Фінансова система України: правова характеристика та законодавче регулювання

Визначено, що основними елементами місцевих фінансів виступають: місцевий бюджет, місцевий кредит, фінанси комунальних підприємств. У такому складі дані інститути формують самостійну ланку місцевих фінансів, яка входить до сфери публічних фінансів фінансової системи держави. Саме в такій сукупності складових елементів місцеві фінанси утворюють систему формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих. Встановлено, що місцеві фінанси як ланка фінансової системи держави - це система фінансових відносин, урегульованих нормами права, що виникають у процесі формування, розподілу та використання фондів коштів органів місцевого самоврядування (як представників територіальної громади) для виконання ними публічних завдань та функцій.

Основною складовою фінансів муніципального утворення є місцевий бюджет. Його кошти виступають найважливішим джерелом фінансування місцевих потреб, розвитку територіальної інфраструктури. Місцевий бюджет служить інструментом впливу місцевої влади (через рівень обов'язкових платежів, які встановлені нею в рамках своїх повноважень) на масштаби виробництва і споживання на даній території. Місцеві бюджети відіграють дедалі більш зростаючу роль у реалізації економічної і соціальної політики держави. Їх величина і ступінь збалансованості багато в чому визначають перспективи соціально-економічного розвитку територій. Зроблено висновок, що інститут місцевих бюджетів є самостійним багатоаспектним утворенням. У цьому разі йдеться про специфічний інститут законодавства, що припускає як сполучення законодавчих норм різних галузей законодавства (конституційного, адміністративного, фінансового, державного будівництва), так і сукупність правових норм, що регулюють досить своєрідні фінансово-правові відносини з приводу руху грошових фондів територіальних громад. Зроблено висновок про те, що проведений аналіз місцевих бюджетів у складі фінансової системи держави співвідноситься з матеріальним, економічним, інституціональним і правовим розумінням фінансової системи.

Встановлено, що місцевий кредит є важливим інститутом у системі місцевих фінансів. Місцевий кредит, на відміну від державного кредиту, має виключно цільове призначення. Місцевий кредит є основним джерелом (фінансовим інструментом) фінансування місцевих інвестиційних програм. Склалося кілька його форм, основні з яких - місцеві позики та комерційний комунальний банківський кредит. Місцевий кредит входить до складу фінансової системи як самостійний інститут місцевих фінансів.

Визначено, що фінанси підприємств комунальної форми власності є складовою частиною місцевих фінансів, яким притаманні певні специфічні ознаки, що випливають з особливостей форм власності й господарювання. Тобто підприємства комунальної форми власності, будучи складовою частиною місцевого господарства, мають специфіку організації фінансових відносин. З'ясовано, що комунальна власність, так само як державна, приватна та інші форми власності, є самостійною та рівноправною формою власності. Територіальна громада є колективним власником коштів, об'єктів і майна комунальної власності. Зазначено, що одним із наболілих питань сьогодення є глибока криза, в якій перебувають фінанси комунальних підприємств, що з часів здобуття Україною незалежності сягнула критичного рівня, про що свідчать повідомлення Держкомстату. Встановлено, що фінанси комунальних підприємств не виконують тих функцій, які на них покладено, як складову системи місцевих фінансів. Саме ефективне та раціональне здійснення такими суб'єктами господарювання їхньої діяльності, розвиток комунального господарства та зменшення видатків з бюджетів місцевого самоврядування на їх фінансування впливатимуть на розвиток адміністративно-територіальних одиниць та задоволення суспільних потреб відповідних територіальних громад.

Зроблено висновок, що сучасний стан фінансів комунальних підприємств обумовлює першочергове значення антикризового управління та інструментів фінансового контролінгу як інформаційного забезпечення системи управління ними. Використання інструментів контролінгу є однією з передумов перетворення комунальних підприємств на інноваційні інформаційно-технічні системи. Передумовою впровадження ефективного фінансового контролінгу як інструмента антикризового управління фінансами комунальних підприємств є створення сучасної системи фінансового планування та бюджетування.

У підрозділі 3.2. «Сфера фінансів господарюючих суб'єктів» зазначено, що в сучасних умовах з урахуванням ринкових відносин актуалізується роль фінансів підприємств на рівні держави. Фінанси підприємств є основною ланкою фінансової системи, в якій формуються фінансові потоки, що відображають створений національний доход, який підлягає надалі перерозподілу через бюджетну систему. Більшість сучасних учених включають до складу фінансової системи децентралізовані фінанси, при цьому необхідно звернути увагу, що всі науковці використовують різні категорії: «фінанси підприємств», «фінанси господарюючих суб'єктів», «фінанси корпоративного сектора», «приватні фінанси» і т.д. Запропоновано використовувати категорію «фінанси господарюючих суб'єктів» для визначення сфери фінансової системи, бо вона більшою мірою відображає зміст інститутів, що входять до її складу (фінанси підприємств, фінанси державних підприємств, фінанси домогосподарств).

Визначено, що роль фінансів підприємств у життєдіяльності будь-якої держави дуже велика. Вони забезпечують не тільки матеріальне виробництво і соціальну сферу самого підприємства, але і використовуються для утворення грошових фондів у інших сферах народного господарства: пенсійне забезпечення; соціальне і медичне страхування; служать джерелом доходів бюджету. Фінансова діяльність господарюючих суб'єктів, які займаються підприємництвом, пов'язана із створенням грошових фондів у результаті розподілу прибутку, що є метою підприємництва. У зв'язку з цим фінанси підприємств є початковою основою всієї фінансової системи країни.

Зроблено висновок, що існує певна специфіка фінансів підприємства, яка полягає в їх розподільчому характері, бо основна частина фінансових відносин підприємства виникає в результаті розподілу виручки від реалізації продукції, робіт, послуг, валового і чистого доходу підприємства. Саме в результаті розподілу виручки, а потім валового і чистого доходу (не включаючи прибуток), на підприємстві виникають: фінансові відносини з бюджетом по сплаті ПДВ, акцизів, інших податків і неподаткових доходів; фінансові відносини з державними позабюджетними фондами по сплаті страхових внесків; фінансові відносини з приводу формування цільових фондів внутрішньогосподарського призначення, зокрема статутного фонду, фонду розвитку виробництва, заохочувальних фондів і т.д. Центральне місце в їх системі належить відносинам з формування і використання цільових внутрішньогосподарських фондів. З урахуванням зазначеного, у матеріальному вираженні фінанси підприємств є сукупністю грошових фондів, тобто фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні конкретних підприємств.

Визначено, що простежується чіткий взаємозв'язок фінансів підприємств з іншими складовими фінансової системи: вони відіграють значну роль у формуванні централізованих фінансів за допомогою податкових платежів; грошові заощадження можуть бути інвестовані на фінансовому ринку у вигляді операцій з державними та корпоративними цінними паперами. Відсутність прибутку в підприємств впливає на всі інші елементи фінансової системи: недонадходження в доход держави коштів у вигляді податків, зборів та обов'язкових платежів; відсутність вільних грошових коштів у підприємства веде до недонадходження їх у сферу фінансового ринку, банківську, страхову, інвестиційну і т.д.

Визначено, що самостійною складовою фінансової системи України є фінанси державних підприємств, функціонування яких пов'язано з розвитком державного сектора в національній економіці. Встановлено, що з переходом до ринкових відносин виникає збільшення інтересу на користь фінансів підприємств (недержавної форми власності) від фінансів державних підприємств на відміну від радянського періоду. Це пояснюється тим, що в радянський період існувала адміністративно-командна система управління в державі, за якої переважно всі існуючі підприємства в державі були державної форми власності й тим самим безпосередньо входили до складу фінансової системи держави. З переходом до ринкових відносин сталася масова приватизація державної власності й актуалізувалася роль фінансів підприємств (недержавної форми власності) на рівні держави.

Зроблено висновок, що фінанси державних підприємств, на відміну від інших підприємств, регулюються переважно нормами фінансового права. На державних підприємствах нормами фінансового права регулюються, по-перше, відносини по сплаті податків, страхових внесків, неподаткових доходів до бюджету і до державних позабюджетних фондів, а також отримання коштів з цих фондів; по-друге, відносини з формування і використання цільових внутрішньогосподарчих фондів. Відповідно фінансово-правова база фінансової діяльності державних підприємств дуже широка. Визначено, що фінанси державних підприємств безумовно є складовою децентралізованої сфери фінансової системи, що характеризуються публічним змістом і регулюванням.

Встановлено, що фінанси домогосподарств - це складова фінансової системи, яку вітчизняна фінансова наука стала виділяти як самостійну і досліджувати зовсім недавно. З'ясовано, що домогосподарство може вступати у фінансові відносини, а саме: з іншими домогосподарствами - з приводу формування та використання сучасних грошових фондів (до них не належать відносини взаємного обміну); з підприємствами, що працюють у різних сферах матеріального виробництва чи виробництва послуг і виступають як роботодавці стосовно учасників домогосподарства, - з приводу розподілу частини виробленого ВВП у його вартісній формі; з комерційними банками - з приводу залучення споживчих кредитів, їх погашення - з приводу розміщення тимчасово вільних грошових коштів на банківські рахунки; зі страховими організаціями - з приводу формування та використання різного роду страхових фондів; з державою - з приводу утворення і використання бюджетних та позабюджетних фондів. Визначено, що саме дані відносини становлять соціально-економічний зміст категорії «фінанси домогосподарств». Часом виникнення фінансів домогосподарств слід вважати другу стадію процесу відтворення, на якій відбувається розподіл вартості виробленого суспільного продукту.

Зазначено, що між фінансами домогосподарств та іншими ланками фінансової системи простежується чіткий взаємозв'язок: вони відіграють значну роль у формуванні публічних фінансів за допомогою податкових платежів; грошові заощадження можуть бути інвестовані на фінансовому ринку у вигляді операцій з державними та корпоративними цінними паперами. Зроблено висновок, що специфіка фінансів домогосподарств визначена тим, що ця сфера фінансових відносин найменшою мірою регламентована державою. Дійсно, процес створення та витрачання централізованих грошових фондів, таких як державний бюджет, перебуває під жорстким державним контролем. Процес формування грошових фондів підприємства також деякою мірою визначається державою (вимоги до мінімального розміру статутного капіталу, система оподаткування тощо). Домогосподарство самостійно приймає рішення про необхідність і спосіб формування грошових фондів, їх величину і цільове призначення, час їх використання. Іншими словами, в існуючих економічних умовах держава не має інструментів прямого впливу на процес розподілу наявного доходу домогосподарств. Разом із тим держава здатна впливати на загальну величину доходу, яким реально володіє домогосподарство. Реальні доходи домогосподарства утворюються в результаті багаторазового розподілу і перерозподілу вартості сукупного суспільного продукту в процесі фінансових відносин домогосподарства і держави.

Розділ 4. «Загальноправова характеристика додаткових сфер фінансової системи» складається з двох підрозділів, у яких надається правова характеристика елементів (інститутів) додаткових сфер фінансової системи України.

Підрозділ 4.1. «Сфера міжнародних фінансів» присвячений висвітленню багаторівневої, складної, суперечливої системи сучасних міжнародних фінансів, сутність яких вказує на те, що об'єктивною основою становлення і розвитку міжнародних фінансів є закономірності міжнародного кругообігу функціонуючого капіталу, на одному полюсі якого виникають тимчасово вільні кошти, на іншому - постійно появляється попит на них. Поділяючи фінанси на національно-державні та міжнародні, зазначено, що національно-державні, як правило, не виходять за межі території однієї держави, не залучають іноземних суб'єктів, здійснюються на основі національного законодавства і мають суто внутрішньонаціональний характер. Міжнародні фінанси включають міждержавні і транснаціональні кредитно-фінансові відносини і характеризуються участю в них іноземного елемента.

Визначено, що в юридичній літературі міжнародні фінанси мало досліджувані. Приєднуючись до сучасних фахівців, під міжнародними фінансами слід розуміти міжнародні фінансові відносини, що виникають із приводу формування та використання фондів фінансових ресурсів, які забезпечують безперервне відтворення суспільства на світовому рівні для задоволення спільних потреб, які мають світове значення. Зазначено, що міжнародні фінанси сьогодні є досить розгалуженою структурою з множинністю державних, приватних і власне міжнародних елементів, через які здійснюється координація і регулювання міжнародних фінансових зв'язків. Встановлено, що сфера міжнародних фінансів відображає перерозподільно-обмінні відносини та централізацію ресурсів на світовому рівні, яка складається з фінансів міжнародних організацій та міжнародних фінансових інституцій. Міжнародні фінанси відображають відносини, що складаються на рівні світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб'єктів господарювання і держави, так і міжнародних організацій та фінансових інституцій. Це наднаціональна надбудова, сутність якої полягає в концентрації доходів і фінансових ресурсів у певних узагальнених чи цільових фондах. Діяльність таких організацій, як і окремої держави, пов'язана з виконанням певних функцій, які визначаються їхніми статутами. Фінансове забезпечення виконання цих функцій здійснюється через фонди грошових коштів чи кредитних ресурсів, що формуються цими організаціями. Саме у фінансовій сфері особливо жорстко стикаються національні і групові інтереси окремих держав і їх організацій.

У підрозділі 4.2. «Сфера фінансового ринку» досліджено засади фінансового ринку, що є складовою сферою фінансової системи держави. Визначено, що він може успішно функціонувати лише в умовах ринкової економіки. Фінансовий ринок значно впливає на ефективність, стійкість та еластичність фінансової системи. Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію і розподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і в населення. По суті, фінансовий ринок у розподільних і перерозподільних процесах фінансових ресурсів виконує ті функції, які не може виконати жодна складова фінансової системи.

Встановлено особливості фінансового ринку, а саме: порядок їх формування та ліцензування; сферу діяльності фінансового ринку; об'єкти правовідносин (грошово-кредитні кошти, цінні папери, фінансові послуги); особливий порядок регулювання (створені спеціальні державні органи: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, які здійснюють контроль та нагляд); суб'єктів відносин на фінансовому ринку (держава, підприємства різної форми власності, фінансові інститути, окремі громадяни). Запропоновано виділити ці правовідносини у самостійну сферу фінансової системи України - «сферу фінансового ринку».

Зроблено висновок, що основною метою регулювання фінансового ринку є забезпечення гармонізації всіх видів інтересів учасників цього ринку: індивідуальних, корпоративних, державних, а також інтересів міждержавних та інтернаціональних об'єднань. Всі інші цілі регулювання можна розглядати як похідні від зазначеної основної мети, і вони характерні для всіх рівнів регулювання. Визначено, що сфера фінансового ринку поділяється щонайменше на дві ланки: ринок грошей і ринок капіталів (у т.ч. і фондовий ринок). Відзначено взаємодію фінансового ринку з іншими складовими фінансової системи, а саме: світова практика накопичила значну кількість різних форм господарювання, які водночас є господарськими суб'єктами і виконують певні функції на фінансовому ринку. Зокрема, йдеться про такі організаційно-господарські форми, як: державні підприємства, кооперативи, фермерські та колективні господарства, акціонерні товариства, малі підприємства, корпорації, об'єднання, господарські товариства, асоціації, консорціуми, індивідуально-трудові об'єднання, спільні підприємства. Всі вони є юридичними особами, суб'єктами як ринкової економіки, так і учасниками фінансового ринку і конкретно кожного його сегмента. Надзвичайно важлива роль у системі фінансового ринку належить домогосподарству, бо частина його доходу, що не використовується впродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і може, за наявності відповідного фінансового механізму, стати потужним джерелом економічного зростання країни. Сприяє також розвитку місцевого та регіонального фінансового ринку. На підставі проведеного аналізу визначено взаємозв'язок елементів фінансового ринку з іншими складовими фінансової системи держави.

Зазначено, що виділення банківського кредиту у складі фінансової системи враховує насамперед її економічне розуміння (відповідні відносини кредитування носять економічний характер). Зроблено висновок, що, як складова фінансової системи, банківський кредит характеризується таким чином. По-перше, кредит у відтворювальному процесі обслуговує стадію обміну, забезпечуючи фінансові потреби суб'єктів економічних відносин на умовах повернення, строковості й платності. Кредитний механізм забезпечує акумуляцію і цілеспрямоване використання в економічному обороті тимчасово вільних грошових коштів. По-друге, кредитні відносини як різновид економічних отримують об'єктивно необхідне нормативне правове регулювання, внаслідок чого набувають статусу правових відносин. Це вказує на цілісне нормативне впорядкування фінансової системи в цілому.

Встановлено, що ринок фінансових послуг є сегментом сфери фінансового ринку, оскільки ринок фінансових послуг виконує забезпечувальну функцію. Ринок фінансових послуг пересікається з фінансовим ринком у процесі забезпечення функціонування фінансового ринку через відповідні інституції.

Висновки

У дисертації запропоновано нове вирішення наукових проблем, пов'язаних із функціонуванням фінансової системи України, на підставі аналізу вітчизняного законодавства, практики його застосування, теоретичного осмислення й узагальнення наукових праць.

1. Встановлено, що всі складові фінансової системи мають загальні властивості «фінансів» як економічної категорії, але через свої особливості по-різному впливають на соціально-економічні процеси, одночасно взаємодіючи між собою. Багатоелементність фінансової системи сприяє більшій її гнучкості й ефективності дії.

2. Визначено, що приватні фінанси, як і публічні фінанси, входять до складу фінансової системи України та їм притаманні такі особливості: а) приватні фінанси є фінансовим капіталом, який використовується для перерозподілу та використання через різні ланки фінансової системи (наприклад, банківський кредит, страхування); б) приватні фінанси - це грошові кошти, за допомогою яких створюються раціональний і правовий порядок у грошовому господарстві країни; в) приватним фінансам притаманний майновий інтерес держави (суспільний соціальний інтерес); г) за приватними фінансами здійснюється державне регулювання, контроль та нагляд. Саме приватні та публічні фінанси є базовою основою функціонування фінансової системи будь-якої держави взагалі та України зокрема. Їх процентне співвідношення змінюється з урахуванням багатьох чинників (політичні, економічні умови), які існують у державі в той чи інший період часу, але вони завжди мають місце у фінансовій системі країни та, як уже зазначалося, є базовими для функціонування фінансової системи країни.

3. Запропоновано науково обґрунтовану концепцію фінансової системи як складної багаторівневої системи відкритого типу, що є структурованим комплексом певним чином організованих і взаємопов'язаних елементів, об'єднаних спільним функціонуванням і єдиною метою. Встановлено, що фінансовій системі, як категорії загальної теорії систем, притаманні такі ознаки: 1) є складною і відкритою; 2) є комплексом складових, що перебувають у взаємодії; 3) цей комплекс складових є упорядкованим, метою якого є отримання єдиного корисного результату - ефективної дії системи, впорядкованості відповідних відносин; 4) складові фінансової системи об'єднані спільним функціонуванням, взаємозалежні, виконують певні функції, пов'язані середовищем певного типу; 5) є структурованим комплексом складових, певним чином організованим (а саме багаторівневою ієрархічною системою); 6) є добре організованою системою, з огляду на її цілі й функції; 7) є такою, що постійно розвивається; 8) є централізованою, оскільки одній з частин (публічним фінансам) належить домінуюча роль, вона виступає як центральна складова, що визначає функціонування всієї системи в цілому; 9) між складовими фінансової системи існують різні типи зв'язків у залежності від їх рівня в ієрархії системи: координаційні та субординаційні.

4. Виокремлено у структурі фінансової системи три рівні складових. До першого рівня належать сфери, які, у свою чергу, поділяються на дві групи: базові та додаткові. Цей рівень є найбільш загальним. До складу фінансової системи, таким чином, входять дві групи самостійних сфер (у залежності від того, яку роль з політичної та економічної точок зору вони виконують) - це базові та додаткові. Базові сфери: публічні фінанси; фінанси суб'єктів господарювання. Додаткові сфери: міжнародні фінанси; фінансовий ринок. До другого рівня належать ланки, що об'єднують однорідні групи відносин: публічні фінанси: державні та місцеві фінанси; фінанси суб'єктів господарювання, залежно від форми організації фінансової діяльності можна виділити фінанси підприємств та фінанси домогосподарств; міжнародні фінанси: фінанси міжнародних організацій та міжнародні фінансові інститути; фінансовий ринок: грошовий ринок та ринок капіталів (сегмент - ринок фінансових послуг - становить собою сферу різноманітних послуг). Третій рівень складається з елементів (інститутів), які регулюють відносно самостійну сукупність суспільних відносин у відповідній сфері, а саме: державні фінанси: державний бюджет, державні позабюджетні цільові фонди, державний кредит, державне обов'язкове страхування; місцеві фінанси: місцевий бюджет, місцевий (муніципальний) кредит, фінанси комунальних підприємств; фінанси підприємств (фінанси підприємств, фінанси державних підприємств); фінанси домогосподарств; фінанси міжнародних організацій; міжнародні фінансові інститути; грошовий ринок; ринок капіталів; ринок фінансових послуг - сегмент.

Фінансова система набула рис, властивих ринковим відносинам в економіці, разом із тим фінансовій системі України притаманні риси, які відображають економічні й політичні умови, традиції і пріоритети, що склалися в країні. Кожен рівень фінансової системи має певну самостійність, у межах якого приймаються і здійснюються конкретні рішення. Разом із тим важливо, щоб ці рішення були певною мірою впорядковані, узгоджені один з одним, мали за мету щось одне, загальне для всієї системи. Це досягається проведенням певної фінансової політики.

5. Визначено, що Державний цільовий позабюджетний фонд як елемент (інститут) фінансової системи становить собою особливу організацію державної установи з метою фінансування соціального забезпечення громадян, у віданні якої перебуває цільовий фонд грошових коштів - бюджет позабюджетного фонду, що функціонує в рамках відносин, урегульованих нормами фінансового й інших галузей права.

Встановлено, що для позабюджетних фондів характерно чітке встановлення доходних джерел, які дозволяють досить точно прогнозувати обсяги коштів цих фондів і, що не менш важливо, контролювати цільове використання зазначених фінансових ресурсів. Запропоновано створення «Державного позабюджетного цільового фонду розвитку підприємницької діяльності та виробництва», який має формуватися за рахунок податку на прибуток підприємств. Даний податок необхідно переадресувати з Державного бюджету України в даний Фонд із метою його цільового використання на розвиток підприємницької діяльності та відтворення виробництва.

6. Встановлено, що фінанси комунальних підприємств - це складова фінансової системи держави (а саме інституту місцевих фінансів) - система фінансових відносин щодо формування та використання фондів підприємств комунальної форми власності для забезпечення розвитку адміністративно-територіальних одиниць та задоволення суспільних потреб відповідних територіальних громад.

7. Зазначено, що місце державного кредиту у фінансовій системі - у ланці державних фінансів сфери публічних фінансів, а також місцевого кредиту - у ланці місцевих фінансів сфери публічних фінансів і банківського кредиту - у ланці ринку капіталів сфери фінансового ринку. Ланка публічного (державного та місцевого) і приватного (банківського) кредиту має важливе значення для ефективного функціонування всієї фінансової системи країни в цілому.

8. Встановлено, що інститут страхування входить до складу фінансової системи в різні сфери: сферу публічних фінансів (як інститут «обов'язкове державне страхування») і сферу фінансового ринку (як інститут «фінанси страхування»).

9. Визначено, що сфера фінансів господарюючих суб'єктів, яка за своєю природою належить до децентралізованих (приватних) фінансів, подана як сукупність інститутів, серед яких основне місце посідає інститут «фінанси підприємств». Запропоновано під інститутом «фінанси підприємств» розуміти - систему фінансових відносин, що складається при формуванні, розподілі та використанні фінансових фондів, створюваних при здійсненні господарської діяльності підприємств.

10. Встановлено, що фінанси домогосподарств - це складова фінансової системи та доречно використовувати категорію саме «фінанси домогосподарств», бо це сукупність фінансових грошових відносин, пов'язаних із формуванням і використанням грошових коштів, створюваних у результаті індивідуальної трудової діяльності домогосподарств.

11. Визначено, що пріоритетним напрямом інтеграції України в систему міжнародних фінансів сьогодні виступає залучення в національну економіку іноземних інвестицій. Україна потребує інвестицій, оскільки саме інвестиції будять економічну активність і створюють реальне багатство. З'ясовано, що для задоволення потреб держави у фінансових ресурсах у період фінансово-економічної кризи та особливий період можуть залучатися кредити міжнародних фінансових організацій та іноземних держав, кошти від розміщення державних цінних паперів на внутрішньому і світовому ринках капіталу, кошти з інших джерел державного запозичення, а також кошти, надані за рахунок міжнародної допомоги. У разі використання залучених коштів міжнародних фінансів у фінансовій системі держави, слід включати частину міжнародних фінансів до самостійної «додаткової сфери» фінансової системи України.

12. Визначено, що фінансовий ринок є складовою фінансової системи України. Враховуючи особливості фінансового ринку, а саме: порядок їх формування та ліцензування; сферу діяльності фінансового ринку; об'єкти правовідносин (грошово-кредитні кошти, цінні папери, фінансові послуги); особливий порядок регулювання (створені спеціальні державні органи: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, які здійснюють контроль та нагляд); суб'єктів відносин на фінансовому ринку (держава, підприємства різної форми власності, фінансові інститути, окремі громадяни), запропоновано виділити його у самостійну сферу фінансової системи України - «сферу фінансового ринку».

Зазначено, що на сучасному етапі відбувається розширення фінансово-правової проблематики у сфері фінансових ринків, що виражається в появі нових груп суспільних відносин за участі держави, в яких вона виступає як «глобальний» регулюючий суб'єкт на основі економічних методів впливу на ринок, але з публічним інтересом.

13. Встановлено, що ринок фінансових послуг відображає конкретні форми організації руху фінансових ресурсів між суб'єктами господарювання (підприємницькими структурами, державою і громадянами - у процесі їхньої фінансової діяльності) через фінансово-кредитний механізм (зокрема, його інститути) та не має речової форми. Ключовими суб'єктами цього ринку є різні фінансові інституції та організації, що надають відповідні послуги. Ці послуги можна об'єднати в три групи: фінансове посередництво; фінанси страхування; консалтинг, аудит та інформаційні послуги. Визначено, що сфера фінансових послуг - це складне фінансово-правове утворення, що зосереджує низку важливих ринків у фінансовій системі, які перебувають у певній ієрархії і взаємодії та мають регулюватися фінансовим правом. Функціонування фінансового ринку забезпечується через відповідні інституції - ринок фінансових послуг.

14. Запропоновано під банківським кредитом розуміти систему економічних (грошових) відносин, у процесі яких тимчасово вільні грошові кошти держави, місцевого самоврядування, господарюючих суб'єктів і громадян акумулюються кредитними організаціями та із створених ними фондів кредитування на умовах повернення надаються юридичним і фізичним особам, що зазнають тимчасової потреби в додаткових фінансових ресурсах для отримання обігових коштів, виробництва капітальних вкладень і для інших цілей як виробничого, так і невиробничого характеру. Встановлено, що ігнорувати існування банківського кредиту у структурі фінансової системи держави в умовах ринкової економіки неприпустимо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Нестеренко А.С. Проблеми розмежування власних та делегованих повноважень органів влади місцевого рівня / А.С. Нестеренко // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. пр. / редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) [та ін.]. - О.: Астропринт, 2005. - Вип. 26. - С. 72-78.

2. Нестеренко А.С. Поняття, зміст та структура фінансових ресурсів / А.С. Нестеренко // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. / голов. ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Корміч. - О.: Південноукр. центр тендерних проблем, 2005. - Вип. 25. - С. 85-95.

3. Нестеренко А.С. Періодизація розвитку поняття фінансів / А.С. Нестеренко // Митна справа. - 2005. - №2. - С. 90-94.

4. Нестеренко А.С. Визначення природи державного боргу / А.С. Нестеренко // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. пр. / редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) [та ін.]. - О., 2007. - Вип. 35. - С. 435-441.

5. Нестеренко А.С. Принципи бюджетної системи України на сучасному етапі розвитку держави / А.С. Нестеренко // Юрид. вісник. - 2008. - №2. - С. 45-50.

6. Нестеренко А.С. Функції фінансів та їх значення на сучасному етапі розвитку держави / А.С. Нестеренко // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. / голов. ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Корміч. - О., 2010. - Вип. 39. - С. 81-89.

7. Нестеренко А.С. Дослідження суті та структури фінансової системи України / А.С. Нестеренко // Митна справа. - 2010. - №3, ч. 2. - С. 259-264.

8. Нестеренко А.С. Принципи фінансової системи України / А.С. Нестеренко // Юрид. вісник. - 2012. - №2. - С. 41-47.

9. Нестеренко А.С. Фінансовий ринок як елемент фінансової системи України / А.С. Нестеренко // Держава та регіони. Сер. Право. - 2012. - №2. - С. 69-74.

10. Нестеренко А.С. Роль фінансової системи у розвитку економіки країни після фінансової кризи / А.С. Нестеренко // Митна справа. - 2012. - №6, ч. 2. - Кн. 2. - С. 227-233.

11. Нестеренко А.С. Роль бюджету як фінансової бази діяльності держави у фінансовій системі / А.С. Нестеренко // Карпат. правничий часопис. - Л., 2013. - Вип. 1. - С. 80-85.

12. Нестеренко А.С. Історія виникнення бюджету та сучасне його визначення / А.С. Нестеренко // Актуальні питання публічного та приватного права. - 2013. - №2. - С. 101-106.

13. Нестеренко А.С. Формування сучасної моделі фінансової системи / А.С. Нестеренко // Митна справа. - 2013. - №2. - С. 236-244.

14. Нестеренко А.С. Ринок фінансових послуг як складова сфера фінансової системи / А.С. Нестеренко // Європейські перспективи: наук.-практ. журн. - 2013. - №4. - С. 192-198.

15. Нестеренко А.С. Розуміння сутності категорії «фінансова система» / А.С. Нестеренко // Наук. вісник Херсон. держ. ун-ту. Серія: Юридичні науки. - Херсон, 2013. - Вип. 3. - С. 47-50.

16. Нестеренко А.С. Міжнародні фінанси та фінансова система держави: співвідношення та взаємозв'язок / А.С. Нестеренко // Юрид. вісник. - 2013. - №3. - С. 175-182.

17. Нестеренко А.С. Фінанси державних підприємств у фінансовій системі / А.С. Нестеренко // Наук. вісник Херсон. держ. ун-ту. Серія: Юридичні науки. - Херсон, 2013. - Вип. 4. - С. 67-70.

18. Нестеренко А.С. Правове поняття фінансової системи / А.С. Нестеренко // Карпат. правничий часопис. - 2014. - №5. - С. 64-70.

19. Нестеренко А.С. Визначення «фінансової системи» та її структурний склад / А.С. Нестеренко // Наук. вісник Міжнар. гуманітар. ун-ту. Серія: Юриспруденція. - О., 2013. - Вип. 6-3, т. 1. - С. 72-75.

20. Нестеренко А.С. Місцеві бюджети в фінансовій системі України / А.С. Нестеренко // Науч. вестник Ужгород. ун-та. Серия: Право. - Ужгород, 2014. - Вып. 24, т. 3. - С. 90-93.

21. Нестеренко А.С. Місцеві фінанси як складова фінансової системи: поняття та структура [Електронний ресурс] / А.С. Нестеренко // Порівняльно-аналітичне право: електрон. наук. фахове вид. - 2014. - №1. - С. 183-186. - Режим доступу: http://pap.in.ua/

22. Нестеренко А.С. Місце інституту страхування в фінансовій системі держави / А.С. Нестеренко // Актуальні питання публічного та приватного права. - 2014. - №1. - С. 207-214.

Размещено на Allbest.ru