Адміністративно-правове забезпечення права інтелектуальної власності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правове забезпечення права інтелектуальної власності в Україні

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Наука адміністративного права на сучасному етапі свого розвитку перебуває в пошуках нових науково-практичних підходів до характеристики відносин, що виникли у сфері діяльності органів державного управління та пов'язані із захистом прав, свобод і законних інтересів громадян України. Одним з актуальних напрямів наукового дослідження є розв'язання проблем, дотичних до адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності в Україні.

Правовідносини майнового характеру, а саме категорія власності, виступає об'єктом регулювання з боку адміністративного та інших галузей права. Її законодавче забезпечення втілюється в Основному законі держави, що передбачає захист приватної власності, і щодо набуття, і щодо розпоряджання. Інститут інтелектуальної власності з усіма його складовими елементами потребує не лише вдосконалення, а й нових кроків у здійсненні правової охорони та захисту об'єктів інтелектуальної власності.

Сучасний розвиток українського суспільства вже не задовольняє наявна категорія власності, що виступає як єдина система правового регулювання прав на суто майнові об'єкти. Актуальним є вдосконалення правового регулювання наявних суспільних відносин у сфері інтелектуальної власності та більш оптимальне і динамічне управління новими відносинами, що сприятиме зростанню інтелектуального потенціалу суспільства.

У сфері науки адміністративного права проблема охорони та захисту права інтелектуальної власності ще не має напрацьованого теоретичного підґрунтя, про що свідчить нечисленність проведених наукових робіт у цьому напрямку та неготовність науковців однозначно відповісти на запитання, що стосуються здебільшого адміністративної деліктності та заходів адміністративної відповідальності у галузі права інтелектуальної власності, а також необхідних заходів профілактики задля запобігання та протидії негативним виявам суспільно небезпечної та шкідливої поведінки.

Актуальним є розгляд системного забезпечення права інтелектуальної власності на державному рівні спеціалізованими органами влади, які й реалізовують заходи адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Намагання України інтегруватися в Європейський Союз та співпраця з країнами СНД спонукають до змін у галузі податкового, кримінального та адміністративного права, прийняття Програми розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні та внесення відповідних змін до чинного Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності» №1407-15 від 3лютого 2004р., які істотно сприятимуть оновленню і розширенню суб'єктного складу забезпечення права інтелектуальної власності.

Проблеми адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності фрагментарно розглядали такі вчені: Р.Ф. Васильєв, Б.Н. Габричидзе, В.В. Галунько, Л.Й. Глухівськии?, Б.П. Єлісєєв,Т.В. Івачевська, О.Є. Користін, В.А. Негрескул, Н.С. Панова, А.П. Пухальська, П.М. Цибульов, А.В. Череп, О.Ш.Чомахашвілі, Є.В. Юркова, С.В.Ярошенко та ін. Матеріально-правові аспекти адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності у пропонованій роботі висвітлено на основі праць таких науковців: К.Г. Волинка, В.А. Горшенєв, І.О. Ієрусалімова, Ю.М. Козлов, С.О. Комаров, М.А. Лапіна, А.А. Опалев, М.В. Пучкова, Р.А. Ромашков, О.Ф. Скакун, С.Г. Стеценкo. Проблеми профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на право інтелектуальної власності, розкрито завдяки роботам таких науковців, як: А.А. Арутюнов, І.О. Галаган, Б.М. Лазарев, А.Е. Лунєв, Ю.І. Ляпунов, О.І. Остапенко, В.Д. Резвих, М.Д. Шаргородський та ін.

Законодавчу базу для вивчення адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності становлять: Указ Президента України «Про затвердження положення Про Державну службу інтелектуальної власності України» №436 від 8квітня 2011р., Указ Президента України «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності України» №285 від 27квітня 2001р., Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» №1243-16 від 27червня 2007р., Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» №3688-ХІІ від 15грудня 1993р. (поточна редакція від 05.12.2012), Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» №3687-ХІІ від 15грудня 1993р. (поточна редакція від 05.12.2012), Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» №3689-ХІІ від 15грудня 1993р. (поточна редакція від 05.12.2012), Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення Про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності» №674 від 17травня 2002р. (поточна редакція від 19.11.2012), Закон України «Про інформацію» №2657-ХІІ від 2жовтня 1992р. (поточна редакція від 10.08.2012), Наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про організацію діяльності підрозділів державної служби боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» №769 від 3вересня 2012р., Кодекс України про адміністративні правопорушення №8073-Х від 7 грудня 1984р. (поточна редакція від 07.01.2013), Цивільний кодекс України №435-ІV від 16січня 2003р. (поточна редакція від 19.01.2013) та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Концепції розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009-2014 роки (затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 321-р від 13 червня 2002 р.); Програми розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні на 2010-2014 роки (схваленої рішенням Колегії Державного департаменту інтелектуальної власності (Протокол № 14 від 14 грудня 2009 р.); Рекомендацій парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» (затверджених постановою Верховної Ради України №1243-16 від 27.06.2007 р.); наукового напряму кафедри адміністративного та інформаційного права «Адміністративно-правові проблеми реформування правової системи України» та в межах науково-дослідної роботи «Вдосконалення правового механізму захисту прав і свобод людини і громадянина в умовах розбудови правової держави» (державний реєстраційний номер № 0112U001217).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації - проаналізувати адміністративно-правове забезпечення права інтелектуальної власності та запропонувати введення на його основі заходів щодо здійснення охорони і захисту визначених законодавством прав, свобод та інтересів громадян.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

-охарактеризувати юридичну природу та сутність адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності;

-сформулювати й уточнити категорійний апарат дослідження, а саме поняття «інтелектуальна власність», «адміністративно-правова охорона права інтелектуальної власності» та «адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності», «адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності», «профілактика правопорушень у сфері інтелектуальної власності» тощо;

-виділити пріоритетні напрями розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності та визначити доцільність розширення нормативно-правової бази регулювання цього питання;

-з'ясувати матеріально-правові аспекти адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності;

-проаналізувати особливості ознак юридичного складу правопорушення, передбаченого ст.51-2 КУпАП та виявити їх вплив на юридичну кваліфікацію дій, що порушують права на об'єкт права інтелектуальної власності;

-розкрити особливості протидії адміністративним правопорушенням у сфері інтелектуальної власності та окреслити необхідні заходи профілактичного впливу на адміністративно-деліктну поведінку порушників.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності.

Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення права інтелектуальної власності в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становить сукупність сучасних методів наукового пізнання, застосування яких ґрунтується на діалектиці та системному підході. Системний підхід використано у процесі вивчення теоретико-правових засад адміністративно-правового регулювання права інтелектуальної власності (підрозділи 1.2, 1.3). Застосовано методи наукового пізнання, які характерні для правових досліджень: формально-догматичний - для аналізу та поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.2, 2.1-2.3, 3.1, 3.2); історико-правовий - для аналізу історії становлення і розвитку законодавства про інтелектуальну власність (підрозділ1.1); класифікації та групування - для характеристики повноважень загальнодержавних та спеціалізованих органів влади (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.3); за допомогою узагальнення проаналізовано правову природу норм, що регламентують порядок кваліфікації правопорушення та притягнення порушника до адміністративної відповідальності (підрозділи 2.1, 2.2); порівняльно-правовий метод використано для зіставлення законодавства України та міжнародного законодавства, що регламентує адміністративно-правове забезпечення права інтелектуальної власності (підрозділ 1.3).

Науково-теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних учених-юристів: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, Д.М. Бахраха, Л.Р. Білої-Тіунової, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Д.П. Калаянова, С.В Ківалова, І.Б. Коліушка,В.К. Колпакова, О.Л. Копиленка, Б.А. Кормича, О.В. Кузьменко, А.Т. Комзюка, І.О. Личенко, М.П. Орзіха, О.А. Підопригори, Х.П. Ярмакі та ін.

Емпіричною базою є результати анкетування (300анкет), статистичні дані та звіти відповідних підрозділів органів внутрішніх справ в областях України, а саме відділів боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності Державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУМВС в областях.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вперше сформульовано та обґрунтовано теоретичні аспекти адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності в контексті сучасного розвитку суспільних відносин, зокрема:

уперше:

-розкрито зміст та юридичну природу поняття адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності, що сприяє більш предметній реалізації прав, свобод та законних інтересів громадян;

-виокремлено та охарактеризовано основні елементи адміністративно-правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності, що дає змогу простежити процес їх забезпечення шляхом закріплення в нормативно-правовому порядку;

-у сфері інтелектуальної власності встановлено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними посяганнями та шкідливими наслідками, що безпосередньо пов'язані з об'єктом правопорушення та правопорушником;

-визначено детермінанти адміністративно-карних проступків у сфері захисту права інтелектуальної власності, охарактеризовано вплив деліктних чинників на рівень деліктності в цьому контексті;

-доведено необхідність застосовувати форми і методи профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на право інтелектуальної власності;

удосконалено:

-зміст поняття профілактики - це комплекс превентивних заходів, впровадження яких уможливлює нейтралізацію антисоціального впливу адміністративних правопорушень на суспільні відносини;

-санкцію ст.51-2 КУпАП щодо розміру штрафу при визначенні вартості одного примірника товару, а також визначення санкції норми залежно від суспільної шкоди вчиненого правопорушення: «попередження, а у випадках повторного вчинення правопорушення - накладення штрафу»;

-санкцію ст.51-2 КУпАП після слів «...накладення штрафу...з конфіскацією» формулюванням «...та подальшим знищенням чи переробкою незаконно виготовленої продукції, обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення»;

-зміст статті51-2 КУпАП в частині введення суб'єкта відповідальності (суб'єкта підприємницької діяльності) за здійснення незаконної господарської діяльності у сфері інтелектуальної власності;

-зміст регіональних програм профілактики правопорушень заходами в частині профілактики адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності;

-зміст Положення «Про управління (відділ) державної служби боротьби з економічною злочинністю головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті» від 03.09.2012№769 в частині створення в структурі ДСБЕЗ «Центру підготовки кадрів для ДСБЕЗ по боротьбі з правопорушеннями в сфері інтелектуальної власності та комп'ютерних технологій».

набули подальшого розвитку:

-концептуальні поняття, пов'язані з адміністративно-правовим забезпеченням права інтелектуальної власності, а саме «адміністративно-правова охорона права інтелектуальної власності», «адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності», «адміністративно-правове регулювання відносин в сфері інтелектуальної власності»;

-положення щодо заходів протидії адміністративним деліктам у сфері захисту права інтелектуальної власності, призначення та особливості взаємодії органів державної влади та управління в напрямку профілактики правопорушень в сфері інтелектуальної власності;

-пропозиції щодо удосконалення чинних нормативних актів, що забезпечують регулювання та захист адміністративно-правових відносин, пов'язаних з правом інтелектуальної власності, а саме зміна санкції за порушення адміністративно-правових норм, доповнення регіональних програм профілактики правопорушень та впровадження системи підготовки кадрів для підрозділів органів внутрішніх справ по боротьбі з правопорушеннями в сфері інтелектуальної власності.

Практичне значення одержаних результатів. Зроблені у роботі висновки й надані пропозиції у прикладному аспекті спрямовані на формування нових за змістом науково-теоретичних положень та вироблення нових пріоритетів, напрямів і завдань адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності в Україні.

Окремі положення, висновки і пропозиції дисертації можуть також бути використані у:

науково-дослідній сфері - для подальшого розвитку наукових положень та формулювання підходів до визначення адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності в Україні;

правотворчості - для впровадження у правотворчий процес Верховної Ради України (Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності) та Львівської обласної державної адміністрації при внесенні змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у галузі права інтелектуальної власності (акти впровадження від 10грудня 2012 р. та від 4січня 2013 р.);

навчальному процесі - Навчально-наукового Інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка» при підготовці магістерських робіт, викладанні дисциплін «Адміністративне право України», «Адміністративний процес», «Адміністративна відповідальність в сфері економіки» та Львівського державного університету внутрішніх справ при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність»(акти впровадження від 05червня 2013р. та від 31травня 2013р.);

системі службової підготовки посадових осіб підрозділів органів внутрішніх справ з питань протидії злочинності в сфері інтелектуальної власності - для підвищення ефективності застосування адміністративно-правових норм в сфері боротьби з порушеннями права інтелектуальної власності в роботі підрозділів Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (акти впровадження від 14 грудня 2012 р. та 12 липня 2013 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації положення, узагальнення, висновки, рекомендації та пропозиції обґрунтовано на підставі власних досліджень у результаті опрацювання й аналізу наукових. нормативних і статистичних джерел.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено та схвалено на засіданні кафедри адміністративного та інформаційного права Навчально-наукового інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка». Основні положення і висновки дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях: Проблеми державотворення та правотворення в Україні (Львів, 17 лютого 2012р.), Модернізація системи державного управління: теорія і практика (Львів, 20 квітня 2012р.), Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики (Харків, 9-10березня 2012р.), Актуальні питання реалізації чинних національних та міжнародних нормативно-правових актів (Одеса, 16-17березня 2012р.), Сучасність, наука, час, взаємодія та взаємовплив (Київ, 19-21 листопада 2012р.), Захист прав і свобод людини і громадянина в умовах формування правової держави (Львів, 25 квітня 2012р.).

Публікації. Найважливіші положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, викладено в 13 публікаціях, зокрема в семи статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації визначена метою і завданнями дослідження та складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 247 сторінок, з них основного тексту - 181 сторінка, список використаних джерел нараховує 322 найменувань і розміщений на 33 сторінках. Обсяг додатків становить 33 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, мету і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок автора; наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дослідження.

Розділ 1 «Юридична природа адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності» містить три підрозділи. У них розкрито основні юридичні властивості адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності: ознаки адміністративно-правового забезпечення та регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності; зміст категорій «адміністративно-правова охорона права інтелектуальної власності» та «адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності»; функціонування системи органів державної влади та управління. Окрім цього, проаналізовано розвиток національного законодавчого забезпечення та реалізації права інтелектуальної власності і вивчено досвід зарубіжних країн щодо адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності, а також можливість його правового впровадження для покращення стану вітчизняної системи охорони і захисту зазначеного права.

У підрозділі 1.1«Історичні передумови забезпечення права інтелектуальної власності» основні положення ґрунтуються на характеристиці становлення і розвитку правовідносин та системи державного управління у сфері інтелектуальної власності за часів існування СРСР та після проголошення незалежності України.

У СРСР регулювання і забезпечення права інтелектуальної власності захищала держава і передусім у своїх же інтересах (налічується понад одинадцять законодавчих актів). Реалізація права фізичної особи на інтелектуальну власність тоді була незначною.

На сьогодні поняття особистого немайнового права виходить на новий щабель розвитку, в основі якого лежить вільна реалізація прав суб'єкта-власника об'єктів інтелектуальної власності, що створює для нього нові можливості вчиняти будь-які правочини стосовно права власності.

У підрозділі 1.2«Поняття та ознаки адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності» розглянуто та проаналізовано наукові підходи до визначення теоретичного і прикладного змісту поняття адміністративно-правового забезпечення. Зроблено висновок, що адміністративно-правове забезпечення права інтелектуальної власності - це здійснюване державою за допомогою правових норм, приписів і сукупності засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона, реалізація і розвиток.

Здійснено порівняльно-правовий аналіз понять «адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності» та «адміністративно-правова охорона права інтелектуальної власності», уточнено їх зміст і юридичну природу у галузі права інтелектуальної власності, наведено найбільш прийнятні і чіткі для цього питання наукові підходи до трактування наведених термінів. Доведено, що адміністративно-правова охорона права інтелектуальної власності передбачає надання гарантії та юридичне закріплення відповідних прав та обов'язків суб'єктів права інтелектуальної власності, тоді як під адміністративно-правовим захистом права інтелектуальної власності розуміють діяльність правоохоронних органів та судових установ щодо профілактики незаконних посягань на права власника об'єкта інтелектуальної власності, а також дії на припинення адміністративних проступків та відновлення порушеного права.

Пояснено двосторонній характер суб'єктного складу, де, з одного боку, суб'єктом виступають органи державної влади, наділені відповідною компетенцією та державно-владними повноваженнями, завданням яких є впроваджувати та ефективно здійснювати державну політику у сфері забезпечення права інтелектуальної власності, вести правотворчу діяльність з метою юридичної регламентації суспільно-правових відносин з приводу здійснення права інтелектуальної власності. З іншого боку, це фізичні та юридичні особи, які є об'єктами владного впливу з боку органів державної влади і діяльність яких спрямована на використання гарантованих законодавством прав і свобод у галузі права інтелектуальної власності.

У підрозділі 1.3«Зарубіжний досвід нормативного забезпечення права інтелектуальної власності» комплексно розглянуто систему адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності в іноземних державах. Насамперед визначено структуру органів державної влади, повноваження яких відповідають профілю сфери інтелектуальної власності.

Наведено приклади держав, що мають досвід у сфері забезпечення права інтелектуальної власності: Японія, Китай, Норвегія, Швейцарія, Республіка Польща, Узбекистан, Казахстан, Російська Федерація, Грузія, Естонія, Болгарія та Вірменія. Запропоновано, з урахуванням міжнародного досвіду, розширити закріплення відповідальності за правопорушення у сфері інтелектуальної власності в адміністративному і цивільному законодавстві. Зокрема, в адміністративному законодавстві України внести відповідні зміни до санкцій, які передбачають вид і розмір адміністративного стягнення за посягання на право інтелектуальної власності.

Розділ 2 «Матеріально-правові аспекти адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності» складається з трьох підрозділів. У них досліджено теоретико-правові підходи до визначення адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності, розглянуто кваліфікуючі ознаки адміністративних правопорушень та класифіковано основні види адміністративних правопорушень. Проаналізовано також положення законодавства і судової практики щодо ведення адміністративного провадження у справах про адміністративні правопорушення та визначення адміністративної відповідальності за порушення права інтелектуальної власності.

У підрозділі 2.1«Адміністративні правопорушення, що посягають на право інтелектуальної власності» розглянуто правовий зміст поняття «адміністративне правопорушення». Охарактеризовано його юридичний склад у сфері інтелектуальної власності та здійснено класифікацію правопорушень у сфері інтелектуальної власності.

Підтверджено тезу про те, що для правильної оцінки протиправних дій та реагування на них з боку органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, важливим є аналіз складу юридичного проступку, основні ознаки якого закріплені у відповідній адміністративно-правовій нормі,від чого залежить об'єктивність кваліфікації та притягнення винної особи до відповідальності.

У підрозділі 2.2«Адміністративна відповідальність за посягання на право інтелектуальної власності» визначено, що адміністративна відповідальність виконує запобіжну та каральну функції, а також є одним із заходів державного впливу в частині профілактики суспільно небезпечних і шкідливих діянь.

Розглянуто наукові погляди щодо тлумачення понять «юридична відповідальність» як загального терміна та «адміністративна відповідальність» як галузевої категорії. Охарактеризовано зміст й основні ознаки адміністративної відповідальності, властивої для порушень у сфері інтелектуальної власності. З'ясовано, що інститут адміністративної відповідальності за порушення права інтелектуальної власності доцільно розкривати з двох сторін: по-перше, це існування юридично регламентованої умови (адміністративне правопорушення), за якої настають суспільно небезпечні та шкідливі наслідки; по-друге, це державно-владний вплив на негативну поведінку суб'єкта з метою запобігання або припинення забороненої дії (чи бездіяльності).

У підрозділі 2.3«Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, що посягають на право інтелектуальної власності» зазначено, що реалізація адміністративної відповідальності в частині визначення та виконання передбаченої законодавством адміністративно-правової санкції відбувається за участю судових органів Української держави. Розглянуто питання підвідомчості справ про адміністративні правопорушення, де об'єктом посягання є законні майнові чи немайнові права власника об'єкта інтелектуальної власності.

Конкретизовано поняття «адміністративне провадження» як процес вчинення уповноваженими органами юридичних дій за фактом справи. Наведено класифікацію стадій адміністративного провадження, охарактеризовано їх із зазначенням особливостей та елементів кожної стадії у справах про порушення права інтелектуальної власності.

Розділ 3 «Профілактика адміністративних правопорушень, що посягають на право інтелектуальної власності» складається з трьох підрозділів. У них розглянуто питання детермінації адміністративно-карних посягань у сфері інтелектуальної власності, умови та причини деліктності в цьому контексті. Окрім того, охарактеризовано явище профілактики адміністративних правопорушень в сфері інтелектуальної власності, акцентовано увагу на проведенні профілактичних заходів органами внутрішніх справ щодо протидії адміністративним порушенням права інтелектуальної власності. Проаналізовано також взаємодію органів державної влади та управління, в частині вдосконалення співпраці представників державної влади різних рівнів у сфері профілактики правопорушень, що посягають на інтелектуальну власність.

У підрозділі 3.1«Детермінація адміністративно-карних посягань на право інтелектуальної власності» визначено, що у сфері адміністративного права протиправним діянням визнається адміністративне правопорушення, а вихідною точкою його дослідження є саме детермінація як спосіб виявлення причинно-наслідкових зв'язків між процесами та явищами реальної дійсності. Про важливість дослідження проблеми детермінантів протиправної поведінки у сфері інтелектуальної власності свідчить той факт, що першопочатком розробки стратегії боротьби з такими правопорушеннями та вчинення щодо них профілактичних дій є процес детермінації адміністративно-карного проступку, а саме виявлення джерела такого правопорушення, визначення базових чинників незаконних дій (деліктів) з метою застосування відповідних профілактичних заходів.

Детермінацію адміністративно-карних посягань у сфері інтелектуальної власності можна охарактеризувати як сукупність умовно-причинних факторів різного спрямування та сили. Саме ці риси дозволяють виявити межі та стан причинних зв'язків як основи детермінації відповідних проступків. За своїм змістом інтелектуальна власність є комплексною сферою, відповідно до чого сукупна взаємодія причин та умов безпосередньо впливає на ту чи іншу категорію відносин. У такий спосіб визначається напрям дії детермінантних чинників. У питанні сили визначальними є фактори й обставини, що впливають на суб'єктів посягання через спонукання чи уникнення вчинення адміністративних деліктів.

Під час детермінації адміністративних деліктів особливу увагу звернуто на правову регламентацію адміністративно-карних проступків у галузі права інтелектуальної власності. У цьому питанні апельовано до передумов вчинення протиправних дій як інструменту попереджувального змісту. Зроблено висновок про те, що вивчення детермінантного складника адміністративних деліктів дає змогу навести основні стимулювальні причини та умови негативних наслідків.

У підрозділі 3.2«Форми і методи профілактики адміністративних правопорушень, що посягають на право інтелектуальної власності» встановлено, що протиправне діяння як явище реальної дійсності, наслідком якого є небезпечний шкідливий результат для об'єкта впливу, сприяє виявленню проблемних аспектів юридичного та владно-організаційного змісту, а також уможливлює подальше недопущення протиправних дій адміністративно-правового характеру за допомогою апробованих профілактичних форм та методів. Відповідно до основних теоретичних підходів щодо трактування терміна «профілактика» визначено зміст і юридичну сутність форм та методів профілактичних дій, зокрема у сфері інтелектуальної власності.

Розглянуто правові і не правові форми профілактики та проаналізовано методи профілактичних дій, а саме методи примусу і переконання. Здійснено комплексний аналіз законодавчої бази з питань вчинення профілактичних дій у сфері інтелектуальної власності, визначено основні напрями профілактики та систему органів державної влади й управління, які відповідальні за забезпечення превентивної функції - охорони прав на об'єкти права інтелектуальної власності.

Охарактеризовано види і порядок проведення профілактичних заходів органами внутрішніх справ, щоб запобігти адміністративно-карним посяганням на право інтелектуальної власності. Завдання профілактичних дій полягає в тому, щоб суб'єкти, відповідальні за проведення превентивних заходів, вміли переконати особу утриматися від вчинення протиправних дій, у такий спосіб вони запобігли б суспільно небезпечним і шкідливим наслідкам. Наголошено на важливості профілактики на загально соціальному рівні, а також на необхідності підвищувати ефективність індивідуальної профілактики.

Запропоновано внести зміни до законодавства в частині профілактики правопорушень у сфері інтелектуальної власності, а саме - Регіональну програму профілактики правопорушень доповнити пунктом «Протидія порушенням у сфері інтелектуальної власності та комп'ютерних технологій».

У підрозділі 3.3«Взаємодія органів державної влади й управління у здійсненні профілактики правопорушень, що посягають на право інтелектуальної власності» визначено взаємодію як співробітництво та професійний зв'язок між елементами системи (суб'єктами) і самою системою загалом для застосування найбільш ефективних форм і методів протидії порушенням права інтелектуальної власності. Наведено та охарактеризовано основні ознаки взаємодії як поняття суто теоретичного і прикладного змісту. При цьому основний акцент залежить від ієрархічності зв'язків у структурі державного апарату органів влади, тобто горизонтальні або вертикальні зв'язки, які зумовлені характером взаємодії і відповідними функціональними особливостями. За загальною класифікацією взаємодія здійснюється на вищому рівні, на рівні центральних органів виконавчої влади, на рівні місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Особливу увагу приділено питанню характеристики форм взаємодії державних органів задля профілактики правопорушень у сфері інтелектуальної власності.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі одержаних наукових та практичних результатів вирішено поставлені наукові завдання щодо адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності. Розв'язанню вибраної проблеми сприяли загальнонаукові і спеціальні методи дослідження, за допомогою яких отримано достовірні результати, що мають якісні і кількісні показники забезпечення права інтелектуальної власності.

1. Визначено, що зміст поняття адміністративно-правового забезпечення права інтелектуальної власності охоплює комплекс правотворчих та правозастосовних заходів з боку органів державної влади та управління, правоохоронних органів та судової влади, спрямованих на введення правових гарантій, реалізацію функції адміністративно-правової охорони та адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності.

2. На підставі розмежування понять «адміністративно-правова охорона права інтелектуальної власності» і «адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності» визначено, що адміністративно-правова охорона - це дії у сфері надання (гарантії) та юридичного закріплення відповідних прав та обов'язків суб'єктів права інтелектуальної власності. Натомість адміністративно-правовий захист охоплює діяльність правоохоронних органів та судових установ задля профілактики незаконних посягань на права власника об'єкта права інтелектуальної власності, а також дії на припинення адміністративних проступків та відновлення порушеного права.

3. Під час дослідження ознак адміністративного правопорушення у сфері інтелектуальної власності було доведено, що ознаки суспільної небезпеки та шкоди є безпосереднім наслідком вчинення протиправного діяння з настанням негативного результату для будь-якого виду суспільних відносин (у цьому контексті це відносини у сфері інтелектуальної власності).

4. Тлумачення терміна «профілактика правопорушень» має сукупне значення, а його використання у сфері інтелектуальної власності зводиться до того, що це є комплекс превентивних заходів, завдяки впровадженню яких стає можливою нейтралізація антисоціального впливу адміністративних правопорушень і забезпечення покращення якості суспільних відносин.

5. Аргументовано, що на сьогодні законодавство у сфері протидії правопорушенням уцарині інтелектуальної власності перебуває в стані «замороження», оскільки серйозні правові прогалини, зокрема на місцевому та регіональному рівнях, не заповнені відповідними нормами права, а також немає чітко визначеного плану заходів щодо боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності.

6. До найефективніших форм і методів різнорівневої профілактичної діяльності у сфері інтелектуальної власності зараховано: ведення державних реєстрів об'єктів права інтелектуальної власності; розробку нормативно-правової бази для посилення системи забезпечення прав на об'єкти права інтелектуальної власності; правозастосовну діяльність судових органів; введення структурно-організаційних змін в апаратах органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів; посилення співпраці органів державної влади з обміну інформацією щодо стану правопорядку під час реалізації індивідами прав на об'єкти права інтелектуальної власності; активізація діяльності засобів масової інформації з громадськими діячами, науково-дослідними співробітниками, представниками органів державної влади, судовим апаратом щодо протидії злочинності та моніторингу дотримання виконання положень ратифікованих міжнародних актів у сфері права інтелектуальної власності на території України.

7. Запорукою забезпечення права інтелектуальної власності є тісна взаємодія і співпраця між органами державної влади, їх постійний взаємозв'язок та обмін інформацією щодо стану правовідносин. Саме комплексний підхід слугує гарантією забезпечення права інтелектуальної власності.

8. Запропоновано такі зміни і доповнення до чинного законодавства:

-у Кодексі України про адміністративні правопорушення ст.51-2 викласти в такій редакції: «Незаконне використання об'єктів авторських та суміжних прав, патентних прав, засобів індивідуалізації виробництва, нетрадиційних результатів інтелектуальної діяльності, привласнення авторства на такий об'єкт чи інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом - тягне за собою попередження, а у випадках повторного правопорушення - накладення штрафу в сумі двадцятикратної вартості одного примірника товару та безоплатне вилучення з наступним знищенням чи переробкою незаконно виготовленої продукції, обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

Ті самі дії, вчинені суб'єктами підприємницької діяльності, тягнуть за собою накладення штрафу в сумі двадцятип'ятикратної вартості одного примірника товару та безоплатне вилучення з наступним знищенням чи переробкою незаконно виготовленої продукції, обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення»;

-внести зміни до Положення «Про управління (відділ) державної служби боротьби з економічною злочинністю головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті»:

Частину ІІ. Основні завдання У(В) ДСБЕЗ ГУМВС, УМВС доповнити п.2.6 «Забезпечення організації професійної підготовки кадрів в напрямку протидії злочинам у сфері інтелектуальної власності, основними завданнями якої є підвищення кваліфікації фахівців, вдосконалення спеціальних вмінь та навичок, здатність на належному рівні здійснювати захист об'єктів інтелектуальної власності та комп'ютерних технологій»;

Частину ІІІ. Функції У(В) ДСБЕЗ ГУМВС, УМВС доповнити п.3.23 «Вжиття заходів щодо забезпечення підготовки (перепідготовки) кадрів з питань захисту інтелектуальної власності та комп'ютерних технологій»;

-внести пропозиції керівництву ГУМВС, УМВС областей щодо створення у структурі ДСБЕЗ «Центру підготовки кадрів для ДСБЕЗ по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та комп'ютерних технологій»;

-доповнити регіональні програми щодо боротьби з правопорушеннями пунктом про правопорушення у сфері інтелектуальної власності та комп'ютерних технологій з визначенням відповідальних органів влади.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

нормативний правовий інтелектуальний власність

1. Римарчук Г.С. Суб'єкти адміністративно-правового регулювання права інтелектуальної власності / Г.С. Римарчук // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. - 2011. - №7. - С.329-333.

2. Римарчук Г.С. Державне регулювання в сфері забезпечення прав громадян на об'єкти права інтелектуальної власності / Г.С. Римарчук // Право та державне управління. - 2012. - №3(8). - С.187-192.

3. Римарчук Г.С. Адміністративні правопорушення в сфері інтелектуальної власності / Г.С. Римарчук // Вісник академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України. - 2012. - №2(6). - С.130-134.

4. Римарчук Г.С. Охорона прав на промислові зразки як об'єкт адміністративно-правового регулювання / Г.С. Римарчук // Митна справа. - 2012.- №1(79). - С.125-130.

5. Римарчук Г.С. Охорона та захист об'єктів інтелектуальної власності органами внутрішніх справ / Г.С. Римарчук // Науковий Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2012. - №3. - С.281-288.

6. Римарчук Г.С. Адміністративно-правовий характер боротьби з контрафактною продукцією: вітчизняний та зарубіжний досвід / Г.С. Римарчук // Митна справа. - 2012. - №6(84). - С.216-222.

7. Римарчук Г.С. Некоторые аспекты охраны авторского права в Украине / Г.С. Римарчук // Право и образование. - 2013. - №4. - С.135-142.

8. Римарчук Г.С. Загальні аспекти державотворення та адміністративного правотворення / Г.С .Римарчук // Проблеми державотворення та правотворення в Україні: матер. Всеукр.науково наук.-практ. конф. (17лютого 2012р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2012. - С.408-414.

9. Римарчук Г.С. Система державного управління в сфері інтелектуальної власності/ Г.С. Римарчук // Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики: матер. Міжнар.науково наук.-практ. конф. (Харків, 9-10березня 2012р.). - Х.: ГО Асоціація аспірантів-юристів, 2012. - Т.1. - С.107-109.

10. Римарчук Г.С. Охорона права на промислові зразки як об'єкт адміністративно-правового регулювання / Г.С. Римарчук // Актуальні питання реалізації чинних національних та міжнародних нормативно-правових актів: матер.Міжнар.науково наук.-практ. конф. (Одеса, 16-17березня 2012р.). - Одеса, 2012 - С.41-43.

11. Римарчук Г.С. Теорія і практика охорони та захисту об'єктів інтелектуальної власності: на прикладі діяльності органів внутрішніх справ / Г.С. Римарчук // Модернізація системи державного управління: теорія і практика: матер.науково наук.-практ. конф. за міжнародною участю (Львів, 20квітня 2012 р.): [у 2ч.]. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2012. - Ч.1. - С.162-166.

12. Римарчук Г.С. Державне регулювання в сфері забезпечення прав громадян на об'єкти інтелектуальної власності / Г.С. Римарчук // Захист прав і свобод людини і громадянина в умовах формування правової держави: матер. ІВсеукр.науково наук.-практ. конф. (Львів, 25 квітня 2012р.).- Львів, 2012. - С.477-481.

13. Римарчук Г.С. Адміністративні правопорушення в сфері інтелектуальної власності / Г.С. Римарчук // Сучасність, наука, час, взаємодія та взаємовплив: матер. 9-ї наук.-практ. Інтернет-конференції (Київ, 19-21листопада 2012р.). - К., 2012. - С.23-25.

Размещено на Allbest.ru