Адміністративно-правовий статус суб`єктів контрольних проваджень в діяльності нотаріусів

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Державний вищий навчальний заклад

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Міністерства освіти і науки України

12.00.07 - Адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правовий статус суб`єктів контрольних проваджень в діяльності нотаріусів

Глобінець Марина Григорівна

Запоріжжя - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті.

Науковий керівник -

кандидат юридичних наук, доцент

Басов Андрій Віталійович,

Кримський економіко-правовий інститут

Міжнародного гуманітарного університету,

доцент кафедри галузевих дисциплін;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Рябченко Олена Петрівна,

Національний університет державної податкової служби України,

професор кафедри управління, адміністративного права

і процесу та адміністративної діяльності;

кандидат юридичних наук Чорна Вікторія Григорівна,

Навчально-науковий інститут права та психології

Національної академії внутрішніх справ,

доцент кафедри адміністративного права.

Захист відбудеться «24» квітня 2013 року о «1000» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «21» березня 2013 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зміна ролі нотаріату в суспільному житті, зміна економічних умов самого суспільного життя викликають необхідність удосконалення правового регулювання нотаріальної діяльності, приведення його у відповідність до вказаних змін. Ще відносно недавно функцію нотаріату можна було характеризувати як засвідчувальну, оскільки найбільш часто вчинюваною нотаріальною дією було засвідчення вірності копій документів. На сьогоднішній день важливість виконуваних нотаріатом функцій істотно зросла.

Основну функцію нотаріату сьогодні можна охарактеризувати як превентивну в тому сенсі, що його діяльність, зокрема, щодо посвідчення правочинів, здійснення інших нотаріальних дій у досудовому порядку запобігає виникненню судових спорів і таким чином сприяє досягненню загальних завдань правосуддя. Разом із тим важливість виконуваних нотаріатом функцій обумовлює необхідність належного контролю щодо нього, зокрема, з боку держави. На сьогоднішній день законодавство передбачає декілька державних органів, що здійснюють контроль у сфері нотаріату за кількома напрямками. Це такі органи, як Міністерство юстиції України, його територіальні органи, органи державної податкової служби України, Пенсійний фонд України тощо.

Однак доводиться стверджувати, що на сьогоднішній день, попри наявність значної кількості нормативних актів відносно державного контролю щодо нотаріальної діяльності, в цій сфері існує значна кількість проблем правового регулювання. Суперечливість правового регулювання статусу Міністерства юстиції України як суб'єкта контрольних проваджень щодо нотаріату, недостатня урегульованість прав нотаріуса як підконтрольного суб'єкта в ході здійснення такого контролю, відсутність чітких критеріїв призначення представників контролюючих органів, що проводять відповідні перевірки - лише деякі із зазначених проблем.

У сучасній науці адміністративного права проблеми правового статусу суб'єктів контрольних проваджень щодо нотаріату спеціально не досліджувались, а той обсяг, в якому це питання досліджено, уявляється недостатнім. Так, у дисертаційних роботах, виконаних за останні п'ять років, загальні питання державного контролю щодо нотаріальної діяльності аналізувались опосередковано: К.І. Федорова «Адміністративно-правове регулювання приватної нотаріальної діяльності в Україні» (2008 р.), Н.В. Ільєва «Правове регулювання нотаріальної діяльності в Україні: адміністративно-правові засади» (2011 р.), Л.В. Данюк «Управління нотаріатом в Україні» (2011 р.). Безпосередньо питанням контролю за нотаріальною діяльністю була присвячена робота Н.В. Карнарук «Державний контроль за нотаріальною діяльністю в Україні» (2007 р.). У своєму дослідженні вчена, використовуючи визначені критерії, виділила види державного контролю у сфері нотаріальної діяльності. Разом із тим Н.В. Карнарук аналізувала матеріальну сторону, матеріальні відносини щодо зазначеного контролю. Процесуальна ж його сторона була залишена нею поза увагою. Л.В. Данюк у межах виконання зазначеного дослідження підготувала статтю, присвячену питанням контролю за організацією нотаріальної діяльності. Проте питання правового статусу суб'єктів контролю потребує подальшого наукового опрацювання.

Доктринальне підґрунтя проблеми визначення сутності, змісту, структури адміністративно-правового статусу суб'єктів контрольного провадження у сфері нотаріату складають дослідження, присвячені питанням державного управління, державного контролю, таких вчених, як В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, В.С. Васильєв, Н.Р. Нижник, А.О. Селіванов, М.М. Тищенко, В.В. Цвєтков та ін. Процесуальну форму адміністративно-правових відносин, її особливості та характерні риси вивчали І.П. Голосніченко, Е.Ф. Демський, В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко та ін. Також опрацьовано наукові здобутки вчених, які аналізували сутність процесуальних категорій права, а саме: В.М. Горшеньова, Н.Г.Саліщевої, М.С. Студенікіної, В.І. Туровцева, І.Б. Шахова та ін.

Таким чином, наукові напрацювання в галузі правового статусу суб'єктів контрольних проваджень щодо нотаріату або стосуються загальних питань формування і реалізації статусу, або торкаються його лише частково. Зазначене дозволяє стверджувати, що тема правового статусу суб'єктів контрольних проваджень у сфері нотаріату на сьогоднішній день досліджена недостатньо, незважаючи на наявність значної кількості проблем правового регулювання в цій сфері. Необхідність удосконалення правового регулювання питань правового статусу зазначених суб'єктів разом із недостатньою розробленістю цієї проблеми на теоретичному рівні зумовили вибір теми роботи.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках Концепції розвитку наукової діяльності в Класичному приватному університеті та комплексної науково-дослідної роботи «Актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності публічної влади в Україні» (номер державної реєстрації № 0108U008955). Дослідження має безпосереднє відношення до Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810, наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 р. №3290/5 «Про затвердження Концепції реформування органів нотаріату в Україні».

Мета та завдання дослідження. Мета роботи - на підставі аналізу наявних наукових та нормативних джерел визначити сутність адміністративно-правового статусу суб'єктів контрольних проваджень у діяльності нотаріусів, а також окреслити проблеми його нормативного визначення та практичної реалізації, сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в цій сфері і практики його застосування.

Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання:

здійснити характеристику дотримання законодавства про нотаріат як предмет контрольних проваджень та виділити напрями державного контролю за діяльністю нотаріусів, зміст яких впливає на адміністративно-правовий статус суб'єктів контрольних проваджень у сфері нотаріату;

сформулювати поняття контрольного провадження в діяльності нотаріусів, здійснити систематизацію проваджень та встановити структуру проваджень; контрольний провадження нотаріус

визначити суб'єктів контрольних проваджень;

виділити елементи структури адміністративно-правового статусу суб'єктів контрольних проваджень;

встановити особливості адміністративно-правового статусу Міністерства юстиції України як суб'єкта контрольних проваджень у діяльності нотаріусів;

охарактеризувати адміністративно-правовий статус територіальних органів Міністерства юстиції України та інших органів виконавчої влади як суб'єктів контрольних проваджень у діяльності нотаріусів;

обґрунтувати шляхи вдосконалення законодавства, яке регламентує адміністративно-правовий статус суб'єктів контрольних проваджень у діяльності нотаріусів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері державного контролю за діяльністю нотаріусів.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий статус суб'єктів контрольних проваджень в діяльності нотаріусів.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали методи і прийоми наукового пізнання, як загальнонаукові, так і спеціально-юридичні. Застосування діалектичного методу у взаємозв'язку зі структурно-логічним методом, а також методом аналізу дозволило визначити предмет державного контролю у сфері нотаріальної діяльності (щодо кваліфікаційного та загального контролю), види контрольних проваджень, правовий статус суб'єктів контрольних проваджень з урахуванням стадій останніх (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1, 3.2). За допомогою логіко-семантичного методу уточнено поняття контрольного провадження у сфері нотаріату та його суб'єкта (підрозділи 1.2, 2.1). За допомогою методу синтезу та узагальнення визначено особливості правового положення суб'єктів контрольних проваджень у сфері нотаріату в цілому та відносно окремих суб'єктів, визначено процедурні права та обов'язки нотаріуса як суб'єкта цих проваджень (розділи 2, 3). Застосування порівняльного та методу моделювання дозволило сформулювати окремі пропозиції з удосконалення чинного законодавства щодо правового статусу суб'єктів контрольних проваджень у сфері нотаріату (підрозділи 1.2, 3.1, 3.2). За допомогою формально-юридичного методу досліджувалось законодавство щодо контрольних проваджень у сфері нотаріату (розділи 1, 2).

Нормативною базою дисертації є Конституція України, чинне адміністративне законодавство, в тому числі регіональне законодавство, окремі норми, що регулюють питання державного контролю у сфері нотаріату, практика їх застосування.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали Міністерства юстиції України щодо організації та контролю нотаріальної діяльності. Були проаналізовані законопроекти, зареєстровані у Верховній Раді України, положення яких (у разі набуття статусу закону) спрямовані на вдосконалення організації нотаріальної діяльності (проекти законів «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат»: реєстр. № 1286 від 26.12.2007 р., реєстр. № 1286-1 від 23.01.2008 р., реєстр. № 1425 від 24.01.2008 р., реєстр. № 1286-2 від 31.01.2008 р., реєстр. № 1425-1 від 11.02.2008 р. та ін.).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням питань доктрини та правозастосування щодо адміністративно-правового статусу суб'єктів контрольних проваджень у діяльності нотаріусів. У результаті проведеного дослідження автором сформульовано висновки, рекомендації і пропозиції, які характеризуються науковою новизною, зокрема:

вперше:

систематизовано напрямки державного контролю за діяльністю нотаріусів, зміст яких впливає на адміністративно-правовий статус суб'єктів контрольних проваджень у сфері нотаріату, та виділено сім напрямків: 1) за відповідністю особи, яка має намір розпочати нотаріальну діяльність або стажування, вимогам, встановленим законодавством, а також контроль засвоєння стажистом програми стажування; 2) за дотриманням державним та приватним нотаріусом, працівниками нотаріального архіву під час здійснення своєї діяльності вимог законодавства щодо організації нотаріальної діяльності та діловодства, в тому числі за збереженням документів у державних нотаріальних архівах; 3) за дотриманням нотаріусами як суб'єктами первинного фінансового моніторингу вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму; 4) за виконанням нотаріусом своїх обов'язків як платника податків; 5) за виконанням нотаріусом своїх обов'язків як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 6) виявлення причин та умов, що сприяли порушенню вимог законодавства; 7) внутрішньовідомчий контроль Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а також зовнішній контроль між цими суб'єктами, що охоплює собою: а) функціонування підконтрольних органів та підрозділів у цілому, ефективність дій керівників таких органів та підрозділів стосовно нотаріату, стан виконання керівниками органів та підрозділів правил та доручень; б) допущені правопорушення, причини та умови, що їм сприяли;

обґрунтовано необхідність виокремлення серед контрольних проваджень у діяльності нотаріусів провадження щодо контролю Державною службою фінансового моніторингу України за здійсненням фінансових операцій фізичними та юридичними особами, оскільки його наявність безпосередньо впливає на здійснення нотаріусом своєї діяльності шляхом покладання на нього додаткових обов'язків як на суб'єкта первинного фінансового моніторингу (повідомлення Державної служби фінансового моніторингу України про визначені законом фінансові операції, подання відповідних документів, ведення обліку таких операцій тощо). Оскільки додаткові обов'язки покладаються на нотаріуса тільки під час безпосереднього здійснення нотаріальної діяльності, таке контрольне провадження віднесене до групи проваджень поточного контролю;

удосконалено:

положення щодо визначення поняття контрольного провадження в діяльності нотаріусів як урегульованої нормами адміністративного процесуального права сукупності дій і процедур, здійснюваних уповноваженими законом суб'єктами, спрямованих на визначення факту дотримання (чи недотримання) норм, якими встановлено правовий режим організації нотаріату та правила вчинення нотаріальних дій, а також на виправлення порушень, що перешкоджають виконанню нотаріусом обов'язків або функціонуванню системи нотаріату в цілому;

групування контрольних проваджень у діяльності нотаріусів та виділено дві їх групи: 1) провадження кваліфікаційного контролю; 2) провадження поточного контролю. У межах кожної групи виділені відповідні провадження;

положення про особливість правосуб'єктності суб'єктів контрольних проваджень у діяльності нотаріусів та доведено її залежність від характеру відносин, в яких беруть участь нотаріуси, - регулятивних чи охоронних. Від цього також залежить представництво державного органу: в регулятивних правовідносинах представником державного органу перед нотаріусом може виступати будь-яка особа, визначена законодавством, але не керівник, а в охоронних правовідносинах - тільки керівник. Регулятивний характер контрольних правовідносин обумовлений їх сутністю як упорядковуючих, спрямованих на утворення режиму правопорядку у сфері діяльності нотаріусів. Охоронні правовідносини як такі, що пов'язані із застосуванням заходів примусу, виникають на підставі юридичних фактів, встановлених внаслідок здійснення контрольних проваджень;

підхід щодо визначення правового положення суб'єкта контрольного провадження у сфері нотаріату, яке доцільно характеризувати з точки зору правосуб'єктності та правового статусу. Правосуб'єктність таких суб'єктів виражена в їх завданнях у конкретних контрольних провадженнях, а правовий статус - у виконуваних правах та обов'язках;

набули подальшого розвитку:

визначення структури контрольного провадження у сфері нотаріату; виділено такі стадії: 1) аналізу ситуації; 2) прийняття рішення; 3) оскарження рішення; 4) звернення рішення до виконання;

рекомендації щодо внесення змін до законодавства в аспекті вдосконалення адміністративно-правового статусу суб'єктів контрольних проваджень у діяльності нотаріусів, у тому числі Податкового кодексу України, законів України «Про нотаріат», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», низки підзаконних актів із розкриттям змісту кожного з них в окремих статтях, пунктах, підпунктах.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:

у законотворчій діяльності - для вдосконалення чинного законодавства, норми якого регулюють відносини у сфері контролю щодо нотаріату;

у правозастосовній діяльності: використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб'єктів контролю щодо нотаріату (акт впровадження Сімферопольського міського управління юстиції від 05.12.2012 р.);

у науково-дослідній сфері: положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення питань адміністративно-правових засад контролю щодо нотаріату;

у навчальному процесі - при викладанні дисципліни «Адміністративне право», при підготовці лекцій і навчальних посібників з означеної проблематики (акт впровадження Кримського економіко-правового інституту Міжнародного гуманітарного університету від 18.09.2012 р., акт впровадження Економіко-правового факультету Національного університету «Одеська юридична академія» у м. Сімферополь від 27.11.2012 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на 4 науково-практичних та наукових конференціях: «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (м. Сімферополь, 2009 р., 2010 р.), «Актуальні проблеми адміністративного права та адміністративної діяльності» (м. Донецьк, 2010 р.), «Актуальні проблеми національного законодавства» (м. Кіровоград, 2011 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 206 сторінок. Список використаних джерел налічує 191 найменування і займає 25 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дослідження.

Розділ 1 «Теоретико-правові основи здійснення контрольних проваджень у діяльності нотаріусів» містить два підрозділи, які присвячено характеристиці предмету контрольних проваджень у діяльності нотаріусів, обґрунтуванню поняття контрольного провадження, виділенню видів і груп проваджень та встановленню структури контрольних проваджень.

У підрозділі 1.1 «Дотримання законодавства про нотаріат як предмет контрольних проваджень» зазначено, що під час проходження процедур набуття особою статусу нотаріуса перевіряється відповідність такої особи певним встановленим законом вимогам, а тому стан відповідності особи цим вимогам є предметом державного контролю. При видачі особі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю контролюється, передусім, факт складення особою кваліфікаційного іспиту або підтвердження особою своєї кваліфікації. При цьому не перевіряється відповідність особи вимогам, передбаченим у ч. 2 ст. 3 Закону України «Про нотаріат». Відповідність особи таким вимогам перевіряється в ході процедури реєстрації нотаріальної діяльності. Контролю також підлягає питання підтвердження кваліфікації особою, приватна нотаріальна діяльність якої протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не була зареєстрована і яка не працювала нотаріусом, консультантом державної нотаріальної контори чи помічником (консультантом) приватного нотаріуса, не була посадовою особою, яка здійснює керівництво та контроль за діяльністю нотаріату. Предмет контролю в цій процедурі та в процедурі кваліфікаційного контролю щодо осіб, які складають іспит уперше, по суті, збігається, за винятком того, що в розглядуваній процедурі додатково контролюється відсутність судимості. Наступні контрольні процедури стосуються набуття правовстановлюючих документів щодо статусу нотаріуса замість пошкоджених чи втрачених. Перевірці підлягає наявність або відсутність обставин, які згідно із законодавством є відповідно підставами або перешкодами для здійснення нотаріальної діяльності. Предметом державного контролю виступає також відповідність робочого місця приватного нотаріуса встановленим вимогам. Аналіз окремих норм чинного законодавства дозволив стверджувати, що наявна невизначеність у регулюванні предмету контролю щодо нотаріальних архівів, а також за діяльністю стажиста нотаріуса. Вказано, що державному контролю у сфері нотаріату також підлягає діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму. Контролю в даному випадку піддаються не дії нотаріуса, а дії інших осіб (угоди, інші фінансові операції), що вчиняються ними за участю нотаріуса.

Виділено кілька груп суб'єктів, які дотримуються законодавства у сфері нотаріату: 1) державні та приватні нотаріуси; 2) уповноважені законом особи органів місцевого самоврядування; 3) консульські установи, дипломатичні представництва; 4) особи, передбачені в ст. 40 Закону України «Про нотаріат»; 5) стажисти нотаріуса; 6) державні нотаріальні архіви; 7) Міністерство юстиції України; 8) обласні та прирівняні до них управління юстиції.

У підрозділі 1.2 «Поняття, систематизація та структура контрольних проваджень у діяльності нотаріусів» сформульовано поняття контрольного провадження та здійснено систематизацію проваджень. Для формулювання поняття контрольного провадження в діяльності нотаріусів виділено риси провадження. В якості основного критерію виділення окремих видів контрольних проваджень обрано предмет конкретного напрямку державного контролю щодо нотаріату: 1) за дотриманням державним та приватним нотаріусом, працівниками нотаріального архіву вимог законодавства під час здійснення своєї діяльності, в тому числі за збереженням документів у державних нотаріальних архівах; 2) за дотриманням нотаріусами як суб'єктами первинного фінансового моніторингу вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму; 3) за виконанням нотаріусом своїх обов'язків як платника податків; 4) за виконанням нотаріусом своїх обов'язків як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Доведено, що діяльність у межах кожного з напрямків здійснюється у формі окремого контрольного провадження: загального, фінансового, податкового та пенсійного.

Суб'єктами провадження загального та фінансового контролю є Міністерство юстиції України та його територіальні органи, податкового контролю - органи Державної податкової служби України, пенсійного контролю - Пенсійний фонд України та його територіальні органи. Крім наведених, існує контрольне провадження, в якому наявність нотаріуса, хоча він і не є підконтрольною особою, безпосередньо впливає на здійснення нотаріусом своєї діяльності шляхом покладання на нього додаткових обов'язків - контроль, що здійснюється Державною службою фінансового моніторингу України.

За результатами аналізу чинного законодавства щодо контрольних проваджень у діяльності нотаріусів зазначено про доцільність виділення стадій проваджень на підставі підходу, запропонованого М.М. Тищенком: а) аналіз ситуації; б) прийняття рішення в справі; в) виконання (або звернення до виконання) ухваленого рішення; г) оскарження або опротестування.

Доведено доцільність виділення в межах процедур кваліфікаційного контролю процедур, які названі окремими контрольними провадженнями. У зв'язку з цим зазначено, що такий контроль носить складний характер, здійснюється шляхом вчинення значної кількості окремих контрольних проваджень. Група проваджень поточного контролю включає всі перелічені види контрольних проваджень.

Розділ 2 «Суб'єкти контрольних проваджень у діяльності нотаріусів та структура їх адміністративно-правового статусу» містить два підрозділи і присвячений визначенню суб'єктів контрольних проваджень та структури їх адміністративно-правового статусу.

У підрозділі 2.1 «Суб'єкти контрольних проваджень в діяльності нотаріусів» зазначено, що правовідносини, які виникають під час контрольних проваджень у діяльності нотаріусів, є активними, і активну роль у них відіграють контролюючі органи, на яких покладається обов'язок здійснювати контроль у сфері нотаріальної діяльності. У такому разі у вузькому сенсі суб'єктом контрольного провадження в діяльності нотаріусів визначено особу - носія прав та обов'язків щодо здійснення контролю в цій сфері, яка здатна ці права та обов'язки реалізовувати за наявності певних умов та підстав, встановлених законодавством. Учасник вказаного провадження є реально існуючою особою (фізичною чи юридичною), яка реалізує права та покладені обов'язки в контрольних процесуальних відносинах. З огляду на вказане термін «суб'єкт контрольного провадження в діяльності нотаріусів» необхідно розуміти у вузькому та широкому сенсах. Оскільки контрольні правовідносини у сфері нотаріату носять активний характер, то у вузькому сенсі суб'єктами таких проваджень слід визнати органи державної влади, на які покладено обов'язок щодо здійснення контролю відносно нотаріусів. Доведено, що категорія «суб'єкт контрольного провадження» є ширшою за змістом, ніж категорія «учасник контрольного провадження», та має узагальнюючий характер. Важливою ознакою суб'єкта контрольного провадження щодо нотаріату є наявність у нього повноважень приймати в конкретному провадженні владні рішення зобов'язуючого характеру, які впливають на діяльність підконтрольного суб'єкта та мають остаточний характер.

Як суб'єкт правовідносин, що виникають у зв'язку з контрольним провадженням, нотаріус має права та обов'язки. Аналіз та узагальнення цих прав та обов'язків дають підстави стверджувати, що вони мають процедурний характер. Їх основна функція полягає в забезпеченні, з одного боку, можливості проведення контролю щодо нотаріуса, а з іншого - непорушності прав та законних інтересів нотаріуса в ході такого контролю. Чинне законодавство визначає, окрім державних та приватних нотаріусів, також інших осіб, які мають право вчиняти нотаріальні дії або дії, що за своїми наслідками прирівнюються до нотаріальних. Ці особи визначені в ч.ч. 4-6 ст. 1 Закону України «Про нотаріат». Дотримання вимог законодавства цими особами при здійсненні такої діяльності значною мірою сприяє охороні прав фізичних та юридичних осіб. Крім того, в ряді випадків такі особи можуть посвідчувати правочини, пов'язані з фінансовими операціями, що підпадають під ознаки таких, які потребують фінансового моніторингу. Враховуючи викладене, важливою гарантією охорони прав фізичних та юридичних осіб та заходом протидії незаконному грошовому обігу постає запровадження державного контролю за діяльністю також і цих осіб. Такі особи, як учасники правовідносин, що виникають у ході контрольних проваджень, повинні мати такі ж процедурні права в цих провадженнях, як і нотаріус.

У підрозділі 2.2 «Структура адміністративно-правового статусу суб'єктів контрольних проваджень у діяльності нотаріусів» на основі здобутків вчених у сфері загальної теорії права та адміністративного права (В.Б. Авер`янов, С.С. Алексеєв, С.І. Архіпов, О.Ф. Скакун та ін.) обґрунтовано підхід щодо характеристики правового положення суб'єктів контрольних проваджень у сфері нотаріату у вузькому сенсі. При цьому для характеристики правосуб'єктності органів державної влади як контролюючих суб'єктів щодо діяльності нотаріусів доцільно застосувати підхід С.С.Алексєєва щодо єдиної конструкції правосуб'єктності, що відповідає сутності контрольних правовідносин. Правове положення суб'єктів доцільно характеризувати на основі таких його складових, як правосуб'єктність та правовий статус, що перебувають у взаємозв'язку. Враховуючи вказане, доцільно визначити правосуб'єктність фізичних та юридичних осіб у контрольних провадженнях через зміст та структуру її елементів. Крім того, при дослідженні правосуб'єктності слід визначати юридичні (фактичні) склади залежно від специфіки досліджуваних правовідносин. Зазначений науковий підхід щодо сприйняття правоздатності і дієздатності як динамічних категорій, що розглядаються у взаємозв'язку, може бути застосований до встановлення структури адміністративної правосуб'єктності суб'єктів та учасників контрольних процесуальних відносин у сфері діяльності нотаріусів. На підставі узагальнення фундаментальних положень загальної теорії права, адміністративного права зазначено, що не викликають заперечень такі елементи компетенції, як права та обов'язки (повноваження) органу державної влади. Найбільш важливим та значущим елементом компетенції є владні права, тобто права на активні дії, які є юридично значущими і якими державний орган може створювати, змінювати або припиняти суб'єктивні юридичні права та обов'язки.

Протягом здійснення контрольного провадження у сфері нотаріату зі зміною його стадій змінюється його характер, що виражається у зміні характеру правовідносин. Так, на стадіях аналізу ситуації та прийняття рішення в справі відносини між контролюючим органом та нотаріусом носять регулятивний характер. Прийняте ж рішення є підставою виникнення охоронних відносин. Таким чином, охоронні правовідносини - це лише завершення зазначених контрольних проваджень, а основна частина відносин, що виникає в контрольних провадженнях у сфері нотаріальної діяльності, є відносинами регулятивними. Виду відносин, що існують на конкретному етапі провадження, відповідають також завдання контролюючого органу на цьому етапі. Тому можна стверджувати, що характер правосуб'єктності суб'єктів контрольних проваджень щодо нотаріуса залежить від того, якими є відносини, в котрих вони беруть участь, - регулятивними чи охоронними.

Розділ 3 «Адміністративно-правовий статус окремих суб'єктів контрольних проваджень у діяльності нотаріусів» містить два підрозділи і присвячений аналізу статусу Міністерства юстиції України, інших суб'єктів контрольних проваджень.

У підрозділі 3.1 «Адміністративно-правовий статус Міністерства юстиції України як суб'єкта контрольних проваджень у діяльності нотаріусів» зазначено, що особливістю правового статусу Міністерства юстиції України як суб'єкта контрольних повноважень є наявність у нього системи територіальних органів, через які реалізується переважна доля його контрольних повноважень. Разом із тим законодавством передбачена можливість реалізації цим державним органом своїх контрольних повноважень безпосередньо. Міністерство юстиції України є суб'єктом різних видів державного контролю щодо нотаріату: 1) кваліфікаційного; 2) загального; 3) фінансового. Правовий статус Міністерства юстиції України розкривається через його функції в цих провадженнях. Встановлено, що Міністерство юстиції України в означеній сфері виконує приблизно однакові функції: 1) організаційну; 2) інформаційного обміну; 3) аналітичну; 4) прийняття рішень. Разом із тим у різних видах державного контролю різними є його предмет і, відповідно, завдання Міністерства юстиції України. На цій підставі визначено, що, незважаючи на приблизну однаковість функцій, правове положення Міністерства юстиції України в різних контрольних провадженнях є різним. Міністерство юстиції України як державний орган здійснює свої повноваження в даній сфері контролю не тільки через окремих посадових осіб, а й через свої передбачені законом підрозділи та утворення, наприклад, Комісію з питань фінансового моніторингу. У таких випадках суб'єктом відповідних контрольних проваджень виступає Міністерство юстиції України. Зазначено, що Міністерство юстиції України в означеній сфері виконує значно ширші завдання та має значно ширші повноваження, аніж викладено в Положенні про Міністерство юстиції України, затвердженому Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 395/2011. До структури Міністерства юстиції України з метою, зокрема, здійснення загального контролю за діяльністю нотаріусів входять територіальні органи, на які покладено обов'язок щодо безпосереднього здійснення такого контролю. Враховуючи викладене, а також те, що завдання Міністерства юстиції України як суб'єкта контрольних проваджень загального контролю врегульовані суперечливо, доцільним є виключити його з числа суб'єктів, які безпосередньо здійснюють такий контроль, залишивши для нього лише опосередковану можливість здійснення загального контролю через свої територіальні органи.

У підрозділі 3.2 «Територіальні органи Міністерства юстиції України та інші органи виконавчої влади як суб'єкти контрольних проваджень у діяльності нотаріусів» вказано, що при здійсненні контрольних проваджень територіальні органи Міністерства юстиції України та інші суб'єкти контрольних проваджень виконують такі функції: 1) організаційну; 2) інформаційного обміну; 3) аналітичну; 4) прийняття рішень. Разом із тим у різних контрольних провадженнях неоднаковою є правосуб'єктність зазначених органів, що визначається предметом контролю в конкретному провадженні. Так, предметом контролю в провадженнях кваліфікаційного контролю виступає, передусім, дотримання особою вимог закону, що висуваються до нотаріуса. У провадженнях загального контролю основним предметом є дотримання вимог законодавства під час здійснення нотаріальної діяльності. У провадженні податкового контролю предметом контролю є дотримання нотаріусом окремої частини законодавчих вимог - вимог щодо нього як до платника податків.

Визначено, що завдання територіальних органів Міністерства юстиції не повинні бути більш широкими, аніж завдання Міністерства юстиції України, а їх повноваження не повинні виходити за межі повноважень Міністерства юстиції України. Управління юстиції, інші державні органи у сфері контролю за діяльністю нотаріусів у випадках, передбачених законом, мають свої підрозділи або утворення. Такими підрозділами є, наприклад, Комісія з питань фінансового моніторингу при управлінні юстиції. Управління юстиції реалізують свою компетенцію як контролюючі органи через такі підрозділи або своїх посадових осіб, але суб'єктами контрольних проваджень є зазначені управління або інші державні органи.

На сьогоднішній день особливістю правового статусу Пенсійного фонду України як суб'єкта контрольних повноважень є наявність у нього системи територіальних органів, через які реалізується переважна доля його контрольних повноважень. Разом із тим законодавством передбачена можливість реалізації ним своїх контрольних повноважень безпосередньо.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні та вдосконаленні адміністративно-правового статусу суб'єктів контрольних проваджень у діяльності нотаріусів. Здобувачем сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

Встановлено, що предмет контрольних проваджень у діяльності нотаріусів складають відносини щодо організації нотаріату та дотримання суб'єктами вчинення нотаріальних дій вимог законодавства про нотаріат. Згідно із Законом України «Про нотаріат» вказане не стосується дотримання вимог законодавства щодо здійснення нотаріальних дій особами, зазначеними у ч.ч. 4-6 ст. 1 цього Закону (уповноважених посадових осіб органів місцевого самоврядування, консульських установ, дипломатичних представництв та інших).

Поняття контрольного провадження в діяльності нотаріусів сформульовано на підставі визначення рис такого провадження, а саме: 1) початок провадження в кожному випадку повинен мати підставу, встановлену законодавством; 2) має власний предмет; 3) здійснення провадження виключно на підставі закону та відповідно до закону; порушення вимог закону, допущене під час здійснення контрольного провадження, тягне за собою застосування заходів юридичної відповідальності; 4) здійснюється в межах особливої процесуальної форми, яка потребує належного адміністративно-правового регулювання; 5) суб'єкт наділений контрольними повноваженнями відповідно до закону, передоручення таких повноважень не допускається; 6) наслідком здійснення провадження є правовий акт індивідуальної дії; 7) законні та обґрунтовані рішення, прийняті під час здійснення контрольного провадження, підлягають обов'язковому виконанню адресатами приписів; 8) всі рішення, прийняті під час та внаслідок здійснення контрольного провадження щодо нотаріату, можуть бути оскаржені в судовому чи адміністративному порядку.

Виділено чотири види контрольних проваджень у діяльності нотаріусів. Встановлення цих видів контрольних проваджень ґрунтується на їх відповідності ознакам проваджень: наявності власного предмету та кінцевої мети, яка досягається незалежно від інших видів провадження; стадійності. За предметом такі провадження поділяються на провадження щодо загального, фінансового, податкового та пенсійного контролю. Додатково виділено провадження щодо контролю здійснення фінансових операцій фізичними та юридичними особами.

Доведено, що до групи проваджень щодо кваліфікаційного контролю належать такі провадження: 1) допуску особи до стажування; 2) перевірки якості пройденого стажування; 3) допуску до складання кваліфікаційного іспиту; 4) безпосереднього визначення рівня професійної підготовленості особи, що має намір займатися нотаріальною діяльністю; 5) підтвердження кваліфікації особою, що вже складала кваліфікаційний іспит, але протягом тривалого часу нотаріальна діяльність нею не здійснювалась; 6) видачі особі, що підтвердила рівень своєї кваліфікації, свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 7) сертифікації робочого місця приватного нотаріуса; 8) реєстрації приватної нотаріальної діяльності особи та видачі їй реєстраційного посвідчення. Група проваджень поточного контролю включає провадження щодо загального контролю, а також інші види контрольних проваджень у діяльності нотаріату. Серед проваджень загального контролю виділені: а) провадження безпосередньо загального контролю; б) провадження щодо сертифікації робочого місця приватного нотаріуса; в) провадження щодо зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса; г) провадження щодо припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.

Обґрунтовано розуміння суб'єктів контрольних проваджень у сфері нотаріату в широкому та вузькому сенсах, виходячи з позиції щодо активного характеру контрольних правовідносин у сфері нотаріату. У вузькому сенсі суб'єктами таких проваджень є Міністерство юстиції України та його територіальні органи, органи державної податкової служби України, Пенсійний фонд України та його територіальні органи, Державна служба фінансового моніторингу України. У широкому сенсі до зазначеного кола суб'єктів належить також нотаріус. Доведено, що категорія «суб'єкт контрольного провадження» є ширшою за змістом, ніж категорія «учасник контрольного провадження», та має узагальнюючий характер.

Виділено особливості співвідношення правового положення Міністерства юстиції України та його територіальних органів у контрольних провадженнях різних видів. У провадженні фінансового контролю територіальні органи Міністерства юстиції України виконують такі самі завдання та здійснюють такі самі функції, як і власне Міністерство юстиції України. Але в провадженні загального виду контролю їх правове положення різне. Основна відмінність полягає в тому, що, на відміну від управління юстиції, рішення Міністерства юстиції України можуть безпосередньо впливати на правовий статус особи як нотаріуса (видача або анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю). Тому в цілому контроль Міністерства юстиції України щодо осіб, які мають намір здійснювати нотаріальну діяльність, умовно названий остаточним, а контроль, що здійснюється його територіальними органами, - попереднім.

Обґрунтовано, що окрему категорію суб'єктів контрольних проваджень у діяльності нотаріусів складає Державна служба фінансового моніторингу України, оскільки її контрольна діяльність створює у нотаріуса низку додаткових до його безпосередньо професійних обов'язків.

Зазначено, що нотаріус як суб'єкт правовідносин, що виникають під час контрольних проваджень, має відповідні права та обов'язки, які, з одного боку, гарантують можливість відповідним державним органам проводити контроль, з іншого - забезпечують недоторканість прав та законних інтересів нотаріуса в ході контрольного провадження (наприклад, право вимагати від перевіряючої особи пред'явлення документа, що посвідчує її повноваження, право на оскарження дій та рішень контролюючого органу, право на роз'яснення нотаріусу його прав тощо).

Доведено, що до суб'єктів контрольних проваджень, зокрема проваджень загального та фінансового контролю, доцільно включити також осіб, передбачених ч.ч. 4-6 ст. 1 Закону України «Про нотаріат». Такі особи як учасники правовідносин, що виникають у ході зазначених контрольних проваджень, повинні мати такі самі процедурні права в цих контрольних провадженнях, як і нотаріус.

Сформульовані пропозиції щодо внесення змін до законодавства, зокрема: до Податкового кодексу України, законів України «Про нотаріат», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», що спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового статусу суб'єктів контрольних проваджень у діяльності нотаріусів (Міністерства юстиції України, управління юстиції, Пенсійного фонду України, а також нотаріуса як суб'єктів контрольних проваджень).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ

ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Глобінець М.Г. Суб'єкти контрольних проваджень в діяльності нотаріусів / М.Г. Глобінець // Кримський юридичний вісник. - 2010. - № 3 (10). - Ч. 1 - С. 46-51.

Глобінець М.Г. Поняття контрольного провадження у сфері нотаріату / М.Г. Глобінець // Право та управління. - 2011. - № 2. - С. 80-84. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/prtup/2011_2/zmist.html.

Глобінець М.Г. Структура адміністративної правосуб'єктності суб'єктів та учасників контрольних проваджень в діяльності нотаріусів / М.Г. Глобінець // Право та безпека. - 2011. - № 4 (41). - С. 46-50.

Глобінець М.Г. Про стадії і види контрольних проваджень в діяльності нотаріусів / М.Г. Глобінець // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2012. - № 2 (6). - С. 55-59.

Глобінець М.Г. Предмет державного контролю у сфері нотаріату / М.Г. Глобінець // Митна справа. - 2012. - № 4. - Ч. 2. - С. 103-108.

Глобінець М.Г. Вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування та консульських установ, дипломатичних представництв України за кордоном як предмет державного контролю у сфері нотаріату / М.Г. Глобінець // Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Сімферополь, 10 грудня 2009 р.). - Сімферополь : Кримський юридичний інститут ОДУВС, 2009. - С. 176-179.

Глобінець М.Г. Права нотаріуса як суб'єкта контрольного провадження державного контролю щодо дотримання ним вимог законодавства при здійсненні нотаріальної діяльності / М.Г. Глобінець // Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Сімферополь, 07 грудня 2010 р.) - Сімферополь : Кримський юридичний інститут ОДУВС, 2010 - С. 24-26.

Глобінець М.Г. Щодо визначення поняття адміністративно-правового статусу суб'єктів контрольних проваджень в діяльності нотаріусів / М.Г. Глобінець // Актуальні проблеми національного законодавства : зб. мат-лів всеукраїнської наук.-практ. конф., (м. Кіровоград, 15 грудня 2011 р.). - Вип. 25. - Кіровоград, 2011. - С. 31-34.

Размещено на Allbest.ru