Вина у фінансовому праві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний науково-дослідний інститут

міністерства внутрішніх справ України

АВТОРЕФЕРАТ

Вина у фінансовому праві України

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Федоров Микола

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському міжнародному університеті.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, доцент

МУЗИКА-СТЕФАНЧУК Оксана Анатоліївна,

Тернопільський національний економічний університет, професор кафедри правового регулювання економіки та правознавства.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент Національної академії правових наук України

ОРЛЮК Олена Павлівна,

Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, директор;

кандидат юридичних наук, доцент

ГАВРИЛЮК Руслана Олександрівна,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, доцент кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підставою для настання юридичної відповідальності слугує доведене вчинення правопорушення, тобто винного протиправного діяння чи бездіяльності. Протиправність у фінансових правопорушеннях є формальною правовою ознакою, що пов'язується із суспільною небезпечністю чи шкідливістю. Винним же діяння чи бездіяльність є тоді, коли доведена вина суб'єкта, який вчинив таке правопорушення. Винність та протиправність може визнаватися одразу правопорушником, тому у певних фінансових правовідносинах до особи можуть бути застосовані заходи впливу у позасудовому порядку (наприклад, у випадку встановлення під час проведення податкових перевірок фактів незначних порушень правил ведення податкового обліку); в деяких правовідносинах, навіть якщо особа визнає свою вину, все одно вимагається її встановлення та доведення у судовому порядку, коли в діях особи є ознаки адміністративного проступку чи кримінально-караного злочину (наприклад, коли йдеться про ухилення від сплати податків за ст. 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

У зв'язку із тим, що фінансове законодавство не визначає склад фінансового правопорушення, інколи досить складно визначити заходи відповідальності у випадку наявного правопорушення. Очевидно, що нині у правовій науці попри достатню кількість досліджень проблем правопорушень та відповідальності, існує потреба у розкритті суб'єктивних факторів цих явищ, зокрема, фінансово-правових аспектів вини. Актуальність обраної теми дослідження зумовлена необхідністю вирішення наукових і практичних проблем визначення вини в діях чи бездіяльності суб'єкта фінансового правопорушення.

Теоретичною базою дисертаційного дослідження стали наукові праці таких учених в галузі фінансового права, як А.І. Берлач, Л.Л. Бобкова, Д.В. Вінницький, Л.К. Воронова, Н.В. Воротіна, Р.О. Гаврилюк, О.П. Гетманець, О.М. Горбунова, О.Ю. Грачова, О.В. Дьомін, Л.М. Древаль, Е.С. Дмитренко, О.О. Дмитрик, І.Б. Заверуха, С.В. Запольський, І.С. Іванов, А.Й. Іванський, Л.М. Касьяненко, М.В. Карасьова, В.А. Кінсбурська, А.Т. Ковальчук, І.Є. Криницький, Ю.О. Крохіна, О.А. Кузьменко, М.П. Кучерявенко, Т.А. Латковська, О.А. Лукашев, А.О. Монаєнко, О.А. Музика-Стефанчук, А.А. Нечай, О.П. Орлюк, О.Г. Пауль, П.С. Пацурківський, М.О. Перепелиця, Н.Ю. Пришва, Т.О. Проценко, Л.А. Савченко, Н.А. Саттарова, О.О. Семчик, І.М. Середа, О.В. Солдатенко, В.О. Соловйов, Г.А. Тосунян, Р.А. Усенко, Н.І. Хімічева, О.І. Худяков, Л.К. Царьова, С.Д. Ципкін, В.Д. Чернадчук, Н.Я. Якимчук та інших.

Дослідження проблем вини у фінансовому праві має комплексний характер, що зумовило звернення до праць учених у галузі філософії та психології, а також у суміжних галузях публічного права (конституційного, адміністративного, кримінального) та приватного права (зокрема, цивільного та трудового). фінансове право вина кредитний

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до Стратегії модернізації системи управління державними фінансами (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 888-р.), Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» (розроблена і схвалена Комітетом з економічних реформ при Президентові України). Дослідження є частиною науково-дослідної теми Київського міжнародного університету «Україна в умовах європейської інтеграції і глобалізації світу» (державний реєстраційний номер 0108U008609), у розробці якої дисертант брав безпосередню участь.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є виявлення, постановка та розв'язання теоретико-прикладних проблем вини у фінансовому праві. Реалізація поставленої мети зумовлює необхідність вирішення таких завдань:

– висвітлення джерельної бази дослідження питань вини у праві;

– пізнання проблем поняття й ознак вини у загальнотеоретичному та фінансово-правовому розумінні;

– окреслення проблем доктринального розуміння та практичного прояву форм вини у фінансовому праві;

– аналіз вини як обов'язкової умови відповідальності у фінансових правовідносинах;

– розкриття зв'язку вини з протиправністю та відповідальністю у фінансово-правовому аспекті;

– висвітлення особливостей вини у бюджетних правовідносинах;

– дослідження вини у фіскальних (податкових і митних) правовідносинах;

– з'ясування особливостей визначення вини у грошово-кредитних правовідносинах.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у процесі з'ясування вини суб'єкта фінансових правовідносин.

Предмет дослідження - вина у фінансовому праві України.

Методи дослідження. У процесі роботи над дисертацією відповідно до поставленої мети і завдань, з урахуванням специфіки об'єкта та предмета дослідження використовувались загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема такі: системно-структурний - за його допомогою проаналізовано правові основи регулювання фінансових правовідносин, зокрема відносин фінансової відповідальності (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4); за допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.2, 1.3); порівняльно-правовий - використовувався під час аналізу законодавства і наукових досліджень окремих аспектів доведення вини у фінансових правопорушеннях в зарубіжних країнах (підрозділи 2.2, 2.4); формально-догматичний - використовувався для здійснення доктринального тлумачення правових норм і термінів (підрозділи 1.2, 1.3, 2.4). Методи узагальнення, прогнозування застосовано у процесі формулювання висновків до розділів і загальних висновків.

Нормативною основою дослідження є Конституція України, Бюджетний кодекс України (далі - БК України), Митний кодекс України (далі - МК України), Податковий кодекс України (далі - ПК України), Закони України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р., «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р., інші закони, підзаконні нормативно-правові акти, а також положення зарубіжного законодавства.

Емпіричну базу дисертації становлять узагальнені дані і матеріали, зокрема, Рахункової палати, Міністерства фінансів України, Міністерства доходів і зборів України, Державної казначейської служби України, Державної фінансової інспекції України, а також судова практика.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у вітчизняній фінансово-правовій доктрині комплексним і системним дослідженням проблем вини, що має місце у фінансових правопорушеннях і відносинах фінансової відповідальності. Автором сформульовано низку положень, висновків і пропозицій, нових у концептуальному плані і важливих для юридичної практики. Зокрема,

вперше:

– доведено, що загальнотеоретичні постулати по те, що форма вини є підставою диференціації відповідальності та покарання за правопорушення, які можуть вчиняться як умисно, так і необережно, у фінансовому праві України не знаходять свого підтвердження. Підтвердженням цього є відсутність визначення у фінансово-правових актах поняття і форм вини;

– встановлено, що у бюджетних правопорушеннях для накладення стягнень за бюджетні правопорушення за ст. 117 БК України достатньо факту протиправності, а необхідність встановлення чи доведення вини не завжди є обов'язковою (тобто інколи існує презумпція вини). Вина потребує доведення, у випадках, коли до особи-правопорушника окрім вказаних стягнень застосовуються заходи адміністративної чи кримінальної відповідальності;

– аргументовано, що умисел у фінансових правопорушеннях є найпоширенішою формою вини, що має підвищену небезпеку. Більш висока суспільна небезпека умисної вини визначається тим, що умисне діяння, свідомо спрямоване на заподіяння шкоди не конкретній особі (як це може мати місце у кримінальному праві), а суспільству та державі, публічним фінансовим інтересам, фінансовій безпеці держави;

– запропоновано таке визначення поняття «умисне фінансове правопорушення»: фінансове правопорушення можна вважати таким, що воно вчинено умисно, якщо особа - учасник фінансових правовідносин, яка його вчинила, усвідомлювала шкідливість своєї неправомірної поведінки (дії чи бездіяльності) для суспільства, заподіяння або реальну загрозу заподіяння істотної шкоди фінансовій безпеці держави, публічним фінансовим інтересам;

– обов'язковими умовами та підставами фінансової відповідальності є протиправна поведінка (порушення правової норми) та вина (умисна чи необережна), відсутність вини - не тягне за собою відповідальності, а неправомірна поведінка без вини - звільняє від відповідальності. Доведено, що за вчинення умисних фінансових правопорушень, особливо тих, які вчиняються повторно, передбачено застосування переважно фіксованих санкцій (наприклад, п. 1 ч. 1 ст. 117 БК України; ст.ст. 117-128 ПК України; ч. 2 ст. 470, ст.ст. 471, 473-475, 483 МК України); за вчинення фінансових правопорушень, які можуть вчиняться як умисно, так і з необережності (наприклад, п.п. 22-29, 38, 40 ст. 116 БК України; ч. 3 ст. 469 МК України) передбачені фіксовані санкції (п. 1 ч.ч. 1, 4-7 ст. 117 БК України; ч. 3 ст. 469 МК України) та/або альтернативні (приміром, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 117 БК України; ст. 469, ч. 1 ст. 470 МК України). Компетентний орган державної влади, який застосовує ці санкції, на власний розсуд враховує форму вини правопорушника, визначає розмір заподіяної шкоди тощо;

– наведено аргументи щодо вдосконалення нормотворчої та правозастосовної діяльності у процесі доказування вини у фінансових правопорушеннях. Підтримана необхідність розроблення та нормативно-правового закріплення методики доказування вини у фінансових правопорушеннях. Також запропоновано внесення змін у ПК України, шляхом включення окремої статті під назвою: «Обставини, що звільняють платника податків від податкової відповідальності»;

удосконалено:

– визначення поняття вини юридичної особи-правопорушника, яка опосередковується протиправним і винним діянням (дію або бездіяльність) їх правоздатних представників, посадових осіб, які є фізичними особами та можуть діяти як умисно, так і через необережність. У випадку доведення вини юридичної особи, до фінансової відповідальності притягається як сама юридична особа (наприклад: штраф, зупинення чи призупинення бюджетних асигнувань, позбавлення банківської ліцензії на здійснення певних видій діяльності), так і конкретна фізична особа (до неї часто застосовується не фінансово-правові санкції: догана, попередження, штраф, позбавлення волі);

– теоретичні підходи стосовно публічно-правової природи відносин у сфері порушення митних правил і доведено, що вони мають комплексний фінансово- та адміністративно-правовий характер. Перший полягає у тому, що штраф і конфіскація як стягнення за порушення, наприклад, митних правил, є джерелом доходів державного бюджету, що випливає зі змісту ст.ст. 464, 465 МК України та положень БК України. Адміністративно-правовий характер вказаних відносин виявляється у тому, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням (ст. 458 МК України);

дістали подальшого розвитку:

– теоретичні погляди на відповідальність без вини у фінансових правопорушеннях. Аргументована думка про те, що у фінансовому праві правопорушення поділяються на дві групи: 1) правопорушення, в яких обов'язковою умовою відповідальності є вина, що потребує доведення (приміром, порушення податкового, банківського, митного законодавства); 2) правопорушення, де вина особи не потребує доведення, що допускає презумпцію вини (бюджетні правопорушення, де правопорушником виступає, Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України). Наприклад, порушення строків бюджетного процесу (п.п. 5-7 ч. 1 ст. 116 БК України) є бюджетним правопорушенням, за яке передбачені санкції (зокрема, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 117 БК України), водночас до відповідальності названі правопорушники не притягаються у силу того, що відсутній компетентний орган, який може застосувати відповідні санкції;

– питання правильного встановлення вини у фінансових правопорушеннях. Визначено, що з'ясуванню підлягають такі питання: предмет доказування (що саме має бути встановлено); докази (на підставі яких критеріїв доводиться предмет доказування); джерела доказів (процесуальні засоби);

– наукове бачення проблем запобігання помилкам у процесі встановлення вини, у результаті чого визначено за доцільне використовувати алгоритми (логічні програми) діяльності відповідних органів. Розробка таких програм може вважатися одним з актуальних завдань сучасної науки фінансового права. Практична значущість їх може полягати у тому, що вони визначають оптимальну послідовність дій з вибору та застосування фінансово-правових норм, виключають «приблизне» вирішення питань про вину та кваліфікацію правопорушення, надають зробленим з їх допомогою висновкам важливу якість - надійність. Окрім цього, такі алгоритми сприятимуть професійному становленню і вдосконаленню, формуванню у практичних працівників професійних вмінь та навичок;

– розробка проблем правопорушень у сфері публічних грошово-кредитних відносин, які слід відокремлювати від правопорушень у сфері приватних відносин. Таке відокремлення має значення, зокрема, для встановлення вини особи-правопорушника, адже у другій групі відносин допускається відповідальність і без вини, натомість у першій групі - лише за наявності вини і здебільшого у формі прямого умислу (у діях посадових осіб), рідше - необережності (у діях працівників, службовців банків й інших фінансово-кредитних установ).

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення, висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути використані у:

- правотворчій сфері - для внесення змін і доповнень до чинного законодавства, його адаптації до кращих європейських та міжнародних зразків і стандартів (довідка з правового управління Вищого адміністративного суду України від 10.09.2013 р.);

- правозастосовній сфері - для вдосконалення процесу доказування вини у фінансових правопорушеннях;

- науково-дослідній сфері - для подальших досліджень правових проблем фінансової відповідальності, фінансових правопорушень (акт впровадження № 582 від 11.10.2013 р.);

- навчальному процесі - під час викладання навчальних дисциплін «Фінансове право», «Адміністративне право», «Актуальні проблеми фінансового права України», а також при написанні підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, у процесі професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів органів, що здійснюють публічну фінансову діяльність (акт впровадження № 042 від 11.10.2013 р.; лист Національної школи суддів № 08-05/2617 від 11.09.2013 р.).

Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві двох працях становлять результати його власних наукових досліджень проблем, що стосуються вини у бюджетних правопорушеннях, практичних аспектів реалізації адміністративного судочинства. Ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувалися без відповідних посилань.

Апробація результатів дисертації. Одержані здобувачем у процесі дослідження висновки, узагальнення і пропозиції оприлюднені під час читання лекцій у Національній школі суддів України та виступів на таких науково-практичних заходах: Міжнародний науковий форум «Суспільство, політика, економіка, право: взаємозв'язки та взаємовплив» (м. Харків, 26-27 лютого 2013 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Україна в євроінтеграційних процесах» (м. Київ, 16-17 лютого 2013 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Внутрішні та зовнішні загрози національній безпеці держави» (м. Київ, 2 квітня 2013 р.), Міжнародна молодіжна науково-практична конференція «Європейський шлях розвитку України: плани і реалії» (м. Київ, 6-7 квітня 2013 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Пріоритетні напрями розвитку правової системи України» (м. Донецьк, 25-26 жовтня 2013 р.).

Публікації. Результати дослідження повною мірою відображені у 13 наукових працях, шість із яких - наукові статті у фахових виданнях з юридичних наук в Україні, одна - у зарубіжному виданні, п'ять - тези доповідей за матеріалами науково-практичних конференцій, одна - науково-практичний коментар.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, 2 розділів, які об'єднують 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 257 сторінок, у тому числі 211 сторінок основного тексту, список використаних джерел на 46 сторінках (467 найменувань).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими програмами, планами та темами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, апробація результатів дисертації, публікації.

Розділ 1 «Загальнотеоретичні положення про вину у публічному праві (на прикладі фінансового права)» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Аналіз джерельної бази дослідження питань вини у праві» систематизовано наукові погляди на проблеми вини у праві. Доведено, що вчені-психологи та філософи досліджують різноаспектність вини - переважно у комплексі із поняттям «сором», що особа переживає по відношенню до самої себе.

Правових досліджень проблем вини існує чимало. Примітно, що попри значну увагу науковців до цього питання поняття «вина» визначається не однозначно і більше того - по-різному вбачається її місце у праві. Так, одні розглядають вину як: елемент складу правопорушення (А.Є. Анохін, С.О. Коновалов, Я.М. Семенова); принцип права (І.О. Гревнова, Е.В. Бутенко); умову відповідальності (Х.В. Ідрісов, В.О. Мачехін, Л.В. Фоноберов); передумову відповідальності (О.О. Канашина); підставу відповідальності (Г.Р. Ангелов, В.В. Гараміта, Ф.Л. Рабінович); принцип відповідальності (О.В. Дьомін, Х.І. Шварц).

Найбільше досліджень проблем вини здійснено фахівцями у галузі кримінального та цивільного права. В окрему групу кримінально-правових і кримінально-процесуальних досліджень виокремлено праці, предметом дослідження яких є податкові злочини. Серед цивільно-правових досліджень виділяються роботи, присвячені відповідальності податкових органів.

В адміністративному та фінансовому праві вина як самостійне правове явище мало досліджена, натомість вона розглядається у межах інших питань - правопорушень та відповідальності. Так, у фінансовому праві фактично виділяється одна комплексна робота з податкового права І.С. Іванова та окремі статті І.І. Бабіна, О.В. Дьоміна, А.Й. Іванського, В.А. Кінсбурської, Ю. Попова, І.М. Середи, В.О. Соловйова, де розглядаються особливості вини. У переважній більшості інших робіт йдеться про вину платників податків, про податкові правопорушення, рідше - про бюджетні та банківські правопорушення.

Очевидно, що нині у правовій науці попри достатню кількість досліджень проблем правопорушень та відповідальності, існує потреба у розкритті суб'єктивних факторів цих явищ, зокрема, фінансово-правових аспектів вини.

У підрозділі 1.2 «Поняття вини: загально-теоретичний і фінансово-правовий аспект» предметніше висвітлюється проблеми розуміння та визначення поняття «вина». З'ясовано, що єдиним законодавчим актом в Україні в якому визначено поняття вини є КК України, форми вини згадуються у КК України та Кодексі України про адміністративні правопорушення; у БК України і ПК України згадуються бюджетне та фінансове правопорушення, які розуміються як порушення відповідного законодавства, водночас у них відсутня вказівка на вину як ознаку суб'єктивної сторони правопорушення.

Досліджуючи вину у публічному праві, зроблено висновок про те, що вона становить собою внутрішню, суб'єктивну сторону правопорушення, психічне ставлення суб'єкта до свого діяння і його наслідків. У цій якості вина є необхідною умовою публічно-правової відповідальності. Як і будь-яке психічне ставлення людини, вина є нерозривною єдністю відбиття у психіці суб'єкта об'єктивної дійсності і ставлення особи до певних дій (бездіяльності), яке визначається установками, поглядами людини та моральними принципами.

У підрозділі 1.3 «Вина як умова відповідальності у фінансових правопорушеннях» наголошується на тому, що представники сучасної доктрини фінансового права майже одностайні у своєму висновку щодо підставою фінансово-правової відповідальності є фінансове правопорушення. Водночас визначення фінансового правопорушення та виокремлення його ознак можуть відрізнятися у поглядах окремих науковців. Підтримано погляди вчених, за якими умовою відповідальності є вина.

Принцип винної відповідальності є фундаментальним принципом публічного права й правової політики держави. Його практична реалізація - важлива гарантія забезпечення прав і законних інтересів громадян при вирішенні питання при притягнення особи до відповідальності у публічному праві. Розглядуване явище також означає, що фінансово-правова відповідальність фізичної особи - це відповідальність осудного суб'єкта, винного у вчиненні певного фінансового правопорушення.

Передумовами правильного встановлення вини суб'єкта фінансового правопорушення визначено такі: глибоке знання і правильне тлумачення практичними працівниками законодавства з фінансових питань; повне й об'єктивне встановлення фактичних обставин конкретної справи, на підставі сукупності яких можна правильно пізнати, розкрити і довести дійсний зміст вини, визначити її форму та ступінь, тобто пізнати внутрішній механізм вчинення правопорушення; правильна соціально-політична, морально-психологічна та правова оцінка (юридична кваліфікація) всіх фактичних обставин справи, причому як кожної окремо, так і їх сукупності; володіння науковою методологією пізнання суспільних явищ і психічних процесів, використання сучасних досягнень вітчизняної правничої науки і позитивного досвіду юридичної практики, оскільки незнання або невикористання положень правової науки призводить до вирішення тих чи інших питань на більш низькому рівні професійних знань, отже й менш обґрунтовано, з гіршими результатами і не у повній відповідності з вимогами закону.

У підрозділі 1.4 «Форми вини у фінансовому праві» наголошується на тому, що в юридичній науці традиційно виділяється дві форми вини: умисел та необережність. Водночас умисел і необережність з фінансово-правового погляду є вельми сумнівними, адже вітчизняне фінансове законодавство взагалі не визначає вину як елемент фінансового правопорушення та не конкретизує її форми. При цьому на практиці умисел у фінансових правопорушеннях є найпоширенішою формою вини.

Необережність є самостійною формою вини і вважається менш небезпечною формою вини порівняно з умислом. Проте не можна недооцінювати небезпеку цієї форми вини і значення протидії правопорушенням, що вчиняються через необережність, оскільки вони також завдають значної шкоди суспільству та публічним фінансовим інтересам. Необережність у вчинені фінансового правопорушення виявляється у тому, що особа-правопорушник проявила себе недисципліновано, неуважно чи легковажно. Значно рідше необережні фінансові правопорушення вчиняються через особливий психофізіологічний стан особи: втоми, нестійкості уваги, хвороби тощо.

Розділ 2 «Особливості прояву вини в окремих фінансових правопорушеннях» складається з чотирьох підрозділів, у кожному із яких конкретні галузеві фінансові правопорушення розглядаються крізь призму відповідних правовідносин та їх суб'єктів.

У підрозділі 2.1 «Вина у бюджетних правопорушеннях» йдеться про те, що поняття «суб'єкт бюджетних правовідносин», «учасник бюджетного процесу», «суб'єкт бюджетної діяльності» і «учасник бюджетної діяльності» є тотожними; їхнє розмежування не має ніякого практичного значення. Таким чином, коли йдеться про особу, яка є винною у вчиненні бюджетного правопорушення у контексті бюджетного законодавства України, то слід вказувати, що це - учасник бюджетного процесу (відповідно до положень БК України). Якщо ж звертати увагу на різного роду наукові проблеми довкола бюджетного правопорушення та бюджетної відповідальності, то можна використовувати доктринальні конструкції, на кшталт «суб'єкт бюджетних правовідносин», «суб'єкт бюджетної діяльності» і «учасник бюджетної діяльності».

Особливість держави як суб'єкта бюджетних правовідносин полягає у тому, що вона, маючи бюджетні права, практично не має власних обов'язків. Останні покладаються на відповідні органи державної влади. Отже, коли йдеться про вину держави у бюджетних правопорушеннях, то найчастіше розуміється вина відповідних органів влади. Держава відшкодовує шкоду за умови доведеної вини з боку відповідного державного органу чи посадової особи.

Особливості вини органів публічної влади (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) у бюджетних правопорушеннях виявляються у тому, що вказані органи можуть нести солідарну відповідальність у поєднанні із відповідальністю персональною. Стосовно солідарної відповідальності, то це питання вкрай проблематичне, оскільки неможливо оголосити всім догану чи розпустити орган через вину однієї чи декількох осіб. Дійсно, порушення може мати колегіальний характер, наприклад, коли порушуються строки бюджетного процесу, проте за порушення таких строків у вітчизняній практиці до відповідальності не притягали ні Міністерство фінансів України, ні Кабінет Міністрів України, ні Верховну Раду України. Отже, коли йдеться про вину та відповідальність органів публічної влади, то винною буде відповідальна за якийсь напрям діяльності особа чи особи.

Коли йдеться про порушення бюджетного законодавства розпорядником бюджетних коштів, то винною буде конкретна фізична особа, яку і буде притягнуто до відповідальності. Також часто кошти хоча й використовуються за цільовим призначенням, проте використовуються неефективно. Хоча неефективне використання не є бюджетним правопорушенням - це лише певний недолік в роботі розпорядника бюджетних коштів, його бухгалтерії.

У підрозділі 2.2 «Вина у податкових правопорушеннях» актуалізовано питання про обставини, що виключають вину у податкових правопорушеннях. У ПК України розпорошені статті, де вказуються такі обставини (зокрема, ч. 44.5 ст. 44, ч. 49.6 ст. 49, ст. 53, ч. 54.5 ст. 54, ч. 129.6 ст. 129 ПК України). У ПК України передбачено достатньо підстав, за наявності яких, особа звільняється від фінансової відповідальності. Не дивлячись на те, що всі вони є досить різними, їх об'єднує одна ознака - в усіх перелічених вище випадках відсутня вина платника податків. Отже, фактично у ПК України визнається, що за відсутності вини у певних випадках платник податків звільняється від фінансової відповідальності. Хоча за цим же ж Кодексом вина не є обов'язковою ознакою податкового правопорушення і у зв'язку з вище вказаним у ньому виникає суперечність.

У випадку доведення вини юридичної особи, до відповідальності притягається сама юридична особа. При цьому доведенню має підлягати винність посадових осіб і всіх працівників, які здійснюють певні дії від імені юридичної особи в цілому. Вину ж посадових осіб контролюючих органів (податкових) потрібно розглядувати через призму традиційних галузей права, а саме, цивільного, кримінального, адміністративного та трудового. Вина юридичної особи - платника податків визначається у залежності від вини її керівництва, бухгалтерів, інших працівників, дії чи бездіяльність яких потягли за собою порушення норм податкового законодавства.

У підрозділі 2.3 «Вина у митних правопорушеннях» увага акцентується на тому, що вина особи у митних правопорушеннях не лише відображає здатність особи оцінювати ситуацію та керувати своїми діями, але й характеризує її деліктоздатність, що є одним із елементів характеристики суб'єкта правопорушення митних правил та є обов'язковим елементом при характеристиці її суспільно небезпечної дії (бездіяльності), яка заподіяла шкоду митним інтересам, що охороняються законом. Відповідно суб'єктивна сторона правопорушення в митній сфері - це психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння, яке може бути лише при наявності вини особи, яка в момент його вчинення контролювала свої волю та свідомість.

Вину суб'єкта митних правопорушень можна встановити лише шляхом аналізу його поведінки на відповідність нормам митного законодавства, оскільки характер його ставлення до наслідків діяння, яким заподіяно шкоду митним інтересам, є критерієм, який дозволяє розмежувати вину на її види та форми.

У даному підрозділі також розглядаються судові справи, предметом розгляду яких є порушення митних правил.

Підрозділ 2.4 «Вина у публічних грошово-кредитних відносинах». Розглядаючи особливості вини крізь призму правопорушень у сфері публічних грошово-кредитних правовідносин, робиться наголос на таких видах правопорушень: 1) валютних, пов'язаних із обігом національної і іноземної валюти на валютному ринку держави; 2) банківських, що пов'язані з функціонуванням банківської системи, як основного інституту кредитування економіки країни, фізичних і юридичних осіб; 3) податкових відносин, в яких банки виступають як платники податків і як податкові агенти.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють публічну банківсько-валютну сферу, є Закони України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. та «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. У ст. 73 Закону «Про банки і банківську діяльність» використовується термін «заходи впливу», які застосовуються в разі порушення банком або іншою особою, яка може бути об'єктом перевірки Національного банку України (далі - НБУ) однієї з таких вимог: банківського законодавства; нормативно-правових актів НБУ; вимог НБУ, встановлених на підставі ст. 66 даного Закону (в формах адміністративного та індикативного регулювання); здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників або інших кредиторів банку. У Законі «Про банки і банківську діяльність» хоча й зустрічається поняття «вина» (ст. 17, ч. 5 ст. 61, ч. 13 ст. 62), та попри це особливостей чи форм такої вини не визначено.

Що стосується валютних правопорушень, пов'язаних із обігом національної й іноземної валюти на валютному ринку держави, то питання встановлення вини і накладення відповідних санкцій до порушника регулюється нормами різних галузей права і законодавства, адже одна частина відносин має приватноправову природу, інша - публічно правову. У межах дослідження розглядаються порушення, передбачені ч. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93 - порушення правил валютного регулювання і валютного контролю. Суб'єктивна сторона вказаних правопорушень характеризується як правило прямим умислом. Перелічені правопорушення негативно впливають на стабільність валютної, банківської, грошово-кредитної системи держави. Особливості встановлення вини порушника за ч. 1 ст. 16 вказаного Декрету не розглядаються, оскільки питання продажу, обміну, застави валютних цінностей є предметом перш за все приватноправового регулювання.

Актуальними є проблеми вини банків як учасників податкових правовідносин. Це пов'язується із тим, що банки є платниками податків і у випадку порушення норм податкового законодавства несуть відповідальність за вчинення правопорушень, передбачених ПК України як для юридичних осіб-платників податків. Водночас банки виступають певними посередниками між своїми клієнтами - платниками податків і податковими й іншими органами державної влади, які здійснюють податкову політику держави.

Досить часто можуть порушуватися норми податкового законодавства саме з вини банків. У ПК України містяться норми, які стосуються саме таких порушень (наприклад, ст. 118, ч. 129.6 ст. 129, ч. 129.7 ст. 129, ч. 129.8 ст. 129 ПК України). У ст.ст. 118 і 129 ПК України передбачені правопорушення, суб'єктивна сторона яких характеризується як умисною, так і необережною (наприклад, з вини недостатньо добре кваліфікованого працівника банку, у зв'язку із технічними проблемами тощо) формою вини. При умисному вчинені правопорушення мотиви можуть бути різними, при цьому такі дії з боку банку не завжди є вигідними для нього, оскільки свідчать про низьку правову культуру його працівників і керівництва, які несумлінно виконують свої обов'язки податкових агентів.

Висновки

У дисертації розглянуто загальнотеоретичні положення про вину у публічному праві (на прикладі фінансового права), проаналізовано джерельну базу дослідження питань вини у праві, поняття вини та її форми у загальнотеоретичному та фінансово-правовому аспекті, досліджено вину як обов'язкову умову відповідальності у фінансових правовідносинах, висвітлено особливості прояву вини в окремих фінансових правопорушеннях, зокрема, бюджетних, податкових, митних і публічних грошово-кредитних. Основні наукові здобутки дисертанта, окрім тих, що висвітлені вище, відображені, зокрема, у таких положеннях:

1. Визначення кола проблем вини у фінансовому праві та їх розв'язання неможливе без вивчення аналогічних проблем у філософії та психології, а також у суміжних галузях публічного права (конституційного, адміністративного, кримінального) та приватного права (зокрема, цивільного та трудового). Це пояснюється тим, що порушення фінансового законодавства може тягнути за собою адміністративну та кримінальну відповідальність, а деякі публічні фінансові відносини досить тісно межують із приватноправовими майновими відносинами. Так, порушення цивільного та трудового законодавства, наприклад, порушення у договірних і зобов'язальних відносинах у банківській сфері можуть бути пов'язані із недотриманням вимог фінансового та банківського законодавства, що, у свою чергу, потребує звернення до законодавства про фінансову відповідальність.

2. Під час здійснення правової характеристики конкретної форми вини більш коректним є вживання словосполучення «інтелектуально-вольовий склад вини». Наприклад, характеризуючи прямий умисел слід вести мову про його інтелектуально-вольовий склад, ніж про інтелектуальний і вольовий моменти окремо.

3. Форма вини виступає суб'єктивною межею, що відокремлює протиправну поведінку від правомірної. Також форма вини здатна впливати на кваліфікацію правопорушення і, відповідно на застосування санкцій (фінансово-, адміністративно- чи кримінально-правових) до особи правопорушника. На розсуд суду вона дозволяє приймати правильні рішення у випадках конкуренції складів правопорушень з однаковими ознаками об'єктивної сторони.

4. Необережність є самостійною формою вини і вважається менш небезпечною формою вини порівняно з умислом. Проте не можна недооцінювати небезпеку цієї форми вини і значення протидії правопорушенням, що вчиняються через необережність, оскільки вони також завдають значної шкоди суспільству та публічним фінансовим інтересам. Необережність у вчинені фінансового правопорушення виявляється у тому, що особа-правопорушник проявила себе недисципліновано, неуважно чи легковажно. Значно рідше необережні фінансові правопорушення вчиняються через особливий психофізіологічний стан особи: втоми, нестійкості уваги, хвороби тощо. За необережної формі вини у фінансових правопорушеннях усі відтінки психічного ставлення поєднуються в два види - усвідомлену необережність (самовпевненість) і неусвідомлену (недбалість), що характеризуються як загальними рисами, так і серйозними розходженнями, що слугує підставою для їхнього окремого, самостійного існування.

5. Для запобігання помилок у встановленні вини доцільно використовувати алгоритми (логічні програми) цієї діяльності. Розробка таких програм може вважатися одним з актуальних завдань сучасної науки фінансового права. Практична значущість їх може полягати у тому, що вони визначають оптимальну послідовність дій з вибору та застосування фінансово-правових норм, виключають «приблизне» вирішення питань про вину та кваліфікацію правопорушення, надають зробленим з їх допомогою висновкам важливу якість - надійність. Окрім цього, такі алгоритми сприятимуть професійному становленню і вдосконаленню, формуванню у практичних працівників професійних вмінь та навичок.

6. Актуальним є питання про те, хто і як визначає вину правопорушника у бюджетних правовідносинах. Очевидно, що цю місію покладено на державно-владні органи, які наділяються фінансовою, зокрема, бюджетною компетенцією. На відміну від кримінальних правовідносин, у відносинах бюджетної відповідальності вина правопорушника може визначатися як у судовому, так і позасудовому порядку. Якщо особа визнає свою вину, приміром, коли їй надаються результати податкових перевірок, де зафіксовані правопорушення, які не містять ознак складу злочину, то вона може погодитися одразу на їх усунення, може сплатити штраф. Якщо ж особа не погоджується, то вона може звернутися зі скаргою до відповідного органу або із позовом до суду.

7. У бюджетних правовідносинах вина особи-правопорушника має місце та значення лише тоді, коли до особи застосовуються заходи кримінальної чи адміністративної відповідальності. Якщо ж йдеться про заходи відповідальності, передбачені ст. 117 БК України, то сам факт наявного правопорушення означає протиправність у діях конкретного суб'єкта і його вина як ставлення до вчинюваних дій чи бездіяльності практично не має значення.

8. Податкові правовідносини відіграють особливо важливе значення для економічної безпеки країни. З огляду на це тут до платника податків застосовується формула «винний без вини». Використання цієї формули у податковому законодавстві детермінувало дуалізм підходів до категорії вини зі сторони науковців та законодавців. Нині дуалізм підходів до вказаної категорії присутній у ПК України. Адже у визначенні податкового правопорушення елемент вини відсутній, що дозволяє притягувати платників податків до фінансової відповідальності без наявності у їхніх діях/бездіяльності вини. Проте у ряді статей ПК України йдеться про конкретні обставини, за яких платник податків звільняється від відповідальності. Отже, навіть у самому ПК України немає єдиного підходу до значення інституту вини у податкових правовідносинах, що є свідченням існування правової колізії в межах одного й того ж нормативно-правового акта. Забезпечення такої важливої функції для держави, як фіскальна не виправдовує застосування до невинної особи фінансової відповідальності, отже з метою усунення відповідних прогалин необхідно внести зміни до ПК України та закріпити вину як обов'язкову ознаку податкового правопорушення.

9. Відносини у митній сфері виникають у зв'язку та/або з приводу переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон. Будь-яке правопорушення у цій сфері створює перешкоди у функціонуванні митних режимів та загрожує митній безпеці держави. Таке правопорушення розуміється як винне, протиправне діяння деліктоздатного суб'єкта митних правовідносин, яким порушено митні правила та заподіяно шкоду митним інтересам і митній безпеці держави, що тягне застосування заходів юридичної відповідальності на умовах, визначених законодавством. Відповідно слід розрізняти правопорушення в митній сфері, які залежно від ступеня суспільної небезпеки та суб'єкта заподіяння зумовлюють застосування заходів адміністративної, кримінальної чи дисциплінарної відповідальності.

10. При наявності доказів, що підтверджують факт порушення митних правил (такі докази передбачені у ст. 495 МК України), питання про наявність вини порушника доцільно вирішувати таким чином: чи усвідомлювала особа свої діяння; чи повинна і могла за певних обставин усвідомлювати протиправність своїх дій (бездіяльності) та чи передбачала це; чи повинна і могла передбачати можливість порушення митних правил; бажала або не бажала, а якщо не бажала, то чи свідомо не допускала можливості їх порушення. Саме з'ясування цих питань дає можливість встановити факт вини особи у порушенні митних правил.

11. Однією з найбільш вразливих для протиправних дій у сфері фінансової системи є публічні грошово-кредитні відносини. Термін «публічний» традиційно позначає сфери суспільного життя, в яких домінуючим є публічний (суспільний та державний) інтерес. У свою чергу, термін «відносини» означає наявність певної взаємодії в суспільстві між фізичними (громадяни України, іноземці, особи без громадянства) та юридичними особами. Відповідно, грошово-кредитні відносини є наслідком здійснення (реалізації) державної грошово-кредитної політики.

12. Правопорушення у сфері публічних грошово-кредитних відносин слід відокремлювати від правопорушень у сфері приватних відносин. Таке відокремлення має значення, зокрема, для встановлення вини особи-правопорушника, адже у другій групі відносин допускається відповідальність і без вини, натомість у першій групі - здебільшого за наявності вини (хоча законодавчо це не закріплено) і переважно у формі прямого умислу (у діях посадових осіб), рідше - необережності (у діях працівників, службовців банків й інших фінансово-кредитних установ).

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Федоров М.О. Дослідження питань правопорушень, вини та відповідальності: фінансово-правовий аспект / М.О. Федоров // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». - 2012. - Вип. 22. - Ч. 1. - Том 3. - С. 231-234.

2. Федоров М.О. Форми вини у публічному праві / М.О. Федоров // Наука і правоохорона. - 2013. - № 1. - С. 265-270.

3. Федоров М.О. Окремі питання правопорушень та вини суб'єктів бюджетних правовідносин // О.А. Музика-Стефанчук, М.О. Федоров // Порівняльно-аналітичне право. - 2013. - № 3-1. - С. 246-249 (здобувачеві належить 0,2 друк. арк.).

4. Федоров М.О. Вина як обов'язкова умова відповідальності у фінансових правовідносинах / М.О. Федоров // Наука і правоохорона. - 2013. - № 2. - С. 140-147.

5. Федоров М.О. Вина у митних правовідносинах / М.О. Федоров // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». - 2013. - № 23. - Ч. I. - С. 190-194.

6. Федоров М.О. Поняття вини у сучасній юриспруденції / М.О. Федоров // Наука і правоохорона. - 2013. - № 3 (21). - С. 202-209.

7. Федоров Н.А. К вопросу о субъектах бюджетных правоотношений / Н.А. Федоров // Правовая наука. - 2013. - № 4 (19). - С. 31-33.

8. Федоров М.О. До питання про вину у праві / М.О. Федоров // Проблеми державного будівництва в Україні: збірник матеріалів ХVІІІ Міжн. наук.-практ. конференції «Україна в євроінтеграційних процесах», 16-17 лютого 2013 року: у 2-х т. - К. : КиМУ, 2012. - № 21. - Т. 1. - С. 234-235.

9. Федоров М.О. Про стан досліджень проблем вини у фінансовому праві / М.О. Федоров // Общество, политика, экономика, право: взаимоотношения и взаимовлияние: материалы международного научного форума (26-27 февраля 2013 г., Харьков). - Х. : ИФИ, 2013. - С. 161-163

10. Федоров М.О. Фінансово-правовий аспект вини юридичних осіб / М.О. Федоров // Внутрішні та зовнішні загрози національній безпеці держави: збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 2 квіт. 2013 р.). - К. : ТОВ «Три К», 2013. - С. 67-69.

11. Федоров М.О. Деякі аспекти вини у бюджетних правовідносинах / М.О. Федоров // Молодий будівничий України: тези доповідей ХVІІІ Міжнародної молодіжної науково-практичної конференції «Європейський шлях розвитку України: плани і реалії», 6-7 квітня 2013 року. - К. : КиМУ, 2013. - № 33. - Т. 2. - С. 95-96.

12. Федоров М.О. Особливості вини крізь призму правопорушень у сфері публічних грошово-кредитних правовідносин / М.О. Федоров // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Пріоритетні напрями розвитку правової системи України» (м. Донецьк, 25-26 жовтня 2013 р.). - Донецьк, 2013. - С. 121-123.

13. Науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України / за заг. ред. І.Х. Темкіжева. - К. : Юрінком Інтер, 2012. - 720 с. / М.О. Федоров, Р.О. Куйбіда. - Ст. 47-49. - С. 155-161; Ст. 53, 54. - С. 181-184 (здобувачеві належить 0,3 друк. арк.).

АНОТАЦІЇ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Державний науково-дослідний інститут МВС України. - Київ, 2013.

Дисертація присвячена дослідженню комплексу теоретичних і практичних питань вини у фінансовому праві. У роботі аналізується стан наукових досліджень проблеми вини у праві, розкривається поняття вини та її форм у загально-теоретичному та фінансово-правовому аспекті. Вина розглядається як умова відповідальності у фінансових правопорушеннях.

Визначено, що розв'язання проблем вини у фінансовому праві неможливе без вивчення аналогічних проблем у філософії та психології, а також у суміжних галузях публічного права (конституційного, адміністративного, кримінального) та приватного права (зокрема, цивільного та трудового). Це пояснюється тим, що порушення фінансового законодавства може тягнути за собою адміністративну та кримінальну відповідальність, а деякі публічні фінансові відносини досить тісно межують із приватноправовими майновими відносинами.

Актуалізовано проблеми визначення вини у бюджетних, податкових, митних та публічних грошово-кредитних правопорушеннях.

Ключові слова: вина, форма вини, правопорушення, протиправність, відповідальність, фінансове право, фінансові правовідносини, суб'єктивна сторона.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Государственный научно-исследовательский институт МВД Украины. - Киев, 2013.

Диссертация посвящена исследованию комплекса теоретических и практических вопросов вины в финансовом праве. В работе анализируется состояние научных исследований проблемы вины в праве, раскрывается понятие вины и ее форм в общетеоретическом и финансово-правовом аспекте. Вина рассматривается как условие ответственности в финансовых правонарушениях.

Определено, что решение проблем вины в финансовом праве невозможно без изучения аналогичных проблем в аспекте философии и психологии, а также в смежных отраслях публичного права (конституционного, административного, уголовного) и частного права (гражданского и трудового). Это объясняется тем, что нарушение финансового законодательства может повлечь за собой административную и уголовную ответственность, а некоторые публичные финансовые отношения тесно граничат с частноправовыми имущественными отношениями.

При осуществлении правовой характеристики конкретной формы вины более корректным считается употребление словосочетания «интеллектуально-волевой состав вины». Форма вины выступает субъективной границей, отделяющей противоправное поведение от правомерного. Также форма вины позволяет принимать правильные решения в случаях конкуренции составов финансовых правонарушений с одинаковыми признаками объективной стороны.

Обоснованы положения о том, что для правильного установления вины очень важным является установление круга таких вопросов: что именно должно быть установлено (предмет доказывания), на основании каких критериев (доказательств), какими процессуальными средствами (с помощью каких источников доказательств). Для предотвращения ошибок в установлении вины целесообразно использовать алгоритмы (логические программы) этой деятельности. Разработка таких программ может считаться одной из актуальных задач современной науки финансового права. Их практическая значимость может заключаться в том, что они определяют оптимальную последовательность действий по выбору и применению финансово-правовых норм, исключающих «приблизительное» решения вопросов о вине и квалификации финансового правонарушения. Кроме этого, такие алгоритмы способствуют профессиональному становлению и совершенствованию практических работников, формированию у них профессиональных умений и навыков.

Актуализировано проблемы определения вины в бюджетных, налоговых, таможенных и публичных денежно-кредитных правонарушениях.

Ключевые слова: вина, форма вины, правонарушение, ответственность, финансовое право, финансовые правоотношения, субъективная сторона.

Thesis for a Candidate Degree in Law. Speciality 12.00.07 - administrative law and processes; financial law; information law. - State Research Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. - Kyiv, 2013.

Thesis deals with the complex theoretical and practical problems, caused by the guilt in financial law. Paper analyzes the state of research issues of guilt in law, the concept of guilt as well as its forms in theoretical and financial legal aspects are revealed. Guilt is examined as a precondition of responsibility in financial legal relations.

It is determined, that the decision of problems of guilt in financial law is impossible without studying of analogical problems in philosophy and psychology, as well as in the contiguous fields of public (constitutional, administrative, criminal law) and private law (civil and labour law). It is explained by the fact, that the violation of financial legislation can cause an administrative and criminal responsibility and some public financial relations are closely contiguous to private legal relations.