Організаційно-правові засади здійснення державного контролю у сфері охорони об’єктів права інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-правові засади здійснення державного контролю у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

державний контроль інтелектуальний власність

Актуальність теми. У сучасному світі питання охорони інтелектуальної власності є одним із найактуальніших. Воно охоплює майже всі сфери життя суспільства - політичну, економічну, науково-технічну та духовну. Вирішення низки нагальних проблем вимагає стратегічних комплексних підходів щодо правової охорони об'єктів інтелектуальної власності, а тому роль держави в захисті прав власників об'єктів права інтелектуальної власності за умов поглиблення ринкових перетворень зростає.

Державне регулювання господарської діяльності свідчить, що публічний інтерес у сфері інтелектуальної власності реалізується через практичну діяльність органів публічної влади. Водночас сучасні ринкові відносини визначають важливість здійснення перетворень у сфері публічного управління інтелектуальної власності, незмінною складовою якого є державний контроль. Саме контроль і є механізмом впровадження державної політики в охороні об'єктів інтелектуальної власності, випробування чинних законів та засобом виявлення і виправлення помилок, що заважають досягненню управлінських цілей. Відсутність координації дій органів виконавчої влади призводить до негативних процесів у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності. Створити дієвий механізм державного контролю у сфері інтелектуальної власності можливо шляхом удосконалення законодавства та налагодження постійної взаємодії всіх інституційних органів публічної влади в зазначеній сфері.

Дисертаційне дослідження організаційно-правових засад здійснення державного контролю сприятиме не лише вдосконаленню адміністративного законодавства України, виявленню негативних явищ у сфері правової охорони об'єктів права інтелектуальної власності, але й вжиттю невідкладних заходів з боку контролюючих органів виконавчої влади в разі виявлення порушень майнових та немайнових прав суб'єктів права інтелектуальної власності на належні їм об'єкти такого права.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, І.В. Арістової, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, В.Л. Грохольського, В.К. Гіжевського, А.Т. Комзюка, В. І. Курила, В. А. Ліпкана, Д.М. Лук'янця, О.А. Підопригори, О.П. Орлюк, О.П. Світличного, О.Д. Святоцького, С.В. Слюсаренка, А.О. Собакаря, Ю.С. Шемшученка та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» від 27 червня 2007 р., Програми розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні на 2009-2014 роки, затвердженої рішенням Колегії Державного департаменту інтелектуальної власності ( протокол № 14 від 14 грудня 2009 р.), у межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне наукове вивчення й аналіз правових засад, теорії та практики здійснення державного контролю у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності, розроблення пропозицій і рекомендацій щодо поліпшення форм і методів державного контролю та впровадження наукових здобутків у практику діяльності контролюючих органів.

Досягнення мети забезпечили постановка і виконання таких задач:

- проаналізувати правову політику держави у сфері інтелектуальної власності та охарактеризувати її вплив на стан охорони інтелектуальної власності;

- з'ясувати сутність та правову природу державного контролю та на цій підставі визначити шляхи вдосконалення організаційно-правових засад державного контролю у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності;

- проаналізувати та вдосконалити систему принципів управлінської діяльності у сфері охорони інтелектуальної власності;

- з метою дослідження ролі адміністративного права в правовому регулюванні інтелектуальної власності дослідити мету, завдання та загальні методи діяльності органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль;

- з'ясувати місце та роль органів виконавчої влади при здійсненні державного контролю, охарактеризувати їх вплив на стан охорони інтелектуальної власності та внести пропозиції удосконалення їх діяльності;

- провести аналіз діяльності державного інспектора з питань інтелектуальної власності при здійсненні державного контролю та визначити шляхи вдосконалення його діяльності;

- розкрити особливості впливу використання адміністративно-запобіжних заходів на стан охорони інтелектуальної власності;

- з'ясувати місце й роль заходів адміністративного припинення та адміністративної відповідальності на стан охорони об'єктів права інтелектуальної власності.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають під час здійснення державного контролю у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності.

Предметом дисертаційного дослідження виступають організаційно-правові засади здійснення вповноваженими органами виконавчої влади державного контролю у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.

За допомогою діалектичного методу досліджується розвиток державного контролю у сфері інтелектуальної власності у взаємозв'язку з іншими функціями державного управління (розділи 1, 2, 3).

Формально-юридичний метод використовувався для проведення аналізу змісту законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення державного контролю (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2, 2.3). Структурно-функціональний метод застосовувався у процесі дослідження системи та повноважень органів виконавчої влади у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності як суб'єктів державного контролю (підрозділи 1.2, 2.3). Для аналізу адміністративно-правового статусу контролюючих органів та дослідження теоретичних положень здійснення державного контролю у сфері інтелектуальної власності використовувалися методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.1, 2.3, 3.1).

За допомогою порівняльно-правового методу аналізувалося законодавство різних країн щодо правового регулювання державного контролю у сфері інтелектуальної власності (підрозділи 1.1, 2.3). Метод аналогії застосовувався при дослідженні загальних рис державного контролю та контролю у сфері інтелектуальної власності (підрозділи 1.2, 2.1). За допомогою статистичного методу і методу документального аналізу досліджено стан охорони об'єктів права інтелектуальної власності та найбільш поширені адміністративні правопорушення (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3).

Методи класифікації, групування та структурно-логічний застосовувалися для виділення окремих видів повноважень органів виконавчої влади як складових її адміністративно-правового статусу та заходів адміністративного примусу, що використовуються уповноваженими органами з метою охорони об'єктів права інтелектуальної власності (підрозділ 3.1, 3.2). Наведені та інші методи допомогли дати оцінку сучасному стану державного контролю у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності, виявити недоліки правового регулювання та сформувати науково-правові пропозиції щодо їх усунення.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що на основі аналізу широкого спектра законодавчих джерел та наукової юридичної літератури, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правничої науки визначено адміністративно-правові засади державного контролю у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності в Україні.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових концептуальних наукових положень, висновків і рекомендацій, запропонованих особисто здобувачем, які виносяться на захист:

вперше:

- обґрунтовано тезу про необхідність у нормах Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», що містять інформацію, віднесену до державної таємниці, розмежувати правову регламентацію державного контролю щодо охорони об'єктів права інтелектуальної власності, з цією метою пропонуємо доповнити пункт 3 статті 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» таким змістом: «Якщо винахід (корисну модель) віднесено до державної таємниці, повноваження Установи та інших органів виконавчої влади в частині здійснення державного контролю регламентуються Законом України «Про державну таємницю»;

- доведено, що у разі реєстрації об'єктів права інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей), у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю України, здійснення державного контролю щодо таких об'єктів має свою специфіку, що відмежовує такий контроль від інших видів державного контролю;

- доведено, що для усунення суперечностей у правозастосовній діяльності державного інспектора з питань інтелектуальної власності необхідно внести зміни до ст. 14 «Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 674 таким змістом: «Планова перевірка проводиться не частіше одного разу на рік з попереднім (за п'ять днів) повідомленням про це суб'єкта господарської діяльності»;

- запропоновано принцип добросовісності, який полягає у добросовісності особи (заявника) мати добросовісні наміри щодо реєстрації об'єкта права інтелектуальної власності, а саме: у разі якщо особа протягом встановленого законодавцем строку без поважних причин не використовує зареєстрований ним об'єкт права інтелектуальної власності, інша особа має право на добросовісність реєстрації та використання такого об'єкта за таким же принципом;

удосконалено:

- класифікацію адміністративно-запобіжних заходів у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності, до якої віднесено: здійснення в установленому порядку експертизи об'єктів права інтелектуальної власності; ліцензування; аналіз стану дотримання суб'єктами господарювання всіх форм власності вимог законодавства; видачу документів для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України; здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням суб'єктами господарювання всіх форм власності вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності; видачу суб'єктам господарювання обов'язкових для виконання розпоряджень (приписів) щодо усунення порушень законодавства у сфері інтелектуальної власності, виявлених під час проведення перевірок діяльності зазначених суб'єктів; внесення подання про усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень у сфері інтелектуальної власності;

– теоретичне визначення поняття «адміністративно-запобіжних заходів у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності», під якими слід розуміти комплекс установлених державою заходів організаційно-правового характеру та іншого впливу, які застосовуються органами державної влади (їх посадовими особами) до суб'єктів правопорушень з метою запобігання та виявлення порушень об'єктів права інтелектуальної власності;

дістало подальшого розвитку:

– положення про те, що державні інспектори з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності України, здійснюючи постійний контроль у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності, співпрацюють із правоохоронними органами, а насамперед - разом із органами МВС України та Службою безпеки України вдосконалюють контрольну діяльність у зазначеній галузі. Співпраця цих служб у правозастосовній практиці надає можливість боротися з контрафактною продукцією на ринку України та здійснювати більш дієво захист майнових та немайнових прав суб'єктів права інтелектуальної власності на належні їм об'єкти такого права;

– погляди на мету та завдання адміністративної діяльності органів виконавчої влади, що тісно пов'язані зі ступенем та обсягами їх правової регламентації і вказують на зміст і спрямованість функціонування всієї системи органів виконавчої влади, які покликані забезпечити належну охорону та захист об'єктів права інтелектуальної власності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані в нормотворчій і правозастосовній діяльності, спрямованій на вдосконалення державного контролю у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності.

Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані:

– у науково-дослідній діяльності - для подальших наукових досліджень теоретичних проблем здійснення державного контролю у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності;

– у нормотворчій діяльності - при вдосконаленні чинного законодавства України, яким регулюються відносини у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності;

– у правозастосовній діяльності - для вдосконалення організації роботи Урядового уповноваженого з питань співробітництва з РФ, країнами - учасниками СНД, ЄврАзЕС та іншими регіональними об'єднаннями (акт впровадження № 4503-05 / 14 від 22.01.2014 року);

– у навчальному процесі - матеріали роботи використано для розробки навчально-методичних комплексів, навчальних програм з курсу права інтелектуальної власності та адміністративного права, а також підготовки лекцій із зазначених дисциплін (акт впровадження від 17.01.2014 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням, сформульовані у ній положення та висновки обґрунтовано на основі власних досліджень автора.

Апробація результатів дослідження. Основні ідеї, положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на: Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та студентів «Забезпечення прав людини в міжнародному та національному судочинстві» (Київ, 2012 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства» (Київ, 2013 р.); «Біоресурси планети і біобезпека навколишнього середовища: проблеми і перспективи» (Київ, 2013 р.); Науковій конференції «Ключові аспекти наукової діяльності» (Пшемишль, Польща, 2014 р.).

Публікації. Основні результати дисертації відображено в п'яти статтях, що вийшли у фахових виданнях, одна стаття опублікована в науковому зарубіжному виданні у співавторстві, та у чотирьох тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації зумовлені предметом і метою дослідження та складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 201 сторінку. Список використаних джерел включає 210 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1 «Теоретичні та правові засади державного регулювання у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Правова політика держави у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності» акцентується увага на тому, що особливе місце в охоронному процесі об'єктів права інтелектуальної власності посідає правова політика держави, оскільки саме на нормативно-правовому рівні держава регулює цей процес та встановлює правила поведінки особи. Правова охорона у сфері інтелектуальної власності здійснюється шляхом встановлення законодавчих та інших нормативно-правових актів, які мають безпосередній вплив на стан правової охорони інтелектуальної власності.

Завданнями правової політики держави в зазначеній сфері визначено інституційну розбудову та посилення ефективності державного управління у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності, яка включає в себе організаційно-правові, карні, виховні та інші заходи.

Сучасний стан правової політики держави у сфері державного контролю об'єктів права інтелектуальної власності характеризується такими властивостями: держава є одним із головних суб'єктів здійснення контрольної функції; визначені державою органи виконавчої влади наділені реальними повноваженнями контрольної діяльності; державний контроль є особливим видом діяльності держави, що здійснюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, їх посадовими особами і спрямований на забезпечення законності та дисципліни; полягає у спостереженні та перевірці стану охорони об'єктів права інтелектуальної власності відповідно до визначених завдань, а також у попередженні та усуненні можливих помилок і неправомірних дій.

Підрозділ 1.2 «Загальна характеристика державного контролю у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності» присвячений розкриттю загальної характеристики державного контролю у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності. Наголошується, що з розвитком ринкових відносин, державне регулювання сфери охорони об'єктів інтелектуальної власності залишається об'єктивною необхідністю. Особливість державного контролю у сфері інтелектуальної власності полягає в тому, що контроль у цій сфері має свою специфіку, пов'язану з багатофункціональністю його об'єктів, особливостями кожного з його видів. Державний контроль у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності є своєрідним видом нагляду.

Сутність державного контролю у сфері інтелектуальної власності полягає в: забезпеченні неухильного виконання суб'єктами господарювання встановлених вимог законодавства; виявленні негативних наслідків від здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання та іншими підконтрольними об'єктами; оперативному втручанні в діяльність суб'єктів господарювання та інших підконтрольних об'єктів у разі отримання інформації про порушення ними законодавства з інтелектуальної власності; виявленні причин та умов, що сприяли порушенням правових норм, стандартів, нормативів, установлених у сфері охорони інтелектуальної власності; отриманні об'єктивної та достовірної інформації про стан функціонування підконтрольних об'єктів інтелектуальної власності; здійсненні профілактичних заходів щодо запобігання та усунення виявлених порушень; застосуванні адміністративно-правових заходів до суб'єктів господарювання в разі порушення ними законодавства у сфері інтелектуальної власності; а за умови виявлення ознак адміністративного правопорушення - в складанні протоколу про адміністративне правопорушення та передаванні його на розгляд до суду.

У підрозділі 1.3 «Поняття та принципи інституту державного контролю у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності» досліджуються загальноприйняті поняття та принципи.

Державний контроль може бути ефективним, якщо він створюється та функціонує на основі певних принципів, проте для побудови принципів контролю в інституті охорони об'єктів інтелектуальної власності мають висуватися вимоги, які повинні бути: засновані на об'єктивних законах розвитку суспільства, а також спеціальних законах, які регулюють відносини у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності; відповідати основним завданням, які стоять перед власниками об'єктів права інтелектуальної власності та органами виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у цій сфері; закріплені у законах, які регулюють діяльність органів виконавчої влади при здійсненні державного контролю; відповідати суспільним інтересам, принципам гуманізму та моралі; відповідати принципу державної реєстрації об'єкта права інтелектуальної власності.

Важливе значення в охоронній діяльності об'єктів права інтелектуальної власності повинен відігравати запропонований принцип добросовісності, який полягає у добросовісності особи (заявника), що має на меті зареєструвати об'єкт права інтелектуальної власності у відповідній установі держави. Особа, яка бажає зареєструвати такий об'єкт, повинна мати добросовісні наміри щодо його використання. Наприклад, особа, яка бажає зареєструвати торговельну марку, не повинна здійснювати таку реєстрацію з метою введення в оману споживачів тощо, водночас за умови реєстрації торговельної марки така особа повинна здійснювати підприємницьку діяльність. Якщо особа протягом встановленого законодавцем строку без поважних причин не використовує торговельну марку, інша особа має право на добросовісність її реєстрації і використання за тим самим принципом.

Розділ 2 «Державний контроль у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності як інститут адміністративного права» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Мета, завдання та загальні методи адміністративно-правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності» наголошується, що за сучасних умов інноваційного розвитку економіки значно зростає роль державного управління загалом і державного управління сферою інтелектуальної власності зокрема. Ця діяльність обумовлена множинністю та різноспрямованістю мети (цілей) та завдань держави, з якою вона здійснюється. Мета та основні завдання такої діяльності розкриваються в нормативних актах, відповідно до яких повинен бути досягнутий кінцевий результат. У досягненні поставленої мети та виконанні завдання держави складається повсякденна діяльність органів виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності.

Головною метою адміністративної діяльності органів виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності є реалізація покладених на них завдань і функцій держави, які полягають в охороні та захисті прав суб'єктів права інтелектуальної власності на належні їм об'єкти права інтелектуальної власності. Розглянуто загальні методи адміністративно-правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності, наголошено, що вплив адміністративного права в правовому регулюванні сфери інтелектуальної власності є суттєвим.

Зроблено висновок, що мета та завдання адміністративної діяльності органів виконавчої влади тісно пов'язані зі ступенем та обсягами їх правової регламентації та вказують на зміст і спрямованість функціонування всієї системи органів виконавчої влади, які покликані забезпечити належну охорону та захист об'єктів права інтелектуальної власності

У підрозділі 2.2 «Система і правове становище органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сфері інтелектуальної власності» йдеться про те, що серед органів державної влади важливе місце в інституті державного контролю посідають органи виконавчої влади, які здійснюють функції державного управління економічним, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом. Усі органи публічної влади, що мають управлінську компетенцію державного контролю у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності, поділяються на органи загальної та спеціальної компетенції.

Розглянуто управлінську компетенцію органів загальної компетенції. У системі органів, покликаних здійснювати державний контроль у сфері інтелектуальної власності, важливу роль відіграють органи спеціальної компетенції, які поділені на декілька груп. До органів, які здійснюють надвідомчі завдання, автор відносить Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство аграрної політики та продовольства України та Міністерство охорони здоров'я України. До органів, які здійснюють відомчі та галузеві завдання, як безпосередньо, так і у складі інших державних органів, входять Державна служби інтелектуальної власності України, Міністерство податків і зборів України, Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України. Органами, які здійснюють спеціальні функції у сфері державного контролю у сфері інтелектуальної власності є Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Антимонопольний комітет України, Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів, Міністерство юстиції України, Міністерство культури і туризму України, Прокуратура України.

У підрозділі 2.3 «Діяльність державного інспектора з питань інтелектуальної власності при здійсненні державного контролю об'єктів права інтелектуальної власності» зазначено, що відповідно до Положення про Державного інспектора з питань інтелектуальної власності основні функції державного інспектора полягають у здійсненні контролю за дотриманням суб'єктами господарювання покладених на нього завдань, які витікають із вимог Законів України. «Про авторське право і суміжні права», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних», «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» та інших актів законодавства у сфері інтелектуальної власності у порядку, встановленому законодавством.

Вказується, що при порушенні права на об'єкти права інтелектуальної власності одночасно можуть порушуватися права на декілька об'єктів. Звертається увага на недоліки Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та вносяться пропозиції щодо її вдосконалення.

Автор звертає увагу на те, що Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності, на відміну від Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», не зазначає кількості планових перевірок, які може здійснювати державний інспектор. Пропонується внести зміни до нормативно-правових актів.

Розділ 3 «Заходи адміністративного примусу як механізм впливу на стан охорони інтелектуальної власності» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Вплив адміністративно-запобіжних заходів на стан охорони інтелектуальної власності». Наголошено, що використання адміністративно-запобіжних заходів пояснюється реальною загрозою завдання майнової та немайнової шкоди суб'єктивним правам власників об'єктів права інтелектуальної власності на належні їм об'єкти такого права, коли безпосередньої шкоди об'єкту права інтелектуальної власності ще не завдано, а вповноважені органи держави у встановлених законом випадках обмежують права та встановлюють певні правові заходи з метою недопущення правопорушень.

На підставі аналізу наукових підходів щодо адміністративно-запобіжних заходів та їх нормативно-правового регулювання автор пропонує визначення поняття адміністративно-запобіжних заходів, під якими слід розуміти комплекс встановлених державою заходів організаційно-правового характеру та іншого впливу, які застосовуються органами виконавчої влади та їх посадовими особами з метою запобігання та виявлення порушень у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності.

Адміністративний примус відіграє одну із провідних ролей в охороні об'єктів права інтелектуальної власності. Застосування заходів примусу є завершальною стадією діяльності контролюючих суб'єктів у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності та одним із ефективних засобів забезпечення законності в цій сфері. Розглянуто класифікацію заходів адміністративного примусу.

У підрозділі 3.2 «Заходи адміністративного припинення та адміністративної відповідальності як фактори запобігання незаконного використання об'єктів права інтелектуальної власності» наголошується, що в охороні об'єктів права інтелектуальної власності важливе місце посідають заходи припинення та адміністративної відповідальності, що виступають одним із факторів запобігання правопорушень у цій сфері.

Вказується, що заходи адміністративного припинення у сфері інтелектуальної власності застосовуються з метою: припинення порушень майнових та немайнових прав суб'єктів права інтелектуальної власності на належні їм об'єкти права інтелектуальної власності; запобігання вчиненню нових правопорушень; усунення шкідливих наслідків; відновлення належного стану охорони об'єкта права інтелектуальної власності.

Зважаючи на специфічність охорони об'єктів права інтелектуальної власності, аналіз чинного законодавства та практики його реалізації, визначено перелік заходів адміністративного припинення загального та спеціального призначення.

Наголошено, що розглянуте коло адміністративно-запобіжних заходів не є вичерпним, водночас воно відображає найпоширеніші заходи, які можуть вчинятися у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності, до яких вдаються контролюючі суб'єкти у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності.

Автором надано визначення поняття адміністративно-запобіжних заходів, під ним слід розуміти комплекс установлених державою заходів організаційно-правового характеру та іншого впливу, які застосовуються органами виконавчої влади та їх посадовими особами з метою запобігання та виявлення порушень у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дисертаційного дослідження, виконаного на підставі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення багатьох наукових праць у різних галузях знань, узагальнено й наведено вирішення наукової задачі, що виявляється в удосконаленні організаційно-правових засад здійснення державного контролю у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності.

1. Сучасний стан правової політики держави у сфері державного контролю об'єктів права інтелектуальної власності характеризується такими властивостями:

– держава є одним із головних суб'єктів здійснення контрольної функції у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності;

– визначені державою органи виконавчої влади наділені реальними повноваженнями контрольної діяльності у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності;

– державний контроль є особливим видом діяльності держави, що здійснюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, їх посадовими особами і спрямований на забезпечення законності й дисципліни;

– державний контроль полягає у спостереженні та перевірці стану охорони об'єктів інтелектуальної власності відповідно до визначених завдань, а також у попередженні та усуненні можливих помилок і неправомірних дій, що перешкоджають такому розвитку.

2. Особливість державного контролю у сфері інтелектуальної власності полягає в тому, що контроль у зазначеній сфері має свою специфіку, яка пов'язана з багатофункціональністю його об'єктів, особливостями кожного із його видів.

Державний контроль у сфері інтелектуальної власності полягає в:

- забезпеченні неухильного виконання суб'єктами господарювання встановлених вимог законодавства;

- виявленні негативних наслідків від здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання та іншими підконтрольними об'єктами;

- оперативному втручанні в діяльність суб'єктів господарювання та інших підконтрольних об'єктів у разі отримання інформації про порушення ними законодавства з інтелектуальної власності;

- виявленні причин та умов, що сприяли порушенням установлених правових норм, стандартів, нормативів у сфері інтелектуальної власності;

- отриманні об'єктивної та достовірної інформації про стан функціонування підконтрольних об'єктів інтелектуальної власності;

- здійсненні профілактичних заходів щодо запобігання та усунення виявлених порушень;

- застосуванні адміністративно-правових заходів до суб'єктів господарювання у разі порушення ними законодавства у сфері інтелектуальної власності;

- у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення складанні протоколу про адміністративне правопорушення та передаванні його на розгляд до суду.

3. Зважаючи на відсутність досліджень принципів адміністративно-правового регулювання інституту правової охорони об'єктів інтелектуальної власності, розглянуто основні принципи на яких здійснюється правове регулювання. Важливе значення в охоронній діяльності об'єктів права інтелектуальної власності повинен відігравати запропонований принцип добросовісності. Цей принцип полягає у добросовісності особи (заявника), який має на меті зареєструвати об'єкт права інтелектуальної власності у відповідній установі держави. Особа, яка бажає зареєструвати такий об'єкт, повинна мати добросовісні наміри щодо його використання. Наприклад, особа, яка бажає зареєструвати торговельну марку, не повинна здійснювати таку реєстрацію з метою введення в оману споживачів тощо, водночас за умови реєстрації торговельної марки, така особа повинна здійснювати підприємницьку діяльність. У разі якщо особа протягом встановленого законодавцем строку без поважних причин не використовує торговельну марку, інша особа має право на добросовісність її реєстрації і використання за таким же принципом.

4. Головна мета адміністративної діяльності органів виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності полягає в реалізації покладених на них завдань і функцій держави, які полягають в гарантуванні охорони прав суб'єктів права інтелектуальної власності на належні їм об'єкти права інтелектуальної власності. Важливу роль у правовому регулюванні інтелектуальної власності відіграє адміністративне право, зокрема:

1) у ході державного управління Державна служба інтелектуальної власності реалізує повноваження органу виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки України;

2) у ході діяльності Державна служба інтелектуальної власності та інших органів виконавчої влади (наприклад, митних органів ) та їх посадових осіб забезпечується реалізація та захист в адміністративному порядку власників та інших законних правоволодільців об'єктів права інтелектуальної власності;

3) під час оскаржень особою рішень Державної служби інтелектуальної власності за заявкою у судовому порядку або до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності ;

4) під час звернення особи до адміністративного суду про скасування або заміну індивідуального адміністративного акта суб'єкта владних повноважень і поновленого порушеного права громадян або організацій, пов'язаних із захистом об'єктів права інтелектуальної власності;

5) у ході застосування заходів адміністративного примусу, включаючи адміністративну відповідальність за порушення об'єктів права інтелектуальної власності.

Зроблено висновок, що мета та завдання адміністративної діяльності органів виконавчої влади тісно пов'язана зі ступенем та обсягами їх правової регламентації і вказують на зміст і спрямованість функціонування всієї системи органів виконавчої влади, які покликані забезпечити належну охорону та захист об'єктів права інтелектуальної власності.

Органи виконавчої влади, які наділені управлінською компетенцією у сфері державного контролю за інтелектуальною власністю, поділяються на органи загальної та спеціальної компетенції. Розглянуто управлінську компетенцію органів загальної та спеціальної компетенції. Органи спеціальної компетенції поділено на декілька груп, зокрема на: органи, які здійснюють надвідомчі завдання; органи, які здійснюють відомчі, галузеві завдання; органи, які здійснюють спеціальні функції.

5. Специфічність державного контролю у сфері інтелектуальної власності пов'язана з її об'єктами. Аналіз Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» дає підстави констатувати, що ці об'єкти, на відміну від інших об'єктів інтелектуальної власності можуть бути віднесені до державної таємниці. Враховуючи, що відповідно до Закону України «Про державну таємницю» спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України, з метою розмежування правової регламентації державного контролю щодо охорони прав на винаходи і корисні моделі пропонуємо доповнити пункт 3 статті 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» таким змістом: «Якщо винахід (корисну модель) віднесено до державної таємниці, повноваження Установи та інших органів виконавчої влади в частині здійснення державного контролю регламентуються Законом України «Про державну таємницю».

Виходячи із аналізу Законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про державну таємницю» здійснення державного контролю об'єктів права інтелектуальної власності може здійснюватися щодо об'єктів (винаходів, корисних моделей), які зареєстровані у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю України, що відмежовує такий контроль від інших видів державного контролю.

6. На підставі проведеного аналізу діяльності державного інспектора з питань інтелектуальної власності, встановлено, що при порушенні об'єктів права інтелектуальної власності одночасно можуть порушуватися декілька об'єктів, відсутність в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення припису «Якщо правопорушення вчинено відносно декількох об'єктів права інтелектуальної власності, то протокол про адміністративне правопорушення складається на кожний об'єкт права інтелектуальної власності окремо» є недоліком правового регулювання діяльності державного інспектора при здійсненні державного контролю.

На цій підставі пропонується внести зміни до ст. 2 «Оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 4 травня 2005 р. № 273, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 травня 2005 р., за № 589/10869.

Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності на відміну від Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» не зазначає кількості планових перевірок, які може здійснювати державний інспектор.

З метою удосконалення контрольної діяльності державного інспектора з питань інтелектуальної власності пропонується доповнити ст. 14 Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 674 та викласти її у в такій редакції:

«Планова перевірка проводяться не частіше одного разу на рік з попереднім (за п'ять днів) повідомленням про це суб'єкта господарської діяльності».

Державний інспектор з питань інтелектуальної власності здійснює державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності щодо юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема така господарська діяльність повинна бути пов'язана із:

а) розповсюдженням, прокатом, зберіганням, переміщенням примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних;

б) виробництвом, експортом та імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць;

в) регулюванням експорту, імпорту обладнання та сировини для виробництва лазерних систем зчитування, матриць;

г) ліцензуванням виробництва дисків для лазерних систем зчитування, матриць.

7. За наслідками здійснення контролю у разі виявлення порушень законодавства з питань інтелектуальної власності до суб'єкта господарської діяльності можуть застосовуватися адміністративно-господарські санкції та адміністративна відповідальність.

До адміністративно-господарських санкцій належать:

а) обмеження діяльності суб'єктів господарювання;

б) тимчасова заборона діяльності суб'єктів господарювання;

в) анулювання ліцензії на виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, а також експорт, імпорт обладнання та сировини для їх виробництва;

г) тимчасове припинення дії ліцензії на виробництво, експорт, імпорт дисків, експорт, імпорт обладнання та сировини для їх виробництва;

д) опечатування та/або вилучення вироблених, імпортованих або призначених для експорту дисків, обладнання та сировини для їх виробництва, що не відповідають вимогам закону.

8. Необхідність використання адміністративно-запобіжних заходів пояснюється реальною загрозою завдання майнової та немайнової шкоди суб'єктивним права інтелектуальної власності на належні їм об'єкти такого права, коли безпосередньої шкоди об'єкту права інтелектуальної власності ще не завдано, а уповноважені органи держави у встановлених законом випадках обмежують права та встановлюють певні правові заходи з метою недопущення правопорушень.

До адміністративно-запобіжних заходів у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності ми відносимо:

1) здійснення в установленому порядку експертизи об'єктів права інтелектуальної власності;

2) ліцензування діяльності, пов'язаної з певними видами об'єктів права інтелектуальної власності;

3) державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності;

4) аналіз стану дотримання суб'єктами господарювання всіх форм власності вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності;

5) видачу документів для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України;

6) здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання всіх форм власності вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності;

7) проведення перевірок суб'єктів господарювання на предмет дотримання законодавства у сфері інтелектуальної власності;

8) видачу суб'єктам господарювання обов'язкових для виконання розпоряджень (приписів) щодо усунення порушень законодавства у сфері інтелектуальної власності, виявлених під час проведення перевірок діяльності зазначених суб'єктів;

9) внесення подання про усунення причин і умов, які сприяють учиненню правопорушень у сфері інтелектуальної власності.

9. Специфічність охорони об'єктів інтелектуальної власності, аналіз чинного законодавства та практики його реалізації дозволяє визначити перелік заходів адміністративного припинення загального та спеціального призначення, до яких удаються контролюючі суб'єкти у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності.

До заходів адміністративного припинення загального призначення відносимо:

- вимогу припинення порушення або вчинення дій, що можуть призвести до порушення законодавства з питань інтелектуальної власності;

- тимчасове зупинення та заборону переміщення об'єктів права інтелектуальної власності через митний кордон (в тому числі контрафактної продукції);

- огляд та вилучення в суб'єктів господарювання з метою вивчення на необхідний строк, але не більше як 30 днів, об'єктів права інтелектуальної власності в разі, коли є обґрунтована підстава підозрювати особу у вчиненні порушення вимог законодавства у сфері охорони інтелектуальної власності;

- вилучення в разі потреби у суб'єктів господарювання на період до вирішення питання в судовому порядку носіїв, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, а також перевірку порядку здійснення технологічних процесів, господарських операцій, пов'язаних із виробництвом, розповсюдженням, прокатом, зберіганням, використанням та переміщенням зазначених носіїв;

- вживання в установленому законом порядку спеціальних заходів, у тому числі опечатування і / або вилучення вироблених, імпортованих чи підготовлених до експорту з порушенням вимог законодавства дисків і матриць, обладнання і сировини для їх виробництва, що не відповідають вимогам законодавства, зокрема не пристосовані для нанесення спеціального ідентифікаційного коду, на період до вирішення питання в судовому порядку;

- вилучення продукції, до складу якої входять об'єкти права інтелектуальної власності та відповідні документи, а також складання протоколу або здійснення відповідного запису в протоколі про адміністративне правопорушення, а у разі закупівлі (у тому числі контрафактної продукції) - акту закупівлі;

- заборону та тимчасове обмеження діяльності суб'єктів господарювання у разі порушення ними законодавства у сфері інтелектуальної власності;

- тимчасове призупинення дії або анулювання ліцензії суб'єктів господарювання.

До спеціальних заходів адміністративного припинення відносяться:

1) заходи, які застосовуються безпосередньо до особи правопорушника з вимогою припинити неправомірну поведінку, застосування фізичної сили та спеціальних прийомів з метою нейтралізації неправомірної поведінки суб'єкта правопорушення;

2) застосування спеціальних засобів: різноманітних технічних засобів впливу на правопорушника, а в деяких випадках також до транспортних засобів з метою усунення протиправної поведінки; застосування службових собак тощо, регламентована ст. 14 Закону України «Про міліцію».

Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації.

3) застосування вогнепальної зброї як крайній захід може здійснюватися лише спеціальними уповноваженими суб'єктами у чітко визначених законодавством випадках. Наприклад, у ст. 15 Закону України «Про міліцію» зазначаються випадки, коли працівники міліції як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю.

Наведені заходи адміністративного припинення можуть застосовуватися і як заходи адміністративного запобігання (огляд, зупинення транспортних засобів, у тому числі при порушенні митного контролю, заборона вчинення певних дій, обмеження господарської (підприємницької) діяльності, вилучення продукції тощо) завдяки комплексному правовому характеру, поєднанню профілактичного та припиняючого потенціалу.

Пропонуємо визначення поняття адміністративно-запобіжних заходів. Під ним слід розуміти комплекс установлених державою заходів організаційно-правового характеру та іншого впливу, які застосовуються органами виконавчої влади та їх посадовими особами з метою запобігання та виявлення порушень у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності.

10. У разі здійснення державного контролю за незаконне використання об'єктів права інтелектуальної власності адміністративна відповідальність встановлена нормами статей 51-2, 156-3, 164-3, 164-6, 164-9, 164-13 КУпАП та статті 476 Митного кодексу України у вигляді штрафу та конфіскації і може бути застосована тільки судом. На відміну від чинного КУпАП новий Митний кодекс України визначає більш дієву адміністративну санкцію за незаконне використання об'єктів права інтелектуальної власності. Розмір штрафу в Митного кодексу України диференційований за суб'єктом вчинення адміністративного проступку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

державний контроль інтелектуальний власність

Статті у фахових виданнях

1. Кульчицька О.В. Зміст державного контролю у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності / О.В. Кульчицька // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України : Серія «Право» - 2012. - Вип. 173, - Ч. 2. - С. 214 - 218.

2. Кульчицька О. Принципи державного контролю у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності / О. Кульчицька // Підприємництво, господарство і право. - 2013. - № 2 - С. 137 - 139.

3. Кульчицька О. Мета та завдання адміністративно-правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності / О. Кульчицька // Підприємництво, господарство і право. - 2013. - № 3 - С.103 - 106.

4. Кульчицька О.В. Класифікація заходів адміністративного примусу як механізм впливу на стан охорони об'єктів інтелектуальної власності / О.В. Кульчицька // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: Серія «Право» - 2013. - Вип. 182. - Ч. 3. - С. 175-179.

Статті в наукових зарубіжних виданнях

5. Cлюсаренко С. До питання правосуб'єктності державного інспектора з питань інтелектуальної власності / С. Cлюсаренко, О. Кульчицька // Princetin journal of Scientific Review. - 2013. - № 3. - С. 188 - 196. (Автором особисто проведено дослідження щодо прав та обов'язків державного інспектора з питань інтелектуальної власності).

Тези конференцій

6. Кульчицька О.В. Окремі аспекти державного контролю у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності / О.В. Кульчицька // Забезпечення прав людини в міжнародному та національному судочинстві: міжнар. наук.-практ. конф., 12 груд. 2012 р.: тези доп. - К., 2012. - С. 94 - 96.

7. Кульчицька О.В. Правова політика держави в охороні інтелектуальної власності / О.В. Кульчицька // Сучасні тенденції розвитку національного законодавства : міжнар. наук.-практ. конф., 16-17 трав. 2013 р. : тези доп. - К., 2013. - С.118 - 120.

8. Кульчицька О.В. Правосуб'єктність державного інспектора з питань інтелектуальної власності у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності / О.В. Кульчицька // Біоресурси планети і біобезпека навколишнього середовища: проблеми і перспективи : міжнар. наук.-практ. конф, 5-6 лис. 2013 р. : тези доп. - К., 2013. - С. 52 -54.

9. Кульчицька О.В. Вплив адміністративно-запобіжних заходів на стан охорони об'єктів інтелектуальної власності / О.В. Кульчицька // Ключові аспекти наукової діяльності - 2014: міжнар. наук.- практ. конф., 7-15 січ. 2014 р. : тези доп. - Рrzemysl, 2014 р. - № 6. - С. 33-34.

Размещено на Allbest.ru