Правове регулювання плати за землю в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Правове регулювання плати за землю в Україні

Спеціальність: 12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Білецька Ганна Миколаївна

Ірпінь - 2014



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті державної податкової служби України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, профессор КОВАЛЬ Микола Васильович, Національний університет державної податкової служби України.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, профессор КУРИЛО Володимир Іванович, перший проректор Національного університету біоресурсів і природокористування України,

доктор юридичних наук, доцент ПЕЧУЛЯК Віталій Петрович, доцент кафедри міжнародного та європейського права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Захист відбудеться «23» квітня 2014 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 у Національному університеті державної податкової служби України за адресою: вул. Садова, 55, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: вул. К. Маркса, 31, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

Автореферат розісланий «22» березня 2014 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. О. Мацелик



АНОТАЦІЇ

Білецька Г. М. Правове регулювання плати за землю в Україні. - Рукопис. земельний податок првовий

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет державної податкової служби України, Ірпінь, 2014.

Дисертацію присвячено правовому регулюванню плати за землю з всебічним комплексним аналізом теоретико-правових засад і практичних аспектів впливу на розвиток правовідносин у контексті набрання чинності Податковим кодексом України. Визначено порядок нарахування та стягнення земельного податку, орендної плати за землі державної та комунальної форм власності, з'ясовано особливості та відмінності складових поняття „плата за землю”. Охарактеризовано об'єкти оподаткування: земельні ділянки, частки (паї), режим пільгового оподаткування та особливості встановлення ставок, виходячи від загального до конкретного, що включає такі процедури, як: реєстрація та облік платників податків, обробка податкових декларацій відповідно до даних державного земельного реєстру і даних земельного кадастру та облік платежів за землю, податковий контроль за сплатою земельних платежів. Особливу увагу приділено комплексу нормативно-правових, фінансово-економічних, організаційних, науково-методичних, освітньо-інформаційних заходів, що сприяють збільшенню надходжень до бюджету в процесі реалізації власниками землі і землекористувачами своїх прав і виконання обов'язків. Обґрунтовано ряд концептуальних та теоретичних положень і висновків, практичних рекомендацій. Зокрема дано авторське визначення інституту плати за землю та удосконалено поняття податкової пільги з плати за землю. Обґрунтовано, що специфічність стягнення плати за землю обумовлена ставками земельного податку орендної плати за землі державної, комунальної форм власності та базою оподаткування, що визначається нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок або площею земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Унаслідок цього до стягнення плати за землю залучаються не тільки податкові органи держави, але й органи місцевого самоврядування та відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів України.

Ключові слова: земельний податок, орендна плата за землі державної, комунальної форм власності, категорії земель, земельна ділянка, земельна частка (пай), органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, нормативна грошова оцінка земель.



Билецкая А. Н. Правовое регулирование платы за землю в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс, финансовое право, информационное право. - Национальный университет государственной налоговой службы Украины - Ирпень, 2014.

Диссертация посвящена правовому регулированию платы за землю с всесторонним комплексным анализом теоретико-правовых основ и практических аспектов влияния на развитие правоотношений в контексте вступления в силу Налогового кодекса Украины. Определен порядок начисления и взымания земельного налога, арендной платы за земли государственной и коммунальной форм собственности, выявлены особенности и различия составляющих элементов понятия „плата за землю”. Охарактеризованы объекты налогообложения: земельные участки, доли (паи), режим льготного налогообложения и особенности установления ставок, исходя от общего к частному, что включает такие процедуры как: регистрация и учет налогоплательщиков, обработка налоговых деклараций в соответствии с данными государственного земельного реестра и данных земельного кадастра и учет платежей за землю, налоговый контроль за уплатой земельных платежей.

Особое внимание уделено комплексу нормативно-правовых, финансово-экономических, организационных, научно-методических, образовательно-информационных мероприятий, способствующих увеличению поступлений в бюджет в процессе реализации собственниками земли и землепользователями своих прав и исполнения обязанностей.

Определены виды юридической ответственности в сфере платы за землю, к которым относятся: финансовая, административная, уголовная, земельно-правовая. Наиболее распространенной и такой, что чаще встречается на практике, является финансовая ответственность. Финансовая ответственность применяется в виде штрафных (финансовых) санкций (штрафов) и пени.

Установлено, что стадиями наступления ответственности является: возникновение факта неуплаты земельного налога, арендной платы за земли государственной, коммунальной форм собственности, его установление, официальная оценка действий плательщика платы за землю, реализация юридической ответственности.

Выявлено, что ответственность в сфере платы за землю характеризуется следующими специфическими признаками: является видом государственного принуждения; основанием ее применения является факт совершения правонарушения, выражается в возможности применения к виновному лицу предусмотренных законом мер юридического воздействия.

Определено, что в процессе эволюции вопроса использования земельных ресурсов на всех этапах исторического развития основное внимание уделялось учету земель с определением их качественных характеристик (доходности) для целей экономического использования и правильного установления ставок налога. Акцентировано внимание на необходимости пересмотра действующих ставок платы за землю в сторону их увеличения и установки в размере, соответствующем дифференциальной ренте, что связано с плодородием почв и местоположением земель. Указанный подход будет способствовать эффективному использованию земли.

Предложено изменить подходы к установлению ставок платы за землю, путем использования при расчете данных экспертной (рыночной), оценки земель, поскольку она более реально отражает цену земельных участков и позволяет определить их рыночную стоимость. Обосновано ряд концептуальных и теоретических положений и выводов, практических рекомендаций.

В частности дано авторское определение института платы за землю и усовершенствовано понятие налоговой льготы по плате за землю.

Сформулирован вывод, что специфичность взимания платы за землю обусловливается ставкам земельного налога арендной платы за земли государственной, коммунальной форм собственности и базой налогообложения, определяется нормативной денежной оценкой земельных участков или площадью земельных участков, нормативная денежная оценка которых не проведена. Вследствие этого к взысканию платы за землю привлекаются не только налоговые органы государства, но и органы местного самоуправления и соответствующие органы исполнительной власти по вопросам земельных ресурсов Украины.

Ключевые слова: земельный налог, арендная плата за земли государственной, коммунальной форм собственности, категории земель, земельный участок, земельная доля (пай), органы исполнительной власти, местного самоуправления, нормативная денежная оценка земель.



Biletskaya A. N. Legal regulation of fees for land in Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for the degree of candidate of Legal Science, specialty 12.00.07 - administrative law and procedure, financial law, information law. - National University of State Tax Service of Ukraine. - Irpen, 2014.

The thesis is devoted to the legal regulation of the land tax with a comprehensive theoretical analysis of complex legal principles and practical aspects influencing the development of relations in the context of the enactment of the Tax Code of Ukraine. Defined an order of calculation and collection of land tax, land rent of state and municipal ownership, clarified the features and differences between the constituent elements of the concept of „Payment for land”. Specified the characteristics of objects of taxation: land, shares (stocks), preferential tax regime and features of land raft from general to specific, including such procedures as accounting registration of taxpayers, processing of tax returns according to the state land registry and data cadaster and registration fees for land, tax control over the payment of land.

Particular attention is paid to the complex of legal, financial, economic, organizational, methodological, educational and outreach activities that help to increase revenue in the process of implementation by land owners and land users of their rights and duties. Proved a number of conceptual and theoretical propositions and conclusions, practical recommendations. In particular, given the author's definition of Institute of Land and exemption from payment for land.

Formulated the conclusion that the specificity of charge for land is driven by land tax, land rent of state, and municipal ownership and tax base, defined by normative monetary evaluation of land or an area of land, normative monetary evaluation of which are not carried out.

Consequently, to recover payment for the land not only the tax authorities of the state are invaded, but local authorities and executive authorities of Ukraine on Land Resources.

Key words: land tax, land rent of state, and municipal ownership, categories of land, land, land (share), the executive authorities, local authorities, normative monetary land valuation.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Однією з умов економічного розвитку української держави є зміцнення правових засад забезпечення раціонального використання та охорони земель, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, фінансування витрат на ведення земельного кадастру та розвитку інфраструктури населених пунктів. Ці заходи неможливо здійснити без відповідних фінансових ресурсів та сформованих джерел коштів.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання землі є платне, лише за умови застосування ефективних правових важелів вона перетворюється на справжнє національне багатство. Одним із таких важелів визначають плату за землю, яка, на відміну від податків на прибуток, має значні переваги, як у фіскальному так і в регулюючому аспектах, та є дієвим інструментом впливу на земельні правовідносини.

Виходячи з зазначеного, актуальність і доцільність дисертаційного дослідження насамперед зумовлена сучасним періодом розвитку України, що характеризується підвищеною зацікавленістю до аграрного сектору, проведення земельної реформи та недосконалістю законодавчих норм у сфері плати за землю.

Науково-теоретичною основою дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних учених. Так, окремі напрями правового регулювання плати за землю досліджували такі вчені, як О. М. Бандурка, Л. К. Воронова, С. В. Запольський, С. Т. Кадькаленко, О. М. Козиріна, І. Є. Криницький, А. М. Мірошниченко, А. А. Нечай, В. В. Носік, М. О. Перепелиця, О. В. Покатаєва, Н. Ю. Пришва, Л. А. Савченко, Н. І. Титова, Л. Д. Тулуш, А. А. Ялбунганов та інші.

Сутність земельного податку, орендної плати за землю державної та комунальної форм власності, функції та принципи плати за землю вивчали: О.В. Бакун, В. В. Безугла, М. М. Весельський, Н. В. Воротіна, І. І. Каракаш, М. В. Коваль, П. Ф. Кулинич, М. П. Кучерявенко, Б. С. Портянка, О. Г. Свєчнікова, Н. В. Статівка, О. К. Терентьєва, В. П. Тимощук, З. В. Яремака та інші.

Проблеми діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, зокрема їх функції та завдання щодо правого регулювання плати за землю, тією чи іншою мірою були розглянуті у працях В. Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, М. О. Баймуратова, Ю. П. Битяка, І. П. Голосніченка, В.С. Журавського, В. М. Кампа, В. Ф. Погорілка, А. О. Селіванова, А. Ф.Ткачука, В. М. Шаповала, М. К. Якимчука та інших дослідників.

Серед учених-юристів, які безпосередньо розробляли та вивчали аспекти плати за землю, необхідно виокремити В. В. Хохуляка, який присвятив дисертаційне дослідження правовому регулюванню земельного податку в контексті становлення податкової системи (2003 рік). У сучасних умовах спеціальне дослідження цієї царини провела Т. М. Шульга, зробивши основний акцент не на правовому регулюванні плати за землю як правовому явищі, а природі бюджетних доходів, пов'язаних з природокористуванням (2008 рік).

Проте на сьогодні сучасний стан наукової розробки правового регулювання плати за землю продовжує характеризуватися відсутністю концептуального аналізу правових норм, що містяться в Податковому кодексі, а також недостатньою системністю законодавчих положень щодо окремих питань регулювання правовідносин стосовно нарахування та стягнення земельного податку й орендної плати за землі державної та комунальної форм власності з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Відсутність комплексного підходу до розробки правового регулювання плати за землю в Україні, на рівні теоретико-методологічних обґрунтувань та практики застосування наукових результатів у життєдіяльність суспільства, держави зумовили автора до проведення дослідження зазначеної проблеми на рівні дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження відповідає розділу XII і пунктам 83.8, 141.1 Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», Національному плану дій на 2013 рік, затвердженому Указом Президента України від 12.03.2013 року № 128/2013.

Дослідження є частиною планової теми Науково-дослідного інституту фінансового права „Розробка моделі облікової системи щодо надходжень земельного податку та орендної плати за землю з юридичних та фізичних осіб” (номер державної реєстрації 0106U004183) та науково-дослідної роботи кафедри фінансового права Національного університету державної податкової служби України „Правове регулювання фінансової відповідальності в Україні” (номер державної реєстрації 0111U010391).

Тема дисертації „Правове регулювання плати за землю в Україні” затверджена на засіданні Вченої ради Національного університету державної податкової служби України (протокол № 8 від 24 квітня 2008 р.) та була розглянута координаційним бюро Національної академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання і доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на підставі аналізу теоретичних положень юридичної науки, чинного вітчизняного і зарубіжного законодавств та узагальнення практики його застосування дослідити правове регулювання плати за землю в Україні, окреслити існуючі проблеми та запропонувати напрями вдосконалення плати за землю.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- охарактеризувати генезис та стан наукових досліджень правового регулювання плати за землю в Україні;

- визначити теоретичні основи правового регулювання плати за землю;

- з'ясувати особливості об'єктів і суб'єктів правовідносин, що виникають у сфері плати за землю;

- розглянути правові аспекти встановлення ставок земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної форм власності;

- розкрити особливості застосування пільгового оподаткування та порядку обчислення плати за землю;

- виявити умови та підстави виникнення правової відповідальності у сфері плати за землю;

- проаналізувати зарубіжний досвід правового регулювання земельного оподаткування;

- сформулювати пропозиції та шляхи удосконалення правового регулювання плати за землю.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі правового регулювання земельного податку та орендної плати за землі державної та комунальної форм власності.

Предметом дослідження є правове регулювання плати за землю в Україні.

Методи дослідження. У роботі використано як загальнонаукові (діалектичний, історичний, формально-логічний, аналізу та синтезу), так і спеціальні методи наукового пізнання (порівняльно-правий, статистичний, соціологічний та комплексний). Їхнє застосування обумовлено системним підходом, що дає можливість досліджувати питання в єдності їх соціального змісту. За допомогою діалектичного методу розглянуто правовий інститут плати за землю у контексті становлення та історичного розвитку. Історичний метод дозволив розглянути події й факти, визначити особливості нормативно-правової бази, що врегульовувала сферу плати за землю на окремих етапах історії та становлення української держави і права (підрозділи 1.1, 1.2). Застосування формально-логічного методу дало змогу виявити ознаки правових понять, провести їх класифікацію та систематизацію, тлумачити певні положення (підрозділ 1.3). За допомогою методу аналізу та синтезу досліджено особливості правового регулювання плати за землю, зокрема щодо встановлення ставок земельного податку та орендної плати за землі державної та комунальної власності, порядку обчислення та застосування пільгового оподаткування, здійснено аналіз правових засад, функцій та завдань діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування в процесі регулювання плати за землю та реалізацію відповідальності суб'єктів правовідносин у сфері оподаткування землі (розділ 2). Порівняльно-правовий метод дозволив здійснити порівняльний аналіз зарубіжного та вітчизняного законодавств, якими регулюється земельне оподаткування, визначити відмінності та запропонувати відповідні удосконалення, що можуть бути відображені у нормативно-правових актах (підрозділ 3.1). За допомогою статистичного методу виявлено тенденції надходжень від плати за землю до бюджетів відповідних рівнів і випадків ухилень від сплати земельного податку та орендної плати за землі державної, комунальної форм власності (підрозділ 2.3). Соціологічний метод використано для виявлення проблемних питань, що сприяло як збору та обробці інформації, так і оцінці певних соціальних факторів, - визначення відповідності інтересам певних соціальних груп України, встановлених юридичних норм, механізмів їх впровадження, існуючих перешкод тощо (розділ 3). Метод комплексного підходу дозволив сформулювати наукові визначення, пропозиції, прикладні положення та рекомендації (підрозділ 3.2).

Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертаційного дослідження є праці фахівців у галузях теорії держави і права, фінансового права, податкового права, економіки.

Правову базу дисертації становлять приписи Конституції України, Податкового кодексу України, інших нормативно-правових актів які регулюють суспільні відносини у сфері податкового права.

Інформаційну та емпіричну базу дисертації становлять законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні матеріали, науково-практичні публікації в зарубіжних і вітчизняних виданнях та засобах масової інформації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у роботі комплексно досліджено питання правового регулювання плати за землю, визначено недоліки податкового законодавства в цій сфері, сформульовано висновки, нові наукові положення і рекомендації щодо їх застосування.

Отримані у процесі дослідження наукові результати, що мають різний ступінь наукової новизни, у сукупності вирішують важливе наукове завдання щодо підвищення ефективності правового регулювання плати за землю. Серед одержаних основних наукових результатів необхідно виділити такі:

уперше:

- дано авторське визначення інституту плати за землю - як комплексу правових норм, що регламентують правовідносини, які пов'язані з виконанням власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами (орендарями) публічних обов'язків у вигляді стабільних платежів на користь держави;

- обґрунтовано положення відносно необхідності збереження і зміцнення ролі земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної форм власності, з урахуванням унікальної ролі землі, як об'єкта оподаткування, на основі проведення ринкової (вартісної) оцінки землі, вироблення концептуальних, юридико-технічних та інформаційних підстав створення загальнонаціонального єдиного фінансового кадастру вартості землі, модель якого орієнтована на багатоваріантне використання;

- комплексно визначено взаємодію і координацію діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування при здійсненні правового регулювання плати за землю. Визначено недоліки та запропоновано шляхи удосконалення правових засад діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування в процесі нарахування та стягнення земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної форм власності;

удосконалено:

- поняття податкової правосуб'єктності платників земельного податку, орендної плати за землі, як визнаної державою можливості фізичних і юридичних осіб вступати в податкові правовідносини щодо набуття прав на земельні наділи та відповідних обов'язків, що виникають у процесі фіскалізації зазначених відносин;

- визначення податкової пільги зі сплати земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної форм власності, як закріпленого у правовому акті винятку із загального податкового режиму, метою якого є зменшення розміру податкового навантаження (обов'язку) власника земельної ділянки, земельної частки (паю) та землекористувача, з метою підвищення ефективності їх використання;

- положення відносно того, що на основі аналізу зарубіжного досвіду, доцільним є внесення змін до Податкового кодексу України щодо віднесення плати за землю до місцевих податків;

дістали подальшого розвитку:

- питання пов'язані з з'ясуванням сутності правових засад діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування при регулюванні плати за землю, якими є: особливості правового режиму набуття у власність або (чи) в оренду земельної ділянки, інформаційне джерело сплати (дані земельного кадастру та оцінка землі), особливості звітності за земельним податком та орендною платою за землі державної і комунальної форм власності;

- пропозиції до чинного законодавства в напрямі конкретизації порушень і термінів сплати орендної плати за землі державної та комунальної форм власності;

- наукові підходи щодо визначення в якості об'єкта плати за землю земельної ділянки, частки (паю), в напрямі виконання необхідних специфічних дій з просторово-територіальної, правової та якісної ідентифікації, що направлені на набуття права власності або права користування суб'єктами плати за землю;

- теоретичні засади, що визначають специфічність плати за землю, яка обумовлена ставками земельного податку та базою оподаткування, що визначається нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок або площею земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено;

- теоретичні положення щодо історичних передумов виникнення земельно-податкових правовідносин і питання визначення відмінностей структурних форм поняття „плата за землю”: земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної форм власності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції можуть бути використані у:

- у науково-дослідній сфері - при вирішенні теоретичних і прикладних проблем правового забезпечення діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування при регулюванні плати за землю та для подальших досліджень загальнотеоретичних питань удосконалення сфери земельного оподаткування (довідка про впровадження від 27.03.2008 р. № 588);

- у правотворчій діяльності - для удосконалення чинного законодавства, зокрема підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на підвищення фіскальної ефективності земельних платежів (довідка про впровадження від 20.12.2012 р. № 348/01-26);

- навчальному процесі - під час викладання дисциплін „Фінансове право”, „Податкове право” у вищих навчальних закладах (акт впровадження від 29 травня 2013 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною працею. Наукові результати, висновки, пропозиції та рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. При використанні наукових доробок інших учених для обґрунтування власних міркувань автора, на них обов'язково зроблено посилання.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертації були обговорені на міжкафедральному семінарі кафедри фінансового права та кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України. Основні положення і висновки дослідження були викладені на 8 міжнародних, 3 науково-практичних конференціях і круглих столах, зокрема: „Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (м. Луцьк, 2006 р.); „Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України: перспективи в XXI ст. ” (м. Біла Церква, 2006 р.); „Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права” (м. Ірпінь, 2007 р.); „Проблемы эффективного функционирования общества и государства: (г. Тбилиси, 2008 г.); „Актуальні проблеми реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2008 р.); „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2009 р.); „Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми” (м. Тернопіль, 2010 р.); „Адаптація податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу: стан, проблеми та перспективи” (м. Ірпінь, 2011 р.); „Бюджетно-податкова реформа як каталізатор соціально-економічного розвитку в Україні” (м. Ірпінь, 2012 р.); „Фінансове право у XXI сторіччі: здобутки та перспективи” (м. Ірпінь, 2012 р.); „Актуальні проблеми гармонізації та уніфікації податкового законодавства України” (м. Ірпінь, 2012 р.).

Публікації. Теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 9 статтях за тематикою дослідження, з них 6 опубліковано у фахових виданнях, затверджених МОН України, 3 - в інших виданнях переліку. Опубліковано 11 тез виступів на наукових конференціях.

Структура дисертації. Структура дисертації побудована відповідно до мети та завдань дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 222 сторінки, обсяг основного тексту - 193 сторінки, список використаних джерел нараховує 225 найменувань на 22 сторінках, додатки на 7 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, її зв'язок з науковими планами та програмами, визначено мету і завдання, об'єкт і предмет, а також методологічну основу дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію та публікації основних положень дисертаційного дослідження, його структуру та обсяг.

Розділ 1 „Теоретико-правові засади регулювання плати за землю в Україні” складається із трьох підрозділів і присвячений дослідженню основних складових поняття „плата за землю”, у розрізі Податкового кодексу України, уточненню їх сутності та особливостей. Розглянуто історичні етапи формування сучасного законодавства у сфері плати за землю. З'ясовано принципи, завдання та функції оподаткування землі, здійснено аналіз об'єктів та суб'єктів правовідносин, що виникають у процесі плати за землю.

У підрозділі 1.1 „Генезис та стан наукових досліджень правового регулювання плати за землю в Україні” визначено загальнотеоретичні передумови встановлення плати за землю. На основі аналізу наукових і публіцистичних видань вітчизняних та зарубіжних учених у галузі фінансового, податкового права встановлено, що земля як основне джерело державних доходів на українських територіях стала одним із перших об'єктів оподаткування. Констатовано, що це була первісна форма прямого оподаткування, яка спочатку мала нерегулярний характер, а потім набула форми систематичного, періодичного обов'язкового платежу.

Охарактеризовано форми плати за землю, де єдиним об'єктом оподаткування виступала земля, що перебувала у власності або у користуванні. З'ясовано співвідношення орендної плати та земельного податку в різні історичні періоди. Зазначено, що проблеми правового регулювання плати за землю, знаходились і перебувають донині у полі зору дослідників - представників правової науки. Зокрема, в дореволюційній російській науці фінансового права домінувала думка, що прибутковість земельного податку пов'язана з тим, що він як податковий платіж сплачується землевласниками з чистого доходу, отриманого від використання земельної ділянки. Водночас окремі представники фінансово-правової науки цього періоду вважали, що податок може стягуватися з будь-якого зовнішнього блага (землі чи доходу, отримуваного на ній), лише в тому випадку, якщо є певна причетність людини до даного блага.

Установлено, що оренда на українських землях починає розвиватися з X ст. - тоді, коли виникає пропозиція земель за умови їх надлишку у великих землеволодільців - князів, бояр та церкви. Правовідносини щодо оренди землі в „Руській правді” отримали назву ролейного або землеробського закупу і оформлялися усним договором - „рядом”.

Зроблено висновок, що в 1990 році зі здобуттям незалежності України та закріпленням рівності всіх трьох форм власності на землю, запроваджено ринкові умови плати за землю - як загальнодержавного податку. Визначено, що протягом дії законів України „Про плату за землю” та „Про систему оподаткування” (втратили чинність), вносилися неодноразово зміни до цих законодавчих актів, що призвело до ряду неузгодженостей та колізій. Доведено, що з моменту набрання чинності Податковим кодексом України, напрацьовано незначний науковий досвід, безпосередньо пов'язаний з правовим регулюванням нарахування та сплати земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної форм власності.

У підрозділі 1.2 „Теоретичні основи правового регулювання плати за землю” зазначено, що поняття „плата за землю” є узагальнюючим і об'єднує в собі два обов'язкових платежі - земельний податок та орендну плату за землі, що перебувають у державній і комунальній формах власності. Плата за землю відноситься до загальнодержавних податків.

Зазначено, що орендною платою за землю є платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Підставою для нарахування орендної плати є договір оренди. Акцентовано увагу на тому, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землі державної та комунальної форм власності встановлюються відповідно до Податкового кодексу України, та сплачується вона винятково у грошовій формі. Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв).

Доведено, що ціллю запровадження плати за землю є стимулювання раціонального використання, охорони та освоєння земель, підвищення родючості ґрунтів, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, забезпечення розвитку інфраструктури в регіонах, формування спеціальних фондів фінансування зазначених заходів.

На основі положень про необхідність збереження і зміцнення ролі земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної форм власності з урахуванням унікальної ролі землі, як об'єкта оподаткування, дисертантом запропоновано проведення ринкової (вартісної) оцінки землі, вироблення концептуальних, юридико-технічних та інформаційних підстав створення загальнонаціонального єдиного фінансового кадастру вартості землі, модель якого орієнтована на багатоваріантне використання.

У підрозділі 1.3 „Об'єкти та суб'єкти правовідносин, що виникають у процесі плати за землю” наголошено, що земля служить матеріальною основою життя, вона завжди займала і займає унікальне та ключове місце в суспільно-політичній та економічній діяльності людей. Земля є особливим чинником виробництва і природним ресурсом, без якого неможлива життєдіяльність людини. Охарактеризовано об'єкт плати за землю - земельну ділянку, яка, будучи безпосереднім об'єктом земельних правовідносин, має фіксовану площу, межі, місцерозташування, характеризується якісним станом, що відповідає її цільовому призначенню та має свій правовий режим.

Виділено за цільовим призначенням дев'ять категорій земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Доведено, що існуючий класифікаційний поділ земель на категорії не охоплює всіх видів земель, відтак, залишає поза колом оподаткування значний земельний масив, зокрема землі церковного фонду, торф'яного фонду, водно-болотних угідь та інші.

Установлено, що об'єктами оподаткування виступають лише ті земельні ділянки, земельні частки (паї), що перебувають у власності або користуванні, та право власності або право користування щодо яких відповідним чином посвідчено. З'ясовано, що безпосередніми суб'єктами плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі та відповідні органи виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Розділ 2 „Особливості правого регулювання плати за землю в Україні” складається з трьох підрозділів, в яких здійснено аналіз правових особливостей встановлення ставок земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної форм власності та пільгового режиму і порядку обчислення плати за землю, відповідно до розділу XIII Податкового кодексу України. Охарактеризовано відповідальність за порушення правових норм у сфері плати за землю.

У підрозділі 2.1 „Правові аспекти встановлення ставок земельного податку та орендної плати за землю” доведено, що сучасна практика застосування норм законодавства, яким регулюються питання плати за землю, визначає потребу в проведенні системного аналізу процесуальних аспектів податково-правового регулювання.

Обґрунтовано, що чітка правова регламентація справляння плати за землю сприятиме підтримці правопорядку, встановленого податковим законодавством, і повинна характеризуватися широким спектром послідовних дій з боку органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, внаслідок яких плата за землю, як податковий платіж, повною мірою виконає покладені на неї функції.

Доведено, що специфічність плати за землю зумовлена ставками земельного податку та базою оподаткування, що визначається нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок або площею земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Унаслідок цього до стягнення плати за землю залучаються не тільки безпосередньо фіскальні органи, але й органи місцевого самоврядування та виконавчої влади з питань земельних ресурсів України.

Зазначено, що податкова ставка - законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Ставка податку для плати за землю являє собою законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки, що встановлюється залежно від її якості та місцезнаходження.

Акцентовано увагу на тому, що низький рівень ставок земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної форм власності не спонукатиме землекористувачів і власників до продуктивного використання земельних ділянок.

З метою удосконалення правового регулювання плати за землю, запропоновано вдосконалити взаємодію органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в сфері плати за землю та внести відповідні зміни до Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку взаємодії органів виконавчої влади щодо обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння плати за землю” від 1.08.2006 р. № 1066 в основу яких мають стати оптимальні організаційно-методичні, правові, соціально-економічні та інформаційні умови ефективної співпраці всіх суб'єктів правовідносин, що досягається шляхом чіткого розподілу завдань і розмежування повноважень між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

У підрозділі 2.2 „Застосування пільгового оподаткування та порядок обчислення плати за землю” зазначено, що податкова пільга має комплексний характер, який проявляється в єдності та взаємозв'язку її правової, економічної та соціальної складових.

Встановлено, що Податковим кодексом передбачено ряд пільг щодо справляння земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної форм власності для фізичних та юридичних осіб. Перша з названих категорій пільг додатково поділяється на пільги, надані окремим категоріям громадян (зокрема, інвалідам першої і другої груп; фізичним особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонерам за віком; ветеранам війни та чорнобильцям), і пільги, надані всім фізичним особам (на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм) за умови дотримання певного режиму використання земель (наприклад, для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більше двох гектарів; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара тощо).

Звертається увага на те, що, пільги надані юридичним особам, мають чітке соціальне забарвлення і рідко можуть бути використані комерційними підприємствами, що на нашу думку є досить негативним показником. Нерідко земельні ділянки формально відносяться до малоприбуткових земель, що безпосередньо впливає на результати їх оцінки як об'єкта оподаткування, та в кінцевому рахунку викликає невиправдано значні втрати надходжень до бюджетів.

Запропоновано авторське визначення податкової пільги зі сплати земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної форм власності як закріплений у правовому акті виняток із загального податкового режиму, метою якого є зменшення розміру податкового навантаження (обов'язку) власника земельної ділянки, земельної частки (паю) та землекористувача з метою підвищення ефективності їх використання.

Установлено, що чинним законодавством передбачено два можливих варіанти порядку обчислення сум земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної власності платником - юридичною особою (щорічний та щомісячний). При цьому обрання тієї чи іншої моделі та безпосередньо нарахування плати за землю він здійснює самостійно та подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем знаходження земельної ділянки. Обов'язок щодо заповнення та подання декларації, надання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, також покладено на платника податкового платежу. Фізичні особи сплачують нарахування відповідно до отриманих податкових повідомлень-рішень. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Констатовано, що серед інструментів податкового регулювання предметом найбільш гострих дискусій на сьогодні є податкові пільги. З одного боку, вони роблять податкову систему більш гнучкою стосовно окремих категорій платників податків, а з іншого - ускладнюють технологію справляння земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної форм власності та перетворюють контроль за дотриманням податкового законодавства в достатньо складне завдання.

Наголошено, що надання пільг з плати за землю, за допомогою яких реалізується регулююча функція оподаткування, не повинно входити в суперечність з фіскальним призначенням земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної форм власності, так як податкове законодавство має на меті забезпечити справедливість розподілу податкового навантаження.

У підрозділі 2.3 „Відповідальність за порушення у сфері плати за землю” доведено, що відповідальність за несплату земельного податку та орендної плати за землі державної, комунальної форм власності є однією з форм державного примусу, що реалізується державними органами до винної особи незалежно від її волі та бажання, оскільки держава застосовує до неї імперативний вплив, який підкоряє її волю і поведінку інтересам суспільства та держави. Відповідальність у сфері плати за землю характеризується такими специфічними ознаками як: є видом державного примусу; підставою її застосування є факт здійснення правопорушення, виражається в можливості застосування до винної особи передбачених законом заходів юридичного впливу.

Встановлено, що за порушення у сфері плати за землю передбачені такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна, земельно-правова. Найбільш поширеною і такою, що частіше зустрічається на практиці, є фінансова відповідальність, що являє собою застосування до порушників у встановленому законодавством порядку фінансово-правових норм, які регламентують особливі заходи державного примусу - санкції, що пов'язані із додатковими обтяженнями майнового характеру. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) і пені.

Доведено, що ефективність фінансово-правового регулювання залежить від стану виконання суб'єктами правовідносин своїх обов'язків, закріплених фінансово-правовими нормами. У суспільстві з високим рівнем правової культури виконання обов'язків забезпечується переважно переконанням учасників суспільних відносин у необхідності дотримуватися суспільно корисної поведінки.

Розділ 3 „Зарубіжний досвід і шляхи удосконалення правового регулювання плати за землю” складається з двох підрозділів, у яких у результаті аналізу світового досвіду запропоновано шляхи удосконалення правового регулювання плати за землю.

У підрозділі 3.1 „Особливості правого регулювання оподаткування землі у законодавстві зарубіжних держав” акцентовано увагу на тому, що у світовій практиці до такого багатства як земля ставляться з великою обережністю, дбайливо оберігаючи її, намагаючись максимально ефективно використовувати в інтересах суспільства.

Наголошено на тому, що для удосконалення правового регулювання плати за землю важливе значення має використання досвіду держав ЄС, зокрема надбань щодо віднесення земельного податку та орендної плати за землі державної, комунальної власності до місцевих податків. Оскільки, на тлі економічного зближення держав відбувається і подальше взаємопроникнення національних правових систем, особливістю яких є сприйняття ними acquis communautaire, де оподаткуванню землі та нерухомості в цілому, приділено значну увагу.

Зазначено, що в різних державах світу, незалежно від форм власності на землю, принцип платності використання земель є загальним, та при встановленні земельного податку використовується ринкова оцінка землі.

Звертається увага на те, що світова практика оподаткування земельних ділянок досить різноманітна. У вирішенні питань щодо плати за землю, в кожній державі світу, в силу законодавчих відмінностей, історичного досвіду та сформованих традицій, обрано різні підходи, та є багато особливостей - як у визначенні самого об'єкта оподаткування, так і умов сплати та ставок земельних платежів. Наразі спільним є прагнення до трансформації системи оподаткування землі в напрямі підвищення фіскальної та одночасно екологічної ефективності.

У підрозділі 3.2 „Шляхи удосконалення правового регулювання плати за землю в Україні” на основі проведених теоретичних узагальнень сучасних наукових поглядів і правозастосовної практики у сфері правового регулювання земельного податку та орендної плати за землі державної, комунальної форм власності, вказано на необхідність законодавчої підтримки ефективного земельного власника, що сприяло б надходженням до відповідного рівня бюджетів.

Доведено, що включення до ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення (відміна мораторію), підвищить доходи від плати за землю, що можливо здійснити, лише шляхом внесення відповідних змін до чинного законодавства.

Розроблено пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання плати за землю, зокрема щодо удосконалення положень оформлення договору оренди земельних ділянок державної та комунальної форм власності, як підстави для нарахування орендної плати, в напрямі відкритості та прозорості щодо вибору ефективного орендаря.

Обґрунтовано, що стимулювання власників землі і землекористувачів до раціонального та ефективного використання земельних наділів, можливе шляхом диференціювання величин плати за землю залежно від продуктивності (якості), землі. Розмір ставки повинен бути досить високим, щоб спонукати землевласників до інтенсивного, високопродуктивного використання землі. При підвищенні родючості землі проти початкового кадастрового рівня внаслідок зусиль землевласників, землекористувачів, доцільно використовувати податкові пільги.

Підкреслено, що проблеми, пов'язані з побудовою ефективного правового регулювання, мають пряме відношення до реалізації органами виконавчої влади, місцевого самоврядування відповідних функцій та завдань, що безпосередньо впливають на процеси нарахування та стягнення земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної форм власності.



ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження виконано на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення низки наукових праць у галузях фінансового, податкового права. У дисертації вирішено нове науково-практичне завдання та наведено обґрунтовані положення щодо правового регулювання плати за землю в Україні.

У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети, а саме:

Узагальнено наукові погляди вітчизняних та зарубіжних учених у галузі фінансового права, податкового права у сфері правового регулювання плати за землю. Зазначено, що проблеми правового регулювання земельного податку та орендної плати за землі державної, комунальної форм власності, знаходились і донині перебувають у полі зору дослідників - представників правової науки. Виявлено особливості сучасного розуміння плати за землю, як правової конструкції та елементу локальної фіскальної політики. Встановлено, що земля, як основне джерело державних доходів на українських територіях, стала одним із перших об'єктів оподаткування.

Плата за землю є узагальнюючим поняттям, та містить дві складові: земельний податок який є встановлений законодавчим органом та забезпечений державним примусом грошовий платіж у бюджет, що сплачується власниками землі на засадах обов'язковості, односторонності та індивідуальної безвідплатності з метою задоволення загальносуспільних потреб; орендна плата за землі державної, комунальної форм власності, що сплачується землекористувачами відповідно до договору оренди. Здійснено аналіз відмінностей вказаних структурних форм поняття „плата за землю” та охарактеризовано способи адміністративно-правової діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування при забезпеченні їх нарахування та стягнення.

Безпосередніми об'єктами земельних правовідносин у сфері плати за землю є: землі в межах території України, земельні ділянки, земельні частки (паї) та права на них. Для їх реального відособлення та становлення в якості об'єкта плати за землю, необхідно виконати певні специфічні дії з просторово-територіальної, правової та якісної ідентифікації, що направлені на набуття права власності або права користування. Зазначено, що безпосередніми суб'єктами, задіяними в процесі нарахування і сплати земельного податку та орендної плати за землі державної і комунальної форм власності, є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі і відповідні органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Ефективність правового регулювання відносин з плати за землю залежить від злагодженої взаємодії між податковими органами та відповідними органами виконавчої влади (земельними агентствами), місцевого самоврядування та чіткості розмежування їх повноважень з метою уникнення можливого дублювання (в питаннях обліку платників податку та об'єктів оподаткування), розробки пропозицій про зміну ставок земельного податку, орендної плати за землі державної та комунальної форм власності.

Специфічність стягнення плати за землю обумовлена ставками земельного податку орендної плати за землі державної, комунальної форм власності та базою оподаткування, що визначається нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок або площею земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Унаслідок цього до стягнення плати за землю залучаються не тільки безпосередньо фіскальні органи, але й органи місцевого самоврядування та виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Обґрунтовано необхідність зміни підходів до встановлення ставок плати за землю, шляхом використання під час розрахунку даних експертної (ринкової) оцінки земель, оскільки вони більш реально відображають ціну земельних ділянок та дозволяють визначити її реальну вартість.

Одним із правових важелів регулювання плати за землю є надання податкових пільг власникам земельних ділянок і землекористувачам. Встановлено, що Податковим кодексом передбачено ряд пільг щодо справляння земельного податку, орендної плати за землі державної, комунальної власності для фізичних та юридичних осіб. Податкові пільги є фінансовим інструментом, що дозволяє виявити суперечності податкової системи. Запровадження пільгових податкових режимів є об'єктивною необхідністю, а їх раціональне використання перетворює податкові пільги на ефективний інструмент стимулювання соціально-економічних процесів у суспільстві. Виявлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб), самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за відповідною формою, а фізичні особи сплачують нарахування відповідно до отриманих податкових повідомлень-рішень.