Кодекс як джерело адміністративного права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Кодекс як джерело адміністративного права України

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

кандидата юридичних наук

Гаджиєва Шабінем Намєтівна

Запоріжжя, 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Коломоєць Тетяна Олександрівна, Запорізький національний університет, декан юридичного факультету;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Миколенко Олександр Іванович, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, професор кафедри адміністративного та господарського права;

кандидат юридичних наук, доцент Школик Андрій Михайлович, Львівський національний університет ім. Івана Франка, доцент кафедри адміністративного та фінансового права.

Захист відбудеться «23» червня 2014 року о «10⁰⁰» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «23» травня 2014 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

Анотація

Гаджиєва Ш.Н. Кодекс як джерело адміністративного права України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2014.

Дисертацію присвячено аналізу кодексу як джерела адміністративного права України. З'ясовано сутність кодифікації адміністративного законодавства, виокремлено її основні властивості, що зумовлюють її специфічний характер; охарактеризовано кодекс як джерело адміністративного права, виділено та проаналізовано його ознаки, з'ясовано місце в системі джерел адміністративного права України; визначено історіографію дослідження кодексу як джерела адміністративного права у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині, етапи та тенденції такого дослідження, охарактеризовано кодекс як джерело адміністративно-деліктного права із виокремленням його специфічних ознак та сформульовано пропозиції щодо удосконалення правових засад його використання; розкрито сутність кодексу як джерела адміністративно-процедурного права й визначено пріоритети відповідної підгалузевої вітчизняної кодифікаційної діяльності задля завершення процедури прийняття єдиного кодифікованого адміністративно-процедурного акту; визначено своєрідність розробки та прийняття, сутність та виділено особливість кодексу як джерела адміністративного-процесуального права й сформульовано рекомендації щодо удосконалення його змістовного наповнення; з'ясовано роль і значення міжгалузевих кодексів із вмістом адміністративно-правових положень як джерела адміністративного права, визначено їх специфіку, пріоритети подальшого існування; узагальнено зарубіжний досвід кодифікації адміністративного законодавства, використання ресурсу кодексу як джерела адміністративного права та окреслено можливі шляхи його запозичення для України.

Ключові слова: адміністративне законодавство, адміністративне право, адміністративно-деліктне право, адміністративно-процедурне право, адміністративно-процесуальне право, джерело, кодекс, кодифікація, удосконалення.

Аннотация

Гаджиева Ш.Н. Кодекс как источник административного права. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2014.

Работа является одним из первых в отечественной административно-правовой науке комплексным монографическим исследованием, которое посвящено кодексу как источнику административного права Украины.

В работе на основе научных, учебных, нормативных, публицистических источников исследована сущность кодификации административного законодательства, выделены ее специфические признаки, которые и определяют ее уникальность, сформировано авторское ее определение.

Кодекс охарактеризован как источник административного права, выделены и проанализированы его признаки в системе источников административного права Украины, которые не изменились, несмотря на модификацию соответствующей системы источников.

Установлено, что в историографии исследования кодекса как источника административного права в отечественной административно-правовой науке условно можно выделить пять этапов со спецификой каждого из них, что, в свою очередь, позволило проследить тенденцию к специализации отраслевых доктринальных исследований, которую предлагается сохранить и усилить с учетом уже имеющихся достижений отечественной и зарубежной правовой доктрины.

Охарактеризован кодекс как источник административно-деликтного права, который предлагается рассматривать в качестве подотраслевого кодекса, выделены его специфические признаки и сформулированы конкретные предложения по разработке и принятию нового кодифицированного административно-деликтного акта.

Раскрыта специфика кодекса как источника административно-процедурного права, который тоже предлагается рассматривать в качестве подотраслевого вида. С учетом его новационного характера в работе формулируются конкретные предложения по его содержательному наполнению, активизации процедуры принятия.

Определена специфика разработки, принятия, содержательного наполнения кодекса как источника административно-процесуального права, выделены его признаки, определяющие уникальность в системе кодексов Украины, предложены конкретные рекомендации по усовершенствованию его содержания, повышению эффективности применения.

Сосредоточено внимание на определении роли и значения межотраслевых кодексов с содержанием значительного количества административно-правовых положений как источников административного права, определена их специфика, а также основные приоритеты дальнейшего использования их ресурса именно как источника административного права Украины

Проанализирован зарубежный опыт кодификации административного законодательства, использования ресурса кодекса как источника административного права, сформулированы конкретные предложения относительно заимствования опыта европейских, постсоветских, азиатских стран с учетом специфики, требований отечественного нормотворчества, правоприменения, успешной апробации соответствующего опыта, практикой и временем.

Ключевые слова: административное законодательство, административное право, административно-деликтное право, административно-процедурное право, административно-процессуальное право, источник, кодификация, кодекс, усовершенствование.

Annotation

Gadzhieva S.N. Сode as sources of administrative law of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation on the obtaining of scientific degree of Candidate of Laws by specialty 12.00.07 - administrative law and process; financial law; informational law. - Zaporizhzhia National University, Ukraine, Zaporizhzhia, 2014.

Thesis is devoted the analysis of code as sources of administrative law of Ukraine. Essence of codification of administrative legislation is found out, separated it basic properties which predetermine it specific character; a code as source of administrative law is described, its signs are selected and analysed, a place is found out in the system of sources of administrative law of Ukraine; certainly historiography of research of code as sources of administrative law in a domestic legal administrative doctrine, stages and tendencies of such research, a code as source is described administrative and delict legislation law with the separation of it's specific signs and suggestions are formulated in relation to the improvement of legal principles of its use; code essence as sources is exposed administrative procedural law and certainly priorities of the proper under of a particular branch domestic codified activity for the sake of completion of procedure of acceptance unique codified administrative procedural to the act; certainly originality of development and acceptance of essence, and a code feature as sources of administrative-procedural law is selected and recommendations are formulated in relation to the improvement of its rich in content filling; a role and value of cross-sectoral codes is found out with content of administrative and legislative positions as sources of administrative law, certainly their specific, priorities of subsequent existence; generalized foreign experience of codification of administrative legislation, use of code resource as sources of administrative law and outlined possible ways of its borrowing for Ukraine.

Key words: administrative legislation, administrative law, administrative, administrative and delict legislation, administrative-procedural law, administrative-judicial law, source, code, codification, improvement.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах докорінного перегляду змісту і призначення адміністративного права, всіх його складових, активізації нормотворчих процесів, пов'язаних із підготовкою, активним обговоренням у науковому фаховому середовищі, громадськістю проектів кількох підгалузевих кодифікованих адміністративно-правових актів, міжгалузевих кодексів із вмістом значної кількості адміністративно-правових приписів поглиблена увага має приділятися з'ясуванню ресурсу кодексу як джерела адміністративного права. Незважаючи на істотну модифікацію системи останніх, кодекс і надалі зберігає у ній чільне місце, а в умовах реформаційних процесів його роль і значення ще більше зростає. Об'єктивна неможливість здійснення суцільної кодифікації адміністративного законодавства обумовлює доцільність підготовки та прийняття підгалузевих, інституціональних, міжгалузевих (із вмістом адміністративно-правових приписів) кодексів. Задля забезпечення максимально повного, ефективного використання їх ресурсу як джерела адміністративного права доцільним є поглиблене зосередження уваги їх розробників на обранні оптимального варіанту їх назви, узгодженості її зі змістом, структурованості, визначенні предмету регулюючого впливу, фіксації нормативного матеріалу задля того, щоб забезпечити спрощеність його сприйняття суб'єктами адміністративно-правових відносин, а також усунути будь-які прояви довільного тлумачення. При цьому обов'язковим є врахування у відповідному процесі поряд із загальноправовими положеннями специфіки галузевих (підгалузевих, інституціональних) відносин, на врегулювання яких вони зорієнтовані.

Фундаментальною та основоположною базою дослідження вказаної проблематики є праці вчених-юристів відповідних галузевих наук, у тому числі й адміністративно-правової, які в різні історичні періоди займалися цією проблематикою, зокрема праці: В.Б. Авер'янова, А.Б. Агапова, О.М. Бандурки, В.М. Бевзенка, Ю.П. Битяка, Л.Р. Біли-Тіунової, В.В. Богуцького, В.М. Гаращука, І.С. Гриценка, Є.В. Додіна, О.С. Дугенця, С.В. Ківалова, А.В. Кіріна, Л.В. Коваля, Р.О. Куйбіди, Д.М. Лук'янця, Д.В. Лученка, В.В. Мартиновського, Р.С. Мельника, О.І. Миколенка, С.О. Мосьондза, В.В. Прокопенка, О.С. Рогачової, С.Г. Стеценка, М.М. Тищенка, В.Т. Тимощука, І.О. Федорова, Н.В. Хорощак, А.М. Школика, О.М. Якуби та ін. Проте, попри багатоманітність наукових досліджень, кодекс як джерело адміністративного права досліджується вченими лише фрагментарно, в аспекті розгляду більш змістовних питань. Жодної роботи, в якій би комплексно досліджувався кодекс як джерело адміністративного права, до цього часу немає, що підкреслює важливість обраної тематики дослідження.

Таким чином, недостатність розробок на теоретичному рівні, наявність практичних правових питань, активізація кодифікаційних процесів, а також необхідність проведення комплексного дослідження ресурсу кодексу як джерела адміністративного права зумовили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Запорізького національного університету на 2011-2014 рр., комплексного наукового проекту «Дослідження основних напрямків реформування законодавства України в контексті глобалізаційних процесів» (номер державної реєстрації 0111U008532). Крім того, тема дисертації пов'язана з підготовкою змін до адміністративного законодавства та має безпосереднє відношення до Концепції адміністративної реформи в Україні, впровадженої Указом Президента України від 22.07.1998 № 810, відповідає Пріоритетним напрямам розвитку правової науки в Україні на 2011-2015 рр., затвердженим постановою Загальних зборів НАПрН України від 24.09.2010, Перспективним напрямам кандидатських і докторських дисертацій за юридичними спеціальностями, затвердженим рішенням Президії НАПрН України від 18.10.2013 № 86/11.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є всебічний науковий аналіз історії розвитку, специфіки та сучасного стану кодексу як джерела адміністративного права та визначення перспектив удосконалення (в т.ч. з урахуванням зарубіжного досвіду) засад використання його ресурсу в умовах докорінного перегляду основних положень вітчизняної адміністративно-правової доктрини, активізації кодифікаційних процесів, зміни пріоритетів у правозастосуванні.

Згідно з поставленою метою визначено такі основні задачі дослідження:

- з'ясувати сутність кодифікації адміністративного законодавства, виокремити її основні властивості, що зумовлюють її специфічний характер;

- охарактеризувати кодекс як джерело адміністративного права, виділити та проаналізувати його ознаки та з'ясувати місце в системі джерел адміністративного права України;

- визначити історіографію дослідження кодексу як джерела адміністративного права у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині, етапи, тенденції такого дослідження;

- охарактеризувати кодекс як джерело адміністративно-деліктного права з виокремленням його специфічних ознак та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правових засад його використання;

- розкрити специфіку кодексу як джерела адміністративно-процедурного права й визначити пріоритети відповідної підгалузевої вітчизняної кодифікації задля завершення процедури прийняття єдиного кодифікованого адміністративно-процедурного акту;

- визначити своєрідність розробки та прийняття, сутність та виділити особливість кодексу як джерела адміністративно-процесуального права і сформулювати рекомендації щодо вдосконалення його змісту;

- з'ясувати роль і значення міжгалузевих кодексів із вмістом адміністративно-правових положень як джерела адміністративного права, визначити їх специфіку, пріоритети подальшого існування;

- узагальнити зарубіжний досвід кодифікації адміністративного законодавства, використання ресурсу кодексу як джерела адміністративного права та окреслити можливі шляхи його запозичення для України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з використанням ресурсу кодексу як джерела адміністративного права України.

Предмет дослідження - кодекс як джерело адміністративного права України.

Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на органічному поєднанні філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів дослідження. Дослідження проведено в контексті розгляду будь-якого державно-правового явища з позиції соціального детермінізму, обумовленості державотворчих та правових процесів змінами в суспільних відносинах та суспільній свідомості.

При вивчені історіографії дослідження кодексу як джерела адміністративного права використано методологію порівняльного правознавства, прийоми логіки (синтез, аналіз, індукція, дедукція) на основі принципу історизму (підрозділ 1.3). Для з'ясування сутності, виокремлення основних властивостей кодифікації адміністративного законодавства, встановлення співвідношення її із суміжними правовими поняттями, виділення властивостей кодексу як джерела адміністративного права застосовано структурно-функціональний, системний методи, прийоми логічного методу (підрозділи 1.1, 1.2).

Прийоми логічного методу, аксіоматичний, системний методи використані при характеристиці підгалузевих та міжгалузевих кодексів із вмістом адміністративно-правових положень як джерел адміністративного права (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4).

За допомогою методології порівняльного правознавства, прийомів логічного методу досліджено зарубіжний досвід кодифікації адміністративного законодавства, використання ресурсу кодексу як джерела адміністративного права, виокремлено можливі шляхи його запозичення для України (розділ 3).

Нормативна основа дослідження - чинне та раніше діюче законодавство України, перспективне адміністративне законодавство, законодавство зарубіжних країн.

Емпіричну основу дослідження становлять статистичні дані, акумульовані Верховним Судом України, Вищим Адміністративним Судом України.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється самою постановкою проблеми і полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці цілісним комплексним дослідженням, присвяченим кодексу як джерелу адміністративного права України. Зокрема, наукову новизну дослідження становлять основні висновки, положення та рекомендації, які відображають істотний внесок автора:

Вперше:

- проведено комплексне дослідження кодексу як джерела адміністративного права України з метою вдосконалення та розвитку його потенціалу;

- визначено історіографію дослідження кодексу як джерела адміністративного права, у зв'язку з чим виділено кілька етапів, що мають умовні хронологічні межі: перший - до 20-х рр. ХХ ст.; другий - 20-30-ті рр. ХХ ст.; третій - 30-40-рр. ХХ ст.; четвертий - 50-80 рр. ХХ ст.; п'ятий - з поч. 90-х рр. ХХ ст. і до цього часу з внутрішнім умовним розподілом - до і після 2000 р.; з'ясовано специфіку кожного з них, що дозволило простежити тенденцію до спеціалізації галузевих доктринальних досліджень, яку доцільно зберегти і посилити, враховуючи досягнення вітчизняної та зарубіжної адміністративно-правової доктрини;

Удосконалено:

- наукові положення щодо узагальнення зарубіжного досвіду кодифікації адміністративного законодавства, визначення шляхів його запозичення для України з акцентом на тому, що таке запозичення має бути виваженим, комплексним, прийнятним для України, а досвід - апробованим часом і практикою; кодекс адміністративний право міжгалузевий

- характеристику кодифікації адміністративного законодавства як форми систематизації останнього, ресурс якої формується за рахунок поєднання загальних та специфічних ознак, й останні обумовлюють своєрідність цього виду кодифікації (перш за все, частковий характер);

- наукові підходи до розуміння сутності, ознак кодексу, місця і ролі його в системі джерел права з обґрунтуванням його домінуючої позиції, навіть незважаючи на реалії сучасної нормотворчої діяльності, модифікацію системи джерел адміністративного права України;

Набули подальшого розвитку:

- положення про підгалузевий характер кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, який варто зберегти й при підготовці та прийнятті нового кодифікаційного адміністративно-деліктного акта, який би зосередив матеріально-правові та процедурно-правові деліктні положення, передбачив би засади адміністративної відповідальності фізичних і юридичних осіб, істотно деталізував засади адміністративно-деліктного провадження;

- визначення пріоритетних напрямків підготовки та прийняття вітчизняного адміністративно-процедурного кодексу як різновиду підгалузевого кодексу з використанням положень наявних проектних напрацювань та узгодженням їх з реальними вимогами правозастосування;

- положення про доцільність удосконалення засад адміністративного судочинства, закріплених у підгалузевому адміністративно-процесуальному кодексі (Кодексі адміністративного судочинства України, далі - КАС України), задля максимального використання ресурсу цього джерела адміністративного права;

- наукові підходи щодо доцільності розробки і прийняття міжгалузевих кодексів із вмістом адміністративно-правових положень, максимального використання їх ресурсу задля усунення численності, розмаїття, суперечливості адміністративного законодавства.

Практичне значення одержаних результатів Сформульовані автором теоретичні висновки, практичні рекомендації спрямовані на формування теоретичного підґрунтя, нормативних засад кодифікації адміністративного законодавства, розробки, прийняття кодексів як джерел адміністративного права, практики їх застосування.

Окремі положення дослідження можуть бути використані у:

- науково-дослідницькій сфері: положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого дослідження кодексу як джерела адміністративного права (акт впровадження Запорізького національного університету від 14.03.2014, акт впровадження Донецького юридичного інституту МВС України від 16.02.2014);

- правотворчості - для вдосконалення чинного кодифікованого адміністративного законодавства шляхом внесення змін до КАС України, підготовки перспективного кодифікованого адміністративно-деліктного, адміністративно-процедурного, службового та інших актів;

- правозастосовчій діяльності - для поліпшення діяльності суб'єктів правозастосування (акт впровадження Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2014)

- навчальному процесі - при підготовці навчально-методичних матеріалів, проведенні лекційних та практичних занять із навчальних дисциплін: «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність», «Адміністративно-юрисдикційна діяльність», «Адміністративне судочинство», «Адміністративно-процедурне право», «Адміністративна реформа в Україні» (акт впровадження Запорізького національного університету від 14.03.2014, акт впровадження Донецького юридичного інституту МВС України від12.03.2014, акт впровадження Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету від 23.02.2014, акт впровадження Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України від 27.12.2013, акт впровадження Дніпропетровського гуманітарного університету від 02.02.2014, акт впровадження Одеського національного університету імені І.І. Мечникова від 18.02.2014, акт впровадження Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 12.02.2014, акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 16.02.2014, акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 14.04.2014, акт впровадження Харківського національного університету внутрішніх справ від 14.03.2014, акт впровадження Національного гірничого університету від 13.02.2014).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на 6 всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «Головні напрями систематизації та вдосконалення законодавства України» (м. Київ, 20-21 жовтня 2012 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Правова система Республіки Білорусь: стан, проблеми та перспективи розвитку» (м. Гродно, 27 лютого 2013 р.), VI університетській науково-практичній конференції «Молода наука-2013» (м. Запоріжжя, 09-11 квітня 2013 р.), міжнародній науковій конференції «Наукові досягнення» (м. Прага, 27 серпня - 05 вересня 2013 р.), міжнародній науковій конференції «Правотворчість та правозастосування в умовах інноваційного розвитку суспільства» (м. Гродно, 27 лютого 2014 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Адміністративне право та процес України: пріоритетні напрямки в умовах демократизації» (м. Запоріжжя, 27-28 лютого 2014 р.).

Публікації. Основні положення роботи знайшли відображення у 8 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі у трьох зарубіжних наукових виданнях, а також у 6 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 202 сторінки. Список використаних джерел налічує 209 найменувань і займає 24 сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, характеризується її зв'язок із науковими планами та програмами, визначається мета та завдання дослідження, об'єкт і предмет, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про апробацію й публікації.

Розділ 1 «Кодекс як джерело адміністративного права України: історико-правовий та загальнотеоретичні аспекти» містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1 «Кодифікація вітчизняного адміністративного законодавства: поняття, особливості, основні історичні етапи» звертається увага на нерозривний зв'язок загальнотеоретичних та галузевих правових доктринальних досліджень у з'ясуванні реального ресурсу кодифікації адміністративного законодавства. На підставі аналізу енциклопедично-довідникових, наукових (робіт учених-фахівців з теорії права (зокрема, Є.А. Гетьмана, Н.М. Оніщенко, Є.В. Погорелова, П.М. Рабіновіча, О.Я. Рогача, О.І. Ющика та ін.), вчених-адміністративістів (зокрема, В.Б. Авер'янова, Д.С. Астахова, Л.В. Коваля, О.В. Константія, Г.І. Петрова, І.О. Федорова, О.М. Якуби та ін.), представників інших галузевих правових наук), нормативних (у т.ч. перспективних) джерел визначається, що кодифікація вітчизняного адміністративного законодавства є своєрідним (галузевим вважається лише умовно, при об'єктивній неможливості суцільного характеру) різновидом кодифікації, який, поряд із загальними ознаками, характеризується наявністю специфічних ознак, що зумовлено особливістю адміністративного права й адміністративного законодавства. Беручи до уваги відсутність нормативного визначення кодифікації, розмаїття доктринальних підходів до вивчення її ресурсу, дисертант аналізує основні та специфічні ознаки кодифікації вітчизняного адміністративного законодавства, пропонує їх власний перелік, обґрунтовує їх нерозривний взаємозв'язок. Окрема увага приділяється дослідженню співвідношення кодифікації адміністративного законодавства із суміжними правовими інституціями (систематизацією, інкорпорацією, консолідацією, поточною нормотворчістю, уніфікацією, удосконаленням, гармонізацією, ефективністю тощо), підтверджується її унікальність, пропонується авторське визначення, а також виокремлюються основні історичні етапи.

У підрозділі 1.2 «Кодекс як джерело адміністративного права: поняття, ознаки, види, місце і роль в системі джерел адміністративного права України» кодекс розглядається як різновид нормативно-правового, законодавчого, кодифікованого акта (із виділенням його ознак), результат кодифікаційної діяльності. Обґрунтовується положення про те, що специфіка кодифікації адміністративного законодавства обумовлює й особливість кодексу, який характеризується наявністю, поряд із загальними, й специфічних ознак. Дисертантом пропонується власний перелік ознак кодексу й подається їх детальний аналіз. Кодекс пропонується розглядати саме як джерело, а не форму адміністративного права, серед його різновидів виокремлюються інституціональні, підгалузеві, міжгалузеві із вмістом значної кількості адміністративно-правових приписів. У роботі пропонується авторський варіант визначення кодексу як джерела адміністративного права України.

У підрозділі 1.3 «Історіографія дослідження кодексу як джерела адміністративного права у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині» вперше умовно виділяються п'ять етапів в історіографії дослідження кодексу як джерела адміністративного права зі специфікою кожного з них: перший (до 20-х рр. ХХ ст.) характеризується відсутністю спеціалізованих досліджень галузевої кодифікації, джерел галузі, як і решти основних питань галузі; другий (20-30 рр. ХХ ст.) - поодинокими дослідженнями проблем галузевої кодифікації, обґрунтуванням доцільності прийняття кодексу, хоча й за наявності дискусій щодо його змісту (роботи Г.С. Гурвича, А.І. Єлістратова, О.М. Турубінера та ін.); третій (30-40 рр. ХХ ст.) - відсутністю більш-менш визначених досліджень проблематики галузевої кодифікації та її результатів; четвертий (50-80 рр. ХХ ст.) - активізацією наукових досліджень проблем підгалузевої кодифікації, проектуванням змісту підгалузевих кодексів, можливих варіантів вирішення проблемних питань їх застосування (роботи Л.В. Коваля, А.П. Коренева, Г.І. Петрова, Н.Г. Саліщевої, М.С. Студенікіної, Б.Б. Хангельдиєва, О.М. Якуби та ін.); п'ятий (з поч. 90-рр. ХХ ст. і до сьогодення з поділом - до і після 2000 р.) - активізацією наукових досліджень проблем галузевої кодифікації, обґрунтуванням доцільності проведення підгалузевої, інституціональної, міжгалузевої кодифікації, посиленням засад спеціалізації відповідних наукових досліджень, формулюванням пропозицій щодо запозичення позитивного зарубіжного досвіду кодифікації, вдосконалення положень чинних кодифікованих актів, практики їх застосування за відсутності спеціалізованих наукових робіт, безпосередньо присвячених комплексному дослідженню цього питання (роботи Д.С. Астахова, Ю.П. Битяка, В.К. Колпакова, О.В. Константія, Р.С Мельника, О.І. Миколенка, І.О. Федорова, А.М. Школика та ін.). Автор робить висновок про існування певної тенденції - спеціалізації доктринальних досліджень тематичного характеру, яку варто зберегти надалі задля формування ґрунтовного наукового базису для вітчизняної кодифікаційної діяльності.

Розділ 2 «Кодекс як джерело адміністративного права України: підгалузевий, інституціональний виміри» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Кодекс як джерело адміністративно-деліктного права» зазначається, що адміністративно-деліктне право - одна з небагатьох підгалузей (пропонується саме такий розгляд) вітчизняного адміністративного права, для якої в різні історичні періоди характерною була наявність кодифікованих актів як джерел права. Незважаючи на те, що термін «адміністративно-деліктне» є відносно новим для вітчизняної адміністративно-правової доктрини і нормотворчості (щоправда, у 1979 р. була опублікована монографія Л.В. Коваля «Адміністративно-деліктні відносини»), саме його пропонується використовувати для назви відповідної підгалузі та нового підгалузевого кодифікованого акта. У роботі формулюється висновок про те, що вченими-адміністративістами в різні історичні періоди приділялася увага кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, її підсумковим документам (зокрема, роботи Є.В. Додіна, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Константія, О.С. Літошенко, Д.М. Лук'янця, Р.С. Мельника, О.І. Миколенка, О.М. Якуби та ін.), навіть історіографії дослідження відповідного питання (наприклад, роботи І.О. Федорова), інтерес зберігається й донині в контексті розробки нового кодифікованого акта, спеціалізації доктринальних досліджень тематичного характеру. Акумулювання результатів аналізу наукових, навчальних, публіцистичних, нормативних (положень Адміністративного кодексу УРСР 1927 р., Основ законодавства Союзу РСР та союзних республік про адміністративні правопорушення 1980 р., КпАП УРСР 1984 р. (у подальшому - України), зразків проектно-кодифікаційної діяльності, підготовлених різними суб'єктами) джерел дозволило визначити специфіку кодексу як джерела адміністративно-деліктного права, зумовлену його ознаками, авторський перелік та аналіз яких пропонується в роботі. Дисертантом формулюються визначення кодексу як джерела адміністративно-деліктного права й пропозиції щодо вдосконалення його ресурсу, підвищення ефективності дії.

У підрозділі 2.2 «Кодекс як джерело адміністративно-процедурного права» зазначається, що адміністративно-процедурне право є відносно новою підгалуззю (щоправда, наявні й інші доктринальні положення) адміністративного права, відсутній єдиний підгалузевий кодифікований адміністративно-процедурний акт, відповідні положення розпорошені у численних, у т.ч. кодифікованих, нормативно-правових актах, які у певній частині можна розглядати в якості джерела адміністративно-процедурного права, тому назріла нагальна необхідність підгалузевої кодифікації й прийняття єдиного Адміністративно-процедурного кодексу України. На підставі аналізу наукових (зокрема, роботи Д.С. Астахова, Е.Ф. Демського, І.О. Картузової, Р.О. Куйбіди, О.І. Миколенка, А.Ю. Осадчого, А.М. Школика та ін.), нормативних, у т.ч. проектно-кодифікаційних джерел дисертантом виділяється перелік специфічних ознак кодексу як джерела адміністративно-процедурного права, які й зумовлюють своєрідність його ресурсу, подається детальний їх аналіз, а також формулюється авторське визначення відповідного кодексу з окресленням конкретних пропозицій.

У підрозділі 2.3 «Кодекс як джерело адміністративно-процесуального права» обґрунтовується підгалузевий характер адміністративно-процесуального права й кодексу (КАС України) як джерела адміністративно-процесуального й адміністративного права України. Автор аналізує наявні доктринальні положення щодо розуміння адміністративного процесу, адміністративно-процесуального права й зазначає, що адміністративний процес слід ототожнювати із «правовідносинами, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства» (ст. 3 КАС України), адміністративно-процесуальне право розглядати як сукупність правових норм, покликаних регулювати відповідні відносини, тим самим узгодивши їх нормативне та доктринальне визначення. КАС України пропонується розглядати як різновид підгалузевого кодексу, результат сучасної вітчизняної кодифікаційної діяльності, розроблений з урахуванням зарубіжного нормотворчого і правозастосовчого досвіду, реальних потреб сьогодення, досягнень адміністративно-правової науки, схвально оцінений європейською спільнотою. Специфіка відповідної підгалузі, передумови та пріоритети підгалузевої вітчизняної кодифікаційної діяльності зумовили й особливість кодексу як джерела адміністративно-процесуального права, авторський варіант переліку специфічних ознак якого та їх аналіз подається в роботі. З метою вдосконалення змісту відповідного кодексу, підвищення ефективності застосування, посилення його ролі і значення як провідного джерела адміністративно-процесуального права формулюються конкретні пропозиції (щодо понятійного апарату, чіткого розподілу компетенції між судами різних юрисдикцій, предметної, територіальної підсудності, деталізації процесуального статусу учасників, запровадження інституту зустрічного позову, посилення засад оперативності, врегулювання відносин, пов'язаних з витратами тощо).

У підрозділі 2.4 «Інституціональний та міжгалузевий кодекс як джерело адміністративного права України» зазначається, що поряд із галузевими існує певна кількість кодексів, які, поряд із іншими, об'єднують і значну кількість адміністративно-правових положень, що дозволяє розглядати їх у відповідній частині в якості джерела адміністративного права України. До числа таких кодексів автор відносить Земельний, Водний, Лісовий, Кодекс цивільного захисту України та інші й пропонує їх розглядати як результати адміністративно-правової інституціональної кодифікації в межах міжгалузевої. Водночас процеси, пов'язані з переглядом призначення адміністративного права України, його системи, актуалізують доцільність розробки й прийняття нових кодексів. У роботі критично аналізуються сформульовані вченими пропозиції щодо розробки й прийняття Муніципального, Службового, Інформаційного, Дорожнього, Адміністративно-спортивного, Адміністративно-господарського, Дисциплінарного кодексів тощо, висвітлюється авторська позиція щодо можливості їх прийняття, змісту, перспектив застосування. Увага зосереджується на доцільності подальшої, перш за все, підгалузевої кодифікації адміністративного законодавства, а також міжгалузевої - із прийняттям кодексів із вмістом адміністративно-правових приписів, узгодженості відповідної діяльності з потребами реального часу, вимогами правозастосування, досягненнями вітчизняної адміністративно-правової доктрини, в т.ч. щодо системи адміністративного права (роботи Ю.П. Битяка, Д.М. Лук'янця, Р.С. Мельника та ін.), запозиченням зарубіжного досвіду.

У Розділі 3 «Пріоритети запозичення зарубіжного досвіду в аспекті визначення основних напрямків удосконалення кодексу як джерела адміністративного права України» обґрунтовується доцільність проведення порівняльно-правових досліджень кодифікації адміністративного законодавства, її специфіки, результативності, використання ресурсу кодексу як джерела адміністративного права в Україні та зарубіжних країнах. Доводиться доцільність виваженого, багатовекторного, комплексного врахування позитивного, апробованого часом і практикою зарубіжного досвіду з акцентом на прийнятність його для України. Зазначається, що специфіка адміністративного права (в т.ч. з урахуванням належності країн до різних правових сімей) впливає і на своєрідність кодифікації адміністративного законодавства в зарубіжних країнах, зумовлює об'єктивну неможливість її суцільного характеру, наявність переважно підгалузевих, інституціональних, міжгалузевих, із вмістом адміністративно-правових положень, кодексів. У роботі формулюються конкретні пропозиції щодо можливого запозичення відповідних положень для вдосконалення ресурсу наявних та розробки нових кодексів як джерела адміністративного права України.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні специфіки кодексу як джерела адміністративного права та вдосконаленні правових засад використання його ресурсу. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання.

Основні з них такі:

1. Визначено, що кодифікація адміністративного законодавства - це форма систематизації, яка здійснюється спеціально уповноваженими органами, вид державної законотворчої та законодавчо-систематизуючої діяльності, спрямованої на приведення форми і змісту адміністративного законодавства у відповідність до назрілих потреб суспільства, реалій правотворчих та правозастосовчих процесів, яка здійснюється за допомогою організаційно-правового механізму шляхом поступового прийняття нових, юридично і логічно цілісних, розрахованих на тривалий період дії окремих підгалузевих, інституціональних кодексів, а також включення адміністративно-правових норм до міжгалузевих кодексів, в умовах відсутності реальної можливості об'єднання їх в єдиний кодифікований акт.

Зазначено, що її ресурс формується за рахунок поєднання загальних ознак кодифікації (публічний характер; різновид державної діяльності; суб'єктом здійснення є спеціально уповноважений державний орган; правотворча сутність; об'єктивна обумовленість; наступність правових постулатів, доктринальних здобутків; цільова спрямованість; результативність із прийняттям кодифікованого акта; стадійність; складний і широкий предмет регулюючого впливу підсумкового акта) та специфічних ознак (комплексний характер завдяки поєднанню ознак законотворчості та державної діяльності; організаційно-правовий характер; частковий характер; оновлений доктринальний характер; своєрідна етапність у проведенні і прийнятті кодексів; різний прояв наступності при врахуванні вітчизняного кодифікаційного досвіду; вплив євроінтеграційних державотворчих, правотворчих процесів, стандартизації, уніфікації, адаптації, гармонізації національних адміністративно-правових приписів із загальноприйнятими світовими та європейськими стандартами; множинність підсумкових кодифікованих актів).

2. Доведено, що кодекс як джерело адміністративного права слід розглядати як систематизований законодавчий акт, прийнятий у чітко визначеному порядку, покликаний регламентувати найважливіші питання достатньо широких сфер (переважно підгалузевої, інституціональної, інколи міжгалузевої) суспільних відносин, що виникають у сфері публічного адміністрування, процесі діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо реалізації та захисту в адміністративному порядку прав і свобод громадян, надання їм та юридичним особам адміністративних послуг, у процесі внутрішньо організаційної діяльності апаратів усіх державних органів, установ, підприємств, організацій у зв'язку з проходженням публічної служби, реалізацією юрисдикції адміністративних судів, під час застосування заходів адміністративного примусу, в т.ч. адміністративної відповідальності, з високим рівнем упорядкування матеріалу, специфічною формою і структурою (розподілом на частини, розділи, глави, статті), закріпленням принципів, дефініцій та інших загальних положень і провідним місцем у системній ієрархії адміністративного законодавства.

Його ознаками запропоновано вважати: є джерелом правотворчої діяльності; приймається Верховною Радою України у чітко регламентованому порядку; має нормативний характер; регулює достатньо широку (переважно підгалузеву, інституціональну, інколи міжгалузеву) сферу суспільних відносин; регулює найважливіші питання суспільних відносин, що виникають у сфері публічного адміністрування, адміністративно-деліктних відносин, відносин адміністративного судочинства тощо; високий рівень упорядкування матеріалу; є результатом тривалої, кропіткої кодифікаційної діяльності з об'єднання нормативно-правових актів, їх переробки, усунення прогалин, суперечностей, дублювань, нечинних положень, приведення їх у відповідність до вимог сучасного періоду; специфічна форма (назва «кодекс») і структура із розподілом нормативного матеріалу на частини, розділи, глави, статті, пункти, фіксуванням норм-приписів, норм-дефініцій й інших узагальнених положень у перших структурних підрозділах; породжує правові наслідки й займає провідне місце в ієрархії джерел адміністративного права України після Конституції України.

Обґрунтовано положення про те, що в системі джерел адміністративного права України кодекс посідає провідне місце і зберігає його, навіть не зважаючи на реалії сучасної нормотворчої діяльності та модифікацію відповідної системи.

3. Проаналізовано історіографію дослідження кодексу у вітчизняній адміністративно-правовій науці, з'ясовано, що він ще не був предметом безпосереднього наукового фахового дослідження, що є істотною прогалиною. На основі аналізу наявних джерел виділено умовно п'ять етапів наукового дослідження вченими-адміністративістами кодифікації адміністративного законодавства і кодексу як джерела адміністративного права, встановлено тенденцію до поглиблення спеціалізації доктринальних тематичних правових досліджень, яку пропонується позитивно оцінити й зберегти надалі задля з'ясування реального ресурсу кодексу і формування ґрунтовного наукового базису для сучасної кодифікаційної діяльності.

4. Охарактеризовано кодекс як джерело адміністративно-деліктного права. Доведено, що йому притаманні наступні ознаки: а) підгалузевий характер (із певною специфікою щодо митної справи, складова частина міжгалузевого кодифікованого акта); б) достатньо широка сфера регулюючого впливу; в) фіксування найважливіших, хоча й не всіх, адміністративно-деліктних нормативних положень, передбачає можливість наявності інших, у т.ч. кодифікованих, актів, які, поряд з іншим, орієнтуються на врегулювання адміністративно-деліктних відносин з урахуванням певної специфіки (наприклад, Митний кодекс України); г) поєднання матеріальних та процедурних адміністративно-деліктних норм, щоправда, без достатньо чіткого їх розподілу на розділи; д) відносний рівень упорядкованості матеріалу із значною кількістю фрагментарно визначених, узагальнених положень, положень з оцінними поняттями, незначною кількістю норм-дефініцій, норм-принципів; е) значний прояв наступності результатів кодифікаційної діяльності попередніх історичних періодів, у т.ч. з елементами штучного запозичення, що негативно впливає на зміст та ефективність його застосування; є) своєрідність назви, яка відрізняється від назви більшості наявних галузевих кодексів і передбачає прив'язку до юридико-фактичної підстави адміністративної відповідальності, що свідчить про певну невідповідність форми (назви) і змісту кодексу.

Задля вдосконалення його ресурсу, підвищення ефективності дії запропоновано: 1) розробити новий кодифікований адміністративно-деліктний акт, який би враховував усі останні досягнення галузевої доктрини, реалії і потреби нормотворчості та правозастосування. Можливим є використання наявних проектних зразків, їх об'єднання в єдиний проект з урахуванням позитивних розробок кожного з них; 2) забезпечити високий рівень унормованості матеріалу з дотриманням усіх правил кодифікаційної техніки, розподілом усього матеріалу на розділи, глави, статті, закріпленням у першому розділі норм-принципів, норм-дефініцій, мінімізацією «відкритих переліків», норм із «вузькоспеціалізованим змістом», тлумачення яких вимагає наявності спеціалізованих знань, норм з оцінними поняттями; 3) поєднати у кодексі матеріальні та процедурні положення з чітким закріпленням їх у різних розділах; 4) в окремому розділі визначити засади адміністративної відповідальності юридичних осіб, узгодивши галузеві доктринальні, нормативні положення; 5) деталізувати процедурний розділ кодексу, всі стадії провадження, їх зміст; 6) систему адміністративних стягнень зорієнтувати на можливість застосування щодо фізичних і юридичних осіб, удосконаливши засади використання ресурсу кожного стягнення з урахуванням реалій сьогодення, передбачивши можливість їх заміни, посиливши превентивний аспект їх мети; 7) назву майбутнього кодифікованого адміністративно-деліктного акта (можливий варіант - Адміністративно-деліктний кодекс України) узгодити з назвою підгалузі адміністративного права, джерелом якої він є.

5. Проаналізовано кодекс як джерело адміністративно-процедурного права. Доведено, що на сьогоднішній день відсутній єдиний підгалузевий кодекс, окремі адміністративно-процедурні положення розташовані в кількох міжгалузевих кодексах - Митному, Земельному, Водному, Повітряному, Кодексу цивільного захисту України тощо, а також у КпАП України, які саме в цій частині можна розглядати як джерела адміністративно-процедурного права України. Водночас обґрунтовано доцільність прийняття єдиного адміністративно-процедурного кодексу України (активізації зусиль щодо завершення процесу обговорення його проекту та прийняття), який буде відрізнятися наступними ознаками: 1) підгалузевим характером; 2) новаційним характером; 3) значною сферою регулюючого впливу; 4) великою кількістю, розмаїттям суб'єктів суспільних відносин, на врегулювання яких він зорієнтований, у тому числі з правом ініціативи щодо їх виникнення з боку будь-яких осіб (ініційовані, заявні, втручальні тощо); 5) значним обсягом та складною структурою з деталізованим розподілом матеріалу в межах розділів, підрозділів, глав, статей; 6) тривалим процесом розробки та прийняття; 7) наступністю положень численних законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів. Завдяки поєднанню цих ознак кодекс посяде провідне місце в системі джерел адміністративно-процедурного, зокрема й адміністративного права України в цілому.

6. Встановлено, що кодекс (КАС України) є провідним джерелом адміністративно-процесуального права України із цілою низкою специфічних ознак: підгалузевим характером, новаційністю, специфічною назвою, достатньо широкою сферою регулюючого впливу на суспільні відносини зі специфічним суб'єктним складом, предметом та об'єктом регулювання, цільовим спрямуванням, високим рівнем упорядкованості нормативного матеріалу, логічною, узгодженою структурою з дотриманням загальновизначених критеріїв внутрішнього розподілу матеріалу на розділи, глави, статті, що обумовлює системність та узгодженість його змісту й створює передумови для тривалого та ефективного застосування. У разі внесення запропонованих змін та доповнень його цілком можливо розглядати в якості досконалого підгалузевого джерела адміністративно-процесуального права й адміністративного права взагалі.

7. З'ясовано, що існує певна кількість чинних кодифікованих актів, які, поряд з іншими, об'єднують і адміністративно-правові норми, й у відповідній частині їх можна розглядати в якості джерела адміністративного права України (як результати інституціональної кодифікації в межах міжгалузевої). Водночас обґрунтовується доцільність проведення подальшої кодифікації адміністративного законодавства (підгалузевого, інституціонального, міжгалузевого характеру) задля усунення його множинності та розмаїття, спрощення, підвищення ефективності правозастосування. Однак відповідний процес має бути виваженим, узгоджуватися з результатами ґрунтовних доктринальних досліджень системи адміністративного права, потребами вітчизняного правотворення та правозастосування, враховувати позитивний, апробований часом зарубіжний досвід.

8. Аргументовано положення про доцільність урахування зарубіжного досвіду кодифікації адміністративного законодавства, використання ресурсу кодексу як джерела адміністративного права, яке має бути виваженим, комплексним, багатовекторним; наголошено на прийнятності такого досвіду для України, його узгодженості з особливостями вітчизняного нормотворення, в т.ч. й кодифікації, та відповідності сучасним вимогам. Доведено, що доречним є врахування досвіду країн пострадянського простору (Естонської Республіки, Республіки Казахстан, Республіки Латвії, Республіки Молдови, Російської Федерації тощо), країн Європи (Італійської Республіки, Республіки Польщі, Федеративної Республіки Німеччини тощо), Азії (Китайської Народної Республіки, Японії тощо), Америки (США тощо). Доцільним визнано врахування досвіду часткової кодифікації адміністративного законодавства відповідних країн у контексті здійснення підгалузевої кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного, адміністративно-процедурного, службового законодавства (щодо формування понятійного апарату, визначення назви, структури актів, засад адміністративної відповідальності юридичних осіб, системи адміністративних стягнень, регламентації процедурних положень, виокремлення різновидів адміністративних процедур, деталізації правових засад їх існування, засад публічної служби тощо), удосконалення положень КАС України (щодо усунення колізій, прогалин, формулювання норм-дефініцій тощо), а також розробки та прийняття нових міжгалузевих кодексів зі значним вмістом адміністративно-правових положень (щодо визначення їх об'єкту, предмету, назви, змісту тощо).