Адміністративна відповідальність за порушення законодавства України про військовий обов’язок і військову службу військовозобов’язаними та призовниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.951:355.211.(477)

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ'ЯЗОК І ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ВІЙСЬКОВОЗОБОВ'ЯЗАНИМИ ТА ПРИЗОВНИКАМИ

Бабич Віталій Леонідович

Ірпінь - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті державної податкової служби України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Савчук Олександр Прокопович, Національний університет державної податкової служби України, професор кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Колпаков Валерій Костянтинович, Юридичний інститут Національного авіаційного університету, завідувач кафедри конституційного та адміністративного права;

кандидат юридичних наук, доцент Коропатнік Ігор Михайлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, начальник кафедри військового права Військового інституту.

Захист відбудеться 16 травня 2014 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 55.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

Автореферат розісланий 08 квітня 2014 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т. О. Мацелик

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах переформування Збройних Сил України (далі - ЗС України) до укомплектування військовослужбовцями на контрактній основі велике значення має дисципліна всіх громадян України щодо виконання військового обов'язку. До сьогодні ситуація у ЗС України характеризувалася досить високою кількістю правопорушень, зокрема адміністративних, пов'язаних з порушенням законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками.

Формування якісно нової законодавчої бази у галузі військового будівництва, комплектування і порядку проходження військової служби у ЗС України (у тому числі перехід на контрактну основу), виконання військового обов'язку військовозобов'язаними та призовниками, зміна військового та адміністративного законодавства та інші чинники визначають значимість теми та зумовлюють необхідність її наукового дослідження.

Актуальність і необхідність дослідження складу адміністративних правопорушень, що вчиняються військовозобов'язаними та призовниками, викликана також неповною розробленістю важливої проблеми адміністративної відповідальності за вказані правопорушення в теоретичному аспекті.

Проблеми адміністративних правопорушень, що вчиняють військовозобов'язані та призовники, досліджували такі вчені, як В. Б. Авер'янов, В. М. Александров, С. В. Байдаров, О. В. Батрименко, О. О. Безносюк, Ю. П. Битяк, П. П. Богуцький, В. П. Бодаєвський, М. В. Бориславська, І. Л. Бородін, В. О. Бугаєв, І. В. Буковський, В. Б. Варламов, С. Г. Василевич, А. Т. Вахидов, М. Ф. Гацко, В. І. Гейко, Г. О. Гозуватенко, Є. І. Григоренко, О. Г. Гусак, Я. І. Євсюкова, А. Б. Єрмоленко, В. В. Забарський, О. Л. Істратов, Ю. А. Калагін, Р. А. Калюжний, М. І. Карпенко, В. К. Колпаков, І. Ф. Корж, М. В. Кравчук, Д. М. Лук'янець, А. Ф. Мота, В. О. Паламарчук, В. Й. Пашинський, О. І. Погібко, О. С. Полякова, М. М. Прохоренко, Б. М. Ринажевський, С. В. Рябчук, М. М. Сенько, А. М. Синиця, О. В. Сметанюк, Н. А. Сторожук, Д. В. Талалай, М. С. Туркот, О. В. Феденко, І. Ю. Чубар, Н. І. Чудик-Білоусова, С. О. Шапаренко, В. В. Шульгін та інші.

Зарубіжний досвід військового обов'язку і військової служби та відповідальності у цій сфері, а також можливості його запровадження в Україні розглядали М. В. Бориславська, М. Ф. Гацко, О. Г. Гусак, О. Д. Марков, І. С. Печенюк, А. І. Червяков та інші.

Концептуальні основи військового права та правового режиму військової служби, особливості військової служби як особливого виду державної в Україні вивчали В. М. Александров, Н. Ф. Артеменко, П. П. Богуцький, Є. І. Григоренко, А. Б. Єрмоленко, В. В. Забарський, Ю. А. Калагін, І. Ф. Корж, І. М. Коропатник, В. О. Паламарчук, О. І. Погібко, М. М. Прохоренко, О. В. Сметанюк, О. В. Феденко, І. Ю. Чубар, В. В. Шульгін та інші.

Правовий статус органів, які розглядають справи про порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу, досліджували В. І. Гейко, О. Л. Істратов, Б. М. Ринажевський, М. С. Туркот та інші.

Незважаючи на значну кількість розробок науковців з цього питання, необхідно зазначити, що тема адміністративних правопорушень, що вчиняються військовозобов'язаними та призовниками, розкрита ученими на сьогодні фрагментарно, а на дисертаційному рівні взагалі не була предметом дослідження, що особливо її актуалізує. Зокрема, недостатньо вивчено питання, пов'язані із системою адміністративних правопорушень, що вчиняються військовозобов'язаними та призовниками; не визначено чітко у законодавстві та не відмежовано від інших категорій статус резервістів; недостатньо визначено, які санкції можна застосувати до військовозобов'язаних, що на законних підставах перебувають за кордоном (зокрема, у складі міжнародних миротворчих операцій) і порушують вимоги адміністративного законодавства України; не проаналізовано детально зарубіжне адміністративне законодавство про адміністративну відповідальність за недотримання вимог військового обов'язку чи військової служби військовозобов'язаними та призовниками тощо. Зазначені вище чинники, їх практичне значення обумовили актуальність теми дисертаційного дослідження і логіку викладання основних положень дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, схваленої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98; Стратегічного плану розвитку Міністерства доходів і зборів на 2013-2018 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року № 869-р, є складовою наукових планів Національного університету ДПС України.

Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної проблематики кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України -,,Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності в сфері оподаткування” (державний реєстраційний номер УкрHTI 0105U000657), а також ,,Правове регулювання управлінської та правоохоронної діяльності у сфері оподаткування” (державний реєстраційний номер УкрНТІ 0112U001826).

Тему дисертації затверджено Вченою радою Національного університету державної податкової служби України (протокол № 8 від 01.12.2006 р.).

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є визначення сутності та особливостей притягнення до адміністративної відповідальності за порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, виявлення недоліків у їх правовому регулюванні та обґрунтування на цій підставі пропозицій щодо внесення змін до законодавства.

Відповідно до поставленої мети в дисертації зроблено спробу вирішити такі завдання:

- здійснити аналіз історичного розвитку правових засад військового обов'язку та військової служби та адміністративної відповідальності військових, призовників та прирівняних до них осіб, обґрунтувати поняття військового обов'язку та військової служби;

- обґрунтувати стратегічні напрями реалізації державної політики у сфері військового обов'язку та військової служби;

- виділити прогалини і колізії у чинному законодавстві, що регулює відносини у сфері забезпечення військового обов'язку та військової служби, обґрунтувати шляхи їх подолання із урахуванням зарубіжного законодавства;

- проаналізувати склади адміністративних правопорушень як підстави адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу;

– охарактеризувати процедуру притягнення до адміністративної відповідальності у справах про порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу, виділити стадії та особливості;

- виокремити правовий статус органів і посадових осіб, які розглядають справи про адміністративні правопорушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу;

- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює адміністративну відповідальність військовозобов'язаних і призовників.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про загальний військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаних і призовників.

Предметом дослідження є адміністративна відповідальність за порушення законодавства України про загальний військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Для вирішення поставлених завдань у роботі застосовано загальнонаукові та приватно-наукові методи і підходи.

Діалектичний метод використовувався на всіх етапах роботи для розкриття сутності адміністративної відповідальності військовозобов'язаних і призовників та особливостей механізму її застосування; догматичний - для тлумачення юридичних категорій, поглиблення та уточнення понятійного апарату роботи (підрозділи 1.1, 2.1), історико-правовий дозволив розглянути витоки відповідальності та історичні особливості формування норм, які регулюють безпеку військової галузі, зокрема щодо адміністративної відповідальності військовозобов'язаних і призовників (підрозділи 1.1, 1.2); порівняльно-правовий метод використаний при вивченні відповідних інститутів у національному та законодавстві інших держав, а також у міжнародному законодавстві (підрозділи 1.3, 1.4); за допомогою системно-структурного методу визначено форму, сутність, елементи, ознаки та зміст адміністративної відповідальності військовозобов'язаних і призовників (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2); завдяки формально-юридичному методу виявлено прогалини і суперечності тих чи інших юридичних конструкцій теорії і практики та запропоновано їх вирішення (підрозділ 3.3); за допомогою статистичного методу проаналізовано певні приклади із судової практики (підрозділи 2.2, 3.2).

Правову основу дослідження становлять Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та інші кодекси України, законодавство України про оборону України, військовий обов'язок і військову службу, про ЗС України та інші нормативно-правові акти України. Складовою частиною дослідження є також зарубіжне законодавство про військовий обов'язок і військову службу.

Емпіричну основу наукового дослідження складають статистичні дані судової практики Єдиного державного реєстру судових рішень, статистичні дані практики розгляду адміністративних справ про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу в період з 20 грудня 2011 року по 30 жовтня 2012 року; офіційні доповіді ,,Проблеми комплектування ЗС України військовослужбовцями служби за контрактом” (2007 р.), ,,Проблеми і напрями розвитку ЗС України в сучасних умовах” (2013 р.); офіційні дані спеціалізованих військово-соціологічних реєстрів; інші аналітичні дані з питань дослідження; особистий досвід роботи автора.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших монографічних досліджень з питань адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками. На основі проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, рекомендацій і пропозицій, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:

вперше:

- запропоновано визначення адміністративної відповідальності військовозобов'язаних, призовників і резервістів, як обов'язку вказаних осіб понести покарання у вигляді певного обмеження їх прав або в покладанні на них додаткових обов'язків за вчинення адміністративних правопорушень проти встановленого порядку управління у сфері виконання військового обов'язку і несення військової служби;

- визначено окремий суб'єкт адміністративної відповідальності - резервісти, та їх адміністративно-правовий статус, зокрема обґрунтовано, що поява такої категорії суб'єктів у законодавстві України потребує внесення відповідних змін до статей КУпАП, а також до інших актів чинного законодавства;

- обґрунтовано доцільність систематизації нормативно-правових актів, що регламентують процедури притягнення до адміністративної відповідальності військовозобов'язаних, призовників та резервістів і запропоновано прийняти уніфікований нормативний акт стосовно оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення - Інструкцію по оформленню уповноваженим органом Міністерства оборони України матеріалів про адміністративні правопорушення;

удосконалено:

- адміністративно-правовий статус органів, які розглядають справи про порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками, зокрема, запропоновано наділити військові комісаріати компетенцією щодо розгляду справ про порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу резервістами;

- чинні редакції статей 210, 211, 211-2, 211-4, 211-5, 211-6, 296 КУпАП, частини 1 статті 22 Закону України ,,Про професійно-технічну освіту”, частини 2 Положення про територіальний центр комплектування військовослужбовцями за контрактом з метою формування нової законодавчої бази у сфері адміністративної відповідальності військовозобов'язаних, призовників і резервістів, зокрема щодо виділення вказаних правопорушень у окрему главу КУпАП;

дістали подальшого розвитку:

- обґрунтування необхідності здійснювати правове регулювання військового будівництва в сучасній Україні з урахуванням історичного досвіду українського державотворення та досвіду передових країн світу, багато з яких переходять на контрактну форму військової служби;

внесено пропозиції суб'єктам законодавчої ініціативи, зокрема:

– розглянути можливість прийняття двох окремих кодексів - Кодексу

України про адміністративні проступки (адміністративну відповідальність) і Процесуального (процесуально-виконавчого) кодексу України про адміністративні проступки (адміністративну відповідальність); в окремій статті проекту Кодексу України про адміністративні проступки (адміністративну відповідальність) визначити основні терміни та поняття, що будуть використовуватися в цьому акті; прийняти Закон України ,,Про Товариство сприяння обороні України”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертаційному дослідженні висновки, пропозиції та рекомендації щодо правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про загальний військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками становлять як науково-теоретичний, так і прикладний інтерес й були використані у:

- навчальному процесі - під час викладання дисциплін ,,Адміністративне право”, ,,Адміністративний процес”, ,,Національна безпека України”, ,,Державне управління” (акт впровадження від 09.09.2013 року);

- правозастосовній діяльності - в діяльності військових комісаріатів (довідка № 1080 від 17.10.2013 року);

- науково-дослідній роботі - сформульовані положення та висновки у дисертації можуть бути основою для подальших наукових досліджень з питань адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про загальний військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками (акт впровадження від 24.09.2013 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Усі теоретичні положення і висновки, що визначають наукову новизну дослідження, теоретичне та практичне значення його результатів, отримано здобувачем особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати проведеного наукового дослідження обговорювалися на засіданні розширеного засідання кафедр управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності, фінансового права, кримінального права, процесу та криміналістики, теорії держави і права, організації оперативно-розшукової діяльності, Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України. Результати проведеного наукового дослідження були оприлюднені автором на Міжнародній науково-практичній конференції ,,Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти” (м. Київ, 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції ,,Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Острог, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції ,,Теоретичні та практичні проблеми адаптації національного законодавства України до світових стандартів правового регулювання” (м. Донецьк, 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції ,,Модернізація наукових досліджень” (м. Горлівка, 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції ,,Поглиблення інтеграційних процесів в сучасному світі та національне законодавство” (м. Львів, 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції ,,Тенденції та пріоритети реформування правової системи в Україні” (м. Київ, 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції ,,Правове регулювання суспільних відносин: актуальні проблеми та напрями розвитку” (м. Запоріжжя, 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції ,,Теорія і практика сучасної правотворчої та правозастосовної діяльності” (м. Харків, 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції ,,Сутність та значення впливу законодавства на розвиток суспільних відносин” (м. Одеса, 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції ,,Людина і закон: публічно-правовий вимір” (м. Дніпропетровськ, 2013 р.), Міжнародній науково-практичній конференції ,,Пріоритетні напрямки розвитку сучасної юридичної науки” (м. Харків, 2013 р.).

Публікації автора. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, відображено у сімнадцяти публікаціях, шість з яких - у виданнях, які визначені як фахові, серед них одна - у фаховому виданні Республіки Казахстан; одинадцять - тези науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 215 сторінок, з яких: основного тексту - 168 сторінок, списку використаних джерел - 38 сторінок (295 найменувань).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено предмет та об'єкт, сформульовано мету і завдання дослідження. Дано характеристику його методологічної та теоретичної бази, зазначено основні положення, що винесені на захист, обґрунтовано їх наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, висвітлено стан апробації дослідження.

Розділ 1 ,,Теоретико-правові засади правового регулювання відносин, що виникають у сфері реалізації військового обов'язку і військової служби” складається з трьох підрозділів, у яких розглянуто проблеми правового регулювання законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками.

У підрозділі 1.1 ,,Поняття та сутність правових відносин у сфері виконання військового обов'язку і військової служби на теренах України” зазначено, що у Конституції України встановлено одним із найважливіших і почесних обов'язків громадян України - захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності.

Зазначено, що правова охорона відносин між військовослужбовцями в нашій державі має глибоке коріння (витоки) - бере початок з XI століття. Зауважено, що ще за часів Київської Русі до війська здебільшого належали не з примусу, а тому, що військова сила давала боярам (князівській дружині) владу і значення. Поняття й види окремих військових правопорушень, зокрема, самовільного залишення служби, були визначені в першому Литовському статуті, прийнятому на Віленському сеймі Великого князівства Литовського у 1529 році. Принцип загального військового обов'язку, покладений з 1874 року в основу системи комплектування російської армії, дозволив створити в Росії масову армію, здатну в умовах воєнного часу протистояти найбільшим арміям коаліцій європейських держав.

Обґрунтовано, що у перших двох конституціях СРСР (1919 та 1929 років) найбільш чітко простежувався класовий підхід до проходження військової служби. Наступні дві конституції СРСР (1937 та 1978 роках) від цього практично відійшли і встановили загальний військовий обов'язок, однак ідеологічне навантаження залишалося. За часів СРСР великого розвитку набули норми, які встановлювали відповідальність, у тому числі адміністративну, за вчинення військових правопорушень, насамперед у воєнний період під час Великої Вітчизняної війни.

Визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби в сучасній Україні є Конституція України, чинні закони України, а також прийняті відповідно до них підзаконні нормативно-правові акти, зокрема, укази та розпорядження Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, акти Міністерства оборони України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згоду на обов'язковість яких дала Верховна Рада України.

Підрозділ 1.2 ,,Генезис і сучасний стан законодавства України про військовий обов'язок і військову службу” присвячено аналізу військового законодавства України. Обґрунтовано думку, що військове законодавство України зумовлено і відповідає сучасній політичній та правовій системі держави. Окремі закони, військові статути та інші підзаконні нормативні акти чітко регламентують усі сфери життя та діяльності ЗС України. На призовників, військовослужбовців і військовозобов'язаних покладено обов'язок неухильно дотримуватися Конституції України, законів і підзаконних актів, військової присяги, наказів командирів (начальників). Усе це багато в чому зумовлює специфіку суспільних відносин у сфері несення військової служби, а також особливості й суспільну небезпеку їх порушень, у тому числі і адміністративних проступків.

Доведено, що на сьогодні найбільш важливим завданням є вироблення такої системи комплектування військових формувань України та схеми матеріального та іншого забезпечення її військовослужбовців, які б найбільш повно відповідали інтересам військовослужбовців і членів їх сімей, населенню нашої країни та людству в цілому, зокрема з урахуванням останніх змін у поглядах на проблему глобальної безпеки.

У підрозділі 1.3 ,,Правове регулювання відносин у сфері військової служби у зарубіжних країнах та імплементація його в законодавство України” акцентовано увагу на тому, що у більшості країн, за правовими системами схожих з Україною, прийняті кодекси про адміністративні проступки (правопорушення) (про адміністративну відповідальність). У деяких країнах прийняті окремі процесуально-виконавчі кодекси про адміністративні проступки (правопорушення) (адміністративну відповідальність).

Щодо імплементації досвіду зарубіжного законодавства про адміністративну відповідальність за недотримання вимог щодо військового обов'язку і військової служби країн, то Україні у новому акті, який встановить таку відповідальність, потрібно зберегти норми сьогоднішньої статті 15 КУпАП. Доцільно також у КУпАП виділити окрему главу про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління у сфері забезпечення воєнної безпеки та організації ЗС України, як це зроблено у законодавстві багатьох зарубіжних країн.

Розділ 2 ,,Підстави та зміст адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про військовий обов'язок та військову службу” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 ,,Правові підстави притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які порушили законодавство України про військовий обов'язок і військову службу” зазначено, що аналіз розробок науковців з цього питання свідчить про відсутність єдиного визначення підстав юридичної відповідальності. Визначено, що існують правова (нормативна), фактична та процесуальна підстави юридичної відповідальності, які перебувають у тісному взаємозв'язку між собою. Правова (нормативна) підстава - це система норм, що закріплюють: склади адміністративних правопорушень, адміністративні стягнення щодо військовослужбовців, військовозобов'язаних, призовників і резервістів; коло суб'єктів, наділених правом застосовувати адміністративні стягнення та процедуру притягнення до адміністративної відповідальності до вказаних суб'єктів. Фактична підстава адміністративної відповідальності - вчинення військовослужбовцями, військовозобов'язаними, призовниками та резервістами адміністративних правопорушень, передбачених відповідними нормами КУпАП. Процесуальною підставою адміністративної відповідальності вказаних осіб виступають акти компетентного органу, які розглядають справи про порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу, про накладення конкретного адміністративного стягнення за конкретне адміністративне правопорушення.

Розглянуто деякі проблеми відмежування складів адміністративних правопорушень, які вчиняються військовозобов'язаними чи призовниками, від кримінально караних злочинів. Наголошено, що при такому відмежуванні потрібно брати до уваги не тільки положення КУпАП про те, що адміністративна відповідальність настає, якщо правопорушення за своїм характером не тягнуть за собою, відповідно до закону, кримінальної відповідальності, але і положення Кримінального кодексу України, відповідно до якого не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки злочину, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не завдала і не могла завдати істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Запропоновано авторське визначення поняття „адміністративна відповідальність військовозобов'язаних, призовників і резервістів”, яке потрібно розуміти як обов'язок вказаних осіб понести покарання у вигляді певного обмеження їх прав або в покладанні на них додаткових обов'язків за вчинення адміністративних правопорушень проти встановленого порядку управління у сфері виконання військового обов'язку і несення військової служби.

У підрозділі 2.2 ,,Характеристика складу адміністративного правопорушення (проступку), що вчиняється у сфері дотримання військового обов'язку та проходження військової служби” визначено, що військовозобов'язані та призовники несуть адміністративну відповідальність за порушення ними правил військового обліку, неявку їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері виконання військового обов'язку і несення військової служби. До об'єкта посягання цього складу правопорушення відносять також правила військового обліку, порядок виконання військового обов'язку військовозобов'язаними і призовниками, регламентований законодавством України. правовий військовий адміністративний відповідальність

Як об'єктивну сторону такого правопорушення, визначено порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Об'єктивна сторона умисного зіпсування обліково-військових документів чи втрати їх з необережності полягає в умисному зіпсуванні або недбалому зберіганні військовозобов'язаними і призовниками обліково-військових документів (військових квитків і посвідчень про приписку до призовних дільниць), яке спричинило їх втрату.

Підтверджено висновок про те, що суб'єктом порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу можуть бути лише громадяни.

Наголошено, що суб'єктивна сторона порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками - це внутрішня сторона проступку, психічний стан суб'єкта проступку, тобто військовозобов'язаних і призовників, що характеризує їх волю, яка виявляється в протиправній дії, у ставленні до дії, яку вони вчинили. Зазначено, що ознаками суб'єктивної сторони є вина, мотив і мета правопорушення.

Розділ 3 ,,Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення, вчинені у сфері дотримання законодавства України про військовий обов'язок і військову службу” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 ,,Провадження у справах про адміністративні правопорушення законодавства щодо військового обов'язку і військової служби як особливого виду юрисдикційної діяльності” розглянуто загальні правила притягнення до адміністративної відповідальності військовослужбовців, військовозобов'язаних, призовників і резервістів. Провадження в справах про адміністративні правопорушення у справах про порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу є складовою частиною виконавчо-розпорядчої діяльності органів державного управління, способом і формою здійснення адміністративної юрисдикції компетентними органами і посадовими особами в порядку, регламентованому законом. Ця діяльність полягає у виявленні адміністративних правопорушень, зборі та перевірці доказів, оформленні необхідних процесуальних документів, розгляді підвідомчих справ і винесенні відповідних постанов і контролі за їх виконанням тощо. Важливим елементом юрисдикційної діяльності визначено юридичну оцінку наявної інформації, аналіз конкретних юридичних фактів порушення військовослужбовцями, військовозобов'язаними, призовниками та резервістами законодавства України про військовий обов'язок і військову службу.

Зазначено, що особливості правового регулювання адміністративної відповідальності військовозобов'язаних і призовників необхідно враховувати на стадії розгляду та вирішення справи про адміністративні правопорушення. До цього моменту здійснення всіх процесуальних дій (складання протоколу про адміністративне правопорушення, застосування заходів процесуального впливу тощо) проводиться у загальному порядку. У процесі розслідування повинні бути встановлені фактичні обставини вчиненого проступку, які можна поділити на такі групи: 1) обставини, що мають безпосереднє значення для вирішення питання про наявність або відсутність складу правопорушення; 2) обставини, що перебувають за рамками складу правопорушення, але мають значення для індивідуалізації відповідальності; 3) обставини, що сприяють вчиненню правопорушень.

Під розглядом справ про адміністративні правопорушення розуміється основна стадія провадження у справах про них, на якій вирішуються найважливіші завдання цього провадження. У разі встановлення неповноти матеріалів, поданих до розгляду, мають бути витребувані додаткові відомості та матеріали або справу повернуто за місцем складання протоколу чи інших матеріалів для усунення недоліків. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Визначено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення військовослужбовців, військовозобов'язаних, призовників та резервістів - це правовий інститут, у рамках якого регулюються процесуальні адміністративно-деліктні відносини щодо притягнення уповноваженими органами до адміністративної відповідальності вказаних осіб за порушення ними законодавства України про військовий обов'язок і військову службу.

У підрозділі 3.2 ,,Повноваження органів (посадових осіб), які розглядають справи про адміністративні правопорушення, що вчинені у сфері дотримання законодавства про військовий обов'язок і військову службу” наголошено, що органами та посадовими особами, які беруть участь у справах про порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками, є військові комісаріати, військові комісари, Військова служба правопорядку у ЗС України та військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку. Під військовим комісаріатом розуміється місцевий орган військового управління, що здійснює мобілізаційну, облікову та соціальну роботу, взаємодіє з територіальними органами публічної адміністрації та підзвітний і підконтрольний Міністерству оборони України у своїй діяльності. До органів, які беруть участь у розгляді і вирішенні справ про порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними, призовниками та резервістами, відноситься також Військова служба правопорядку у ЗС України. Встановлено, що до суб'єктів, які беруть участь у розгляді і вирішенні справ про порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними, призовниками та резервістами, КУпАП окремо відносить посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у ЗС України, які мають право складати протоколи про певні адміністративні правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, які керують транспортними засобами ЗС України та інших військових формувань.

У підрозділі 3.3 ,,Удосконалення чинного законодавства щодо регулювання адміністративної відповідальності за порушення правових приписів про військовий обов'язок і військову службу” на підставі аналізу чинного законодавства доведено, що на сьогодні законодавча база, яка регулює адміністративну відповідальність за порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу в Україні, потребує удосконалення з урахуванням історичного досвіду українського державотворення та досвіду передових держав світу. Зокрема, проблемними є питання кодифікації військового законодавства України, узгодження законів України, що регулюють певні правовідносини у військовій сфері, державної політики у сфері військового обов'язку і військової служби на створення професійної армії та кодифікації норм, які регулюють адміністративну відповідальність за порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу.

Зазначено, що механізм державної політики у сфері військового обов'язку і військової служби повинен бути всебічно забезпеченим державою. Проте на сьогодні, як стверджують науковці, незважаючи на великий масив законодавчих і підзаконних актів, він здійснюється здебільшого шляхом саморегуляції військовослужбовцями правомірної поведінки, яка не потребує прийняття компетентними державними органами та військовими службовими особами додаткових актів застосування, та відображається у безпосередніх формах дотримання, виконання, використання законодавчих приписів.

Зауважено, що рівень порушення законності у військовій сфері до сьогодні є дуже високим. За деякими окремими військовими злочинами та адміністративними проступками спостерігається зниження їх кількості, хоча й це відбувається на фоні скорочення загальної чисельності ЗС України та інших військових формувань.

Підкреслено, що одним з видів удосконалення адміністративно-правового регулювання державної політики у сфері військового обов'язку і військової служби є курс на створення професійної армії. Розрахунки, проведені українськими військовими економістами, показують, що під час переходу на комплектування виключно військовослужбовцями за контрактом при оптимізації збройних сил країни витрати фонду грошового забезпечення суттєво не зростають. Крім того, за контрактної служби відпаде потреба у первинній щорічній підготовці сержантського і рядового складу, зменшиться навантаження на бюджет і скоротяться витрати на харчування. Стосовно удосконалення законодавчого регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу, то насамперед потрібно здійснити повну кодифікацію норм, які регулюють таку відповідальність.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо визначення сутності та особливостей притягнення до адміністративної відповідальності за порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, а також виявлення недоліків у їх правовому регулюванні та обґрунтуванні на цій основі пропозицій щодо внесення змін до законодавства. Найбільш важливими є такі висновки:

1. Військове будівництво в сучасній Україні повинно здійснюватися з урахуванням історичного досвіду українського державотворення. Норми законодавства України про військовий обов'язок і військову службу, у тому числі статті Кодексу України про адміністративні правопорушення, що регулюють адміністративну відповідальність у військовій сфері, неодноразово змінювались і доповнювались. З однієї сторони, це говорить про те, що законодавче регулювання відповідальності за адміністративні правопорушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу активно розвивається, вдосконалюється, йде в ногу з часом, з іншої - це не сприяє стабільності законодавства. Також не слід відкидати ідею кодифікації військового законодавства, зокрема, прийняття Військового кодексу України. Досвід розвинених країн світу свідчить про ефективність контрактного комплектування Збройних Сил. Наразі створені умови переходу на контрактну форму комплектування.

2. Адміністративну відповідальність військовозобов'язаних та призовників можна визначити як зміну правового статусу цих суб'єктів, що здійснюється уповноваженим на те органом (посадовою особою), за відсутності між ними відносин службового підпорядкування у результаті застосування лише визначених для цієї категорії особливих суб'єктів адміністративних стягнень і проявляється або в обмеженні прав військовозобов'язаних, призовників та резервістів, або в покладанні додаткових обов'язків за вчинення окремих адміністративних правопорушень, у порядку і на умовах, передбачених нормами адміністративного законодавства. У більшості країн, за правовими системами схожих з Україною, прийняті нові кодекси про адміністративні проступки (правопорушення) (про адміністративну відповідальність). У деяких країнах прийняті окремі процесуально-виконавчі кодекси про адміністративні проступки (правопорушення) (адміністративну відповідальність). У більшості цих актів є окрема стаття, яка регулює відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.

3. Об'єктом адміністративного правопорушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками встановлено порядок управління, зокрема, суспільні відносини у сфері виконання військового обов'язку і несення військової служби. Об'єктивна сторона полягає у таких діях чи бездіяльності: 1) порушенні військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку; 2) неявці їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин; 3) несвоєчасному поданні в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади; 4) порушенні порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах. Суб'єкти відповідальності - військовозобов'язані (особи, які перебувають у запасі для комплектування ЗС України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави) та призовники (особи, приписані до призовних дільниць). Суб'єктивна сторона проступків, що розглядаються, характеризується як необережною виною, так і наявністю умислу (прямого або непрямого), оскільки одночасно з недбалістю, необачністю можуть мати місце такі мотиви порушень, як бажання ухилитися (тимчасово або зовсім) від призову на військову службу.

4. Доцільно прийняти два окремі кодекси: Кодекс України про адміністративні проступки (адміністративну відповідальність), де були б зібрані матеріальні норми, та Процесуальний (процесуально-виконавчий) кодекс України про адміністративні проступки (адміністративну відповідальність) - де, відповідно, визначені процесуальні норми та норми про виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. В окремій статті проекту Кодексу України про адміністративні проступки (адміністративну відповідальність) потрібно визначити основні терміни та поняття, що будуть використовуватися в цьому акті: ,,адміністративне правопорушення” (адміністративний проступок), ,,адміністративна відповідальність”, ,,адміністративне стягнення”, ,,виконання рішення” та інші.

5. Органами та посадовими особами, які приймають рішення у справах про порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками, є військові комісаріати, військові комісари, Військова служба правопорядку у ЗС України.

6. Виділено такі стадії провадження у справах про порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками: 1) порушення справи про адміністративне правопорушення; 2) розгляд справи про адміністративне правопорушення й винесення по справі постанови; 3) оскарження (або опротестування) постанови по справі про адміністративне правопорушення (факультативна стадія); 4) виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

7. Для удосконалення законодавства України, яке регулює адміністративну відповідальність військовозобов'язаних і призовників запропоновано внести зміни та доповнення у КУпАП, зокрема, виділити окрему Главу 15-1 ,,Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління у сфері забезпечення воєнної безпеки та організації ЗС України”, та внести до неї норми статей 210 - 211- 6. Поява такої категорії осіб як резервісти у законодавстві України потребує внесення відповідних змін до статей 210, 211, 211- 2, 211-3, 211- 4, 211- 5, 211- 6 КУпАП.

8. Для підвищення ефективності застосування заходів адміністративної відповідальності запропоновано прийняти уніфікований нормативно-правовий акт щодо оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення - Інструкцію Міністерства оборони України.

9. Запропоновано прийняти Закон України ,,Про Товариство сприяння обороні України” для врегулювання питання щодо підвищення якості навчання і підготовки військовозобов'язаних і призовників, а також покращання взаємодії з військкоматами в питаннях притягнення до адміністративної відповідальності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Статті в фахових наукових виданнях:

1. Бабич В. Л. Правове забезпечення виконання військового обов'язку : світовий досвід / В. Л. Бабич // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право) - м. Ірпінь, 2011. - № 4 (55). - С. 203-208.

2. Бабич В. Л. Державна політика України у сфері військового обов'язку і військової служби (організаційно-правовий аспект) / В. Л. Бабич // Право та управління. - 2012.

3. Бабич В. Л. Правовий статус органів, що розглядають справи про порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу / В. Л. Бабич // Держава і право. Випуск 2013/3 - К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2013. - № 3 - С. 134-137. - Юридичні і політичні науки.

4. Бабич В. Л. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками / В. Л. Бабич // Право та управління. - 2012.

5. Бабич В. Л. Особенности административно-правового статуса призывников и военнообязанных по законодательству Украины / В. Л. Бабич // Экономика и право Казахстана. - 2013. - № 49. - С. 33-36.

6. Бабич В. Л. Адміністративна відповідальність військовозобов'язаних та призовників за порушення вимог Закону України ,,Про військовий обов'язок і військову службу” / В. Л. Бабич // Часопис Київського університету права. - 2013. - № 4. - С. 134-137.

Тези доповідей на конференціях, що додатково відображають результати дослідження

1. Бабич В. Л. До питання про адміністративну відповідальність за порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу / В. Л. Бабич // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні : Всеукр. наук.-практ. конф. (26-27 квітня 2007 р., м. Острог) / : Інститут права та правосуддя ім. Оникія Малиновського Нац. ун-ту ,,Острозька академія” . - 2007. - С. 62-63.

2. Бабич В. Л. Деякі організаційно-правові заходи реформування системи загального військового призову у контексті удосконалення законодавства України / В. Л. Бабич // Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти : Міжнар. наук.-практ. конф., присвячена 5-річчю створення юридичного факультету Нац. аграрного університету (Київ, 17-18 листопада 2006 р.) : зб. наук. пр. / за заг. ред. : В. М. Єрмоленка та ін. - К.: Магістр - ХХІ ст., 2007. - С. 143-144.

3. Бабич В. Л. Вплив міжнародного законодавства про військовий обов'язок і службу на військові відносини в Україні / В. Л. Бабич // Теоретичні та практичні проблеми адаптації національного законодавства України до світових стандартів правового регулювання : Міжн. наук.-практ. конф. (м. Донецьк, грудень 2012 р.). - Донецьк : Донецький університет економіки та права, 2012. - С. 22-25.

4. Бабич В. Л. Механізм державної політики в сфері військового обов'язку і військової служби / В. Л. Бабич // Модернизация научных исследований: матер. ХХІ Междун. науч.-практ. конф. по философским, филологическим, юридическим, педагогическим, экономическим, психологическим, социологическим и политическим наукам (г. Горловка, 17-18 мая 2012 г.). - Горловка : ФЛ-П Пантюх Ю.Ф., 2012. - С. 111-114.

5. Бабич В. Л. Поняття, історичний розвиток та правові засади виникнення військового обов'язку і військової служби / В. Л. Бабич // Поглиблення інтеграційних процесів в сучасному світі та національне законодавство : матер. Міжнар. наук.-практ. конф., м. Львів, 1-2 червня 2012 р. :у 2-х ч. - Львів : Західноукраїнська організація ,,Центр правничих ініціатив”, 2012. - Ч. 1. - С. 20-22.

6. Бабич В. Л. Про деякі причини корупції в кримінально-виконавчій системі / В. Л. Бабич // Тенденції та пріоритети реформування правової системи в Україні : Міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 24-25 травня 2012 р. : у 2-х т. - К. : Центр правових наукових досліджень, 2012. - Т. 2. - С. 13-16.

7. Бабич В. Л. Термінологічні аспекти дослідження питань зміни клімату у сучасному міжнародному праві / В. Л. Бабич // Правове регулювання суспільних відносин: актуальні проблеми та напрями розвитку : матер. Міжнар. наук.-практ. конф., м. Запоріжжя, 30 травня 2012 р. : у 2-х ч. - Запоріжжя : Запорізька міська громадська організація ,,Істина”, 2012. - Ч. 1. - С. 28-30.

8. Бабич В. Л. Система та види захисту прав споживачів фінансових послуг при укладанні контрактів на відстані / В. Л. Бабич // Теорія і практика сучасної правотворчої та правозастосовної діяльності : матер. Міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 9-10 листопада 2012 р.: у 3-х т. - Х. : ГО ,,Асоціація аспірантів-юристів”, 2012. - Т. 1. - С. 49-51.

9. Бабич В. Л. Правовий статус органів, що здійснюють розгляд справ про порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками / В. Л. Бабич // Сутність та значення впливу законодавства на розвиток суспільних відносин : Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 18-19 травня 2012 р.) : у 2-х ч. - Одеса : ГО ,,Причорноморська фундація права”, 2012. - Ч. 1. - С. 38-40.

10. Бабич В. Л. Законодавство України про військову службу / В. Л. Бабич // Людина і закон : публічно-правовий вимір : Міжнар. наук.-практ. конф., м. Дніпропетровськ, 28-29 вересня 2013 р. - Дніпропетровськ: ГО ,,Правовий світ”, 2013. - С. 33-37.

11. Бабич В. Л. Військова служба як загальний обов'язок громадян України / В. Л. Бабич // Пріоритетні напрямки розвитку сучасної юридичної науки : Міжнар. наук.-практ. конф., (м. Харків, 5-6 жовтня 2013 р.). - Харків : ГО ,,Асоціація аспірантів-юристів”, 2013. - С. 39-42.

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Національний університет державної податкової служби України. - Ірпінь, 2014.

Дисертацію присвячено вирішенню наукового завдання щодо встановлення сутності та особливостей адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними і призовниками.