Адміністративно-правове забезпечення управлінських процедур у судах України

18

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.5

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Адміністративно-правове забезпечення управлінських процедур у судах України

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

кандидата юридичних наук

Гомада Валентин Андрійович

ХЕРСОН - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор МУЗИЧУК Олександр Миколайович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор КОНСТАНТІНОВ Сергій Федорович, Національна академія внутрішніх справ, учений секретар Вченої ради;

кандидат юридичних наук, ГОЛОБОРОДЬКО Денис Віталійович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, доцент кафедри адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ.

Захист відбудеться 25 червня 2014 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.135.03 в Міжнародному університеті бізнесу і права за адресою: 73039, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 37-А.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Міжнародного університету бізнесу і права за адресою: 73039, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 37-А.

Автореферат розісланий 23 травня 2014 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Маліков

управлінський адміністративний правовий суд

Анотація

Гомада В. А. Адміністративно-правове забезпечення управлінських процедур у судах України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; інформаційне право; фінансове право. - Міжнародний університет бізнесу і права. - Херсон, 2014.

Дисертація присвячена визначенню сутності та особливостей управлінських процедур у судах України, окресленню шляхів удосконалення їх адміністративно-правового забезпечення. З'ясовується особливість суду як суб'єкта адміністративного права, визначається його поняття. Формулюється поняття та з'ясовується значення управлінських процедур у діяльності судів. Характеризуються учасники управлінських процедур у судах, визначаються їх спеціальні ознаки та критерії поділу. Розкриваються особливості правового регулювання управлінських процедур у судах. Визначаються основні види управлінських процедур у судах. З'ясовується поняття та значення установчих управлінських процедур у діяльності суду. Уточнюються сутність та види юрисдикційних процедур у судах. Характеризуються процедури прийняття управлінських рішень у судах. Визначаються особливості управлінських процедур, пов'язаних із проходженням служби в судах. Уточнюється сутність контрольно-наглядових управлінських процедур у судах. Розкривається зміст процедури розгляду звернень громадян у судах. Надаються пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання управлінських процедур у судах та адміністративно-правового статусу їх учасників.

Ключові слова: суди, управлінські процедури, адміністративно-правове забезпечення, суб'єкт адміністративного права, правове регулювання, юрисдикційні процедури, управлінські рішення, контрольно-наглядові управлінські процедури.

Аннотация

Гомада В. А. Административно-правовое обеспечение управленческих процедур в судах Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Международный университет бизнеса и права. - Херсон, 2014.

Диссертация является одним из первых исследований управленческих процедур в деятельности судов с учетом новейших изменений в законодательстве и судебной практике. В работе проанализированы теоретические и практические основы управленческой процедуры, ее характерные признаки, которые отделяют ее от административной процедуры. Предложено рассматривать управленческую процедуру в судах как совокупность правомерных действий, которые имеют свою целевую направленность, ориентированы на конкретный объект управления, имеют соответствующую закрепленность во времени и характеризуются своей последовательностью и документальной фиксацией.

Осуществлена классификация управленческих процедур в судах по следующим критериям: 1) в зависимости от направления правовых отношений, которые возникают в процессе реализации судьями своих полномочий: внутриаппаратные и внешнеаппаратные; 2) в зависимости от совершения юридически значимых действий и операций: контрольно-надзорные, учредительные, правоприменительные; 3) по содержанию: материальные, процессуальные. Внутренние организационные управленческие процедуры делятся, в свою очередь, на те, которые связаны с: подготовкой и принятием ведомственных нормативно-правовых актов; принятием на службу в органы суда; обеспечением взаимодействия между отдельными судами и координации между ними; организацией материально-технического и финансового обеспечения деятельности суда. Сделан вывод о том, что именно четкое определение и разделение управленческих процедур в судах даст возможность для установления границ компетенции между судьями, и тем самым защитит их интересы и права. Также это позитивно повлияет на реализацию прав, свобод и законных интересов граждан Украины в момент их обращения в суд.

Предложено внести изменения в Закон Украины «О судоустройстве и статусе судей» и принять Инструкцию о порядке проведения комплексных и контрольных проверок в судах.

Осуществлен сравнительный анализ отечественного и зарубежного законодательства по отдельным вопросам регулирования и закрепления управленческих процедур. Выявлены недостатки национального законодательства, предложены пути адаптации международного правового регулирования управленческих процедур в судах. Также установлены пути решения проблемных вопросов деятельности судов в соответствии с международной практикой.

Акцентируется внимание на необходимости принятия отдельных нормативно-правовых актов, которые смогли б полностью отрегулировать все вопросы, которые возникают во время работы судов (судей).

Ключевые слова: суды, управленческие процедуры, административно-правовое обеспечение, субъект административного права, правовое регулирование, юрисдикционные процедуры, управленческие решения, контрольно-надзорные управленческие процедуры.

Annotation

Gomada V. A. Administrative-legal Provision of Management Procedures in Courts of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for candidate of law degree by specialty 12.00.07 - Administrative Law and Process; Financial Law; Information Law. - International University of Business and Law. - Kherson, 2014.

Dissertation is devoted to definition of essence and peculiarities of management procedures in courts of Ukraine, and also to outlining ways of enhancement of their administrative-legal provision. The work ascertains peculiarities of the court as a subject of Administrative Law, defines its notion. It formulates notion and defines significance of management procedures in courts' activity. The dissertation characterizes participants of management procedures in courts, characterizes their specific features and criteria of classification. The work examines peculiarities of legal regulation of management procedures in courts. The dissertation defines main types of management procedures in courts. The work ascertains notion and significance of constituent management procedures in courts. It specifies essence and types of jurisdictional procedures in courts. The dissertation characterizes procedures of taking management decisions in courts. The work defines peculiarities of management procedures in courts connected with service in courts. It specifies essence of management procedures dealing with control and supervision in courts. The dissertation uncovers content of procedures of examination of citizens' addresses in courts. The work gives propositions and recommendations for improvement of administrative-legal regulation of management procedures in courts and administrative-legal status of their participants.

Key words: courts, management procedures, administrative-legal provision, subject of Administrative Law, legal regulation, jurisdictional procedures, management decisions, management procedures of control and supervision.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Реформи, що відбуваються у сфері судової системи та адміністративного права на території України, спрямовані на підвищення рівня організації діяльності державних органів, покращення охорони і захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також забезпечення їх реалізації в судах. Реформування діяльності суду відбувається внаслідок необхідності приведення її у відповідність з Конституцією України, Законом України «Про судоустрій та статус суддів» і міжнародними стандартами судочинства. Також існує необхідність удосконалення управлінських аспектів судової діяльності, а саме управлінських процедур у судах, які відіграють важливу роль в організації роботи судів.

Незважаючи на те, що управлінські процедури в діяльності судів України забезпечують упорядкування та приведення до єдиних стандартів подібних за змістом та призначенням управлінських дій, запобігають зловживанню службовим становищем суб'єктів владних повноважень, посилюють їх відповідальність за прийняті управлінські рішення, у вітчизняній юридичній науці управлінські процедури в діяльності органів судової влади висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях такі питання досліджувались фрагментарно, без комплексного підходу. Сьогодні серед представників адміністративно-правової науки немає єдиної думки щодо змісту поняття даних процедур, їх визначення та класифікації. Їх місце серед інших адміністративних процедур та ознаки також недостатньо досліджені. Окрім цього, багато питань виникає у сфері правового регулювання управлінських процедур у судах. Наявність даних проблем призводить до порушення прав, свобод та законних інтересів учасників управлінських процедур, зниження ефективності виконання завдань та функцій, покладених на органи судової влади. Вказане насамперед стосується юрисдикційних процедур у судах, процедур, пов'язаних із проходженням служби в судах, процедур розгляду звернень громадян у судах.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертації становлять роботи В. Б. Авер'янова, Р. С. Алімова, О. О. Бандурки, Є. Ю. Бараша, Ю. П. Битяка, А. Л. Борка, В. М. Васильєва, Д. В. Голобородька І. В. Зозулі, О. М. Клюєва, А. В. Кірмача, Л. В. Коваля, І. Б. Коліушка, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, С. Ф. Константінова, І. М. Коропатніка, А. М. Куліша, М. В. Косюти, І. М. Лазарєва, В. В. Малікова, М. І. Мичка, О. М. Музичука, О. І. Нікітенка, М. В. Романенко, А. О. Селіванова, С. В. Симов'яна, О. П. Угровецького, В. П. Тимощука, М. М. Тищенка, В. М. Фесюніна, М. К. Якимчука та ін. Однак більшість питань, пов'язаних з організацією та правовим забезпеченням управлінських процедур у судах України, досі не розроблено, відповідно залишились невирішеними проблеми теоретичного, організаційного й правового характеру зазначеного напрямку управлінської діяльності в судах. Також наразі в діяльності суддів існує велика кількість інших неврегульованих управлінських питань, які негативно впливають на ефективність діяльності судів (суддів) та призводять до погіршення не тільки рівня виконуваних завдань та функцій суду, але й до зниження можливості учасників управлінських процедур реалізовувати свої права, свободи та законні інтереси.

Таким чином, необхідність подальшого вдосконалення організації діяльності суду, правового забезпечення управлінських процедур у судах України, відсутність комплексних наукових пошуків з цієї проблематики обумовлюють актуальність і вказують на важливість дослідження особливостей адміністративно-правового забезпечення управлінських процедур у судах України, а також його розвитку й покращення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 10-14, п. 67 Додатку 13, п. 7 Додатку 14 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, п. 19.5 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сутності, змісту та особливостей управлінських процедур у судах України, а також в окресленні шляхів розвитку та вдосконалення відповідного адміністративно-правового забезпечення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- з'ясувати особливість суду як суб'єкта адміністративного права, визначити його поняття;

- надати визначення поняття «управлінські процедури» та з'ясувати їх значення в діяльності судів;

- охарактеризувати учасників управлінських процедур у судах, виокремити їх спеціальні ознаки та критерії поділу;

- розкрити зміст принципів, виокремити основні стадії та встановити особливості правового регулювання управлінських процедур у судах;

- визначити основні види управлінських процедур у судах;

- з'ясувати поняття та значення установчих управлінських процедур у діяльності суду;

- розкрити сутність та виокремити види юрисдикційних процедур у судах;

- охарактеризувати процедури прийняття управлінських рішень у судах;

- визначити особливості управлінських процедур, пов'язаних із проходженням служби в судах;

- уточнити сутність контрольно-наглядових управлінських процедур у судах;

- розкрити зміст процедури розгляду звернень громадян у судах;

- надати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання управлінських процедур у судах та адміністративно-правового статусу їх учасників.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері управлінської діяльності судових органів України.

Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення управлінських процедур у судах України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, які обрані з урахуванням поставлених у роботі мети та задач, об'єкта та предмета дослідження. Їх використання характеризується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, а також здійснити системний аналіз адміністративно-правового забезпечення управлінських процедур у судах України. Зокрема порівняльно-правовий метод було використано для з'ясування специфіки регулювання даного питання в зарубіжних та міжнародних правових системах, можливості та доцільності імплементації до вітчизняного законодавства юридичних технік інших країн (підрозділ 3.1). Системний метод застосовувався для уточнення правового статусу суду як суб'єкта адміністративного права, принципів, стадій управлінських процедур у судах (підрозділи 1.1,1.3, 1.4). Формально-юридичний метод дозволив розробити пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства, яке регулює порядок здійснення управлінських процедур у судах (підрозділи 3.2, 3.3). Абстрагування та узагальнення застосовувалося в процесі вивчення існуючих нормативних та теоретичних дефініцій щодо різних правових понять і категорій (учасники управлінських процедур, управлінська процедура, установчі управлінські процедури, управлінські юрисдикційні процедури тощо (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6).

Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади діяльності судів (суддів) України. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких може бути використаний в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності судів (суддів) України, політико-правова публіцистика, судова практика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити проблеми адміністративно-правового забезпечення управлінських процедур у судах України та запропонувати авторське бачення шляхів їх вирішення. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- визначено особливості судів як суб'єктів адміністративного права, що зумовлено: специфікою завдань судоустрою, судочинства та організації судової влади; особливістю їх юрисдикції, тобто притаманним тільки їм комплексом повноважень, які стосуються розгляду та вирішення ними судових справ; управлінською компетенцією суб'єктів владних повноважень у судах; специфікою самих адміністративних відносин за їх участю;

- запропоновано класифікацію управлінських процедур у судах за наступними критеріями: 1) залежно від напрямку правових відносин, які виникають у процесі реалізації суддями своїх повноважень: внутрішньоапаратні та зовнішньоапаратні; 2) залежно від здійснення юридично значущих дій та операцій: контрольно-наглядові, установчі, правозастосовні; 3) за змістом: матеріальні, процесуальні;

- визначено систему та особливість реалізації таких принципів управлінських процедур у судах, як: законність; пріоритетність прав, свобод та законних інтересів; неупередженість судового органу; добросовісність; офіційність; гласність та відкритість, публічність; своєчасність та розумний строк виконання; ефективність виконуваних дій; підконтрольність; координація управлінських процедур;

- суб'єктів, які входять до складу внутрішньоорганізаційної управлінської процедури в судах, запропоновано класифікувати залежно від обсягу їх владних повноважень та чисельності;

удосконалено:

- поняття управлінської процедури, під якою пропонується розуміти складові процесу прийняття та реалізації управлінських рішень у судах, проведення управлінських дій в установленому порядку задля забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів учасників управлінських процедур - з одного боку, та покращення ефективності організації судової діяльності - з іншого;

- перелік стадій управлінських процедур у судах, які пов'язані між собою, мають спільну мету та змінюють одна одну в логічній послідовності і до яких запропоновано віднести: визначення проблемної ситуації; прогнозування шляхів її вирішення; обговорення варіантів можливих управлінських рішень; оформлення та погодження управлінського рішення; прийняття управлінського рішення; виконання управлінського рішення;

- перелік управлінських процедур під час проходження державної служби в судах, до яких віднесені: профорієнтаційна робота; призначення кандидатури на посаду судді; проходження стажування; періодичне оцінювання службової діяльності; постійна робота з особами, які зараховані до кадрового резерву; проведення конкурсу на заміщення вакантних посад відповідно до принципів рівності та неупередженості; проведення службових перевірок; переміщення працівників суду; кваліфікаційна підготовка працівників суду відповідно до зайнятих посад; застосування засобів заохочення та дисциплінарного стягнення; звільнення судді з посади;

- класифікацію звернень громадян до суду за такими критеріями: залежно від найменування документа; залежно від кількості осіб, які його подають; залежно від форми викладення звернення; залежно від строку розгляду; залежно від особи, яка його подає; залежно від сфери, з якою пов'язане питання, що розглядається в зверненні; залежно від способу подання.

дістали подальшого розвитку:

- характеристика юрисдикційних процедур в органах суду, під якими запропоновано розуміти сукупність процедур, які представляють собою єдине ціле, є нормативно регламентованими та створені для здійснення об'єктивного правосуддя органом суду щодо спорів, що виникають із зовнішніх або внутрішніх правовідносин, шляхом прийняття спеціального юрисдикційного акта;

- пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а саме: а) доповнити ст. 83 положенням щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді у разі порушення ним обов'язку дотримуватись вимог щодо несумісності; б) у п. 4. ст. 83 замінити поняття «систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики» визначеннями, які не мають оцінного значення, тобто конкретно вказати, які дії (бездіяльність) вважаються грубим порушенням; в) п. 6 ст. 83 виключити, оскільки не є дисциплінарним правопорушенням неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, позаяк не можна віднести його до службових обов'язків суддів, пов'язаних зі здійсненням правосуддя;

- пропозиції з удосконалення професійної підготовки суддів, які містять такі напрямки: покращення якості навчання суддів відповідно до міжнародних стандартів та рекомендацій; підвищення рівня обміну досвідом щодо програми навчання суддів та кандидатів на посаду судді з країнами ЄС; створення модельної програми навчання суддів та кандидатів на посаду судді згідно з правилами ЄС; підвищення рівня знань суддів за допомогою відповідних методик;

- пропозиції з удосконалення контрольно-наглядових управлінських процедур у судах за рахунок: по-перше, регулярного отримання необхідної інформації про стан судової діяльності керівником від своїх підлеглих; по-друге, постійного контролю поінформованості судді у вигляді звіту про стан вирішення управлінських питань (періодичні звіти про стан справ у суді та фінансові звіти: наскільки ретельно виконується бюджет, план роботи і графік виконання запланованих заходів); по-третє, використання керівником суду методу спостереження за дотриманням чинного законодавства про судоустрій і статус суддів; проведення інтерв'ювання та анкетування громадян, що звернулись за допомогою до працівників суду, з метою виявлення недоліків у роботі судів (суддів);

- пропозиції з удосконалення правового регулювання управлінських процедур у судах шляхом: запровадження об'єктивно аргументованих критеріїв професійної поведінки суддів під час виконання ними професійних обов'язків; забезпечення ефективного механізму захисту самостійності та незалежності суддів; підвищення ефективності функціонування інституту дисциплінарної відповідальності суддів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, зокрема основні положення та висновки, викладені в дисертації, можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - як основа для подальшого розроблення теоретико-правових питань організації та реалізації управлінських процедур у судах України;

- у правотворчості - з метою підготовки й уточнення низки законодавчих та підзаконних актів з питань діяльності судів (суддів) в Україні;

- у правозастосовній діяльності - для підвищення ефективності організації діяльності судів із відправлення правосуддя в Україні;

- у навчальному процесі - під час підготовки підручників і навчальних посібників із предметів «Адміністративне право», «Адміністративний процес» та інших дисциплін адміністративно-правового характеру, при підготовці відповідних їх розділів, а також у ході проведення занять з підвищення кваліфікації суддів й інших працівників судової системи України, вони вже використовуються під час проведення занять із вищевказаних дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 18.10.2013 р.).

Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права; всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на основі особистих досліджень автора. Нові наукові результати дисертації отримані дисертантом особисто. У співавторстві опубліковано: навчальні посібники: Теорія та практика правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. - К, 2012 (дисертантом розроблено підрозділ 11.1 (обсяг - 0,8 д.а.)); Контроль за діяльністю правоохоронних органів / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, засл. юриста України М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. - Х., 2014 (дисертантом розроблено підрозділ 3.1 (обсяг - 0,5 д.а.)); Правове регулювання окремих напрямків правоохоронної діяльності / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, засл. юриста України М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. - Х., 2014 (дисертантом розроблено підрозділ 1.5 (обсяг - 0,1 д.а.)); збірник наукових праць факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства ХНУВС за 2013 рік: Актуальні питання діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України / за заг. ред. чл.-кор. НАПрН України, д-ра юрид. наук С. М. Гусарова. - Х., 2014 (дисертантом розроблено методичні рекомендації та два проекти нормативно-правових актів (обсяг - 1,7 д.а.)). В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: «Суверенність, незалежність, конституційність: становлення та розвиток української держави» (Харків, 2011), «Адміністративне право України: сучасний стан та шляхи розвитку» (Харків, 2012), «Впровадження нового Кримінального процесуального кодексу України в правоохоронну діяльність та навчальний процес: досвід та шляхи удосконалення» (Харків, 2013), «Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції в Україні» (Харків, 2013), а також на засіданнях кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в шести статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, чотирьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях, трьох навчальних посібниках, у збірнику наукових праць.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на чотирнадцять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 203 сторінки. Список використаних джерел містить 181-ну назву і займає 19 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, розкрито мету і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 «Загальні засади процедуралізації управління в органах судової влади» складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Особливості судів як суб'єктів адміністративного права» з'ясовано зміст понять «суб'єкт адміністративного права», «правосуб'єктність суду» та визначено особливості судів як суб'єктів адміністративного права в співвідношенні із загальним суб'єктом права та охарактеризовано основні його ознаки.

Визначено основні ознаки суду як суб'єкта адміністративного права.

Зроблено висновок про те, що суд є спеціальним суб'єктом адміністративного права, який має свою власну правосуб'єктність, що відрізняється від загальної правосуб'єктності громадян відсутністю праводієздатності. Його особливе місце в адміністративному праві характеризується визначенням функцій і завдань та сферою повноважень, властивими лише йому, які необхідні для вирішення певного кола справ.

У підрозділі 1.2 «Поняття та значення управлінських процедур у діяльності судів» надано визначення поняття «управлінська процедура», під якою пропонується розуміти сукупність правомірних дій, які мають свою цільову спрямованість, зорієнтовані на конкретний об'єкт управління, мають відповідну закріпленість у часі та характеризуються своєю послідовністю та документальною фіксацією.

Розкрито зміст поняття управлінської процедури в судах, під якою запропоновано розуміти складові процесу прийняття та реалізації управлінських рішень у судах, проведення управлінських дій, які визначені в установленому порядку та необхідні для покращення організаційної роботи судових механізмів. Сферою вияву управлінської процедури є як зовнішня, так і внутрішня діяльність суду, яка спрямована на досягнення поставлених результатів та необхідних умов задля забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів учасників управлінських процедур - з одного боку, та покращення ефективності управлінської діяльності в судах - з іншого.

Уточнено головне призначення управлінської процедури в судах.

У підрозділі 1.3 «Учасники управлінських процедур у судах» з'ясовано зміст поняття «учасники управлінських процедур у судах».

Визначено, що учасниками внутрішньоорганізаційної управлінської процедури в судах є: 1) голова суду; 2) заступник голови; 3) судді судової палати; 4) апарат суду, зовнішньоорганізаційної - суд (судді), громадяни (в процесі реалізації своїх прав).

З'ясовано, що спеціальними ознаками, які характерні управлінським процедурам у судах, є такі: 1) обов'язковим учасником повинен бути орган суду чи його посадова особа - в зовнішніх управлінських процедурах, та посадова особа суду - в тому випадку, коли це стосується внутрішньоорганізаційних управлінських процедур; 2) за різних обставин одні й ті самі учасники даних процедур можуть бути як владними, так і підпорядкованими; 3) залежно від обсягу прав та обов'язків учасники можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними.

Зроблено висновок про те, що учасники управлінської процедури мають певні організаційні зв'язки, які поділяються на лінійні та функціональні.

У підрозділі 1.4 «Принципи, стадії та правове регулювання управлінських процедур у судах» визначено поняття «принципи управлінських процедур», «правове регулювання управлінських процедур», виокремлено основні стадії управлінських процедур.

Визначено, що основними принципами управлінських процедур у суді є: 1) законність; 2) пріоритетність прав, свобод та законних інтересів; 3) неупередженість судового органу; 4) добросовісність; 5) офіційність; 6) гласність та відкритість, публічність; 7) своєчасність та розумний строк виконання; 8) ефективність виконуваних дій; 9) підконтрольність; 10) координація процедур.

З'ясовано, що управлінським процедурам притаманні певні стадії, що пов'язані між собою, мають спільну мету та змінюють одна одну в логічній послідовності, до яких, зокрема, належать такі: а) визначення проблемної ситуації; б) прогнозування шляхів її вирішення; в) обговорення варіантів можливих управлінських рішень; ѓ) оформлення та погодження управлінського рішення; г) прийняття управлінського рішення; д) виконання управлінського рішення.

Під правовим регулюванням управлінських процедур у судах запропоновано розуміти упорядкування державою управлінських відносин, які виникають у судовій діяльності, за допомогою права й сукупності правових засобів, що мають законодавче закріплення. До особливих ознак такого регулювання віднесено: а) має довготривалий та складний за своєю структурою характер; б) здійснюється за допомогою правових засобів, які гарантують його ефективність; в) має конкретний характер, оскільки стосується реальних відносин між судом та приватною особою, а також відносин, які виникають усередині суду; г) має цілеспрямований характер, адже направлено на задоволення інтересів учасників управлінських процедур у судах.

У підрозділі 1.5 «Види управлінських процедур у судах» здійснено класифікацію управлінських процедур у судах за наступними критеріями: 1) залежно від напрямку правових відносин, які виникають у процесі реалізації суддями своїх повноважень: внутрішньоапаратні та зовнішньоапаратні; 2) залежно від здійснення юридично значущих дій та операцій: контрольно-наглядові, установчі, правозастосовні; 3) за змістом: матеріальні, процесуальні.

Встановлено, що внутрішньоорганізаційні управлінські процедури поділяються, у свою чергу, на ті, що пов'язані з: підготовкою та прийняттям відомчих нормативно-правових актів; прийняттям на службу до органів суду; забезпеченням взаємодії між окремими структурними підрозділами суду та координації між ними; організацією матеріально-технічного та фінансового забезпечення діяльності органів суду.

Зовнішньоапаратні процедури - це такі процедури, які виходять за межі судового органу, тобто суб'єктами цих процедур є як структурні підрозділи суду та їх керівники, судді, так і громадяни, що звертаються до суду за захистом своїх прав (процедури з розгляду звернень громадян).

Розділ 2 «Характеристика окремих управлінських процедур у судах України» містить шість підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Поняття та значення установчих управлінських процедур у діяльності суду» з'ясовано зміст поняття «установча управлінська процедура», під якою пропонується розуміти діяльність суду з реалізації норм матеріального адміністративного права щодо створення та реорганізації структурних підрозділів суду та комплектування їх відповідним персоналом (призначення, звільнення або переміщення суддів, інших посадових осіб суду або керуючих суб'єктів).

З'ясовано головне призначення даної процедури, яке полягає в забезпеченні підвищення якості роботи всього судового апарату, гарантуванні прозорості під час призначення судді на посаду, подоланні корупції.

Обґрунтовано необхідність подальшого реформування даної процедури шляхом покращення стану управлінсько-процедурної діяльності в судах України, пошуку нових перспектив розвитку, поширення та затвердження нових концептуальних позицій різних аспектів установчої управлінської процедури в судах.

У підрозділі 2.2 «Сутність та види управлінських юрисдикційних процедур у судах» надано визначення поняття управлінських юрисдикційних процедур як сукупності процедур, які представляють собою єдине ціле, є нормативно регламентованими та створені для здійснення об'єктивного правосуддя органом суду щодо спорів, що виникають із зовнішніх або внутрішніх правовідносин, шляхом прийняття спеціального юрисдикційного акта. В діяльності судових органів передбачено такі види управлінських юрисдикційних процедур: 1) дисциплінарне провадження; 2) провадження про правопорушення; 3) провадження зі скарг фізичних чи юридичних осіб.

Визначено основні ознаки юрисдикційних процедур у судах, до яких належать такі: а) регулювання відповідних процедур здійснюється за допомогою як матеріальних, так і процесуальних норм; б) спрямовані на вирішення конкретної справи (про адміністративне правопорушення тощо); в) юрисдикційні процедури мають як зовнішнє (порушення справи про адміністративне правопорушення, розгляд скарг громадян), так і внутрішнє (провадження в справі про дисциплінарне правопорушення) вираження; г) прийняття рішення у вигляді юридичного акта (рішення, постанови) уповноваженою особою (суддею).

Запропоновано внесення змін та доповнень до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», спрямованих на вдосконалення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, реалізації правил суддівської етики тощо.

У підрозділі 2.3 «Процедури прийняття управлінських рішень у судах» надано визначення поняття «управлінське рішення», виділено основні види управлінських рішень.

Визначено основні етапи прийняття управлінського рішення, якими є: 1) підготовка прийняття управлінського рішення; 2) прийняття управлінського рішення; 3) забезпечення виконання (реалізація) прийнятого рішення.

Зазначено, що управлінським рішенням притаманні такі ознаки: 1) містять вирішення внутрішньоорганізаційних питань, які виникають у суді під час проведення стажування, перепідготовки, підвищення кваліфікації, здійснення контролю за підлеглими тощо; 2) мають більш важливе значення порівняно із зовнішніми, тому що вони детально уособлюють внутрішньоорганізаційну систему; 3) приймаються шляхом використання імперативного методу, тобто мають обов'язковий характер; 4) мають цілеспрямований характер; 5) є об'єктивно обґрунтованими та правомірними.

У підрозділі 2.4 «Особливості управлінських процедур, пов'язаних із проходженням служби в судах» визначено процедури, які стосуються проходження служби в судах, та розглянуто їх особливості.

До управлінських процедур під час проходження державної служби в судах запропоновано віднести: профорієнтаційну роботу; призначення кандидатури на посаду судді; проходження стажування; періодичне оцінювання службової діяльності; роботу з особами, які зараховані до кадрового резерву; проведення конкурсу на заміщення вакантних посад відповідно до принципів рівності та неупередженості; проведення службових перевірок; переміщення працівників суду; кваліфікаційну підготовку працівників суду відповідно до зайнятих посад; застосування засобів заохочення та дисциплінарного стягнення; звільнення судді з посади.

Запропоновано прийняття спеціального законодавчого акта, який закріплюватиме управлінську процедуру проходження служби в судах, визначено його структуру.

У підрозділі 2.5 «Поняття та значення контрольно-наглядових управлінських процедур у судах» надано визначення контрольно-наглядової процедури в судах, під якою пропонується розуміти певні спостереження, що мають систематичний або повсякденний характер та спрямовані на перевірку відповідності діяльності суддів та інших працівників суду нормам права, які регулюють їх діяльність. Це дії, спрямовані на встановлення фактичного стану справ у судах, недоліків у роботі та прийняття внаслідок цього відповідних управлінських рішень.

Запропоновано наступні критерії класифікації контрольно-наглядової діяльності: 1) залежно від сфери діяльності: загальна та спеціальна; 2) залежно від правовідносин, які виникають під час діяльності суду: внутрішня та зовнішня; 3) залежно від кількості осіб, які уповноважені проводити дану перевірку: одноособова та колегіальна; 4) залежно від часу здійснення: постійна, тобто така, яка здійснюється особисто керівником, та тимчасова, що, як правило, має систематичний характер; 5) залежно від планування перевірок: планова, тобто така, що здійснюється відповідно до певних документів, та позапланова, яка проводиться внаслідок певного правопорушення; 6) залежно від етапу, на якому здійснюється перевірка: поточна, попередня та подальша.

У підрозділі 2.6 «Процедури розгляду звернень громадян у судах» визначено завдання, особливості та різновиди зазначених процедур у судах.

Визначено, що звернення громадян до органів суду можна класифікувати залежно від: 1) найменування документа: а) пропозиції (зауваження); б) заяви (клопотання); в) скарги; 2) кількості осіб, які його подають: а) одноособові; б) колегіальні; 3) форми викладення: а) усні; б) письмові; 4) строку розгляду: а) звернення, які розглядаються й вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження; б) звернення, які розглядаються й вирішуються в строк більше одного місяця, але який не перевищує сорока п'яти днів; 5) особи, яка його подає: а) фізична особа; б) юридична особа; 6) сфери, з якою пов'язане питання, що розглядається в зверненні: а) стосується внутрішньоорганізаційної діяльності суду; б) стосується питання, що не пов'язано з діяльністю органів суду чи їх посадових осіб; 7) залежно від способу подання: а) особисто; б) через уповноважену особу; в) надіслано поштою.

Доведено, що процедурні аспекти розгляду звернень не мають чіткого регулювання. Запропоновано етапи процедури звернення громадян до органів суду: 1) подання звернення та його облік; 2) прийняття до розгляду та розгляд; 3) винесення рішення та надання відповіді по ньому; 4) виконання рішення; 5) узагальнення та аналіз звернень.

Розділ 3 «Шляхи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення управлінських процедур у судах України» об'єднує три підрозділи.

У підрозділі 3.1 «Можливості використання зарубіжного досвіду функціонування управлінських процедур у діяльності судів» проаналізовано досвід та практику зарубіжних країн.

Запропоновано до міжнародних стандартів у судовій діяльності віднести такі: 1) забезпечення реалізації прав та свобод громадян на належному рівні, без порушення їх інтересів; 2) встановлення якості роботи судів та окремих суддів відповідно до міжнародних норм; 3) застосування норм, які закріплюють відповідальність за невиконання чи неналежне виконання суддею своїх обов'язків; 4) поновлення порушених інтересів та прав суб'єктів і повернення їх у попередній стан.

Запропоновано класифікацію міжнародно-правових актів, якими визначаються міжнародні стандарти у сфері судочинства: 1) закріплюють загальні моделі доступу до правосуддя; 2) містять правила, що спрямовані на забезпечення належної управлінської та правової процедури при вирішенні справ певної юрисдикції; 3) спрямовані на покращення медіації, тобто процедури вирішення спору за допомогою альтернативної технології, шляхом використання третьої, незаінтересованої сторони - медіатора, який допомагає сторонам.

У підрозділі 3.2 «Удосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує управлінські процедури в судах» проаналізовано наявні проблеми чинного законодавства, яке стосується діяльності суду.

Визначено, що сьогодні головною проблемою в чинному законодавстві, яке регулює управлінські процедури в судах, є відсутність єдиного загального закону, який би правомірно регулював діяльність управлінських процедур у судах України.

Проаналізовано співвідношення правових актів національного законодавства, а саме Закону України «Про звернення громадян» та проекту Адміністративно-процедурного кодексу. За результатами аналізу доведено, що Адміністративно-процедурний кодекс встановлює більш широке коло адміністративних проваджень.

Для підвищення рівня ефективності здійснення управлінських процедур у діяльності судів необхідно: покращити якість навчання суддів відповідно до міжнародних стандартів та рекомендацій; підвищити рівень обміну досвідом щодо програми навчання суддів та кандидатів на посаду судді з країнами ЄС; створити модельну програму навчання суддів та кандидатів на посаду судді згідно з правилами ЄС; підвищити рівень знань суддів за допомогою відповідних методик навчання.

У підрозділі 3.3 «Шляхи удосконалення адміністративно-правового статусу учасників управлінських процедур у судах» проаналізовано наявні проблеми щодо прав, свобод та законних інтересів осіб, які беруть участь в управлінських процедурах у судах.

Визначено поняття правового статусу судді та виокремлено його особливості. Вказано, що правовий статус судді - це законодавчо закріплений обсяг правових можливостей судді, необхідний для виконання завдань і функцій судової влади під час реалізації певного виду діяльності держави (здійснення правосуддя), який відображає специфічні особливості різних судів.

Доведено, що для покращення правового регулювання статусу суддів необхідно вжити наступних заходів: а) призначати висококваліфікованих спеціалістів на посади суддів; б) гарантувати найвищий рівень реалізації професійних можливостей суддівського корпусу.

Запропоновано вдосконалити регулювання управлінських процедур у судах наступними чином: запровадити об'єктивно аргументовані критерії професійної поведінки суддів під час виконання ними професійних обов'язків; забезпечити механізм захисту самостійності та незалежності суддів; сприяти підвищенню ефективності інституту дисциплінарної відповідальності суддів, який покращить контроль за діяльністю судового корпусу.

Висновки

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання - визначення сутності та особливостей управлінських процедур у судах України, вироблено пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення їх адміністративно-правового забезпечення.

Насамперед наголошується, що суд є спеціальним суб'єктом адміністративного права, який має власну правосуб'єктність, що відрізняється від загальної правосуб'єктності громадян відсутністю праводієздатності. Його особливе місце в адміністративному праві характеризується визначенням функцій і завдань та сферою повноважень, властивими лише йому, які необхідні для вирішення певного кола справ. Досліджуючи суд як суб'єкта адміністративного права, доцільного говорити не про праводієздатність, а про компетенцію, яка становить права та обов'язки суду та визначає спосіб впливу на суспільні відносини.

Доведено, що до складу правового статусу суду як суб'єкта адміністративного права входять: 1) цільовий блок, який включає функції та завдання суду і є юридичною основою для визначення обсягу повноважень для вирішення відповідних завдань та встановлення відповідальності для суддів, які не виконують покладені на них завдання; 2) компетенція, тобто сфера повноважень, які реалізуються через діяльність суду і які необхідні йому для ефективного виконання покладених на нього завдань та функцій; 3) організаційний блок, який розкриває зміст організаційної діяльності суду, а саме: порядок призначення на посаду судді, порядок заміщення адміністративної посади, порядок формування апарату суду тощо.

Обґрунтовано, що управлінська процедура - це елементи, етапи, складові процесу прийняття та реалізації управлінських рішень у судах, проведення управлінських дій в установленому порядку задля забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів учасників управлінських процедур - з одного боку, та покращення ефективності організації судової діяльності - з іншого.

Суб'єктів, які входять до складу внутрішньоорганізаційної управлінської процедури в судах запропоновано класифікувати залежно від їх повноважень: голова суду; заступник голови суду; судді судової палати; апарат суду. З огляду на чисельність осіб при розгляді певних справ владні учасники управлінської процедури можуть поділятись на колективних (колегіальних) та індивідуальних (одноособових).

Наголошується, що основними принципами управлінських процедур у суді є: законність; пріоритетність прав, свобод та законних інтересів; неупередженість судового органу; добросовісність; офіційність; гласність та відкритість, публічність; своєчасність та розумний строк виконання; ефективність виконуваних управлінських дій; підконтрольність; координація процедур.

Аргументовано, що управлінським процедурам притаманні певні стадії, які пов'язані між собою, мають спільну мету та змінюють одна одну в логічній послідовності, до яких запропоновано віднести такі: визначення проблемної ситуації; прогнозування шляхів її вирішення; обговорення варіантів можливих управлінських рішень; оформлення та погодження управлінського рішення; прийняття управлінського рішення; виконання управлінського рішення.

Надано пропозиції з удосконалення правового регулювання управлінських процедур у судах шляхом: запровадження об'єктивно аргументованих критеріїв професійної поведінки суддів під час виконання ними професійних обов'язків; забезпечення ефективного механізму захисту самостійності та незалежності суддів; підвищення ефективності функціонування інституту дисциплінарної відповідальності суддів.

До ознак юрисдикційних процедур у судах віднесено наступні: а) регулювання даних спорів відбувається за допомогою як матеріальних, так і процесуальних норм; б) дані процедури мають особливе соціальне значення; в) сторони, які вступають у спір, мають широке коло суб'єктивних прав та обов'язків, що гарантує їм можливість захищати свої інтереси та права, надавати докази, виступати в суді, оскаржувати рішення, виявляти недовіру до судді шляхом застосування відводу тощо; г) юрисдикційні процедури мають як зовнішнє (порушення справи про адміністративне правопорушення, розгляд скарг громадян), так і внутрішнє (провадження в справі про дисциплінарне правопорушення) вираження; д) обов'язковою ознакою є прийняття рішення у вигляді юридичного акта (рішення, постанови) уповноваженою особою (суддею); є) прийняття відповідного акта супроводжується ще декількома допоміжними процедурами, такими як збір, дослідження, перевірка, оцінювання доказів тощо.