово-експертної діяльності всіма суб'єктами права.

Принцип гласності щодо адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності є обмеженим. Наприклад, експерт не має право розголошувати відомості, які стали йому відомі в ході проведення експертизи.

Принцип самостійності щодо адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності застосовується в повній мірі, адже експерт здійснюючи певний вид експертизи діє самостійно, згідно з власними переконаннями, своїми знаннями, які він має в даній області знань.

Підрозділ 1.3. «Адміністративно-правовий статус публічної адміністрації у сфері судово-експертної діяльності» присвячено висвітленню вихідних засад публічної адміністрації у цій сфері. У ході дослідження проаналізовано думки рiзниx науковців щoдo спiввiднoшення пoнять «прaвoвий стaтус» тa «прaвoве пoлoження», «прaвoвий стaтус i кoмпетенцiя», звернуто увагу на різні визначення «прaвoвoгo стaтусу». Доведено, що адміністративно-правовий статус публічної адміністрації у сфері судово-експертної діяльності потребує удосконалення, шляхом визначення більш чітких прав та обов'язків науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, судово-медичних та судово-психіатричних установ Міністерства охорони здоров'я України; Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Розділ 2 «Особливості адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності, що здійснюється різними суб'єктами публічної адміністрації» складається з чотирьох підрозділів і присвячений розкриттю особливостей адміністративно-правового регулювання різних міністерств в цій сфері.

Підрозділ 2.1. «Класифікація та зміст адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності за видами судових експертиз» присвячено розкриттю й визначенню критеріїв класифікації у різних видів експертиз. Зазначається, що існує досить розгалужена система поглядів щодо класифікації та змісту адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності. В юридичній літературі з адміністративного права присутня стала, хоча не тотожна точка зору, на зазначений правовий феномен. Відповідно, в правовому просторі нашої держави існують різні варіанти класифікації адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності.

Розкривається певна частина критеріїв класифікації судових експертиз (згідно з строками проведення експертизи; з процесуальним законодавством України; залежно від характеру вирішуваних завдань дослідження тощо). Констатується єдина загальнопоширена класифікація судових експертиз, що поки знаходиться в процесі розроблення науковцями та практиками. Створюючи її, слід враховувати історичні особливості експертиз та історично сформований розподіл функцій. Наголошується, що для класифікації судових експертиз необхідний комплексний критерій, до якого повинні увійти об'єкти й завдання експертного дослідження.

У підрозділі 2.2. «Адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності, що здійснюється Міністерством юстиції України» розкрито особливості діяльності у цій сфері таких органів: Координаційної ради з проблем судової експертизи, Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України.

Удосконалено адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності, що здійснюється Міністерством юстиції України шляхом перерозподілу функцій між суб'єктами публічної адміністрації, а саме усунення дублювання певних повноважень у даних органах. Слід позбавити Координаційну раду з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції правотворчої та методичної функції (методична функція вже є основною в функціонуванні Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України), а контрольну функцію, що притаманна Науково-консультативній та методичній раді з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України, залишити лише при основному міністерстві - Міністерстві юстиції України, що це значно покращить суспільні виклики щодо адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності, що здійснюється даним органом.

Підрозділ 2.3. «Адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності, що здійснюється Міністерством охорони здоров'я України» присвячено розкриттю юридичної прирoди функцій даного органу та особливостей здійснюваних ним експертиз.

Стверджується, що в цілому на даний час система установ судово-медичної експертизи, яку складають Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я, Республіканське бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я АР Крим, бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій є досить вдалою та задовольняє потреби сучасного українського суспільства.

Доведено, що в цілому Міністерство охорони здоров'я України є монополістом у сфері проведення судово-медичної та судово-психіатричної експертизи, цей стан речей слід залишити і в подальшому, під час розвитку нашої держави, так як сфера знань для отримання достовірної інформації по даним видам експертиз є надзвичайно специфічною.

У підрозділі 2.4. «Адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності, що здійснюється Міністерством внутрішніх справ України» розкриваються осoбливoсті адміністративно-правового регулювання публічної адміністрації, що здійснюється зазначеним міністерством. Зазначається, що у сучасній Україні дуже гостро постають питання реформування МВС взагалі та експертної служби в її складі зокрема, на погляд автора, пріоритетними завданнями в цьому напрямі мають бути: максимальне наближення діяльності СЕУ до потреб громадян; формування позитивного іміджу - один із стратегічних напрямів реформування всієї системи правоохоронних органів узагалі і міліції насамперед; основою результативності роботи необхідно зробити не статистичні показники, а ступінь захищеності законних прав і свобод громадян, їхніх майнових і гуманітарних інтересів.

СЕУ МВС іноді ставлять відомчі інтереси над загальнодержавними - цього слід уникати, так як права людини та громадянина є пріоритетними в нашій державі, а їх ефективний захист займає перше місце. Специфікою діяльності судово-експертних установ МВС є поєднання науково-дослідницької, науково-методичної та науково-виробничої діяльності, що здійснюється, головним чином, одними і тими ж особами, необхідно оптимізувати виконання всіх видій діяльності.

Зазначається, що слід мінімізувати поєднання судово-експертних функцій з функціями науково-технічного забезпечення оперативно-розшукової, розвідувальної та слідчої діяльності, що не узгоджується з головною метою СЕД як незалежного інституту правосуддя.

Розділ 3 «Напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності» складається з двох підрозділів, у яких проаналізовано міжнародний досвід і запропоновано шляхи розвитку законодавства в аналізованій сфері.

У підрозділі 3.1. «Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності» виявлeнo, щo за роки незалежності Україна напрацювала досить вагомий спектр різноманітних договорів та угод про співробітництво в галузі правової допомоги, які сприяють також і адміністративно-правовому регулюванню судово-експертної діяльності. Також це вдало сприяє обміну інформацією у сфері науково-дослідних робіт, апробації методик судово-експертних досліджень, апаратно-технічних засобів, розроблених у судово-експертних установах тощо.

Виявлено, що фактично в більшості країн Європейського Союзу застосовується аналогічне з Україною підпорядкування судово-експертних установ, коли в залежності від видів експертиз вони належать до Міністерства внутрішніх справ та Міністерства юстиції (Іспанія і Польща та інші), виключенням є Франція, де жандармерія де-юре є підрозділом збройних сил, хоча фактично (де-факто) виконує внутрішні функції і працює для потреб поліції.

У підрозділі 3.2. «Шляхи удосконалення законодавства у сфері адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності» запропоновано низку змін і доповнень до законодавства України. Щодо шляхів удосконалення законодавства у сфері адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності автор відзначає, що даної проблематики торкалися в своїх творах досить велика кількість вчених, вони дещо розходяться в поглядах на подальший розвиток судової експертизи взагалі та судово-експертної діяльності зокрема.

Зазначається, що серед шляхів вдосконалення законодавства у сфері адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності хотілося б виділити, по-перше, створення єдиного термінологічного апарату судової експертизи, що має бути притаманним представникам найрізноманітніших галузей спеціальних знань, оскільки це значно полегшує й співробітництво вчених у процесі наукової судово-експертної діяльності, оцінки її результатів; по-друге, прийняття узгодженого Типового статуту державної спеціалізованої судово-експертної установи, а також у цьому ж розрізі, потребує ґрунтовної розробки та прийняття єдине типове положення для всіх установ СЕД, адже зараз у нас існує велика кількість різноманітних відомчих положень, а єдиного немає; по-третє, у чинному законодавстві слід передбачити чіткі критерії розмежування підстав для самовідводу експерта та для складання ним повідомлення про неможливість надання експертного висновку.

ВИСНОВКИ

Відповідно до мети даного дисертаційного дослідження, на основі здійснення аналізу як національного, так і закордонного законодавства та досягнень адміністративно-правової науки й узагальнення юридичної практики автором наведено теоретичне узагальнення й нове розв'язання наукового завдання щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності та запропоновано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій. Основні з них такі:

1. Виявлено, що адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності становить собою систему та окреслює коло суспільних відносин, які визначаються комплексом різноманітних юридичних засобів; відіграє провідну роль в упорядкуванні суспільних відносин за допомогою норм адміністративного права; характеризується наявністю стадій у функціональному аспекті та змістовому плані; виділяє специфічні нехарактерні для інших видів соціального регулювання риси; упорядковує лише найбільш важливі соціальні відносини у цій сфері, які не зможуть без правового регулювання ефективно існувати та розвиватися.

2. Доведено, що принципи адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності доцільно класифікувати на загальні та спеціальні. Загальні принципи - ті, які є єдиними для усіх адміністративно-правових відносин, спеціальні - притаманні лише для викликів адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності.

3. Доведено, що адміністративно-правовий статус публічної адміністрації у сфері судово-експертної діяльності потребує удосконалення шляхом визначення більш чітких прав та обов'язків науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідних установ судових експертиз, судово-медичних та судово-психіатричних установ Міністерства охорони здоров'я України; Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

4. Виявлено, що зміст адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності за видами судових експертиз складається із класів, які діляться на роди, а останні - на види, які диференціюються на групи, але це єдині критерії класифікації судових експертиз, існують ще різноманітні класифікаційні особливості: згідно з строками проведення експертизи; згідно з процесуальним законодавством України; залежно від характеру вирішуваних завдань дослідження.

5. Здійснено класифікацію адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності за такими критеріями:

за галузями знань: криміналістичні, судово-медичні та психіатричні, біологічні, інженерно-технічні, товарознавчі, екологічні, ґрунтознавчі, психологічні, експертизи охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, мистецтвознавчі, інші види в залежності від необхідності використання спеціальних знань;

за характером вирішуваних завдань: ідентифікаційні, класифікаційні, діагностичні, ситуаційні;

за ступенем індивідуалізації висновків щодо досліджуваних об'єктів можуть бути ідентифікаційними і класифікаційними;

за процесуальними ознаками - первинні, повторні, додаткові, комісійні, комплексні;

за місцем проведення - яка проводиться в експертних установах; експертизу, яка проводиться поза межами експертної установи (на місці події, в приміщенні судово-слідчих органів); експертизу, яка проводиться окремим експертом, який отримав відповідну кваліфікацію за рішенням Центральної кваліфікаційної комісії МЮ України;

за строками проведення експертиз у межах: десяти днів; одного місяця; двох місяців; більше двох місяців але не більше трьох місяців.

6. Доведено, що державні експертні установи (служби) Мін'юсту здійснюють провідний вклад у проведення судових експертиз, мають розгалужену систему органів та висококваліфікованих фахівців різних профілів, здатних оперативно вирішувати різноманітні питання, що пов'язані з ефективним здійсненням судово-експертної діяльності. За основу їх діяльності покладено територіальний принцип обслуговування, а це в свою чергу забезпечує своєчасне й оптимальне проведення експертних досліджень, багатоступенева система підготовки фахівців.

7. Запропоновано чисельні зміни і доповнення щодо засад реформування адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності, що здійснюється Міністерством юстиції України шляхом перерозподілу функцій між суб'єктами публічної адміністрації у цій сфері та оптимізувати функції Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції.

8. Доведено, що адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності, що здійснюється Міністерством охорони здоров'я України в цілому задовольняє потреби сучасного українського суспільства, проте є низка проблем, які слід було б вирішити в даній сфері: масштабне розширення науково-дослідних розробок, які б стосувалися тих видів експертиз, що проводяться Міністерством охорони здоров'я України; а також підготовка кваліфікованих кадрів - спеціалістів, які могли б на високому рівні проводити зазначені види експертиз.

9. Виявлено необхідність створити єдину координаційно-методичну раду, з представників обох міністерств (МЮ і МВС), на якій розглядати результати проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, розробки довідково-методичних матеріалів за актуальними напрямками діяльності, визначитися щодо доцільності їх упровадження в практичну діяльність експертних підрозділів.

10. Виявлено, що в країнах Європи існують схожі з нашими адміністративно-правові засади та проблеми адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності, а саме регулювання цієї діяльності на основі спеціального закону (Росія), змішане в залежності від виду експертиз підпорядкування (Польща, Іспанія) тісна взаємодія між експертними установами та поліцією.

11. Доведено, що серед шляхів вдосконалення законодавства у сфері адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності існує необхідність створення єдиного термінологічного апарату судової експертизи, що має бути притаманним представникам найрізноманітніших галузей спеціальних знань, оскільки це значно полегшує й співробітництво вчених у процесі наукової судово-експертної діяльності, оцінки її результатів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Олійник О. О. Судово-експертна діяльність, як об'єкт адміністративно-правового регулювання / О. О. Олійник // Митна справа. - 2012. - № 4 (82). - С. 237-241.

2. Олійник О. О. Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності / О. О. Олійник // Митна справа. - 2013. - № 4 (88). - С. 270-275.

3. Олійник О. О. Адміністративно-правове регулювання судово-експертної діяльності: деякі теоретичні аспекти / О. О. Олійник // Форум права - 2012 - № 2 - С. 519-523.

4. Олійник О. О. Особливості адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності за видами судових експертиз / О. О. Олійник // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. - 2013. - Випуск 22. Частина І. Том 2. - С. 197-200.

5. Олійник О. О. Особливості адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності в сучасній Україні / О. О. Олійник // Актуальні проблеми правознавства : збірник матеріалів конференції. - Херсон : Університет «Україна», 2013. - С. 26-28.

6. Олійник О. О. Особливості об'єкту адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності в сучасній Україні / О. О. Олійник // Розвиток юридичної науки на сучасному етапі : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 5 червня 2013 р.). - Тернопіль, 2013. - С. 88-89.

7. Олийник О. О. Основы административно-правового регулирования судебно-экспертной деятельности / О. О. Олийник // Закон и жизнь: международный научно-практический правовой журнал. - Кишинев (Молдавия), 2013 (ноябрь). - С. 123-127.

8. Олійник О. О. Проблематика адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності в зарубіжних країнах / О. О. Олійник // Збірник матеріалів ІІ Міжвузівського студентського круглого столу «Роль права та закону у сучасному суспільстві», Херсон, 10 грудня 2013 р. - Херсон, 2012. - С. 78-79.

Размещено на Allbest.ru