Адміністративно-правове регулювання управління експертно-криміналістичною службою органів внутрішніх справ України

Размещено на http://www.allbest.ru/

адміністративно-правове регулювання управління експертно-криміналістичною службою органів внутрішніх справ України

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

експертний криміналістичний адміністративний право

Актуальність теми. Побудова правової держави, становлення демократії та досягнення мети повноправного членства у Європейському Союзі, безумовно, потребує удосконалення, оновлення існуючої правової бази, а також підвищення рівнів правової свідомості та правової культури громадянського суспільства. На цьому шляху зазвичай державі доводиться вступати в боротьбу з новими викликами злочинного світу, порушенням прав і свобод людини і громадянина та іншими антисоціальними проявами. Одним із етапів такої боротьби є процес доказування, що ґрунтується на пошуку, виявленні, вилученні речових доказів. У свою чергу, це створює передумови для їх досліджень, з метою встановлення об'єктивної істини, обов'язок проведення яких покладається у тому числі на фахівців експертно-криміналістичної служби ОВС України. Результат таких досліджень має ґрунтуватися на сучасних досягненнях науки і техніки, полягати у трансформуванні матеріальних об'єктів та явищ, що мають стосунок до злочинного прояву і є носіями криміналістично-значущої інформації, у джерело доказів - висновок судового експерта, який справедливо посідає чільне місце серед сукупності доказів. Однак сучасна злочинність є складним, багатогранним явищем, що блискавично реагує на нові методи і засоби боротьби з нею, пристосовуючись до них, особливо враховуючи недосконалість правового забезпечення, морального рівня, технічного оснащення особового складу міліції взагалі та експертно-криміналістичної служби ОВС України зокрема. На цьому тлі надійною опорою для звершення державних цілей мають стати реформовані органи внутрішніх справ України, що, в свою чергу, значно підвищує вимоги до експертно-криміналістичних підрозділів, діяльність яких спрямована на забезпечення виявлення, розслідування, розкриття злочинів та запобігання їм.

Відповідно до статистичних даних обсяги роботи експертно-криміналістичної служби ОВС України постійно збільшуються. Щороку працівниками служби проводиться понад 200 тис. експертиз. За останні десять років кількість експертних досліджень зросла в 2,4 рази; кількість напрямів, за якими проводяться експертні дослідження, - з 25 до 50; кількість дактилоскопічних обліків - у 3,2 рази; облік об'єктів кулегільзотеки - у 2,1 рази. Чисельність працівників служби не дає змоги повною мірою вирішувати покладені на неї завдання. Окремі напрями функціонування служби або не забезпечені, або забезпечені недостатньо для того, щоб якісно їх реалізовувати. За збільшення штатної чисельності експертно-криміналістичної служби на 31,3 % кількість експертних досліджень за останні десять років зросла у 2,4 рази. Окрім цього, науково-дослідні експертно-криміналістичні центри штатно не забезпечено персоналом з обслуговування адміністративно-лабораторних комплексів та криміналістичних лабораторій.

Ускладнює ситуацію ще й те, що у правових актах у зазначеній сфері мають місце численні прогалини та суперечності, а відсутність теоретичних напрацювань не дає змоги їх швидко та ефективно усунути. Особливо загострилася ця проблема тепер, коли здійснюється масштабне реформування органів внутрішніх справ, що потребує у тому числі й визначення місця експертно-криміналістичних підрозділів у оновленій структурі Міністерства внутрішніх справ України.

Викладене зумовлює необхідність дослідження питань діяльності експертно-криміналістичних підрозділів, а також удосконалення адміністративно-правового регулювання управління службою саме методами адміністративного права.

Окремо слід звернути увагу на офіційну назву служби - експертна служба Міністерства внутрішніх справ України, що була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 988. Однак її структурні підрозділи, що складають систему державних спеціалізованих установ, мають назви науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів. Цей факт можна вважати феноменом. З огляду на основні завдання та напрями діяльності експертно-криміналістичних підрозділів зокрема та служби загалом, у рамках дисертаційного дослідження ми вбачаємо за доцільне використання узагальнюючої назви - експертно-криміналістична служба органів внутрішніх справ України.

Загальну наукову основу дослідження складають наукові доробки вітчизняних і зарубіжних вчених: В.Б. Авер'янова, І. Арістової, М.Г. Александрова, С.С. Алексєєва, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, В.Т. Білоуса, М.Г. Вербенського, К.Г. Волинської, В.В. Галунька, Ю.В. Гнатущенко, І. П. Голосніченка, В.Л. Грохольського, С.О. Зінченка, В.Б. Ісакова, О.В. Іщенка, Г.В. Кикоть, В.В. Коваленка, Я.Ю. Кондратьєва, В.К. Колпакова, А.В. Кофанова, М.В. Кравчука, І.П. Красюка, Н.П. Матюхіної, М.В. Макарейко, Т.Є. Мироненко, В.І. Олефіра, С.В. Пєткова, І.В. Пиріг, В.М. Плішкіна, Т.О. Проценка, М. В. Салтевського, О.Ю. Синявської, О.Ф. Скакун, В.А. Снєткова, С.Г. Стеценка, В.Ф. Терещенка, Г.М. Чувакова, І.М. Шопіної, О.Н. Ярмиша.

Значний внесок у дослідження функціонування експертно-криміналістичної служби ОВС України зроблено українськими вченими завдяки проведеним дисертаційним дослідженням, зокрема: В.М. Абрамовою, С.С. Бичковою, О.І. Жеребко, Г.Л. Карпенко, Н.В. Кислицею, В.В. Ковальовою, С.П. Лапти, Л.М. Романенко, Г.О. Стрілець, Ю.П. Тимошенко, В.М. Шерстюк, В.Д. Юрчишиною та ін. Так, Г.Л. Карпенко провела аналіз та комплексне вивчення нормативної бази, що визначає статус спеціалістів, експертів та експертних органів у процесі провадження митної справи, форм та методів їхньої діяльності; Н.В. Кислиця приділила увагу ролі криміналістичних підрозділів ОВС в організації розслідування, розкриття та профілактики злочинів; Л.М. Романенко дослідила особливості експертизи в адміністративному процесі, охарактеризувала вимоги до спеціальних знань експерта та до висновку експерта, уточнила правовий статус останнього в аспекті адміністративного процесу. Однак зміст експертно-криміналістичної діяльності був предметом досліджень, переважно у галузі криміналістики та юридичної психології, що породжує існування невирішених, а також дискусійних питань. Особливої уваги заслуговує управління експертно-криміналістичною службою, яке було лише фрагментарно досліджене в рамках адміністративного права, оскільки саме управління значним чином впливає на якісні показники в діяльності служби та її підрозділів. Зазначене зумовлює важливість здійснення наукового дослідження особливостей адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичною службою ОВС України та слугує підтвердженням актуальності обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до: п. 5, 24 Плану заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 р., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2012 р. № 767; п.п. 1, 19 Додатку 13 Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347; п. 1, 3 розділу 5 Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14-10; п. 3.23 Плану наукової діяльності Державного науково-дослідного інституту МВС України на 2013 р., схваленого Вченою радою ДНДІ МВС України (від 26.12.2012 р. протокол № 6).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у вивченні теоретичних основ, змісту та особливостей управління експертно-криміналістичною службою ОВС України через призму механізму адміністративно-правового регулювання, виявленні колізій та прогалин у нормативно-правових актах, що впорядковують відносини у сфері експертно-криміналістичної та судово-експертної діяльності, а також наданні науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення відповідних нормативно-правових актів та організаційних аспектів діяльності експертно-криміналістичних підрозділів ОВС України.

Відповідно до мети визначено такі завдання, реалізувати які передбачається в рамках проведеного дослідження:

- здійснити аналіз і вивчення історичних передумов виникнення і функціонування експертно-криміналістичних підрозділів ОВС України;

- розглянути поняття та сутність діяльності експертно-криміналістичних підрозділів ОВС України;

- визначити особливості управління експертно-криміналістичною службою на сучасному етапі реформування ОВС України;

- дослідити систему нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері експертно-криміналістичної і судово-експертної діяльності та мають відношення до структури, управління та функціонування експертно-криміналістичної служби ОВС України;

- дослідити систему механізму адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичною службою ОВС України;

- проаналізувати причини деяких порушень прав і свобод людини і громадянина, що можуть мати місце під час здійснення судово-експертної діяльності;

- надати обґрунтовані пропозиції стосовно вдосконалення адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичною службою ОВС України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі управління експертно-криміналістичною службою ОВС України та здійсненні нею експертно-криміналістичного забезпечення виявлення, розслідування, розкриття злочинів та запобігання їм.

Предмет дослідження - адміністративно-правове регулювання управління експертно-криміналістичною службою ОВС України.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використано раціональну сукупність дослідницьких методів сучасної теорії пізнання, зокрема: історично-правовий метод - при вивченні виникнення, формування і розвитку експертно-криміналістичних підрозділів ОВС України (підрозділ 1.1); порівняльно-правовий - при дослідженні законодавчої та нормативно-правової бази, що регламентує діяльність експертно-криміналістичної служби ОВС України, а також зіставленні юридичних понять, з'ясуванні спільних та відмінних рис (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2); статистичний - для узагальнення результатів аналізу показників експертно-криміналістичного забезпечення та судово-експертної діяльності (підрозділ 1.2); системно-структурний метод - для дослідження особливостей управління експертно-криміналістичною службою ОВС України, а також виділенні організаційних аспектів удосконалення діяльності експертно-криміналістичних підрозділів ОВС України (підрозділи 1.3, 3.1); діалектичний метод - для дослідження особливостей роботи з конфіденційною інформацією під час проведення судової експертизи (підрозділ 2.1).

Науково-теоретичну базу дисертаційного дослідження складають думки, підходи, обґрунтування, визначення, що містяться у працях вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі теорії держави і права, адміністративного права, криміналістики, цивільного права, інформаційного права, юридичної психології, теорії менеджменту.

Нормативно-правову базу дисертації складають Конституція України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закони України «Про міліцію», «Про судову експертизу», «Про інформацію» та інші, підзаконні нормативно-правові акти, що містять норми, які регулюють здійснення судово-експертної, експертно-криміналістичної діяльності, а також управління експертно-криміналістичною службою ОВС України.

Емпіричну основу дослідження становить практика проведення судово-експертних досліджень; статистичні дані експертно-криміналістичної служби ОВС України за 2001-2013 рр.; вивчення судової практики; власна участь дисертанта у проведенні 170 оглядів місць подій під час несення служби у складі слідчо-оперативних груп; залучення як спеціаліста під час проведення слідчих (розшукових) дій; результати власних спостережень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших досліджень, в якому здійснено вивчення та аналіз управління експертно-криміналістичною службою ОВС України через призму механізму адміністративно-правового регулювання, надано пропозиції щодо його вдосконалення.

Уперше:

- з позицій адміністративного права проаналізовано сутність діяльності підрозділів експертної служби МВС України й обґрунтовано необхідність їх перейменування в експертно-криміналістичну службу МВС України у зв'язку з невідповідністю існуючої назви виконуваним функціям;

- на основі аналізу емпіричних даних визначено причини та умови порушення загальних і спеціальних принципів управління у діяльності підрозділів експертно-криміналістичної служби ОВС України;

- доведено, що оскільки судовий експерт є носієм конфіденційної (персональної) інформації, то для недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина необхідно розробити та впровадити комплекс адміністративно-правових заходів з метою виявлення випадків витоків, використання, поширення такої інформації, запобігання таким проявам, а також визначити коло відповідальних суб'єктів;

удосконалено:

- визначення поняття експертно-криміналістичного підрозділу, експертно-криміналістичної діяльності та управління в підрозділі ОВС України;

- критерії розмежування понять «експерт» і «судовий експерт» на підставі аналізу сутності юридичних фактів як елементу механізму адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичною службою ОВС України, а також пропозиції щодо уніфікації у нормативно-правових актах понять «судовий експерт», «судова експертиза», «висновок судового експерта»;

- у межах розгляду актів реалізації норм права, що мають місце в діяльності експертно-криміналістичної служби ОВС України, доведено існування чотирьох форм реалізації адміністративно-правових норм, а саме: дотримання, виконання, використання та застосування. Особливу увагу приділено аргументуванню виокремлення форми дотримання в окрему категорію;

- класифікацію стадій механізму адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичною службою ОВС України: 1. Стадія нормотворчості. 2. Стадія виникнення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників правовідносин. 3. Стадія використання суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. 4. Стадія застосування норм права. 5. Стадія тлумачення норм права;

набули подальшого розвитку:

- пропозиції щодо внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінального процесуального кодексу України, законів України «Про міліцію», «Про судову експертизу», «Про інформацію», а також деяких підзаконних нормативно-правових актів, з метою удосконалення адміністративно-правового забезпечення діяльності підрозділів експертно-криміналістичної служби ОВС України;

- підходи до тлумачення норм права у сфері судово-експертної діяльності, виділено його особливості: здійснюється на основі як мінімум двох спеціальних чинних нормативно-правових актів; повинно точно та повно з'ясувати та роз'яснити суть понять та змісту норми права; не повинно виходити за межі змісту норми права; здійснюється не тільки відповідними посадовими особами ОВС України, а й іншими державними органами, діяльність яких стосується експертно-криміналістичної діяльності; обов'язкова письмова форма вираження;

- адміністративно-правові аспекти особливостей правової свідомості та правової культури працівників підрозділів експертно-криміналістичної служби ОВС України;

- обґрунтування ролі керівника експертно-криміналістичного підрозділу у сучасних умовах, зокрема, звернуто увагу на залежність між особливостями відповідальності за результати його роботи та якісними показниками роботи;

- поняття механізму адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичною службою ОВС України, під яким слід розуміти: сукупність адміністративно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється вплив на адміністративно-правові відносини, що виникають у зв'язку з виконанням обов'язків із забезпечення оптимального та бажаного для держави та суспільства стану функціонування служби, її стабільності, а також розвитку з метою протистояння існуючим та новим викликам злочинного світу, захисту прав і свобод громадян. Доведено, що до його структури входять такі складові елементи: норми права, акти реалізації норм права та обов'язків, правові відносини, юридичні факти, правова культура та правова свідомість, акти тлумачення норм права.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що запропоновані в дисертації визначення понять, рекомендації, пропозиції щодо управління та функціонування експертно-криміналістичної служби ОВС України можуть бути використані:

- у науково-дослідній діяльності під час проведення відповідних науково-дослідних робіт (акт впровадження Державного науково-дослідного інституту МВС України від 10.06.2013 р.);

- у практичній діяльності під час розроблення методичних рекомендацій та системі службової підготовки (акти впровадження Головного слідчого управління МВС України від 05.06.2013 р.; Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 17.06.2013 р.);

- у навчальному процесі при підготовці фахівців для експертно-криміналістичних підрозділів ОВС України під час викладення навчальних дисциплін: «Криміналістичні обліки», «Техніко-криміналістичне забезпечення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів», «Участь спеціаліста при проведенні слідчих дій», «Теорія судової експертизи», «Теоретичні основи судової експертизи» (акт впровадження Навчально-наукового інституту підготовки слідчих та криміналістів НАВС МВС України від 10.06.2013 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею автора, що виконане з урахуванням практичної роботи в експертно-криміналістичному відділені Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, а також власних наукових досліджень. Усі викладені в ньому положення та висновки сформульовані на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано наукову статтю «Застосування імунохроматографічного методу для виявлення факту вживання наркотичних речовин» (дисертантові належить 0,2 % друк. арк.).

Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень були оприлюднені на міжнародних, всеукраїнській науково-практичних конференціях, зокрема: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми адміністративного права та процесу» (м. Донецьк, 28 вересня 2012 р.); засіданні круглого столу, присвяченого 64-й річниці прийняття Загальної декларації прав людини (м. Київ, 14 грудня 2012 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції «Внутрішні та зовнішні загрози національній безпеці держави» (м. Київ, 2 квітня 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 100-літтю створення першого у світі Інституту криміналістики «Інформаційні технології в юриспруденції: юридична освіта, детективознавство, криміналістика, судова експертологія, ядерна безпека, грід-технології, судочинство» (м. Київ, 16 травня 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний вимір держави і права» (м. Львів, 24-25 травня 2013 р.).

Результати проведених досліджень були предметом обговорення на засіданнях Наукової ради та Вченої ради Державного науково-дослідного інституту МВС України, дістали відображення у 15 публікаціях та 2 патентах на винаходи, зокрема 10 наукових статтях, з яких 7 опубліковано у фахових наукових виданнях (одна - в іноземному науковому виданні) та у 5 тезах доповідей, надрукованих за результатами проведення міжнародних, всеукраїнської науково-практичних конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Особливість теми дослідження зумовила його структуру. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що об'єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 220 сторінок, з яких основна частина - 191 сторінка, список використаних джерел - 221 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації та її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання та методи дослідження, об'єкт та предмет, виділено наукову новизну результатів дослідження та їх практичне значення, вказано про апробацію результатів роботи та перелік публікацій, у яких визначено деякі основні аспекти проведеного дослідження.

Розділ 1 «Теоретичні основи управління експертно-криміналістичною службою ОВС України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Історичні передумови виникнення і функціонування експертно-криміналістичних підрозділів ОВС України» узагальнено погляди вчених на історію виникнення, розвитку, функціонування експертно-криміналістичних підрозділів ОВС України та їх ролі в процесі розслідування, розкриття злочинів та запобігання їм.

Зазначається, що ще за часів правління Ярослава Мудрого у Київській Русі, «Руська Правда» передбачала досить детальну процедуру розшуку злочинців. Однією з форм розшуку було «Гоніння сліду» - це розшук злочинців за слідами які він залишив на місці скоєння злочину. З огляду на це зроблено висновок, що збірник стародавнього руського права «Руська Правда» створила передумови для подальшого розвитку використання слідів, речових доказів на місці скоєння злочину для пошуку злочинців, їх причетності до подій які мали місце та розкриття злочинів вцілому.

Звертається увага на те, що становлення та подальший розвиток криміналістичних підрозділів тісно пов'язаний з розвитком права в державі, забезпеченням захисту прав громадян та досягненнями технічної та юридичної науки.

У рамках підрозділу висунуто та аргументовано власне бачення періодів створення та розвитку сучасної експертно-криміналістичної служби ОВС України.

У підрозділі 1.2 «Поняття, завдання та основні напрями діяльності експертно-криміналістичних підрозділів ОВС України» зазначається, що ефективність правового регулювання передусім залежить від законодавчо закріпленого визначення самого об'єкта регулювання, а також від досконалості правової бази загалом, тому нормативно-правова регламентація діяльності експертно-криміналістичних підрозділів ОВС України відіграє фундаментальну роль у процесі управління експертно-криміналістичними підрозділами для ефективного забезпечення розслідування, розкриття злочинів та запобігання їм.

Аналіз існуючих у юридичних та криміналістичних джерелах нечисленних визначень «експертно-криміналістична діяльність» та «експертно-криміналістичний підрозділ» дає підстави говорити про те, що в змісті їх тлумачення існує ряд недоліків, зокрема: не враховується специфіка експертно-криміналістичної діяльності, а також повний перелік функцій, реалізація яких покладається на експертно-криміналістичні підрозділи, виходить за рамки судово-експертної діяльності та не обмежується тільки визначеними завданнями судочинства; здійснюється поділ цілісної експертно-криміналістичної діяльності на складові; передбачається, що експертно-криміналістична діяльність як управлінський процес регламентується виключно законами та підзаконними актами; не приділяється достатня увага назві підрозділу, що призводить до неправильного трактування сутності його діяльності, а також видозмін у визначенні найменування підрозділу; виділяється основний суб'єкт у підрозділі.

У контексті реформування правоохоронної системи держави в цілому та експертно-криміналістичної служби зокрема відсутність законодавчо закріпленого поняття «експертно-криміналістична діяльність» та «експертно-криміналістичний підрозділ» створює прогалину, без усунення якої неможлива ефективна організація праці та управління, покращання якісних та кількісних показників роботи, поліпшення умов праці. Тому в межах теми підрозділу пропонується власне бачення етимології понять «експертно-криміналістична діяльність» та «експертно-криміналістичний підрозділ ОВС».

Запропоновано й аргументовано зміну офіційної назви служби - експертна служба МВС України на експертно-криміналістична служба МВС України.

У підрозділі 1.3 «Особливості управління експертно-криміналістичною службою на сучасному етапі реформування ОВС України» вказується на той факт, що під час розгляду дефініції «управління органами внутрішніх справ» дане поняття розглядається вченими у двох аспектах: як «управління органами внутрішніх справ» та «управління в органах внутрішніх справ». Висловлюється думка про відсутність належної уваги науковців до управління підрозділом системи органів внутрішніх справ як невід'ємної складової всієї системи управління органами внутрішніх справ України, як робочого механізму, який бере безпосередню участь у забезпеченні розслідування, розкриття злочинів та запобіганні їм, охороні громадського порядку, захисті суспільних і державних інтересів від протиправних посягань. Тому процес управління органами внутрішніх справ пропонується розглядати в трьох аспектах, а саме: 1) як «управління органами внутрішніх справ»; 2) як «управління в органах внутрішніх справ»; 3) як «управління в підрозділі органів внутрішніх справ». Подано визначення управління в підрозділі органів внутрішніх справ.

Проілюстровано функціонування експертно-криміналістичного підрозділу на рівні відділення експертно-криміналістичного забезпечення роботи районного управління ОВС України. Розкрито деякі проблемні моменти, що мають місце під час функціонування та управління підрозділом. У зв'язку з цим виділено ряд об'єктивних причин, які безпосередньо впливають на якість роботи: 1) нездатність слідчо-оперативних груп повно та якісно відпрацювати заяви громадян на території району через значну їх кількість; 2) відсутність дієвої системи заохочення і виховання, як наслідок, незацікавленість деяких спеціалістів у найбільш повному проведенні огляду місця події та вилученні всіх можливих слідів; 3) неукомплектованість посад «технік-криміналіст» у районних відділеннях; 4) брак часу, пов'язаний з великою кількістю викликів, призводить до того, що дослідження об'єктів проводяться вночі, коли вірогідність помилки збільшується; 5) незацікавленість деяких начальників районних відділень експертно-криміналістичного забезпечення роботи у більш якісному проведенні оглядів місць події, проведенні досліджень, відсутність пропозицій до керівництва по вертикалі щодо покращення умов та показників праці.

Виділено та обґрунтовано сукупність загальних та спеціальних принципів управління, порушення яких має місце під час здійснення управління експертно-криміналістичним підрозділом, серед них: загальні - авторитету і відповідальності, дисципліни, порядку, справедливості, ініціативи; спеціальні - ієрархічності побудови системи управління, функціональності, цілеспрямованості, відповідності.

Розділ 2 «Механізм адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичною службою ОВС України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Основні складові частини механізму адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичними підрозділами ОВС України» розпочато дослідження управління експертно-криміналістичною службою ОВС України через призму механізму адміністративно-правового регулювання. Здійснено аналіз думок вчених щодо визначення поняття механізму адміністративно-правового регулювання та його складових елементів. Запропоновано визначення механізму адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичною службою ОВС України, а також його складових елементів.

У межах розгляду основних складових механізму, зокрема норм права, вказується на те, що під час роботи з об'єктами дослідження (речовими доказами) нерідко судовий експерт стає носієм конфіденційної інформації. Так, проводячи експертно-криміналістичне дослідження за напрямом техніко-криміналістичне дослідження документів, об'єктом дослідження може виступати паспорт громадянина України, кредитна картка, документ, а значить, окрім криміналістично-значущої інформації, яку спеціаліст отримує після проведення дослідження, він отримує інформацію, що прямо визначена п. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію» як конфіденційна і яка може поширюватися тільки за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених умов, а також в інших випадках, передбачених законом.

У зв'язку з цим наголошується на тому, що на спеціалістів експертно-криміналістичної служби ОВС України покладається обов'язок щодо запобігання можливим шляхам витоків персональної конфіденційної інформації за напрямами їх діяльності.

Розроблення і впровадження комплексу адміністративно-правових заходів з метою виявлення випадків розголошення конфіденційної інформації спеціалістами експертно-криміналістичної служби ОВС України повинне стати пріоритетним завданням для керівників структурних підрозділів, у підпорядкуванні яких безпосередньо перебувають посадові особи, що проводять судово-експертні дослідження, оскільки саме управлінці цього рівня можуть здійснювати реальний контроль за діями своїх підлеглих.

У межах розгляду актів реалізації норм права, що мають місце в діяльності експертно-криміналістичної служби ОВС України, доведено існування чотирьох форм реалізації адміністративно-правових норм, а саме: дотримання, виконання, використання, застосування. Особлива увага приділяється аргументуванню виокремлення форми дотримання в окрему категорію.

Звертається увага на те, що реалізація адміністративно-правових норм у формах виконання, використання і застосування забезпечує базове виконання державної політики у сферах здійснення експертно-криміналістичної та судово-експертної діяльності органами внутрішніх справ України, через виконання посадових обов'язків та реалізацію прав, тоді як форма дотримання є функціональною, якісною, але необхідною й обов'язковою структурною одиницею всього механізму реалізації адміністративно-правових норм, покликана забезпечувати належне виконання посадових обов'язків та реалізацію прав через дотримання заборон, встановлених державою, які можуть безпосередньо негативно впливати на якість роботи і прямо не стосуються виконання роботи за посадою.

Подано визначення актів реалізації норм права, а також класифікацію заборон, дотримання яких покладено на працівників експертно-криміналістичної служби ОВС України, що визначені нормами законів України «Про міліцію», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про правила етичної поведінки».

Переходячи до розгляду адміністративно-правових відносин, стверджується, що їх необхідно розглядати як результат практичного здійснення норм адміністративного права безпосередньо через акти реалізації норм права, що втілюються у зазначених вище чотирьох формах, відповідними посадовими особами, на яких покладено обов'язок по виконанню певних функцій держави, у результаті чого в суб'єктів таких відносин виникають взаємні права та обов'язки.

Розкрито особливості адміністративно-правових відносин у сферах експертно-криміналістичної та судово-експертної діяльностей ОВС України, а також запропоновано їх визначення та класифікацію.

У підрозділі 2.2 «Функціональні складові частини механізму адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичними підрозділами ОВС України» розгляд починається з такої складової частини, як юридичні факти. Виходячи з тлумачення деяких запропонованих вченими визначень, автор зазначає, що: 1) юридичні факти самі по собі не в змозі забезпечити виникнення, зміну й припинення правових відносин, оскільки специфічність таких відносин полягає у тому, що вони регулюються нормами права за умови виникнення конкретних, передбачених юридичними нормами життєвих обставин; 2) юридичні факти належать до функціональних складових механізму адміністративно-правового регулювання і можуть існувати виключно в тандемі з нормами права як дві взаємодоповнюючі, взаємозалежні категорії.

Пропонується на основі юридичних фактів здійснити розмежування деяких спірних понять у сфері діяльності експертно-криміналістичної служби ОВС України, а також привести їх до єдиної форми вживання у законодавстві. До таких понять можна віднести: 1) «експерт»; 2) «судовий експерт»; 3) «експертиза»; 4) «судова експертиза»; 5) «висновок експерта»; 6) «висновок судового експерта». Існуючі на сьогодні неточності в законодавстві, що полягають у вживанні різних інтерпретаційних форм термінів і стосуються судово-експертної діяльності ОВС України, створюють колізію правових норм.

Розглядаючи акти тлумачення норм права у площині функціонування експертно-криміналістичної служби ОВС України, вказується на неточності в тлумаченні деяких норм законодавства, наприклад: п. 10 ст. 10 Закону України «Про міліцію» передбачає, що міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана проводити криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях. Відповідно до п. 3 Положення про Експертну службу МВС України основними функціями Експертної служби є: здійснення судово-експертної діяльності; техніко-криміналістичне забезпечення діяльності органів дізнання, досудового та судового слідства та ін. Звертається увага на те, що поняття судово-експертної діяльності значно ширше від поняття криміналістичних досліджень, оскільки такий напрям досліджень, як один із видів, належить до судово-експертної діяльності. Наразі Експертна служба МВС України, здійснюючи судово-експертну діяльність, проводить судові експертизи за такими напрямами: 1) криміналістична; 2) інженерно-технічна; 3) економічна; 4) товарознавча; 5) експертиза у сфері інтелектуальної власності; 6) мистецтвознавча.

Отже, стверджується, що зазначені вище правові акти, які повинні містити роз'яснення змісту юридичних норм, ґрунтуватися на них і не суперечити нормам, у нашому випадку визначених у п. 10 ст. 10 Закону України «Про міліцію», не встановлюють змісту норм права.

Розкрито значення правової свідомості та правової культури працівників експертно-криміналістичної служби для системи ОВС та держави. Вказується на необхідності постійного проведення політики, спрямованої на розвиток і підвищення рівня правової свідомості та правової культури у працівників експертно-криміналістичної служби ОВС України. Робиться висновок про те, що це дасть змогу більш ефективно й результативно використовувати інтелектуальний, науковий та технічний потенціал служби.

У підрозділі 2.3 «Стадії механізму адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичними підрозділами ОВС України» звертається увага на те, що однією з особливостей, а також умов будь-якого процесу, функціонування якого спрямоване на досягнення поставлених цілей, є його стадійність або поетапність. Не є винятком і механізм адміністративно-правового регулювання, органічні та функціональні складові елементи якого проявляються на відповідних стадіях з урахуванням особливостей кожної конкретної стадії.

На основі аналізу поглядів вчених на кількісний та якісний склад стадій механізму адміністративно-правового регулювання зазначається, що класичний підхід до бачення стадій механізму адміністративно-правового регулювання має місце і під час здійснення управління експертно-криміналістичними підрозділами зокрема, а також експертно-криміналістичною службою ОВС України загалом.

Робиться висновок про необхідність включення до переліку стадій механізму адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичними підрозділами ОВС України стадії тлумачення норм права.

Враховуючи особливості управління експертно-криміналістичною службою ОВС України, стверджується, що воно, в деяких випадках, реалізовується у формі оформленого належним чином акта-волевиявлення (рішення) посадових осіб та приймається на основі норм права та юридичних фактів, що зумовлює існування окремої стадії застосування норм права.

На основі проведеного дослідження автор виділяє стадії механізму адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичною службою ОВС України.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичною службою ОВС України» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Організаційні аспекти удосконалення діяльності експертно-криміналістичних підрозділів ОВС України» на основі проведеного дослідження, а також практичного досвіду роботи в експертно-криміналістичному підрозділі пропонуються можливі шляхи вдосконалення організації в діяльності, передусім структурних одиниць (відділень) з експертно-криміналістичного забезпечення роботи районних управлінь ОВС України.

Звертається увага на стадію підготовки експертів-криміналістів відомчими навчальними закладами, у рамках якої переважна більшість нинішніх атестованих судових експертів отримала кваліфікацію за сімома криміналістичними напрямами дослідження. Однак для роботи на місцях, у відділеннях з експертно-криміналістичного забезпечення роботи районних управлінь, фактично необхідна кваліфікація за чотирма криміналістичними напрямами, а саме: криміналістичне дослідження холодної зброї, техніко-криміналістичне дослідження документів, дактилоскопічні дослідження, трасологічні дослідження. Як висновок, час на реалізацію підготовки спеціалістів за додатковими напрямами можна використати для більш поглибленого вивчення необхідних напрямів дослідження. Стосовно кваліфікації за додатковими напрямами дослідження, на думку автора, у разі необхідності, їх можна здобути вже під час практичної роботи на посаді експерта. Акцентується увага на тому факті, що в науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах дослідження проводяться за мононапрямами, тобто за одним з напрямів дослідження.

Окремо звернено увагу на поглиблення знань спеціалістів, а також рівень технічного оснащення експертно-криміналістичних підрозділів ОВС. Вказується на неналежний рівень технічного оснащення, а значить і відповідний рівень знань та навичок роботи з сучасними технічними засобами. У цьому контексті пропонується здійснювати поглиблену співпрацю з відомчими науковими установами, у тому числі стосовно розробки сучасних зразків криміналістичної техніки, вивчення нових закордонних зразків спеціальної техніки, а також її апробацію.

Оскільки експертно-криміналістичні центри є науково-дослідними установами, вказується на необхідність поглиблення індивідуальної наукової роботи спеціалістами експертно-криміналістичної служби ОВС України, у форматі проведення дисертаційних досліджень щодо проблематики діяльності експертно-криміналістичних підрозділів зазначеної служби як за технічними напрямами, так і юридичними. Існуюча кількість працівників, які мають вчений ступінь, не відповідає вимогам сьогодення. Даний факт обмежує індивідуальний розвиток спеціалістів, що, безумовно, відображається на якісних показниках роботи.

Підкреслюється, що окрема роль у забезпеченні необхідного та бажаного рівня діяльності експертно-криміналістичного підрозділу відводиться системі стягнень і заохочень. Пропонуються можливі шляхи покращення такої системи.

У підрозділі 3.2 «Шляхи удосконалення правового забезпечення діяльності експертно-криміналістичних підрозділів ОВС України» запропоновано внести ряд змін до законодавчих і відомчих нормативно-правових актів, що регулюють діяльність посадових осіб експертно-криміналістичної служби ОВС України як спеціалістів, а також як працівників міліції. Зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінального процесуального кодексу України, Законів України «Про міліцію», «Про судову експертизу», «Про інформацію», до відомчих нормативно-правових актів: Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 9 серпня 2012 р. № 691, Інструкції про участь працівників Експертної служби МВС України в кримінальному провадженні як спеціалістів, затвердженої наказом МВС України від 26 жовтня 2012 р. № 962.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - удосконалення адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичною службою органів внутрішніх справ України. В результаті дисертаційного дослідження вивчено теоретичні основи, зміст та особливості управління експертно-криміналістичною службою ОВС України через призму механізму адміністративно-правового регулювання, виявлено колізії та прогалини в нормативно-правових актах, що регулюють відносини у сфері експертно-криміналістичної діяльності, а також надано науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення відповідних нормативно-правових актів та організаційних аспектів удосконалення діяльності експертно-криміналістичних підрозділів ОВС України. Це дало можливість сформулювати низку висновків та пропозицій, основні з яких наведено нижче:

1. Висунуто та аргументовано власне бачення періодів створення та розвитку сучасної експертно-криміналістичної служби ОВС України, зокрема: 1) період виникнення прототипу експертно-криміналістичних підрозділів (1072-1889 рр.); 2) період становлення експертно-криміналістичних підрозділів (1889-1917 рр.); 3) період занепаду (1917-1945 рр.); 4) період відновлення (1945-1990 рр.); 5) період зміцнення і стрімкого розвитку (1990-2011 рр.).

2. Управління в підрозділі органів внутрішніх справ - це специфічний вид активності призначених та визначених посадових осіб, діяльність яких урегульована нормативно-правовими актами та законами управління, спрямована на реалізацію державних функцій й покладена на конкретний підрозділ органів внутрішніх справ України в межах його завдань та повноважень.

На основі аналізу емпіричних даних визначено причини та умови порушення загальних і спеціальних принципів управління у діяльності підрозділів експертно-криміналістичної служби ОВС України, зокрема: загальні - авторитету і відповідальності, дисципліни, порядку, справедливості, ініціативи; спеціальні - ієрархічності побудови системи управління, функціональності, цілеспрямованості, відповідності.

3. Виходячи з того, що криміналістичні, автотехнічні, вибухотехнічні та пожежотехнічні лабораторії мають вузьку сферу застосування і використовуються виключно фахівцями експертно-криміналістичної служби, то розглядати можливість їх залучення і давати відповідне розпорядження на їх використання на місці пригоди, на нашу думку, може тільки начальник ДНДЕКЦ, НДЕКЦ або їхні заступники. У свою чергу, він повинен нести відповідальність за ефективність їх використання, тобто залучення або не залучення під час здійснення відповідних слідчих дій.

4. Процес практичного втілення актів реалізації адміністративно-правових норм під час забезпечення управління експертно-криміналістичною службою ОВС України та її підрозділів здійснюється у межах чотирьох форм: дотримання, виконання, використання та застосування.

Реалізація адміністративних норм через дотримання заборон має особливе значення для працівників експертно-криміналістичної служби ОВС України, оскільки переважна більшість посад заміщується рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Це означає, що дана категорія працівників, безпосередньо через яких здійснюється державна політика у сфері судово-експертної діяльності, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» повинна дотримуватися норм Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, чим досягається належний рівень службової дисципліни.

5. Адміністративно-правові відносини у сфері діяльності експертно-криміналістичної служби ОВС України слід розглядати як результат практичного здійснення норм адміністративного права безпосередньо через акти реалізації норм права, що втілюються у вказаних чотирьох формах відповідними посадовими особами, на яких покладено обов'язок по виконанню певних функцій держави, у результаті чого у суб'єктів таких відносин виникають взаємні права та обов'язки. Крім того, деякі з них мають інформаційно-правову складову і є комплексними за своєю сутністю.

Їх унікальність полягає у спеціалізації та проявляється в таких особливостях: суб'єкти, як правило, мають подвійний статус (спеціаліста за посадою та працівника органів внутрішніх справ України); об'єкт таких відносин багатогранний, оскільки, враховуючи подвійний статус суб'єктів, полягає не тільки у здійсненні судово-експертної діяльності, а й реалізації завдань, передбачених Законом України «Про міліцію»; специфіка та мета адміністративно-правових відносин у сфері експертно-криміналістичної діяльності полягає у активності відповідних посадових осіб, спрямована на проведення досліджень об'єктів задля розв'язання конкретних проблем і забезпечення відповідей на питання, які становлять суспільний інтерес, у вигляді висновку судового експерта та інших дій, спрямованих на виявлення, розслідування, розкриття злочинів та запобігання їм; виникають у результаті реалізації відповідних, спеціальних норм законодавства, що регулюють їх діяльність; мають публічний характер; є управлінськими відносинами.

6. У судово-експертній діяльності ОВС України особливої уваги заслуговує те, що законодавець чітко не розмежовує деякі базові поняття, на яких ґрунтується функціонування експертно-криміналістичної служби ОВС України, її взаємозв'язок з іншими підрозділами органів внутрішніх справ України, а також фізичними і юридичними особами. До таких понять можна віднести: 1) «експерт»; 2) «судовий експерт»; 3) «експертиза»; 4) «судова експертиза»; 5) «висновок експерта»; 6) «висновок судового експерта».

Ці поняття у сукупності створюють протиріччя і неточності у їх сприйнятті та тлумаченні учасниками кримінального, адміністративного провадження та вченими.

Для того щоб внести ясність у зазначені вище понятійні категорії, необхідно звернути увагу саме на співвідношення неточностей і протиріч понятійного апарату, визначеного законодавством, з юридичними фактами, що зазначені у відповідних статтях нормативно-правових актів. Так, відповідна посадова особа експертно-криміналістичної служби ОВС України виступатиме в ролі судового експерта тільки за наявності сукупності юридичних фактів - фактичного складу, до якого слід віднести такі: 1) наявність диплома про відповідну вищу освіту з освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста; 2) наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта з певної спеціальності; 3) включення до державного Реєстру атестованих судових експертів; 4) відсутність обставин, що перешкоджають виконанню обов'язків судового експерта; 5) наявність процесуального документа про призначення судової експертизи; 6) призначення конкретного судового експерта.

З метою приведення понятійних категорій, що визначають основи судово-експертної діяльності та використовуються у Кодексі адміністративного судочинства України, Кримінальному процесуальному кодексі України, Законі України «Про судову експертизу», а також деяких відомчих нормативно-правових актах, до єдиної форми вживання, зокрема: 1) судовий експерт; 2) судова експертиза; 3) висновок судового експерта, пропонується внести відповідні зміни до законодавства.

7. Невідповідність деяких положень відомчих нормативно-правових актів нормам Закону України «Про міліцію» створює колізію, яка виникає не внаслідок неурегульованості правовідносин, а саме внаслідок неправильного тлумачення норм законодавства відповідними державними органами. Як результат - зміст тлумачення норм законодавства виходить за рамки змісту самої норми. Встановлено, що тлумачення норм права у сфері діяльності експертно-криміналістичної служби ОВС України: 1) завжди здійснюється на основі як мінімум двох спеціальних діючих нормативно-правових актів; 2) повинно точно та повно з'ясувати та роз'яснити суть понять та змісту норми права; 3) не повинно виходити за межі змісту норми права; 4) здійснюється не тільки відповідними посадовими особами органів внутрішніх справ України, а й іншими державними органами, що мають відношення до судово-експертної діяльності; 5) обов'язкова письмова форма вираження.

8. Правова свідомість працівника експертно-криміналістичної служби ОВС України - це основна, необхідна і обов'язкова рушійна категорія, яка дає реальне уявлення і розуміння правової навколишньої дійсності, на основі якої суб'єкт експертно-криміналістичної діяльності робить свідомий вибір на користь панування закону під час виконання своїх посадових обов'язків та дотримання заборон.

Правова культура працівника експертно-криміналістичної служби ОВС України - це результат, що виражає рівень розвитку правової свідомості працівника на певному етапі буття та досягнутий на основі усвідомленого вибору, проявляється у пануванні закону під час виконання посадових обов'язків та дотриманні заборон.

9. Стадіями механізму адміністративно-правового регулювання управління експертно-криміналістичними підрозділами ОВС України є наступні: 1) стадія нормотворчості, яка полягає у розробці загальних для правоохоронної системи норм, а також спеціальних норм, які регулюють відносини у сфері правоохоронної, експертно-криміналістичної, судово-експертної та інших видів діяльності експертно-криміналістичної служби ОВС України; 2) стадія виникнення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників правовідносин, що характеризується встановленням конкретного юридичного зв'язку з подальшим поділом суб'єктів на уповноважених і зобов'язаних. Для того щоб суб'єкти права стали суб'єктами правовідносин, необхідною умовою є обов'язкова наявність юридичного факту (фактичного складу); 3) стадія використання суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, що полягає у їх реалізації для досягнення конкретної мети; 4) стадія застосування норм права, що полягає у виданні актів-волевиявлення (рішень) відповідними посадовими особами експертно-криміналістичної служби ОВС України, що приймаються на основі норм права та юридичних фактів; 5) стадія тлумачення норм права, що стосуються правоохоронної, експертно-криміналістичної, судово-експертної та інших видів діяльності експертно-криміналістичної служби ОВС України.