Суди як суб’єкти адміністративно-правових відносин

17

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Суди як суб'єкти адміністративно-правових відносин

12.00.07 -- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Наконечна Галина

ХЕРСОН -- 2013

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент

Бевзенко Володимир Михайлович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, професор

кафедри адміністративного права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Арістова Ірина Василівна,

Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри адміністративного та інформаційного права;

кандидат юридичних наук, доцент

Миронюк Роман Вікторович,

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення нової української держави, її розбудова на принципах законності, незалежності, демократичності та спрямованості на євроінтеграцію, здійснювані в Україні судова та правоохоронні реформи зумовили необхідність розгляду судів як суб'єктів адміністративно-правових відносин. Взагалі, адміністративно-правові відносини є однією із найбільш дискусійних проблем юридичної науки. Вони займають особливе місце серед правовідносин, які виникають у діяльності суду, а тому їх вивчення є важливим для підвищення ефективності функціонування сильної та дієвої судової системи. Основними проблемами, що зумовлюють необхідність розмежування норм адміністративного права з іншими галузями права, можемо назвати фінансування судової влади, взаємодію судів з державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськістю, організаційно-штатну роботу, питання організації праці у судовому органі, професійної підготовки, контролю за поведінкою підлеглих, атестації суддів, формування кадрового резерву, застосування заохочень та дисциплінарних стягнень, ведення судової статистики та звітності, матеріально-технічне забезпечення, тощо.

Проблемами адміністративно-правових відносин, в тому числі і тих, що виникають у діяльності суду, займалися такі вчені як: В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, І.В. Арістова, Г.В. Атаманчук, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, В.М. Бевзенко, Ю.П. Битяк, А.Л. Борко, А.С. Васильєв, I.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, Ю.М. Козлов, О.М. Клюєв, А.П. Клюшніченко, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, В.В. Копейчиков, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінний, А.М. Куліш, О.М. Музичук, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенко, І.М. Пахомова, Ю.М. Старилов, О.П. Угровецький, В.М. Фесюнін, Ю.С. Шемшученко та інші. В основному, увага вчених приділялась дослідженню особливостей адміністративно-правових відносин, їх структури, суб'єктів, розглядався взаємозв'язок норм адміністративного права з іншими галузями права, тощо. Проте, незважаючи на доволі значну кількість вагомих наукових праць, написаних у минулі роки, все ж таки питанням діяльності судів як суб'єктів адміністративно-правових відносин у вітчизняній юридичній літературі не приділялось належної уваги. Як наслідок, особливості судів як суб'єктів адміністративно-правових відносин досліджені недостатньо.

Таким чином, необхідність удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності судів, наявність прогалин у відповідному правовому регулюванні та відсутність предметних досліджень цих проблем обумовлюють актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до п. 61, 67 Додатку 13, п. 7 Додатку 14 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України № 347 від 29 липня 2010 р., п. 13.29, 19.5 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнення практики його реалізації, вивчення наукових розробок визначити особливості судів як суб'єктів адміністративно-правових відносин і на цій основі виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності судів в Україні.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні задачі:

визначити місце судової гілки влади серед інших органів державної влади, охарактеризувати систему судів загальної юрисдикції та їх головне призначення;

з'ясувати структуру адміністративно-правових відносин, які виникають за участі суду, сформулювати їх поняття, види та визначити особливості;

охарактеризувати проблеми, які існують під час розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час здійснення правосуддя;

встановити правові засади забезпечення функціонування судів та місце серед них адміністративно-правового регулювання;

визначити особливості адміністративних повноважень в судах як основи формування адміністративно-правових відносин;

уточнити особливості підготовки та прийняття управлінських рішень в судах;

охарактеризувати взаємозв'язок судової гілки влади з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю, а також стан контролю за діяльністю суду;

сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності судів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають з питань адміністративно-правового забезпечення діяльності судів в Україні.

Предмет дослідження становлять суди як суб'єкти адміністративно-правових відносин.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз адміністративно-правового регулювання діяльності судів як суб'єктів адміністративно-правових відносин. У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. Так, використання формально-логічного методу дало змогу виявити недоліки у понятійному апараті діяльності судів як суб'єктів адміністративно-правових відносин, сформулювати практичні висновки та рекомендації (підрозділи 1.1, 1.3, 1.4, 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 3.3, 3.4). За допомогою методу нормативно-порівняльного аналізу охарактеризовано вітчизняний та зарубіжний досвід адміністративно-правового забезпечення функціонування судової системи та можливості його використання в Україні (підрозділ 3.1). Методи класифікації, групування та системно-структурного аналізу застосовано при розмежуванні адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час реалізації правосуддя, при дослідженні видів адміністративно-правових відносин за участю судів (підрозділи 1.3, 2.1). Статистичний метод, методи узагальнення та компаративний використано при визначенні основних шляхів удосконалення підготовки та прийняття управлінських рішень в судах (підрозділ 3.2). Соціологічний метод став у нагоді при здійсненні дослідження сутності та особливостей адміністративно-правових відносин за участю судів (підрозділ 1.2). Для формування пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства в досліджуваній сфері використовувався метод документального аналізу (підрозділи 3.1-3.4).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням особливостей судів як суб'єктів адміністративно-правових відносин. У результаті проведеного наукового дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Зокрема:

вперше:

сформульовано поняття адміністративно-правових відносин за участі суду як відносин, які виникають у сфері реалізації державної влади з обов'язковою участю судового органу, діяльність якого спрямована на охорону та захист проголошених Конституцією України прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Визначено особливості адміністративно-правових відносин, які виникають у діяльності суду;

доведено необхідність поділу адміністративно-правових відносин, які виникають у діяльності суду, за наступними видами: зовнішні і внутрішні, вертикальні і горизонтальні, регулятивні і охоронні, матеріальні і процесуальні. Окремими видами правовідносин за участю судів визначені реординаційні та змішані правовідносини;

визначено особливості процедури підготовки та прийняття управлінського рішення у суді, стадіями якої названі: усвідомлення необхідності його прийняття; прийняття та ухвалення; реалізація та контроль за виконання; систематизація та узагальнення;

удосконалено:

розуміння адміністративно-правових відносин, які виникають за участю суду, шляхом розгляду суб'єкта, об'єкта, змісту адміністративно-правових відносин, підстав їх виникнення, зміни та припинення;

розмежування адміністративних та інших правовідносин, які виникають під час реалізації правосуддя, шляхом уточнення предмету правового регулювання з таких питань як: фінансування судової влади; взаємодія судів з державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськістю; організація проходження служби та внутрішнього розпорядку; ведення судової статистики та звітності; матеріально-технічне забезпечення; тощо;

визначення понять регулятивних та охоронних правовідносин у діяльності суду, де під першими пропонується розуміти правомірну поведінку їх учасників, спрямовану на реалізацію позитивних задач, що стоять перед судовою гілкою влади; під другими -- відносини, які виникають із неправомірної поведінки суб'єктів таких правовідносин, що виражається у їх дії чи бездіяльності, в результаті якої може настати передбачена законом відповідальність;

розуміння сутності адміністративних повноважень в судах, які визнано основою для реалізації завдань і функцій судових органів, і які запропоновано класифікувати за такими критеріями: залежно від місця в судовій системі; за суб'єктами реалізації; залежно від посади; за стадіями судового процесу; за видом провадження; за характером організаційно-розпорядчих дій;

дістали подальшого розвитку:

розмежування контролю та нагляду за судовою владою, що у судовій діяльності сприяє здійсненню поставлених задач, законності вибору методів і засобів для виконання поставленої мети, дотриманню посадовими особами своїх прямих обов'язків та забезпеченню законності у всьому державному апараті;

визначення поняття управлінського рішення у суді, під якими запропоновано розуміти форму впливу, що становить собою сукупність певних послідовних стадій, які відображають вольовий акт уповноваженого на те суб'єкта, і який здійснює певний управлінський вплив на об'єкт;

розгляд проблемних питань взаємодії судів (суддів) між собою та іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю, у зв'язку з чим визначено перспективні напрямки та форми як зовнішньої, так і внутрішньої взаємодії за участю судів (суддів);

обґрунтування положення про те, що різноманітність адміністративно-правових відносин в судах зумовлює виділення їх зовнішніх (відносини з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськістю) та внутрішньоорганізаційних (організаційне забезпечення діяльності суду, проходження служби, кадрове та матеріально-технічне забезпечення судової влади) зв'язків;

пропозиції внесення змін та доповнень до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо запровадження стажування судді на посаду, врахування моральних якостей судді під час проведення професійного відбору кандидатів на заміщення вакантних посад у суді, необхідності підтвердження стану здоров'я кандидата відповідною довідкою, виданою уповноваженою на те особою медичної установи; сформульовано ряд пропозицій, спрямованих на вдосконалення взаємодії суду з іншими органами державної влади та громадськістю, які б сприяли поширенню демократії, розвитку громадянського суспільства, прозорості судової діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

- у науково-дослідній сфері отримані результати можуть бути основою для подальшої розробки проблем діяльності судів як суб'єктів адміністративно-правових відносин;

- у сфері правотворчості висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки змін і доповнень до нормативних актів, які регулюють адміністративно-правові відносини за участю судів;

- у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність судових органів, а також державних органів, які здійснюють контроль та нагляд за їх діяльністю (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність прокуратури м. Харкова від 10.10.2012 р.);

- у навчальному процесі матеріали дисертації можуть бути використані під час проведення занять із дисциплін «Судові та правоохоронні органи України», «Адміністративне право України», вони вже використовуються у ході проведення занять із цих дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 20.09.2012 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: «Суверенність, незалежність, конституційність: становлення та розвиток української держави» (Харків, 2011 р.), «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 2012 р.), «Адміністративне право України: сучасний стан та шляхи розвитку» (Харків, 2012 р.), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (Харків, 2012 р.), «Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі» (Харків, 2012 р.), а також на засіданнях кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п'яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, у трьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях, а також у двох інших публікаціях (навчальному посібнику та збірнику наукових праць).

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють десять підрозділів, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 220 сторінок, список використаних джерел складається із 310 найменування і займає 30 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-методологічна характеристика судів як суб'єктів адміністративно-правових відносин» містить чотири підрозділи.

У підрозділі 1.1 «Поняття та структура адміністративно-правових відносин» розглянуто основні наукові підходи до визначення поняття адміністративно-правових відносин. Наголошено на широкому та вузькому розумінні цього поняття, зроблено акцент на тому, що визначення науковців є схожими між собою, а їх різниця полягає тільки в більш чіткому виділенні та розкритті окремих ознак таких відносин. На основі зазначеного під адміністративно-правовими відносинами запропоновано розуміти відносини, які виникають у сфері реалізації державної влади з обов'язковою участю відповідного органу державного управ-ління або іншого носія повноважень державно-владного характеру, діяльність якого спрямована на захист проголошених Конституцією України прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина.

Розкрито структуру адміністративно-правових відносин. На основі загального поняття та структури адміністративно-правових відносин визначено, що суд є суб'єктом таких відносин, він наділений правами та обов'язками, передбаченими нормами адміністративного права, здатний самостійно, вольовими діями виконувати покладені на нього обов'язки, а також нести за порушення адміністративно-правових норм юридичну відповідальність.

У підрозділі 1.2 «Сутність та особливості адміністративно-правових відносин за участю судів» визначено, що адміністративно-правовим відносинам притаманні загальні ознаки будь-яких правовідносин. Крім того, розглянуто ознаки, які притаманні виключно адміністративно-правовим відносинам за участю судів: 1) виникають у сфері державного управління, але окремо від виконавчої влади; 2) регулюються адміністративно-правовими нормами, які визначають основні засади і види правовідносин, які виникають у діяльності суду; 3) особливий суб'єктний склад таких відносин; 4) наявність у суб'єкта відносин (суду) владних повноважень, що надають йому змогу керувати процесом реалізації поставлених цілей та виконання завдань; 5) поєднання імперативного і диспозитивного методу правового регулювання; 6) наявність конкретних владних повноважень як у зовнішніх відносинах, так і у внутрішньоорганізаційних, що залежать від їх компетенції; 7) прояви як вертикальних, так і горизонтальних відносин; 8) мають вольовий характер; 9) у випадку порушення таких норм особа нестиме відповідальність не перед іншою особою, а перед державою; 10) адміністративно-правові відносини у діяльності суду, як і будь-які інші, виникають, змінюються і припиняються за наявності певних юридичних фактів чи їх сукупності.

Зроблено висновок про недоцільність зведення державного управління до виконавчої влади. Хоча державне управління і виникає у процесі виконавчої влади, але може розвиватися і без неї. Іншими ознаками є те, що відносини пов'язані зі здійсненням управлінської діяльності, носять публічно-правовий характер діяльності, один із суб'єктів є носієм державно-владних повноважень по відношенню до іншого, при регулюванні правовідносин зазвичай використовується метод влади та підпорядкування.

У підрозділі 1.3 «Проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час реалізації правосуддя» розглянуто адміністративно-правові відносини, які виникають у діяльності суду, визначено критерії розподілу відносин на групи. Під час реалізації функції правосуддя у судах різних інстанцій виникають різноманітні відносини, які регулюються нормами різних галузей права. При цьому, досить часто норми однієї галузі права тісно переплітаються із нормами іншої галузі, в таких випадках досить складно швидко зорієнтуватися, які норми застосовувати.

Такими відносинами автор називає державно-службові, фінансові відносини, відносини, пов'язані з судовою правотворчістю, фінансуванням судової влади, а також ті, що виникають з питань взаємодії судів з державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськістю, правового регулювання організаційно-штатної роботи, організації праці у судовому органі, професійної підготовки, контролю за поведінкою підлеглих, атестації суддів, формування кадрового резерву, застосування заохочень та дисциплінарних стягнень, ведення судової статистики та звітності, матеріально-технічного забезпечення, тощо.

Найбільш важливими, на думку автора, є державно-службові відносини, які виникають у суді з приводу проходження державної служби. Наголошено на тому, що адміністративно-правові норми регулюють відносини щодо формування структури суду, визначення повноважень суддів, проведення кваліфікаційного іспиту, співбесіди, присвоєння кваліфікаційних класів та здійснення атестації, порядку здійснення дисциплінарного провадження щодо судді та накладення дисциплінарних стягнень, засад суддівського самоврядування, охорони і дисципліни в судових органах, а також відносини, що виникають на основі принципу супідрядності: ієрархічні відносини в структурі суду, організаційно-правові відносини щодо праці, де використовується метод владного підпорядкування, властивий адміністративно-правовому регулюванню.

Встановлено тісний зв'язок адміністративно-правових відносин, які виникають в діяльності суду, з іншими галузями вітчизняного права: конституційним, міжнародним, цивільним, фінансовим, кримінальним, кримінально-процесуальним правом. Окремою проблемою, на думку дисертанта, є розмежування адміністративних та інших правовідносин під час правотворчої діяльності судових органів.

У підрозділі 1.4 «Правові засади забезпечення функціонування судів та місце серед них адміністративно-правового регулювання» проведено співвідношення понять «засада» та «принцип» як частини і загального. При цьому, під принципом запропоновано розуміти керівні засади, на основі яких повинна здійснюватися будь-яка діяльність державних органів та їх посадових осіб.

Принципи судової гілки влади запропоновано об'єднати у дві групи: загальні та спеціальні. До першої групи відносяться: законність; рівність всіх учасників судового процесу; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін, свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу; забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду. До другої групи віднесено: право людини на свободу та особисту недоторканість; недоторканість житла; таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; державну мову судочинства; презумпцію невинуватості.

Особливу увагу приділено реалізації принципу гласності судового процесу, який проголошує прозорість здійснення правосуддя, шляхом залучення до процесу громадськості, можливості використовувати відео-, кінозйомку, робити записи під час розгляду справи. Важливим є також і принцип незалежності і недоторканості судової влади, який може бути належним чином забезпечений тільки за умов дотримання відповідного порядку призначення на посади, звільнення з посади суддів та належного фінансування судової влади.

Розділ 2 «Види адміністративно-правових відносин за участю судів», складається з двох підрозділів, в яких визначаються та характеризуються конкретні види правовідносин, які виникають у діяльності суду.

У підрозділі 2.1 «Проблеми класифікації адміністративно-правових відносин за участю судів» приділено увагу розгляду поняття класифікація правовідносин та визначено основні критерії її здійснення. Запропоновано поділ адміністративно-правових відносин, які виникають у діяльності суду, здійснювати за наступними видами: зовнішні і внутрішні, вертикальні і горизонтальні, регулятивні і охоронні, матеріальні і процесуальні. При цьому, зазначено, що особливого розгляду потребують реординаційні відносини, а також відносини, кваліфікаційною підставою яких є предмет таких відносин. Значення здійснення такого розподілу відносин у суді полягає в тому, щоб комплексно підійти до вирішення проблем забезпечення належного рівня правосуддя та організаційно-розпорядчих питань, які виникають у діяльності суду. Це також сприятиме кращому розумінню судової системи як гілки влади, її структури, відносин, які виникають при здійсненні правосуддя, взаємодії з іншими державними органами влади, органами місцевого самоврядування та ін.

Обґрунтовано положення про те, що різноманітність адміністративно-правових відносин в судах зумовлює виділення їх зовнішніх (відносини з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськістю) та внутрішніх (організаційне забезпеченням діяльності суду, кадрове забезпечення судової влади) зв'язків. На основі цього наголошено на тому, що при розгляді і проведенні класифікації адміністративно-правових відносин, які виникають у діяльності суду, потрібно не тільки досить відповідально підходити до вибору критерію для класифікації, а й мати на увазі, що одні й ті ж відносини можуть розглядатися з двох різних сторін, а отже, бути зовсім протилежними.

У підрозділі 2.2 «Поняття та особливості адміністративних повноважень в судах як основа формування адміністративно-правових відносин» визначено, що повноваження є основою для реалізації завдань і функцій судових органів. Зазначено, що термін «повноваження» часто порівнюють із терміном «компетенція». Проте, ці терміни є різними категоріями, оскільки повноваження закріплюють права і обов'язки певного органу, а компетенція -- це обсяг самих повноважень.

Повноваження суду запропоновано класифікувати за такими критеріями: 1) залежно від місця в судовій системі: притаманні судам загальної юрисдикції та Конституційному Суду України; 2) за суб'єктами: повноваження, які виникають при одноособовому розгляді справи і колегіальному розгляді; 3) за стадіями судового процесу: розгляд і вирішення справи по суті, перевірка законності і обґрунтованості прийнятого рішення, звернення рішення до виконання; 4) від виду провадження: провадження у справах про адміністративні правопорушення, провадження за зверненнями громадян, дисциплінарне провадження, контрольно-наглядове провадження, діловодство та ін.; 5) за характером дій: активні та пасивні; 6) за повноваженнями, які притаманні особам, які займають адміністративні посади: голові суду та його заступнику.

Охарактеризовано регулятивні та охоронні правовідносини, які виникають у діяльності суду. При цьому, регулятивні правовідносини розглянуто крізь призму правомірної поведінки, що виражається в реалізації саме позитивних рис державного управління. Доведено, що основною метою існування регулятивних правовідносин є забезпечення належної організації діяльності суду. В основу регулятивних правовідносин покладено регулятивну функцію права, яка і здійснює такий вплив.

Крім того, обґрунтовано, що охоронні правовідносин виникають на основі неправомірної поведінки чи правопорушення. Охоронні правовідносини спрямовані на припинення правопорушень, відновлення порушеного права, застосування до правопорушників заходів примусу, що тягне для правопорушника певні обмеження. Для суду такими обмеженнями автор називає провадження по притягненню до дисциплінарної відповідальності суддів. Важливим, на думку дисертанта, є окреслення мети та завдань охоронних правовідносин, якими є забезпечення належного здійснення правосуддя, що досягається за рахунок дотримання законності і правопорядку під час розгляду і вирішення справ. Зазначено, що спірним у юридичній літературі є момент припинення охоронних правовідносин. При цьому, до охоронних правовідносин віднесено: прості і складні; загальні і конкретні; абсолютні та відносні; правовідновлюючі, компенсаційні та каральні.

Розділі 3 «Шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності суддів України» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Зарубіжний досвід адміністративно-правового забезпечення функціонування судової системи та можливості його використання в Україні» охарактеризовано адміністративно-правове забезпечення функціонування судової системи в інших країнах. При цьому, під адміністративно-правовим забезпеченням судової системи автор розуміє здійснення організаційно-матеріального забезпечення, забезпечення високопрофесійного суддівського корпусу, реальне дотримання принципу незалежності, здійснення достатнього фінансування.

Однією із основних проблем, які виникають при забезпеченні функціонування судової системи України, визначено залежність судової гілки влади від виконавчої влади.

До адміністративно-правового забезпечення функціонування судової системи України дисертант відносить і кадрове забезпечення. Розглянуто досвід зарубіжних країн при формуванні високопрофесійного суддівського корпусу. Акцентовано увагу не тільки на професійних, а й на суб'єктивних та психологічних якостях кандидата на посаду судді. В законодавстві зарубіжних країн також особливого значення набуває стан здоров'я кандидата на посаду судді, що підтверджується відповідною довідкою з медичної установи. Така практика, на думку автора, повинна існувати і в України, адже національним законодавством передбачено лише вимогу відсутності хронічних, психічних чи інших захворювань, що перешкоджають виконанню обов'язків судді.

Не менш важливим для нормального функціонування судової гілки влади визначено належне забезпечення виконання судових рішень. Також розглянуто питання фінансування суду, імунітету суддів, суддівського індемнітету, притягнення суддів до відповідальності, а також надання можливості суду притягати до відповідальності посадових осіб вищих органів державної влади. суд правовідносини державний правосуддя

У підрозділі 3.2 «Удосконалення підготовки та прийняття управлінських рішень в судах» основну увагу акцентовано на тому, що позапроцесуальна діяльність уповноважених на те посадових осіб пов'язана із прийняттям низки рішень управлінського характеру. І саме від правильної підготовки та належної реалізації управлінського рішення залежать зовнішні прояви судово-владних повноважень.

Зазначено, що прийняття управлінських рішень у судах пов'язане, перш за все, із управлінням діяльністю органів судової влади чи судовим управлінням.

Запропоновано авторське визначення управлінського рішення у суді як форми впливу, що становить собою сукупність певних послідовних стадій, які відображають вольовий акт уповноваженого на те суб'єкта, і здійснює певний управлінський вплив на об'єкт. Характерними особливостями управлінських рішень у суді визначено такі: 1) приймається уповноваженим на те суб'єктом управління; 2) прийняття управлінського рішення передбачається за певною визначеною процедурою; 3) має владний і обов'язковий характер; 4) регулює певні управлінські відносини; 5) адресується певним суб'єктам (всім чи окремим працівникам судової установи).

При цьому, зроблено висновок про те, що управлінське рішення в суді повинно відповідати таким вимогам як чіткість, зрозумілість, своєчасність, швидкість (оперативність) доведення його до виконавця. Також рішення повинно бути законним, ефективним, об'єктивним, реальним. Ставляться вимоги і до оформлення управлінського рішення: акуратність, грамотність, дотримання встановленої форми, наявність відповідних атрибутів та ін.

У підрозділі 3.3 «Взаємодія судів (суддів) між собою та іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю» досліджено взаємну діяльність суду з органами законодавчої, виконавчої влади, судовими органами, органами місцевого самоврядування та громадськістю.

Зазначено, що взаємодію можна визначити як узгоджені дії для досягнення спільної мети, зв'язку. Основною спільною метою вищенаведених органів є визнання, дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина, належне функціонування всієї державної влади, розвиток суспільства і держави.

Взаємозв'язок судової влади із законодавчою виявляється в тому, що Конституцією України визначено її повноваження, в тому числі в сфері судової гілки влади. Взаємозв'язок судової гілки влади із виконавчою виявляється у тому, що Кабінет Міністрів України, як орган виконавчої влади загальної компетенції, здійснює фінансування та матеріально-технічне забезпечення органів судової гілки влади. Важливим органом у забезпеченні судової гілки влади є Міністерство юстиції України. Зв'язок судової гілки влади із виконавчою доцільно також розглядати на прикладі державної виконавчої служби та при здійсненні судового контролю за діяльністю органів виконавчої влади.

Взаємодію суду між собою запропоновано розглядати із декількох аспектів: взаємодія в самому апараті; судді і його помічника; голови суду і його заступника; помічника і секретаря судового засідання; одного суду з іншим; вищого та нижчого суду та ін. Суттєвим також є взаємозв'язок загального суду із суддівським самоврядуванням.

В підрозділі сформульовано ряд пропозицій, спрямованих на вдосконалення взаємодії суду з іншими органами державної влади та громадськістю, які б сприяли поширенню демократії, розвитку дійсно громадянського суспільства, прозорості судової діяльності.

У підрозділі 3.4 «Сучасний стан контролю за діяльністю судів та шляхи його удосконалення» розглянуто поняття «контроль» та його співвідношення із поняттям «нагляд», визначено сучасний стан контролю за діяльністю суду, органи, які його здійснюють.

Контроль, на думку дисертанта, сприяє здійсненню поставлених завдань, законності вибору методів і засобів для виконання поставленої мети та завдань, дотриманню посадовими особами своїх прямих обов'язків та забезпеченню законності у всьому державному апараті. Поняття «контроль» потрібно відрізняти від поняття «нагляд». Дисертант зазначає, що основна відмінністю між цими поняттями виражається в тому, що основним завданням нагляду є виявлення та попередження правопорушень, які допускаються органами, в тому числі судовою владою. А контроль над непроцесуальною діяльністю суду полягає в тому, що контролюючі органи мають право не лише виявляти і попереджувати правопорушення, а й давати певні вказівки для їх усунення, притягати винних до відповідальності. Таким чином, автор погоджується з тими науковцями, які дотримуються позиції, що контроль є поняттям ширшим за нагляд і включає його.

Нагляд охарактеризовано як несистематичну перевірку діяльності суду. Така перевірка найчастіше виражається у перегляді судових рішень у апеляційному і касаційному порядку, перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами. У цьому випадку мова йде про перевірку процесуальної діяльності суддів. Така перевірка спрямована на визначення законності і обґрунтованості прийняття того чи іншого рішення судом першої інстанції.

Дисертантом розглянуто принципи здійснення контролю, серед яких, зокрема, законність, об'єктивність, систематичність або регулярність, дієвість та оперативність. Зазначено, що наведений перелік принципів не є вичерпним, а тому підлягає розширенню.

Об'єктом контролю за діяльністю суду дисертант називає діяльність голови суду, судді, заступника голови суду, працівників апарату суду. Суб'єктом здійснення контролю можна назвати органи чи їх посадових осіб, які уповноважені законодавством на здійснення функцій по контролю діяльності підконтрольних їм об'єктів. Головною особливістю суб'єктів здійснення контролю за діяльністю суду, ми вважаємо, є те, що перелік таких органів є дуже широким і включає в себе контроль з боку всіх гілок державної влади.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання -- визначення особливостей судів як суб'єктів адміністративно-правових відносин та шляхів їх удосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення зазначеного завдання.

Під адміністративно-правовими відносинами пропонується розуміти відносини, які виникають у сфері реалізації державної влади з обов'язковою участю відповідного органу державного управління або іншого носія повноважень державно-владного характеру, діяльність якого спрямована на охорону та захист проголошених Конституцією України прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. При цьому, доведено, що особливостями адміністративних правовідносин, які виникають за участю суду, є наступні: 1) виникають у сфері державного управління, але окремо від виконавчої влади; 2) регулюються адміністративно-правовими нормами, які визначають основні засади і види правовідносин, які виникають у діяльності суду; 3) особливий суб'єктний склад таких відносин; 4) наявність у суб'єкта відносин (суду) владних повноважень, що надають йому змогу керувати процесом реалізації поставлених цілей та виконання завдань; 5) поєднання імперативного і диспозитивного методу правового регулювання; 6) наявність конкретних владних повноважень як у зовнішніх відносинах, так і у внутрішньоорганізаційних, що залежать від їх компетенції; 7) прояви як вертикальних, так і горизонтальних відносин; 8) мають вольовий характер; 9) у випадку порушення таких норм особа нестиме відповідальність не перед іншою особою, а перед державою; 10) адміністративно-правові відносини у діяльності суду, як і будь-які інші, виникають, змінюються і припиняються за наявності певних юридичних фактів чи їх сукупності.

Наголошується, що адміністративно-правові відносини, які виникають в діяльності суду, тісно пов'язані з іншими правовідносинами, наслідком чого є проблемний характер їх розмежування. Доведено, що найскладнішим є розмежування відносин, які виникають з питань фінансування судової влади, взаємодії судів з державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськістю, врегулювання організаційно-штатної роботи, організації праці у судовому органі, професійної підготовки, контролю за поведінкою підлеглих, атестації суддів, формування кадрового резерву, застосування заохочень та дисциплінарних стягнень, ведення судової статистики та звітності, матеріально-технічного забезпечення, тощо. Складність у розмежуванні вищенаведених та багатьох інших відносин за участю судів (суддів) полягає у тому, що вони мають комплексний (міжгалузевий характер), регулюються нормами різних галузей законодавства.

Зроблено висновок, що судова влада при здійсненні правосуддя керується певними принципами, до яких віднесено наступні: законність -- центральний принцип, який характеризує діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування; рівність всіх учасників судового розгляду, що передбачає однакову можливість кожного звернутися до суду і вимагати належного розгляду своєї справи; гласність судового процесу, тобто відкритість судового розгляду, вільний доступ до судового рішення та результатів розгляду справи, фіксування перебігу судового процесу; незалежність суду -- судді ні від кого не залежать, нікому не підкоряються, діють самостійно, на власний розсуд, але в межах закону; недоторканість суддів, що виражається у так званому імунітеті суддів, тобто наділенні їх певними привілеями у порівнянні з іншими посадовцями як гарантії здійснення їх професійної діяльності; незмінюваність суддів, тобто право судді залишатися на посаді доти, доки він за власною волею на піде у відставку або до моменту досягнення встановленого законом віку; право на доступність правосуддя, яке на законодавчому рівні не закріплене, але означає право особи на безперешкодне звернення до суду; право на захист -- право кожного звертатися до суду за захистом, оскаржувати в суді неправомірні дії органів та їх посадових осіб, незалежно від того, що такі рішення вже були оскаржені до вищого органу, а також можливість апеляційного і касаційного оскарження рішень суду; обов'язковість судових рішень, тобто після набрання ними законної сили вони є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Обґрунтовано, що поділ адміністративно-правових відносин, які виникають у діяльності суду, доцільно здійснювати за наступними видами: зовнішні і внутрішні, вертикальні і горизонтальні, регулятивні і охоронні, матеріальні і процесуальні. Доведено, що особливого розгляду потребують реординаційні відносини, а також відносини, кваліфікаційною підставою яких є предмет таких відносин. Значення здійснення такого розподілу відносин у суді полягає в тому, щоб комплексно підійти до вирішення проблем забезпечення належного рівня правосуддя та організаційно-розпорядчих питань, які виникають у діяльності суду. Це також сприятиме кращому розумінню судової системи як гілки влади, її структури, відносин, які виникають при здійсненні правосуддя, взаємодії з іншими державними органами влади, органами місцевого самоврядування та ін.

Визначено, що терміни «компетенція» і «повноваження» є різнорідними категоріями, оскільки повноваження закріплюють права і обов'язки певного органу, а компетенція -- це обсяг самих повноважень. При цьому, класифікацію повноважень суду доцільно здійснювати за такими критеріями: 1) залежно від місця в судовій системі: притаманні судам загальної юрисдикції та Конституційному Суду України; 2) за суб'єктами -- повноваження, які виникають при одноособовому розгляді справи і колегіальному розгляді; 3) за стадіями судового процесу: розгляд і вирішення справи по суті, перевірка законності і обґрунтованості прийнятого рішення, звернення рішення до виконання; 4) від виду провадження: провадження у справах про адміністративні правопорушення, провадження за зверненнями громадян, дисциплінарне провадження, контрольно-наглядове провадження, діловодство та ін.; 5) за характером дій: активні та пасивні; 6) за повноваженнями, які притаманні особам, які займають адміністративні посади: голові суду та його заступнику.

Доведено, що регулятивними адміністративно-правовими відносинами за участю суду є відносини, що виникають з правомірної поведінки їх учасників і спрямовані на реалізацією позитивних завдань державної влади. Такі відносини тісно пов'язані з регулятивною функцією права, яка спрямована на регулювання суспільних відносин шляхом здійснення свого впливу. Правомірною поведінкою в діяльності суду є дії суду і його посадових осіб, які відповідають приписам адміністративно-правових норм.

З'ясовано, що охоронними правовідносинами за участю суду є правовідносини, які виникають із неправомірної поведінки суб'єктів, що виражається у їх дії чи бездіяльності, в результаті якої настає передбачена законом відповідальність. Початком виникнення охоронних правовідносин є початок здійснення процесуальних дій по відношенню до виявлених злочинів. А кінцем -- не лише винесення і набрання чинності індивідуального акту, а й факт його повного виконання зобов'язаною особою. Основним призначенням охоронних правовідносин у діяльності суду є забезпечення належного здійснення правосуддя, яке досягається за рахунок дотримання законності і правопорядку під час роботи суду, розгляду і вирішення справ. Охоронні правовідносини можуть виникати і у внутрішньоорганізаційній діяльності суду, наприклад, при притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Під управлінським рішенням у суді запропоновано розуміти форму впливу, що становить собою сукупність певних послідовних стадій, які відображають вольовий акт уповноваженого на те суб'єкта, який здійснює певний управлінський вплив на об'єкт. При цьому, визначено чотири стадії підготовки та прийняття управлінського рішення у суді: 1) усвідомлення необхідності його прийняття; 2) прийняття та ухвалення; 3) реалізація та контроль; 4) систематизація та узагальнення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Наконечна Г. Я. Сутність та ознаки адміністративно-правових відносин за участю судів / Г. Я. Наконечна // Науковий вісник Ужгородського національного університету. -- Серія «Право» -- 2011. -- Випуск 16. -- С. 197-199.

2. Наконечна Г. Я. Проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час діяльності судів / Г. Я. Наконечна // Форум права. -- 2012. -- № 3. -- С. 476-481 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-3/12ngjhdc.pdf.

3. Наконечна Г. Я. Поняття та структура адміністративно-правових відносин за участю судів / Г. Я. Наконечна // // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Збірник наукових праць. - 2012. - Спец. Вип. № 2 (61) «Актуальні питання адміністративно-правової науки». - С. 308-314.

4. Наконечна Г. Я. Особливості взаємодії судів (суддів) між собою та іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю / Г. Я. Наконечна // Митна справа. Науково-аналітичний журнал № 6 (84). - Ч.2. - 2012 р. - С. 468-474.

5. Наконечна Г. Я. Регулятивні адміністративно-правові відносини за участю судів / Г. Я. Наконечна // Наука і правоохорона. -- 2012. -- № 3 (17). Ч. 2. -- С. 78-81.

6. Наконечна Г. Я. Особливості адміністративно-правових відносин за участю судів / Г. Я. Наконечна // Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави : матеріали наук.-практ. конф. (Харків. 10 квітня 2012 р.) / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. -- Х.: ХНУВС, 2012. -- С. 101-104.

7. Наконечна Г. Я. Щодо класифікації адміністративно-правових відносин за участю судів / Г. Я. Наконечна // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: матеріали науково-практичної конференції (Харків, 25 травня 2012 р.). -- Х.: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2012. -- С. 54-58.

8. Наконечна Г. Я. Структура адміністративно-правових відносин за участю судів / Г. Я. Наконечна // Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі : матеріали наук.-практ. конф. (Харків, 5 жовтня 2012 р.) / МВС України; Харківський нац. ун-т внутр. справ; Кримінологічна асоціація України. -- Х.: ХНУВС, 2012. -- С. 638-641.

9. Наконечна Г. Я. Пропозиції до Програми забезпечення судово-правової реформи та діяльності суддів Харківської області на 2011-2013 роки / Г. Я. Наконечна // Збірник наукових праць факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання за 2011 рік: Актуальні питання діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України / За заг. ред. академіка НАПрН України, д.ю.н., проф. О. М. Бандурки. -- Харків : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2012. --С. 672-677.

10. Наконечна Г. Я. Адміністративні процедури здійснення контролю за діяльністю правоохоронних органів / Г. Я. Наконечна // Теорія та практика правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України: Навчальний посібник / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., члена-кореспондента НАПрН України В. І. Олефіра. -- К.: «Хай-Тек Прес», 2012. -- С. 1050-1061.

АНОТАЦІЇ

Дисертацію присвячено визначенню особливостей судів як суб'єктів адміністративно-правових відносин. З'ясовується місце судової гілки влади серед інших органів державної влади. Визначається структура адміністративно-правових відносин, які виникають за участю суду. Аналізуються проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час здійснення правосуддя. Характеризуються правові засади забезпечення функціонування судів, визначається місце серед них адміністративно-правового регулювання. Визначаються особливості адміністративних повноважень в судах як основи формування адміністративно-правових відносин. Уточнюються особливості підготовки та прийняття управлінських рішень в судах. Характеризується взаємозв'язок судової гілки влади з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю, а також стан контролю за діяльністю суду.

Ключові слова: суд, суддя, адміністративно-правові відносини, регулятивні правовідносини, охоронні правовідносини, контроль, нагляд.

Диссертация посвящена комплексному исследованию актуальных теоретических и практических проблем деятельности судов как субъектов административно-правовых отношений. Определены сущность и особенности административно-правовых отношений с участием судов и раскрыта их структура. Даны авторские определения понятий «административно-правовые отношения», «регулятивные административно-правовые отношения с участием суда», «охранные административно-правовые отношения с участием суда», «управленческое решение в суде», «административно-правовое обеспечение функционирования судебной системы», «контроль над судебной властью». Установлена ??связь административно-правовых отношений, которые возникают в деятельности суда, с другими правоотношениями. Проанализированы принципы, на которых основывается судебная власть, а также сформулированы их понятия.

Доказана необходимость разделения административно-правовых отношений, которые возникают в деятельности суда, по следующим видам: внешние и внутренние, вертикальные и горизонтальные, регулятивные и охранные, материальные и процессуальные.

Взаимодействие суда с другими органами государственной власти, органами местного самоуправления и общественностью рассмотрено через призму системы «сдерживания и противовесов». Установлено взаимодействие с органами законодательной, исполнительной власти, органами местного самоуправления, прокуратурой, милицией, средствами массовой информации, отдельными гражданами. Определено, что важное значение для функционирования всей судебной системы имеет взаимодействие в самой судебной системе: в самом аппарате суда; судьи и его помощника; председателя суда и его заместителя; помощника и секретаря судебного заседания; вышестоящего и нижестоящего суда.

Под управленческим решением в суде предложено понимать совокупность определенных последовательных стадий, которые отображают волевой акт уполномоченного на то субъекта, который осуществляет определенное управленческое влияние на объект.

Установлено, что контроль над судебной властью способствует осуществлению поставленных задач, законности выбора методов и средств для выполнения поставленной цели и задачи, соблюдению должностными лицами своих прямых обязанностей и обеспечению законности во всем государственном аппарате. Акцентируется внимание на том, что часто наряду с термином «контроль» ученые используют понятие «надзор». Однако это два разных понятия. Контроль над судебной деятельностью заключается в том, что он осуществляется как уполномоченными органами судебной ветви власти, так и другими органами. Такой контроль осуществляется со стороны председателя суда, его заместителей, органов судейского самоуправления, органов законодательной, исполнительной власти и других органов. Действие такого контроля непрерывно, зачастую не связано с осуществлением процессуальной деятельности. Надзор характеризуется как несистематическая проверка деятельности суда. Такая проверка чаще всего выражается в пересмотре судебных решений в апелляционном и кассационном порядке и пересмотре судебных решений по вновь открывшимся обстоятельствам.