Поліваріативність як ознака підготовчого провадження у кримінальному процесі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поліваріативність як ознака підготовчого провадження у кримінальному процесі України

Тахтаров М.П.

здобувач кафедри кримінального процесу

Національного юридичного університету

імені Ярослава Мудрого

юрист 1 класу, прокурор

Мар'їнського відділу Волноваської

місцевої прокуратури Донецької області

Постановка проблеми. Кримінальний процес слід віднести до надскладних та універсальних юридичних явищ, які в тій або іншій формі існують у будь-якій державі, незважаючи на її приналежність до тієї чи іншої правової системи. Проте універсальність кримінального процесу жодним чином не означає його єдиної структурної організації, оскільки таке об'єктивне явище як диференціація процесуальної форми створює різні моделі кримінального процесу, формує різні за своєю спрямованістю та процесуальним змістом процесуальні форми.

Система кримінального процесу України перебуває в стадії активного розвитку і постійного вдосконалення, а з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) ця система зазнала істотних змін, зокрема, в плані диференціації процесуальної форми, яка нині максимально наближена до європейських стандартів.

Яскравим прикладом диференціації процесуальної форми є підготовче провадження, яке, за загальним правилом, є проміжною стадією між досудовим розслідуванням та провадженням у суді першої інстанції, на якій реалізуються процесуальні дії й ухвалюються процесуальні рішення, що пов'язані з подальшим рухом кримінального провадження до стадії судового розгляду.

Розвиток процесуальної форми в стадії підготовчого провадження обумовлює його концептуально нову модель, яка розрахована на змагальний кримінальний процес. Ця процесуальна форма набула принципово нового змісту, зокрема, завдяки своїй поліваріативній структурі.

Стан дослідження. Науковці єдині в тому, що стадія підготовчого провадження має принципове, фундаментальне значення для кримінального процесу, безпосереднє значення цієї стадії розкривалося дослідниками з урахуванням її функцій, завдань, місця в системі кримінального судочинства. Такі вчені, як А.В. Молдован, С.М. Мельник, М.В. Трофименко, О.Ф. Шминдрук та ін., одностайні в тому, що підготовче провадження нині набуло нового змісту, стало складним процесуальним явищем, що вимагає всебічних досліджень.

Принципова новизна підготовчого провадження вимагає подальших досліджень цієї процесуальної форми, зокрема, уточнення тих ознак, що визначають його процесуальні особливості та функціональну спрямованість.

Метою статті є дослідження поліваріативності, яка є ознакою підготовчого провадження в новітньому кримінальному процесі України.

Виклад основного матеріалу. Вітчизняні процесуалісти виокремлюють підготовче провадження в окрему процесуальну стадію, що органічно вписується в структуру вітчизняного кримінального процесу, який є стадійним утворенням [4, с. 3-4]. Ця теза підтверджується тим, що законодавець у п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України вказує, що до складу судового провадження, кримінального провадження в суді першої інстанції, входить, зокрема, і підготовче судове провадження.

Що ж до визначення такого провадження саме як «провадження», то в цьому питанні слід спиратися на те, що, загалом, провадженням є цілісна відносно автономна полістадійна частина кримінального процесу, що об'єднує комплекс взаємопов'язаних і взаємообумовлених процесуальних дій, які, будучи спрямованими на вирішення загальних завдань кримінального провадження через досягнення конкретного правового результату, здійснюються уповноваженими суб'єктами з приводу процесуальних відносин (що можуть бути пов'язані чи не пов'язані безпосередньо з матеріально-правовими відносинами), які відрізняються предметною характеристикою, в особливому процесуальному порядку, результати яких формалізуються у відповідних процесуальних рішеннях [9, с. 336].

Це визначення дає підстави погодитися із думкою вчених, що підготовче провадження є складовою провадження в суді першої інстанції [10, с. 63], яке, у сукупності із судовим розглядом, є стадією полістадійного провадження [9, с. 266].

Загалом, полістадійність - це важлива ознака процесуального провадження, яка характеризується тим, що окреме провадження може мати дві або більше стадій, якісна характеристика яких різниться [9, с. 336].

Відповідно, підготовче провадження слід вважати окремим системним утворенням у структурі кримінального процесу, який включає в себе п'ять стадій: отримання і реєстрація інформації про кримінальне правопорушення, досудове розслідування, підготовче провадження, судовий розгляд і виконання судових рішень [9, с. 267].

Таким чином, варто погодитися з тим, що підготовче провадження з'являється в кримінальному процесі завдяки принципу стадійності [8], відповідно до якого з надходженням обвинувального акта до суду починається новий етап кримінального судочинства - судове провадження, першою стадією якого є підготовче провадження, що має на меті перевірку процесуальних актів, спрямованих прокурором із приводу їх відповідності вимогам КПК України та прийняття рішень, реалізацію дій, які мають забезпечити законність та ефективності судового розгляду [10, с. 45].

Вчені зазначають, що ознаками цього провадження є його етапність, а етапами підготовчого провадження, на думку О.П. Мілевського, є прийняття матеріалів досудового розслідування і призначення підготовчого судового засідання; проведення підготовчого судового засідання і вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду; прийняття рішення у підготовчому судовому засіданні; ознайомлення з матеріалами кримінального провадження - під час призначення справи до судового розгляду і наявності клопотань учасниками судового провадження [3, с. 225].

Уточнюючи наведену вище позицію, зазначимо, що найбільш значущою дією, яка визначає специфіку підготовчого провадження, є звернення прокурора до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, які надходять до суду; що ж до матеріалів досудового розслідування, то вони, відповідно до ч. 1 ст. 317 КПК України, долучаються до обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

У свою чергу, О.Ф. Шминдрук зазначає, що підготовче провадження в суді першої інстанції має змагальний характер і складається з декількох етапів: перший - пов'язаний з підготовкою судового засідання; другий - власне підготовче судове засідання; третій (факультативний) - ознайомлення учасників із кримінальною справою [10, с. 63].

Зазначимо, що диференційований характер цього провадження визначає наявність й інших порядків його реалізації. Свого часу, Ю.М. Грошевий та О.В. Капліна вказували на те, що саме на цій стадії визначаються межі майбутнього судового розгляду, приймаються рішення для забезпечення необхідних умов правильної організації та успішного проведення судового засідання [1, с. 368].

Нині, як наголошує В. М. Трофименко, трансформація процесуальної форми в плані розширення принципу змагальності в кримінальному процесі обумовила появу концептуально нової процесуальної моделі підготовчого провадження, яка орієнтована на змагальний кримінальний процес [9, с. 94]. Це провадження стає комплексним кримінальним процесуальним інститутом [10, с. 46], зміст якого полягає в тому, що він несе в собі диференційовані форми: провадження на підставі угод, провадження із закриття кримінального провадження зі звільненням від кримінальної відповідальності; провадження із закриття кримінального провадження з нейтральних (процесуальних) підстав [10, с. 62].

На нашу думку, до переліку процесуальних форм, які утворюють комплексну процесуальну модель підготовчого провадження, варто додати ще і провадження у спрощеному порядку, коли йдеться про кримінальні проступки, яке також, судячи із Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», входить до складу проваджень, що можуть бути реалізовані у цій стадії кримінального процесу [7].

Таким чином, можна стверджувати, що особливістю сучасного підготовчого провадження є те, що воно має варіативну процесуальну природу, і в цьому контексті можна погодитися з тим, що суть цієї варіативності виявляється в характері прав, наданих суду, та рішень, що суд має прийняти за його результатами [5, с. 46].

У першому випадку, підготовче провадження є стадією кримінального процесу, на якій ухвалюється вирок, визначається міра покарання, і ці рішення, у випадках, встановлених нормами КПК України, у подальшому можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Тобто йдеться про те, що підготовче провадження «перебирає на себе» частину повноважень суду першої інстанції, чим спрощує процесуальну форму.

Отже, відповідно до ст. 314 КПК та відповідних роз'яснень Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, йдеться про:

право суду ухвалити вирок, коли до суду надходить клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором щодо розгляду обвинувального акта про вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, інтереси якого були представлені захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти цього;

право суду затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, ухвалити вирок, яким затверджується угода і призначити міру покарання, яка узгоджена сторонами;

право суду закрити провадження у випадку встановлення таких підстав: а) набрання чинності закону, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою; б) смерть обвинуваченого (за винятком випадків, коли провадження є необхідним для реабілітації померлого); в) існування вироку за тим же обвинуваченням, який набрав законної сили, або постановлення ухвали суду про закриття кримінального провадження за тим же обвинуваченням; г) відмова потерпілого чи його представника від обвинувачення в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; д) звільнення особи від кримінальної відповідальності; е) відмова прокурора від підтримання обвинувачення та відмова потерпілого чи його представника або законного представника підтримувати обвинувачення самостійно [7].

Таким чином, сучасне підготовче провадження набуло нової спрямованості, а саме: законодавцем передбачена функція вирішення правового конфлікту шляхом не тільки закриття провадження, що передбачено п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, або закриття справи, як це було визначено ст. 248 КПК

України 1960 року. Нині суд має право ухвалювати вироки та призначати покарання в кримінальному провадженні вже на цій стадії.

Діючим КПК України суду надано право за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, розглядати обвинувальні акти щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження (ч. 1 ст. 381 КПК України), а за результатами такого спрощеного провадження ухвалювати відповідний вирок (ч. 2 ст. 382 КПК України). Така процесуальна форма (спрощене провадження щодо кримінальних проступків) є відповіддю вітчизняного законодавця на вимоги часу, вона сприяє підвищенню ефективності кримінального судочинства, що, у свою чергу, призводить до розширення функцій підготовчого провадження і надання цій формі кримінального судочинства нового процесуального змісту.

У другому випадку, на цій стадії суд приймає рішення, які набувають процесуального значення для створення законних підстав подальшого кримінального провадження, для вирішення організаційних питань, пов'язаних з підготовкою до основного судового розгляду, ці рішення стають приводом для виправлення помилок, що були допущені на стадії досудового розслідування. У цьому випадку, відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України та відповідних пояснень Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд має право:

призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, визначивши при цьому дату та місце проведення судового розгляду; з'ясувавши, у відкритому чи закритому судовому засіданні відбудеться судове провадження; розглянувши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді та клопотання учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів, вчинивши інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду (ч. 2 ст. 315 КПК України).

Зазначимо, що це рішення суду не є свідченням його обвинувальної позиції тому, що суд заздалегідь вважає, що обвинувачення є доведеними, а обвинувачений - винуватим у діянні, що йому інкриміноване. Така позиція суду ґрунтується на переконанні в тому, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів і існують законні підстави для подальшого провадження в суді першої інстанції з тим, щоб прийняти законне й обґрунтоване рішення в кримінальному провадженні;

відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, та повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення. При цьому ухвала про відмову в затвердженні угоди про примирення чи визнання винуватості оскарженню не підлягає [6];

повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо ці процесуальні документи не відповідають вимогам КПК України. Такий підхід створює додаткові гарантії прав і свобод людини і громадянина в кримінальному судочинстві, але, водночас, така ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку (ч. 4 ст. 315 КПК України);

направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

У цьому випадку, коли йдеться про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, підготовче провадження виконує організаційну функцію, фактично, стає «допоміжним провадженням» щодо основного судового розгляду в суді першої інстанції.

Отже, підготовче провадження є частиною кримінального процесу, входить до полістадійного провадження в суді першої інстанції. Це провадження є провадженням поліваріативним. Поліваріативність виявляється в тому, що відповідно до норм КПК України на цій стадії поряд із вирішенням завдань, пов'язаних з організацією провадження в суді першої інстанції, вирішуються й інші завдання завдяки тому, що структура цього провадження включає в себе інші провадження, які спрямовані на спрощення процесуальної форми.

Вищевикладене дозволяє визначити поліваріативні провадження як такі, що мають складну структуру, до складу якої включений комплекс кримінальних проваджень, що відрізняться завданнями і процесуальним порядком, але поєднані відповідними процесуальними відношеннями, тобто юридичним зв'язком між суб'єктами провадження, які відповідно до закону, володіють процесуальними правами й обов'язками, що характерні для окремої стадії кримінального процесу.

Завдяки ознаці поліваріативності ця процесуальна форма в її сучасному вигляді набула гуманістичної спрямованості; вона суттєво розширила можливості практичної реалізації принципу диспозитивності в кримінальному процесі.

Слід зазначити, що поліваріативна процесуальна форма не є унікальною, вона, наприклад, зустрічається в кримінальному процесі іноземних держав, наприклад, у США на стадії висування обвинувачення у разі, коли обвинувачений визнає свою винуватість, то суддя має право відразу призначити покарання, в іншому випадку, коли обвинувачений не визнає своєї винуватості, суддя призначає дату початку судового процесу або дату засідання великого журі присяжних, яке вирішує, чи є підстави для подальшого судового процесу. Саме на цій стадії, як правило, ініціюються угоди про визнання винуватості. Як зазначається в літературі, більшість угод про визнання винуватості відбувається після складання і пред'явлення підозрюваному обвинувального акта [2].

Отже, з огляду на викладене вище, можна констатувати, що підготовче провадження із зменшенням значення функції контролю, фактичним її перетворенням на перевірочну функцію, за збереження організаційної функції та набуття функції ухвалення вироків, має нову поліваріативну форму, яка пов'язана з підготовкою та організацією судового провадження в першій інстанції; із перевіркою обґрунтованості та законності висунутого обвинувачення, яке є підставою для провадження в суді першої інстанції; із прийняттям рішень у провадженнях на підставі угод, а також рішень щодо кримінальних проступків без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників судового провадження.

Таким чином, нині функції підготовчого провадження розширилися, воно перетворилося на провадження, в якому суд може виконувати організаційні функції, а також приймати самостійні рішення, ухвалюючи вироки, вирішуючи, таким чином, питання щодо можливостей врегулювання юридичного конфлікту, не вдаючись до провадження в суді першої інстанції.

Підсумовуючи викладе вище, зазначимо, що поліваріативність підготовчого провадження є наслідком того, що вітчизняний кримінальний процес рухається в напрямі спрощення процесуальної форми, застосовуючи механізми процесуальної економії, вирішуючи питання забезпечення швидкого судового розгляду. У цьому плані слід розуміти, що спрощення процесуальної форми створює підстави для того, що вже на стадії підготовчого провадження можуть бути визначені судом принципові питання, пов'язані із підготовкою до судового провадження у першій інстанції, шляхом перевірки законності обвинувального акта і підсудності кримінального провадження, визначення організаційних питань щодо форми провадження, часу, місця і т. ін., а також щодо можливостей вирішення юридичного конфлікту шляхом закриття кримінального провадження, затвердження вироком відповідної угоди та призначення покарання, постановлення вироку у спрощених провадженнях щодо кримінальних проступків.

Така форма кримінального провадження, не зважаючи на всю її перспективність, тягне за собою і негативні наслідки, які, зокрема, виражаються в намаганні учасників процесу вирішити конфлікт на цій стадії, нехтуючи нормами закону; у незастосуванні закону, який підлягає застосуванню; у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню і т. ін.

Відповідно, постає питання щодо підвищення якості процесуального регулювання такого провадження, конкретизації повноважень усіх учасників на справедливий суд, у ретельному додержанні про- цього провадження, підвищення рівня процесуальних правил, які визначені законом для кожної справедливості, яка виражається у праві кожного складової підготовчого провадження.

Список використаних джерел

провадження суд кримінальний

1. Грошевий Ю.М. Кримінальний процес: підруч. / Ю.М. Грошевий, О.В. Капліна. - Х.: Право, 2010. - 608 с.

2. Махов В.Н. Уголовный процесс США (досудебные стадии): учеб. пособ. / В.Н. Махов, М.А. Пешков. - М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1998. - 208 с.

3. Мілевський О.П. Ознаки системності і структурованості судового провадження в кримінальному процесі України / О.П. Мілевський // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). - 2014. - № 2. - С. 221-226.

4. Молдован А.В. Кримінальний процес України: навч. посіб. / А.В. Молдован, С.М. Мельник. - К.: Центр учбової літератури, 2013. - 368 с.

5. Попелюшко В.О. Формування кримінальної справи на стадії судового провадження / В.О. Попелюшко // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. - 2013. - № 1. - С. 44-49.

6. Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод: Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2012 № 223-1679/0/4-12 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v1679740-12.

7. Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України: Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.10.2012 р. N 223-1430/0/4-12 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00077.html.

8. Теория юридического процесса / В.М. Горшенев, В.Г. Крупин, Ю.И. Мельников и др.; под общ. ред. В.М. Горшенева. - Х.: Вища шк. Изд-во при Харьк. ун-те, 1985. - 192 с.

9. Трофименко М.В. Теоретичні та правові основи диференціації кримінального процесу України: дис. ... док. юрид. наук / М.В. Трофименко. - Харків, 2017. - 437 с.

10. Шминдрук О.Ф. Підготовче провадження в кримінальному процесі України: дис. ... канд. юрид. наук / О.Ф. Шминдрук. - Острог, 2016. - 231 с.

Размещено на Allbest.ru