Адміністративно-правове регулювання галузі рибного господарства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад «ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» МіністерствА освіти і науки України

Адміністративно-правове регулювання галузі рибного господарства України

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Бойко Олександр Валентинович

Запоріжжя 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Кузьменко Оксана Володимирівна, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права і процесу;

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Діхтієвський Петро Васильович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, професор кафедри адміністративного права;

кандидат юридичних наук, доцент Армаш Надія Олексіївна, Класичний приватний університет, доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права.

Захист відбудеться «22» травня 2014 року о «13⁰⁰» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «21» квітня 2014 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Рибне господарство України має стратегічне значення для забезпечення продовольчої безпеки країни, зміцнення її позицій на міжнародній арені, збереження просторової і національної цілісності. Як системний комплекс рибне господарство включає: вилов риби та її переробку; відтворення та охорону рибних запасів; ставкове, басейнове, садкове розведення і товарне вирощування риби; селекційно-племінну роботу; науково-дослідне, проектно-конструкторське забезпечення; галузеву систему навчання та підвищення кваліфікації кадрів; систему безпеки мореплавства; провадження міжнародної риболовної політики й регулювання рибальства у внутрішніх водоймах України, в межах територіального моря, виключній (морській) економічній зоні, на континентальному шельфі, а також в економічній зоні Чорного та Азовського морів. На жаль, у порівнянні з іншими галузями народного господарства сучасна рибна галузь перебуває в найгіршому стані.

Слід відзначити, що останніми роками суми інвестицій в галузь рибного господарства становили близько 3-8 млн. грн., тоді як, наприклад, у лісове господарство - не менше 20 млн. грн. Користуючись неврегульованістю законодавства і юридичною необізнаністю тих, хто розводить і вирощує рибу, органи влади, надаючи в оренду водні об'єкти, підходять до їх здачі як до джерела поповнення місцевого бюджету без будь-яких витрат. Так, станом на кінець першого півріччя 2013 року вилов риби та інших водних біоресурсів у водоймах України склав близько 23,8 тис. т, що на 34,9% більше, ніж за аналогічний період минулого року (17,6 тис. т). При цьому в Азово-Чорноморському басейні виловлено 19,8 тис. т; у внутрішніх водоймах виловлено 4,1 тис. т. риби, що на 70,5% більше, ніж за відповідний період минулого року (2,4 тис. т), в тому числі продукції аквакультури та спеціально товарних рибних господарств - 2,0 тис. т, що на 44,0% більше, ніж за аналогічний періоду минулого року. Всього з урахуванням океанічних підприємств за четвертий квартал 2013 року вилов риби та інших водних біоресурсів підприємствами рибної галузі склав 49,1 тис. т, що на 11,8% більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Водночас необхідно зазначити, що останніми роками потреба населення в рибних продуктах значно зросла. Так, річний обсяг ринку рибної продукції оцінюється майже в 40 тис. т. Однак реальний попит населення на рибу становить від 80 до 120 тис. т на рік. Варто зазначити, що рівень споживання рибної продукції населенням у регіонах України різний. Так, у АР Крим та Одеській області він становить майже 20 кг на людину в рік, тоді як у Донецькій області та м. Київ - лише 17 кг. При цьому рівень споживання риби та морепродуктів в інших країнах набагато вищий. Наприклад, в Іспанії - 37-38 кг на людину в рік, у Португалії - 40 кг, в цілому по Євросоюзу - 22 кг.

Разом із тим сучасний стан розвитку галузі рибного господарства України знаходиться далеко не в кращому стані. Основними негативними чинниками, які впливають на розвиток галузі рибного господарства, є: відсутність чіткого визначення векторності державної політики в галузі та неефективність механізму її реалізації; недостатня визначеність адміністративно-правового статусу суб'єктів рибного господарства; безсистемне перенавантаження засобів управлінської та дозвільної природи адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства. Водночас існуюча нормативно-правова база, якою врегульовано галузь рибного господарства, містить норми, зміст яких має очевидні суперечності, що зумовлює нестабільність національного законодавства і йде не на користь розвитку досліджуваної галузі.

Питання дослідження адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства в різні часи були об'єктами досліджень широкого кола вчених: С.І. Алімова, В.І. Борейко, Л.А. Гайко, В.Л. Долинського, О.С. Качного, Ю.П. Мазур, О.Н. Тарана та ін. При розгляді сутності державної політики та засобів адміністративно-правового регулювання рибного господарства було використано праці видатних учених у галузі права України та Росії, зокрема: В.Б. Авер'янова, С.С. Алексєєва, Н.О. Армаш, Д.М. Бахраха, І.О. Беленчука, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, Е.О. Демського, П.В. Діхтієвського, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук'янця, О.І. Миколенка, С.Т. Тихомирова, В.К. Шкарупи та ін.

Комплексного дослідження теоретико-правових засад, механізму та засобів адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України у вітчизняній науці не проводилося, а окремі статті, монографії мають загальний описовий характер.

У зв'язку з цим, безумовно, існує потреба в поглибленому науковому дослідженні питань, що стосуються адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1245 «Про затвердження Державної цільової економічної програми розвитку рибного господарства на 2012-2016 роки»; наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 р. № 347 «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років»; плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2013 рік.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки адміністративного права та норм чинного законодавства України, вітчизняного та зарубіжного досвіду, а також узагальнень практики його застосування здійснити аналіз адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України, а також сформулювати відповідні пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства та практики його застосування в зазначеній галузі.

Мета дослідження зумовила вирішення таких задач:

– з'ясувати зміст рибного господарства як об'єкта адміністративно-правового дослідження;

– розкрити сутність елементів структури галузі рибного господарства в Україні;

– визначити зміст та особливості державної політики в галузі рибного господарства;

– розкрити зміст норм національного законодавства, яким урегульована галузь рибного господарства України;

– з'ясувати зміст та особливості діяльності державних та недержавних органів як суб'єктів адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України;

– розглянути види та особливості дозвільно-реєстраційних засобів адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України;

– охарактеризувати контрольно-наглядові засоби адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України;

– розкрити особливості адміністративної відповідальності за порушення норм, якими урегульовано галузь рибного господарства України;

– розробити конкретні пропозиції до національного законодавства та практичні рекомендації щодо адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у галузі рибного господарства.

Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання галузі рибного господарства України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.

За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат публічного адміністрування, зокрема, визначено сутність термінів «рибне господарство», «рибопромисловий комплекс», «рибальство», «державна політика в галузі рибного господарства», «адміністративна відповідальність в галузі рибного господарства» та ін. (підрозділи 1.1, 1.2, розділ 3). При досліджені місця рибного господарства в структурі агропромислового комплексу було застосовано діалектичний метод (підрозділ 1.2). Системно-структурний, структурно-функціональний методи використані для дослідження структури галузі рибного господарства (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод дав можливість дослідити нормативно-правове регулювання галузі рибного господарства України (підрозділ 2.1). За допомогою соціологічного, статистичного методів і методу документального аналізу визначено недоліки існуючих засобів адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства, узагальнено юридичну практику, проаналізовано емпіричну базу Державного агентства рибного господарства, Міністерства екології та природних ресурсів України. Здійснено анкетування громадян України, в тому числі 100 працівників галузі рибного господарства щодо відповідальності за порушення норм, якими врегульовано галузь рибного господарства України, а також щодо застосування засобів адміністративно-правового регулювання рибного господарства України (250 осіб) (розділ 3). Компаративний метод використано для вироблення пропозицій стосовно вдосконалення законодавства, яким урегульовано діяльність державних та недержавних органів у галузі рибного господарства (підрозділи 2.2, 2.3).

Комплексне використання вказаних загальнонаукових та юридично-галузевих методів забезпечило дослідження особливостей адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України та вирішення теоретичних і практичних завдань, що були поставлені автором.

Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані Державного агентства рибного господарства України, Міністерства екології та природних ресурсів України за 2011-2013 рр.; б) результати анкетування громадян, у тому числі працівників галузі рибного господарства України (250 осіб).

Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ що регулюють галузь рибного господарства України. адміністративний рибний господарство дозвільний

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням, що присвячене теоретичним та практичним проблемам адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України, в результаті якого автором запропоновано теоретично та практично значущі наукові концептуальні положення, а саме:

вперше:

– наведено дефініції таких понять: «засоби адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства», «реєстраційна система в галузі рибного господарства», «атестація в галузі рибного господарства»; «контроль у галузі рибного господарства України», «адміністративна відповідальність у галузі рибного господарства»;

– здійснено класифікацію рибальства та рибництва як складових елементів рибного господарства України та громадських організацій рибного господарства як недержавного суб'єкту регулювання галузі;

– здійснено класифікацію та виокремлено ознаки засобів адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства, а також адміністративної відповідальності у галузі рибного господарства;

– аргументовано необхідність прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (проект розроблено автором та наведено в додатках до дисертації);

удосконалено:

– поняття «рибне господарство», «громадські організації», «рибальство», «рибництво», «рибопромисловий комплекс»;

– наукові положення щодо системи засобів адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України; зокрема, автором виокремлено: засоби дозвільної природи: 1) дозволи в галузі рибного господарства; 2) ліцензії в галузі рибного господарства; 3) реєстрація в галузі рибного господарства; 4) акредитація в галузі рибного господарства та атестація фахівців галузі рибного господарства; 5) свідоцтва, сертифікати, дипломи в галузі рибного господарства; 6) здійснення погоджувальної та узгоджувальної діяльності в галузі рибного господарства; засоби управлінської природи: 1) контроль та нагляд за діяльністю в галузі рибного господарства; 2) адміністративна відповідальність за порушення законодавства України, яким урегульовано галузь рибного господарства;

набули подальшого розвитку:

– наукові положення щодо визначення місця галузі рибного господарства в структурі агропромислового комплексу України;

– підходи щодо розуміння сутності та змісту елементів державної політики в галузі рибного господарства;

– пропозиції щодо внесення змін та доповнень до нормативних актів України, а саме до: Кодексу України про адміністративні правопорушення; законів України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону інших біоресурсів», «Про громадські об'єднання».

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у:

_ практичній діяльності Державного агентства рибного господарства України (акт впровадження Державного агентства рибного господарства України від 14.02.2014);

_ правозастосовній діяльності - під час підготовки законопроектів у вигляді пропозицій, що стосуються вдосконалення норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (акт впровадження Департаменту охорони, використання водних біоресурсів та регулювання рибальства Державного агентства рибного господарства України від 25.02.2014 );

_ навчальному процесі - під час підготовки навчально-методичних матеріалів в Інституті політології та права Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (акт впровадження Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова від 23.12.2013).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені дисертантом у формі доповідей на п'яти науково-практичних конференціях і круглих столах: «Адміністративна відповідальність: проблеми та шляхи подолання» (м. Київ, 2012 р.), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (м. Київ, 2012 р.), «Проблеми правового регулювання діяльності ОВС у сфері надання адміністративних послуг» (м. Київ, 2013 р.), науково-теоретичній конференції «Перспективи втілення демократичних цінностей та реалізація прав людини в Україні» (м. Київ, 2013 р.), міжвузівському науково-практичному семінарі «Дотримання прав людини в пріоритетах держави і суспільства» (м. Київ, 2013 р.).

Публікації. Основні положення роботи знайшли відображення у 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому виданні, а також у 5 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 227 сторінок. Список використаних джерел налічує 179 найменувань і займає 17 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, розкрито зміст і стан наукового опрацювання проблеми; визначено зв'язок з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані щодо їх апробації та впровадження, а також щодо публікацій, структури та обсягу роботи.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Рибне господарство як об'єкт адміністративно-правового дослідження» стверджується, що рибне господарство - це самостійна галузь народного господарства, яка спрямована на створення сприятливих умов для вирощування, розмноження, вилову об'єктів рибного світу, при цьому забезпечуючи їх збереження і збереження водних біоресурсів та аквакультури.

Зазначається, що рибне господарство є невід'ємною складовою агропромислового комплексу та рибопромислового комплексу, під яким автор розуміє складову частину внутрішнього та зовнішнього ринку України, яка являє собою сукупність пов'язаних елементів (рибне господарство, рибна промисловість, підприємства науково-дослідної діяльності та дослідно-конструкторських робіт, морський флот, навчальні заклади рибної галузі різного рівня акредитації), раціональна та злагоджена діяльність яких спрямована на розвиток рибної галузі України.

Визначено, що на сьогоднішній день до галузі рибного господарства України входять: 4 морських порти; 9 наукових установ та іхтіологічна лабораторія; 12 підприємств, які спеціалізуються на відтворенні різних видів риб; більше 120 підприємств та організацій різних форм власності, які займаються розведенням та вирощуванням риби; 125 підприємств, що здійснюють консервне та пресервне виробництво з риби та морепродуктів, асортимент яких складає до 3000 найменувань; 4 навчальні заклади, де здобувають освіту 7,5 тисяч осіб із 16-ти спеціальностей.

У підрозділі 1.2 «Структура галузі рибного господарства в Україні» визначено, що елементами структури рибного господарства є рибальство та рибництво.

Аргументовано, що рибальство - це діяльність фізичних та юридичних осіб, яка спрямована на видобуток, вилов, збирання водних біоресурсів із середовища їх перебування, тобто місця, де вони знаходяться у стані природньої волі, шляхом їх вилучення з природного середовища з метою задоволення виробничих, промислових, наукових та особистих потреб. Рибництво - це діяльність, яка спрямована на розведення, розмноження рибних біоресурсів та поліпшення умов їх існування.

Наведено класифікацію рибальства та рибництва. Так, залежно від: наукових потреб рибальство поділяється на: а) меліоративне; б) науково-дослідне; в) науково-промислове; г) контрольне; д) експедиційне; цілей рибальства: а) промислове, яке в свою чергу поділяється на океанічне, морське, озерно-річкове; б) спортивне, любительське, підвидами якого є безоплатне спортивне, любительське рибальство та платне спортивне, любительське рибальство; суб'єкта, який займається рибальством: а) професійне; б) аматорське; сезону здійснення: а) всесезонне рибальство; б) зимове рибальство; в) літнє рибальство; способу здійснення: а) поверхневе, яке включає в себе такі підвиди: промислове, любительське, спортивне; б) підводне, яке поділяється на любительське й аматорське.

Разом із тим рибництво можна класифікувати залежно від: 1) водойми та якості води: а) аквакультура; б) марикультура; 2) цільового призначення: а) природнє; б) штучне; в) акліматизація водних біоресурсів; 3) об'єкта діяльності: а) вирощування рибопосадкового матеріалу (молоді устриць, мідій, креветок, ракоподібних, мальків риб тощо); б) вирощування червоних та інших морських водоростей, які придатні для споживання; в) морське і прісноводне рибництво; г) розведення устриць; д) розведення жаб.

У підрозділі 1.3 «Державна політика в галузі рибного господарства» зазначається, що державна політика в галузі рибного господарства - це стабільна, системна, організована й цілеспрямована діяльність публічної адміністрації щодо розвитку рибництва та рибальства, яка полягає в прийнятті конкретних рішень економічного, політичного, соціального характеру щодо розв'язання, відповідно, виробничих, промислових, наукових, економічних, організаційних, фінансових, правових, кадрових питань.

Обґрунтовано, що основними елементами державної політики в галузі рибного господарства є: 1) нормативно-правова забезпеченість галузі; 2) визначеність адміністративно-правового статусу суб'єктів у галузі рибного господарства; 3) налагодження циклового процесу в галузі рибного господарства, що дає можливість риборозведення, збільшення і поліпшення якості рибних запасів водних біоресурсів; 4) забезпечення міжнародного співробітництва; 5) діяльність щодо створення правових, економічних, соціальних та інших умов для формування та функціонування суб'єктів галузі рибного господарства.

Визначено, що законодавчо визначені завдання державної політики в галузі рибного господарства не зачіпають таких важливих питань, як: попередження, запобігання, обмеження та скорочення незаконного транскордонного промислу водних біоресурсів, запобігання порушенням правил рибальства; встановлення принципів і механізмів реалізації державної підтримки, спрямованих на розвиток аквакультури і збільшення обсягів виробництва її продукції; забезпечення прогресивного зменшення і запобігання забрудненню середовища перебування водних біоресурсів скидами, викидами небезпечних (шкідливих) речовин.

Автором наведено та розкрито зміст принципів державної політики в галузі рибного господарства. Зазначено, що принципи державної політики в галузі рибного господарства поділяються на конституційні та галузеві, зміст яких розкрито в роботі.

Розділ 2 «Механізм адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Нормативно-правове регулювання галузі рибного господарства України» здійснено детальний аналіз законів України, якими врегульовано відносини в галузі рибного господарства. Доведено, що фундаментальним у галузі рибного господарства Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» не враховано велику кількість теоретичних положень та не врегульовано окремі сторони досліджуваної галузі. Саме тому автором було запропоновано доповнити зазначений акт положеннями такого змісту: розділом *** «Взаємодія публічних органів управління, суб'єктів господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі в галузі рибного господарства України та громадських організацій у галузі рибного господарства» та включити до нього наступні статті: ст. *** «Взаємодія публічних органів управління в галузі рибного господарства України»; ст. *** «Взаємодія публічних органів управління та суб'єктів господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі в галузі рибного господарства України»; ст. *** «Взаємодія між громадськими органами та органами публічного управління»; ст. *** «Взаємодія між громадськими органами та суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі в галузі рибного господарства України»; ст. 21-1 «Нагляд за провадженням рибогосподарської діяльності».

Запропоновано нормативні акти, які регулюють відносини в галузі рибного господарства, поділити на: загальні, галузеві та інституціональні.

Аргументовано необхідність прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (проект розроблено автором та наведено в додатках до дисертації).

Підрозділ 2.2 «Державні органи як суб'єкти адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України» зазначено, що публічне адміністрування в галузі рибного господарства здійснюють: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в галузі рибного господарства та рибної промисловості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузі рибного господарства, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.

Стверджується, що повноваження профільного центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику в галузі рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, - Державного агентства рибного господарства України можна поділити на: 1) організаційно-розпорядчі; 2) контрольно-наглядові; 3) з питань видачі документів дозвільного характеру; 4) адміністративно-деліктні; 5) атестаційні; 6) у міжнародному співробітництві.

Акцентовано увагу на тому, що в Законі України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» не визначено повноваження органів місцевого рівня публічної адміністрації, які наділені колом повноважень та здійснюють регулювання в даній галузі. Саме тому запропоновано внести зміни до даного нормативно-правового акту та доповнити його статями такого змісту: ст. 11-1 «Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі рибного господарства»; ст. 11-2 «Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі рибного господарства»; ст. 11-3 «Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі рибного господарства».

У підрозділі 2.3 «Недержавні органи як суб'єкти адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України» акцентовано увагу на тому, що залежно від правового статусу громадські об'єднання в галузі рибного господарства можуть бути як громадськими організаціями (засновниками та членами (учасниками) є фізичні особи), так і громадськими спілками (засновниками є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи).

Відповідно до викладеного автором запропоновано в роботі класифікацію громадських організацій у галузі рибного господарства залежно від: 1) масштабу діяльності: а) міжнародні; б) національні, які в свою чергу поділяються на всеукраїнські, регіональні, місцеві; 2) мети створення: а) фізкультурно-спортивні; б) правозахисні, основним напрямком діяльності яких є захист прав, свобод та законних інтересів рибалок, працівників рибної галузі; в) інспекторські, тобто організації діяльність яких спрямована на захист рибних та інших водних біоресурсів.

Дисертантом розкрито правовий статус громадських інспекторів як недержавних суб'єктів, які у взаємодії з органами державної влади забезпечують охорону та захист водних біоресурсів.

Аргументовано необхідність доповнення Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» ст. *** «Права та обов'язки громадських організацій у галузі рибного господарства» та ст. 22-2 «Права та обов'язки громадських інспекторів».

Розділ 3 «Засоби адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Дозвільно-реєстраційні засоби адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України» розкрито зміст та особливості адміністративно-правових засобів регулювання дозвільної природи в галузі рибного господарства, зокрема: 1) дозволи в галузі рибного господарства; 2) ліцензії в галузі рибного господарства; 3) реєстрація в галузі рибного господарства; 4) акредитація в галузі рибного господарства та атестація фахівців галузі рибного господарства; 5) свідоцтва, сертифікати, дипломи в галузі рибного господарства; 6) здійснення погоджувальної та узгоджувальної діяльності в галузі рибного господарства.

Дослідження змісту кожного з перерахованих засобів дало можливість стверджувати, що сучасна дозвільна система в галузі рибного господарства має суттєві недоліки, які потребують негайного усунення, а саме: необхідно запровадити загальні принципи, умови та рамки державного регулювання безпосередньо дозвільної системи в галузі рибного господарства та загальної дозвільної системи; упорядкувати систему отримання дозвільних документів, спростити порядок їх отримання, тобто розвинути систему «єдиного вікна», єдиних офісів з видачі дозволів та надання інших адміністративних послуг у досліджуваній галузі.

Обґрунтовано, що сучасна реєстраційна система в галузі рибного господарства при сучасних реформах повинна базуватися на визначених європейськими стандартами критеріях, а саме: 1) система реєстрації має бути дієвою і прозорою, тобто має працювати на чітких та зрозумілих принципах, визначати виключний перелік необхідних документів і дій, які мають вчинити сторони, забезпечувати усталеність практики реєстраційних дій та унеможливлювати суб'єктивне тлумачення законодавства з боку посадових осіб; 2) здійснення реєстрації має бути швидким та відбуватися за спрощеною процедурою; 3) відсутність зайвої інформації, необхідної для здійснення реєстраційних дій, тобто актуальність, повнота та достовірність тієї інформації, що міститься в реєстрі.

Стверджується, що основна відмінність узгоджень та погоджень як видів документів дозвільного характеру в галузі рибного господарства полягає в тому, що погодження здійснюється з метою отримання відповідного дозволу на провадження певного виду господарської діяльності, а метою узгодження є отримання права розпочати ті види робіт, які прямо визначені в отриманому раніше суб'єктом-заявником дозволі.

У підрозділі 3.2 «Контрольно-наглядові засоби адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України» з'ясовано зміст та особливості адміністративно-правових засобів регулювання управлінської природи в галузі рибного господарства, а саме: 1) контроль за діяльністю в галузі рибного господарства; 2) нагляд за діяльністю в галузі рибного господарства; 3) адміністративна відповідальність за порушення законодавства України, яким урегульовано галузь рибного господарства.

Встановлено, що контроль у галузі рибного господарства України ? це об'єктивно зумовлена діяльність уповноважених публічних органів та їх посадових осіб, що здійснюється на постійній основі з використанням специфічних форм та методів щодо охорони, використання, вилову та відтворення водних живих ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, територіальному морі, внутрішніх водах України, внутрішніх водоймах України та у водах, що знаходяться поза межами юрисдикції України, щодо технічного стану рибозахисних споруд та риболовних суден, що плавають під Державним Прапором України відповідно до міжнародних договорів України та щодо застосування заходів щодо попередження та усунення порушень законодавства, виявленні причин та умов, що сприяли порушенню правових норм, застосуванні заходів відповідальності до осіб, винних у порушенні діючого законодавства.

Акцентовано увагу на тому, що в галузі рибного господарства спеціально уповноваженим органом, який виконує функцію контролю, на сьогоднішній день є Державне агентство рибного господарства України. Зазначається, що для більш результативного виконання функцій державного контролю за використанням і відтворенням водних біоресурсів та проведення всього комплексу заходів необхідне розширення матеріально-технічного забезпечення органів рибоохорони, підвищення якості добору, вдосконалення підготовки та перепідготовки інспекторського складу, а також широке залучення громадськості (громадських інспекторів).

У підрозділі 3.3 «Адміністративна відповідальність за порушення норм, якими врегульовано галузь рибного господарства України» визначено, що для адміністративної відповідальності в галузі рибного господарства притаманні специфічні ознаки, що є визначальними для характеристики даного виду відповідальності й водночас такими, що вирізняють серед інших різновидів юридичної відповідальності. Такими ознаками є: 1) підстави адміністративної відповідальності за порушення норм, якими врегульовано галузь рибного господарства, рибну промисловість та охорону інших водних біоресурсів; 2) суб'єктами, що несуть адміністративну відповідальність за правопорушення в галузі рибного господарства, є юридичні та/або фізичні особи, які провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства, які прямо визначені в ст. 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»; 3) справи про правопорушення в галузі рибного господарства розглядаються органами рибоохорони; 4) за вчинення адміністративного правопорушення, що посягає на відносини в галузі рибного господарства, з боку суб'єктів рибного господарства передбачено адміністративне стягнення у вигляді попередження, штрафу, конфіскації, позбавлення спеціального права; 5) при вчиненні громадянами правопорушень уповноважені на те посадові особи органів рибоохорони згідно зі статтею 255 КУпАП складають протокол про адміністративне правопорушення. Вказані вище ознаки дали можливість автору запропонувати дефініцію терміна «адміністративна відповідальність у галузі рибного господарства».

Стверджується, що положення, які стосуються переліку видів адміністративних правопорушень у галузі рибного господарства, містяться в різних нормативно-правових актах, наприклад Кодексі України про адміністративні правопорушення (ст.ст. 85; 86-1; 91-2; 188-5) та Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства». Водночас зазначається, що наявність адміністративних правопорушень у різних за юридичною силою нормативно-правових актах йде ніяк не на користь як захисту та охороні самої галузі рибного господарства, рибної промисловості, так і рибним та іншим біоресурсам. Саме тому виникає необхідність у систематизації адміністративних правопорушень у галузі рибного господарства та викладенні в єдиному нормативно-правовому акті - Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Доведена необхідність доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення ст. *** «Порушення вимог нормативних актів щодо охорони середовища існування, умов відтворення і шляхів міграцій водних живих ресурсів»; ст. *** «Виготовлення, зберігання, реалізація заборонених знарядь видобутку водних живих ресурсів». Водночас автором наголошено на необхідності перегляду розмірів штрафних санкцій за вчинення правопорушень у галузі рибного господарства. Так, за результатами здійсненого нами анкетування 32,0% зазначили, що «розміри штрафів потребують підвищення», 26,0% зазначили, що «шкода від правопорушення є більшою, ніж розмір можливого штрафу», при цьому лише 18,0% стверджують, що «розміри штрафів відповідають можливим шкідливим наслідкам», а 24,0% визначили, що «не відповідають».

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення й нове бачення вирішення наукових завдань, зміст яких полягав у комплексному і правовому аналізі адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України та у виробленні пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення такого регулювання і підвищення ефективності його практичної реалізації. Основні з висновків такі.

1. Визначено, що рибне господарство - це самостійна галузь народного господарства, яка спрямована на створення сприятливих умов для вирощування, розмноження, вилову об'єктів рибного світу, при цьому забезпечуючи їх збереження та збереження водних біоресурсів та аквакультури.

2. Аргументовано, що рибопромисловий комплекс - це складова частина внутрішнього та зовнішнього ринку України, яка являє собою сукупність пов'язаних елементів (рибне господарство, рибна промисловість, підприємства науково-дослідної діяльності та дослідно-конструкторських робіт, морський флот, діяльність підприємств машинобудівної галузі, навчальні заклади рибної галузі різного рівня акредитації), раціональна та злагоджена діяльність яких спрямована на розвиток рибної галузі України.

3. Доведено, що головними проблемами розвитку галузі рибного господарства є: законодавча неврегульованість механізмів перспективного розвитку галузі та недостатнє врахування специфіки відносин рибної галузі у правовому полі; занепад механізмів державного регулювання функціонування галузі; недосконалість повноважень та недоліки статусу органів державної рибоохорони; відсутність сучасного інспекційного флоту, який відповідає стандартам функціонування аналогічної структури в рамках Європейського Союзу; недостатнє фінансування державою витрат на участь України в міжнародних організаціях з управління рибальством у певних районах Світового океану; повна відсутність державної підтримки реформування флоту рибного господарства; відсутність субсидіювання різних напрямків господарської діяльності (зокрема, субсидіювання вартості пального, забезпечення логістики тощо); незадовільне фінансово-економічне становище підприємств галузі; відсутність належної сертифікації готової та переробленої рибної продукції та водночас наявність технічних бар'єрів на її шляху на світові ринки; надзвичайно слабка конкурентоздатність на зовнішніх ринках товарів рибного господарства вітчизняного виробництва; відсутність фінансування розбудови структури ринку рибного господарства, яка передбачає прозорий механізм видобування та реалізації риби та інших водних живих ресурсів; зменшення кількості та погіршення екологічного стану нерестовищ, забруднення води та особливо нерегульований вилов; відсутність забезпечення рибницьких господарств якісними рибними комбікормами вітчизняного виробництва.

4. Визначено, що структура рибного господарства є розгалуженою та включає в себе два основних елемента - рибальство та рибництво. Рибальство - це діяльність фізичних та юридичних осіб, яка спрямована на видобуток, вилов, збирання водних біоресурсів із середовища їх перебування, тобто місця, де вони знаходяться у стані природньої волі, шляхом їх вилучення з природного середовища з метою задоволення виробничих, промислових, наукових та особистих потреб; рибництво - діяльність фізичних та юридичних осіб, яка спрямована на риборозведення, збільшення і поліпшення якості рибних запасів.

5. Здійснено класифікацію громадських організацій у галузі рибного господарства залежно від: І. масштабу діяльності: а) міжнародні; б) національні, які в свою чергу поділяються на: 1) всеукраїнські; 2) регіональні; 3) місцеві; ІІ. мети створення: а) фізкультурно-спортивні; б) правозахисні, основним напрямком діяльності яких є захист прав, свобод та законних інтересів рибалок, працівників рибної галузі; в) інспекторські, тобто організації, діяльність яких спрямована на захист рибних та інших водних біоресурсів.

6. У результаті аналізу чинного адміністративного законодавства і практики його застосування визначено, що серед адміністративно-правових засобів регулювання галузі рибного господарства можна виокремити: засоби дозвільної природи: дозволи, ліцензії, реєстрація, акредитація, свідоцтва, сертифікати, дипломи, погодження та узгодження в галузі рибного господарства; засоби управлінської природи: контроль та нагляд за діяльністю в галузі рибного господарства, а також адміністративна відповідальність за порушення законодавства України, яким урегульовано галузь рибного господарства.

7. З'ясовано, що атестація в галузі рибного господарства ? це встановлена державою форма перевірки фахівців галузі рибного господарства згідно з вимогами міжнародних договорів України, інших нормативно-правових актів, наукових установ та педагогічних працівників навчальних закладів I рівня акредитації, що належать до сфери управління Державного агентства рибного господарства України, з метою встановлення їх відповідності вимогам, нормам і стандартам галузі.

8. Визначено, що адміністративна відповідальність у галузі рибного господарства - це застосування до суб'єктів рибного господарства, які вчинили адміністративне правопорушення, адміністративних санкцій, котрі накладаються уповноваженими на те органами чи їх посадовими особами в галузі рибного господарства - органами рибоохорони - на підставах і в порядку, встановлених нормами адміністративного законодавства.

9. З метою вдосконалення нормативно-правового регулювання галузі рибного господарства України запропоновано зміни та доповнення до: Законів України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та «Про громадські організації»; Кодексу України про адміністративні правопорушення: ст. «Порушення вимог та стандартів щодо охорони середовища існування, умов відтворення і шляхів міграцій водних живих ресурсів»; ст. «Виготовлення, зберігання, реалізація заборонених знарядь видобутку водних живих ресурсів».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бойко О.В. Центральні органи виконавчої влади як суб'єкти адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України / О.В. Бойко // Вісник Запорізького національного університету. Серія «Юридичні науки». 2012. С. 107-114.

2. Бойко О.В. Державна політика в галузі рибного господарства / О.В. Бойко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2013. № 2. С. 101-108.

3. Бойко О.В. Адміністративна відповідальність за порушення норм, якими урегульовано галузь рибного господарства України / О.В. Бойко // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2013. № 21. Ч. 2. С. 127_130.

4. Бойко О.В. Поняття та види засобів адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України / О.В. Бойко // Митна справа. 2013. № 3. Ч. 2. кн. 2. С. 95_99.

5. Бойко О.В. Проблемы развития рыбной отрасли в Украине / О.В. Бойко // Закон и жизнь. 2013. № 11/2. С. 36-39.

6. Бойко О.В. Адміністративна відповідальність за адміністративні правопорушення в галузі рибного господарства / О.В. Бойко // Адміністративна відповідальність: проблеми та шляхи подолання: матеріали круглого столу. Київ, 2012. С. 196_197.

7. Бойко О.В. Права і обов'язки молодіжних і дитячих організацій в Україні / О.В. Бойко // Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні: матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. Київ, 2012. С. 47_50.

8. Бойко О.В. Адміністративні послуги, що надаються органами рибної охорони / О.В. Бойко // Проблеми правового регулювання діяльності ОВС у сфері надання адміністративних послуг: матеріали круглого столу. Київ, 2013. С. 55_57.

9. Бойко О.В. Адміністративні послуги в галузі рибного господарства України / О.В. Бойко // Перспективи втілення демократичних цінностей та реалізація прав людини в Україні: матеріали науково-теоретичної конференції. Київ, 2013. С. 103_104.

10. Бойко О.В. Ліцензія як вид адміністративно-правового засобу в галузі рибного господарства / О.В. Бойко // Дотримання прав людини в пріоритетах держави і суспільства: програма міжвузівського науково-практичного семінару. Київ, 2013. С. 4.

АнотаціЯ

Бойко О.В. Адміністративно-правове регулювання галузі рибного господарства України. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2014.

Дисертація присвячена дослідженню адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України. Особлива увага приділяється структурі, напрямкам та реалізації державної політики в галузі рибного господарства України. Розкривається зміст та елементи механізму адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України.

Здійснено аналіз дозвільно-реєстраційних та контрольно-наглядових засобів адміністративно-правового регулювання галузі рибного господарства України. Розкрито положення адміністративної відповідальності за порушення норм, якими врегульовано галузь рибного господарства України. Запропоновано зміни та доповнення до нормативно-правових актів, якими регламентовано адміністративно-правове регулювання галузі рибного господарства України.

Ключові слова: агропромисловий комплекс, Державне агентство рибного господарства України, державні та недержавні суб'єкти рибного господарства, рибальство, рибництво, рибне господарство.

АННОТАЦИЯ

Бойко А.В. Административно-правовое регулирование отрасли рыбного хозяйства Украины. _ Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 _ административное право и процесс, финансовое право, информационное право. _ Запорожский национальный университет, Запорожье, 2014.

Диссертация посвящена исследованию административно-правового регулирования отрасли рыбного хозяйства Украины. Особое внимание уделяется структуре, направлениям и реализации государственной политики в области рыбного хозяйства Украины. Раскрывается содержание и элементы механизма административно-правового регулирования отрасли рыбного хозяйства Украины.

Аргументировано, что главными проблемами развития отрасли рыбного хозяйства являются: 1) законодательная неурегулированность механизмов перспективного развития отрасли и недостаточный учет специфики рыбной отрасли в правовом поле; 2) неэффективность механизмов государственного регулирования функционирования отрасли, низкий уровень институциональной способности центрального органа исполнительной власти в отрасли рыбного хозяйства для решения вопросов регулирования рыболовства и рыбоводства; 3) противоречивость полномочий и недостатки статуса органов государственной рыбоохраны, отсутствие современного инспекционного флота, который отвечает стандартам функционирования аналогичной структуры в рамках Европейского Союза; 4) недостаточное финансирование государством расходов на участие Украины в международных организациях по управлению рыболовством в определенных районах Мирового океана, полное отсутствие государственной поддержки реформирования флота рыбного хозяйства; 5) отсутствие субсидирования различных направлений хозяйственной деятельности (в том числе субсидирование стоимости горючего, обеспечения логистики и т.д.); 6) неудовлетворительное финансово-экономическое положение предприятий отрасли, отсутствие надлежащей сертификации готовой и переработанной рыбной продукции и одновременно наличие технических барьеров на ее пути на мировые рынки; 7) чрезвычайно слабая конкурентоспособность на внешних рынках товаров рыбного хозяйства отечественного производства; 8) отсутствие финансирования развития структуры рынка рыбного хозяйства, которая предусматривает прозрачный механизм добычи и реализации рыбы и других водных живых ресурсов; 9) уменьшение количества и ухудшение экологического состояния нерестилищ, загрязнение воды и особенно нерегулируемый вылов, отсутствие обеспечения рыбоводческих хозяйств качественными рыбными комбикормами отечественного производства; 10) отсутствие кадрового потенциала для обеспечения потребностей управления и функционирования отрасли.

Доказано, что структура рыбного хозяйства является разветвленной и включает в себя два основных элемента - рыболовство и рыбоводство. Автором приведена классификация рыболовства и рыбоводства как составляющих элементов рыбного хозяйства Украины.

Определено, что государственная политика в области рыбного хозяйства - стабильная, системная, организованная и целенаправленная деятельность публичной администрации по развитию рыбоводства и рыболовства, которая заключается в принятии конкретных решений экономического, политического, социального характера по решению, соответственно, производственных, промышленных, научных, экономических, организационных, финансовых, правовых, кадровых вопросов.

Предложено систематизировать средства административно-правового регулирования отрасли рыбного хозяйства на: средства разрешительной природы и средства управленческой природы. К первой группе отнесены: 1) разрешения в области рыбного хозяйства, 2) лицензии в области рыбного хозяйства; 3) регистрация в области рыбного хозяйства; 4) аккредитация в области рыбного хозяйства и аттестация специалистов отрасли рыбного хозяйства; 5) свидетельства, сертификаты, дипломы в области рыбного хозяйства. Ко второй группе относятся: 1) контроль за деятельностью в области рыбного хозяйства, 2) надзор за деятельностью в области рыбного хозяйства, 3) административная ответственность за нарушение законодательства Украины, которым урегулирована отрасль рыбного хозяйства.