До питання визначення правової природи договору інжинірингу

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання визначення правової природи договору інжинірингу

Кириченко І.О.

Анотація

ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ ДОГОВОРУ ІНЖИНІРИНГУ

Кириченко І.О., здобувач Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України.

Статтю присвячено вивченню питань доктринального та законодавчого визначення правової природи договору інжинірингу. Автором проаналізовано низку праць і позицій вітчизняних і закордонних авторів, а також досліджено положення національної нормативно-правової бази з метою визначення майбутнього місця такого виду договору в разі його законодавчого закріплення.

Ключові слова: договір інжинірингу, інжиніринг, інжинірингова діяльність, правова природа договору інжинірингу.

Статья посвящена изучению вопросов доктринального и законодательного определения правовой природы договора инжиниринга. Автором проанализирован ряд трудов и позиций отечественных и зарубежных авторов, а также исследовано положение национальной нормативно-правовой базы с целью определения будущего места такого вида договора в случае его законодательного закрепления.

Ключевые слова: договор инжиниринга, инжиниринг, инжиниринговая деятельность, правовая природа договора инжиниринга.

Annotation

ABOUT DETERMINATION OF THE LEGAL NATURE ENGINEERING CONTRACT

The article is devoted to the study of the issues of doctrinal and legislative definition of the legal nature of the engineering contract. The author analyzes a number of works and positions of domestic and foreign authors, as well as investigates the provisions of the national regulatory framework in order to determine the future place of such a treaty in the case of its legislative consolidation.

Key words: engineering contract, engineering, engineering activity, legal nature of engineering contract.

Вступ

Постановка проблеми. Сьогодні питання договірних відносин у сфері інжинірингу на законодавчому рівні не врегульовано, однак, на нашу думку, з урахуванням постійної та стрімкої динаміки відносин у сфері інжинірингової діяльності необхідно забезпечити його нормативну врегульованість.

Стан опрацювання. Дослідженню зазначеної проблематики присвятили свої праці такі вчені, як: В.В. Вітрянський, В.В. Луць, А.М. Люкшин, К.Е. Насурлаєва, Т.І. Султанова та ін.

Метою статті є спроба вирішення проблем договірного регулювання інжинірингової діяльності.

Виклад основного матеріалу

Важливим аспектом регулювання договірних відносин щодо інжинірингу, на який вказують А.М. Люкшин і В.В. Вітрянський, є сама форма інжинірингової діяльності. Так, якщо це послуга з розроблення документації або консультування, то немає жодних сумнівів у тому, що першочерговим є застосування норм цивільного законодавства. Якщо ж інжиніринг охоплює контроль, нагляд і експертизу процесу будівництва, тоді доцільно на перший план ставити норми господарського законодавства в контексті розмежування сфер відповідальності суб'єктів відносин у будівництві. Метою будівельного контролю, а отже, і діяльності компанії, яка надає інжинірингові послуги, є перевірка узгодженості виконуваних робіт із проектною документацією, з вимогами технічних регламентів, з результатами інженерних вишукувань, з вимогами містобудівного плану земельної ділянки. І хоча ст. 883, 884 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України вказують на відповідальність підрядника за якість будівельних робіт, однак ст. 318-320 Господарського кодексу (далі - ГК) України чітко не визначають нагляд за будівництвом об'єкта архітектури як обов'язки підрядника і замовника [1; 2].

Така суперечливість правового статусу учасників відносин щодо інжинірингу демонструє пріоритетність господарсько-правового регулювання таких відносин. Довести таку позицію можна так. У системі методів господарського права досить важливе місце посідає метод владних приписів, який ґрунтується на тому, що суб'єкти господарських відносин зобов'язані підпорядковувати певні моделі своїх відносин тим моделям і формам, які визначенні законодавством і мають обов'язковий і єдиний легітимний характер. Такий метод розкривається саме через інститути ліцензування, сертифікації, стандартизації та інших обов'язкових процедур і обов'язкових приписів законодавця щодо форми здійснення тієї чи іншої господарської діяльності. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об'єкта архітектури" від 11 липня 2007 р. № 903, на будівництві передбачається здійснення авторського нагляду. Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими особами відповідно до законодавства та договору із замовником протягом усього періоду будівництва і передбачає контроль за відповідністю будівельно- монтажних робіт проекту. Водночас генеральний проектувальник [3]:

- залучає за необхідності для здійснення авторського нагляду субпідрядні проектні організації, які брали участь у розробленні окремих розділів проектної документації об'єкта архітектури;

- здійснює, відповідно до договору про розроблення проекту об'єкта архітектури, авторський нагляд за підготовкою робочої документації чи окремих її розділів у тому разі, коли така документація розробляється іншим суб'єктом архітектурної діяльності;

- утворює групу авторського нагляду з числа розробників проекту або уповноважених осіб, на яку покладається здійснення авторського нагляду. До здійснення авторського нагляду за виконанням окремих видів будівельних робіт можуть залучатися представники проектних організацій, які не брали участі в проектуванні.

Отже, можна побачити, що здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єкта архітектури є фактичним обов'язком автора проекту (архітектора чи проектної організації - І.К.), який є суб'єктом інжинірингової діяльності. Відповідаючи на питання пріоритету господарсько-правових методів регулювання відносин у сфері інжинірингу, ми прийшли до розуміння ще однієї важливої особливості договору інжинірингу в будівництві - перманентності наглядової функції окремих його сторін у процесі створення об'єктів будівництва.

Що стосується сторін договору інжинірингу в будівництві, то тут існують різні погляди. Наприклад К.Е. Насурлаєва вважає, що сторонами досліджуваного договору є замовник і виконавець. Замовниками, зазвичай, є фізичні й юридичні особи. Виконавцями, як свідчить практика, є спеціалізовані інжинірингові компанії, які спеціалізуються на окремих ланках інжинірингового циклу або надають повний спектр інжинірингових послуг. Рідше виконавцями є фізичні особи [4].

В.В. Луць зазначає, що сторонами договору інжинірингу можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, але замовник повинен мати статус підрядника чи замовника у відносинах будівництва об'єкта архітектури, щодо якого вимагається отримання інжинірингових послуг [5].

Більш ґрунтовно до визначення сторін договору інжинірингу підходить А.М. Люкшин. Так, на думку дослідника, сторонами договору на надання інжинірингових послуг є замовник і виконавець. Замовником за таким договором може бути виключно замовник за договором будівельного підряду. Виконавець за договором на надання інжинірингових послуг є фізичною або юридичною особою, яка має спеціальні знання у сфері будівництва і, насамперед, у галузі якості та безпеки будівельних робіт. Крім того, з огляду на те, що діяльність інженера (інженерної організації - І. К.) здатна вплинути на безпеку об'єктів капітального будівництва, інженер (інженерна організація - І. К.) має право надавати свої послуги за наявності виданого саморегульованої організацією свідоцтва про допуск до таких робіт. Отже, інженер (інженерна організація - І. К.) має бути членом однієї із саморегульованих організацій у сфері будівництва і мати відповідні свідоцтва про допуск до виконання зазначених послуг. Отже, можна дійти висновку, що інженер як фахівець у галузі будівництва може виконувати різні функції. Наприклад, інженер представляє інтереси замовника у відносинах із третіми особами, забезпечує необхідну якість виконуваних будівельних робіт, застосовуваних матеріалів, дотримання проектних рішень, відповідність обсягів будівництва із затвердженим проектом, контроль над дотриманням термінів будівництва і прийманням окремих робіт. Інженер також може брати участь в організації та розробленні проектно-кошторисної документації, здійснювати технічне керівництво проектно-пошуковими роботами протягом всього періоду проектування, будівництва, введення в дію об'єкта в експлуатацію й освоєння проектних потужностей [1].

На нашу ж думку, зважаючи на сучасні вимоги до ліцензування діяльності суб'єктів інжинірингу, а також на інші вимоги й умови державного нагляду та контролю у сфері будівництва, більш точним буде визначення сторон договору як замовник і виконавець послуг, з обов'язковою вказівкою на те, що в складі виконавця (якщо це юридична особа - І. К.) обов'язково повинен бути фахівець, належно сертифікований на здійснення інжинірингової діяльності. Навіть якщо йдеться про консультаційні чи фінансові послуги, оскільки, як ми бачили з аналізу законодавства у сфері будівництва, інжинірингова діяльність повинна сертифікуватися.

Що стосується іншого важливого елемента договірних відносин у сфері інжинірингу - предмету такого договору, то в цьому питанні необхідно зважати на форму інжинірингової діяльності. Нами встановлено, в яких площинах така діяльність може надаватися, але ключовою її ознакою все ж таки є те, що інжинірингова діяльність - це діяльність із надання послуг. Це видно і з тексту законодавчо визначеної дефініції "інжинірингова діяльність", і опосередковано підтверджується тими ознаками такого виду діяльності, які вже були встановлені. Але предметом договору інжинірингової діяльності в будівництві має бути не сама послуга, а її матеріалізований результат, який безпосередньо стосується об'єкта будівництва.

Фундаментальною в такому контексті є позиція С.С. Алексєєва, який зазначає, що послуги - це не сама діяльність, а певний її результат [6].

Д.І. Степанова визначає послугу як різновид об'єктів цивільних правовідносин, що виражається у вигляді певної правомірної операції, тобто у вигляді низки доцільних дій виконавця або в діяльності, що є об'єктом зобов'язання, яка має нематеріальний ефект, нестійкий матеріалізований результат, або матеріалізований результат, пов'язаний з іншим договірним відношенням, та характеризується властивостями здійсненності, невіддільності від джерела, моментальної споживаності, неформалізованості якості, а тому предмет договору надання послуг є аморфним моментним станом суспільно-правової дійсності [7]. На думку М.В. Кротова, послугою є діяльність громадянина або організації, яка споживається в процесі її здійснення, продукт якої не має матеріального вираження взагалі [8].

Д.В. Боброва й А.С. Довгерт, навпаки, вважають, що, хоча послуга і є дією або діяльністю, однак її результат може бути цілком конкретним і матеріальним [9].

Саме остання позиція здається найбільш близькою до характеристики предмета послуг з інжинірингу, оскільки в будь-якому разі реалізація суб'єктом відносин щодо інжинірингу своїх функцій матеріалізується або в готовому проектному рішенні, або в проектній документації, або в інших консалтингових документах і пропозиціях. Отже, предметом договору інжинірингу в будівництві є конкретний нематеріальний актив (технологія, проект, фінансова документація, спрямована на оптимізацію видатків експлуатації тощо - І. К.), створений для замовника в процесі здійснення виконавцем своєї професійної діяльності в галузі інжинірингу. Матеріалізація такого об'єкта відбувається у формі авторського права на конкретний винахід, архітектурне рішення, технологічний процес тощо, яке передається замовнику оплатно. Іноді предметом договору інжинірингу є дії виконавця щодо здійснення від імені замовника будівельного контролю та прийняття рішень у взаєминах із підрядником щодо дотримання технології будівництва і проектної документації. Але навіть за таких умов договору інжинірингу кінцевим результатом діяльності виконавця є створення певного експертного висновку, в якому зазнаватимуться шляхи усунення недоліків або встановлюватиметься факт цілковитого дотримання техніко-експлуатаційних характеристик об'єкта будівництва.

У будь-якому разі в договорі інжинірингу мають бути зазначені вид і обсяг послуг, тобто вказуватися конкретні дії, які виконавець зобов'язаний здійснити для замовника в межах можливостей, що надаються сертифікатом про провадження інжинірингової діяльності. На нашу думку, в аналізованому договорі предмет послуг треба деталізувати через додаток до нього, в якому мають бути зазначені перелік і обсяг послуг, наданих замовнику. Тобто наведена свого роду специфікація, яка дозволяє ідентифікувати консультаційні, інформаційні, фінансові, посередницькі, організаційні, проектні, техніко-технологічні й інші види послуг і діяльності виконавця, спрямовані на задоволення потреби замовника на конкретному об'єкті будівництва. Без зазначення такого об'єкта будівництва предмет договору інжинірингу, на нашу думку, треба вважати неповним, а отже, можна констатувати, що за своєю правовою природою такий предмет є складним.

Крім того, варто зазначити, що ідентифікація послуг, які надають замовнику в межах договору інжинірингу, повинна відповідати Державним будівельним нормам, Правилам улаштування електроустановок, Санітарним нормам і правилам, Державним стандартам України та іншим документам і нормам, що стандартизують проведення будівельних робіт, а також відповідати вимогам, що висуваються до фахівців у сфері інжинірингу відповідно до Умов ліцензування деяких видів господарської діяльності та Порядку проведення професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури.

Наголошуємо, що лише за таких умов визначення предмета договору інжинірингу, його (договір - І. К.) можна вважати коректним, а за відсутності можливості чіткої ідентифікації предмета - нікчемним.

Наступною важливою умовою договору інжинірингу є ціна договору. Безумовно, інжиніринг є оплатною послугою, оскільки це спричинене самою природою інжинірингової діяльності, яка є професійною діяльністю, а отже, її метою є отримання прибутку. договір інжиніринг законодавче регулювання

Але вітчизняні науковці не приділяють достатньої уваги такій умові договору інжинірингу, як ціна, хоча, на наш погляд, принциповість і обов'язковість такого елемента договірних відносин є суттєвою. Наявність цінового елемента засвідчує пряму належність договору інжинірингу до так званих відплатних договорів, тобто таких, в яких одна сторона за виконання нею обов'язку повинна отримати відповідне відшкодування чи то у формі грошей, чи то у формі інших матеріальних цінностей. Такі договори є споживчими і/або підприємницькими. У перших - споживач сплачує за надані йому товари, роботи чи послуги підприємцю чи іншій особі, яка такого статусу не має, у другому - у ціні такого товару закладено і частину прибутку підприємця. Договір інжинірингу також є відплатним, зважаючи на звичаї ділової практики.

І хоча щодо інжинірингової діяльності немає кількісного нормування, однак існує нормування щодо якості тих чи інших результатів інжинірингової діяльності.

Строк здійснення інжинірингових робіт також є важливим елементом договору інжинірингу, оскільки прямо впливає на процес введення в експлуатацію об'єкта будівництва, а також суттєво впливає на процеси логістики на такому об'єкті, що безпосередньо пов'язано з можливістю збільшення витрат замовника на процес будівництва.

На думку А.М. Люкшина, потреба в інжинірингових роботах виникає лише тоді, коли ведеться будівництво. І якщо в договорі будівельного підряду термін початку і закінчення робіт розглядається як умова, без узгодження якої договір не вважається укладеним, то і в договорі інжинірингу термін здійснення функцій суб'єктом такої діяльності повинен мати аналогічне значення. Це справедливо також тоді, коли виконавець за договором інжинірингу виконує не тільки контрольно-організаційні щодо підрядника функції, але і представницькі, а також забезпечувальні функції. Отже, дослідник дійшов висновку, що для договору надання інжинірингових послуг умова про строки їх надання не є суттєвою [1].

Характеризуючи місце договору інжинірингу в системі договорів К.Е. Насурлаєва слушно відносить його до так званих непоіменованих договорів, тому що поіменованими договорами треба вважати ті, які прямо передбачені нормами цивільного законодавства (наприклад, купівля-продаж, міна, підряд тощо - І. К.). Непоіменований договір є досить гнучкою конструкцією, але його оформлення та стабільність, як свідчить судова практика, нерідко має непередбачуваний характер, оскільки непоіменований договір є договором, регулювання якого закону невідоме, тобто умови, які він може містити, є досить новими, а отже, тлумачення таких умов може викликати неабияку кількість запитань [4].

Важливою ознакою договору інжинірингу є його конгломеративність або функціональна зручність. Через різноманітність і полісруктруність інжинірингової діяльності в будівництві, а також важливість і необхідність різних її видів на різних етапах створення об'єкта нерухомості цілком логічним здається поєднання одразу декількох різних договорів із механічним поєднанням окремих його частин у межах одного договору інжинірингу. Але таке поєднання об'єктивно можливе лише за умови наявності відповідного сертифіката у виконавця всього комплексу інжинірингових робіт за одним договором, адже можливість існування двох виконавців за одним договором виключена законодавством. Отже, конгломеративність договору інжинірингу в будівництві прямо випливає із правового статусу й обсягів можливого функціонального навантаження виконавця.

Конгломеративність договору інжинірингу позитивно впливає і на якість робіт суб'єкта інжинірингової діяльності, і на оптимізацію його роботи загалом, а також, що є важливим аспектом саме в аналізованому виді договірних відносин, на процес нагляду та контролю за виконанням проектів.

Визначаючи місце договору інжинірингу в системі договорів, доцільно звернути увагу на його алеаторну природу. Як зазначає Т.І. Султанова, на відміну від мінових договорів, які передбачають виключно певні, заздалегідь відомі дії, зміст алеаторних договорів становлять невідомі, невизначені події, а тому на стадії їх укладення кожна зі сторін не може покладати надії на якийсь певний еквівалент, оскільки обсяг зобов'язань контрагента визначається тільки в момент настання визначеної договором умови [10].

Окрім того, договір інжинірингу є фідуціарним. Сьогодні серед науковців точиться дискусія щодо надання особливої ролі довірі в правовідносинах з управління майном, що дозволяє їх вважати фідуціарними, та ймовірності існування мірила фідуціарності.

Щодо договору інжинірингу, то елемент довіри є ключовим, оскільки замовник довіряє своє бачення та комерційну таємницю архітектору, проектувальнику чи підряднику, який, не маючи право розкривати особливості такого бачення, має право здійснити передоручення тих чи інших видів іншому суб'єкту інжинірингових відносин.

Цікавою є думка Р.А. Майданика, який зазначає, що договір інжинірингу в контексті елемента довірчих відносин між замовником і виконавцем таких робіт являє собою окремий вид договору з управління майном, оскільки замовник, надаючи повноваження щодо створення, реконструкції або експлуатації окремих елементів об'єкта будівництва чи його цілісного комплексу, самостійно створює умови, за яких об'єкт може зазнати змін, які також можуть призвести і до погіршення його експлуатаційних характеристик [11].

Ще однією специфікою договору інжинірингу є спосіб його укладання. Йдеться, зокрема, про поширення укладання такого договору шляхом приєднання.

Щодо укладення способом приєднання безпосередньо договору інжинірингу, то варто навести думку К.Е. Насурлаєвої, яка зауважує, що спосіб укладення договору шляхом попереднього формулювання його умов у певній стандартизованій формі, звичайно, значно спрощує і полегшує процедуру укладення будь-якого договору, а у сфері певних відносин є навіть єдиним можливим способом. У сфері інжинірингових відносин це звичайно не є єдиним можливим способом, проте дуже часто на практиці підприємці-виконавці використовують саме його. Це, зокрема, актуально для договорів інжинірингу, зважаючи на те, що вони є непоіменованими договорами доктрини цивільного права і не мають власного законодавчого закріплення на нормативно-правовому рівні. У такому разі договір інжинірингу виходить за межі розуміння його як суто індивідуального акта, як засобу реалізації взаємопов'язаних інтересів сторін. Його положення обов'язкові не лише для сторін договору, а й для судових органів під час вирішення спору між сторонами договору, та для інших державних органів (податкових, контрольно-ревізійних органів тощо). Але стверджувати, що в такому разі його сторони є своєрідними "законодавцями", встановлюючи в договорі взаємні права й обов'язки, передбачаючи в ньому умови та засоби відповідальності в разі невиконання чи неналежного виконання умов договору, на наш погляд, безпідставно [12].

Висновки

Отже, узагальнюючи теоретичні погляди та практичні аспекти регулювання договірних відносин у сфері інжинірингу в будівництві, можна дійти висновку, що договір інжинірингу є синтезованим різновидом договору надання послуг, будівельного підряду та здійснення проектно-пошукових робіт. Особливістю такого виду договору є міцний зв'язок із договором будівельного підряду, насамперед, із правами й обов'язками замовника щодо здійснення будівельного контролю над перебігом робіт, необхідність якого передбачена як нормами приватного права, так і нормами публічного права.

Водночас по своїй правовій суті договір інжинірингу можна визначити як домовленість між замовником і виконавцем щодо здійснення інжинірингових робіт, чітко визначених і окреслених в договорі, стосовно конкретного будівельного об'єкта, у строки, розумні та необхідні для якісного виконання таких робіт, з дотриманням усіх будівельних норм і правил.

Список використаних джерел

1. Люкшин А.М. Договор оказания инжиниринговых услуг / А.М. Люкшин // Бизнес, менеджмент и право. - 2010. - № 2(22).

2. Цивільне право: у 4-х т: [підручник]/ під ред. Е.А. Суханова. - М., 2008. - Т 3: Зобов'язальне право.

3. Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об'єкта архітектури: постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 903 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/903-2007-п.

4. Насурлаєва К.Е. Поняття та характеристика договору інжинірингу / К.Е. Насурлаєва // Юридичний вісник. - № 2 (35). - 2015. - С. 119-122.

5. Луць В.В. Контракти в підприємницькій діяльності: [навч. посібник]/ В.В. Луць. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком-Інтер, 2008. - 576 с.

6. Алексеев С.С. Об объекте права и правоотношения / С.С. Алексеев // Вопросы общей теории советского права. - М., 1960. - С. 297.

7. Степанов Д.И. Услуги как объект гражданских прав / Д.И. Степанов. - М.: Статут, 2005. - 348 с.

8. Кротов М.В. Обязательство по оказанию услуг в советском гражданском праве / М.В. Кротов. - Л., 1990. - С. 4.

9. Цивільне право України: [підручник]: у 2-х кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком-Інтер. - Кн. 1. - 2004. - 736 с.

10. Султанова Т.И. Правовая природа алеаторных договоров и их место в системе гражданско-правовых договоров / Т.И. Султанова // Вестник Пермского университета. - 2010. - № 3(9). - С. 140-151.

11. Майданик Р.А. Поняття договору управління майном в цивільному праві України / РА. Майданик // Юридична Україна. - 2010. - № 7. - С. 9-14.

12. Насурлаєва К.Е. Приєднання як спосіб укладення договору інжинірингу / К.Е. Насурлаєва // Науковий вісник Херсонського державного університету. - № 5. - 2015. - С. 126-129.

Размещено на Allbest.ru