Адміністративно-правове регулювання діяльності органів Служби безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

УДК 342.97:351.746.1(477)

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

КАРПЕНКО МАКСИМ МИКОЛАЙОВИЧ

Харків - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник

доктор юридичних наук, доцент

Стародубцев Андрій Андрійович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, професор кафедри державно-правових дисциплін

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук

Рибалка Наталія Олегівна,

Національна академія прокуратури України, проректор з навчальної роботи

кандидат юридичних наук, доцент Лученко Дмитро Валентинович,

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри адміністративного права

Захист відбудеться «30» червня 2015 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.28 у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи 6, ауд. 431.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи 4.

Автореферат розісланий «28» травня 2015 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Ю. П. Янович

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Масштабне реформування органів державної влади, адаптація Україною європейських та світових стандартів у сфері захисту прав людини та забезпечення належного функціонування сектору безпеки, посилення соціального напруження в державі зумовлюють необхідність підвищення ефективності функціонування правоохоронних органів. У системі останніх Служба безпеки України посідає особливе місце, що визначено специфічними завданнями, покладеними на неї, та особливим адміністративно-правовим статусом її органів. Ефективність виконання зазначених завдань органами Служби безпеки України безпосередньо залежить від якісного адміністративно-правового регулювання їх діяльності.

Акти адміністративного законодавства, які регулюють діяльність органів Служби безпеки України, досить часто мають істотні недоліки, суперечать один одному, що знижує ефективність функціонування цього правоохоронного органу. До того ж зазначені акти не повною мірою відповідають сучасним світовим стандартам та викликам часу. Відтак виникла нагальна потреба як у вирішенні суто практичних проблем адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України, так і глибокого теоретичного його осмислення з метою визначення шляхів удосконалення.

Загальні питання адміністративно-правового регулювання діяльності правоохоронних органів, у тому числі органів Служби безпеки України, були предметом наукових досліджень таких вчених як: В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, О. І. Безпалова, Ю. П. Битяк, М. М. Бурбика, В. В. Галунько, В. М. Гаращук, І. П. Голосніченко, М. М. Грек, О. В. Грідін, Т. Є. Кагановська, Л.В. Коваль, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, А.М. Куліш, В. А. Ліпкан, Д. М. Лук'янець, Д. В. Лученко, А. Ф. Мельник, О. М. Музичук, В. І. Олефір, В. Г. Пилипчук, В. М. Плішкін, О. М. Полковниченко, С. П. Пономарьов, Н. О. Рибалка, А. А. Стародубцев та ін. Однак, незважаючи на широкий спектр досліджень, присвячених різним аспектам діяльності Служби безпеки України, залишається ще багато дискусійних питань. Це стосується насамперед розуміння системи та змісту адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України, особливостей їх адміністративно-правового статусу, організації управління ними тощо.

Таким чином, необхідність удосконалення адміністративно-правових засад діяльності Служби безпеки України, недостатня розробленість теоретичних положень та недосконалість адміністративного законодавства, що її регулює, зумовлюють актуальність дослідження системи та особливостей адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на реалізацію основних положень Закону України «Про основи національної безпеки України», Указу Президента України «Про Стратегію національної безпеки України» від 12.02.2007 р., і виконано відповідно до п.п. 13.1, 13.7, 13.9, 13.27 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на період 2011-2014 рр., затверджених вченою радою ХНУВС 27 грудня 2010 р. (протокол № 10), у рамках тем науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Харківського національного університету внутрішніх справ на 2014-2018 рр. :«Правоохоронна функція української держави» (номер державної реєстрації 0113U008192), «Реалізація та удосконалення адміністративного законодавства України» (номер державної реєстрації 0113U008197).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення наукових праць у галузі права, чинного законодавства України, узагальнення практики його реалізації з'ясувати сутність та особливості адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України, надати науково обґрунтовані пропозиції щодо його оптимізації.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- з'ясувати місце Служби безпеки України в системі правоохоронних органів;

- визначити завдання та принципи функціонування органів Служби безпеки України;

- встановити особливості адміністративно-правового статусу органів Служби безпеки України;

- уточнити особливості адміністративно-правового закріплення повноважень органів Служби безпеки України;

- охарактеризувати систему адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України;

- окреслити адміністративно-правові засади управління органами Служби безпеки України;

- розкрити сутність адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів Служби безпеки України;

- з'ясувати адміністративно-правові засади забезпечення законності в діяльності органів Служби безпеки України;

- визначити напрямки розвитку адміністративного законодавства, що регулює діяльність органів Служби безпеки України;

- узагальнити зарубіжний досвід правового регулювання діяльності правоохоронних органів спеціального призначення та з'ясувати можливості його використання в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що формуються у сфері діяльності органів Служби безпеки України.

Предмет дослідження становить адміністративно-правове регулювання діяльності органів Служби безпеки України.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставлених мети і задач дисертаційної роботи, її об'єкта та предмета. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Системний підхід до їх застосування дозволив вивчити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми та здійснити ґрунтовний аналіз особливостей адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України. За допомогою методу сходження від абстрактного до конкретного та логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2, 2.3). Порівняльно-правовий метод та інформаційний підхід широко використано для дослідження особливостей зарубіжного досвіду правового регулювання діяльності правоохоронних органів спеціального призначення та окреслення можливостей його застосування в Україні (підрозділ 3.3). Методами класифікації, групування, системно-структурним, системно-функціональним послуговувалися для визначення завдань та принципів функціонування органів Служби безпеки України (підрозділ 1.2), дослідження повноважень органів Служби безпеки України (підрозділ 2.1), аналізу системи адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України (підрозділ 2.2), нормативно-правових актів, що регулюють процес управління органами Служби безпеки України (підрозділ 2.3), характеристики адміністративно-правових засад забезпечення законності в діяльності органів Служби безпеки України (підрозділ 3.1). Для з'ясування особливостей адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів Служби безпеки України (підрозділ 2.4), окреслення перспектив розвитку адміністративного законодавства, що регулює діяльність органів Служби безпеки України (підрозділ 3.2), використовувався статистичний метод, методи документального аналізу та синтезу.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі теорії управління та адміністративного права, трудового права, інших галузевих правових наук, у тому числі і зарубіжних дослідників. Нормативною базою дослідження є Конституція України, законодавчі акти, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Служби безпеки України. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів Служби безпеки України, досвід зарубіжних країн, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити проблемні питання адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України та викласти авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного наукового дослідження сформульовано нові наукові положення і висновки, запропоновані особисто здобувачем, зокрема:

уперше:

- охарактеризовано адміністративно-правове регулювання діяльності органів Служби безпеки України як систему, встановлено його ознаки (системність; цілеспрямований характер; наявність відповідного предмета і сфери правового впливу; застосування адміністративно-правового методу регулювання; упорядкованість та організаційний характер; стадійність тощо), визначено основні тенденції подальшого розвитку системи адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України, які необхідно враховувати при реформуванні правоохоронних органів;

- встановлено особливості процесу управління органами Служби безпеки України, обґрунтовано поділ суб'єктів управління органами Служби безпеки України на суб'єктів зовнішнього та внутрішнього управління, в результаті чого зроблено висновок, що Антитерористичний центр при Службі безпеки України є суб'єктом зовнішнього управління;

- з'ясовано сутність кадрового забезпечення органів Служби безпеки України, а також його особливості, пов'язані зі структурою даного органу, та стан адміністративно-правового регулювання, окреслено шляхи поліпшення останнього;

удосконалено:

- класифікацію завдань Служби безпеки України, яку запропоновано здійснити залежно від об'єкта впливу; наголошено, що системоутворюючим чинником, який впливає на формування системи принципів та завдань органів Служби безпеки України, є мета їх діяльності;

- визначення специфіки адміністративно-правового статусу органів Служби безпеки України, які є спеціальними правоохоронними органами, що підтверджується наявністю у них ознак, властивих цим органам;

- узагальнення досвіду реформування та особливостей правового регулювання діяльності правоохоронних органів спеціального призначення у постсоціалістичних країнах Центральної та Східної Європи, завдяки чому окреслено шляхи впровадження в Україні під час оптимізації діяльності органів Служби безпеки найбільш значущих здобутків іноземних держав у цій сфері;

дістали подальшого розвитку:

- характеристика місця та ролі Служби безпеки України в системі правоохоронних органів та сутнісних ознак, притаманних саме СБУ; розробка основних напрямів її взаємодії з іншими правоохоронними органами та визначення перспективних шляхів оптимізації діяльності органів Служби безпеки України, які необхідно враховувати при реформуванні правоохоронної системи;

- уявлення про стан адміністративно-правового закріплення повноважень органів Служби безпеки України, актуальність впровадження рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо уніфікації системи повноважень правоохоронних органів, у тому числі тих, що функціонують у секторі забезпечення національної безпеки;

- підхід до визначення особливостей забезпечення законності в діяльності органів Служби безпеки України шляхом розкриття специфіки таких способів забезпечення законності, як контроль, нагляд та звернення громадян, а також виявлення основних проблем, що існують у зазначеній сфері,та окреслення напрямів їх вирішення;

- способи оптимізації адміністративного законодавства, норми якого регламентують діяльність органів Служби безпеки України, обґрунтування важливості прийняття нової Концепції її реформування, положення якої мають враховувати нові внутрішні та зовнішні загрози державній безпеці та відповідати сучасному етапу реформування системи правоохоронних органів України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки шляхів оптимізації адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України;

- у правотворчості - в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до законодавчих та підзаконних актів, положення яких регламентують діяльність Служби безпеки України;

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність діяльності органів Служби безпеки України, привести її у відповідність до сучасних європейських стандартів;

- у навчальному процесі - положення і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Судові та правоохоронні органи України», «Захист прав і свобод людини в діяльності правоохоронних органів», вони вже використовуються у ході проведення занять із зазначених дисциплін в Харківському національному університеті внутрішніх справ (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 25.12.2014 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки оприлюднені на науково-практичних конференціях: «Політико-правові реформи та становлення громадянського суспільства в Україні» (Херсон, 2014), «Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації української держави» (Запоріжжя, 2014), «Актуальні проблеми законодавства України: пріоритетні напрями його вдосконалення» (Одеса, 2014), «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 2014).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у шести наукових статтях, п'ять з яких опубліковано у наукових фахових виданнях України і одна - у наукових періодичних виданнях інших держав, а також у тезах чотирьох наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які охоплюють десять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 232 сторінки, з них: 200 - виклад основного матеріалу; 30 - список використаних джерел (271 найменування).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок із науковими планами та програмами, окреслюються об'єкт, предмет, мета і задачі, методи дослідження, вказується на наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 «Діяльність органів Служби безпеки України як об'єкт адміністративно-правового регулювання» складається з трьох підрозділів і присвячений аналізу місця Служби безпеки України в системі правоохоронних органів та особливостей її діяльності як об'єкта адміністративно-правового регулювання.

У підрозділі 1.1 «Місце Служби безпеки України в системі правоохоронних органів» обґрунтовано, що Служба безпеки України займає особливе місце в системі правоохоронних органів, яке обумовлене її особливим адміністративно-правовим статусом, призначенням та специфікою покладених на неї завдань.

Запропоновано функції органів Служби безпеки України поділити на три групи: функції, які визначають основний зміст їх діяльності, - забезпечення державної безпеки; функції, які характеризують Службу безпеки як правоохоронний орган; управлінські функції, які реалізуються у внутрішньоорганізаційній діяльності органів СБУ. Проаналізовано кожну з виокремлених груп функцій.

З'ясовано особливості взаємодії Служби безпеки України з іншими правоохоронними органами, зокрема з органами внутрішніх справ, прокуратури, охорони державного кордону, органами, що здійснюють розвідувальну та контррозвідувальну діяльність. Проаналізовано стратегічний і тактичний рівні взаємодії. Встановлено, що окремі правоохоронні органи можуть певним чином впливати на діяльність СБУ. Розкрито зміст діяльності органів прокуратури у цьому напрямі, зокрема особливості двох її видів - координаційної та наглядової.

У результаті аналізу специфіки взаємодії органів Служби безпеки України з органами прокуратури, органами внутрішніх справ у сфері забезпечення національної безпеки та боротьби з організованою злочинністю визначено низку суттєвих недоліків, які негативно впливають на ефективність такої взаємодії, та запропоновано шляхи їх усунення.

У підрозділі 1.2 «Завдання та принципи функціонування органів Служби безпеки України» аргументовано, що діяльність Служби безпеки України відрізняється від діяльності інших правоохоронних органів характером виконуваних завдань, їх різноманітністю та обсягами. Запропоновано під діяльністю органів Служби безпеки України розуміти врегульовану нормами адміністративного права специфічну, виконавчо-розпорядчу, підзаконну, державно-владну діяльність уповноважених на те органів, на які покладається обов'язок щодо організації та здійснення захисту законних інтересів держави, прав громадян, забезпечення державної безпеки, охорони державної таємниці, запобігання правопорушенням, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, та їх припинення.

Проведений аналіз завдань Служби безпеки України, встановлених законодавством, дозволив запропонувати їх класифікацію залежно від об'єкта впливу (забезпечення національної безпеки та здійснення суто правоохоронної діяльності). Обґрунтовано, що завдання щодо забезпечення державної безпеки, у свою чергу, поділяються на такі групи: охорона державного кордону; забезпечення охорони державної таємниці; здійснення контррозвідувальної та розвідувальної діяльності; забезпечення спеціальних режимів. Запропоновано внести доповнення до Закону України «Про Службу безпеки України» в частині уточнення переліку завдань, покладених на цей правоохоронний орган.

Під принципами діяльності органів Служби безпеки України пропонується розуміти закріплені на законодавчому рівні універсальні, ключові правила та базові настанови, які містять загальні вимоги до організації та діяльності Служби безпеки України як спеціального державного правоохоронного органу, встановлюють основні напрями реалізації зазначеними органами наданої їм компетенції, формують базові вимоги до процесу прийняття управлінських рішень, які повинні відповідати цілям практичної діяльності у сфері забезпечення державної безпеки. Охарактеризовано загальні та галузеві принципи діяльності органів Служби безпеки України. Акцентовано увагу, на суттєвий ознаці, яка відрізняє діяльність Служби безпеки України від діяльності інших правоохоронних органів, якою є необхідність правильного поєднання принципів гласності та конспірації.

У підрозділі 1.3 «Особливості адміністративно-правового статусу органів Служби безпеки України» на основі аналізу зазначених особливостей зроблено висновок, що адміністративно-правовий статус органів Служби безпеки України - це сукупність закріплених у чинному законодавстві України предметів відання, повноважень (прав та обов'язків), гарантій діяльності та відповідальності, які дозволяють їм бути учасниками адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення державної безпеки України.

З'ясовано, що структуру адміністративно-правового статусу органів Служби безпеки України утворюють цільовий, організаційний та компетенційний блоки (елементи). До нього входять також гарантії діяльності органів Служби безпеки України та відповідальність їх співробітників. Перший блок адміністративно-правового статусу складають юридично закріплені мета створення та завдання органу. До другого входить нормативне регулювання порядку організації діяльності органів Служби безпеки України, їх внутрішньої структури, кадрового складу, підпорядкованості тощо. Третій являє собою сукупність владних повноважень щодо певних предметів відання Служби безпеки України. Проаналізовано зміст кожного із запропонованих блоків (елементів) структури адміністративно-правового статусу органів Служби безпеки України.

Обґрунтовано, що компетенція органів Служби безпеки України визначається сукупністю їх повноважень, що об'єднують права та обов'язки за ознакою їх територіальної або галузевої належності. Запропоновано повноваження органів Служби безпеки України за функціональною належністю поділити на інформаційно-аналітичні, контррозвідувальні, щодо протидії злочинам і особистого захисту, щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності, в галузі додержання державної таємниці, в галузі забезпечення охорони кордону та здійснення міграційної політики, у галузі попередження і припинення надзвичайних ситуацій та охорони об'єктів підвищеної небезпеки. Наголошено, що специфіка територіальних повноважень залежить від місця органу СБУ в загальній системі управління.

Розділ 2 «Система та зміст адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України» складається з чотирьох підрозділів, присвячених характеристиці змісту основних напрямів адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України.

У підрозділі 2.1 «Адміністративно-правове закріплення повноважень органів Служби безпеки України» проаналізовано основні нормативно-правові акти, якими закріплюються повноваження органів Служби безпеки України. адміністративний повноваження безпека

Запропоновано сукупність обов'язків, покладених на органи Служби безпеки України, розглядати як цілісну систему, що умовно складається із таких груп: обов'язки, пов'язані із здійсненням заходів контррозвідувального і розвідувального характеру, забезпеченням державної безпеки та безпеки особливо важливих об'єктів, забезпеченням державної таємниці; обов'язки, пов'язані зі здійсненням заходів щодо боротьби зі злочинністю, забезпеченням законності та правопорядку в державі; обов'язки, пов'язані зі здійсненням заходів організаційного, управлінського характеру. Розкрито зміст кожної із запропонованих груп обов'язків.

Класифіковано права органів Служби безпеки України на такі чотири групи: права у сфері оперативно-розшукової діяльності; права у сфері охорони державного кордону; права у сфері адміністративної діяльності; права у сфері кримінальної процесуальної діяльності.

Наголошено на необхідності приведення переліку повноважень Служби безпеки України у відповідність до рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи, передусім стосовно усунення дублювання повноважень з іншими правоохоронними органами та обмеження кола правопорушень, протидія яким покладена на цей правоохоронний орган. Обґрунтовано необхідність удосконалення нормативно-правового закріплення повноважень Служби безпеки України у сфері забезпечення інформаційної безпеки, зокрема шляхом прийняття законодавчого акта, який би регулював правовідносини, що виникають у цій сфері.

У підрозділі 2.2 «Система адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України» з'ясовано, що предмет адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України становлять суспільні відносини, які за своєю природою можуть піддаватися нормативно-організаційному впливу з боку зазначених органів і в даних соціально-політичних умовах потребують такого впливу, що здійснюється за допомогою відповідних юридичних норм та інших юридичних засобів органами Служби безпеки України. Охарактеризовано основні ознаки системи адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України.

Доведено, що головна особливість адміністративно-правового регулювання діяльності органів СБУ зумовлена специфікою цього правоохоронного органу та сукупністю правових норм як загального, так і спеціального характеру, що регламентують їх діяльність. Наголошено, що основу адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України становлять відповідні адміністративно-правові норми.

Проаналізовано стадії адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України: підзаконна адміністративна правотворчість; реалізація та застосування адміністративно-правових норм; безпосередньо правоохоронна діяльність. Розкрито зміст правовідносин, які виникають у зв'язку з реалізацією Служби безпеки України покладених на них функцій. Стверджується, що за функціональним призначенням ці відносини можуть бути регулятивними або охоронними.

У підрозділі 2.3 «Адміністративно-правові засади управління органами Служби безпеки України» окреслено основні ознаки зазначеного управління. Встановлено особливості організаційної структури Служби безпеки України. Наголошено, що саме від її стану та відповідності вимогам сучасності безпосередньо залежить ефективність усієї системи управління органами Служби безпеки України та визначається потреба в її оптимізації.

Зроблено висновок, що особливістю управління органами Служби безпеки України є те, що воно охоплює процеси цілевизначення, цілепокладання та цілездійснення шляхом прийняття управлінських рішень на основі поєднання колегіальності та єдиноначальності у діяльності суб'єктів управління.

Обґрунтовано доцільність виділення в системі суб'єктів управління органами Служби безпеки України суб'єктів зовнішнього та внутрішнього управління. До числа перших запропоновано віднести: Президента України, Колегію Служби безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Раду національної безпеки і оборони України. Доведено, що суб'єктами внутрішнього управління органами Служби безпеки України необхідно визнати: Голову Служби безпеки України та його заступників, начальників функціональних підрозділів Центрального управління Служби безпеки України, начальників регіональних органів Служби безпеки України, начальників функціональних підрозділів регіональних органів Служби безпеки України. Наведено особливості управлінської діяльності зазначених суб'єктів та запропоновано шляхи її оптимізації.

Аргументовано, що в механізмі управління органами Служби безпеки України важливе місце займає процес управління, який дозволяє виявити усі прорахунки в організації діяльності такої системи. Визначено, що результатом процесу управління органами Служби безпеки України є прийняття відповідних управлінських рішень. Розкрито особливості прийняття рішень суб'єктами управління органами Служби безпеки України.

У підрозділі 2.4 «Адміністративно-правове регулювання кадрового забезпечення органів Служби безпеки України» встановлено, що кадрове забезпечення органів Служби безпеки України становить сукупність заходів, спрямованих на створення необхідних умов для ефективного використання кадрів органів Служби безпеки України. Доведено, що ефективне кадрове забезпечення органів Служби безпеки України є результатом належним чином проведеної кадрової роботи в зазначених органах.

Наголошено, що за своїм змістом кадрова робота безпосередньо пов'язана зі здійсненням управлінського впливу уповноважених на те суб'єктів на кадри органів Служби безпеки України з метою їх упорядкування, координації та спрямування їх діяльності в рамках відповідної організаційної структури.

Запропоновано класифікацію кадрів Служби безпеки України. Проаналізовано нормативно-правові акти, положення яких регламентують особливості кадрової роботи з різними категоріями працівників органів Служби безпеки України. Вказано на «розмитість» правового статусу працівників Служби безпеки України внаслідок часткового поширення на неї дії нормативно-правових актів, положення яких регламентують різні аспекти кадрової роботи в інших державних органах. Вказано на доцільність розробити єдиний уніфікований нормативно-правовий акт, положення якого регламентували б особливості кадрової роботи з усіма категоріями кадрів органів Служби безпеки України. Визначено основні напрями оцінювання якості кадрового забезпечення органів Служби безпеки України, до яких запропоновано віднести такі: організаційно-штатна робота; професійна підготовка та професійна орієнтація кадрів для органів Служби безпеки України; робота з резервом; виховна робота; соціальне забезпечення.

Розділ 3 «Напрями оптимізації адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України» присвячено з'ясуванню перспектив розвитку адміністративного законодавства, що регулює діяльність органів Служби безпеки України, а також аналізу міжнародних стандартів діяльності правоохоронних органів спеціального призначення.

У підрозділі 3.1 «Адміністративно-правові засади забезпечення законності в діяльності органів Служби безпеки України» визначено, що законність в діяльності органів Служби безпеки України забезпечується такими способами: проведення контролю, здійснення нагляду, розгляд звернень громадян.

З'ясовано, що основними суб'єктами контролю за діяльністю органів Служби безпеки України є Верховна Рада України та Президент України, нагляду - Генеральний прокурор України та уповноважені ним прокурори. Проаналізовано особливості здійснення парламентського контролю за діяльністю Служби безпеки України з боку Верховної Ради України, її профільного комітету та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. З метою забезпечення ефективного здійснення парламентського контролю за діяльністю Служби безпеки України запропоновано закріпити повноваження відповідного профільного комітету у Законі України «Про Службу безпеки України». Досліджено специфіку повноважень Президента України, Уповноваженого Президента України з питань контролю за діяльністю органів Служби безпеки України та Ради національної безпеки та оборони України.

Сформульовано перелік напрямів діяльності органів Служби безпеки України, за законністю реалізації яких здійснюється нагляд з боку органів прокуратури, та розкрито зміст такого нагляду.

Обґрунтовано важливість здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю органів Служби безпеки України. Вказано на необхідність законодавчого закріплення механізму громадського контролю за діяльністю Служби безпеки України, зокрема шляхом закріплення у Законі України «Про Службу безпеки України» правового статусу Громадської ради при Службі безпеки України як дорадчого органу, основними завданнями якого є: а) забезпечення ефективного цивільного контролю за діяльністю органів Служби безпеки України; б) повне та оперативне інформування громадськості про діяльність органів Служби безпеки України; в) підвищення рівня довіри громадськості до органів Служби безпеки України та встановлення партнерських відносин між Службою безпеки України та громадянським суспільством; г) проведення консультацій із залученням інституцій громадянського суспільства для вирішення найважливіших питань діяльності Служби безпеки України.

Зроблено висновок про необхідність узгодження переліку суб'єктів, на яких покладено обов'язок щодо забезпечення законності діяльності органів Служби безпеки України на законодавчому рівні.

У підрозділі 3.2 «Розвиток адміністративного законодавства, що регулює діяльність органів Служби безпеки України» розглянуто особливості формування та розвитку законодавства у сфері регулювання діяльності органів Служби безпеки України. Досліджено процес поступового позбавлення Служби безпеки України від невластивих їй функцій, врегулювання нових напрямів діяльності (зокрема прийняття та уточнення законів України «Про контррозвідувальну діяльність», «Про боротьбу з тероризмом», «Про засади запобігання і протидії корупції», Кримінального процесуального кодексу України).

Розглянуто основні підходи до реформування адміністративного законодавства, яке регулює діяльність Служби безпеки України, та проаналізовано основні програмні документи у цій сфері. Виділено напрями удосконалення законодавства України, що регулює діяльність органів Служби безпеки України, а саме: а) нормативно-правове забезпечення системи цивільного контролю за діяльністю органів Служби безпеки України; б) уточнення повноважень органів Служби безпеки України; в) поступова демілітаризація органів Служби безпеки України; г) нормативно-правове забезпечення взаємодії Служби безпеки України з громадянами, органами державної влади та місцевого самоврядування.

Аргументовано необхідність прийняття нової Концепції розвитку Служби безпеки України, в якій мають бути відображені такі ключові напрями її реформування: завершення процесу позбавлення Служби безпеки України від невластивих їй функцій; удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності Служби безпеки України за окремими напрямами діяльності (передусім, у відносно неврегульованій сфері забезпечення інформаційної безпеки); демілітаризація Служби безпеки України; удосконалення механізмів цивільного контролю за діяльністю Служби безпеки України.

У підрозділі 3.3 «Зарубіжний досвід правового регулювання діяльності правоохоронних органів спеціального призначення та можливості його використання в Україні» наголошено, що обраний Україною курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію вимагає запровадження кращих світових стандартів функціонування сектору безпеки, у тому числі Служби безпеки України як його невід'ємного елемента. Проаналізовано особливості законодавчого регулювання діяльності правоохоронних органів спеціального призначення в зарубіжних державах, а також міжнародні стандарти у даній сфері. Обґрунтовано доцільність вивчення досвіду реформування правоохоронних органів спеціального призначення в країнах Центральної та Східної Європи. У результаті проведеного аналізу зроблено висновок про наявність як відмінних рис, характерних для процесів оптимізації сектору безпеки у зазначених державах, передусім щодо визначення завдань правоохоронних органів спеціального призначення, так і спільних тенденцій - поділ військових та цивільних спеціальних служб; пріоритет формування ефективної системи контролю за діяльністю правоохоронних органів спеціального призначення.

Запропоновано внести доповнення до Закону України «Про Службу безпеки України», якими передбачити посилення гарантій незалежності діяльності органів Служби безпеки України; позбавлення органів Служби безпеки України функцій, властивих органам внутрішніх справ. Наголошено, що особливої уваги потребує активізація діяльності органів Служби безпеки України у напрямі забезпечення економічної безпеки держави та здійснення кіберрозвідки.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - оптимізація адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України. У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки і пропозиції, спрямовані на досягнення поставленої мети:

1. Визначено роль та місце Служби безпеки України як складової сектору безпеки держави. Проведений аналіз дозволив розкрити специфічні відмінності, характерні для органів Служби безпеки України, які відрізняють їх від інших правоохоронних органів. Встановлено, що взаємодія органів Служби безпеки України з іншими правоохоронними органами регламентується різними нормативно-правовими актами, однак детально така взаємодія закріплена переважно підзаконними нормативними актами. Обґрунтовано доцільність перегляду практики підзаконної регламентації діяльності правоохоронних органів та необхідність законодавчого забезпечення їх взаємодії.

2. Зроблено висновок, що ефективна організація діяльності Служби безпеки України як державного правоохоронного органу спеціального призначення неможлива без чіткого визначення завдань, що є необхідною умовою для відповідного вибору методів та засобів досягнення цих завдань. У результаті проведеного аналізу основних завдань, покладених на органи Служби безпеки України, зазначено, що на ці органи покладаються завдання, виконання яких безпосередньо впливає на безпечне та незалежне існування самої держави.

3. З'ясовано, що принципи діяльності органів Служби безпеки України поділяються на: загальні принципи, яких повинні дотримуватися у своїй діяльності всі органи державної влади, у тому числі й органи Служби безпеки України; галузеві (спеціальні) принципи організації та діяльності органів Служби безпеки України, їх взаємодії з іншими правоохоронними органами. Розкрито зміст кожної групи принципів.

4. Показано, що адміністративно-правовий статус Служби безпеки України абсолютно повно відображає індивідуальні властивості даного правоохоронного органу та його реальне місце у системі правоохоронних органів. З'ясовано, що визначені чинним законодавством права та обов'язки органів Служби безпеки України реалізуються ними у адміністративно-правових відносинах правоохоронної спрямованості.

5. Наголошено, що усі складові адміністративно-правового статусу Служби безпеки України є взаємообумовленими, взаємопов'язаними між собою та взаємозалежними. Зазначені елементи характеризують адміністративно-правовий статус Служби безпеки України з точки зору призначення, предметних і функціональних повноважень та особливостей здійснення заходів у сфері забезпечення національної безпеки.

6. Доведено, що надані органам Служби безпеки України повноваження реалізуються ними в адміністративно-правових відносинах правоохоронної спрямованості. Запропоновано власний підхід до класифікації прав та обов'язків органів Служби безпеки України. Обґрунтовано необхідність удосконалення адміністративно-правового забезпечення повноважень органів Служби безпеки України за такими напрямами: а) визначення в Законі України «Про Службу безпеки України» вичерпного переліку функцій, на реалізацію яких має бути спрямована їх діяльність; б) уніфікація закріплення повноважень Служби безпеки України з урахуванням нещодавно прийнятих нормативно-правових актів; в) скорочення кількості відсильних норм при формулюванні повноважень Служби безпеки України, максимально повне їх закріплення у спеціальному законі; г) закріплення чіткого механізму надання органами Служби безпеки України допомоги правоохоронним органам у боротьбі із вчиненням кримінальних правопорушень; д) приведення переліку повноважень Служби безпеки України у відповідність до рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи.

7. Аргументовано, що ефективність виконання завдань, які покладаються на органи Служби безпеки України, залежить від надійного та всеохоплюючого адміністративно-правового регулювання відносин у процесі реалізації зазначеними органами покладених на них обов'язків. Саме за допомогою належного адміністративно-правового регулювання відносини, які виникають під час діяльності органів Служби безпеки України, набувають певної правової форми.

8. Система адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України визначається як сукупність адміністративно-правових засобів впливу на суспільні відносини, які формуються в процесі виконавчо-розпорядницької діяльності органів Служби безпеки України, з метою забезпечення державної безпеки. Сформульовано ключові напрями забезпечення ефективності системи адміністративно-правового регулювання діяльності Служби безпеки України в контексті сучасного етапу реформування системи правоохоронних органів.

9. Під управлінням органами Служби безпеки України запропоновано розуміти різновид державного управління, що охоплює процеси цілевизначення, цілепокладання та цілездійснення в органах Служби безпеки України, за результатами яких відповідними суб'єктами управління приймаються управлінські рішення на основі поєднання принципів колегіальності та єдиноначальності. Доведено, що саме завдяки грамотно налагодженому процесу управління органами Служби безпеки України можна досягти належного рівня взаємодії органів Служби безпеки України між собою та з іншими органами державної влади та забезпечити бажаний стан або результат діяльності об'єкта управління. Акцентовано увагу на тому, що виділення суб'єктів зовнішнього та внутрішнього управління безпосередньо пов'язане з наявністю зовнішнього та внутрішнього напрямів управління, що має місце у діяльності органів Служби безпеки України.

10. Аналіз нормативно-правових актів, положення яких регулюють особливості кадрового забезпечення органів Служби безпеки України, дозволив дійти висновку про те, що на законодавчому рівні основна увага приділяється створенню умов, за яких відповідні працівники могли б належним чином виконувати покладені на них обов'язки; визначенню кола прав та обов'язків працівників; специфіці набуття кандидатами на службу в органах Служби безпеки України необхідних навичок та знань; підвищенню рівня професійної підготовки працівників даних органів.

11. Запропоновано перспективні шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів Служби безпеки України, зокрема скорочення кількості бланкетних та відсилочних норм в актах, що регламентують діяльність цих органів (оскільки їх наявність ускладнює правозастосовну діяльність). Запропоновано розробити уніфікований нормативно-правовий акт, положення якого регламентували б особливості кадрової роботи з усіма категоріями кадрів органів Служби безпеки України.

12. Наголошено, що в чинному законодавстві закріплено розгалужений механізм забезпечення законності в діяльності органів Служби безпеки України, що створює певні ускладнення для з'ясування специфіки застосування контрольних заходів відповідними суб'єктами контролю. Запропоновано внести окремі уточнення та доповнення до розділу VI Закону «Про Службу безпеки України», якими закріпити: вичерпний перелік суб'єктів здійснення контролю за законністю діяльності органів Служби безпеки України; визначити сфери, в яких зазначені суб'єкти мають право застосовувати контрольні заходи; встановити форми та методи контрольної діяльності у цій сфері.

13. Запропоновано внести доповнення до розділу V Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», якими має бути закріплено: перелік інституцій громадянського суспільства, що мають право здійснювати контрольні заходи; форми та методи контрольної діяльності; основні напрями взаємодії інституцій громадянського суспільства з відповідними органами Служби безпеки України тощо.

14. З'ясовано, що до основних особливостей законодавчого регулювання нагляду як способу забезпечення законності в діяльності органів Служби безпеки України варто віднести таке: виділення єдиного суб'єкта здійснення нагляду; законодавче обмеження сфер, у яких здійснюється нагляд; високий ступінь деталізації наглядових повноважень.

15. Аргументовано доцільність всебічного аналізу процесу реформування адміністративного законодавства, яке регулює діяльність Служби безпеки України. Проаналізовано базові програмні документи, які приймалися у сфері реформування органів Служби безпеки України, та окреслено особливості діяльності відповідних інституцій на цьому шляху. Акцентовано увагу на необхідності удосконалення адміністративного законодавства, норми якого регламентують різноманітні аспекти діяльності Служби безпеки України. Наголошено на доцільності поступового скорочення переліку складів злочинів, віднесених до підслідності даного органу, з передачею у перспективі функцій досудового слідства Державному бюро розслідувань. Доведено, що важливого значення набуває розробка нової Концепції розвитку Служби безпеки України. Сформульовано ключові напрями, що мають бути відображені в зазначеній концепції.

16. Здійснено порівняльній аналіз адміністративно-правового регулювання діяльності правоохоронних органів спеціального призначення в країнах Центральної та Східної Європи. Виявлено два основних підходи до визначення завдань правоохоронних органів спеціального призначення: надання діяльності передусім контррозвідувальної спрямованості та надання широких повноважень у сфері розкриття та розслідування злочинів, пов'язаних із загрозами національній безпеці. Запропоновано внести доповнення до Закону України «Про Службу безпеки України», якими передбачити процедуру здійснення парламентського контролю за діяльністю Служби безпеки України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Карпенко М. Н. Особенности административно-правового обеспечения работы с персоналом в органах Службы безопасности Украины / М. Н. Карпенко // Право и политика. - 2013. - Спец. вып. - С. 39-43.

2. Карпенко М. М. Адміністративна діяльність підрозділів Служби безпеки України / М. М. Карпенко // Вісн. Харк. нац. ун-ту внутр. справ. - 2014. - № 1 (64). - С. 111-121.

3. Карпенко М. М. Проблеми нормативно-правового забезпечення контролю за діяльністю Служби безпеки України / М. М. Карпенко // Право і безпека. - 2014. - № 2 (53). - С. 30-37.

4. Карпенко М. М. Досвід реформування правоохоронних органів спеціального призначення у державах Центральної та Східної Європи / Карпенко М. М. // Наук. вісн. Ужгород. нац. ун-ту. Серія: Право. - 2014. - Вип. 29, т. 2. - С. 68-71.

5. Карпенко М. М. Проблеми адміністративно-правового закріплення повноважень органів Служби безпеки України / М. М. Карпенко // Наше право. - 2014. - № 10. - С. 64-67.

6. Карпенко М. М. Адміністративно-правовий статус органів Служби безпеки України / М. М. Карпенко // Вісн. Харк. нац. ун-ту внутр. справ. - 2014. - № 4 (67). - С. 137-148.

7. Карпенко М. М. Громадський контроль як складова системи забезпечення законності в діяльності Служби безпеки України / Карпенко М. М. // Політико-правові реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 10-11 жовт. 2014 р. / МОН України, Херсон. держ. ун-т, юрид. ф-т ; Півден. регіон. наук. центр НАПрН України. - Херсон : Гельветика, 2014. - С. 117-120.

8. Карпенко М. М. Особливості правового регулювання статусу персоналу Служби безпеки України / М. М. Карпенко // Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації української держави: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 3-4 жовт. 2014 р. / МОН України, юрид. ф-т Запоріз. нац. ун-ту. - Запоріжжя, 2014. - С. 160-162.

9. Карпенко М. М. Щодо важливості дотримання органами Служби безпеки України основних принципів діяльності / Карпенко М. М. // Актуальні проблеми законодавства України: пріоритетні напрями його вдосконалення: міжнар. наук.-практ. конф., 10-11 жовт. 2014 р. / Громад. орг. «Причорномор. фундація права». - Од., 2014. - С. 76-78.

10. Карпенко М. М. Завдання Служби безпеки України як державного правоохоронного органу спеціального призначення / Карпенко М. М. // Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 12 груд. 2014 р. / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2014. - С. 93-96.

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. - Харків, 2015.

Здійснено аналіз сутності та особливостей адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України. Визначено місце Служби безпеки України в системі правоохоронних органів. Уточнено завдання та принципи функціонування органів Служби безпеки України. Досліджено особливості адміністративно-правового статусу органів Служби безпеки України та адміністративно-правового закріплення повноважень органів Служби безпеки України. Розкрито зміст системи адміністративно-правового регулювання діяльності органів Служби безпеки України. Проаналізовано адміністративно-правові засади управління зазначеними органами. З'ясовано специфіку адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів Служби безпеки України. Охарактеризовано адміністративно-правові засади забезпечення законності в діяльності органів Служби безпеки України. Визначено напрями розвитку адміністративного законодавства, що регулює діяльність органів Служби безпеки України. Узагальнено зарубіжний досвід правового регулювання діяльності правоохоронних органів спеціального призначення та з'ясовано можливості його використання в Україні.

Ключові слова: Служба безпеки України, адміністративно-правове регулювання, діяльність, завдання, система, управління, адміністративне законодавство, форми та методи діяльності, удосконалення, оптимізація.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина. - Харьков, 2015.

Диссертация посвящена анализу сущности и особенностей административно-правового регулирования деятельности органов Службы безопасности Украины. Обосновано, что Служба безопасности Украины занимает особое место в системе правоохранительных органов, обусловленное ее особенностями административно-правового статуса, спецификой выполняемых задач и специальным предназначением. Уточняются цели и принципы функционирования органов Службы безопасности Украины.