Особливості притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Особливості притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соціальне призначення держави полягає у гарантуванні та забезпеченні нормального розвитку суспільства. Для цього вона має розробити та реалізувати низку важливих заходів, не останнє місце серед яких займає встановлення юридичної відповідальності суб'єктів за порушення норм чинного законодавства.

Адміністративна відповідальність є заходом реагування держави на вчинення окремими особами адміністративних правопорушень. Проступки зазначеної категорії можуть вчинятися як фізичними, так і юридичними особами. Проте, особливості притягнення останніх до адміністративної відповідальності характеризується певною специфікою. Саме цим і обумовлюється актуальність обраної тематики дослідження.

Окремі питання визначення змісту правового статусу юридичних осіб були предметом наукових досліджень багатьох вчених, серед яких такі вчені, як В.Б. Авер`янов, С.С. Алєксєєв, А.П. Альохін, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, Г.П. Бондаренко, Ю.А. Бунєєва, П.Т. Василенков, В.А. Власов, І. А. Галаган, І. П. Голосніченко, В. І. Димченко, Є. В. Додін, О.Л. Жильцов, В.В. Зуй, А. І. Єлістратов, М.С. Кельма, С.Ф. Кечекьян, Л.В. Коваль, Ю.М. Козлов, А.М. Колодій, В.А. Колпаков, В.К. Колпаков, Н.М. Конін, В.В. Копєйчиков, В.О. Котюк, К.К. Лєбєдєв, Д.М. Лук`янець, А. Є. Луньов, А.В. Міцкевич, В.Л. Наумов, В.С. Нерсесянц, В. І. Новосьолов, Д.М. Овсянко, В.Ф. Опришко, Г. І. Петров, Л.Л. Попов, П.М. Рабінович, А.А. Рождєствєнський, І. С. Самощенко, О.Ф. Скакун, Є. Н. Трубецькой, М.Х. Фарукшин, Р.О. Халфіна, В.С. Четверіков, Д.М. Чечот, А.П. Шергін, Г.Ф. Шершеневич, А.Ю. Якімов, О.М. Якуба тощо. Зазначені науковці досліджували питання щодо правосуб'єктності та правоздатності юридичних осіб, намагались встановити, чи є юридичні особи суб'єктами адміністративної відповідальності. Проте, результати досліджень з приводу зазначених питань мають певні розбіжності. Окрім зазначеного, необхідність ґрунтовного дослідження адміністративної відповідальності юридичних осіб обумовлена сучасним розвитком вітчизняного законодавства, в якому все більше уваги приділяється саме питанням дотримання законодавства як фізичними, так і юридичними особами.

Таким чином, необхідність з'ясування змісту та особливостей адміністративно-правової відповідальності юридичних осіб і порядку притягнення до неї за сучасним законодавством України, наявність прогалин у відповідному правовому регулюванні та відсутність предметних досліджень цих проблем обумовлюють актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до п/п. 10.10 Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2010-2014 роки та відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ ДДУВС.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сутності, змісту та особливостей адміністративно-правової відповідальності юридичних осіб та порядку притягнення до такої відповідальності, а також в окресленні шляхів розвитку відповідного законодавства та вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

– охарактеризувати юридичну особа як суб`єкта адміністративного права;

– визначити поняття адміністративної відповідальності юридичних осіб;

– з'ясувати мету та функції адміністративної відповідальності юридичних осіб;

– встановити ознаки, підстави та види адміністративної відповідальності юридичних осіб;

– уточнити сутність та особливості суб'єктивної та об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, вчиненого юридичною особою;

– визначити класифікацію суб'єктів, що застосовують заходи адміністративного впливу до юридичних осіб;

– охарактеризувати особливості розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб;

– окреслити порядок притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб;

– визначити проблеми притягнення до юридичної відповідальності окремих видів юридичних осіб;

– з'ясувати особливості оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються під час притягнення до відповідальності юридичних осіб.

Предмет дослідження становить порядок притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, які ґрунтуються на принципах всебічного та об'єктивного аналізу соціальних явищ адміністративно-правового та процесуального характеру. Їх застосування характеризується системним підходом, що дозволяє досліджувати проблеми в єдності їхнього соціального змісту і юридичної форми. Поглиблення відповідного понятійного апарату здійснювалось за допомогою логіко-семантичного методу (підрозділи 1.2-1.4). Метод сходження від абстрактного до конкретного використовувався для характеристики особливостей притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності (підрозділи 2.1-2.4). Історико-правовий метод використаний для дослідження проблеми визначення юридичної особи як суб'єкта адміністративної відповідальності (підрозділ 1.1). За допомогою порівняльно-правового методу запропоновано зміни й доповнення до законодавства, що регламентує адміністративну відповідальність (розділи 1-2). Методи класифікації, групування, системно-структурний застосовано для визначення класифікації суб'єктів, що застосовують заходи адміністративного впливу до юридичних осіб (підрозділ 2.1). Компаративний метод і документальний аналіз застосовувались для дослідження порядку притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб (підрозділи 2.1-2.5).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі адміністративного права та адміністративного процесу, фінансового права, інших галузевих правових наук. Нормативною базою наукового дослідження стали Конституція України, міжнародно-правові акти, законодавчі акти, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інші підзаконні нормативно-правові акти. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практики притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності, політико-правова публіцистика, довідкові видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням адміністративно-правової відповідальності юридичних осіб. У результаті проведеного наукового дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Зокрема:

вперше:

– встановлено, що основні відмінності адміністративної відповідальності юридичних осіб від цього ж виду юридичної відповідальності фізичних осіб полягають, по-перше, у суб'єктивній стороні складу правопорушення, адже юридична особа є штучним суб'єктом, і питання встановлення її вини є досить дискусійним; а по-друге, у колі адміністративних стягнень, що можуть бути застосовані до юридичних осіб, а саме: до них не можуть бути вжиті позбавлення особистого характеру (наприклад, арешт), тому зазвичай основним видом адміністративного покарання виступає штраф;

– доведено, що у теорії адміністративної відповідальності юридичних осіб одним з найбільш складних питань є саме визначення суб'єктивної сторони правопорушення, адже вина щільно пов'язана із волею суб'єкта, а юридична особа безпосередньо немає власної, відділеної від її керівництва, волі й свідомості. Тож коли йдеться про вину юридичних осіб, то вона все одно пов'язана з вольовими діями фізичних осіб, які є власниками, адміністрацією чи працівниками юридичної особи. Тому ключовим аспектом у визначенні вини юридичної особи є встановлення випадків, коли і в якій мірі дії фізичної особи, яка входить до складу юридичної особи, є її власною виною, а коли і в якій мірі такі дії становлять вину юридичної особи;

– запропоновано власне визначення «провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб»; під останнім слід розуміти комплекс адміністративно-процедурних і процесуальних заходів, що здійснюються уповноваженими органами, посадовими особами чи судами (суддями) з метою притягнення юридичної особи-порушника до адміністративної відповідальності й досягнення інших завдань такого провадження, закріплених у КУпАП та інших нормативно-правових актах України;

удосконалено:

– визначення поняття «адміністративна відповідальність юридичної особи», під яким запропоновано розуміти її обов'язок як самостійного учасника суспільних відносин зазнати для себе певних негативних наслідків, які виражаються у формі адміністративних стягнень, що накладаються на юридичну особу, за скоєння нею адміністративного проступку, компетентними органами і посадовими особами від імені держави;

– розуміння ознак (властивостей) адміністративної відповідальності юридичних осіб, як таких її характеристик і рис, що відображають як специфіку та відмінності цього виду відповідальності від інших різновидів адміністративної відповідальності та юридичної відповідальності взагалі, так і їх єдність;

– теоретичні підходи до розуміння юридичної та адміністративної відповідальності; наголошено, що вони є специфічним обов'язком особи, що покладається на неї законом внаслідок вчинення цією особою протиправних дій (чи бездіяльності). У випадку притягнення суб'єкта до адміністративної відповідальності зазначений обов'язок виникає як форма державного реагування на протизаконну поведінку особи і полягає у застосуванні до правопорушника відповідних державно-правових заходів у формі адміністративних стягнень;

дістали подальшого розвитку:

– висновок про те, що юридичні особи хоча є штучними, тим не менш повноцінними суб'єктами адміністративного права, мають у зв'язку із цим відповідні права та виконують обов'язки. Значення виокремлення у межах адміністративного права юридичної особи як його суб'єкта полягає ще й у тому, що більшість державних органів та органів місцевого самоврядування, які є основними виконавцями управлінських (адміністративних) завдань і функцій, виступають колективними суб`єктами, значна частина яких має статус юридичних осіб;

– теза про існування великої кількості суб'єктів, які застосовують заходи адміністративного впливу до юридичних осіб;

– теоретичні положення щодо нормативної регламентації розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності юридичної відповідальності законодавчо не регламентована. У зв'язку з цим наголошено, що положення КУпАП потребують нагального доопрацювання. При цьому повинні бути враховані наступні особливості розгляду справи у випадку, якщо правопорушником є юридична особа, - специфічність суб'єкта (юридичної особи) та його вини, необхідність залучення представника;

– характеристика адміністративної відповідальності юридичних осіб, у зв'язку з чим визначено її особливості та шляхи удосконалення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

– у науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки шляхів удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності юридичних осіб;

– у правотворчості - в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативних актів, які забезпечують притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб;

– у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб'єктів притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність прокуратури міста Харкова);

– у навчальному процесі - матеріали дисертації можна використовувати під час проведення занять і підготовки навчальної літератури з дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративний процес», вони вже використовуються у ході проведення занять із цих дисциплін у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи оприлюднювалися на наукових і науково-практичних конференціях: «Юридична наука та правоохоронна діяльність» (м. Дніпропетровськ, 2011) та «Актуальні проблеми діяльності органів внутрішніх справ» (м. Кіровоград, 2008).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 5 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також у 2 тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів‚ поділених на дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 187 сторінок. Список використаних джерел складається із 197 найменувань і займає 18 сторінок.

Основний зміст роботи

адміністративний право відповідальність юридичний

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, розкрито мету і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-правові основи адміністративної відповідальності юридичних осіб» присвячено дослідженню юридичної особи як окремого суб'єкта адміністративного права та встановленню змісту поняття адміністративної відповідальності юридичних осіб, аналізу змісту мети та функцій зазначеної адміністративної відповідальності, класифікації та аналізу її ознак, підстав і видів, вивченню особливостей об'єктивної та суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, вчиненого юридичною особою.

У підрозділі 1.1 «Юридична особа як суб`єкт адміністративного права» присвячено увагу юридичним особам як окремим суб'єктам адміністративного права. Розглянуто сутність права як регулятора суспільних відносин, акцентовано увагу на його розумінні в об'єктивному та суб'єктивному контексті. Зазначається, що одним з основних питань для будь-якої галузі права є проблема визначення кола його суб`єктів, тобто тих, для кого воно існує взагалі та чию поведінку, дії, відносини регулює. Для адміністративної галузі права це питання ускладнюється значною розгалуженістю та різноманітністю відносин, які воно регулює.

З метою розуміння кола суб'єктів адміністративного права розглянуто предмет його регулятивного впливу, який становлять різноманітні управлінські відносини.

Досліджено загальнофілософське розуміння категорії «суб'єкт». Досліджено наукові погляди на поняття суб'єкта права, суб'єкта адміністративного права та адміністративних правовідносин. Розглянуто існуючі у юридичній літературі підходи до класифікації суб'єктів адміністративного права.

Наголошено на відсутності суто адміністративно-правового розуміння юридичної особи, у зв'язку із чим розглянуто поняття юридичної особи з урахуванням її цивільно-правового трактування.

Як підставу визнання юридичних осіб суб'єктами адміністративного права названо адміністративну правосуб'єктність. Досліджено її структуру: адміністративні право- і дієздатність, а також деліктоздатність.

Зауважено на тому, що у правознавстві немає конкретного переліку ознак безпосередньо адміністративної правосуб'єктності, в тому числі юридичних осіб, які б дозволяли її чітко відмежувати від інших різновидів правосуб'єктності.

У підрозділі 1.2 «Поняття адміністративної відповідальності юридичних осіб» зосереджено увагу на розумінні сутності адміністративної відповідальності юридичних осіб через встановлення змісту її поняття. У зв'язку із цим зауважено на похідній природі юридичної відповідальності, яка сформувалася та виникла із соціальної відповідальності внаслідок ускладнення суспільних відносин та появи держави.

Проаналізовано існуючі у правознавстві підходи до визначення поняття юридичної відповідальності взагалі та адміністративної зокрема. Акцентовано увагу на відсутності законодавчого визначення поняття адміністративної відповідальності. Зроблено висновок про те, що юридична відповідальність взагалі та адміністративна зокрема є специфічним обов'язком особи, що покладається на неї законом внаслідок вчинення цією особою протиправних дій (чи бездіяльності). У випадку притягнення суб'єкта до адміністративної відповідальності зазначений обов'язок виникає як форма державного реагування на протизаконну поведінку особи і полягає у застосуванні до правопорушника відповідних державно-правових заходів у формі адміністративних стягнень.

Досліджено викладені у наукових працях визначення поняття «адміністративна відповідальність юридичних осіб». Запропоновано під адміністративною відповідальністю юридичної особи розуміти її обов'язок як самостійного учасника суспільних відносин зазнати для себе певних негативних наслідків, які виражаються у формі адміністративних стягнень, що накладаються на юридичну особу, за скоєння нею адміністративного проступку, компетентними органами і посадовими особами від імені держави.

Відзначено, що основні відмінності адміністративної відповідальності юридичних осіб від цього ж виду юридичної відповідальності фізичних осіб полягають, по-перше, у суб'єктивній стороні складу правопорушення, адже юридична особа є штучним суб'єктом, і питання встановлення її вини є досить дискусійним; а по-друге, у колі адміністративних стягнень, що можуть бути застосовані до юридичних осіб, а саме: до них не можуть бути вжиті позбавлення особистого характеру (наприклад, арешт), тому зазвичай основним видом адміністративного покарання виступає штраф.

У підрозділі 1.3 «Мета та функції адміністративної відповідальності юридичних осіб» розкрито зміст мети та функцій адміністративної відповідальності. Задля цього розкрито тлумачення термінів «мета» та «функція». Проаналізовано наукові думки щодо розуміння сутності мети як загальнофілософської категорії. Зроблено висновок про те, що у найбільш загальному розумінні метою адміністративної відповідальності юридичних осіб є досягнення такого рівня забезпечення захищеності суспільних відносин, який гарантуватиме їх найкращий розвиток.

Розглянуто запропоновані у юридичній літературі переліки цілей юридичної відповідальності взагалі та адміністративної зокрема. Зауважено, що у зв'язку з тим, що у багатьох випадках цілі мають доволі загальний та розпливчастий (неконкретний) характер, з практичної точки зору набагато простіше та розумніше у нормативно-правових актах викладати коло завдань, які охоплюють собою той обсяг роботи й проблемних питань, які слід виконати і вирішити (розв'язати), прямуючи до мети. Тобто фактично кожне із завдань являє собою свого роду маленьку, проміжну мету на шляху до загального бажаного результату (кінцевої мети).

Наголошено на тому, що свою конкретизацію мета адміністративної відповідальності юридичних осіб знаходить у її функціях, а точніше сказати - функції відображають ті практичні напрямки, засоби та заходи, реалізуючи які суб'єкт втілює мету у життя. У зв'язку із цим проаналізовано викладені у юридичних джерелах підходи до класифікації основних функцій юридичної відповідальності. З урахуванням негативного та позитивного аспектів розуміння адміністративної відповідальності запропоновано власне бачення кола основних функцій адміністративної відповідальності юридичних осіб, до якого включено: 1) карну (штрафну або репресивну), 2) компенсаційну, 3) превентивну та 4) регулятивну функції.

Зроблено висновок про те, що мета та функції є обов'язковим елементом адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Підрозділ 1.4 «Ознаки, підстави та види адміністративної відповідальності юридичних осіб» присвячено аналізу ознак, підстав та видів адміністративної відповідальності юридичних осіб. У зв'язку із цим встановлено значення термінів «ознака» та «властивість».

Проаналізовано викладені у юридичній літературі підходи до класифікації ознак юридичної відповідальності та адміністративної відповідальності. На підставі цього запропоновано усі властивості адміністративної відповідальності юридичних осіб розділити на загальні, видові та спеціальні.

Розглянуто значення терміна «підстава». Встановлено, що під підставою адміністративної відповідальності юридичної особи слід розуміти те, на чому вона ґрунтується, що дає законну можливість застосувати до неї адміністративні санкції. На підставі вивчення теоретичного доробку щодо підстав юридичної, в тому числі адміністративної, відповідальності, встановлено, що трискладова підстава, яка складається з нормативної, фактичної та процесуальної складової, є справедливою і для юридичних осіб.

Вказано, що за своєю сутністю правопорушення є юридичним фактом - конкретною життєвою обставиною з наявністю якої пов'язане настання певних, юридично значущих наслідків. Тобто, якщо юридична особа своїми діями чи бездіяльністю спричинила виникнення того чи іншого юридичного факту, що характеризується наявністю негативних, шкідливих наслідків, то можна вести мову про те, що вона вчинила правопорушення. Звернуто увагу на те, що шкідливий характер та суспільна небезпечність адміністративних правопорушень є значно нижчими, ніж такі ж у кримінальних злочинах. У той же час, слід зауважити, що шкідливі наслідки правопорушень, вчинених юридичними особами, можуть значно перевищувати розміри аналогічних наслідків, заподіяних протиправною поведінкою фізичних осіб.

У підрозділі 1.5 «Особливості суб'єктивної і об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, скоєного юридичною особою» зосереджено увагу на досліджені об'єктивної та суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, вчиненого юридичною особою. У зв'язку із цим розглянуто наявні у правовій теорії погляди на поняття та зміст категорії складу правопорушення.

Досліджено поняття об'єктивної сторони адміністративного правопорушення юридичної особи. Встановлено, що увесь комплекс ознак об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, в тому числі вчиненого юридичною особою, можна поділити на обов'язкові та факультативні. До обов'язкових відносять саме діяння, яке може виражатися як у формі дії, так і бездіяльності, наявність шкідливих наслідків, а також наявність причино-наслідкового зв'язку між протиправним діянням та наслідками, що настали. Охарактеризовано обов'язкові елементи об'єктивної сторони.

На підставі аналізу чинного законодавства встановлено, що адміністративні правопорушення можуть скоюватися юридичними особами як внаслідок активних протиправних дій, так і в результаті невиконання ними необхідних, передбачених нормативно-правовим актом дій.

Зауважено на тому, що у проступках з матеріальним складом обов'язковою умовою є наявність причинного зв'язку між діями юридичної особи та настанням шкідливих наслідків. Відзначається, що необов'язкові або ж факультативні ознаки адміністративного правопорушення юридичних осіб, такі як час, місце, спосіб вчинення правопорушення тощо, можуть бути враховані органом чи посадовою особою під час розгляду справи про адміністративний проступок.

Розглянуто поняття суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, визначено її структурні елементи та охарактеризовано їх зміст.

Встановлено, що оцінити вид і ступінь вини юридичної особи у вчиненому правопорушенні неможливо у відриві від оцінки психічного ставлення до цього проступку і його наслідків з боку фізичної особи, яка входить до складу юридичної особи, внаслідок поведінки якої останньою було скоєно адміністративний делікт.

Розділ 2 «Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб» присвячено аналізу таких проблемних питань: проведення класифікації суб'єктів, що застосовують заходи адміністративного впливу до юридичних осіб; специфіка та особливості розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб; процедурні аспекти притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб, у тому числі їх окремих видів; особливості реалізації юридичними особами свого законного права на оскарження рішень у справах про адміністративні правопорушення.

У підрозділі 2.1 «Класифікація суб'єктів, що застосовують заходи адміністративного впливу до юридичних осіб» обґрунтовано, що класифікацію суб'єктів, які застосовують заходи адміністративного впливу до юридичних осіб, можна робити за багатьма критеріями. Основою класифікації в першому випадку взято критерій, що відповідає конкретному заходу адміністративного впливу, а саме - нормотворча діяльність, яка безумовно є одним з основних заходів, за допомогою якого здійснюється адміністративний вплив на юридичних осіб.

На підставі цього критерію обґрунтовано, що основним суб'єктом, який здійснює адміністративний вплив на діяльність юридичних осіб за допомогою нормотворення, є Верховна Рада України. Доведено, що комплексом повноважень з прийняття нормативно-правових актів України з метою здійснення адміністративного впливу на діяльність юридичних осіб наділено також Президента України, Кабінет Міністрів України та центральні органи виконавчої влади.

Наступним критерієм класифікації суб'єктів, що застосовують заходи адміністративного впливу до юридичних осіб, є здійснення такими суб'єктами контрольно-наглядової діяльності, яка реалізується на підставі законів України. На основі аналізу цих актів встановлено, що регуляторними органами виступають Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноосібно приймати регуляторні акти.

До суб'єктів, що здійснюють застосування заходів адміністративно-правого впливу щодо юридичних осіб, також віднесено ті органи та посадових осіб, які здійснюють ліцензування і патентування окремих видів господарської діяльності, стандартизацію та сертифікацію, державне регулювання цін і тарифів.

Окрему увагу звернено на суб'єктів, які застосовують заходи адміністративного впливу до юридичних осіб шляхом видання документів дозвільного характеру, а також через застосовування санкцій до юридичних осіб.

У підрозділі 2.2 «Особливості розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб» досліджено специфіку та особливості розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб. Зазначено, що з метою реалізації державою свого соціального призначення у ній діє велика кількість різного роду систем та механізмів, що мають на меті забезпечення правопорядку в державі шляхом недопущення порушень вимог національного законодавства та поновленням порушених прав. До таких механізмів належить і державний апарат примусу.

Встановлено, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності юридичної особи полягає у всебічному й об'єктивному дослідженні всіх обставин адміністративного правопорушення, суб'єктом якого виступає юридична особа, та оцінці всієї доказової інформації з метою встановлення істини у справі та покарання винних.

Зроблено висновок, що особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, суб'єктами яких виступають юридичні особи, виражаються в окремих рисах, які є відмінними від загальноприйнятих вимог і притаманні виключно для цієї категорії справ.

Зауважено, що юридична особа є об'єднанням осіб та/або майна. Під час розгляду справи інтереси юридичної особи не можуть відстоювати одночасно всі об'єднані особи. Тому від імені юридичної особи під час розгляду справи по суті повинен виступати посередник. Запропоновано вказане положення закріпити у КУпАП. Доведено, що як представник юридичної особи під час розгляду справи про адміністративне правопорушення може залучатися: 1) особа, яка має право в адміністративному провадженні бути захисником; 2) керівник юридичної особи чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами; 3) працівник юридичної особи за довіреністю.

Акцентується увага на тому, що під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, вчинені юридичними особами, необхідно обов'язково встановити момент виникнення дієздатності юридичної особи як учасника правовідносин. Задля цього слід детально дослідити засновницькі й установчі документи юридичної особи.

Розглянуто встановлений нормами КУпАП порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення. На підставі чого зроблено висновок, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності юридичної особи законодавчо не регламентований. У зв'язку з цим положення КУпАП потребують нагального доопрацювання. При цьому повинні бути враховані наступні особливості розгляду справи у випадку, якщо правопорушником є юридична особа, - специфічність суб'єкта (юридичної особи) та його вини, необхідність залучення представника.

У підрозділі 2.3 «Порядок притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб» наголошено, що порядок притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності ускладнюється: по-перше, відсутністю чіткої грані між тим, коли діяння фізичних осіб, які входять до юридичної особи, слід трактувати й сприймати як протиправні діяння окремої фізичної особи, а коли - юридичної особи; по-друге, особливістю притягнення юридичної особи до адміністративної відповідальності також є необхідність зібрання інформації, яка б характеризувала юридичну особу як суб'єкта адміністративного правопорушення та відповідно адміністративної відповідальності; по-третє, тим, що притягуючи до адміністративної відповідальності юридичну особу, необхідно усвідомлювати, що під виною останньої не слід розуміти її психічне ставлення до своєї діяльності; по-четверте, відсутністю у змісті КУпАП чіткої вказівки на те, які стягнення можуть застосовуватись до юридичної особи та який порядок їх накладення.

Зроблено висновок про те, що з метою забезпечення ефективності й законності притягнення до адміністративної відповідальності юридичної особи необхідно внести відповідні зміни до законодавчих актів, що регулюють діяльність із провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У підрозділі 2.4 «Проблеми притягнення до юридичної відповідальності окремих видів юридичних осіб» з урахуванням положень цивільного і адміністративного законодавства, а також наукових положень здійснено класифікацію юридичних осіб.

На підставі аналізу численних законодавчих актів, які встановлюють відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства у публічних сферах, у тому числі валютного та податкового, зроблено висновок, що у них не дається прямої вказівки на її вид чи характер правопорушень, а йдеться про «фінансові санкції», «штрафи», «заходи впливу», «заходи впливу та санкції» тощо.

Зауважено, що проблемним аспектом є невизначеність у КУпАП переліку адміністративних стягнень, які можуть застосовуватися стосовно юридичних осіб. Адже залежно від виду юридичної особи-порушника та виду адміністративного правопорушення санкції повинні варіюватись. Тобто адміністративні санкції, що застосовуються щодо юридичної особи, повинні бути співвідносними зі правопорушенням та обґрунтованими, переслідуючи та реалізуючи основні завдання адміністративної відповідальності.

Наголошено, що важливою проблемою притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб у цілому та у сфері валютного законодавства зокрема є визначення строків притягнення до адміністративної відповідальності. Адже закріплені у ст. 38 КУпАП строки давності стосовно адміністративних правопорушень у фінансовій сфері, суб'єктом яких виступають юридичні особи, не є актуальними. Оскільки юридичні особи підлягають регулярному контролю з боку уповноважених органів (посадових осіб) з метою виявлення в їх діяльності порушень законодавства, в тому числі й адміністративного характеру. Але регулярність таких перевірок законодавчо закріплюється, і інтервал їх проведення перевищує встановлені КУпАП строки в два чи три місяці. Тому запропоновано відповідну норму КУпАП доповнити положенням, яке закріплювало би строк притягнення до адміністративної відповідальності юридичної особи у фінансовій сфері. А саме - «адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через рік з дня вчинення правопорушення у фінансовій сфері».

Акцентовано увагу на значній розпорошеності нормативних актів, якими регулюється порядок такого притягнення. Кількість цих актів і їх зміст зазнають частих змін, що безумовно не може не впливати на практику застосування заходів адміністративної відповідальності стосовно юридичних осіб.

Зроблено висновок, відповідно до якого специфіка порядку притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб у певній мірі обумовлюється специфікою їх структурної та функціональної організації. Проблемність же такої процедури насамперед спричинена відсутністю в КУпАП норм, які б закріплювали та регулювали можливість притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб.

У підрозділі 2.5 «Оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб» розглянуто особливості реалізації юридичними особами свого законного права на оскарження рішень у справах про адміністративні правопорушення у разі їх незгоди з ними.

Розглянуто процедурні аспекти звернення до адміністративного суду, а саме: що стосується підсудності, форми та строків подання заяви, а також змісту останньої.

Звернено увагу на питання представництва інтересів юридичних осіб під час оскарження рішень у справах про адміністративні правопорушення. Зазначається, що окрім законного представника інтереси юридичної особи може бути представлено за договором.

Розглянуто строки розгляду адміністративних заяв про оскарження рішень, прийнятих органами державної влади та (або) посадовими особами у справах про адміністративні правопорушення за участю юридичних осіб.

На підставі проведеного дослідження зроблено висновок про те, що встановлення в законодавстві України механізмів оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб є однією з основоположних гарантій конституційного принципу законності. Задля більш ефективного функціонування цих механізмів необхідним є внесення змін до Закону України «Про звернення громадян», який звужує коло осіб, що наділенні правом на подання скарги. Разом із тим, оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб відбувається у судовому порядку. При цьому останньому притаманні деякі особливості, що стосуються форми та строків звернення, участі процесуального представника та строків розгляду адміністративної справи.

Висновки

У дисертації подано теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - удосконалення адміністративно-правового статусу громадянина України як суб'єкта реалізації права на інформацію. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення зазначеного завдання.

До основних ознак юридичної особи віднесено такі: а) організаційна єдність; б) наявність відокремленого майна; в) здатність нести самостійну майнову відповідальність; г) виступ у цивільному обороті від свого імені.

Доведено, що юридичні особи хоча й виступають самосійними суб'єктами адміністративного та інших галузей права, втім, вони є штучно створеними і базуються на об`єднанні у групу, колектив, певної кількості людей (фізичних осіб). Отже, юридична особа - це колективний суб'єкт.

До особливостей адміністративної правосуб'єктності, які притаманні усім суб'єктам адміністративного права, в тому числі юридичним особам, віднесено: по-перше, те, що вона (правосуб'єктність) реалізується в умовах владовідносин, хоча й не завжди пов'язана з реалізацією державної влади (наприклад, коли йдеться про управлінські відносини на внутрішньоорганізаційному рівні юридичної особи); по-друге, головним способом реалізації адміністративної правосуб'єктності є відносини субординації (підпорядкування), де юридична особа може виступати і як керуючий, і як керований суб'єкт; по-третє, адміністративна правосуб'єктність та пов'язані з нею права і обов'язки дуже часто виконують, так би мовити, опосередковуючу (обслуговуючу) функцію, або, інакше кажучи, трансмісійну роль для інших правовідносин (так, скажімо, трудові відносини у сфері державної служби дуже щільно пов'язані та переплітаються з адміністративно-правовими).

Доведено, що юридичні особи хоча і є штучними, тим не менш повноцінними суб'єктами адміністративного права, мають у зв'язку із цим відповідні права та виконують обов'язки. Значення виокремлення у межах адміністративного права юридичної особи як його суб'єкта полягає ще й у тому, що більшість державних органів та органів місцевого самоврядування, які є основними виконавцями управлінських (адміністративних) завдань і функцій, являють собою колективні суб`єкти, значна частина яких має статус юридичних осіб.

Наголошено, що юридична відповідальність взагалі та адміністративна зокрема є специфічним обов'язком особи, що покладається на неї законом внаслідок вчинення цією особою протиправних дій (чи бездіяльності). У випадку притягнення суб'єкта до адміністративної відповідальності зазначений обов'язок виникає як форма державного реагування на протизаконну поведінку особи і полягає у застосуванні до правопорушника відповідних державно-правових заходів у формі адміністративних стягнень.

Визначено, що адміністративна відповідальність юридичної особи - це її обов'язок як самостійного учасника суспільних відносин зазнати для себе певних негативних наслідків, які виражаються у формі адміністративних стягнень, що накладаються на юридичну особу, за скоєння нею адміністративного проступку, компетентними органами і посадовими особами від імені держави.

Основні відмінності адміністративної відповідальності юридичних осіб від цього ж виду юридичної відповідальності фізичних осіб полягають, по-перше, у суб'єктивній стороні складу правопорушення, адже юридична особа є штучним суб'єктом, і питання встановлення її вини є досить дискусійним; а по-друге, у колі адміністративних стягнень, що можуть бути застосовані до юридичних осіб, а саме: до них не можуть бути вжиті позбавлення особистого характеру (наприклад, арешт), тому зазвичай основним видом адміністративного покарання виступає штраф.

Доведено, що у своїй сукупності мета і функції адміністративної відповідальності юридичних осіб орієнтовані на забезпечення режиму законності та правопорядку у державі, через: по-перше, застосування до винних у порушенні адміністративного законодавства організацій, підприємств, установ, об'єднань громадян та інших суб'єктів, що мають статус юридичних осіб, адміністративно-правових санкцій; по-друге, відновлення порушених протизаконними діями юридичної особи прав, свобод і законних інтересів постраждалих суб'єктів, якими можуть бути як окремі громадяни та інші юридичні особи, так і держава та суспільство в цілому; по-третє, застереження юридичних осіб від можливого вчинення ними адміністративних правопорушень у майбутньому під загрозою застосування відповідних санкцій за це.

Під ознаками (властивостями) адміністративної відповідальності юридичних осіб запропоновано розуміти такі її характеристики і риси, що відображають як специфіку та відмінності даного виду відповідальності від інших різновидів адміністративної відповідальності та юридичною відповідальністю взагалі, так і їх єдність. Тобто адміністративна відповідальність юридичних осіб є окремим випадком адміністративної відповідальності та юридичної відповідальності взагалі, а отже наслідує ознаки і властивості останніх, як будь-яке окреме (часткове) несе на собі відбиток цілого. Однак з іншого боку особливість суб'єктного складу досліджуваного виду адміністративної відповідальності обумовлює наявність у неї власних, специфічних ознак.

Усі властивості адміністративної відповідальності запропоновано об'єднати у три групи: загальні, видові та спеціальні. Охарактеризовано кожну з означених груп.

Під підставою адміністративної відповідальності юридичної особи запропоновано розуміти те, на чому вона ґрунтується, що дає законне підґрунтя застосувати до неї адміністративні санкції.

Виокремлення ознак адміністративної відповідальності юридичних осіб, її підстав та різновидів дозволило більш чітко усвідомити зміст і сутність (призначення) цього підінституту, встановити його зв'язок з іншими видами юридичної відповідальності, а також відмінність від них. Крім того, аналіз ознак і підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб дозволив виявити недоліки, пов'язані з її теоретичним обґрунтуванням і законодавчим оформленням.

Доведено, що у теорії адміністративної відповідальності юридичних осіб одним з найбільш складних питань є саме визначення суб'єктивної сторони правопорушення, адже вина напряму пов'язана з волею суб'єкта, а юридична особа безпосередньо немає власної, відділеної від її керівництва, волі й свідомості. Тож коли йдеться про вину юридичних осіб, то вона все одно пов'язана з вольовими діями фізичних осіб, які є власниками, адміністрацією чи працівниками юридичної особи. Тому ключовим аспектом у визначенні вини юридичної особи є встановлення випадків, коли та в якій мірі дії фізичної особи, що входить до складу юридичної особи, є її власною виною, а коли і в якій мірі такі дії становлять вину юридичної особи.

Доведено, що під час визначення вини у вчиненому адміністративному правопорушенні слід враховувати те, у чиїх інтересах діяла фізична особа. Тобто, на нашу думку, винні дії фізичної особи складають вину юридичної особи тоді, коли перша вчиняє правопорушення, діючи в інтересах та від імені другої, на підставі наданих їй повноважень. У той же час, коли фізична особа, перебуваючи на посаді у юридичній особі, вчиняє адміністративний проступок керуючись власними інтересами (а не виходячи з потреб та інтересів юридичної особи), то вину за таке правопорушення навряд чи можна покладати на юридичну особу.

Наголошено на існуванні великої кількості суб'єктів, які застосовують заходи адміністративного впливу до юридичних осіб. Інструментом, за допомогою якого сприйняття та вивчення таких суб'єктів стає більш спрощеним і доступним, безумовно, виступає їх класифікація. Чимало суб'єктів, які застосовують заходи адміністративного впливу до юридичних осіб, визначені в нормативно-правових актах підзаконного характеру, що враховуючи важливість їх діяльності, є вкрай невірним і потребує виправлення шляхом закріплення їх переліку на законодавчому рівні.

З'ясовано, що нормативна регламентація розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності юридичної особи законодавчо не регламентована. У зв'язку з цим положення КУпАП потребують нагального доопрацювання. При цьому повинні бути враховані наступні особливості розгляду справи у випадку, якщо правопорушником є юридична особа, - специфічність суб'єкта (юридичної особи) та його вини, необхідність залучення представника.

Доведено, що відсутність нормативного визначення юридичної особи як суб'єкта адміністративного правопорушення та відповідно закріплення в КУпАП адміністративної відповідальності юридичної особи призводить до того, що різні державні установи, в тому числі судові, по-різному трактують положення інших законів України. А саме: в одному випадку всі суб'єкти права визнаються рівними перед законом, у тому числі й юридична особа. У підсумку, остання за наслідками своєї діяльності може притягуватися до відповідальності в адміністративному порядку; в іншому випадку суб'єктом адміністративної відповідальності визнається виключно фізична особа, оскільки це прямо закріплено в КУпАП. Тому немає правових підстав для застосування норм цього Кодексу до правовідносин, які виникають у зв'язку з притягненням державними органами підприємств, установ та організацій до встановленої законодавством відповідальності.

Зроблено висновок, що нормативна регламентація розгляду справи про притягнення до юридичної (адміністративної) відповідальності законодавчо не регламентована. У зв'язку з цим положення КУпАП потребують нагального доопрацювання. При цьому повинні бути враховані наступні особливості розгляду справи у випадках, коли правопорушником є юридична особа, - специфічність суб'єкта (юридичної особи) та його вини, необхідність залучення представника.

Під провадженням у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб запропоновано розуміти комплекс адміністративно-процедурних і процесуальних заходів, що здійснюються уповноваженими органами, посадовими особами чи судами (суддями) з метою притягнення юридичної особи-порушника до адміністративної відповідальності й досягнення інших завдань такого провадження, закріплених у КУпАП та інших нормативно-правових актах України.

Наголошено, що притягнення до адміністративної відповідальності неможливе за відсутності достатніх на те підстав. А основною з підстав є наявність складу адміністративного правопорушення. Останній, як відомо, передбачає наявність і взаємозв'язок таких чотирьох елементів - об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.

На підставі аналізу теорії та практики притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб встановлено такі особливості елементів складу адміністративного правопорушення, суб'єктом якого виступає юридична особа: по-перше, процес притягнення до адміністративної відповідальності юридичної особи ускладнюється відсутністю чіткої грані між тим, коли і в якій мірі діяння фізичних осіб, які входять до юридичної особи, слід трактувати й сприймати як протиправні діяння окремої фізичної особи, а коли і в якій мірі - юридичної особи; по-друге, особливістю притягнення юридичної особи до адміністративної відповідальності також є необхідність зібрання інформації, яка б характеризувала юридичну особу як суб'єкта адміністративного правопорушення та відповідно адміністративної відповідальності; по-третє, притягуючи до адміністративної відповідальності юридичну особу, необхідно усвідомлювати, що під виною останньої не слід розуміти її психічне ставлення до своєї діяльності. Це обумовлюється тим, що юридична особа не наділена свідомістю. Але оскільки наявність вини особи є обов'язковою для притягнення її до відповідальності, потрібно з'ясувати, в чому виражається провина юридичної особи; по-четверте, порядок притягнення до адміністративної відповідальності юридичної особи ускладнюється відсутністю в КУпАП вказівки на те, які стягнення можуть застосовуватись до юридичної особи і який порядок їх накладення.

Запропоновано КУпАП доповнити положенням, яке закріплювало б строк притягнення до адміністративної відповідальності юридичної особи у фінансовій сфері. А саме - «адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через рік з дня вчинення правопорушення у фінансовій сфері».

Обґрунтовано необхідність закріпити в КУпАП можливість притягнення до адміністративної відповідальності юридичної особи як суб'єкта адміністративного правопорушення. Внесення до цього Кодексу змін у вигляді вказаного доповнення усунуло б ряд труднощів під час притягнення юридичної особи до відповідальності.

Вказано на обумовленість порядку притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб специфікою їх структурної та функціональної організації. Проблемність же такої процедури насамперед спричинена відсутністю в КУпАП норм, які б закріплювали та регулювали можливість притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Запропоновано внести в Закон України «Про звернення громадян» наступні зміни. По-перше, передбачити можливість звернення саме юридичних осіб. По-друге, враховуючи той факт, що назва закону звужує коло осіб, наділених правом на звернення, змінити назву на Закон України «Про звернення в Україні». На нашу думку, внесення вищенаведених змін дозволить більшість рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб вирішувати в адміністративному (позасудовому) порядку, що, у свою чергу, зменшить кількість звернень до суду.

Доведено, що для більш ефективного функціонування механізмів оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб необхідним є внесення змін до Закону України «Про звернення громадян», який звужує коло осіб, що наділенні правом на подання скарги. Разом із тим, оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб відбувається у судовому порядку. При цьому останньому притаманні деякі особливості, що стосуються форми та строків звернення, участі процесуального представника та строків розгляду адміністративної справи.