Адміністративно-правове забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ України

Національна академія внутрішніх справ

12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Тема:

Адміністративно-правове забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів

Булик Ірина Леонтіївна

Київ - 2014

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Кузьменко Оксана Володимирівна, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права і процесу

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Миколенко Олександр Іванович, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, професор кафедри адміністративного та господарського права

кандидат юридичних наук Куца Алла Миколаївна, Міністерство соціальної політики України, завідувач сектору з питань опіки та піклування повнолітніх недієздатних осіб Департаменту соціального захисту інвалідів

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Учений секретар спеціалізованої вченої ради А.Г. Чубенко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Конституція України одним із пріоритетних прав людини визначає право на отримання освіти. Освіта є системним явищем. Вона значною мірою впливає на рівень інтелектуального, духовного розвитку і фахової підготовки майбутніх фахівців. Освіта та фахова підготовка є передумовою соціалізації та запорукою самозабезпечення кожної людини.

Особливим суб'єктом права на освіту та фахову підготовку є інваліди, які через наявність інвалідності потребують соціального захисту з боку держави, у тому числі вжиття заходів щодо забезпечення реалізації ними конституційного права на освіту та фахову підготовку. Так, станом на 1 січня 2014 р. в Україні чисельність представників цієї категорії становила майже 2,8 млн. осіб або понад 6,0% населення нашої держави.

Для практичної реалізації інвалідами права на освіту в Україні функціонують загальноосвітні заклади різного рівня, які забезпечені спеціальними програмами, допоміжними технічними засобами, що дають змогу здійснювати спільне навчання як інвалідів, так і осіб без інвалідності.

Для дітей-інвалідів, стан здоров'я яких виключає можливість навчання і виховання в навчально-виховних закладах системи освіти на загальних підставах, створюються спеціальні дошкільні заклади освіти, школи-інтернати, навчально-виховні комплекси, навчально-реабілітаційні центри, спеціальні класи при загальноосвітніх школах. Так, на сьогодні, в 183 спеціальних дитячих садках та 391 спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті восьми типів навчається й виховується понад 60 тис. дітей з проблемами фізичного чи розумового розвитку, більшість із яких є дітьми-інвалідами. Навчання в цих закладах здійснюється за окремими навчальними планами й програмами, розробленими й затвердженими Міністерством освіти і науки України.

Слід відзначити, що в Україні фахову підготовку інвалідів здійснюють навчальні заклади, підпорядковані Міністерству соціальної політики України, Міністерству освіти і науки України, центри професійної реабілітації інвалідів, підприємства громадських організацій інвалідів, державна служба зайнятості.

Водночас, уповноважені публічні органи управління, що опікуються проблемами інвалідів, характеризуються дублюванням функцій, відсутністю чіткого механізму взаємодії, ігноруванням та пасивністю запровадження відповідного зарубіжного досвіду. Крім того, чинна нормативно-правова база, що регулює сферу адміністративно-правового забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів, містить норми, зміст яких має суперечності, що зумовлює нестабільність національного законодавства та перешкоджає розвитку досліджуваної сфери.

За таких умов виникає потреба в перегляді засад адміністративно-правового забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів та науковому дослідженні цієї проблематики й розробленні відповідних пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення національної нормативно-правової бази та заходів у відповідній сфері, упорядкування організаційно-структурних формувань.

Під час підготовки дисертаційної роботи використано праці таких учених у галузі адміністративного права та процесу: В.Б. Авер'янова, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, О.В. Дьяченка, С.В. Ківалова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко, В.В. Мельниченка, Д.М. Овсянко, В.М. Гаращука, В.К. Шкарупи, В.Г. Чорної, Х.П. Ярмакі та інш.

На сьогодні адміністративно-правовому забезпеченню права на освіту та фахову підготовку інвалідів присвячено недостатньо уваги в монографічних дослідженнях, в існуючих наукових працях ці питання досліджено лише фрагментарно. У науці адміністративного права комплексний аналіз адміністративно-правового забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів залишився поза увагою. Таким чином, недостатня розробленість на теоретичному рівні цієї проблематики, наявність правових прогалин, а також необхідність проведення комплексного правового дослідження питання адміністративно-правового забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів свідчить про актуальність проблеми й зумовлює вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Указу Президента України «Про заходи по вирішенню актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями» від 19 травня 2011 р. №588/2011; постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції державної системи професійної орієнтації населення» від 17 вересня 2008 р. №842; розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства» від 21 листопада 2007 р. №1035-р; Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років» від 29 липня 2010 р. №347; плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011-2013 рік. Тему дисертації затверджено вченою радою Національної академії внутрішніх справ 28 грудня 2010 р. (протокол №20).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у визначенні сутності, змісту й особливостей адміністративно-правового забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів, а також у виробленні пропозицій та рекомендацій щодо його вдосконалення і підвищення ефективності механізму взаємодії публічних органів управління щодо забезпечення цього права.

Відповідно до поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі:

- розкрити зміст права громадян України на освіту та фахову підготовку;

- з'ясувати природу правового статусу інваліда як спеціального суб'єкта права на освіту та фахову підготовку;

- опрацювати наведені в законодавстві та науковій літературі класифікації видів освіти та фахової підготовки, що отримують інваліди;

- здійснити аналіз національного законодавства, яким урегульована сфера адміністративно-правового забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів;

- з'ясувати зміст та особливості діяльності структурних формувань, які забезпечують реалізацію інвалідами права на освіту та фахову підготовку;

- розглянути сутність механізму взаємодії публічних органів щодо забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів;

- визначити зміст взаємодії публічних органів щодо забезпечення освіти та фахової підготовки інвалідів;

- розкрити особливості взаємодії публічних органів та об'єднань громадян щодо забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів;

- виробити конкретні пропозиції та рекомендації з удосконалення адміністративно-правового забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері освіти та фахової підготовки інвалідів.

Предмет дослідження - адміністративно-правове забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів.

Методи дослідження. Методологічною основою цього дослідження є різноманітні наукові методи, які було використано у комплексі з метою забезпечення достовірності знань, вирішення поставлених задач та обґрунтованості висновків і рекомендацій, а саме: діалектичний - з метою дослідження теоретичних положень щодо забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 3.1); класифікації та групування - для диференціації осіб з інвалідністю та нормативно-правових актів, якими регулюється досліджувана сфера (підрозділи 1.2, 2.1); історико-правовий - з метою дослідження процесу становлення теоретичних позицій щодо права на освіту та фахову підготовку інвалідів (підрозділ 1.1); структурно-функціональний - для дослідження взаємодії державних і громадських інституцій (підрозділи 3.1, 3.2); статистичний та документального аналізу - для вияву негативів у забезпеченні права на освіту та фахову підготовку інвалідів, узагальнення емпіричної інформації, що стосується дисертаційного дослідження (у всіх підрозділах); соціологічний - під час проведення анкетування пересічних громадян, а також працівників сфери соціального захисту населення (у всіх підрозділах).

Нормативно-правову базу дослідження становлять Конституція України, закони України, акти Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти, якими регулюється питання освіти та фахової підготовки інвалідів.

Емпіричну базу дослідження становлять: статистичні дані Міністерства освіти і науки України, Міністерства соціальної політики України за 2010-2012 роки, результати анкетування 300 громадян; політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за своїм характером і змістом дисертація є однією з перших в Україні праць, яка присвячена комплексному й системному дослідженню питання адміністративно-правового забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів. Сформульовано низку концептуально нових положень і висновків, що містять елементи наукової новизни й мають теоретичне та практичне застосування, а саме:

вперше:

- одержано дефініції «взаємодія органів державної влади», «взаємодія публічних органів управління», «взаємодія публічних органів управління щодо забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів»;

- аргументовано необхідність прийняття Закону України

- «Про адміністративно-правове забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів» і загального індивідуального плану навчання інвалідів;

- сформульовано низку конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до деяких національних нормативно-правових актів, а саме: законів України «Про освіту» та «Про реабілітацію інвалідів в Україні»; Положення про Державну службу з питань інвалідів та ветеранів України, затверджену Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. №397/2011;

удосконалено:

- теоретичні поняття «освіта», «фахівець», «фахова підготовка», «професійна підготовка», «суб'єкти правовідносин», «нормативно-правовий акт», «взаємодія»;

- положення щодо вдосконалення системи органів, на які покладено повноваження щодо забезпечення права інвалідів на освіту та фахову підготовку;

дістало подальший розвиток:

- положення стосовно напрямків та форм взаємодії державних органів влади між собою, з органами місцевого самоврядування та з громадськими організаціями інвалідів;

- наукові положення щодо співвідношення понять «інвалід» та «інвалідність»;

- класифікація інвалідів за наступними критеріями: 1) в залежності від віку (дитина-інвалід, інваліди); 2) в залежності від статті (жінки-інваліди, чоловіки-інваліди); 3) за набуттям інвалідності (інваліди із вродженими захворюваннями, інваліди з набутими захворюваннями).

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані в:

- законотворчій діяльності - під час підготовки висновків до проектів Адміністративно-процедурного кодексу України та Закону України «Про адміністративні послуги» (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування від 1 квітня 2011 р. №04-15/17-956);

- правозастосовній діяльності - надано низку пропозицій щодо вдосконалення механізму забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів, методів забезпечення відповідного права (акт впровадження Міністерства соціальної політики України від 5 квітня 2011 р. №5/081/164-11);

- практичній діяльності - надано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до законів України «Про освіту» та «Про реабілітацію інвалідів в Україні», а також запропоновано проект загального індивідуального плану навчання дітей-інвалідів (акт впровадження Міністерства освіти і науки України від 27 квітня 2011 р. №3.3/15-576);

- навчальному процесі - результати дослідження використано під час удосконалення лекційних занять за темами «Публічна адміністрація», «Публічне адміністрування сфери освіти і науки», «Механізм адміністративно-правового регулювання» у спеціальних навчальних курсах «Адміністративне право», «Актуальні проблеми адміністративного права», «Державне управління» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 10 квітня 2013 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднено дисертантом у формі доповідей на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях, семінарах та за круглим столом, серед яких: «Права людини та механізм їх забезпечення в Україні» (Київ, 2009 р.); «Юридична наука: політичні, економічні та соціальні витоки сьогодення» (Київ, 2010 р.); «Взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» (Київ, 2010 р.); «Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (Київ, 2010 р.); «Адміністративне право в сучасному вимірі» (Київ, 2010 р.); «Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративно-правової науки» (Київ, 2011 р.); «Правові реформи в Україні» (Київ, 2011 р.); «Державне управління: стратегія і тактика формування сучасного фахівця» (Київ, 2012 р.); «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (Київ, 2012 р.), «Адміністративна відповідальність: проблеми та шляхи подолання» (Київ, 2012 р.), «Правові реформи в Україні: проблеми та перспективи» (Київ, 2013 р.)

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено в 17 наукових публікаціях, з яких п'ять надруковано у фахових виданнях, затверджених Міністерством освіти і науки України, одна у зарубіжному виданні, 11 тез - у збірниках наукових праць за матеріалами міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських конференцій, семінарів та засідань за круглим столом.

Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, які включають у себе сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (215 найменувань) та трьох додатків. Повний обсяг дисертації становить 208 сторінок, з них загальний обсяг - 177 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, задачі, об'єкт, предмет і методи дослідження; визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані щодо їх апробації та впровадження, а також щодо кількості публікацій, структури та обсягу роботи.

Розділ 1 «Теоретичні основи адміністративно-правового забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Права громадян України на освіту та фахову підготовку» проаналізовано генезис становлення теоретичних позицій низки авторів щодо права на освіту та фахову підготовку починаючи з V століття до нашої ери і до теперішнього часу. Автором досліджено законодавчий та науковий базис таких категорій, як «освіта» та «право на освіту», і запропоновано шляхи вдосконалення цих дефініцій, виокремлено ознаки освіти та права на освіту, їх принципи, визначено структуру права на освіту. Запропоновано внести такі доповнення до ст.1 Закону України «Про освіту»: «Освіта - це скарби знань, умінь та навичок, що отримані нацією в результаті історичного розвитку суспільства, які передаються через освітню систему держави та самоосвіту». «Право на освіту - це задоволення інтересів людини і громадянина щодо оволодівання знаннями постійно, протягом всього життя як за допомогою існуючої в державі системи освітніх закладів, так і шляхом самоосвіти».

Акцентовано увагу на рівнях освіти, серед яких: початкова освіта, загальна середня освіта, позашкільна освіта, професійно-технічна освіта, вища освіта, післядипломна освіта, навчання в аспірантурі та докторантурі, самоосвіта. Досліджено особливості отримання інвалідами освіти з урахуванням перелічених рівнів.

Розглянуто поняття «фахова підготовка», «фахівець», «спеціаліст» шляхом глибокого аналізу наукових і нормативно-правових джерел. З'ясовано, що фахова підготовка є багаторічним накопиченням особою знань та вмінь, духовним та культурним акумулюванням, що внаслідок теоретичного та практичного синтезування отримують найвищий ступінь майстерності.

За результатами проведеного дослідження запропоновано внести відповідні зміни до Закону України «Про освіту».

У підрозділі 1.2 «Інваліди як спеціальні суб'єкти права на освіту та фахову підготовку» розкрито зміст категорії «суб'єкт» шляхом аналізу різних підходів до її тлумачення.

Виокремлено суб'єктів права та характерні їх ознаки і сформульовано авторський варіант дефініції поняття «суб'єкти правовідносин». Наведено класифікацію суб'єктів правовідносин, з числа яких виокремлено інвалідів як спеціальних суб'єктів правовідносин. Розглянуто ознаки цих осіб.

Розглянуто позиції науковців та законодавця щодо змісту поняття «інвалід» і виокремлено основні види інвалідів за критеріями: від віку, статі та причини інвалідності. Запропоновано конкретні зміни до Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні». Ця позиція була підтримана 62% опитаних респондентів.

Досліджено питання співвідношення понять «інвалід» та «інвалідність» і зроблено висновок стосовно того, що ці категорії не є синонімічними чи схожими. Аргументовано, що інваліди є спеціальними суб'єктами права на освіту та фахову підготовку. Наведено низку негативних чинників, які стають на заваді реалізації цими особами відповідного права.

У підрозділі 1.3 «Види освіти та фахової підготовки, що отримують інваліди» розкрито зміст основних моделей навчання інвалідів, а саме: сегрегативної та інклюзивної. Перша з них передбачає навчання цих осіб в закритих закладах (як правило, спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах) друга - спільне навчання інвалідів та осіб без інвалідності в загальноосвітніх навчальних закладах шляхом створення необхідних для цього матеріально-технічних та інших умов.

За результатами аналізу сучасного стану справ з реалізації інвалідами права на освіту виокремлено такі проблеми вітчизняної системи освіти, що ускладнюють інтеграцію інвалідів до загального освітнього процесу:

1) недосконалість законодавства в галузі освіти, що зумовлює відсутність механізмів розвитку та фінансування системи інклюзивного навчання;

2) недостатнє матеріально-технічне та кадрове забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів (у тому числі, відсутність спеціального допоміжного навчального обладнання, спеціально розроблених навчальних методик та програм інклюзивного навчання, недостатня чисельність спеціально підготовлених фахівців для роботи з інвалідами);

3) непристосованість будівель загальноосвітніх навчальних закладів для безперешкодного доступу до них учнів з вадами зору, слуху, порушенням опорно-рухового апарату;

4) недостатня психологічна готовність учнів та педагогів до спільного навчання з інвалідами.

Виокремлено заклади, які входять до системи:

1) дошкільної освіти (будинки дитини, спеціальні та санаторні дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) компенсуючого типу для дітей віком від двох до семи (восьми) років, дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) комбінованого типу для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини) системи освіти);

2) загальної освіти (спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати), загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати) I-III ступенів для дітей, які потребують тривалого лікування, загальноосвітні школи із спеціальними класами для навчання дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку);

3) позашкільної освіти (гуртки, клуби, центри юнатів та юних техніків);

4) вищої освіти;

5) фахової та професійної підготовки

Крім того, автором внесено низку пропозицій щодо вдосконалення сучасної системи освіти інвалідів, у тому числі запропоновано проект загального індивідуального плану для навчання дітей-інвалідів, який наведено в додатках до роботи.

Розділ 2 «Організація забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Нормативно-правове регулювання права на освіту та фахову підготовку інвалідів» за результатами аналізу підходів різних науковців до розуміння змісту поняття «нормативно-правовий акт» запропоновано авторську дефініцію цієї категорії, а саме: нормативно-правовий акт - це юридично-владне одностороннє волевиявлення (вольові дії) посадових осіб публічного адміністрування, спрямоване на встановлення адміністративно-правових норм, виникнення, зміну або припинення адміністративно-правових відносин із метою реалізації завдань та функцій публічного управління.

Проаналізовано наведені в науковій літературі класифікації нормативно-правових актів і запропоновано власну класифікацію актів, якими регулюються відносини у сфері освіти та фахової підготовки інвалідів, а саме: загальні правові акти, спеціальні правові акти, міжвідомчі правові акти, міжнародні акти. адміністративний правовий фаховий освіта інвалід

Запропоновано доповнити Закон України «Про освіту» статтею такого змісту: «Інваліди отримують безкоштовну освіту, а держава забезпечує усі необхідні умови для отримання освіти інвалідами, а саме: спеціальні програми, допоміжні технічні засоби, які дають змогу здійснювати спільне навчання інвалідів та осіб без інвалідності; соціально-медико-психологічний супровід дітей з особливими потребами; безперешкодний доступ до навчальних закладів тощо». Крім того, за результатами глибокого вивчення законодавчої бази у сфері освіти та фахової підготовки інвалідів і виявлених недоліків, запропоновано прийняти Закон України «Про адміністративно-правове забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів». На доцільності такої законодавчої ініціативи наголосили 77% резидентів, опитаних під час анкетування.

У підрозділі 2.2 «Структурні формування як суб'єкти забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів» розглянути повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування як суб'єктів адміністрування сферою освіти і фахової підготовки інвалідів.

Зокрема, розкрито зміст повноважень публічних органів управління освітою та консультативно-дорадчих органів, а саме: Міністерства освіти і науки України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства культури України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України; Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій в областях і районах, містах Києві та Севастополі та підпорядкованих їм органів управління освітою; органів місцевого самоврядування.

Запропоновано розширити повноваження Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України у сфері освіти та фахової підготовки інвалідів, шляхом покладення на неї завдань щодо: розроблення стандартів спеціальної освіти; визначення переліку послуг у сфері спеціальної освіти, вироблення стереотипів якості надання цих послуг; забезпечення вихованців, учнів, студентів та слухачів навчального закладу необхідними умовами для отримання якісної спеціальної освіти; матеріально-технічного забезпечення спеціальної освіти; кадрового забезпечення навчальних закладів, у тому числі спеціальних; моніторингу напрямів розвитку спеціальної освіти; забезпечення доступності для інвалідів навчальних закладів; забезпечення належного фінансування навчальних закладів, де навчаються інваліди; здійснення контролю та нагляду за дотриманням керівниками навчальних закладів їхніх функціональних обов'язків.

Розділ 3 «Особливості взаємодії публічних органів управління щодо забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів» складається з двох підрозділів.

Підрозділ 3.1 «Взаємодія публічних органів щодо забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів» присвячено дослідженню підходів різних авторів до розуміння змісту поняття «форма управління», на підставі чого виокремлено основні ознаки досліджуваної категорії.

Розглянуто підходи до трактування взаємодії та її структури, зокрема теорію соціальної дії, модель діадичної взаємодії, теорію соціального зв'язку, теорію динаміки міжособистісних позицій партнерів. Зроблено висновок, що найбільш прийнятною і такою, що відповідає сучасному стану соціально-економічних відносин, є теорія соціального зв'язку.

З'ясовано зміст таких категорій, як «соціальна взаємодія» та «взаємодія публічних органів щодо забезпечення права на освіту інвалідів на державному рівні». На підставі зроблених висновків запропоновано авторське визначення поняття «взаємодія публічних органів управління щодо забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів», під яким слід розуміти погоджений та злагоджений за змістом, часом і характером комплекс певних заходів, які проводяться публічними органами управління з метою забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів, що характеризуються своєчасністю обміну інформацією між відповідними суб'єктами, одночасністю проведення запланованих заходів, персональною відповідальністю та взаємним контролем.

У результаті здійсненого аналізу взаємодії між органами публічного управління щодо забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів виокремлено такі форми взаємодії цих органів: обмін інформацією та відповідними матеріалами; спільне виконання нормотворчої функції та проведення профілактичної роботи; координацію проведення дій щодо контролю; надання у межах компетенції відповідної допомоги; спільна розробка і здійснення профілактичних заходів щодо порушення прав інвалідів, у тому числі права на освіту; перевірка навчальних закладів на їх доступність для інвалідів, у тому числі з вадами зору, слуху та порушеннями опорно-рухового апарату, і вжиття необхідних заходів для усунення виявлених недоліків; спільна розробка та реалізація комплексних, галузевих і регіональних планів забезпечення здобуття освіти та фахової підготовки інвалідами; проведення міжвідомчих конференцій, нарад, семінарів та інших заходів з актуальних питань освіти інвалідів, вивчення та наукове дослідження проблем освіти осіб цієї категорії; обмін досвідом і навчання працівників взаємодіючих органів, підприємств та організацій незалежно від виду їх діяльності та форми власності, притягнення до відповідальності посадових осіб і громадян, які порушують права інвалідів.

У підрозділі 3.2 «Взаємодія публічних органів та громадських організацій щодо забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів» досліджено зміст поняття «громадська організація інвалідів» і виокремлено характерні ознаки та принципи діяльності таких об'єднань. Виділено основні напрями та форми взаємодії громадських організацій інвалідів та органів державної влади.

Акцентовано увагу на наявності проблем, що виникають у процесі взаємодії державних та громадських інституцій. З метою запобігання виникненню відповідних проблем та їх вирішення запропоновано:

1) організувати співпрацю Міністерства освіти і науки України, Міністерства соціальної політики України, їх місцевих органів з громадськими організаціями інвалідів, спрямовану на вдосконалення програм професійно-трудової реабілітації інвалідів та забезпечення професійного навчання інвалідів відповідно до їх потреб та попиту на робочу силу конкретних регіонах;

2) організувати співпрацю Міністерства охорони здоров'я України з громадськими організаціями інвалідів у напрямі проведення роз'яснювальної роботи серед інвалідів з питання охорони здоров'я та необхідності отримання освіти й фахової підготовки, а також підвищення або зміни кваліфікації за умови відсутності протипоказань;

3) організувати вивчення Міністерством соціальної політики України та громадськими організаціями інвалідів ситуації, яка склалася на місцях, щодо кількості інвалідів та їх потенціалу щодо отримання освіти та фахової підготовки;

4) організувати на місцях укладення договорів між вищими навчальними закладами і Міністерством освіти і науки України та Міністерством соціальної політики України і майбутніми роботодавцями (для заохочення останніх - забезпечити виплату дотацій), з метою створення робочих місць для працевлаштування інвалідів після їх навчання та здійснення громадського контролю щодо забезпечення інвалідів робочими місцями;

5) створити при Міністерстві освіти і науки України та Міністерстві соціальної політики України робочі групи з підготовки рішень, що стосуються забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів (73% опитаних підтримали цю пропозицію).

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і пропозиції стосовно вирішення наукових завдань щодо комплексного та правового аналізу адміністративно-правового забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів та формулювання на цій основі відповідних теоретичних новел і практичних рекомендацій щодо вдосконалення низки положень нормативно-правових актів та практики їх реалізації. Основні з них такі:

1. Визначено поняття «право на освіту», під яким запропоновано розуміти:

а) задоволення інтересів людини і громадянина щодо оволодіння знаннями постійно, протягом всього життя як за допомогою існуючої у державі системи освітніх закладів, так і шляхом самоосвіти;

б) засіб задоволення інтересів людини і громадянина в економічній, політичній та духовній сферах їх життєдіяльності. Крім того, встановлено, що фахова підготовка - це багаторічне накопичення особою знань та вмінь, духовного та культурного акумулювання, що внаслідок теоретичного та практичного синтезування отримують найвищий ступінь майстерності.

2. На основі аналізу наукових положень щодо змісту такої категорії, як «суб'єкт права», та її ознак встановлено, що суб'єкти правовідносин - це індивідуальні чи колективні суб'єкти права, які використовують свою правосуб'єктність у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав та обов'язків, повноважень та юридичної відповідальності.

3. Аргументовано, що інваліди є особливими суб'єктами права на освіту та фахову підготовку. Запропоновано класифікацію інвалідів за такими критеріями:

1) залежно від віку (дитина-інвалід, інваліди);

2) залежно від статті (жінки-інваліди, чоловіки-інваліди);

3) за набуттям інвалідності (інваліди із вродженими захворюваннями, інваліди з набутими захворюваннями).

4. З'ясовано, що з метою ліквідації та запобігання виникненню негативних чинників, які заважають інвалідам реалізувати право на освіту та фахову підготовку, необхідно:

- створити безперешкодний доступ до всіх приміщень вищих навчальних закладів, гуртожитків;

- забезпечити інвалідів, які навчаються, адаптивними технічними засобами навчання;

- розробити спеціальні навчальні методики та програми, адаптовані для студентів з інвалідністю;

- забезпечити пріоритетне фінансування наукових досліджень і науково-методичних розробок, спрямованих на припинення депопуляційних процесів в Україні та попередження інвалідності;

- запровадити правовий механізм щодо соціального захисту випускників-інвалідів з сільської місцевості;

- створити на базі навчальних закладів представництва громадських організацій інвалідів для організації волонтерської і патронажної служб, що надаватимуть допомогу інвалідам;

- проводити моніторинг перспектив працевлаштування інвалідів, які отримають вищу освіту за певною спеціальністю, з метою формування плану державного замовлення на їх вищу освіту та фахову підготовку;

- надавати фінансові пільги вищим навчальним закладам, що здійснюють навчання інвалідів;

- передбачати додаткове фінансування навчальних закладів для створення належних умов навчання інвалідів і забезпечення їхнього медичного обслуговування; навчати викладачів навчальних закладів роботі з дітьми-інвалідами та студентами-інвалідами;

- забезпечити знання працівниками закладів освіти мінімального переліку жестів дактильно-жестової мови.

5. Обґрунтовано, що «сегрегативна» модель навчання інвалідів передбачає, що навчання проходить у закритих закладах, як правило, у спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах. Так само, «інклюзивна» освіта передбачає організацію спільного навчання інвалідів та осіб без інвалідності в загальноосвітніх навчальних закладах шляхом створення необхідних для цього умов (індивідуалізація та адаптація навчальних планів (програм) до потреб і можливостей інвалідів, пристосування основного та додаткового навчального обладнання, забезпечення архітектурної доступності до навчального закладу).

6. Враховуючи важливе значення для навчання дітей-інвалідів індивідуального навчального плану, який повинен відповідати потребам кожного учня, чітко встановлювати часові рамки щодо проведення занять з урахуванням фізичних можливостей дитини, а також визначати мету, завдання, результати, яких повинен досягнути вчитель, запропоновано в додатках до роботи проект загального індивідуального плану (84% опитаних підтримали таку пропозицію і лише 16% висловились негативно).

7. З'ясовано, що взаємодія публічних органів управління щодо забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів - це погоджений та злагоджений за змістом, часом і характером комплекс певних заходів, які проводяться публічними органами управління з метою забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів, що характеризуються своєчасністю обміну інформацією між відповідними суб'єктами, одночасністю проведення запланованих заходів, персональною відповідальністю та взаємним контролем.

8. Встановлено, що регулювання та реалізація заходів щодо забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів здійснюється державними органами влади та органами місцевого самоврядування, яким делеговано відповідні повноваження. Формами їх взаємодії є: обмін інформацією та відповідними матеріалами; спільне виконання нормотворчої функції та проведення профілактичної роботи; координація проведення дій щодо контролю; надання у межах компетенції відповідної допомоги; спільна розробка та здійснення профілактичних заходів щодо порушення прав інвалідів, у тому числі права на освіту; перевірка навчальних закладів на їх доступність для інвалідів, у тому числі з вадами зору, слуху та порушеннями опорно-рухового апарату, і вжиття необхідних заходів для усунення виявлених недоліків; спільна розробка та реалізація комплексних, галузевих і регіональних планів забезпечення здобуття освіти та фахової підготовки інвалідами; проведення міжвідомчих конференцій, нарад, семінарів та інших заходів з актуальних питань освіти інвалідів, вивчення та наукове дослідження проблем освіти осіб цієї категорії; обмін досвідом і навчання працівників взаємодіючих органів, підприємств та організацій незалежно від виду їх діяльності та форми власності, притягнення до відповідальності посадових осіб і громадян, які порушують права інвалідів. За результатами дослідження діяльності Ради з питань освіти інвалідів та виявлення формальності її функціонування запропоновано ліквідувати цей орган з покладенням його функцій на Державну службу з питань інвалідів та ветеранів України. На доцільності ліквідації Ради з питань освіти інвалідів наголосили 77% опитаних.

9. Визначено основні напрями взаємодії громадських організацій інвалідів та органів державної влади, а саме: сприяння соціально-культурній реабілітації інвалідів та залучення їх до освітньої діяльності; сприяння створенню особам цієї категорії рівних з іншими громадянами України можливостей для участі в усіх сферах суспільного життя, у тому числі у сфері освіти; сприяння інтеграції інвалідів у суспільство, зокрема шляхом отримання освіти та фахової підготовки. Серед форм взаємодії громадських організацій інвалідів та органів державної влади виокремлено: проведення спільних заходів, здійснення громадської експертизи проектів нормативно-правових актів, спільне розроблення та опрацювання проектів нормативно-правових актів, проведення консультацій.

10. На підставі результатів здійсненого наукового дослідження та з метою забезпечення усунення прогалин і колізій, що існують у нормативно-правових актах, якими врегульовано сферу освіти та фахової підготовки інвалідів, запропоновано внести зміни та доповнення до нормативно-правових актів, а саме: закріпити у ст.1 Закону України «Про освіту» авторські дефініції понять «освіта» та «право на освіту»; закріпити в Законі України «Про освіту» норми щодо отримання освіти безпосередньо інвалідами, а також стосовно відповідних прав і законних інтересів цих осіб; доповнити Положення про Державну службу з питань інвалідів та ветеранів України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. №397, нормами стосовно завдань цього органу у сфері освіти та фахової підготовки інвалідів (у тому числі, розроблення стандартів спеціальної освіти; визначення переліку послуг у сфері спеціальної освіти, вироблення стереотипів якості надання цих послуг; забезпечення вихованців, учнів студентів та слухачів навчального закладу необхідними умовами для отримання якісної спеціальної освіти; матеріально-технічного забезпечення спеціальної освіти; кадрового забезпечення навчальних закладів, у тому числі спеціальних; моніторингу напрямів розвитку спеціальної освіти; забезпечення доступності для інвалідів до навчальних закладів; забезпечення належного фінансування навчальних закладів, де навчаються інваліди; здійснення контролю та нагляду за дотриманням керівниками навчального закладу їхніх функціональних обов'язків).

11. Обґрунтовано необхідність прийняття проекту Закону України «Про адміністративно-правове забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів». Пропозиція обумовлена актуальністю питання державного забезпечення реалізації інвалідами відповідного права, а також відсутністю єдиного нормативно-правового акта, яким би регулювалося питання інклюзивної освіти, і практичними проблемами, що обумовлюються такою ситуацією.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Булик І.Л. Співвідношення понять «освіта» та «право на освіту» / І.Л. Булик // Митна справа. - 2010. - №1 (67). - Ч. 2. - С. 129-135.

2. Булик І.Л. Детермінація явища «професійна підготовка» / І.Л. Булик // Підприємництво, господарство і право. - 2011. - №1 (181). - С. 33-37.

3. Булик І.Л. Структурні формування як суб'єкти забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів / І.Л. Булик // Митна справа. - 2011. - №5 (77). - Ч. 2. - С. 500-506

4. Булик І.Л. Нормативно-правове регулювання права на освіту та фахову підготовку інвалідів / І.Л. Булик // Юридичний вісник Причорномор'я. - 2011. - №3 (3). - Ч. 3. - С. 15-25.

5. Булик І.Л. Природа спеціального суб'єкта / І.Л. Булик // Наука і правоохорона. - 2012. - №2. - С. 152-156.

6. Булык И.Л. Детерминация понятия «взаемодействия публичных органов управления» / И.Л. Булык // Legea si viata. - 2014. - Молдова. - №2. - С. 26-29.

7. Булик І.Л. Право громадян на освіту / І.Л. Булик // Права людини та механізм їх забезпечення в Україні: міжвуз. наук.-теорет. конф., грудень 2009 р. - К.: НАВС. - 2009. - С. 64-66.

8. Булик І.Л. Забезпечення права інвалідів на освіту та фахову підготовку під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу / І.Л. Булик // Взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу: міжнар. наук.-практ. конф., листопад 2010 р. - К., 2010. - Ч. 1. - С. 185-187.

9. Булик І.Л. Інвалід як спеціальний суб'єкт / І.Л. Булик // Юридична наука: політичні, економічні та соціальні витоки сьогодення: ІІІ міжнар. наук.-практ. конф., листопад 2010 р. - К.: Центр правових наукових досліджень, 2010 - Т. 1 - С. 10-12.

10. Булик І.Л. Стан освіти і фахової підготовки інвалідів в Україні / І.Л. Булик // Адміністративне право в сучасному вимірі: ІV наук.-практ. семінар. - К. ФОП Ліпкан О.С., 2010. - С. 17-19.

11. Булик І.Л. Проблеми публічного адміністрування в сфері освіти та фахової підготовки інвалідів / І.Л. Булик // Правові реформи в Україні: ІІІ всеук. наук.-теорет. конф., жовтень 2011 р. - К.: НАВС. - 2011. - Ч. 1 - С. 112-114.

12. Булик І.Л. Генезис адміністративно-правового акта / І.Л. Булик // Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративно-правової науки: VІ наук.-практ. семінар. - К.: ВБ «Аванпост-прим», 2011. - С. 17-19.

13. Булик І.Л. Роль сучасного фахівця у реалізації публічного адміністрування освітою інвалідів / І.Л. Булик // Державне управління: стратегія і тактика формування сучасного фахівця : програма круглого столу, січень 2012 р. - К.: НАВС, 2012. - С. 10.

14. Булик І.Л. Актуальні питання міжнародного законодавства освіти інвалідів / І.Л. Булик // Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики: ІІ міжнар. наук.-практ. конф., березень 2012 р. - Т. 1 - Х.: ГО «Асоціація аспірантів-юристів». - 2012. - С. 72-75.

15. Булик І.Л. / Адміністративно-правове забезпечення права на освіту інвалідів / І.Л. Булик // Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні: ІІІ Всеукраїнська наук.-теорет. конф., листопад 2012 р. - К.: НАВС, 2012 - С. 83-85.

16. Булик І.Л. / Актуальні питання адміністративної відповідальності юридичних осіб / І.Л. Булик // Адміністративна відповідальність: проблеми та шляхи подолання: круглий стіл, грудень 2012 р. К.: НАВС, 2012. С. 55-57.

17. Булик І.Л. / Реформування освіти в Україні на різних рівнях / І.Л. Булик // Правові реформи в Україні: проблеми та перспективи: V Всеукраїнська наук.-теорет. конф., жовтень 2013 р. - К.: НАВС, 2013. - С. 119-120.

АнотаціЇ

Булик І.Л. Адміністративно-правове забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів. ? Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2014.

Комплексно та системно досліджено питання адміністративно-правового забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів. Розкрито питання, що стосуються забезпечення відповідного права громадян України. Визначено правовий статус інвалідів як спеціальних суб'єктів права на освіту та фахову підготовку. Проаналізовано різні види освіти та фахової підготовки, що отримують інваліди. Здійснено аналіз національного законодавства, яким урегульована сфера адміністративно-правового забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів. З'ясовано зміст та особливості діяльності структурних формувань, що є суб'єктами забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів. Досліджено взаємодію державних органів влади між собою та з органами місцевого самоврядування і громадськими організаціями.

Ключові слова: освіта, інклюзивна освіта, навчальний заклад, фахівець, фахова підготовка, інвалід, нормативно-правовий акт, орган державної влади, взаємодія, форма управління.

Булык И.Л. Административно-правовое обеспечение права на образование и профессиональную подготовку инвалидов. ? Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальная академия внутренних дел, Киев, 2014.

Диссертация посвящена исследованию вопроса административно-правового обеспечения права на образование и профессиональную подготовку инвалидов. В частности, в ней уделено внимание таким понятиям, как «образование» и «право на образование», «профессиональная подготовка» и «специалист», а также системе уровней образования. Как результат, автором сделан вывод, что образование - это сокровища знаний, умений и навыков, полученных нацией в ходе исторического развития общества, которые передаются через образовательную систему государства и самообразование.

В свою очередь, профессиональная подготовка является многолетним накоплением людьми знаний и умений, духовного и культурного аккумулирования, которые в результате теоретического и практического синтезирования получают высшую степень мастерства.

Аргументировано, что инвалиды это специальные субъекты права на образование и профессиональную подготовку. В связи с этим предложена классификация таких лиц по критериям возраста, пола и причин приобретения инвалидности. При этом, исследованы такие модели обучения инвалидов, как сегрегативная и инклюзивная.

Автором также выделены проблемы отечественной системы образования, которые мешают интеграции инвалидов в общий образовательный процесс, а также предложены возможные пути их решения.

Особое внимание уделено нормативно-правовому регулированию исследуемой сферы. Так, исследовано содержание понятия «нормативно-правовой акт» и предложено его усовершенствованную дефиницию, а именно: это - юридически-властное одностороннее волеизъявление (или волевые действия) должностных лиц публичного администрирования, направленное на установление административно-правовых норм, возникновение, изменение или прекращение административно-правовых отношений с целью реализации задач и функций публичного управления. Кроме того, в работе приведено авторскую классификацию национального законодательства в сфере образования и профессиональной подготовки инвалидов, в частности:

1) общие правовые акты (составляют основу любой образовательной деятельности, принципы образования и профессиональной подготовки, их виды)

2) специальные правовые акты (регулируют особенности получения образования и профессиональной подготовки инвалидами),

3) межведомственные правовые акты (регулирующие специфику получения образования и профессиональной подготовки инвалидами);

4) международные акты.

Исследована деятельность органов государственной власти (Верховный Совет Украины, Уполномоченный Верховного Совета Украины по правам человека, Президент Украины, Кабинет Министров Украины, Государственная служба по вопросам инвалидов и ветеранов Украины, Министерство образования и науки Украины, Министерство социальной политики Украины, Совет по вопросам образования инвалидов, местные органы исполнительной власти), а также местного и общественного самоуправления, которые осуществляют администрирование исследуемой сферы. Внесены предложения по расширению полномочий Государственной службы по вопросам инвалидов и ветеранов Украины в сфере образования и профессиональной подготовки инвалидов.

Исследовано содержание таких категорий, как «форма управления» и «социальное взаимодействие». Как результат, предложено понимать под взаимодействием публичных органов управления по обеспечению права на образование и профессиональную подготовку инвалидов согласованный и слаженный по содержанию, времени и характеру комплекс определенных мер, которые проводятся публичными органами управления с целью обеспечения права на образование и профессиональную подготовку инвалидов, что характеризуется своевременным обменом информацией между соответствующими субъектами, одновременностью проведения запланированных мероприятий, персональной ответственностью и взаимным контролем.

Кроме того, подробно рассмотрен вопрос взаимодействия государственных и местных органов исполнительной власти, а также органов местного самоуправления, общественного самоуправления и общественных организаций, которые занимаются проблемами инвалидов, выделены ее формы, а также внесено предложение по повышению результативности такого взаимодействия.

Ключевые слова: образование, инклюзивное образование, учебное заведение, специалист, профессиональная подготовка, инвалид, нормативно-правовой акт, орган государственной власти, взаимодействие, форма управления.

Bulik I.L. Administrative and legal providing of right to education and professional preparation of invalids. - Manuscript