Реалізація права на судовий захист в адміністративному судочинстві України

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 342.903 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Реалізація права на судовий захист в адміністративному судочинстві України

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Трегубов Едуард Леонідович

Київ - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

Науковий керівник:доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України Кубко Євген Борисович, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, головний науковий співробітник

Офіційні опоненти:доктор юридичних наук, професор Калюжний Ростислав Андрійович, Юридичний інститут Національного авіаційного університету, заступник директора з наукової роботи

кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, Кривенко Віктор Васильович, Верховний Суд України, заступник Голови Верховного Суду України ? секретар Судової палати в адміністративних справах

Захист відбудеться __________ 2014 р. о _______ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий «___» січня 2014 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. І. Тарахонич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення України як незалежної та правової держави вимагає якісних змін та демократичних перетворень у напрямку забезпечення прав і свобод людини. У цьому процесі одним з найбільш важливих завдань є створення ефективної системи захисту кожної особи від порушень з боку держави, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Адміністративна юстиція є одним з найбільш універсальних та ефективних інструментаріїв вирішення конфліктів у публічно-правових відносинах, зокрема тих, що виникають між громадянами та органами, наділеними владними повноваженнями. При цьому адміністративна юстиція здатна, з одного боку, забезпечувати ефективний захист прав і свобод людини в публічно-правових відносинах, а з іншого - сприяти усуненню недоліків у сфері державного управління, виконувати функцію контролю за законністю діяльності владних суб'єктів.

Новітній етап становлення адміністративної юстиції в Україні розпочався з набуттям чинності Кодексом адміністративного судочинства України. Основним завданням цього нормативно-правового акту є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. У свою чергу, право на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень є основою для всієї адміністративної юстиції.

Попри те, що система адміністративних судів створена та діє в Україні понад шість років, в їх роботі залишається значна кількість проблем та недоліків, які зумовлюють порушення права особи на судовий захист. Судова реформа, яка відбулася в Україні у 2010 р. та була спрямована на вирішення існуючих практичних проблем забезпечення права на судовий захист, також не призвела до істотного покращення ефективності розгляду та вирішення публічно-правових спорів. З іншого боку, Україна залишається серед лідерів за кількістю звернень своїх громадян до Європейського суду з прав людини. Велика кількість рішень, що ухвалюються цією міжнародною судовою установою, засвідчує недосконалість та недостатню ефективність забезпечення в Україні права на судовий захист. Правові позиції та рекомендації Європейського суду з прав людини є орієнтиром, якого необхідно дотримуватись для подальшого вдосконалення механізму забезпечення права на судовий захист у публічно-правових спорах.

Недоліки законодавства України та недостатньо ефективне здійснення державного управління, порушення органами державної влади прав іноземних інвесторів, практика відмови в правосудді призводять до того, що Україна також все частіше стає відповідачем у справах, що розглядаються міжнародними інвестиційними арбітражами. У зв'язку з цим практика міжнародних інвестиційних арбітражів у аспекті вимог, що ставляться до процедури здійснення правосуддя у справах проти суб'єктів владних повноважень, має бути використана при подальшому вдосконаленні положень Кодексу адміністративного судочинства України.

У вітчизняній правовій науці існує низка фахових та фундаментальних наукових досліджень у сфері адміністративної юстиції та її окремих інститутів, деякі аспекти яких можуть використовуватися при аналізі проблем реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України. Водночас, незважаючи на актуальність вказаної проблематики, комплексних досліджень сутності, змісту, елементів та гарантій права на судовий захист у цілому, та його реалізації в адміністративному судочинстві України зокрема, на науковому рівні поки що не здійснено.

Вищевказане дозволяє констатувати актуальність розгляду обраної теми, розкриття якої дозволить сформувати доктринальне уявлення про право на судовий захист в адміністративному судочинстві України, а у практичному аспекті - сприятиме вдосконаленню законодавства та практики правозастосування у цій сфері.

Аналіз наукових досліджень вітчизняних вчених засвідчує, що проблематика реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України розкрита не в повній мірі. Окремі аспекти цього питання досліджувалися в працях таких фахівців, як В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк, М. А. Гурвич, Р. А. Калюжний, С. В. Ківалов, А. М. Колодій, І. Б. Коліушко, В. В. Кривенко, Є. Б. Кубко, Р. О. Куйбіда, В. Т. Маляренко, Н. М. Оніщенко, О. М. Пасенюк, Ю. С. Педько, В. Ф. Погорілко, О. В. Пушкіна, П. М. Рабінович, А. В. Руденко, А. О. Селіванов, О. Ф. Скакун, В. С. Стефанюк, С. В. Шевчук, Ю. С. Шемшученко, В. І. Шишкін та ін. У роботі також широко використовувалися дослідження зарубіжних науковців, зокрема А. Дайсі, Дж. Роулза, К. Паділли, Я. Паульсена, Г. Фіцмауріса, Ф. Франционі, А. Фрімана.

Водночас, попри помітний науковий інтерес до проблем адміністративної юстиції в цілому, у вітчизняній правовій науці на сьогодні відсутні комплексні дослідження реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України. Зазначене зумовлює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та необхідність проведення комплексних наукових розробок, спрямованих на розкриття теоретичних аспектів реалізації права на судовий захист у публічно-правових спорах, а також виявлення практичних проблем, які перешкоджають ефективній реалізації цього права в адміністративному судочинстві України, підготовки пропозицій вирішення цих проблем.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України в межах теми: «Система органів виконавчої влади в Україні: адміністративно-правові проблеми удосконалення організації і діяльності» (номер державної реєстрації 0108U010352).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сутності, змісту та етапів реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України та шляхів його вдосконалення на основі комплексного наукового аналізу чинного законодавства України, міжнародних договорів з прав людини, практики адміністративних судів України, Європейського суду з прав людини та міжнародних інвестиційних арбітражів.

З огляду на поставлену мету визначено такі задачі:

- охарактеризувати історичну ретроспективу становлення та розвитку права на судовий захист в публічно-правових спорах з владними суб'єктами;

- визначити сутність та дефініцію права на судовий захист в адміністративному судочинстві України;

- розкрити поняття та етапи реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України;

- з'ясувати сутність механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України;

- встановити систему гарантій реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України;

- сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання відносин у сфері здійснення права на судовий захист в адміністративному судочинстві України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з забезпеченням та реалізацією судового захисту прав і свобод громадян в адміністративному судочинстві України.

Предметом дослідження є сукупність правових норм, спрямованих на реалізацію в адміністративному судочинстві України права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на сучасному етапі державотворення.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становлять сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання правових явищ, використання яких дало змогу отримати науково обґрунтовані результати. Діалектичний метод було використано для дослідження сутності права на судовий захист в адміністративному судочинстві України; системно-структурний метод дозволив встановити елементний склад права на судовий захист; історико-правовий метод - проаналізувати еволюційний розвиток права на судовий захист; порівняльно-правовий метод - співставити вітчизняне тлумачення змісту права на судовий захист з підходами міжнародного співтовариства; статистичний метод - дослідити ефективність забезпечення права на судовий захист адміністративними судами; метод прогнозування - розробити пропозиції щодо вдосконалення процесуального законодавства з питань забезпечення права на судовий захист.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших комплексних наукових досліджень, в якому проаналізовано поняття та зміст права на судовий захист та особливості його реалізації в адміністративному судочинстві України з урахуванням рішень та практики Європейського суду з прав людини, міжнародних інвестиційних арбітражів, визначено механізм реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України та гарантії його забезпечення.

У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові висновки та рекомендації, до яких відносяться такі:

вперше:

- запропоновано визначення поняття реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, під якою розуміється звернення особи, право якої порушується, оскаржується або не визнається рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, з адміністративним позовом до суду, розгляд такого позову та вирішення публічно-правового спору адміністративним судом;

- на основі аналізу діючого законодавства України обґрунтовано висновок про те, що реалізація права на судовий захист в адміністративному судочинстві України становить собою процес, який поділяється на окремі етапи:

1) звернення особи з адміністративним позовом до суду;

2) розгляд справи адміністративним судом;

3) вирішення спору шляхом прийняття судового рішення;

4) перегляд судового рішення;

5) виконання судового рішення;

- запропоновано на законодавчому рівні закріпити як обов'язкову стадію розгляду публічно-правового спору адміністративними судами України встановлення наявності або відсутності юрисдикції.

Удосконалено:

- положення про систему гарантій реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України та їх класифікацію на юридичні та організаційно-правові;

- положення про комплексний матеріально-правовий і процесуальний характер права на судовий захист в адміністративному судочинстві України;

- поняттєво-термінологічний апарат, а саме : запропоновані дефініції права на судовий захист в адміністративному судочинстві України в об'єктивному та суб'єктивному розумінні;

- визначення поняття механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, під яким запропоновано розуміти систему взаємоузгоджених та взаємодоповнюючих правових явищ (правових норм, принципів права, актів застосування норм права тощо), за допомогою яких здійснюється реалізація права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, тобто реальне фактичне надання адміністративними судами захисту прав і свобод суб'єкта права. Встановлено систему ознак та структуру механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України;

- положення щодо системи основних факторів, які перешкоджають ефективному забезпеченню права на судовий захист в адміністративному судочинстві України.

Дістали подальший розвиток:

- положення про необхідність позбавлення суб'єктів владних повноважень права виступати в якості позивачів в адміністративному процесі з позовами до невладних суб'єктів, що надало можливість запропонувати відповідні зміни до КАС України;

- пропозиції щодо доцільності доповнення переліку обставин, які перевіряються адміністративним судом під час вирішення публічно-правового спору, фактом порушення рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень прав і свобод людини. Запропоновано доповнити ч. 3 ст. 2 КАС України та викласти її в новій редакції;

- пропозиції стосовно необхідності належного забезпечення і гарантування права особи на особисту участь у справі шляхом внесення до КАС України положення щодо повноваження адміністративного суду апеляційної та касаційної інстанції скасувати постанову чи ухвалу суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання;

- положення про необхідність скасування обмежень права на оскарження судових рішень, передбачених ч. 2 ст. 171-2 КАС України, шляхом внесення відповідних змін до КАС України.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:

- у науково-дослідних цілях - для подальшої розробки проблем забезпечення права на судовий захист в адміністративному судочинстві України;

- у правотворчій роботі - як теоретичний і практичний матеріал при розробці та прийнятті законів України про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України, інших нормативно-правових актів, пов'язаних із забезпеченням права на судовий захист.

- у правозастосуванні - для покращення якості та ефективності забезпечення права на судовий захист адміністративними судами України, а також при підготовці роз'яснень та рекомендацій вищих спеціалізованих судів з питань застосування норм чинного законодавства;

- у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з адміністративного права та процесу, у науково-дослідній роботі студентів, при викладанні навчальної дисципліни «Адміністративне право», «Адміністративна юстиція», «Адміністративне процесуальне право» тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки роботи обговорювались на засіданні відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на чотирьох міжнародних та вітчизняних науково-практичних конференціях та круглих столах, зокрема: «Від громадянського суспільства до правової держави» (м. Харків, 26-27 лютого 2010 р.; тези опубліковано); «Теорія і практика сучасного права» (м. Херсон, 29 жовтня 2010 р.; тези опубліковано); «Адміністративне право України : стан і перспективи розвитку» (м. Київ, 23-24 вересня 2011 р.; тези опубліковано); «Правова політика України : концептуальні засади та механізми формування» (м. Київ, 5 грудня 2012 р.; тези опубліковано).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що були сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли відображення в 6 статтях у фахових наукових виданнях, в тому числі одна стаття у міжнародному фаховому виданні, 4 тезах доповідей на наукових і науково-практичних конференціях, 4 статтях в електронних та періодичних юридичних виданнях.

Структура дисертаційної роботи складається зі вступу, трьох розділів, що поділяються на підрозділи, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 206 сторінок. Список використаних джерел складається з 224 найменувань, уміщених на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами та темами, визначено мету, задачі, об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано методологічну основу, наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, наведено відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, публікації, структуру та обсяг роботи.

Розділ 1 «Право на судовий захист в адміністративному судочинстві України» складається з трьох підрозділів, присвячених історичному розвитку права на судовий захист в публічно-правових спорах, теоретичній характеристиці права на судовий захист в адміністративному судочинстві України та поняттям та стадіям реалізації зазначеного права.

У підрозділі 1.1 «Право на судовий захист в публічно-правових спорах: історична ретроспектива» проаналізовано еволюцію становлення права на судовий захист в публічно-правових спорах, в тому числі історичні аспекти виникнення окремих принципів та процесуальних гарантій, що відносяться до елементів сучасного механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві, однак почали формуватися набагато раніше, ніж адміністративна юстиція в цілому, досліджено у цьому аспекті найбільш визначні пам'ятники права.

Висвітлено основні підходи до закріплення права на судовий захист на рівні сучасних міжнародних договорів з прав людини, досліджено концепцію «відмови в правосудді», яка стала міжнародним стандартом та дозволяє встановити критерії та мінімальні стандарти в сфері забезпечення доступу до правосуддя, розкрито вітчизняний та європейський досвід утвердження адміністративної юстиції.

Запропоновано позицію, згідно з якою визнання права на судовий захист в публічно-правових спорах відбувалося окремо від визнання права на судовий захист як громадянського права та є результатом еволюції системи державного управління, досягнення нею певного якісного рівня свого розвитку.

У підрозділі 1.2 «Поняття та законодавче регулювання права на судовий захист в адміністративному судочинстві України» розкрито дуалістичну природу права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, досліджено поняття права на судовий захист в адміністративному судочинстві України в об'єктивному та суб'єктивному розумінні, запропоновано виділити такі ознаки права на судовий захист в адміністративному судочинстві України в об'єктивному розумінні: 1) системність; 2) нормативність; 3) встановлення державою; 4) гарантованість; 5) застосовність.

Окрему увагу приділено розкриттю проблеми співвідношення понять права на судовий захист в адміністративному судочинстві України та права на позов в адміністративному судочинстві.

Аналізується нормативна основа права на судовий захист в публічно-правових спорах, зокрема його закріплення в Конституції України, Законі України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексі адміністративного судочинства України. адміністративний юридичний правосуддя україна

Виходячи з аналізу міжнародних стандартів забезпечення права на судовий захист, сформульовано висновок про те, що елементи, які становлять структуру права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, відображені у чинних нормативно-правових актах України несистемно та недостатньо узгоджено. Прийняття Кодексу адміністративного судочинства України хоча й дозволило здійснити якісний крок вперед щодо захисту прав особи в публічно-правових відносинах, водночас окремі його недоліки зумовлюють недостатню ефективність реалізації права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Підрозділ 1.3 «Реалізація права на судовий захист в адміністративному судочинстві України: поняття та стадії» присвячений сутності реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України. Розкривається поняття реалізації права на судовий захист залежно від того, в об'єктивному чи суб'єктивному аспекті розглядається таке право; відзначається, що при реалізації норм права щодо судового захисту в публічно-правових спорах така реалізація: 1) можлива виключно шляхом здійснення правомірних діянь (дій чи бездіяльності) учасниками правовідносин; 2) є процесом, який протікає в часовому вимірі, має відповідні етапи; 3) не можлива шляхом використання винятково безпосередніх форм реалізації права (використання, дотримання, виконання) та вимагає прийняття адміністративним судом акта застосування права.

Обґрунтовується думка про те, що суб'єктивне право особи на судовий захист в адміністративному судочинстві України може реалізовуватися виключно за умови звернення особи, суб'єкта права, до такої форми реалізації права, як використання. Юридичним фактом, який зумовлює початок реалізації суб'єктивного права особи на судовий захист в адміністративному судочинстві України, є акт реалізації права - подання особою позову до адміністративного суду.

Досліджено стадії реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, запропоновано виділити такі:

1) звернення особи з адміністративним позовом до суду;

2) розгляд справи адміністративним судом;

3) вирішення спору шляхом прийняття судового рішення;

4) перегляд судового рішення (факультативна стадія);

5) виконання судового рішення.

Розділ 2 «Механізм реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України» складається з трьох підрозділів та присвячений характеристиці поняття та структури механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, визначенню гарантій реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, а також дослідженню сучасних проблем механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України та шляхів їх вирішення.

У підрозділі 2.1 «Поняття та структура механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України» здійснено загальну характеристику поняття «механізм реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України», під яким запропоновано розуміти систему взаємоузгоджених та взаємодоповнюючих правових явищ (правових норм, принципів права, актів застосування права тощо), за допомогою яких здійснюється реалізація права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, тобто реальне фактичне надання адміністративними судами захисту прав і свобод суб'єкта права в публічно-правових відносинах. Також запропоновано систему ознак, які характеризують механізм реалізацій права на судовий захист в адміністративному судочинстві України.

До структури механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України запропоновано віднести такі елементи: 1) правові норми, які становлять основу механізму реалізації права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень; 2) гарантії реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України; 3) правовідносини, які виникають в процесі безпосередньої реалізації права особи на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності владних суб'єктів; 4) акти застосування норм права, в яких фіксується індивідуальне владне розпорядження адміністративного суду щодо вирішення конкретного публічно-правового спору; 5) органи державної влади.

У підрозділі 2.2 «Гарантії реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України» досліджується система гарантій реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України.

Будь-яке право людини, а тим більше право на судовий захист в публічно-правових спорах, повинно передбачати реальну можливість особи його реалізувати, тобто забезпечуватись цілою низкою гарантій. Запропоновано виділяти дві основні групи гарантій реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України: юридичні та організаційно-правові. До юридичних гарантій реалізації права на судовий захист запропоновано відносити систему правових норм, за допомогою яких забезпечується реалізація цього права, його захист та охорона. Юридичні гарантії покликані надати формальної визначеності праву на судовий захист в адміністративному судочинстві України (визнання права), встановити загальні принципи його здійснення, а також юридичну відповідальність за його порушення збоку фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування. Запропоновано класифікацію юридичних гарантій реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України та розкрито їх сутність. Окрема увага приділяється таким юридичним гарантіям, як принципи права, зокрема принципи верховенства права, законності, рівності, недискримінації, змагальності, справедливості. Розкриваються існуючі доктринальні підходи до визначення сутності вказаних принципів, а також досліджується досвід Європейського суду з прав людини в частині їх тлумачення.

Другим видом юридичних гарантій реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України є організаційно-правові гарантії, до яких відноситься організаційна діяльність держави та її компетентних органів і посадових осіб, об'єднань громадян, засобів масової інформації, міжнародних організацій із захисту прав і свобод людини, яка направлена на забезпечення реальної можливості отримати судовий захист в адміністративному судочинстві України. Запропоновано до системи організаційно-правових гарантій віднести діяльність таких суб'єктів: 1) Держава; 2) Верховна Рада України; 3) Президент України; 4) Кабінет Міністрів України, інші центральні та місцеві органи державної виконавчої влади; 5) Конституційний Суд України; 6) Уповноважений Верховної Ради з прав людини; 7) Суди загальної юрисдикції; 8) Прокуратура; 9) Органи місцевого самоврядування; 10) Органи міжнародних організацій, юрисдикцію яких визнає Україна; 11) Адвокатура; 12) Політичні партії, громадські організації, професійні спілки тощо; 13) Засоби масової інформації. Розкривається значення та вплив організаційно-правових гарантій на ефективність реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України.

Окрім системи гарантій реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, які існують в межах національної правової системи України, пропонується виділяти міжнародні гарантії, які в разі неефективності

механізму реалізації права на судовий захист в публічно-правових спорах здатні сприяти поновленню порушеного права або отриманню справедливої сатисфакції. В якості міжнародних гарантій досліджується діяльність таких інституцій, як Комітет ООН з прав людини, Європейський суд з прав людини, міжнародні інвестиційні арбітражі.

У підрозділі 2.3 «Проблеми механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України» здійснюється аналіз сучасного стану забезпечення реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, зокрема розглядаються проблеми ефективності діяльності адміністративних судів та з'ясовуються недоліки та суперечності чинного процесуального законодавства, які перешкоджають належному здійсненню правосуддя адміністративними судами України. Запропоновано виділяти дві групи проблем ефективності механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України: 1) проблеми, зумовлені недоліками чинного законодавства; 2) проблеми організаційного характеру.

Зазначається, що для стадії звернення особи з адміністративним позовом до суду значною проблемою є відсутність чітких критеріїв розмежування компетенції адміністративних судів від компетенції інших судових органів, що підтверджується судовою практикою судів загальної юрисдикції та роз'ясненнями та узагальненнями практики вищих спеціалізованих судів України. Для вирішення цієї проблеми пропонується доповнити положення Кодексу адміністративного судочинства України додатковою стадією судового процесу - прийняття рішення про наявність або відсутність юрисдикції адміністративного суду. Іншим важливим вектором вдосконалення процесуального законодавства є чітке визначення в Кодексі адміністративного судочинства України понять «публічно-правовий спір», «владні управлінські функції», «адміністративна справа». Також пропонується більш конкретно визначити ряд оціночних категорій, зокрема обґрунтованість, безсторонність, добросовісність, розсудливість, пропорційність.

Досліджуючи забезпечення і гарантування права особи на особисту участь у справі, формулюється висновок про необхідність доповнення Кодексу адміністративного судочинства України положеннями щодо обов'язкового скасування постанови суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання. Також відстоюється позиція щодо доцільності зняття обмежень права на апеляційне та касаційне оскарження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, а також скасування повноважень Вищого адміністративного суду України без належного обґрунтування відмовляти у відкритті провадження з перегляду адміністративної справи в касаційному порядку.

До проблем організаційного характеру, які зумовлюють недостатню ефективність механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, пропонується відносити недофінансування адміністративних судів, недостатнє забезпечення належних умов діяльності адміністративних судів, надмірне навантаження на працюючих суддів адміністративних судів.

У висновках сформульовано найбільш суттєві результати дисертаційного дослідження, наведено теоретичні узагальнення та вирішення наукового завдання щодо проблем реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України.

1. Право на судовий захист в сучасному його розумінні формулюється в таких міжнародних актах як Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та складається з таких елементів: 1) право людини у разі порушення основних прав на їх ефективне поновлення; 2) право на розгляд справи компетентним судом, створеним на підставі закону; 3) право на розумний строк розгляду справи; 4) право на забезпечення рівності сторін у процесі судочинства; 5) право на публічний розгляд справи; 6) додержання вимог справедливості при розгляді справи; 7) право на незалежність і безсторонність суду.

2. Визнання права на судовий захист від протиправних дій, рішень та бездіяльності суб'єктів владних повноважень є результатом як розвитку загальної концепції захисту прав і свобод людини, в тому числі права на судовий захист, так і еволюції механізму державного управління. Формування системи адміністративних судів в Україні було передбачено Законом України «Про судоустрій України» від 07.02.2002, однак в повній мірі цей процес можна вважати завершеним з моменту набуття чинності 01.09.2005 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Дуалістична природа права на судовий захист в адміністративному судочинстві України полягає в одночасному поєднанні матеріально-правового та процесуального аспекту. Матеріально-правовий аспект права на судовий захист в адміністративному судочинстві України полягає у тому, що особа наділяється правом звернутися до суду за захистом своїх прав у публічно-правових спорах, а процесуальний - у праві на отримання такого захисту.

4. В об'єктивному розумінні право на судовий захист в адміністративному судочинстві України становить систему правових норм, передбачених у Конституції України, Законі України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексі адміністративного судочинства України, інших нормативно-правових актах України, які закріплюють право особи звернутися з позовом до адміністративного суду у зв'язку з порушенням її прав, свобод та інтересів рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, а також регулюють правовідносини, пов'язані з розглядом та вирішенням такого публічно-правового спору. Право на судовий захист в адміністративному судочинстві України в об'єктивному розумінні встановлюється державою, а також характеризується ознаками системності, нормативності, гарантованості, застосовності.

5. Суб'єктивне право особи на судовий захист в адміністративному судочинстві України - це закріплена в Конституції України, Законі України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексі адміністративного судочинства України, інших нормативно-правових актах України юридична можливість активних дій суб'єкта правовідносин у формі звернення з позовом до адміністративного суду у випадку порушення його прав рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень, а також право на розгляд його справи адміністративним судом, ухвалення рішення по суті спору та виконання такого рішення.

6. Під реалізацією в адміністративному судочинстві України права на судовий захист в об'єктивному розумінні можна розуміти втілення встановлених правотворчими органами держави правових норм, що закріплюють підстави, способи та порядок звернення з позовом до адміністративного суду, процесуальні права сторін, повноваження судів щодо судового захисту прав особи тощо у реальне фактичне надання суб'єкту права захисту його прав і свобод адміністративними судами.

7. Реалізація суб'єктивного права особи на судовий захист в адміністративному судочинстві України - звернення особи, право якої порушується, оскаржується або не визнається рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, з адміністративним позовом до суду, розгляд такого позову та вирішення публічно-правового спору адміністративним судом.

8. Реалізація права на судовий захист в адміністративному судочинстві України становить собою процес, який поділяється на окремі стадії: 1) звернення особи з адміністративним позовом до суду; 2) розгляд справи адміністративним судом; 3) вирішення спору шляхом прийняття судового рішення; 4) перегляд судового рішення (факультативна стадія); 5) виконання судового рішення.

9. Під механізмом реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України необхідно розуміти систему взаємоузгоджених та взаємодоповнюючих правових явищ (правових норм, принципів права, актів застосування права тощо), за допомогою яких здійснюється реалізація права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, тобто реальне фактичне надання адміністративними судами захисту прав і свобод суб'єкта права. Ознаками механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України є: 1) системний характер; 2) поєднання виключно правових явищ; 3) результативність; 4) гарантованість; 5) повторювальність; 6) дискретність; 7) діяльнісний характер.

10. До елементів механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України включаються: 1) правові норми; 2) гарантії реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України; 3) правовідносини; 4) акти застосування норм права; 5) органи державної влади.

11. Гарантії реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України класифікуються на юридичні та організаційно-правові. До юридичних гарантій реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України відносяться: 1) норми - принципи; 2) система юридичних обов'язків; 3) юридична відповідальність.

До системи організаційно-правових гарантій відноситься діяльність таких суб'єктів: 1) держава; 2) Верховна Рада України; 3) Президент України; 4) Кабінет Міністрів України, інші центральні та місцеві органи державної виконавчої влади; 5) Уповноважений Верховної Ради з прав людини; 6) Конституційний Суд України; 7) система адміністративних судів; 8) прокуратура; 9) органи місцевого самоврядування; 8) органи міжнародних організацій, юрисдикцію яких визнає Україна; 10) адвокатура; 11) політичні партії, громадські організації, професійні спілки тощо; 12) засоби масової інформації.

12. З метою усунення з КАС України положень, які призводить до викривлення правозахисної сутності адміністративної юстиції, пропонується виключити з КАС України ч. 3 ст. 6, п. 5 ч. 2 ст. 17, ч. 4. ст. 50 КАС України щодо права суб'єктів владних повноважень позиватися до невладних суб'єктів, а також внести відповідні зміни до п. 8, 9 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 50, ч. 3 ст. 50 КАС України, виключивши з них положення, відповідно до яких суб'єкти владних повноважень можуть бути позивачами в адміністративному судочинстві.

13. З метою усунення випадків розгляду однакових категорій спорів адміністративними та господарськими судами запропоновано на законодавчому рівні закріпити визначення наявності або відсутності юрисдикції як обов'язкову стадію розгляду публічно-правового спору адміністративними судами України.

14. Недоліком КАС України є відсутність серед обставин, які перевіряються адміністративним судом при вирішенні публічно-правового спору, факту порушення рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень прав і свобод людини. У зв'язку з цим пропонується викласти ч. 3 ст. 2 КАС України в такій редакції: «У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи призводять такі рішення, дії чи бездіяльність до порушення прав і свобод людини, а також чи прийняті (вчинені) вони:».

15. Чинна редакція КАС України не передбачає можливості скасування рішення у справі, яка була розглянута без участі особи, яка бере участь у справі, якщо в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення такої особи про час і місце розгляду справи. У цьому вбачається неналежне забезпечення і гарантування права особи на особисту участь у справі. Пропонується доповнити ч. 1 ст. 198 КАС України п. 6 такого змісту: «скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції». Також доцільно доповнити КАС України ст. 204-1 такого змісту:

«Стаття 204. Підстави для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд

1. Суд апеляційної інстанції скасовує постанову чи ухвалу суду і направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання. »

16. Частина 3 ст. 220-1 КАС України створює можливості для зловживань збоку ВАСУ, оскільки передбачає, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. У зв'язку з тим, що аналіз судової практики засвідчує систематичне ухвалення ВАСУ рішень, які не містять належного обґрунтування причин відхилення касаційної скарги, що призводить до порушення права скаржника на судовий захист в адміністративному судочинстві України, пропонується виключити з КАС України ч. 3 ст. 220-1.

17. У ч. 2 ст. 171-2 КАС України передбачається, що рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає. Таке положення КАС України є обмеженням права особи на судовий захист і суперечить духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України. У зв'язку з цим пропонується внести зміни до КАС України, якими ч. 2 ст. 171-2 КАС України скасувати, забезпечивши право на оскарження таких рішень судів першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Трегубов Е. Л. Принципи права як юридичні гарантії судового захисту в адміністративному судочинстві України / Е. Л. Трегубов // Актуальні проблеми права : Теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ. - 2009. - №14. - С. 192 - 203.

2. Трегубов Е. Л. Проблеми здійснення захисту прав громадян адміністративними судами України / Е. Л. Трегубов // Часопис Академії адвокатури України. - 2010. - №1 (6). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Chaau/2010-1/10telasu.pdf

3. Трегубов Е. Л. Зміст права на судовий захист в адміністративному судочинстві України / Е. Л. Трегубов // Судова апеляція. - 2010. - №2. - С. 53 - 59.

4. Трегубов Е. Л. Концепція відмови в правосудді в практиці міжнародних інвестиційних арбітражів / Е. Л. Трегубов // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2012. - №1. - С. 119 - 125.

5. Трегубов Е. Л. Понятие права на судебную защиту в публично-правовых спорах и его реализация в административном судопроизводстве Украины / Е. Л. Трегубов // Право.by. - 2013. - № 2. - С. 116 - 121.

6. Трегубов Е. Л. Поняття та структура механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України / Е. Л. Трегубов // Держава і право. - 2013. - № 59. - С. 152 - 159.

7. Трегубов Е. Л. Оціночні категорії в Кодексі адміністративного судочинства України / Е. Л. Трегубов // Від громадянського суспільства до правової держави : Тези V Міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених. - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2010. - С. 119 - 120.

8. Трегубов Е. Л. Право на судовий захист : історичний аспект / Е. Л. Трегубов // Теорія і практика сучасного права : збірник матеріалів конференції. - Херсон : Айлант, 2010. - Т. 1. - С. 34 - 36.

9. Трегубов Е. Л. Роль міжнародних інвестиційних арбітражів у становленні адміністративної юстиції України / Е. Л. Трегубов // Збірник наукових праць «Адміністративне право України : стан і перспективи розвитку». - К., Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - 2011. - С. 542 - 545.

10. Трегубов Е. Л. Вдосконалення правової політики в сфері адміністративної юстиції України / Е. Л. Трегубов // Матеріали науково-практичної конференції. - К., Національний інститут стратегічних досліджень. - 2012. - С. 150 - 152.

11. Трегубов Е. Л. Право на справедливий суд в практиці Європейського суду з прав людини / Е. Л. Трегубов // Форум права. - 2010. - №1. - С. 358 - 363. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-1/10telzpl.pdf

12. Трегубов Е. Л. Європейські стандарти права на судовий захист / Е. Л. Трегубов // Правовий тиждень. - 2010. - №5. - С. 10

13. Трегубов Е. Л. Судиться до отказа. Становление и развитие концепции «отказа в правосудии» способствует защищенности инвесторов / Е. Л. Трегубов // Юридическая практика. - 43 (722). - С. 27.

14. Трегубов Е. Л. Адміністративна юстиція в Україні. Сучасні проблеми та перспективи розвитку / Е. Л. Трегубов // Юридична газета. - 2012. - 14. - С. 15 - 16.

АНОТАЦІЯ

Реалізація права на судовий захист в адміністративному судочинстві України. Трегубов Е. Л. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2014.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України. В роботі розглянуто поняття права на судовий захист в публічно-правових спорах, досліджено сутність та стадії реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, визначено гарантії реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України.

Особливу увагу присвячено механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, визначено його поняття, ознаки, структуру, проаналізовано окремі елементи такого механізму.

У дисертації проаналізовано судову практику адміністративних судів, практику Європейського суду з прав людини та міжнародних інвестиційних арбітражів. На підставі проведеного аналізу виявлено проблеми, які зумовлюють неефективність механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України та надано конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України.

Ключові слова: адміністративна юстиція, публічно-правовий спір, право на судовий захист, реалізація права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, гарантії реалізації права на судовий захист у публічно-правових спорах.

АННОТАЦИЯ

Реализация права на судебную защиту в административном судопроизводстве Украины. Трегубов Э. Л. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2014.

Диссертация посвящена комплексному исследованию реализации права на судебную защиту в административном судопроизводстве Украины. В работе рассмотрено историческую ретроспективу становления права на судебную защиту от противоправных решений, действий либо бездействий субъектов властных полномочий, определено особенности закрепления права на справедливый суд в действующих международных договорах о правах человека. Анализируется специфика становления административной юстиции в странах Европы и Украине, взаимосвязь данного процесса с утверждением общепризнанных прав и свобод человека.

В работе исследовано понятие права на судебную защиту в публично-правовых спорах, рассмотрено его объективный и субъективный аспект. Автором раскрыта сущность и стадии реализации права на судебную защиту в административном судопроизводстве Украины.

Особое внимание в диссертации уделено механизму реализации права на судебную защиту в административном судопроизводстве Украины, раскрыто понятие такого механизма, его структуру, проанализированы отдельные элементы. Важным элементом механизма реализации права на судебную защиту в административном судопроизводстве Украины являются гарантии реализации права на судебную защиту в административном судопроизводстве Украины. В диссертации предлагается классифицировать такие гарантии на юридические и организационно-правовые.

Исходя из предложенной классификации, рассмотрены конкретные гарантии реализации права на судебную защиту в административном судопроизводстве Украины и их значение.

В диссертации проанализировано практику Европейского суда по правам человека и международных инвестиционных арбитражей с целью определения общепризнанных европейских и международных стандартов в сфере обеспечения права на справедливый суд. Особое внимание уделяется подходам к пониманию международных стандартов права на судебную защиту и недопустимости «отказа в правосудии» на современном этапе развития международного права прав человека. Рассмотрены проблемы соответствия положений Кодекса административного судопроизводства Украины и практики административных судов Украины практике указанных международных органов.

Проведен анализ проблем, которые обусловливают неэффективность механизма реализации права на судебную защиту в административном судопроизводстве Украины, в частности проблемы организационного характера, а также недостатки в процессуальном законодательстве и правоприменительной практике. На основании проведённого исследования автором сформулированы конкретные предложения, направленные на совершенствование действующего законодательства Украины в част обеспечения эффективной реализации права на судебную защиту в административном судопроизводстве Украины.

Ключевые слова: административная юстиция, публично-правовой спор, право на судебную защиту, реализация права на судебную защиту в административном судопроизводстве Украины, гарантии реализации права на судебную защиту в публично-правовых спорах.

ANNOTATION

Implementation of the right to judicial protection in the administrative proceedings of Ukraine. Tregubov E. L. - On the right of the manuscript.

Dissertation for obtaining the degree of Candidate of legal sciences specialized in 12.00.07 - administrative law and procedure, financial law, information law. - V. M. Koretskyi Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2014. The dissertation deals with a comprehensive research of the realization of the right to judicial protection in the administrative proceedings of Ukraine. In this work the concept of the right to judicial protection in public legal disputes is considered, the essence and stages of implementation of the right to judicial protection in the administrative proceedings of Ukraine is researched, guarantees of implementation of the right to judicial protection in the administrative proceedings of Ukraine are defined.

Particular attention is devoted to the mechanism for the implementation of right to judicial protection in the administrative proceedings of Ukraine, its essence, features, structure are defined, separate elements of such mechanism are analyzed.