Адміністративно-правове забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Спеціальність 12.00.07 - Адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правове забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом

Кузьмін Дмитро Володимирович

Київ - 2014

Размещено на http://www.allbest.ru//

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник:кандидат юридичних наук, доцент

ШЕСТАКОВ Сергій Володимирович,

ТОВ «Рекреаційно-будівельна компанія»,

старший юрисконсульт.

Офіційні опоненти:доктор юридичних наук, професор

КУЛІШ Анатолій Миколайович,

Сумський державний університет,

декан юридичного факультету;

кандидат юридичних наук, доцент

ДЖАГУПОВ Григорій Володимирович,

Харківський національний університет внутрішніх справ, заступник начальника факультету підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки та кримінальної міліції у справах дітей з навчально-методичної роботи.

Захист відбудеться «30» травня 2014 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 Міжрегіональної Академії управління персоналом за адресою: 03039, м Київ-39, вул. Фрометівська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у Міжнародному бібліотечно-інформаційному центрі ім. Ярослава Мудрого Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2).

Автореферат розісланий «24» квітня 2014 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Христинченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні одним із найважливіших критеріїв розвитку демократії у будь-якій державі є захищеність її громадян, яка закріплена у законодавчих нормах та має діючий механізм реалізації, що дає змогу максимально зменшити ризик настання небажаних наслідків для життя, здоров'я, честі, гідності та інших нормативно закріплених прав і законних інтересів людини. Побудова в Україні правової держави обумовлює важливість вирішення проблеми забезпечення безпеки її громадян, в тому числі у процесі здійснення пасажирських перевезень автомобільним транспортом. А враховуючи, що останній є найпоширенішим в Україні видом транспорту (автомобільний транспорт виконує майже 55 % всіх пасажирських перевезень) та, водночас, є найнебезпечнішим серед інших видів транспорту, невтішні показники травматизму, смертності, майнової шкоди та забруднення навколишнього середовища під час здійснення автомобільних пасажирських перевезень викликають особливе занепокоєння. За цих умов питання адміністративно-правового забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом набуває нового, актуальнішого значення.

Означені обставини обумовлюють розроблення та реалізацію комплексу ефективних заходів, які б дали змогу максимально використати організаційні і правові ресурси для попередження виникнення надзвичайних ситуацій під час пасажирських перевезень автомобільним транспортом та нейтралізації їх шкідливих наслідків. Ефективність заходів із забезпечення безпеки автомобільних пасажирських перевезень передбачає проведення цілеспрямованих наукових досліджень, які б забезпечили вдосконалення чинного законодавства і розробку рекомендацій для практичного застосування.

Теоретичною базою дослідження є праці провідних вітчизняних вчених-адміністративістів В.Б. Авер'янова, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.С. Куйбіди, В.І. Олефіра, О.І. Остапенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи та ін.

Окремі питання адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень розглядалися у наукових працях І.В. Булгакової, В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського, А.В. Мілашевича, В.Й. Развадовського, А.Є. Рубана, О.Б. Чорномаз, О.О. Юхна та інших науковців. Водночас слід підкреслити, що в існуючих працях питання забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом не досліджувались.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до пп. 1, 5, 7 додатку 11 до Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347; Стратегії підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 року схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 480-р.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексне вивчення, теоретичний аналіз, розкриття сутності та особливостей забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом як об'єкта адміністративно-правового регулювання, розробка конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення.

Для досягнення визначеної мети в дисертації потрібно вирішити такі задачі:

- сформулювати поняття, ознаки та зміст категорії забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом як об'єкта адміністративно-правового регулювання;

- визначити систему принципів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом;

- визначити сутність та охарактеризувати правові засади забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом;

- дослідити сучасний стан забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом та виділити перелік факторів, що впливають на стан її забезпечення;

- визначити основні напрями зменшення негативного впливу факторів (загроз) на стан забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом;

- сформулювати поняття, визначити структуру та основні ознаки адміністративно-правового механізму забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом;

- охарактеризувати систему суб'єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом та сформулювати пропозиції щодо впорядкування їх функцій та компетенції;

- визначити систему та розкрити зміст форм та методів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом;

- розробити шляхи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються під час забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. В роботі комплексно використовувалася низка загальнонаукових та спеціальних методів. Так, за допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, сформовано термінологічну базу дослідження, зокрема сформульовано такі поняття, як «забезпечення безпеки як об'єкт адміністративно-правового регулювання», «забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом», «адміністративно-правовий механізм забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом» тощо (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1). Методи класифікації, системно-структурний, системно-функціональний, застосовано для визначення системи суб'єктів та системи форм і методів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом (підрозділи 2.2-2.4). Метод моделювання використовувався для визначення перспектив та розробки пропозицій щодо вдосконалення способів та засобів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом (підрозділ 2.5). За допомогою документального аналізу та спеціально-юридичного методу з'ясовувався зміст норм законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом (підрозділи 1.3, 2.2). Статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи використовувались під час характеристики сучасного стану забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом та для визначення шляхів удосконалення державного контролю в галузі автомобільних перевезень (підрозділи 1.4, 2.5). У роботі над усіма структурними підрозділами дисертації широко використовувалися такі логічні прийоми, як аналіз і синтез, визначення і класифікація.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що воно є першим в Україні комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем адміністративно-правового забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Новими науковими результатами цього дисертаційного дослідження, що виносяться на захист, є:

вперше:

- проаналізовано статистичні показники, які характеризують сучасний стан забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом та виявлено низку факторів, що здійснюють негативний вплив на стан безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом;

- обґрунтовано, що протидія новим та вже існуючим загрозам повинна здійснюватись за трьома основними напрямами, що відповідають основним цілям забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом: попередження дорожньо-транспортного травматизму під час пасажирських перевезень автомобільним транспортом, збереження майна учасників цих перевезень та інших осіб під час їх здійснення, а також охорона навколишнього середовища під час здійснення перевезень пасажирів автомобільним транспортом;

- визначено проблеми правового регулювання статусу суб'єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом: розширення повноважень Президента України, здійснене у неконституційний спосіб; наділення ряду центральних органів виконавчої влади повноваженнями, властивими для інших органів; необґрунтоване надання контрольним і сервіснім органам статусу центральних органів виконавчої влади; відсутність чіткого розподілу повноважень між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та органами влади Автономної Республіки Крим. Сформульовано відповідні пропозиції щодо впорядкування їх функцій та компетенції;

- обґрунтовано, що системи забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом повинні бути побудовані на принципах передбачуваності типових помилок людини в користування пасажирським автомобільним транспортом. При цьому слід враховувати, що через невизначеність поведінки людини у складних умовах функціонування транспортних систем, яка спричиняє неможливість передбачення та попередження всіх аварій, при проектуванні транспортних систем більша увага має приділятись схильності людського організму до травм, а навколишнього середовища до ураження та нестабільності;

- розроблено конкретні пропозиції щодо напрямів удосконалення адміністративно-правового регулювання забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом;

удосконалено:

- систему принципів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом;

- характеристику системи суб'єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом за допомогою аналізу їх функцій та повноважень у досліджуваній сфері;

- наукові положення щодо особливостей застосування системного підходу у сфері забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, який повинен полягати у з'ясуванні та уточненні основних джерел помилок та проектних недоробок, які сприяють фатальним випадкам або аваріям з тяжкими наслідками, а також знизити їх тяжкість та наслідки; перевезення автомобільний безпека пасажирський

дістали подальшого розвитку:

- поняття, ознаки та зміст забезпечення безпеки, як об'єкта адміністративно-правового регулювання, що дало змогу сформулювати поняття забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. Воно полягає у проведенні уповноваженими суб'єктами системи заходів політичного, економічного, правового, організаційного та іншого характеру, спрямованих на захист, охорону та підтримання стабільності динамічно стійкого стану збалансованості між несприятливими впливами і діяльністю, спрямованою на забезпечення умов, які гарантують можливість досягнення цілей пасажирських перевезень автомобільним транспортом;

- характеристика правових засад забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, як складної розгалуженої системи нормативно-правових актів, за допомогою якої визначаються основи державної політики у сфері забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, врегульовуються вимоги щодо безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, форми і методи її забезпечення та правовий статус суб'єктів адміністративно-правового забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом;

- теоретичний підхід до визначення поняття та структури адміністративно-правового механізму забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, під яким необхідно розуміти сукупність способів та засобів, що реалізуються в діяльності системи уповноважених суб'єктів, з метою упорядкування правовідносин у сфері забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом;

- поняття форм та методів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. Проаналізовано зміст видів форм залежно від породжуваних ними наслідків та визначено систему методів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:

- у навчальному процесу - при підготовці підручників і навчальних посібників з курсу «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність ОВС», вони вже використовуються у ході проведення занять із зазначених дисциплін в Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 18.06.2013 р.);

- у науково-дослідних цілях - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань щодо вдосконалення адміністративної діяльності органів виконавчої влади та самоврядування щодо забезпечення безпеки;

- у правотворчій роботі - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів з питань адміністративно-правового регулювання забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом;

- у правозастосуванні - для оптимізації форм і методів діяльності суб'єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки роботи доповідалися на: міжвузівській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми національного законодавства» (м. Кіровоград, 13 жовтня 2011 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти» (м. Донецьк, 17-18 листопада 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Київ, 26-27 квітня 2012 р.). Основні результати дослідження також обговорювалися на міжкафедральних «круглих столах» і засіданнях кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні теоретичні та практичні положення і висновки, що були сформульовані у дослідженні, знайшли відображення у п'яти статтях у наукових фахових виданнях, одній з яких - у науковому виданні України, яке включено до міжнародної наукометричної бази, а також трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 246 сторінок. Список використаних джерел складається з 316 найменувань і займає 37 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, мета і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо їх апробації, публікації, структура та обсяг дисертації.

Розділ 1 «Теоретико-правові основи забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом» складається з чотирьох підрозділів, в яких визначено поняття Забезпечення безпеки як об'єкта адміністративно-правового регулювання, розкрито Сутність, особливості та систему принципів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, охарактеризовано систему правових актів, якими встановлюються правові засади забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. За допомогою аналізу сучасного стану забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом виділено перелік факторів, що впливають на стан її забезпечення, та сформульовано основні напрями зменшення негативного впливу вказаних факторів.

У підрозділі 1.1 «Забезпечення безпеки як об'єкт адміністративно-правового регулювання» на основі комплексного аналізу здійснено систематизацію поглядів, думок, ідей щодо категорій об'єкт адміністративно-правового регулювання та забезпечення безпеки. Зазначене дало змогу виробити власну позицію щодо поняття та змісту забезпечення безпеки як об'єкта адміністративно-правового регулювання. Під ним запропоновано розуміти суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення спеціально уповноваженими суб'єктами системи заходів політичного, економічного, правового, організаційного та іншого характеру під час реалізації функцій державного управління в різних сферах, спрямованих на захист, охорону та підтримання стабільності динамічно стійкого стану збалансованості між несприятливими впливами і діяльністю, спрямованою на забезпечення умов стабільного всебічного прогресу людини, суспільства і держави, які гарантуються можливістю застосування державного примусу, спори між суб'єктами яких вирішуються переважно в адміністративному порядку.

У підрозділі 1.2 «Сутність та особливості забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом» уточнено поняття та визначено особливості забезпечення безпеки з огляду на зміст та значення пасажирських автомобільних перевезень у соціально-економічній системі суспільства.

Наголошується, що саме досягнення цілей пасажирських перевезень автомобільним транспортом визначає призначення забезпечення безпеки у вказаній сфері. До таких цілей віднесено: своєчасне та якісне перевезення пасажирів та їх багажу до місця призначення, захист прав учасників пасажирських перевезень автомобільним транспортом, безпечне функціонування автомобільного транспорту під час пасажирських перевезень та охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу автомобільного транспорту.

Встановлено, що забезпечення безпеки має полягати у створенні умов для належного функціонування пасажирського автомобільного транспорту, недопущення виникнення та протидії різного роду загрозам. Під загрозами запропоновано розуміти сукупність факторів, що призводять до порушення нормального функціонування, ушкодження чи руйнування об'єктів забезпечення безпеки. Автором визначено перелік найтиповіших загроз безпеці пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Відмічається, що успішне попередження негативного впливу вказаних загроз безпеці пасажирських перевезень автомобільним транспортом можливе за умови виконання уповноваженими суб'єктами низки завдань: визначення переліку загроз безпеці пасажирських перевезень автомобільним транспортом; оцінка рівня вразливості транспортних об'єктів; розробка та реалізація національної стратегії забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом; підготовка спеціалістів у сферах пасажирських перевезень та забезпечення безпеки; запровадження дієвого контролю та нагляду; інформаційне, матеріально-технічне та науково-технічне супроводження; міжсекторальне та міжнародне співробітництво; проведення масово-просвітницьких та інформаційних кампаній.

Розкрито зміст принципів, на яких повинно ґрунтуватися здійснення забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. До останніх віднесено: принцип законності; принцип пріоритету життя, здоров'я, прав та свобод людини і громадянина; принцип гласності; принцип публічності; принцип плановості; принцип поєднання інтересів держави, особи та суспільства; принцип відповідальності держави за результати забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом; принцип міжнародної співпраці у сфері забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Обґрунтовано, що попередження та протидія негативним впливам загроз безпеці пасажирських перевезень автомобільним транспортом повинна здійснюватись за трьома напрямами: попередження дорожньо-транспортного травматизму, збереження майна учасників пасажирських перевезень та інших осіб, а також охорона навколишнього середовища.

Підрозділ 1.3 «Правові засади забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом» присвячено визначенню системи та основного змісту нормативно-правових актів, у яких закріплено зазначені засади.

Виділено три групи нормативно-правових актів, за допомогою яких регулюється забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом: нормативно-правові акти політико-правового характеру, що визначають основи державної політики у сфері забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом; нормативно-правові акти, які врегульовують вимоги щодо безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, форми і методи її забезпечення; нормативно-правові акти, що регулюють правовий статус суб'єктів адміністративно-правового забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Обґрунтовано необхідність розробки та прийняття комплексного нормативно-правового акту, присвяченого забезпеченню безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, що повинно позитивно вплинути на стан безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

У підрозділі 1.4 «Сучасний стан забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом» здійснюється аналіз кількісних показників наслідків негативного впливу загроз безпеці пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

З огляду на те, що перевезення пасажирів автомобільним транспортом здійснюються шляхом переміщення їх до місця призначення завдяки руху автотранспортних засобів дорожніми шляхами (дорожньому руху), було досліджено динаміку кількості дорожньо-транспортних пригод у 2007-2012 роках на території України. Зазначене дало змогу виявити основні тенденції зміни показників травматизму та смертності під час дорожньо-транспортних пригод та їх взаємозв'язок з комплексом заходів, направлених на забезпечення безпеки дорожнього руху у вказаний період.

Зроблено висновок про те, що одні й ті самі негативні фактори одночасно впливають на безпеку як дорожнього руху, так і пасажирських перевезень автомобільним транспортом. Автором виявлено ряд факторів, що здійснюють найсуттєвіший вплив на безпеку пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Розглядаючи питання забезпечення збереження майна під час пасажирських перевезень автомобільним транспортом, встановлено, що найчастіше шкода майну учасників пасажирських перевезень та інших осіб спричиняється внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Тому попередження дорожньо-транспортних пригод, подолання загроз, розглянутих вище, нараз зменшує ризик ушкодження майна.

Наголошено, що збереження майна під час пасажирських перевезень автомобільним транспортом має здійснюватися у трьох аспектах: збереження майна пасажирів (особистих речей та багажу); збереження майна перевізника (транспортного засобу); збереження майна інших осіб.

Третім напрямом забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом визначено охорону навколишнього середовища. Діяльність у цьому напрямі покликана мінімізувати шкоду від забруднюючих речовин у викидах автомобільного транспорту, виробленого ним шуму тощо.

Розділ 2 «Адміністративно-правовий механізм забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом» складається з п'яти підрозділів, у яких розкрито Поняття та структуру адміністративно-правового механізму, систему форм та методів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, визначено систему суб'єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом та сформульовано пропозиції щодо впорядкування їх функцій та компетенції, запропоновано шляхи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Підрозділ 2.1 «Поняття та структура адміністративно-правового механізму забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом» присвячений з'ясуванню поняття та структури адміністративно-правового механізму забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Спираючись на наукові напрацювання щодо категорій правовий механізм та механізм правового регулювання, автором запропоновано під адміністративно-правовим механізмом забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом розуміти сукупність способів та засобів, що реалізуються в діяльності системи уповноважених суб'єктів, з метою упорядкування правовідносин у сфері забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Автором зроблено висновок, що у структурі адміністративно-правового механізму забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, окрім основних елементів (правової основи та інституційного блоку), слід виділяти ще процедурно-функціональну, забезпечувальну та інформаційно-аналітичну підсистеми.

Виокремлено ознаки адміністративно-правового механізму забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом: він є проявом механізму публічного управління; існує у вигляді системи правових засобів, способів, форм, що перебувають у взаємозв'язку і взаємодії; являється динамічною частиною правової системи суспільства, яка виражається в упорядкуванні суспільних відносин у транспортній сфері щодо захисту і поновлення прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб, припинення порушень та притягнення винних осіб до адміністративної чи інших видів юридичної відповідальності під час пасажирських перевезень автомобільним транспортом; реалізується завдяки діяльності системи уповноважених суб'єктів.

У підрозділі 2.2 «Система суб'єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом та їх компетенція» на підставі аналізу функцій та компетенції суб'єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом проведено уточнення системи зазначених суб'єктів.

Відмічається, що в Україні функціонує розгалужена система суб'єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. Їх основними функціями є реалізація політичних, правових, економічних, організаційних, контрольних та інших заходів, спрямованих на попередження, протидію та ліквідацію негативних наслідків впливу загроз безпеці пасажирських перевезень автомобільним транспортом. До числа суб'єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом віднесено органи державної влади, місцевого самоврядування, інститути громадянського суспільства, суб'єктів господарювання, які наділені повноваженнями щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Під час аналізу функцій та компетенції окремих суб'єктів визначено проблеми правового регулювання їх статусу. Зокрема, обґрунтована позиція про порушення балансу повноважень центральних органів державної влади та принципу розподілу влади внаслідок посилення впливу Президента України на центральні органи виконавчої влади, що може впливати на ефективність функціонування системи суб'єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Встановлено, що деякі центральні органи виконавчої влади наділені невластивими для них повноваженнями у сфері забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. Звернено увагу на те, що окремим контрольним і сервіснім органам у досліджуваній сфері необґрунтовано надано статус центральних органів виконавчої влади.

Наголошено, що, закріпивши повноваження у сфері забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом за органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, законодавець не розподілив їх між зазначеними групами органів публічної влади, що негативно відбивається на результативності зазначеної діяльності.

За результатами дослідження системи суб'єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом сформульовано рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання їх статусу.

У підрозділі 2.3 «Форми забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом» на основі загальноприйнятих підходів до розуміння категорії «форма діяльності» уточнено розуміння форм забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Спираючись на особливості адміністративно-правового забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом та загальноприйняту класифікацію форм управлінської діяльності, автором розкрито зміст форм забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. Форми забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом залежно від породжуваних ними наслідків традиційно поділено на правові й неправові. До правових форм забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом віднесено: прийняття правових актів (нормативних та індивідуальних), укладення договорів і здійснення інших юридично значимих дій. До неправових - організаційні дії і матеріально-технічні операції.

Особлива увага приділена класифікації організаційних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. Автором запропоновано виділяти чотири групи зазначених заходів: 1) які проводяться з метою попередження надзвичайних ситуацій під час пасажирських перевезень автомобільним транспортом; 2) спрямовані на ліквідацію надзвичайних ситуацій під час пасажирських перевезень автомобільним транспортом; 3) заходи відновлювального характеру, що здійснюються за наслідками надзвичайних ситуацій під час пасажирських перевезень автомобільним транспортом; 4) інші, безпосередньо не пов'язані з надзвичайними ситуаціями на пасажирському автотранспорті.

У підрозділі 2.4 «Методи забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом» здійснено теоретико-правовий аналіз застосування методів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом в Україні.

Під методами забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом запропоновано розуміти сукупність різноманітних способів, прийомів та засобів здійснення безпосереднього й цілеспрямованого впливу суб'єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень на загрози, що можуть виникати у зв'язку зі здійсненням вказаних перевезень.

Враховуючи специфічні особливості забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом як об'єкта адміністративно-правового регулювання, методи забезпечення запропоновано поділяти на адміністративні та економічні, контроль та нагляд, переконання та примус. У межах параграфа розкрито зміст кожного з видів методів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом у взаємозв'язку з іншими методами.

Аналізуючи ефективність методу контролю, автором схвально оцінюється запровадження тахографів на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км. Зроблено висновок, що найбільшого ефекту від застосування тахометрів можна досягти тільки із застосуванням засобів поточного контролю за параметрами руху пасажирського транспорту, що ґрунтуються на технологіях бездротової передачі інформації (як-от GPS, GSM тощо), що передбачають передачу даних до єдиного «центру організації руху транспорту». В результаті може бути забезпечений повністю автоматизований контроль за режимом роботи та відпочинку водіїв, швидкістю руху автотранспорту, за допомогою певних програмних засобів можна зробити, відповідно, автоматичним реагування на відхилення від нормальних умов роботи системи в режимі реального часу.

У підрозділі 2.5 «Напрями удосконалення адміністративно-правового забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом в Україні» на основі попередніх висновків пропонується ряд перспективних напрямів удосконалення підходів до правового регулювання, форм та методів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом в Україні.

Акцентується увага на тому, що забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом може розглядатись як складова ширшого комплексу профілактичних заходів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, або ж - суспільних відносин з охорони життя і здоров'я населення, власності, навколишнього природного середовища. Йому притаманні недоліки загальніших систем. Основною причиною безуспішних намагань реформувати та удосконалити систему забезпечення безпеки дорожнього руху є невірне розуміння проблеми, що тягне за собою помилковий вибір засобів її вирішення. При цьому наголошується, що передумовою для подальшого вжиття конкретних заходів щодо удосконалення системи забезпечення безпеки пасажирських перевезень має бути переосмислення уявлень про причини та механізми виникнення шкоди, яка може спричинятись під час здійснення автомобільних пасажирських перевезень, про ефективні заходи профілактики та протидії таким факторам.

Наголошується на необхідності переосмислення традиційного погляду на безпеку дорожнього руху, при якому відповідальність за аварії на дорогах покладається на окремих учасників дорожнього руху. Повинні враховуватись побічні впливи, як-от проектування та трасування доріг, характер транспортного засобу, правила дорожнього руху та способи забезпечення їх дотримання, адже вони в значному ступені впливають на людську поведінку.

Проаналізовано особливості застосування системного підходу у сфері дорожньої безпеки з використанням так званої матриці Хеддона, в якій дорожній транспорт представляється в якості взаємодії трьох факторів: людини, транспортного засобу та інфраструктури, що відбувається в трьох фазах: передаварійній, аварійній та поставарійній, який дає змогу з'ясувати та уточнити основні джерела помилок та проектних недоробок, які сприяють фатальним або аваріям з тяжкими наслідками, а також знизити їх тяжкість та наслідки. Автором висловлена пропозиція щодо доцільності в рамках системного підходу (для досягнення мети покращення стану забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом) побудови аналогів матриці Хеддона для кожної з груп ризиків (потенційних причин шкоди, що охоплюються певним типом надзвичайних пригод, аварій тощо). Зазначену матрицю запропоновано розширити для врахування всіх можливих факторів (причини, умови, наслідки) не тільки щодо людини, а й навколишнього природного середовища, власності тощо.

Встановлено, що використання системного підходу в забезпеченні безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом повинно передбачати: 1) визначення окремого відповідального державного органу, що матиме повноваження і бюджет для планування та здійснення своїх програм; 2) використання можливостей неурядових інституцій; 3) проведення неупереджених наукових досліджень та розробок з питань безпеки; 4) розділення відповідальності із виробниками та автомобільними перевізниками; 5) створення систем збору достовірної інформації про характер та обсяги наслідків, які можуть мати місце під час організації та здійснення пасажирських перевезень автотранспортом.

Досліджено механізм виникнення небезпеки під час функціонування пасажирського автомобільного транспорту. Встановлено, що ризик її виникнення є функцію чотирьох складових: перша - ступінь користування пасажирським автотранспортом в межах транспортної системи; друга - вірогідність аварій (та інших небезпек) під час роботи пасажирського автотранспорту; третя - обумовлена такими небезпеками вірогідність спричинення шкоди; четверта складова - це наслідки спричиненої шкоди. З метою зменшення впливу зазначених ризиків автором запропоновано низку конкретних заходів правового та організаційно-технічного характеру.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного аналізу наукових праць фахівців адміністративного права та теорії управління, наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - щодо визначення поняття та змісту адміністративно-правового забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, розробки конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення. Автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Сформульовано поняття та ознаки забезпечення безпеки як об'єкта адміністративно-правового регулювання, що дало змогу уточнити зміст зазначеної правової категорії в контексті здійснення пасажирських перевезень автомобільним транспортом. Під забезпеченням безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом пропонується розуміти проведення уповноваженими суб'єктами системи заходів політичного, економічного, правового, організаційного та іншого характеру, спрямованих на захист, охорону та підтримання стабільності динамічно стійкого стану збалансованості між несприятливими впливами і діяльністю, спрямованою на забезпечення умов, які гарантують можливість досягнення цілей пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

2. Визначено систему та розкрито зміст принципів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, до якої віднесено: принцип законності; принцип пріоритету життя, здоров'я, прав та свобод людини і громадянина; принцип гласності; принцип публічності; принцип плановості; принцип поєднання інтересів держави, особи та суспільства; принцип відповідальності держави за результати забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом; принцип міжнародної співпраці у сфері забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

3. Обґрунтовано, що під правовими засадами забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом необхідно розуміти складну розгалужену систему нормативно-правових актів, які містять правові норми, що регулюють суспільні відносини в досліджуваній сфері. Вони можуть бути розділені за трьома умовними групами, залежно від предмета регулювання: нормативно-правові акти політико-правового характеру, що визначають основи державної політики у сфері забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом (Конституція України, Державні програми та стратегії розвитку тощо); нормативно-правові акти, які врегульовують вимоги щодо безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом та форми і методи її забезпечення та нормативно-правові акти, що регулюють правовий статус суб'єктів адміністративно-правового забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Зроблено висновок про те, що протидія новим та вже існуючим загрозам повинна здійснюватись за трьома основними напрямами, які відповідають основним цілям забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом: попередження дорожньо-транспортного травматизму під час пасажирських перевезень автомобільним транспортом, збереження майна учасників цих перевезень та інших осіб під час їх здійснення, а також охорона навколишнього середовища під час здійснення перевезень пасажирів автомобільним транспортом.

4. Проаналізувавши динаміку дорожньо-транспортних пригод за 2007-2012 роки, виявлено певну залежність від низки заходів, які було вжито у 2007-2011 роках з метою зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод взагалі та дорожньо-транспортних пригод з потерпілими зокрема. Встановлено, що негативна тенденція щорічного зменшення різниці дорожньо-транспортних пригод з потерпілими порівняно з попереднім роком має місце у зв'язку зі зниженням ефективності зазначеного комплексу заходів.

5. Визначено перелік факторів, які чинять негативний вплив на стан безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. До них віднесено: небезпечність пасажирських перевезень, які здійснюються саме автомобільним транспортом порівняно з іншими; незадовільний стан автомобільних доріг та технічний стан автомобільних засобів; невідповідність конструкції автотранспортного засобу певним технічним вимогам та стандартам; перевищення встановленого обмеження швидкості; управління автотранспортом під впливом алкоголю; використання мобільних телефонів під час управління автотранспортом; здійснення пасажирських перевезень за допомогою легкових автомобілів таксі без ліцензії; низька кваліфікація водіїв автомобілів-таксі; виснаженість водіїв; недостатній рівень організації медичної допомоги потерпілим внаслідок ДТП; забруднення автомобільним транспортом навколишнього середовища.

6. Визначено поняття та ознаки адміністративно-правового механізму забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, під яким необхідно розуміти сукупність способів та засобів, що реалізуються в діяльності системи уповноважених суб'єктів з метою упорядкування правовідносин у сфері забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. В якості елементів даного механізму виступають нормативно-правова, інституційно-організаційна, процедурно-функціональна, забезпечувальна та інформаційно-аналітична підсистеми.

7. Проаналізовано функції та компетенцію суб'єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, що дало змогу виокремити такі проблеми правового регулювання їх статусу: розширення повноважень Президента України, здійснене у неконституційний спосіб; наділення ряду центральних органів виконавчої влади повноваженнями, властивими для інших органів; необґрунтоване надання контрольним і сервіснім органам статусу центральних органів виконавчої влади; відсутність чіткого розподілу повноважень між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та органами влади Автономної Республіки Крим. Також сформульовані конкретні пропозиції щодо вирішення виявлених проблем.

Виявлено передумови низької результативності системи заходів, спрямованих на забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. По-перше, категорія «безпека пасажирських перевезень автомобільним транспортом» традиційно відносилась до сфери транспортної галузі, що, як показано в дослідженні, не відповідає дійсності. По-друге, реформи, що проводилися в останні роки, ґрунтувалися на тому самому принциповому підході, мали безсистемний характер та стосувались лише окремих суб'єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. І нарешті, по-третє, перерозподіл функцій із забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом обмежувався центральним органом виконавчої влади, що відповідає за державну політику у сфері транспорту.

Обґрунтовано, що з метою вдосконалення системи суб'єктів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом необхідно визначити відповідальні за забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом державні органи, які будуть наділені відповідними повноваженнями і коштами для планування та здійснення своєї діяльності. В свою чергу, зазначена діяльність повинна реалізовуватися за трьома напрямами, які відповідають трьом групам цінностей (життя та здоров'я пасажирів, майно та навколишнє середовище).

8. Уточнено розуміння поняття форм та методів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. Проаналізовано зміст видів форм забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом залежно від породжуваних ними наслідків. Встановлено, що сукупність методів забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом залежить від виду суб'єкта забезпечення. Можливість застосування тих або інших методів залежить від правового положення останніх і визначається для кожного суб'єкта характером компетенції.

9. Встановлено, що безпека пасажирських перевезень автомобільним транспортом є багатосекторним питанням та всі сектори повинні брати повну участь у плані відповідальності, конкретних заходів та роботи з попередження шкоди. Такими сферами відповідальності виступають: життя та здоров'я людей (травматизм), власність та навколишнє природне середовище. Запропоновано модель формування функцій забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом для всіх сфер відповідальності на прикладі сектора охорони здоров'я в контексті попередження травматизму.

Обґрунтовані принципові підходи до побудови систем забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, які включають: передбачуваність типових помилок людини в користуванні пасажирським автомобільним транспортом; недопущення спричинення смерті, серйозних травм та тяжких наслідків внаслідок людської помилки; приділення при проектуванні транспортних систем основної уваги схильності людського організму травмам, а навколишнього середовища до ураження та нестабільності.

Визнано перспективність запозичення перевірених технологій з країн, в яких досягнуто значних успіхів у забезпеченні дорожньої безпеки в цілому та безпеки пасажирських перевезень зокрема. При цьому має бути враховано, що технології та набори заходів не можуть бути автоматично, без адаптації, реалізовані в українських реаліях. Запозичення вимагає проведення досліджень власних систем дорожнього руху та визначення того, які з відомих технологій можуть бути придатними, а які, можливо, вимагатимуть адаптації. Крім того, певні специфічні національні умови дорожнього руху, можливо, потребуватимуть розробки нових технологій.

Доведено виняткову ефективність застосування системного підходу в сфері забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом, який полягає у з'ясуванні та уточненні основних джерел помилок та проектних недоробок, які сприяють фатальним випадкам або аваріям з тяжкими наслідками.

Обґрунтовано доцільність використання програмно-цільового підходу в процесі забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом в Україні. Передумовою для постановки завдань мають стати достовірні вихідні дані про характер та обсяги наслідків, які можуть мати місце під час організації та здійснення пасажирських перевезень автотранспортом (рівня смертності, травматизму, спричинення матеріальної шкоди, забрудненості навколишнього природного середовища), а для цього має бути запроваджена система нагляду за вказаними показниками або інший засіб забезпечення достатньо повної та точної інформації про них. При цьому уявляється, що показником ефективності таких програм має стати наявність сталої тенденції падіння рівня смертності, травматизму, спричинення матеріальної шкоди, забрудненості навколишнього природного середовища тощо.

Рекомендовано конкретні заходи, спрямовані на зниження ризику та вірогідності виникнення аварій, заподіяння шкоди та зменшення тяжкості шкоди в разі її спричинення: зменшення інтенсивності дорожнього руху (шляхом зменшення кількості транспорту, використання моделей компактної забудови територій, обмеження зайвих поїздок, сприяння використанню громадського транспорту); створення безпечних маршрутів для уразливих учасників дорожнього руху; заміщення автомобільного пасажирського транспорту більш безпечним рейковим (залізниця, метро, трамвай); проектування системи доріг з урахуванням їх ієрархії та функцій; заборону використання для регулярних пасажирських перевезень автобусів віком понад 8-10 років; систематичні перевірки їх на предмет перевантаженості та справності автобусів; прийняття законодавства, яке б забезпечувало вдосконалення конструкції передньої частини автобусів для забезпечення безпеки уразливих учасників дорожнього руху, та безпечної конструкції кузова для пасажирів; додаткове покриття дорожнього полотна матеріалом, що протидіє заносу; поліпшення освітленості; обладнання «острівків безпеки» для пішоходів; додаткове встановлення знаків і нанесення дорожньої розмітки; запровадження перехресть з круговим рухом та створення додаткових пішохідних переходів.

Сформульовано пропозиції щодо нормативно-правового врегулювання проблемних питань щодо забезпечення відновлення пошкодженого (знищеного) внаслідок надзвичайних ситуацій під час пасажирських перевезень майна та зменшення забруднення навколишнього середовища, пов'язаного з використанням пасажирського автомобільного транспорту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кузьмін Д. В. Адміністративно-правовий механізм забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом / Д. В. Кузьмін // Вісник ХНУВС. - 2011. - № 4 (55). - С. 255-263.

2. Кузьмін Д. В. Поняття безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом / Д. В. Кузьмін // Південноукраїнський правничий часопис. - 2011. - № 2. - С. 163-166.

3. Кузьмін Д. В. Форми та методи механізму забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом / Д. В. Кузьмін // Підприємництво, господарство і право. - 2012. - № 3 (195). - С. 80-83.

4. Кузьмін Д. В. Сучасний стан забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом в Україні / Д. В. Кузьмін // Європейські перспективи. - 2013. - № 2. - С. 37-43.