Правове регулювання інформаційного забезпечення адміністративної діяльності У сфері справляння податків

Размещено на http://www.allbest.ru/

20

[Введите текст]

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КОСИЦЯ ОЛЬГА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 351.713:336.221.4:007(477)

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКІВ

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

юридичних наук

Ірпінь - 2014

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті державної податкової служби України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор Коваль Микола Васильович, Національний університет ДПС України, професор кафедри;

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Олійник Олег Вікторович, Інститут законодавства Верховної Ради України, головний консультант;

кандидат юридичних наук Семир'янов Дмитро Якович, ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області, начальник оперативного управління

Захист відбудеться “13” червня 2014 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 у Національному університеті державної податкової служби України за адресою: вул. Садова, 55, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: вул. Карла Маркса, 31, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

Автореферат розісланий “12” травня 2014 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Т.О. Мацелик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних умовах розвитку економічних відносин в Україні особливе місце посідає адміністративна діяльність щодо реалізації податкової політики держави. Адміністративна діяльність у сфері справляння податків вважається одним із головних напрямів діяльності вітчизняних податкових органів, ефективність якої залежить від правової та організаційної складових інформаційного забезпечення.

Нормативно-правова база інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків має розгалужений та загальноохоплюючий характер. Проте, сучасне податкове законодавство зазнає значних змін у частині регулювання інформаційних відносин у сфері збору, обробки, використання та захисту податкової інформації, спостерігається неврегульованість питань податкової конфіденційності, недотримання встановлених норм щодо обміну інформацією суб'єктами податкових відносин, закріплення правового статусу інформації з автоматизованих інформаційних систем, а також недостатність обґрунтування теоретичних положень у даному напрямі.

Протягом останніх років у рамках інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків проведено масштабну роботу по інформуванню громадськості щодо завдань, напрямів і результатів діяльності органів доходів і зборів України, соціальної значимості добровільної та своєчасної сплати податків, зборів та інших платежів. Так, кількість публікацій і виступів у засобах масової інформації з питань діяльності органів доходів і зборів складає 230,8 тис., кількість проведених заходів за участі представників ЗМІ - 13,4 тис. За 2012 рік на офіційному веб-сайті розміщено 66,8 тис. матеріалів, проведено 2056,3 тис. усних консультацій, 23,3 тис. - семінарів. Крім того, кількість друкованої продукції з питань податкового законодавства за рік складає 28,3 тис. Протягом 2013 року проведено понад 20 тис. семінарів, у яких взяли участь понад 541,6 тис. платників. Також проведено 578 Інтернет-конференцій, понад 17,5 тис. «гарячих ліній».

Крім вказаного, важливість та актуальність дослідження визначається:

по-перше, необхідністю адаптації національної законодавчої бази до правил, норм і стандартів Європейського Союзу, що є одним із пріоритетних напрямів євроінтеграції України та потребує здійснення адміністративної діяльності у сфері справляння податків відповідно до міжнародних стандартів; по-друге, необхідністю вироблення нового підходу в органах публічної влади до правового регулювання міжвідомчого та міжнародного інформаційного обміну, який на сьогодні часом характеризується відсутністю чіткої керованості й відповідно ненадання своєчасної податкової інформації; по-третє, необхідністю переходу на партнерський рівень відносин між державою і платниками податків (переміщення центру уваги у бік добровільного, а не примусового виконання податкових зобов'язань) шляхом забезпечення платникам податків широкого спектру адміністративних послуг у сфері справляння податків і своєчасне забезпечення публічною інформацією в цій сфері.

Важливість теми також зумовлена тим, що актуальна та достовірна інформація, в першу чергу, необхідна для визначення суми податкового зобов'язання, крім того для аналізу податкових надходжень потрібна своєчасно зібрана та опрацьована інформація, що має бути нормативно врегульованим.

Вивчення нормативно-правових актів, які регламентують адміністративну діяльність у сфері справляння податків, свідчить, що питання інформаційного забезпечення на сьогодні, на жаль, не становлять окремого напряму правового регулювання, а є частиною загальних питань діяльності уповноважених органів у сфері оподаткування.

Теоретичне підґрунтя дослідження інформаційного забезпечення державних органів, у тому числі податкових, які реорганізувалися в органи доходів і зборів, складають праці таких учених і практиків, як І. В. Арістова, О. О. Бандурка, К. І. Бєляков, В. Т. Білоус, А. В. Головач, А. В. Дегтяр, М. В. Коваль, М. П. Кучерявенко, А. М. Новицький, Н. Б. Новицька, О. В. Олійник, В. І. Полюхович, Т. О. Проценко, О. П. Рябченко, О. М. Розум, Л. А. Савченко, Д. Я. Семир'янов, О. В. Солдатенко, В. О. Шамрай, М. Я. Щвець та інші.

Окремі аспекти сфери справляння податків досліджено у працях таких науковців, як О. М. Бандурка, А. І. Берлач, В. Т. Білоус, Л. К. Воронова, Ю. В. Гаруст, О. П. Дзісяк, Л. М. Касьяненко, В. В. Костицький, М. П. Кучерявенко, В. Б. Марченко, Т. О. Мацелик, А. М. Новицький, С. П. Позняков, Т. О. Проценко, Д. М. Рева, А. В. Роздайбіда, Ю. І. Руснак, Л. А. Савченко, А. О. Селіванова та інші.

Низка сучасних наукових досліджень Р. В. Алієва, Д. В. Голобородько, С. М. Гусарова, Б. М. Марченко, В. Б. Марченко, Д. В. Приймаченко, Л. В. Серватюк, присвячених адміністративній діяльності різних органів державної влади, окремо торкаються сфери інформаційного забезпечення.

Незважаючи на це, чимало теоретичних і практичних питань, які стосуються проблем правового регулювання інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків, розглядаються авторами не в повній мірі та потребують узагальнення на рівні окремого наукового дослідження.

Також праці цих учених написані з урахуванням норм законодавства, які на сьогодні частково втратили чинність, а норми прийнятого Податкового кодексу України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових у сфері справляння податків і указів Президента України щодо створення Міндоходів України та затвердження Положення Про Міністерство доходів і зборів України потребують належного осмислення та аналізу.

Зазначене вище підтверджує актуальність обраної теми дослідження та необхідність подальшого опрацювання організаційних і правових засад процесу інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено на виконання окремих положень Національної програми інформатизації (Закон України від 4 лютого 1998 року «Про Національну програму інформатизації»), основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки (Закон України від 9 січня 2007 року «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні»), Програми інтеграції України до Європейського Союзу (Указ Президента України від 14 вересня 2000 року «Про затвердження Програми інтеграції України до Європейського Союзу»), Розпорядження КМ України від 23 жовтня 2013 року № 869-р «Про затвердження Стратегічного плану розвитку Міністерства доходів і зборів на 2013-2018 роки».

Дисертація є складовою Основних напрямів науково-дослідних робіт у Національному університеті ДПС України та плану науково-дослідної роботи кафедри управління, адміністративного права та процесу та адміністративної діяльності Національного університету ДПС України за темою: «Правове регулювання управлінської та правоохоронної діяльності у сфері оподаткування» (державний реєстраційний номер 0112U001826).

Тема дисертації затверджена Вченою Радою Національного університету ДПС України 27 січня 2012 року, протокол № 6.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в установленні сутності та особливостей інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків, виявленні недоліків у правовому регулюванні та обґрунтуванні на цій основі пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних задач:

- охарактеризувати теоретико-методологічні засади інформаційного забезпечення адміністративної діяльності державних органів;

- обґрунтувати адміністративну діяльність у сфері справляння податків як об'єкт інформаційного забезпечення;

- визначити особливості правового регулювання збору податкової інформації від платників податків, органів державної влади та третіх осіб у процесі здійснення адміністративної діяльності;

- узагальнити організаційні основи міжвідомчої та міжнародної взаємодії по обміну податковою інформацією з виокремленням проблемних питань, які потребують правового регулювання;

- проаналізувати зарубіжний досвід правового регулювання відносин щодо інформаційного забезпечення у сфері справляння податків і виділити норми, прийнятні для використання в сучасних українських правових та економічних умовах;

- розробити практичні рекомендації щодо удосконалення правового регулювання інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу адміністративної діяльності в сфері справляння податків.

Предметом дослідження є правове регулювання інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків.

Методи дослідження. Обґрунтованість і достовірність наукових результатів забезпечено застосовуванням філософських, загальнонаукових (історико-порівняльного, формально-логічного, статистичного та соціологічного методів, теоретико-множинного підходу), спеціальних і конкретно-наукових методів пізнання, серед них історико-правовий та герменевтичний, використання яких обумовлено, насамперед, необхідністю вивчення та інтерпретації текстів монографічних видань, наукових статей, навчальних матеріалів, нормативних актів, що дозволило розкрити зміст і узагальнити основні положення правового регулювання інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2); історико-порівняльний аналіз - при розгляді проблем сучасного стану, перспектив удосконалення правового регулювання інформаційного забезпечення адміністративної діяльності органів доходів і зборів України (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2); порівняльно-правовий (компаративістський) - при аналізі норм законодавства зарубіжних країн і положень окремих міжнародно-правових документів (підрозділи 2.2, 3.1); формально-догматичний аналіз - при здійсненні тлумачення відповідних правових норм та окремих термінів і термінологічних зворотів (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1); спеціально-юридичний - для розкриття окремих правових конструкцій, принципів, понять, аналізу чинного законодавства у сфері інформаційних відносин і виявлення недоліків у ньому (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.2).

Емпіричною базою дослідження є аналіз статистичних даних і аналітичних довідок по результатах діяльності національних податкових органів; узагальнення практики діяльності у сфері справляння податків; результати анкетування 153 службових осіб органів доходів і зборів України (підрозділи оперативного управління, правової роботи, податкового контролю, розвитку інформаційних технологій, електронних сервісів та обліку платників).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні та застосуванні авторського підходу до визначення теоретичних, правових і організаційних засад інформаційного забезпечення адміністративної діяльності в сфері справляння податків і визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень цієї проблематики у форматі монографічної роботи. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень, висновків і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства. Зокрема, в дисертації:

вперше:

- сформульовано поняття адміністративної діяльності у сфері справляння податків, яке охоплює такі елементи як управління, контроль, надання адміністративних послуг та адміністративна відповідальність;

- запропоновано закріпити виключно Податковим кодексом України поняття збору податкової інформації як законодавчо встановленого порядку набуття, отримання, придбання, накопичення податкової інформації на запит або встановлення періодичності її подачі платниками податків і публічними органами, установами та організаціями, а також третіми особами, необхідної для реалізації завдань і функцій, покладених на органи доходів і зборів України;

- аргументовано доцільність зменшення обов'язкових реквізитів для заповнення податкової декларації, необхідних для її прийняття органами доходів і зборів, що дозволить уникнути, по-перше, виникнення нових конфліктів між платниками і податковими органами, по-друге, дублювання раніше поданих даних, по-третє, затримки у поданні декларації та, відповідно, сплаті податків і зборів й нарахуванні штрафних санкцій;

удосконалено:

- поняття інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків, яке являє собою діяльність органів доходів і зборів, інших органів публічної влади та приватних суб'єктів щодо збору, обробки і зберігання з метою використання та захисту інформації, необхідної і достатньої для внутрішньої та зовнішньої організації діяльності у сфері справляння податків;

- норми Податкового кодексу України в частині закріплення: а) вичерпного переліку підстав для направлення запиту платнику податків органами доходів і зборів України; б) поняття податкової таємниці, видів інформації, яка до неї відноситься, та суб'єктів, які, за наявності законних підстав, мають право на отримання такої інформації; в) суб'єктів, з якими уповноважені взаємодіяти органи доходів і зборів з метою безпосереднього доступу до інформаційних ресурсів цих органів з установленням правового статусу інформації з даних систем (автоматизованих баз даних);

- визначення справляння податків шляхом здійснення порівняльного аналізу наступних категорій: справляння, стягнення та адміністрування податків;

- співвідношення понять «контролюючий орган», «податковий орган», «органи доходів і зборів», та визначено, що контролюючим органом у сфері справляння податків є податковий орган, а функції податкового органу сьогодні виконують органи доходів і зборів;

дістало подальшого розвитку:

- науковий підхід щодо виокремлення інституту податкової таємниці як комплексного правового інституту, що містить норми не тільки податкового, але й інформаційного, адміністративного, кримінального та інших галузей права, визначення розголошення податкової таємниці як використання або передачу іншому суб'єкту інформації про платника податків, що стала відомою посадовій особі державних органів при виконанні нею своїх обов'язків, і підлягає розголошенню за наявності законних підстав визначеному колу суб'єктів;

- наукове положення, відповідно до якого інформаційне забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків є правовим субінститутом у зв'язку із виявленням спільності предмета, джерел, мети та принципів правового впливу, вказано на міжгалузевий характер даного субінституту, який об'єднує норми фінансового, адміністративного, міжнародного права і входить до складу інформаційного права як комплексного правового утворення;

- обґрунтування необхідності впровадження в органи доходів і зборів України аудиту адміністративної діяльності шляхом здійснення комплексної перевірки та оцінки якості управління, досягнення цілей і завдань зазначених органів;

- узагальнення досвіду законодавчого регулювання права на збір, захист та обмін інформацією фіскальними органами іноземних держав, і можливості його запровадження в Україні, а саме: запровадження аудиту адміністративної діяльності в органах публічної влади; запровадження та нормативне врегулювання поняття податкової таємниці; використання електронних документів як доказів у суді, забезпечення юридичної значущості електронних документів у архівах, переведення документів кадрового обліку в електронний вигляд; законодавче регулювання міжнародного обміну податковою інформацією в частині зменшення термінів надання відповідей і використання сучасних каналів зв'язку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення та висновки можуть бути використані:

- у законотворчій діяльності - пропозиції здобувача до статей 14, 39, 48 Податкового кодексу України за тематикою дисертаційного дослідження були використані при подальшому вдосконаленні норм чинного законодавства (акт Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю від 16 вересня 2013 року);

- у науково-дослідній сфері - як підґрунтя для подальшої розробки відповідних теоретико-методологічних положень науково-дослідної роботи, яка виконувалась Науково-дослідним центром з проблем оподаткування за темою «Удосконалення механізму використання відомчих інформаційних ресурсів ДПС України для проведення аналітичних розробок з метою виявлення схем легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та ухилень від сплати податків» (державний реєстраційний номер 0112U001487) на замовлення Державної податкової служби України (акт впровадження від 10 січня 2013 року);

- у правозастосовній сфері - у плануванні роботи Управління правової роботи та Управління інформатизації та обліку платників податків; організації і проведенні занять з професійної та службової підготовки співробітників (акт впровадження від 4 квітня 2013 року); представлені пропозиції, обґрунтовані в дисертації, виявили свою практичну значимість і використані при підготовці аналітичних матеріалів до РНБО України з питань «Реформи податкового законодавства» (акт впровадження від 25 грудня 2013 року);

- у навчальному процесі - під час викладання дисциплін «Адміністративна діяльність органів ДПС України», «Адміністративна діяльність контролюючих органів у сфері господарювання», «Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в органах ДПС» (акт впровадження від 15 березня 2013 року).

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та висновки дисертаційної роботи були оприлюднені у доповідях і повідомленнях на восьми міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях, семінарах, а саме: «Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці» (Ірпінь, 2012 р.); «Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою держави» (Київ, 2012 р.); «Інформаційні ресурси ДПС України в механізмі протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та ухиленням від сплати податків» (Ірпінь, 2012 р.); «Реформування податкової системи України відповідно до європейських стандартів» (Ірпінь, 2012 р.); «Проблеми адміністративно-правової науки очима майбутніх юристів» (Донецьк, 2012 р.); «Гармонізація оподаткування в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів» (Ірпінь, 2013 р.); «Боротьба з інтернет-злочинністю» (Донецьк, 2013 р.); «Правові реформи в Україні: проблеми та перспективи» (Київ, 2013 р.).

Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовуються, у статтях, виданих у співавторстві, автору належать 50 %. Висновки та положення дисертації мають самостійний характер, обґрунтовані автором особисто.

Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження викладені автором у 16 наукових публікаціях, з яких шість - наукові статті у фахових виданнях України, дві - у закордонних фахових виданнях з юридичних наук та вісім - у тезах доповідей і повідомлень на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Структура дисертації обумовлена метою, задачами, об'єктом і предметом, а також логікою і послідовністю розкриття теми дослідження, викладення його результатів. Робота складається із вступу, трьох розділів, які містять у собі шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (325 найменувань на 38 сторінках) та трьох додатків. Повний обсяг дисертації становить 230 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 180 сторінок, додатки - 12 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

інформаційний забезпечення орган регулювання

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, висвітлюється зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета, задачі, об'єкт і предмет дослідження, розкриваються методологічні, теоретичні та емпіричні основи дослідження, доводиться наукова новизна положень, що виносяться на захист, і практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про їх апробацію.

Розділ 1 «Загальна характеристика інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Теоретико-методологічні засади інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків» констатується, що проблема інформаційного забезпечення адміністративної діяльності державних органів є важливою для удосконалення теорії адміністративного, інформаційного та фінансового права. Загальнотеоретичне вивчення особливостей суспільних відносин у цій сфері, виявлення прогалин і протиріч їх правового регулювання необхідно для удосконалення правотворчої та правозастосовної діяльності у цьому напрямі.

Однією з нагальних проблем, яка перешкоджає платникам податків здійснювати господарську діяльність, є закріплений обов'язок фізичним та юридичним особам багатократно подавати аналогічну інформацію різним органам публічної влади. Нормативно врегульований та організований обмін інформацією у даному випадку зменшує втручання в господарську діяльність і робить зручним не лише отримання різних відомостей, але й забезпечує їх своєчасність та об'єктивність. Поряд із цим, у роботі визначено низку недоліків у правовому регулюванні інформаційного забезпечення адміністративної діяльності публічних органів: відсутність чіткого переліку підстав для направлення запиту платникам податків щодо отримання пояснень і підтверджуючих фінансово-господарських документів; низький рівень інформаційної взаємодії між публічними органами в Україні; недотримання встановлених норм щодо обміну інформацією всіма суб'єктами інформаційних відносин, зокрема органами державної влади та місцевого самоврядування всіх рівнів; відсутність законодавчого визначення режимів обмеження доступу до інформації, окрім державної таємниці, зокрема, відсутнє визначення податкової таємниці, порядок віднесення інформації до такого роду таємниці, режим її захисту та ін.

Як наслідок критичного аналізу, виділено низку спільних ознак у підходах науковців до визначення інформаційного забезпечення адміністративної діяльності, а саме: спрямоване на забезпечення належного функціонування відповідної системи органів влади; включає в себе наступні елементи: пошук, збір, використання та зберігання інформації; реалізується в установленому законом порядку; здійснюється з використанням спеціальних засобів, методів та алгоритмів.

У підрозділі 1.2. «Адміністративна діяльність у сфері справляння податків як об'єкт інформаційного забезпечення» наголошено, що від належного інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків залежить своєчасність і повнота поповнення державного бюджету та рівноправність у правовідносинах із платниками податків.

Розглянуто адміністративну діяльність у сфері справляння податків як основний напрям діяльності органів доходів і зборів України. Здійснено ґрунтовний аналіз терміну «справляння податків», яке наразі не має нормативно-правового закріплення, хоча широко вживається в законодавстві, наукових публікаціях, теорії та практиці діяльності у сфері оподаткування. Справляння податків визначено як установлений нормативно-правовими актами порядок і механізм внесення до бюджету належної суми податку. Проведено порівняльний аналіз понять «справляння податків», «стягнення податків», «адміністрування податків» і встановлено, що адміністрування податків є поняттям ширшим та охоплює поняття справляння податків, а стягнення податків передбачає застосування адміністративно-примусових заходів у межах адміністративно-процесуальних норм. Сформульовано визначення адміністративної діяльності у сфері справляння податків та обґрунтовано, що адміністративна діяльність у сфері справляння податків здійснюється за двома взаємопов'язаними напрямами: внутрішньосистемна діяльність; зовнішня адміністративна діяльність. Обидва напрями здійснення адміністративної діяльності потребують повного і своєчасного забезпечення інформацією, адже внутрішньосистемна діяльність у сфері справляння податків спрямована на забезпечення злагодженого функціонування всіх підрозділів і служб органів доходів і зборів, здійснюється шляхом постійного інформаційного обміну між різними ланками структури та проводиться за допомогою адміністративно-правових форм (службові записки, накази, індивідуальні правові акти, інформація з баз даних) і методів (колекторні наради, он-лайн конференції, збори колективу).

У роботі визначено принципи інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків, які повинні бути відображені в правовому регулюванні: законність (71,5 %); реальна доступність інформації (51,4 %); забезпечення збереження та достовірності інформації (44,9 %); нормативне встановлення строків подання інформації та закріплення відповідальності за порушення строків (68,3 %); заборона витребувати раніше надану інформацію (42,9 %); необхідність і достатність інформації для виконання завдань і прийняття управлінських рішень (31,2 %); рівноправність форм електронних і паперових документів (79,3 %); забезпечення захисту інформації та збереження податкової таємниці (74,1 %); заборона дублювання створюваних різними суб'єктами інформаційних ресурсів і мінімізація кількості транзакцій при передачі інформації (37,7 %); повнота та своєчасність надання інформації (51,4 %).

Аргументовано, що актуальним є впровадження в національні органи доходів і зборів аудиту адміністративної діяльності шляхом здійснення комплексного контролю та оцінки якості механізмів управління, ступеня досягнення цілей і завдань держави, визначення рівня інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків. Доведено, що зазначений аудит дозволить виявити неефективні та витратні результати адміністративної діяльності.

Розділ 2 «Організаційно-правові засади інформаційного забезпечення адміністративної діяльності при справлянні податків» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Правове регулювання збору інформації від платників податків, органів публічної влади та третіх осіб» зазначено, що інформаційна діяльність органів доходів і зборів України регулюється широким масивом різних за характером, юридичною природою і формою нормативно-правових актів, у яких право податкових органів на збір інформації відображено епізодично, та, незважаючи на те, що система інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків є сформованою, вона не являє собою окремий систематизований напрям правового регулювання.

З урахуванням практичного досвіду, в існуючій політиці обміну інформацією автором виділено низку проблем, які потребують нормативного врегулювання, а саме: обмежено можливість органів публічної адміністрації отримувати персоніфіковану інформацію щодо суб'єктів та об'єктів оподаткування, якою володіють органи доходів і зборів України (33,2 % опитаних респондентів); обмежено можливість органів доходів і зборів України отримувати інформацію про тендерні закупівлі (67,0 %); відсутня вільна циркуляція конфіденційної інформації між органами державної влади, що, безумовно, перешкоджає їх діяльності, уповільнює виконання покладених завдань і створює додаткові труднощі для фізичних та юридичних осіб (41,6 %).

У той же час, автором розглядається проблема податкової конфіденційності, необхідність захисту від можливих загроз і небезпек інформації, яка є секретною й віднесена до державної таємниці або є власністю держави та знаходиться у володінні, користуванні чи розпорядженні органів доходів і зборів. З'ясовано, що дієвий захист інформації в системі органів доходів і зборів України значною мірою залежить від належного організаційно-правового забезпечення, а саме чіткого виконання завдань і функцій організаційних структур щодо захисту інформації. Обґрунтовано, що, фактично, більшість функціональних підрозділів органів доходів і зборів України в тій чи іншій мірі виконують завдання із забезпечення внутрішньої інформаційної безпеки. Відповідно зроблено висновок, що в положеннях про правовий статус органів доходів і зборів не міститься прямих вказівок щодо віднесення функції забезпечення внутрішньої інформаційної безпеки до компетенції зазначених органів, що варто враховувати при внесенні змін до нормативно-правових актів, які регламентують їхню діяльність. Крім того, обґрунтовано необхідність закріпити положення щодо захисту податкової інформації в законодавстві України шляхом внесення змін до статті 14 ПК України.

У підрозділі 2.2. «Організаційні основи міжвідомчої та міжнародної взаємодії по обміну податковою інформацією» увагу акцентовано на тому, що особливість інформації, яку збирають та отримують для своєї діяльності органи доходів і зборів, обумовлює широку інформаційну взаємодію з державними органами, установами та організаціями, а високий рівень такої взаємодії є необхідною умовою для більш ефективної роботи і тих, і інших. Одним із основних напрямів модернізації органів виконавчої влади, зокрема органів доходів і зборів України, є удосконалення організаційних основ обміну оперативною та аналітичною інформацією з іншими публічними органами влади та компетентними органами зарубіжних країн.

Функцію взаємодії можна розглядати як з позицій внутрішньої (внутрівідомчої) взаємодії структурних підрозділів вітчизняних органів доходів і зборів між собою, так і зовнішньої (міжвідомчої та міждержавної) взаємодії служби з іншими суб'єктами. Операції по наданню та отриманню податкової інформації можуть здійснюватись усередині системи органів доходів і зборів. Це оборот даних між територіальними органами, різними структурними підрозділами, територіальними органами податкових і митних підрозділів та ін. У той же час, дії по забезпеченню адміністративної діяльності у сфері справляння податків інформацією також здійснюють: інші органи публічної влади; безпосередньо платники податків, їх контрагенти, банки, адвокати, нотаріуси та інші приватні суб'єкти.

У роботі проаналізовано правові засади інформаційного обміну між контролюючими органами у сфері справляння податків та іншими органами публічної влади, що відбувається на основі багатьох законодавчих і нормативних актів. Законодавчі акти встановлюють основні положення та принципи взаємодії, і, як правило, доповнюються міжвідомчими нормативними актами, в яких чітко описуються форми та порядок взаємодії, права та повноваження його учасників, строки взаємодії. Загальною для всіх нормативно-правових актів, що регламентують порядок взаємодії, є відсутність реальних норм щодо відповідальності за ненадання чи несвоєчасне надання необхідної інформації, та нормативне закріплення можливості законного ненадання запитуваної інформації в умовах існування багатьох законодавчих актів різних за юридичною силою.

В ході проведення дослідження нормативно-правових актів автором виявлено проблему щодо отримання інформації контролюючими органами про можливі порушення податкового та митного законодавства, зокрема, від приватних суб'єктів: нотаріусів, аудиторських фірм, адвокатів, які виконують свою професійну діяльність і надають послуги як фізичним, так і юридичним особам на підставі цивільно-правового договору на умовах адвокатської або комерційної таємниці. В результаті здійсненого аналізу доведено необхідність закріплення обов'язку третіх осіб подавати інформацію про можливі порушення у сфері справляння податків, які були виявлені в ході професійної діяльності (55,9 %). З урахуванням практичного досвіду, залишається необхідним удосконалення інформаційної взаємодії податкових органів з органами публічної адміністрації, що обумовлено наступними причинами: постійною модернізацією податкової системи (54,0 %); збільшенням обсягів навантаження на працівників (77,4 %), пов'язаних із збільшенням об'ємів інформації, необхідної для виконання своїх функцій; впровадженням електронного урядування (38,4 %); низьким рівнем такої взаємодії (69,6 %); відсутністю відповідальності за ненадання або відмови у наданні визначеної законом інформації (27,3 %); необхідністю скорочення строків надання інформації правоохоронним органам (34,5 %).

Крім того, охарактеризовано нормативно-правову базу міжнародного співробітництва України по обміну податковою інформацією. Розглянуто діяльність фіскальних органів зарубіжних країн і міжнародних організацій по упорядкуванню та вдосконаленню організаційно-правових засад інформаційного обміну податковою інформацією, підґрунтям якого є принципи законності, достовірності, своєчасності та конфіденційності.

Розділ 3 «Пріоритетні напрями удосконалення правового регулювання інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Досвід правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності податкових органів зарубіжних країн та його використання для удосконалення вітчизняного законодавства» увагу приділено стану та особливостям правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності податкових органів таких країн СНД, як Російська Федерація, Республіка Казахстан, Республіка Таджикистан, Республіка Білорусь, Киргизька Республіка, Азербайджанська Республіка, Республіка Узбекистан, і окремих європейських держав.

На основі проведеного аналізу правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності податкових органів зарубіжних країн сформульовано низку пропозицій щодо запозичення позитивного досвіду та вдосконалення цього напряму регулювання в Україні. Зокрема, запропоновано запозичити досвід європейських країн і країн СНД по законодавчому регулюванню питань: використання електронних документів як доказів у суді; забезпечення юридичної значущості електронних документів у архівах; переведення документів кадрового обліку в електронний вигляд, що повинно бути враховано під час удосконалення правових засад інформаційного забезпечення діяльності вітчизняних податкових органів; відповідальності за ненадання інформації за запитом податкових органів, або надання недостовірної інформації.

Доведено необхідність унесення змін і доповнень до Податкового кодексу України щодо визначення суб'єктів, з якими уповноважені взаємодіяти органи доходів і зборів, та у випадку виявлення порушень податкового і митного законодавства мати повний та вільний доступ до даних з інформаційних ресурсів цих органів, до яких відносяться: Мінфін України (46,2 %); Мінекономрозвитку України (41,6 %); Національний банк України (22,1 %); Державна служба статистики України (29,9 %); Державна казначейська служба України (37,1 %); Держфінмоніторинг України (67,6 %).

У підрозділі 3.2. «Шляхи вдосконалення правового регулювання інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків» розкрито шляхи удосконалення правового регулювання інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків.

Автором запропоновано основні напрями удосконалення правового регулювання інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків, а саме: законодавче закріплення правового статусу інформації з інформаційних систем (91,7 %); зменшення переліку обов'язкових реквізитів, через не заповнення яких декларація може бути неприйнята (44,2 %); закріплення виключно Податковим кодексом України підстав для направлення запиту платникам податків (87,8 %); модернізація інституту адміністративної відповідальності, зокрема відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері (60,1 %); питання адаптації платників податків до змін у податковому законодавстві (48,8 %).

З метою підвищення ефективності збору податкової інформації, в роботі запропоновано зробити вичерпним перелік підстав для направлення запиту платнику податків Міндоходів України, шляхом виключення з нього посилання на інші випадки та нормативні акти, що дозволить уникнути виникнення нових конфліктів між платниками і податковими органами. Перелік підстав для направлення письмового запиту платнику податків міститься у ст. 73 ПК України, ширший перелік підстав для отримання інформації органами доходів і зборів України передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27 грудня 2010 р. З метою врегулювання вказаної норми, вважаємо за доцільне викласти ч. 6 п. 73.3 ст. 73 ПК України в такій редакції: «в інших випадках, визначених Постановою КМ України № 1245», а ч. 7 п. 12 в Постанові такого змісту «в інших випадках, визначених п. 73.3 ст. 73 ПК України». Крім того, слід у пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України також прямо посилатися на п. 73.3 ст. 73 ПК України, закріпивши в такий спосіб право органів доходів і зборів одержувати відповідну інформацію в установленому порядку.

Обґрунтовано необхідність зменшення переліку обов'язкових реквізитів декларації, через які вона може бути неприйнята, визначених ст. 48 ПК України, який, на думку автора, повинен містити відомості, без заповнення яких неможливо ідентифікувати: самого платника, або вид декларації чи період, за який вона подається; а також підписи службових осіб платника.

Також, з метою удосконалення правового регулювання інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків прийнятною є така практика: перед прийняттям нових змін у податкове законодавство, завчасно через засоби масової інформації звертатися до платників податків, а також залучати практиків і науковців, представників Асоціації платників податків до виявлення можливих проблем, що можуть виникнути, чи інших змін.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо правового регулювання інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків і виробленні пропозицій щодо його удосконалення, в результаті чого отримано такі найважливіші результати:

1. Теоретико-методологічні засади інформаційного забезпечення адміністративної діяльності державних органів зумовлені необхідністю ефективного функціонування органів влади, що, насамперед, залежить від якісного та оперативного забезпечення інформацією. Аналіз наукових праць щодо інформаційного забезпечення діяльності різних органів публічної влади надав можливість узагальнити спільні ознаки в підходах науковців до його визначення, а саме: інформаційне забезпечення адміністративної діяльності спрямоване на забезпечення належного функціонування відповідної системи органів влади; інформаційне забезпечення адміністративної діяльності включає в себе такі елементи, як пошук, збір, обробка, використання, зберігання та захист інформації; інформаційне забезпечення адміністративної діяльності здійснюється в установленому законом порядку; інформаційне забезпечення адміністративної діяльності здійснюється з використанням спеціальних засобів, методів та алгоритмів. Крім того, визначено такі недоліки інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків: відсутність чіткого переліку підстав для направлення запиту платникам податків щодо отримання пояснень і підтверджуючих фінансово-господарських документів; низький рівень інформаційної взаємодії між публічними органами управління в Україні; недотримання встановлених норм щодо обміну інформацією всіма суб'єктами інформаційних відносин, зокрема органами державної влади всіх рівнів та органами місцевого самоврядування; відсутність законодавчого визначення режимів обмеження доступу до інформації, окрім державної таємниці, зокрема відсутнє визначення податкової таємниці, порядок віднесення інформації до такого роду таємниці, режим її захисту, суб'єктів, уповноважених мати доступ, та інші.

2. Адміністративну діяльність у сфері справляння податків визначено як сукупність дій управлінського характеру, які складаються в сфері внутрішньої та зовнішньої організації діяльності уповноважених органів і спрямовані на практичне втілення в життєдіяльність суспільства державно-правових приписів, що регулюють порядок і процедури надходження податків і зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до бюджету, надання адміністративних послуг, контролю за правильністю і своєчасністю нарахування та сплати податків і зборів, протидії податковим та митним правопорушенням.

Інформаційне забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків являє собою діяльність органів доходів і зборів, інших органів публічної влади та приватних суб'єктів щодо збору, вироблення та зберігання з метою використання, а також захисту інформації, необхідної і достатньої для внутрішньої та зовнішньої організації діяльності у сфері справляння податків у всіх її формах, з метою ефективного виконання законодавства про податки і збори як уповноваженими органами, так і іншими учасниками податкових відносин. Головна мета інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері справляння податків полягає у всебічній інформаційній підтримці внутрішньої і зовнішньої адміністративної діяльності спеціально уповноваженого органу по забезпеченню надходжень коштів до бюджету на основі комплексу організаційних, нормативно-правових, технічних, програмних та інших заходів.

3. Збір податкової інформації - це законодавчо встановлений порядок набуття, отримання, придбання, накопичення податкової інформації на запит або встановлення періодичності її подачі платниками податків і державними органами, установами та організаціями, а також третіми особами, необхідної для реалізації завдань і функцій, покладених на органи доходів і зборів України.

Дієвий захист інформації в системі органів доходів і зборів України значною мірою залежить від належного організаційно-правового забезпечення, а саме чіткого виконання завдань і функцій організаційних структур щодо захисту інформації. В положеннях про правовий статус органів доходів і зборів не міститься прямих вказівок щодо віднесення функції забезпечення внутрішньої інформаційної безпеки до компетенції зазначених органів, що варто врахувати при внесенні змін до нормативно-правових актів, які регламентують їх діяльність.

4. Виокремлено напрями взаємодії по обміну податковою інформацією, які потребують більш детального регламентування: отримання інформації від громадян з метою її використання для підтвердження чи спростування фактів учинення податкових правопорушень (31,2 %); пошук і використання інформації, що належить недержавним юридичним особам (54,8 %); використання власних інформаційних ресурсів правоохоронного органу та закріплення правового статусу такої інформації (66,3 %); отримання і використання даних з інформаційних ресурсів інших органів держави, у тому числі правоохоронних (47,5 %); отримання інформації з інформаційних баз даних спільного користування (53,3 %). Функцію взаємодії можна розглядати як з позицій внутрішньої (внутрівідомчої) взаємодії структурних підрозділів органів доходів і зборів України між собою, так і зовнішньої (міжвідомчої та міждержавної) взаємодії служби з іншими суб'єктами. Це оборот даних між територіальними органами, різними структурними підрозділами, територіальними органами податкових і митних підрозділів та ін. У той же час, дії по забезпеченню адміністративної діяльності у сфері справляння податків інформацією також здійснюють: інші органи державної влади та місцевого самоврядування; безпосередньо платники податків, їх контрагенти, банки, адвокати, нотаріуси та інші приватні суб'єкти.

5. На основі проведеного аналізу правового регулювання інформаційного забезпечення діяльності податкових органів зарубіжних країн сформульовано низку пропозицій щодо запозичення позитивного досвіду у вітчизняне законодавство, а саме: використання електронних документів як доказів у суді; забезпечення юридичної значущості електронних документів у архівах; переведення документів кадрового обліку в електронний вигляд, що повинно бути враховано під час удосконалення правових засад інформаційного забезпечення діяльності вітчизняних податкових органів; відповідальності за ненадання інформації за запитом податкових органів, або надання недостовірної інформації; закріпити суб'єктів взаємодії та право органів доходів і зборів на вільний доступ до даних з інформаційних ресурсів цих органів; налагодження співпраці між податковими службами різних країн у частині зменшення термінів надання відповідей і використання сучасних каналів зв'язку.

6. Серед практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання інформаційного забезпечення пропонуємо наступні: по-перше, зафіксувати в нормативно-правових актах вичерпний перелік підстав для направлення запиту платнику податків органами доходів і зборів України, шляхом внесення змін до ч. 6 п. 73.3 ст. 73 ПК України, наступного змісту «в інших випадках, визначених Постановою КМ України № 1245», а ч. 7 п. 12 в Постанові - «в інших випадках, визначених п. 73.3 ст. 73 ПК України». Крім того, у п. 20.1.6 ст. 20 ПК України також варто прямо посилатися на п. 73.3 ст. 73 ПК України, закріпивши в такий спосіб право органів доходів і зборів одержувати відповідну інформацію в установленому порядку; по-друге, внести зміни до ст. 48 ПК України у частині зменшення переліку обов'язкових реквізитів декларації, через незаповнення яких вона може бути неприйнята; по-третє, закріпити поняття збору податкової інформації у ст. 72 ПК України; по-четверте, у податковому законодавстві закріпити поняття податкової таємниці, що відноситься до розголошення податкової таємниці, визначити суб'єктів, яким податкові органи, за наявності законних підстав, мають право надавати інформацію шляхом внесення змін до ст. 14 ПК України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Косиця О.О. Адміністративна діяльність органів Державної податкової служби України як об'єкт інформаційного забезпечення / О. О. Косиця // Підприємництво, господарство і право. - 2012. - № 9 (201). - С. 91-93.

2. Косиця О.О. Стан та перспективи впровадження інформаційних технологій в діяльність Державної податкової служби України у сфері справляння податків / О.О. Косиця // Міліція України. - 2012. - № 7-8 (181-182). - С. 23-24.

3. Косиця О.О. Правове регулювання інформаційного забезпечення адміністративної діяльності у сфері оподаткування у Російській Федерації / О.О. Косиця // Бюлетень Міністерства юстиції. - 2012. - № 10. - С. 105-109.

4. Косиця О.О. Адміністративна діяльність у сфері справляння податків [Електронний ресурс] / А. І. Брезвін, О. О. Косиця // Право та управління. - 2012. - № 2. -

5. Косиця О.О. Адміністративно-правові засади інформаційного забезпечення у сфері справляння податків / О. О. Косиця // Підприємництво, господарство і право. - 2013. - № 4. - С. 98-101.

6. Косица О. А. Организационно-правовые аспекты сбора налоговой информации органами ГНС Украины / О. А. Косица // Экономика и право. - Казахстан, г. Алматы, 2013. - № 6 (438). - С. 39-42.

7. Косиця О.О. Проблеми забезпечення інформаційної безпеки в органах Міністерства доходів і зборів України / О.О. Косиця, О.М. Розум // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - Симферополь, 2013. - Т. 26 (65). - № 2-2. - С. 218-224.

8. Косица О.А. О совершенствовании правового регулирования информационного обеспечения в сфере налогообложения / О.А. Косица // Право и политика. - Бишкек, 2014. - № 1. - С. 206-209.

9. Косиця О.О. Інформаційне забезпечення органів Державної податкової служби України / О.О. Косиця // Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою держави: зб. матеріалів наук.-практ. конф. (м. Київ, 30 берез. 2012 р.). - К.: Наук-вид. відділ НА СБ України, 2012. - С. 69-72.

10. Косиця О.О. Інформаційне забезпечення органів ДПС України в умовах впровадження інформаційних технологій / О. М. Розум, О. О. Косиця // Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці: матеріали VIІІ Міжнар. наук.-практ. Інтернет-конф. (м. Ірпінь, 23 січ. - 29 берез. 2012 р.) / ДПСУ; Нац. ун-т ДПС України. - Ірпінь: Вид-во НУДПСУ, 2012. - С. 138-143.

11. Косиця О.О. Правові засади взаємодії органів ДПС України з Держфінмоніторингом України щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом / О. О. Косиця // Інформаційні ресурси ДПС України в механізмі протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та ухиленням від сплати податків: зб. тез наук.-практ. семінару (м. Ірпінь, 1 черв. 2012 р.) / Держ. подат. служба України. Нац. ун-т ДПС України. Наук.-досл. центр з проблем оподатк. - Ірпінь: Вид-во Нац. ун-ту ДПС України, 2012. - С. 102-107.