Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 342.5

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Правовий статус адвоката, як учасника адміністративного процесу

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Єфіменко Марія Юріївна

Харків 2014

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Салманова Олена Юріївна, Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права та процесу.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Бевзенко Володимир Михайлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри адміністративного права;

кандидат юридичних наук Шевцова Наталія Володимирівна, Харківський апеляційний адміністративний суд, заступник голови.

Захист відбудеться 28 березня 2014 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 26 лютого 2014 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л. В. Могілевський.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Успіх демократичних перетворень в Україні неможливий без ефективного правового регулювання діяльності суб'єктів, які уповноважені надавати правову допомогу. Одним із таких суб'єктів є адвокат, до основних завдань якого належить сприяння захисту прав громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, представлення їх законних інтересів та надання їм іншої юридичної допомоги. Зазначені завдання адвокат виконує і в адміністративному процесі.

Проте, в діяльності адвокатів як учасників адміністративного процесу існує низка недоліків, які негативно впливають на рівень довіри до них населення. Потребує, зокрема удосконалення законодавство, яке регламентує правовий статус адвоката в адміністративному процесі, оскільки законодавча норма про те, що адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу, не відповідає дійсності. Переважна більшість адвокатів виконує роль спостерігача у судовому процесі, що негативно позначається на якості захисту прав громадян та юридичних осіб, представленні їх законних інтересів, наданні їм іншої юридичної допомоги.

Наведені та багато інших проблем накопичились також через відсутність комплексних наукових досліджень і практичних напрацювань з питань організації та правового регулювання діяльності адвоката як учасника адміністративного процесу, що, звісно, не сприяє розвитку вітчизняного законодавства, насамперед адміністративного, яке регулює публічні відносини за їх участю.

Варто зазначити, що окремі аспекти діяльності адвоката як учасника адміністративного процесу досліджувались у наукових працях В. Б. Авер'янова, О. В. Агєєва, О. В. Анпілогова, О. М. Бандурки, О. В. Бачуна, В. М. Бевзенка, Ю. П. Битяка, П. В. Вовка, О. П. Гетманець, С. М. Гусарова, С. Ф. Денисюка, В. С. Зайця, А. Т. Комзюка, В. В. Конопльова, В. І. Курила, К. Б. Левченко, Р. С. Мельника, О. І. Миколенка, О. М. Музичука, О. Ю. Салманової, А. О. Селіванова, О. Ю. Синявської, С. В. Ківалова, О. В. Кузьменко, Т. О. Коломоєць, В. М. Гаращука, Є. В. Курінного, М. М. Тищенка, Н. В. Шевцової та ін. Проведені ними наукові пошуки були присвячені загальним питанням процесуального представництва, правового статусу окремих видів представників в адміністративному процесі тощо. В той же час більшість питань, пов'язаних з організацією та правовим забезпеченням діяльності адвоката як учасника адміністративного процесу, досі не розроблено, відповідно, залишились невирішеними проблеми теоретичного, організаційного і правового характеру такої діяльності. Крім того, з одного боку, існує потреба в удосконаленні правового забезпечення адвокатської діяльності в Україні, з іншого - у посиленні контролю за нею. Потребують також уточнення повноваження адвоката як учасника адміністративного процесу, а головне - розширення юридичних гарантій його професійної діяльності з одночасним переглядом усталених підходів до його юридичної відповідальності.

Таким чином, необхідність удосконалення та системного оновлення правових засад адвокатської діяльності в адміністративному процесі, з одного боку, та відсутність предметних наукових розробок цієї проблематики - з іншого, обумовлюють актуальність комплексного дослідження правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу, а також визначення шляхів його розвитку і удосконалення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на виконання Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні, схваленої Указом Президента України від 09 червня 2006 року, Концепції Державної цільової програми формування системи безоплатної правової допомоги на 2013-2017 роки, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 липня 2012 року, Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 10-14, п. 32 Додатку 4, п. 22 Додатку 16, пп. 9, 16 Додатку 17 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, пп. 17.3, 17.5, 17.6 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні сутності, змісту та особливостей правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу, а також шляхів його розвитку та вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- встановити сутність та особливості адміністративного процесу в Україні;

- з'ясувати закономірності становлення та розвитку, специфіку організації адвокатської діяльності в Україні;

- визначити поняття, принципи й особливості адвокатської діяльності в Україні;

- розкрити поняття та особливості адвоката як учасника адміністративного процесу;

- уточнити поняття та структуру адміністративно-правового статусу адвоката;

- з'ясувати завдання та функції адвоката в адміністративному процесі;

- визначити адміністративно-процесуальний статус адвоката в адміністративному процесі, його складові;

- охарактеризувати юридичні гарантії діяльності адвоката в адміністративному процесі, особливості його юридичної відповідальності;

- визначити шляхи адаптації зарубіжного досвіду правового регулювання адвокатської діяльності;

- розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання діяльності адвоката як учасника адміністративного процесу.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини за участю адвоката як учасника адміністративного процесу.

Предметом дослідження є правовий статус адвоката як учасника адміністративного процесу.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1-2), визначено сутність та особливості окремих видів адвокатської діяльності (підрозділ 1.3), завдання та функції адвоката у адміністративному процесі (підрозділ 2.1). Застосування системно-структурного методу дозволило сформулювати уявлення про елементи правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу (підрозділ 2.2). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження міжнародного досвіду окремих видів адвокатської діяльності і його використання в Україні (підрозділ 3.1). Статистичний і документальний аналіз застосовувались для визначення недоліків правового регулювання адвокатської діяльності у межах адміністративного процесу.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління, адміністративного права і процесу, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади діяльності адвоката як учасника адміністративного процесу. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких може бути використано в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення адвокатської практики, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права окреслити проблеми законодавчого визначення правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу та запропонувати авторське бачення шляхів їх вирішення. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- доведено, що адвокат в адміністративному процесі виступає особливим суб'єктом адміністративно-процесуальних правовідносин, допущеним до участі адміністративним судом з кола визначених законом осіб з метою захисту і забезпечення належної реалізації прав і обов'язків осіб, зацікавлених у результатах розгляду адміністративної справи;

- запропоновано власне визначення поняття «адвокатська діяльність» як професійної діяльності, що здійснюється як адвокатами індивідуально, так і їх об'єднаннями в інтересах фізичних, юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства з метою реалізації наданого їм права на захист, представництва та надання інших видів правової допомоги;

- сформульовано поняття «адвокатське процесуальне представництво» у адміністративному процесі як сукупність адміністративних процесуальних правовідносин, в яких одна сторона - представник (адвокат) - має право вчиняти юридично значущі процесуальні дії (відповідно до договору, ордеру, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, договору про надання правової допомоги) від імені, в інтересах іншої особи, яку вона представляє або на захист прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин якої діє;

удосконалено:

- розуміння основних етапів розвитку та становлення адвокатської діяльності в Україні, у зв'язку з чим зроблено висновок, що історично інститут адвокатури тісно пов'язаний з інститутом представництва; як самостійний інститут «адвокатура» була запроваджена на українських землях після проведення в Російській імперії на початку 60-х років ХІХ ст. судової реформи;

- визначення значення інституту судового представництва як процесуальної форми участі адвоката в адміністративному процесі, у зв'язку з чим уточнено роль і місце адвоката під час реалізації представницької функції в адміністративному процесі;

- характеристику загальних вимог, що ставляться до адвоката як добровільного процесуального представника у адміністративному процесі з урахуванням сучасного стану реформування адміністративного матеріального і процесуального законодавства;

- визначення поняття гарантій адвокатської діяльності під час здійснення захисту як сукупності правових засобів, які є невід'ємним елементом системи правового регулювання адміністративного процесу в Україні і спрямовані на захист професійних прав адвоката, забезпечення вільної реалізації його прав та обов'язків здійснювати захист;

- класифікацію гарантій адвокатської діяльності під час здійснення захисту, які запропоновано об'єднати у дві групи: гарантії, що забезпечують професійні права адвоката; гарантії, що забезпечують функціонування адвокатури як соціально-правового інституту;

набули подальшого розвитку:

- висновок про те, що основною функцією адвоката в адміністративному процесі є представницька, у межах якої додатково реалізуються консультативна, превентивна, відновлювальна та охоронна функції;

- характеристика елементів правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу, до яких віднесено: завдання та функції, права та обов'язки, гарантії реалізації та відповідальність;

- визначення особливостей повноважень, якими наділяється адвокат під час реалізації представницької функції в адміністративному процесі, та підходи щодо їх класифікації (загальні і спеціальні);

- характеристика адміністративно-процесуального статусу адвоката в адміністративному процесі, у зв'язку з чим визначено місце та особливості адвоката серед інших суб'єктів процесуальних правовідносин із виділенням відповідних зв'язків між ними;

- розуміння організаційно-правових заходів, необхідних для вдосконалення правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу, зокрема доцільності змін і доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України, законів України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про безоплатну правову допомогу» тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертаційному дослідженні висновки і пропозиції можуть бути використані у:

- науково-дослідній діяльності - для подальшого опрацювання проблемних питань правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу;

- правотворчості - при вдосконаленні чинного адміністративного законодавства, яке визначає правовий статус адвоката як учасника адміністративного процесу;

- правозастосовній діяльності - для вдосконалення адвокатської діяльності під час реалізації представницької функції в адміністративному процесі (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність адвокатського об'єднання «Фундація адвокатів України» від 20.11.2013 р.);

- навчальному процесі - положення і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право України», «Адміністративний процес України», «Адвокатура України», вони вже використовуються в ході проведення занять із зазначених дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 26.12.2013 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми у цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на міжнародних науково-практичних конференціях: «Сучасна роль права та закону у процесі врегулювання суспільних відносин» (Харків, 2012); «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина» (Київ, 2012); «Роль права у забезпеченні законності та правопорядку» (Одеса, 2013).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи викладено у п'яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також у трьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують дев'ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 208 сторінок. Список використаних джерел складається із 230 назв і займає 24 сторінки.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, розкрито мету і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 «Загальна характеристика правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу» складається з трьох підрозділів, у яких визначаються поняття та особливості адміністративного процесу, адвокатської діяльності, а також правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу.

У підрозділі 1.1 «Сутність та особливості адміністративного процесу в Україні» охарактеризовано основні підходи до розуміння сутності адміністративного процесу («управлінський», «юрисдикційний», «судійський»), на основі проведеного аналізу запропоновано власне визначення цього поняття.

Охарактеризовано три основні складові адміністративного процесу: 1) управлінський адміністративний процес, у межах якого здійснюється виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управління; 2) адміністративний процес, у межах якого здійснюються розгляд і вирішення публічно-правових спорів адміністративними судами; 3) юрисдикційний адміністративний процес, у межах якого здійснюються розгляд справ про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративної відповідальності.

У підрозділі 1.2 «Історико-правовий аналіз становлення, розвитку та організації адвокатської діяльності в Україні» доведено, що інститут адвокатури та адвокатської діяльності в Україні має багатовікову історію - від зародження адвокатської професії до утворення професійних об'єднань адвокатів i створення адвокатури як одного з найсуттєвіших соціальних інститутів правозахисту.

В роботі встановлено, що адвокатська діяльність стає самостійною професією, а адвокатура набуває ознак об'єднання лише після проведення судової реформи 1864 року у Російській імперії, яка заклала основи компетентної і самокерованої організації адвокатів. Зазначається, що інститут адвокатури того часу був представлений присяжним адвокатури, законодавчо визначеним Судовими статутами 1864 року.

Детальному аналізу піддано низку правових документів, які діяли на території України у 70-х - 80-х рр. минулого століття, на підставі чого зроблено висновок, що цей час характеризується законодавчим закріпленням чітко окреслених прав і обов'язків адвоката.

Наголошено, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надає достатньо чітке та повне визначення поняття «адвокатура», окреслює роль і місце даного інституту у системі правових та громадських інститутів суспільства і держави.

У підрозділі 1.3 «Поняття та особливості адвоката як учасника адміністративного процесу» охарактеризовано зміст та значення адвокатської діяльності, проаналізовано специфічні риси адвоката як учасника адміністративного процесу.

На підставі проведеного аналізу законодавчо визначених організаційних форм і видів адвокатської діяльності встановлено, що правова допомога усвідомлюється як одна з найважливіших гарантій прав особи, реалізація якої забезпечується державою, зокрема, безкоштовно, з урахуванням майнового положення особи, що потребує такої допомоги. Запропоновано власне визначення поняття адвокатської діяльності як професійної діяльності, що здійснюється як адвокатами індивідуально, так і їх об'єднаннями в інтересах фізичних, юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства з метою реалізації наданого їм права на захист, представництва та надання інших видів правової допомоги.

Охарактеризовано специфіку адвокатської діяльності, яка полягає у тому, що така діяльність забезпечує як реалізацію функції учасника державної правоохоронної діяльності, так і правосуддя, виступаючи гарантом правової допомоги кожному.

Доведено, що ефективність судового захисту значною мірою залежить від кваліфікованої правової допомоги, яка надається адвокатами та їх об'єднаннями.

Охарактеризовано правові засади діяльності адвоката як учасника адміністративного процесу, визначено місце серед них адміністративно-правового регулювання.

Розділ 2 «Зміст та структура правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу» складається з чотирьох підрозділів, безпосередньо присвячених характеристиці елементів правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу.

У підрозділі 2.1 «Поняття та структура адміністративно-правового статусу адвоката» проаналізовано існуючі в науковій літературі визначення поняття «правовий статусу». Встановлено, що правовий статус являє собою складну, багатогранну, структуровану категорію, основними суттєвими рисами якої виступають: системність, універсальність, комплексність.

Підкреслено, що правовий статус адвоката характеризується видовим (професійним) правовим статусом (сукупністю прав, обов'язків, гарантіями діяльності та відповідальності, які обумовлені адвокатською діяльністю, її функціями і завданнями).

Розглянуто структурні елементи правового статусу адвоката, які визначають також його статус у різних правозастосовчих процедурах, у тому числі і в адміністративному процесі.

Доведено, що права та обов'язки, які становлять основу правового статусу адвоката, мають міжгалузевий характер, що не залежить від особливостей тієї чи іншої процесуальної ролі, в якій адвокат виступає в конкретному випадку. адвокат адміністративний правовий

Зроблено висновок, що адвокат в адміністративному процесі виступає суб'єктом добровільного процесуального представництва. Визначено умови набуття такого положення в адміністративному процесі.

У підрозділі 2.2 «Завдання та функції адвоката в адміністративному процесі» підкреслено, що адвокатура загалом є специфічним професійним громадським об'єднанням, покликаним виконувати важливе соціальне призначення щодо забезпечення права громадян на захист від обвинувачень та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Проаналізовано зміст та значення таких правових категорій як: «функції адвоката», «функції адвокатури», «завдання адвоката», «завдання адвокатури».

Наголошено на відмінності завдань адвоката та завдань адвокатури. Підкреслено, що основне завдання адвоката у адміністративному процесі - це сприяння особі, інтереси якої він представляє в адміністративному суді, у здійсненні нею права на захист її прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, більш повній та ефективній реалізації наданих їй процесуальних прав і виконанні покладених на неї процесуальних обов'язків.

Встановлено, що функції адвоката характеризують основні напрямки його діяльності. Функціями адвокатури визнаються встановлені законодавством основні напрямки діяльності цього недержавного самоврядного інституту у сфері забезпечення й здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі. Доведено, що представницька функція адвоката в адміністративному процесі виступає одним із основних напрямків його діяльності в даному виді юридичного процесу. Охарактеризовано основні риси функцій адвоката в адміністративному процесі.

У підрозділі 2.3 «Адміністративно-процесуальний статус адвоката як учасника адміністративного процесу» здійснено класифікацію основних повноважень адвоката в адміністративному процесі, що дозволило охарактеризувати його адміністративно-процесуальний статус.

Доведено, що під час реалізації представницької функції адвоката в адміністративному процесі складається декілька видів правовідносин: 1) матеріально-правові відносини; 2) адміністративно-процесуальні правовідносини, які піддано ґрунтовному аналізу.

Окреслено особливості адміністративно-процесуального статусу адвоката, у зв'язку з чим обґрунтовано, що на відміну від інших учасників адміністративного процесу, які не зацікавлені в результатах розгляду адміністративної справи, адвокат (суб'єкт добровільного процесуального представництва) має можливість реалізовувати сукупність диспозитивних процесуальних прав та обов'язків (повністю або частково відмовитися від адміністративного позову; визнати адміністративний позов; змінити адміністративний позов; досягнути примирення; передати повноваження іншій особі; оскаржити судове рішення).

У підрозділі 2.4 «Юридичні гарантії діяльності адвоката в адміністративному процесі та особливості його відповідальності» звернено увагу на особливості юридичних гарантій діяльності адвоката в адміністративному процесі, встановлено специфічні риси його юридичної відповідальності.

Доведено, що гарантії діяльності адвоката в адміністративному процесі представлені системою юридично закріплених засобів, способів і умов, за допомогою яких забезпечуються реальне втілення, реалізація та захист його повноважень у межах розгляду та вирішення адміністративної справи.

Охарактеризовано характерні риси гарантій адвокатської діяльності, до таких віднесено таке: виступають сукупністю засобів, способів і умов, визначених у чинному законодавстві; спрямовані на належну та ефективну реалізацію повноважень адвоката як суб'єкта добровільного процесуального представництва. Запропоновано класифікацію гарантій діяльності адвоката.

Відповідальність адвоката як суб'єкта процесуального представництва розглядалася крізь призму його професійної відповідальності (обов'язку зазнавати певних втрат (матеріального, морального характеру, позбавлення певних прав, наприклад, позбавлення права займатися адвокатською діяльністю) та компенсувати шкоду, завдану особі, яку він представляє (позивачу, відповідачу, третій особі), в процесі реалізації ним представницької функції в адміністративному суді.

Сформульовано визначення поняття «юридична відповідальність адвоката». Підкреслено, що це поняття тісно пов'язане з категорією «професійна відповідальність адвоката». Встановлено та проаналізовано особливості дисциплінарної і цивільно-правової відповідальності адвоката як учасника адміністративного процесу.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу» складається з двох підрозділів, у яких з'ясовано можливості використання з цією метою зарубіжного досвіду та розвитку правових засад участі адвоката в адміністративному процесі.

У підрозділі 3.1 «Можливості використання зарубіжного досвіду правового регулювання адвокатської діяльності в Україні» досліджено досвід адвокатської діяльності у Великобританії, Франції, Німеччині, Республіці Білорусь, Азербайджанській Республіці, Російській Федерації, Республіці Казахстан.

Встановлено, що у науковій адміністративно-правовій літературі існує дві основні точки зору щодо напрямку, «вектору» запозичення зарубіжного досвіду, моделі формування інституту захисника в адміністративно-правовому законодавстві. Перший - європейський вектор, другий - орієнтований на досвід країн Співдружності Незалежних Держав. Наголошено на тому, що дані напрямки є взаємопов'язаними та похідними один від одного.

У підрозділі 3.2 «Удосконалення правових засад участі адвоката в адміністративному процесі» розроблено науково обґрунтовані рекомендації для вдосконалення нормативно-правового забезпечення професійної діяльності адвоката в адміністративному процесі.

Зазначено, що вдосконалення законодавчої системи у сфері адвокатської діяльності потребує: по-перше, реформування організаційної частини адвокатської діяльності у межах законодавства про правову допомогу; по-друге, вдосконалення адміністративно-процесуального статусу адвоката в адміністративному процесі. З метою вдосконалення законодавства, яке регулює адвокатську діяльність в адміністративному процесі, запропоновано внести низку змін до чинного законодавства, зокрема до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Доведено необхідність розроблення і прийняття спеціального нормативно-правового акта, який би визначав правові засади організації й діяльності фахівців в галузі права, в межах якого необхідно визначити підстави залучення та порядок реалізації наданих повноважень цих осіб як суб'єктів адміністративного процесуального представництва.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання - удосконалення правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Аргументовано, що в адміністративно-правовій літературі існує три основні підходи до розуміння сутності адміністративного процесу: 1) широкий підхід («управлінський»), відповідно до якого адміністративний процес розглядається як виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управління; 2) вузький підхід («юрисдикційний»), при якому адміністративний процес - це діяльність із притягнення до адміністративної відповідальності та застосування заходів адміністративного примусу; 3) судочинський підхід до розуміння сутності адміністративного процесу - як виключно адміністративного судочинства. Зазначається, що всі три концепції є достатньо обґрунтованими та мають право на існування як в науковій, так і навчальній літературі. Розмаїття поглядів щодо визначення поняття «адміністративний процес» пояснюється як різними методологічними підходами, так і його специфічними ознаками.

На підставі історико-правового аналізу становлення, розвитку та організації адвокатської діяльності в Україні встановлено, що вітчизняна адвокатура може бути представлена як історично сформований, незалежний, професійний і правозахисний інститут, функціями якого є забезпечення права на захист та надання правової допомоги.

Аргументовано, що адвокатська діяльність - це професійна діяльність, що здійснюється як адвокатами індивідуально, так і їх об'єднаннями в інтересах фізичних, юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства з метою реалізації наданого їм права на захист, представництва та надання інших видів правової допомоги.

Встановлено, що особливістю адвокатської діяльності є те, що вона забезпечує як реалізацію функції учасника державної правоохоронної діяльності, так і правосуддя, виступаючи гарантом правової допомоги кожному. Наголошено, що ефективність судового захисту значною мірою залежить від кваліфікованої правової допомоги, яка надається адвокатами та їх об'єднаннями.

Констатовано, що характерними ознаками адвоката як суб'єкта добровільного представництва в адміністративному процесі є такі: він є реальним учасником процесуальних відносин з приводу добровільного представництва (фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність); вступає в адміністративний процес на підставі договору з особою, права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин якої представляє або захищає; виступає у процесі від імені особи (фізичної або юридичної), права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин якої представляє або захищає; здійснює процесуальні права та обов'язки довірителя (особи, яку представляє або захищає) за наявності письмового документа (довіреності), в якому визначається обсяг таких повноважень.

Обґрунтовано, що правовий статус адвоката характеризується видовим (професійним) правовим статусом (сукупністю прав, обов'язків, гарантіями діяльності і відповідальності, які обумовлені адвокатською діяльністю, його функціями і завданнями). Охарактеризовано структурні елементи правового статусу адвоката, які визначають також його статус у різних правозастосовчих процедурах, в тому числі і в адміністративному процесі.

Наголошується, що завдання адвоката та адвокатури відрізняються, перш за все, сферою суспільних відносин, в яких діють адвокат та адвокатура як самостійний недержавний інститут. Зазначається, що основною функцією адвоката в адміністративному процесі є представницька, у межах якої знаходять своє втілення консультативна, превентивна, відновлювальна та охоронна функції.

Аргументовано, що основне завдання адвоката в адміністративному процесі - це сприяння особі, інтереси якої він представляє в адміністративному суді, у здійсненні нею права на захист її прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, більш повній та ефективній реалізації наданих їй процесуальних прав і виконанні покладених на неї процесуальних обов'язків.

Доведено, що функціями адвокатури є встановлені законодавством основні напрямки діяльності цього недержавного самоврядного інституту у сфері забезпечення й здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі.

Встановлено, що представницька функція адвоката в адміністративному процесі виступає одним із основних напрямків його діяльності у даному виді юридичного процесу, якій властиві такі риси: його участь обмежується конкретною адміністративною справою і припиняється із завершенням її розгляду та винесенням у ній судового рішення; виступає від імені особи, що має адміністративну процесуальну правосуб'єктність; діє лише у межах визначених довірителем (особою, інтереси якої представляє) і закріплених окремим документом наданих процесуальних прав та обов'язків; бере участь в адміністративному процесі на підставі договору (ордеру, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, договору про надання правової допомоги); всі юридичні наслідки його процесуальних дій поширюються на особу, яку він представляє в адміністративному суді.

Визначено, що під час реалізації представницької функції адвоката в адміністративному процесі складається декілька видів правовідносин: матеріально-правові відносини між адвокатом як суб'єктом добровільного процесуального представництва і особою, яку він представляє, підставою виникнення яких є цивільно-правовий правочин (договір); адміністративно-процесуальні правовідносини між адвокатом як суб'єктом добровільного процесуального представництва та адміністративним судом, які регламентуються нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Зроблено висновок, що процесуальні права та обов'язки адвоката (суб'єкта добровільного представництва), надані йому довірителем (особою, інтереси якої він представляє в адміністративній справі), реалізуються у межах правовідносин, які виникають між адвокатом та адміністративним судом.

Доведено, що гарантії діяльності адвоката в адміністративному процесі представлені системою юридично закріплених засобів, способів і умов, за допомогою яких забезпечуються реальне втілення, реалізація та захист його повноважень у межах розгляду та вирішення адміністративної справи. Всю сукупність гарантій діяльності адвоката як суб'єкта добровільного процесуального представництва запропоновано поділити на види за такими критеріями: залежно від призначення (гарантії-реалізації, гарантії-охорони та гарантії-захисту); за сферою дії (внутрішньодержавні (національні) гарантії і міжнародні гарантії); залежно від виду правового статусу адвоката (зальні гарантії, родові гарантії, спеціальні (галузеві) гарантії, індивідуальні гарантії адвоката).

Визначено особливості дисциплінарної відповідальності адвоката, а саме: застосовується за порушення як норм права, так і корпоративних, етичних норм, які регулюють порядок здійснення адвокатської діяльності; реалізується кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури України відповідно до законодавчо встановленої процедури; тягне накладення дисциплінарних стягнень, передбачених нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Констатовано, що удосконалення законодавства з питань адвокатської діяльності потребує: по-перше, реформування організаційної частини адвокатської діяльності у межах законодавства про правову допомогу, по-друге, вдосконалення адміністративно-процесуального статусу адвоката в адміністративному процесі.

Обґрунтовано необхідність внесення змін та доповнень до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме:

- п. 1 ч. 1 ст. 1 викласти у такій редакції: «Адвокат - фізична особа, що отримала у встановленому цим Законом порядку статус і право на здійснення адвокатської діяльності»;

- у ч. 1 ст. 1 закріпити саме поняття «правова допомога», вказавши при цьому, що цей термін застосовується у значенні, наведеному у Законі України «Про безоплатну правову допомогу»;

- ст. 3 викласти у такій редакції: «Правову основу адвокатської діяльності та адвокатури України становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що регулюють зазначену діяльність, а також прийняті у межах повноважень, встановлених цим Законом, підзаконні нормативні акти»;

- передбачити окрему статтю такого змісту: «Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури узагальнює дисциплінарну практику, яка існує у дисциплінарних палатах, і на її підставі розробляє необхідні рекомендації».

З метою вдосконалення законодавства, яке регулює правовий статус адвоката як учасника адміністративного процесу, запропоновано внести такі зміни та доповнення до Кодексу адміністративного судочинства України:

- передбачити окрему статтю з назвою «Обов'язкова участь представника в адміністративній справі», яка б містила обов'язок адміністративного суду залучати адвоката або фахівця у галузі права в окремих категоріях адміністративних справ на сторону позивача (фізичної особи), який не має вищої юридичної освіти. У випадку, якщо фізична особа не має можливості забезпечити себе представником, адміністративний суд за письмовою заявою такої особи має право призначити йому представника, діяльність якого оплачуватиметься за рахунок Державного бюджету;

- назву ст. 56 викласти у такій редакції: «Участь в адміністративній справі представника», в якій передбачити участь в якості представника фахівців у галузі права, а також визначити перелік документів, які закріплюють підстави їх участі і повноваження в адміністративному процесі;

- ч. 4 - ч. 9 ст. 56 викласти окремою статтею під назвою: «Законні представники»;

- ч. 2 ст. 56 викласти у такій редакції: «Представником в адміністративному суді може бути адвокат або фахівець у галузі права, а також інша фізична особа, що має відповідно до ст. 48 цього Кодексу адміністративну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у ст. 57 цього Кодексу»;

- ч. 4 ст. 59 доповнити положенням такого змісту: «Представник може відмовитися від наданих йому повноважень, про що повідомляє особу, яка його ними наділила, та суд шляхом подання письмової заяви, яка приєднується до матеріалів справи, або усної заяви, що заноситься до журналу судового засідання. У разі відмови особи від наданих їй повноважень представника вона не може брати участь у цій адміністративній справі в якості представника іншої сторони»;

- закріпити у нормах, присвячених інституту процесуального представництва, положення про те, що договір про надання правової допомоги (за умови, що ні довіритель, ні адвокат не ставлять за мету дотримання адвокатської таємниці), може виступати єдиним і основним документом, що визначає повноваження адвоката як суб'єкта добровільного процесуального представництва.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Єфіменко М. Ю. Історико-правовий аналіз становлення, розвитку та організації адвокатської діяльності в Україні / М. Ю. Єфіменко // Європейські перспективи. - 2012. - № 5. - С. 60-65.

2. Єфіменко М. Ю. Завдання та функції адвоката в адміністративному процесі / М. Ю. Єфіменко // Форум права. - 2012. - № 4. - С. 342-348. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-4/12emjvap.pdf.

3. Єфіменко М. Ю. Правові засади діяльності адвокатури України / М. Ю. Єфіменко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - № 4 (59) 2012. - С. 46-53.

4. Єфіменко М. Ю. Поняття та особливості адвоката як учасника адміністративного процесу / М. Ю. Єфіменко // Наше право. - 2013. - № 4. - С. 63-67.

5. Ефименко М. Ю. Права адвоката в административном процессе / Мария Юрьевна Ефименко // Социально-гуманитарный вестник Юга России. - 2013. - № 3. - С. 207-211.

6. Єфіменко М. Ю. Методологічні засади адміністративного процесу та організації діяльності адвокатури в Україні / М. Ю. Єфіменко // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина : матер. всеукр. наук.-практ. конф. (м. Київ, 17-18 листопада 2012 р.). - К. : Нац. акад. внутр. справ, 2012. - C. 37-39.

7. Єфіменко М. Ю. Сутність та особливості адміністративного процесу в Україні / М. Ю. Єфіменко // Сучасна роль права та закону у процесі врегулювання суспільних відносин : матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 8-9 груд. 2012 р.) - Х. : ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2012. - C. 17-18.

8. Єфіменко М. Ю. Зміст та структура адміністративно-правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу / М. Ю. Єфіменко // Верховенство права в процесі державотворення та застосування прав людини в України : матеріали наук.-практ. конф. (м. Одеса, 1-2 берез. 2013 р.). - Одеса : ГО «Причорноморська фундація права», 2013. - Ч. 2. - С. 114-116.

Анотація

Єфіменко М. Ю. Правовий статус адвоката як учасника адміністративного процесу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2014.

Дисертацію присвячено визначенню сутності та особливостей правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу. Здійснено історико-правовий аналіз становлення, розвитку та організації адвокатської діяльності в Україні. Охарактеризовано поняття, принципи та особливості адвокатської діяльності в Україні. Визначено поняття та особливості адвоката як учасника адміністративного процесу. Уточнено поняття та структуру адміністративно-правового статусу адвоката. З'ясовано завдання та функції адвоката в адміністративному процесі. Охарактеризовано юридичні гарантії діяльності адвоката в адміністративному процесі. Узагальнено зарубіжний досвід правового регулювання та організації адвокатської діяльності в окремих країн Європи та СНД, визначено основні пріоритети його запозичення в адміністративному процесуальному законодавстві України. Надано рекомендації щодо вдосконалення правового статусу адвоката як учасника адміністративного процесу.

Ключові слова: адвокат, адвокатура, адвокатська діяльність, адміністративний процес, адміністративне законодавство, адміністративно-правові відносини, учасник, адміністративно-правовий статус.

Аннотация

Ефименко М. Ю. Правовой статус адвоката как участника административного процесса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс, финансовое право, информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2014.

Диссертация посвящена определению сущности и особенностей правового статуса адвоката в административном процессе. Осуществлен историко-правовой анализ становления, развития и организации адвокатской деятельности в Украине. Охарактеризованы понятие, принципы и особенности адвокатской деятельности в Украине. Определены понятие и особенности адвоката как участника административного процесса. Исследованы понятие и структура административно-правового статуса адвоката. Выяснены задачи и функции адвоката в административном процессе. Раскрыты административно-процессуальный статус адвоката в административном процессе, его составные элементы. Охарактеризованы юридические гарантии деятельности адвоката в административном процессе. Обобщен зарубежный опыт нормативного регулирования адвокатской деятельности в административном процессе в отдельных странах ЕС и СНГ, определены основные приоритеты его заимствования в административном процессуальном законодательстве Украины. Разработаны научно обоснованные рекомендации по совершенствованию правового статуса адвоката в административном процессе.

Доказано, что адвокат в административном процессе выступает субъектом административно-процессуальных правоотношений, допущенным к участию административным судом из числа определенных законом лиц с целью защиты и обеспечения надлежащей реализации прав и обязанностей лиц, заинтересованных в результатах рассмотрения административного дела. Предложено собственное определение понятия «адвокатская деятельность» как негосударственной профессиональной деятельности, осуществляемой как адвокатами индивидуально, так и их объединениями в интересах физических, юридических лиц, государства, органов государственной власти, органов местного самоуправления в соответствии с действующим законодательством с целью реализации предоставленного им права на защиту, представительства и предоставления других видов правовой помощи. Сформулировано понятие «адвокатское процессуальное представительство» в административном процессе как совокупность административных процессуальных правоотношений, в которых одна сторона - представитель (адвокат) - имеет право совершать юридически значимые процессуальные действия (в соответствии с договором, ордером, поручением органа (учреждения), уполномоченного законом на предоставление бесплатной правовой помощи, договором о предоставлении правовой помощи) от имени, в интересах другого лица, которое оно представляет или в защиту прав, свобод и интересов в сфере публично-правовых отношений. Усовершенствованы взгляды относительно истории становления, развития и организации адвокатской деятельности в Украине. Доказано, что исторически институт адвокатуры тесно связан с институтом представительства. Установлено, что как самостоятельный институт «адвокатура» была введена на украинских землях после проведения в Российской империи в начале 60-х годов XIX ст. судебной реформы. Усовершенствовано определение понятия гарантий адвокатской деятельности как совокупности правовых средств, которые являются неотъемлемым элементом системы правового регулирования административного процесса в Украине и направлены на защиту профессиональных прав адвоката, обеспечение свободной реализации его прав и обязанностей осуществлять защиту. Доказано, что основной функцией адвоката в судебном административном процессе является представительская, в рамках которой находят свое воплощение консультативная, превентивная, восстановительная и охранная функции. К элементам правового статуса адвоката как участника административного процесса отнесены: права, обязанности, гарантии реализации представительства, ответственность, задачи и функции. Получило дальнейшее развитие положение о необходимости совершенствования правового регулирования отношений по участию адвоката как субъекта добровольного представительства в административном процессе путем внесения изменений в Кодекс административного судопроизводства Украины, законы Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности», «О бесплатной правовой помощи».

Ключевые слова: адвокат, адвокатура, адвокатская деятельность, административный процесс, административное законодательство, административно-правовое регулирование, административно-правовые отношения, участник, административно-правовой статус.

Summary

Yefimenko M. Y. Legal Status of Advocate as Participant of Administrative Process. - Manuscript.

Dissertation for candidate of law degree by specialty 12.00.07 - Administrative Law and Process; Financial Law; Information Law. - Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2014.

Dissertation is devoted to uncovering essence and peculiarities of legal status of advocate as participant of administrative process. The work conducts historical-legal analysis of establishment, development and organizations of advocatory activity in Ukraine. It characterizes notion, principles and peculiarities of advocatory activity in Ukraine. The dissertation determines notion and peculiarities of advocate as participant of administrative process. The work characterizes notion and structure of administrative-legal status of advocate. It asserts tasks and functions of advocate in administrative process. The dissertation characterizes legal guarantees of advocatory activity in administrative process. The work generalizes international experience of legal regulation and organization of advocatory activity in certain countries of Europe and CIS, defines major priorities of its adoption in Administrative Procedural legislature of Ukraine. It proposes recommendations for enhancement legal status of advocate as participant of administrative process.

Key words: advocate, advocacy, advocatory activity, administrative process, Administrative legislature, administrative-legal relationship, member, administrative-legal status.

Размещено на Allbest.ru