Адміністративно-правове регулювання взаємовідносин приватних підприємств з органами виконавчої влади

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

12.00.07 - Адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правове регулювання взаємовідносин приватних підприємств з органами виконавчої влади

Любімова Світлана Юріївна

Харків - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Захист відбудеться 27 березня 2013 року о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий 23 лютого 2013 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Могілевський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Конституції України отримали закріплення основні засади демократичного розвитку держави, що ознаменувало появу нової епохи, відповідно до якої людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а власність -- обов'язковою умовою ефективного економічного розвитку, яка не лише надає певні блага, а й зобов'язує і не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Визнаючи особливу роль власності у суспільстві та з метою досягнення збалансованості між суб'єктами права власності й господарювання, держава визначила на конституційному рівні, що всі суб'єкти права власності рівні перед законом.

У процесі розвитку України як правової, соціальної держави відбулися також значні зміни у її правовій системі, почали поступово набирати обертів ринкові процеси розвитку, що обумовило суттєве оновлення теорії та практики галузевої юриспруденції. Перед наукою адміністративного права постало завдання щодо осмислення сучасних проблем правового регулювання нових суспільних відносин, які виникають за участю приватних підприємств, особливо у їх взаємовідносинах з владними суб'єктами, з метою максимального забезпечення реалізації та захисту їх прав і законних інтересів. Відтак існує нагальна потреба у дослідженні місця та особливостей приватних підприємств в системі суб'єктів адміністративного права, а також визначенні характеру їх взаємовідносин з органами виконавчої влади, адже саме приватний сектор має великий потенціал, який може стати рушійною силою для проведення ефективних економічних реформ. Це свідчить про важливість аналізу адміністративно-правових засад взаємовідносин приватних підприємств з органами виконавчої влади та необхідність їх удосконалення.

Загальні питання адміністративно-правового забезпечення діяльності приватних підприємств знайшли своє відображення в працях таких вчених як: В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, І. В. Арістова, Г. В. Атаманчук, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, К.С. Бєльский, Ю. П. Битяк, О. М. Бориславська, О. М. Вінник, В. М. Гайворонський, В. М. Гаращук, Є. С. Герасименко, О. П. Гетманець, І. П. Голосніченко, І. С. Гриценко, С. І. Єршова, В. В. Зуй, М. Г. Ісаков, Р. А. Калюжний, С. В. Ківалов, О. М. Клюєв, В. А. Козбаненко, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, В. В. Конопльов, О. Л. Копиленко, Т. М. Кравцова, Є. Б. Кубко, А. М. Куліш, Б. М. Лазарєв, К. Б. Левченко, О. Є. Луньов, В. К. Мамутов, В. М. Манохін, Н. П. Матюхіна, Р. С. Мельник, О. М. Музичук, В. Я. Настюк, Н. Р. Нижник, В. П. Пєтков, А. О. Селіванов, О. Ю. Синявська, Ю. М. Старилов, С. С. Студенікін, Ю. О. Тихомиров, М. М. Тищенко, Ю. М. Тодика, В. М. Шаповал, Ю. С. Шемшученко, В. С. Щербина, В. А. Юсупов, О. М. Якуба, О. Н. Ярмиш та ін. Проте, в зазначених працях проблеми адміністративно-правового регулювання взаємовідносин цих підприємств з органами виконавчої влади висвітлено недостатньо.

Таким чином, необхідність забезпечення реалізації та захисту прав та законних інтересів приватних підприємств в адміністративних правовідносинах, з одного боку, та відсутність спеціальних наукових розробок з цієї проблематики - з іншого, обумовлюють актуальність комплексного дослідження адміністративно-правових засад взаємовідносин приватних підприємств з органами виконавчої влади.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на реалізацію положень законів України «Про державно-приватне партнерство» від 01.07.2010 р. та «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 р. Роботу виконано відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 № 10-14, та п. 19 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою ХНУВС 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації визначити зміст та особливості адміністративно-правового регулювання взаємовідносин приватних підприємств з органами виконавчої влади, а також шляхи його удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

встановити місце приватних підприємств в системі суб'єктів адміністративного права;

з'ясувати сутність адміністративно-правових засад діяльності приватних підприємств;

визначити поняття адміністративно-правового статусу приватних підприємств та виокремити його структурні елементи;

окреслити основні функції та повноваження органів виконавчої влади щодо приватних підприємств;

запропонувати шляхи удосконалення регуляторної діяльності органів виконавчої влади щодо приватних підприємств;

охарактеризувати процес становлення і розвитку інституту адміністративних послуг як способу забезпечення прав і законних інтересів приватних підприємств;

визначити гарантії застосування заходів адміністративного примусу до приватних підприємств;

з'ясувати особливості забезпечення законності контрольно-наглядової діяльності органів виконавчої влади щодо приватних підприємств;

охарактеризувати адміністративно-правовий механізм захисту прав та законних інтересів приватних підприємств від порушень їх органами виконавчої влади. приватний виконавчий наглядовий адміністративний

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються під час взаємодії приватних підприємств з органами виконавчої влади.

Предмет дослідження становить зміст адміністративно-правового регулювання взаємовідносин приватних підприємств з органами виконавчої влади.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. У роботі використано логіко-семантичний метод, за допомогою якого поглиблено понятійний апарат, визначено сутність та місце приватних підприємств в системі суб'єктів адміністративного права, охарактеризовано поняття адміністративно-правового статусу приватних підприємств, поняття функцій та повноважень органів виконавчої влади, регуляторної діяльності органів виконавчої влади, гарантій застосування заходів адміністративного примусу до приватних підприємств (підрозділи 1.1, 1.3, 1.4, 2.1, 2.3). Порівняльно-правовий та системно-структурний методи було використано з метою з'ясування сутності та особливостей адміністративно-правових засад діяльності приватних підприємств, уточнення повноважень контрольно-наглядових органів виконавчої влади щодо приватних підприємств, дослідження структури адміністративно-правового статусу приватних підприємств, визначення механізму захисту прав і законних інтересів приватних підприємств від порушень їх органами виконавчої влади (підрозділи 1.2, 1.3, 2.4, 2.5). Історико-правовий метод дозволив надати оцінку процесам становлення і розвитку інституту адміністративних послуг як способу забезпечення прав і законних інтересів приватних підприємств (підрозділ 2.2). Методи статистичного та документального аналізу були використані для виявлення шляхів удосконалення регуляторної діяльності органів виконавчої влади щодо приватних підприємств, визначення її позитивних та негативних тенденцій (підрозділ 2.1).

Науково-теоретичне підґрунтя здійснення дисертаційного дослідження склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук. Положення та висновки дисертації базуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах, які безпосередньо визначають адміністративно-правовий статус приватних підприємств, основи їх взаємовідносин з органами виконавчої влади. Інформаційну та емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, довідкові видання, політико-правова публіцистика, узагальнення практики ліцензійно-дозвільної та контрольно-наглядової діяльності органів виконавчої влади щодо приватних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити зміст адміністративно-правового регулювання взаємовідносин приватних підприємств з органами виконавчої влади та сформулювати авторське бачення шляхів його удосконалення. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

адміністративно-правові засади діяльності приватних підприємств запропоновано розглядати як нормативно-правовий масив, основу, на якій ґрунтується підприємницька діяльність, розкривається сутність приватного підприємства та урегульовуються публічні відносини з органами державної влади з приводу надання адміністративних послуг, державної підтримки, здійснення регуляторної, ліцензійно-дозвільної та контрольно-наглядової діяльності;

запропоновано систематизувати адміністративні стягнення, які можуть бути застосовані до приватних підприємств у разі порушення ними адміністративного законодавства, процедури їх накладення;

сформульовано пропозиції щодо розвитку національного законодавства, яке регулює діяльність приватних підприємств, з питань чіткого закріплення процедур їх створення, формування статутного фонду, функціонування та припинення їх діяльності;

удосконалено:

визначення поняття суб'єктів господарювання як суб'єктів адміністративного права, у зв'язку з чим зазначено, що вони представлені юридичними та фізичними особами-підприємцями, які відповідно до законодавства здійснюють діяльність, спрямовану на отримання доходу у сфері суспільного виробництва, пов'язану з організацією використання майна з метою виготовлення і реалізації продукції, виконання робіт і надання господарських послуг, функціонують у межах та відповідно до правил (вимог), установлених державою, реалізують суб'єктивні права та виконують суб'єктивні обов'язки, передбачені адміністративним законодавством;

розуміння функцій органів виконавчої влади щодо приватних підприємств як провідних напрямів їх діяльності, спрямованих на досягнення об'єктивно обумовлених цілей та завдань державного управління, зокрема, у взаємовідносинах з приватними підприємствами;

визначення поняття державного регулювання підприємницької діяльності як системи заходів законодавчого, виконавчого та контрольного характеру, які здійснюються уповноваженими державними органами з метою покращення сектору приватного підприємництва, сприяння його розвитку, стабілізації та пристосуванню його до сучасних умов;

характеристику основних ознак адміністративних послуг, які органи виконавчої влади надають приватним підприємствам, головною з яких названо те, що результатом адміністративної послуги є адміністративний акт, спрямований на задоволення звернення приватного підприємства;

набули подальшого розвитку:

розуміння поняття та структури адміністративно-правового статусу суб'єктів господарювання, у зв'язку з чим визначено систему його елементів та особливості їх реалізації у взаємовідносинах з органами виконавчої влади;

визначення поняття заходів адміністративного примусу щодо приватних підприємств як системи способів впливу органів державної влади на приватні підприємства з метою забезпечення виконання ними норм чинного законодавства, правил чесної конкуренції, інших правил, що діють в господарській сфері, а у разі їхнього порушення -- застосування адміністративних стягнень;

висновок про те, що саме серед законодавчих актів, які регулюють контрольно-наглядову діяльність органів виконавчої влади щодо приватних підприємств, явище корупціогенності правових норм є найбільш поширеним, оскільки якість прийнятих норм, які регламентують діяльність контролюючих органів, наділених широким спектром повноважень для здійснення контролю та нагляду за діяльністю приватних підприємств, є неналежною, що, в свою чергу, є одним із чинників виникнення корупційних ризиків, тобто прямого порушення законодавства органами виконавчої влади;

визначення поняття захисту суб'єктивних прав та інтересів приватних підприємств від протиправних дій органів виконавчої влади як врегульованої нормами права сукупності способів та засобів, за допомогою яких підприємство має можливість відновити своє порушене право та відшкодувати збитки, завдані цим порушенням.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, зокрема, викладені в дисертації положення можуть бути використані:

у науково-дослідній сфері -- для подальшого розроблення адміністративно-правових засад взаємовідносин приватних підприємств з органами виконавчої влади;

у сфері правотворчості - для удосконалення чинних і розробки нових законодавчих та підзаконних актів, що регламентують діяльність приватних підприємств та органів виконавчої влади щодо них;

у правозастосовчій діяльності -- для вдосконалення управлінської діяльності органів виконавчої влади щодо приватних підприємств;

у навчальному процесі -- матеріали дисертації можна використовувати під час проведення занять та підготовки навчальної літератури з дисципліни «Адміністративне право», вони вже використовуються у ході проведення занять з цієї дисципліни у Харківському національному університеті внутрішніх справ (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес ХНУВС від 10.09.2012 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на чотирьох науково-практичних конференціях: «Суверенність, незалежність, конституційність: становлення та розвиток української держави» (Харків, 2011 р.), «Актуальні питання державотворення в Україні» (Київ, 2012 р.), «Адміністративне право України: сучасний стан та шляхи розвитку» (Харків, 2012 р.), «Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі» (Харків, 2012 р.), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в шести наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також у двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, поділених на дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок. Список використаних джерел містить 237 найменувань і займає 22 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв'язок з науковими програмами, планами та темами‚ мета і задачі, об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ обґрунтовуються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Приватні підприємства як суб'єкти адміністративного права» складається з чотирьох підрозділів, у яких з'ясовується адміністративна правосуб'єктність приватних підприємств.

У підрозділі 1.1 «Місце приватних підприємств у системі суб'єктів адміністративного права» проаналізовано діяльність приватних підприємств як суб'єктів господарювання, визначено їх місце та роль в системі суб'єктів адміністративного права. Аргументовано, що на цей час існують нові, раніше не характерні для адміністративно-правових відносин правосуб'єктні властивості, що відзначаються створенням нового класу приватних власників -- суб'єктів господарювання, для яких характерне зменшення частки прямого та збільшення непрямого регулювання господарських відносин засобами адміністративного права.

Розглянуто поняття «суб'єкт адміністративного права» через призму поняття «суб'єкт права». Зроблено висновок, що підприємство - це суб'єкт господарювання, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом і може систематично здійснювати виробничу, науково-дослідницьку, торговельну чи іншу господарську діяльність з метою одержання прибутку.

До особливостей суб'єктів господарювання як суб'єктів адміністративного права віднесено таке: а) вони є юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, які відповідно до законодавства здійснюють діяльність у сфері суспільного виробництва, пов'язану з організацією використання майна з метою виготовлення і реалізації продукції, виконання робіт і надання господарських послуг; б) метою такої діяльності є отримання прибутку, що виражається як у грошовій, так і негрошовій формі; в) господарська діяльність зазначених суб'єктів здійснюється у межах та відповідно до правил (вимог), встановлених державою, оскільки держава здійснює регулювання всіх сфер суспільної діяльності, що полягає у застосуванні комплексу адміністративних заходів (контролю, нагляду, відповідальності тощо) за виробничими процесами, ринками товарів, різними видами робіт, послугами тощо з метою захисту інтересів споживачів та запобігання правопорушенням у цих сферах й іншим кризовим явищам; г) відсутність у суб'єктів господарювання власних зовнішніх державно-владних повноважень.

На підставі зазначеного під суб'єктами господарювання як суб'єктами адміністративного права запропоновано розуміти юридичних осіб, колективних суб'єктів господарювання, які не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб-підприємців, які відповідно до законодавства здійснюють діяльність, спрямовану на отримання доходу у сфері суспільного виробництва, пов'язану з організацією використання майна з метою виготовлення і реалізації продукції, виконання робіт і надання господарських послуг, функціонують у межах та відповідно до правил (вимог), установлених державою, реалізують суб'єктивні права та виконують юридичні обов'язки, передбачені адміністративним законодавством.

У підрозділі 1.2 «Сутність адміністративно-правових засад діяльності приватних підприємств» підкреслено неоднозначність як наукового, так і законодавчого підходу до розуміння сутності приватного підприємства, проводиться співвідношення понять «приватне підприємство» та «юридична особа», на підставі чого відмічено, що поняття підприємства не можна лише зводити до поняття юридичної особи.

Сформульовано визначення адміністративно-правових засад діяльності приватних підприємств. Обґрунтовано, що адміністративно-правові засади є засобом визначення (закріплення) правових параметрів (підстав, меж, способу) діяльності приватного підприємства, які характеризують його як суб'єкта адміністративного права, суб'єкта адміністративно-правових відносин. Виділено два підходи до їх розкриття: через форму закріплення, якою є норма права, та через наукове визначення як основ, принципів, що являють собою вихідні ідеї та провідні напрями, котрі становлять фундамент системи ідей, положень про приватні підприємства, визначають весь комплекс суспільних відносин, що виникають у процесі організації і діяльності приватних підприємств.

На підставі першого підходу наведена характеристика системи нормативно-правових актах, які регламентують діяльність приватних підприємств. З метою більш детального врегулювання засад діяльності приватних підприємств запропоновано внести зміни до чинного законодавства щодо удосконалення процедур створення, формування статутного капіталу, функціонування та припинення діяльності приватного підприємства.

На підставі другого підходу визначено такі засади діяльності приватних підприємств: господарська самостійність у межах чинного законодавства у сфері як внутрішньоекономічних, так і зовнішньоекономічних відносин; самозабезпечення, що включає вільний найм працівників; самоокупність; самофінансування; матеріальна зацікавленість; прибутковість, що включає вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; економічна відповідальність приватних підприємств; контроль державних органів за дотриманням законодавства в діяльності підприємств.

У підрозділі 1.3 «Поняття та структура адміністративно-правового статусу приватних підприємств» відзначено, що адміністративно-правовий статус підприємств в сучасних умовах соціального розвитку і в оновленій українській правовій системі є інститутом адміністративного права, який визначає особливості діяльності підприємств, а також напрямки максимально ефективного державного управління ними.

Сформульовано визначення адміністративно-правового статусу приватних підприємств, під яким запропоновано розуміти комплекс прав і обов'язків, які підприємство набуває і реалізує в процесі здійснення таких дій: а) створення підприємства; б) реєстрація підприємства; в) управління підприємством; г) визначення кола питань і повноважень державних органів по відношенню до підприємства. Саме компетенцію (права і обов'язки) визначено головним елементом структури адміністративно-правового статусу приватних підприємств, яку доповнюють факультативні елементи - відповідальність, завдання, функції, організація (структура) та порядок діяльності приватних підприємств.

У підрозділі 1.4 «Функції та повноваження органів виконавчої влади щодо приватних підприємств» наведено визначення органів виконавчої влади як владних суб'єктів державного управління, найважливішої складової державного апарату в цілому, наділених адміністративно-правовим статусом, які мають свою організаційно- штатну структуру та призначені для забезпечення належного функціонування виконавчої гілки державної влади.

Під функціями органів виконавчої влади по відношенню до приватних підприємств запропоновано розуміти провідні напрями їх діяльності, спрямовані на досягнення об'єктивно обумовлених цілей та завдань державного управління, зокрема, у взаємовідносинах з приватними підприємствами.

Проведено співставлення понять «повноваження» та «компетенція», на підставі чого зроблено висновок, що повноваження як структурний елемент компетенції служать мірою належної поведінки органу виконавчої влади, їх самостійності у виконанні завдань і функцій, виразом конкретного виду рішень та інших управлінських дій.

Обґрунтовано положення про те, що функції та повноваження органів виконавчої влади становлять основу їхнього адміністративно-правового статусу, характеризують їх як суб'єктів адміністративно-правових відносин. При цьому розмежування окремих видів функцій надає можливість виділити групи органів, які здійснюють чи контроль, координування, чи нагляд за діяльністю приватних підприємств. Разом з тим відзначено, що для потреб правового регулювання державного управління важливим є зв'язок функцій і компетенції органів виконавчої влади, адже саме завдяки наданій законодавством компетенції вони виконують свої функції.

Розділ 2 «Розвиток адміністративно-правових засад взаємовідносин приватних підприємств з органами виконавчої влади» містить п'ять підрозділів, присвячених аналізу особливостей та шляхів удосконалення окремих напрямків діяльності органів виконавчої влади щодо приватних підприємств.

У підрозділі 2.1 «Регуляторна діяльність органів виконавчої влади та шляхи її удосконалення» відмічається, що в науковій літературі досі існують суперечки щодо рівня втручання держави у діяльність приватного підприємства. Одні вчені вважають, що його потрібно мінімізувати, інші -- збільшити.

Під державним регулюванням підприємницької діяльності запропоновано розуміти систему заходів законодавчого, виконавчого та контрольного характеру, які здійснюються уповноваженими державними органами з метою покращення сектору приватного підприємництва, сприяння його розвитку, стабілізації та пристосування до умов, що змінюються. Зазначається, що функції, які виконує держава в процесі регуляторної діяльності, утворюють самостійний напрям державної політики у сфері господарювання -- регуляторну політику.

Визначено і проаналізовано принципи регуляторної діяльності органів виконавчої влади, до яких віднесено принцип публічності, верховенства права, законності, демократизму, гласності, ефективності та ін.

Розглянуто основні форми регуляторної діяльності, найважливішою серед яких є видання органами виконавчої влади нормативних та індивідуальних правових актів.

До основних методів державного регулювання підприємницької діяльності як засобів досягнення мети держави під час здійснення регуляторної діяльності у взаємовідносинах з приватними підприємствами віднесено адміністративні, правові та економічні. Адміністративні методи розглядаються як способи і форми регулювання, які базуються на силі державної влади, містять заходи заборони, дозволу і примусу та втілюються в життя за допомогою розпоряджень; правові методи -- як способи і форми регулювання підприємницької діяльності, які втілюються в практику за допомогою прийняття відповідних законів; економічні методи -- як способи і форми регулювання, які ґрунтуються на використанні податків, грошово-кредитних важелів, цін і тарифів тощо.

Підрозділ 2.2 «Становлення і розвиток інституту адміністративних послуг як способу забезпечення прав і законних інтересів приватних підприємств» присвячено дослідженню поняття адміністративних послуг на науково-теоретичному та законодавчому рівні.

До основних ознак адміністративних послуг, які органи виконавчої влади надають приватним підприємствам, віднесено таке: 1) адміністративна послуга надається за зверненням юридичної особи, що діє на основі приватної власності; 2) надання адміністративних послуг пов'язане із забезпеченням юридично значущих умов для реалізації прав приватними підприємствами; 3) адміністративні послуги надаються виключно адміністративними органами через реалізацію владних повноважень; 4) право на отримання приватним підприємством конкретної адміністративної послуги та відповідне повноваження адміністративного органу має визначатися лише законом; 5) результатом адміністративної послуги є адміністративний акт, яким задовольняється звернення приватного підприємства.

Проаналізовано процес становлення та розвитку вітчизняного законодавства щодо адміністративних послуг, а також поглядів вчених-адміністративістів на цей правовий інститут.

У підрозділі 2.3 «Гарантії застосування заходів адміністративного примусу до приватних підприємств» досліджено особливості застосування до приватних підприємств адміністративно-примусових заходів, які безпосередньо пов'язані з обмеженням їх прав і законних інтересів і часом не мають чітко встановленої процесуальної форми застосування.

Визначено, що заходи адміністративного примусу, які застосовуються до приватних підприємств, -- це система способів впливу органів державної влади на ці підприємства з метою забезпечення виконання ними норм чинного законодавства, правил чесної конкуренції, інших правил, що діють в господарській сфері, а у разі їхнього порушення -- застосування до них адміністративних стягнень. Крім того, виокремлено особливості адміністративно-правового примусу: 1) це один з основних об'єктивно необхідних адміністративно-правових методів державного управління, який застосовується переважно на базі переконання; 2) має зобов'язуючий характер; 3) в основному заходи адміністративного примусу застосовуються органами державного управління та їх посадовими особами; 4) застосування адміністративного примусу органами державного управління та їх посадовими особами регламентується адміністративно-правовими нормами; 5) для адміністративного примусу характерний позасудовий порядок застосування; 6) реалізується за допомогою юрисдикційних, правозастосовчих актів; 7) застосування заходів адміністративного примусу здійснюється в установленому адміністративно-процесуальними нормами порядку та у визначених формах.

Зроблено висновок про те, що на даному етапі розвитку національного законодавства не існує чіткої регламентації застосування до приватних підприємств адміністративних стягнень, що спричиняє певну неконкретність та ускладнює їхню реалізацію на практиці. Крім того, запропоновано створити чітко систематизоване законодавство, яке б в повній мірі визначало адміністративні стягнення, які можуть бути застосовані до приватних підприємств, та врегулювало процес їх застосування до підприємств-порушників.

У підрозділі 2.4 «Забезпечення законності контрольно-наглядової діяльності органів виконавчої влади щодо приватних підприємств» обґрунтовано, що особливе значення законності проявляється в процесі здійснення державно-управлінської діяльності органами виконавчої влади. При цьому способи забезпечення законності розглядаються як види діяльності відповідних органів державної влади, на які покладено обов'язок щодо підтримання і зміцнення законності, практичні прийоми, операції, форми роботи, які ними використовуються для забезпечення законності.

Здійснено співставлення понять «контроль» та «нагляд». Аргументовано, що нагляд, на відміну від контролю, завжди має зовнішню спрямованість по відношенню до об'єктів інших систем, тоді як контроль може проводитися безпосередньо в системі; нагляд передбачає наявність наперед встановлених параметрів наглядової діяльності, тоді як сфера контролю ними не обмежена; предметом нагляду може бути діяльність самих контролюючих суб'єктів, чого не можна сказати про контроль.

Проведено класифікацію контрольно-наглядової діяльності органів виконавчої влади щодо приватних підприємств за наступними критеріями: а) за суб'єктами, що здійснюють контроль; б) за характером контролю; в) за обсягом контрольних повноважень; г) за сферами здійснення контролю; д) за характером відносин суб'єкта контролю з підконтрольним об'єктом.

Зроблено висновок про те, що забезпечення законності контрольно-наглядової діяльності органів виконавчої влади щодо приватних підприємств є важливим напрямком дотримання їхніх прав та інтересів та надання приватним підприємствам більшої самостійності. При цьому держава в особі уповноважених органів має здійснювати координаційні та контрольно-наглядові дії з метою дотримання підприємствами чинного законодавства, але й надмірне її втручання призведе до порушення стабільності приватних підприємств та їхнього внутрішнього дисбалансу.

У підрозділі 2.5 «Захист прав і законних інтересів приватних підприємств від порушень їх органами виконавчої влади» розкрито поняття «охорона» та «захист». Зроблено висновок, що охорона прав становить сукупність правових норм, спрямованих на забезпечення належної реалізації фізичними та юридичними особами своїх суб'єктивних прав та законних інтересів. При цьому захист прав -- це регламентована нормами права сукупність способів та засобів, спрямованих на усунення порушень прав, що охороняються, та законних інтересів, а також притягнення порушника до відповідальності. Відтак охорона визнається ширшим поняттям, оскільки вона становить систему норм, яка регламентує права та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, а захист, в свою чергу, є динамічним поняттям, оскільки він діє лише за умови виникнення порушення цих прав чи законних інтересів.

Наведено авторське визначення поняття захисту суб'єктивних прав та інтересів приватних підприємств від протиправних дій органів виконавчої влади як врегульованої нормами права сукупності способів та засобів, за допомогою яких підприємство має можливість відновити своє порушене право та відшкодувати збитки, завдані цим порушенням.

Визначено, що захисту суб'єктивних прав та інтересів приватних підприємств від протиправних дій органів виконавчої влади властиві такі риси: по-перше, однією зі сторін цих правовідносин є суб'єкт владних повноважень; по-друге, захист прав і законних інтересів підприємством здійснюється не самостійно, а лише через його уповноваженого представника; по-третє, порушення прав та законних інтересів виявляється в дії або бездіяльності органів виконавчої влади; по-четверте, обмеженість способів захисту порівняно із загальним порядком, тобто захист відбувається шляхом звернення або до суду, або до вищої інстанції чи посадової особи відповідного органу; по-п'яте, здебільшого спори, які виникають в процесі захисту прав та інтересів приватного підприємства, вирішуються в адміністративному порядку; по-шосте, порушення прав та законних інтересів виражається в акті розпорядчо-владного характеру.

Виділено два основних способи захисту прав і законних інтересів приватних підприємств від порушень їх органами виконавчої влади - адміністративний і судовий. Детально охарактеризовано особливості захисту прав і законних інтересів приватних підприємств від протиправних дій тих органів виконавчої влади, з якими вони найбільше взаємодіють в процесі своєї діяльності, зокрема Антимонопольного комітету України, податкових, митних органів, органів державної виконавчої служби тощо.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання -- удосконалення адміністративно-правових засад взаємовідносин приватних підприємств з органами виконавчої влади. На підставі проведеного дослідження сформульовано ряд нових висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Доведено, що суб'єкти господарювання -- це юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які відповідно до чинного законодавства здійснюють діяльність, спрямовану на отримання доходу у сфері суспільного виробництва, пов'язану з організацією використання майна з метою виготовлення і реалізації продукції, виконання робіт і надання господарських послуг, функціонують у межах та відповідно до правил (вимог), установлених державою, реалізують суб'єктивні права та виконують юридичні обов'язки, передбачені законодавством.

2. Обґрунтовано, що правове становище приватних підприємств потребує чіткої законодавчої регламентації з метою уникнення проблем, викликаних відсутністю належної законодавчої бази, яка б в повній мірі забезпечувала їхнє нормальне функціонування. У зв'язку з цим запропоновано главу 8 розділу ІІ книги першої Цивільного кодексу України доповнити параграфом «Приватні підприємства» в якому передбачити порядок створення, формування статутного фонду, функціонування та припинення діяльності приватного підприємства.

3. Встановлено, що адміністративно-правові засади діяльності приватних підприємств -- це нормативно-правовий масив, основа, на якій ґрунтується підприємницька діяльність, розкривається сутність приватного підприємства та урегульовуються відносини з державними органами з приводу надання адміністративних послуг, державної підтримки, здійснення регуляторної та контрольно-наглядової діяльності.

4. Визначено, що адміністративно-правовий статус суб'єктів господарювання як об'єктів публічного управління полягає в адміністративно-правових засадах їх створення й ліквідації, а також публічних правах та адміністративних обов'язках у процесі господарської діяльності, зокрема, щодо питань ліцензування, патентування, сплати податків та інших обов'язкових соціальних платежів, дотримання вимог законодавства.

5. Під функціями органів виконавчої влади щодо приватних підприємств запропоновано розуміти провідні напрями діяльності, які спрямовані на досягнення об'єктивно обумовлених цілей та завдань державного управління, зокрема, у взаємовідносинах з приватними підприємствами. Підкреслюється, що функції та повноваження органів виконавчої влади становлять основу їхнього адміністративно-правового статусу, характеризують їх як суб'єктів адміністративно-правових відносин. Розмежування окремих видів функцій надає можливість виділити групи органів, які здійснюють або контроль, координування, або нагляд за діяльністю приватних підприємств.

6. Державне регулювання підприємницької діяльності визначено як систему заходів законодавчого, виконавчого та контрольного характеру, які здійснюються уповноваженими державними органами з метою покращення сектору приватного підприємництва, сприяння його розвитку, стабілізації та пристосування його до умов, що змінилися. При цьому наголошується, що забезпечення державного регулювання підприємництва сьогодні не є достатнім для створення належних умов для повноцінного розвитку підприємницької діяльності.

7. Обґрунтовано, що адміністративні послуги доцільно розглядати в двох аспектах: 1) як саму адміністративно-владну діяльність державного органу, що спрямована на створення за заявою фізичної або юридичної особи відповідних умов; 2) як відповідний результат адміністративно-владної діяльності державного органу, що має місце у випадку звернення особи для реалізації її суб'єктивних прав та інтересів, спрямований на створення належних умов для фізичних або юридичних осіб.

8. Заходи адміністративного примусу щодо приватних підприємств визначено як систему способів впливу органів державної влади на приватні підприємства з метою забезпечення виконання ними норм чинного законодавства, правил чесної конкуренції, інших правил, що діють в господарській сфері, а у разі їхнього порушення -- можливості застосування адміністративної відповідальності.

9. Аналіз законодавства, яке регулює контрольно-наглядову діяльність органів виконавчої влади щодо приватних підприємств, засвідчив, що за останні десять років в Україні створено значну кількість контролюючих органів, які наділені широким спектром повноважень для здійснення контролю та нагляду щодо діяльності приватних підприємств, а також прийнято велику кількість законів та підзаконних актів, які регулюють їх функціонування. При цьому зазначається, що якість прийнятих норм не завжди належна, що, в свою чергу, є одним із чинників виникнення корупційних ризиків, тобто прямого порушення законодавства органами виконавчої влади. Саме серед законодавчих актів, які регулюють контрольно-наглядову діяльність органів виконавчої влади щодо приватних підприємств, явище корупціогенності правових норм є найбільш поширеним.

10. Визначено, що захист суб'єктивних прав та інтересів приватних підприємств від протиправних дій органів виконавчої влади -- це врегульована нормами права сукупність способів та засобів, за допомогою яких підприємство має можливість відновити своє порушене право та відшкодувати збитки, завдані цим порушенням.

11. Доведено, що захисту суб'єктивних прав та інтересів приватних підприємств від протиправних дій органів виконавчої влади властиві такі риси: по-перше, однією зі сторін цих правовідносин є суб'єкт владних повноважень; по-друге, захист прав і законних інтересів підприємством здійснюється не самостійно, а лише через його уповноваженого представника; по-третє, порушення прав та законних інтересів виявляється в дії або бездіяльності органів державної влади або місцевого самоврядування; по-четверте, обмеженість способів захисту, порівняно із загальним порядком, тобто захист відбувається шляхом звернення до суду або до вищої інстанції чи посадової особи відповідного органу; по-п'яте, здебільшого спори, які виникають в процесі захисту прав та інтересів приватного підприємства, вирішуються в адміністративному порядку; по-шосте, порушення прав та законних інтересів виражається в акті розпорядчо-владного характеру.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Любімова С. Ю. Поняття та особливості суб'єктів господарювання в системі суб'єктів адміністративного права / С. Ю. Любімова // Право і безпека. - 2011. - № 1. - С. 115-120.

Любімова С. Ю. Регуляторна діяльність органів виконавчої влади щодо приватних підприємств та шляхи її удосконалення / С. Ю. Любімова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2012. - № 92. - С. 124-127.

Любімова С. Ю. Поняття та структура адміністративно-правового статусу приватних підприємств / С. Ю. Любімова // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 2. - С. 246-254.

Любімова С. Ю. Сутність адміністративно-правових засад діяльності приватних підприємств / С. Ю. Любімова // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. - 2012. - Випуск 636. - С. 88-93.

Любімова С. Ю. Забезпечення законності контрольно-наглядової діяльності органів виконавчої влади щодо приватних підприємств / С. Ю. Любімова // Право і Безпека. - 2012. - № 3. - С. 105-109.

Любімова С. Ю. Інститут адміністративних послуг як спосіб забезпечення прав і законних інтересів приватних підприємств / С. Ю. Любімова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2012. - № 94. - С. 94-97.

Любімова С. Ю. Адміністративно-правовий статус суб'єктів господарювання / С. Ю. Любімова // Актуальні питання державотворення в Україні : матеріали науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. 30 березня 2012 року. - К.: ДП «Прінт-Сервіс», 2013. - С.120-122.

Любімова С. Ю. Щодо особливостей застосування заходів адміністративного примусу до приватних підприємств / С. Ю. Любімова // Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі : мат-ли Всеукр. наук.-практ. конф. (Харків, 5 жовт. 2012 р.) / МВС України ; Харк. нац. ун-т внутр. справ ; Кримінологічна асоціація України. - Х. : ХНУВС, 2012. - С. 627-629.

Размещено на Allbest.ru