Адміністративно-правове регулювання кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ВАЦ ВІРА МИХАЙЛІВНА

12.00.07 -- адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Київ -- 2015

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник

доктор юридичних наук, доцент

Ліпкан Володимир Анатолійович,

Глобальна організація союзницького лідерства,

голова наглядової ради

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук,

старший науковий співробітник

Цимбалюк Віталій Степанович,

Науково-дослідний центр правової інформатики Національної академії правових наук України,

завідувач науковим відділом теорії та історії інформаційного права;

кандидат юридичних наук,

Кушнір Ольга Василівна,

Управління боротьби з кіберзлочинністю

Міністерства внутрішніх справ України,

старший оперуповноважений

Захист відбудеться «29» квітня 2015 р. о «10» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.16 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий «27» березня 2015 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради І.М. Сопілко

АНОТАЦІЯ

На основі комплексного дослідження проблем адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України розроблено теоретичні положення та практичні рекомендації, сформульовано адміністративно-правові засади кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України. Визначені роль та місце, а також основні завдання нормотворчої діяльності МВС України у кадровому забезпеченні органів внутрішніх справ. Визначені напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання формування та реалізації державної кадрової політики в органах внутрішніх справ України. Встановлені чинники адміністративно-правового характеру, що знижують ефективність формування та функціонування кадрів ОВС та запропоновані шляхи їх усунення. Надана характеристика проблем адміністративно-правового регулювання оцінки працівників ОВС та запропоновані шляхи їх вирішення. Визначені шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання грошового забезпечення працівників органів внутрішніх справ. Обґрунтована необхідність посилення впливу індивідуальних результатів діяльності працівників на рівень їхнього грошового забезпечення шляхом внесення змін до нормативних документів, якими врегульовані питання грошового забезпечення працівників МВС України. Сформульовані пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного адміністративного законодавства, підзаконних нормативних актів, а також відомчих документів МВС України.

Ключові слова: кадри, оцінювання, державна кадрова політика, органи внутрішніх справ, грошове забезпечення, функціональна структура, управління за результатами.

АННОТАЦИЯ

В диссертации исследована взаимосвязь эффективности кадрового обеспечения органов внутренних дел с административно-правовым регулированием общественных отношений в соответствующей сфере на исторических этапах развития.

На основании полученных результатов, автором отстаивается точка зрения, согласно которой, реформирования кадрового обеспечения органов внутренних дел без пересмотра механизмов административно-правового регулирования соответствующих процессов в значительной мере теряет эффективность. При этом, внимание должно уделяться как органическим, так и функциональным составляющим указанных механизмов.

Автором проанализированы проблемы ведомственного нормотворчества по вопросам кадрового обеспечения в системе Министерства внутренних дел. Установлено, что на современном этапе основными направлениями деятельности по решению проблем ведомственного нормотворчества по вопросам кадрового обеспечения органов внутренних дел следует считать: приведение правовых норм в соответствие с объективной действительностью; устранение существующих пробелов в регламентации общественных отношений сферы кадрового обеспечения ОВД; усиление структурированности системы ведомственных актов; усовершенствования процедур подготовки и принятия нормативно-правовых актов МВД по вопросам кадрового обеспечения; уточнение механизма контроля за нормотворческой деятельностью МВД по вопросам кадрового обеспечения; разработка завершенного цикла систематизации актов МВД по вопросам кадрового обеспечения.

Концептуальные положения государственной кадровой политики для системы органов внутренних дел требуют развития в соответствующей ведомственной нормативной базе. В частности, на отраслевом уровне должны быть закреплены: определение кадровой политики в органах и подразделениях внутренних дел Украины; цель, основные принципы и основные направления кадровой политики в органах внутренних дел Украины. внутрішній працівник забезпечення грошовий

Исследование возможностей ведомственных программ по регулированию процессов формирования кадровой политики в ОВД свидетельствуют, что в комплексной программе кадрового обеспечения ОВД должны быть закреплены исключительно конкретизированные мероприятия по реализации ведомственной кадровой политики, сроки их выполнения и ответственные исполнители. В свою очередь, административно-правовые основы формирования кадровой политики в ОВД должны найти свое отражение в ведомственном документе, действие которого не ограничено заранее определенным сроком. Таким документом предложено считать стратегию государственной кадровой политики в органах внутренних дел Украины.

Процессы, происходящие в обществе, свидетельствует о существовании определенных негативных факторов, снижающих эффективность кадрового обеспечения органов внутренних дел. Таковыми являются: несовершенность организационно-штатной структуры; недостаточное качество отбора и расстановки кадров; несовершенность системы отраслевого образования; нарушение дисциплины и законности личным составом; восприятия правоохранительной системы как карательного органа, вследствие случаев превышения власти и полномочий со стороны работников милиции.

Часть из обозначенных проблем обусловлены несовершенством механизмов административно-правового регулирования кадрового обеспечения ОВД.

В этих условиях актуальными направлениями административно-правового регулирования реализации кадровой политики МВД Украины являются: оптимизация структуры ОВД; усовершенствование ведомственной системы образования; усиление защиты прав работников; противодействие коррупции и усовершенствование системы внутреннего контроля; усовершенствование механизмов внешнего контроля, в том числе общественными организациями, в сторону усиления сотрудничества с населением и местными общинами.

Установлено, что в рамках государственной кадровой политики отсутствует система требований к профессиональной деятельности кадров ОВД, что и привело к неэффективности деятельности сотрудников МВД в экстремальных условиях во время актов терроризма и сепаратизма происходящих в начале 2014 года в Украине. Определено, что важным направлением административно-правового регулирования является закрепление функциональной структуры органов внутренних дел.

Автором отстаивается научная позиция, согласно которой формирование законодательной базы реформ органов внутренних дел целесообразно начать с принятия Закона Украины «О полиции». В данном документе должны быть закреплены: определение и задачи полиции, а также принципы и правовая основа ее деятельности, полномочия и структура полиции, правовой статус сотрудника полиции, вопросы прохождения службы в полиции, вопросы социальной защиты сотрудников полиции, общие принципы финансового и материально-технического обеспечения полиции.

Освещены проблемы административно-правового регулирования оценки работников ОВД. Проведенный логико-семантический и системный анализ составляющих государственной кадровой политики свидетельствует о том, что аттестация является основным инструментом, с помощью которого определяется результативность и эффективность практической деятельности работников ОВД Украины.

Автором обосновывается научная позиция, согласно которой аттестация как единственное средство оценки не позволяет обеспечить решение всех задач оценивания работников органов внутренних дел Украины. Установлено, что перспективным направлением развития оценки работников является постепенное внедрение в органах внутренних дел Украины системы ежегодной оценки работников.

Автором исследованы основные принципы политики по оценке, цели внедрения системы ежегодной оценки в органах внутренних дел. Проанализированы основные элементы механизма анализа результатов осуществления оценки деятельности сотрудников ОВД и отчетность по результатам оценки.

С учетом полученных результатов, автором подготовлены предложения по внесению изменений и дополнений в действующее законодательство и ведомственные акты МВД Украины.

Ключевые слова: кадры, оценка, государственная кадровая политика, органы внутренних дел, денежное обеспечение, функциональная структура, управление по результатам.

SUMMARY

In the work, the theoretical principles and practical recommendations formulated the administrative and legal framework staffing of Internal Affairs of Ukraine. The role and place, and the main task of legislative activity of MIA of Ukraine in staffing of the police. The ways of improving administrative regulation formulation and implementation of personnel policy in the internal affairs of Ukraine. Installed factors administrative law, reducing the effectiveness of the formation and functioning of the police personnel and the ways to address them. The characteristic problems of administrative regulation and evaluation of police officers suggested solutions. The ways of improving the administrative and legal regulation of salaries of police officers. The necessity of strengthening the impact of individual performance of employees on their level of financial support by amending the regulations that governed the issue of salaries of employees of MIA of Ukraine.

The author establishes the scientific position that, as the only means of certification assessment cannot provide a solution to all problems of assessing employees of internal affairs of Ukraine. Established that the promising direction of development assessment workers is the gradual adoption in the Internal Affairs of the annual evaluation of employees.

Author studied the basic principles of assessment policy, the objectives of the introduction of an annual assessment in the internal affairs bodies. Analyzes the main elements of the mechanism analysis of the results of the evaluation activities of law enforcement officers and reporting on the findings.

Proposals for amendments and additions to the existing administrative laws, by-laws and departmental documents MIA of Ukraine.

Key words: personnel, evaluation of personnel policy, police, allowance, functional structure, management by results.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена необхідністю правового забезпечення процесу реформування органів внутрішніх справ, що був розпочатий керівництвом МВС під впливом подій у державі.

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено в п'ятнадцяти публікаціях, з яких сім статей - у наукових фахових виданнях, затверджених МОН України, одна стаття -у зарубіжному юридичному виданні, одна стаття - у іншому науковому виданні, шість тез - у збірниках науково-практичних конференцій та круглого столу.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (190 найменувань) на 19 сторінках, п'яти додатків. Повний обсяг дисертації становить 197 сторінок, з них загальний обсяг тексту 170 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1 «Теоретичні засади адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України» складається із трьох підрозділів. У ньому, на матеріалах вивчення наукових розробок та практики кадрового забезпечення ОВС України, обґрунтовуються та формулюються наукові положення щодо адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України як об'єкта правового наукового дослідження.

У підрозділі 1.1 «Історичні етапи розвитку адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення ОВС» досліджено взаємозв'язок ефективності кадрового забезпечення органів внутрішніх справ із адміністративно-правовим регулюванням суспільних відносин у відповідній сфері на історичних етапах розвитку.

На підставі отриманих результатів, автором обстоюється позиція, згідно із якою, реформування кадрового забезпечення органів внутрішніх справ без перегляду механізмів адміністративно-правового регулювання відповідних процесів значною мірою втрачає ефективність. При цьому, увага має приділятися як органічним, так і функціональним складовим зазначених механізмів.

Перегляд механізмів адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення ОВС має здійснюватися шляхом наукового аналізу існуючого комплексу теоретичних та практичних проблем з позицій адміністративного права та розробки за результатами науково обґрунтованих рекомендацій щодо їх вирішення. Одним із важливих напрямів наукового аналізу, що має бути покладений в основу перегляду механізмів адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення ОВС, автор вважає дослідження ключових категорій, якими визначається подальша спрямованість даного виду діяльності. У першу чергу, такими категоріями є поняття «кадри» та «персонал». За результатами дослідження зазначених категорій, додатково обґрунтована необхідність окреслення у нормативних документах чітких меж таких напрямів діяльності як: «кадрове забезпечення» та «робота з персоналом», виходячи із об'єкта даної діяльності.

Окрему увагу приділено проблемам відомчої нормотворчості з питань кадрового забезпечення у системі Міністерства внутрішніх справ на історичних етапах розвитку та встановлено, що на сучасному етапі основними напрямами діяльності з розв'язання проблем відомчої нормотворчості з питань кадрового забезпечення органів внутрішніх справ слід вважати: приведення правових норм у відповідність до об'єктивної дійсності; усунення існуючих прогалин у регламентації суспільних відносин сфери кадрового забезпечення ОВС; посилення структурованості системи відомчих актів; удосконалення процедур підготовки та прийняття нормативно-правових актів МВС з питань кадрового забезпечення; уточнення механізму контролю за нормотворчою діяльністю МВС з питань кадрового забезпечення; розробка завершеного циклу систематизації актів МВС з питань кадрового забезпечення.

У підрозділі 1.2 «Адміністративно-правові засади формування кадрової політики МВС України» проаналізовані механізми адміністративно-правового регулювання формування кадрової політики в органах внутрішніх справ України.

Встановлено, що концептуальні положення державної кадрової політики для системи органів внутрішніх справ потребують свого розвитку у відповідній відомчій нормативній базі. Зокрема, на галузевому рівні мають бути закріплені: визначення кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ України; мета, основні принципи та основні напрями кадрової політики в органах внутрішніх справ України.

На період 2001-2005 років основні положення державної кадрової політики для системи органів внутрішніх справ була викладені у Комплексній програмі кадрового забезпечення ОВС на відповідний період. Після 2005 року аналогічні документи в дію не вводились. Таким чином, наразі засади формування кадрової політики МВС України не забезпечені адміністративно-правовими механізмами.

Дослідження можливостей відомчих програм щодо регулювання процесів формування кадрової політики в ОВС свідчать, що у комплексній програмі кадрового забезпечення ОВС мають бути закріплені виключно конкретизовані заходи щодо реалізації відомчої кадрової політики, терміни їх виконання та відповідальні виконавці. У свою чергу, адміністративно-правові засади формування кадрової політики в ОВС мають знайти своє відображення у відомчому документі, дія якого не обмежена певним наперед визначеним терміном. Таким документом запропоновано вважати стратегію державної кадрової політики в органах внутрішніх справ України.

У підрозділі 1.3 «Адміністративно-правові засоби реалізації державної кадрової політики в органах внутрішніх справ України» розкриваються особливості інструментарію реалізації державної кадрової політики в органах внутрішніх справ, зокрема кадрового забезпечення ОВС.

Принципи, цілі і завдання, визначені державною кадровою політикою, в органах внутрішніх справ реалізуються шляхом кадрового забезпечення ОВС.

Процеси, що відбуваються у суспільстві, свідчить про існування певних груп негативних чинників, що знижують ефективність кадрового забезпечення органів внутрішніх справ. Такими є: недосконалість організаційно-штатної структури; недостатня якість добору й розстановки кадрів; недосконалість системи галузевої освіти; порушення дисципліни та законності особовим складом; сприйняття правоохоронної системи як карального органу, внаслідок випадків перевищення влади та повноважень з боку працівників міліції.

Частина із окреслених проблем обумовлені недосконалістю механізмів адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення ОВС.

У цих умовах, актуальними напрямами адміністративно-правового регулювання реалізації кадрової політики МВС України є: оптимізація структури ОВС; удосконалення відомчої системи освіти; посилення захисту прав працівників; протидія корупції та удосконалення системи внутрішнього контролю; удосконалення механізмів зовнішнього контролю, у тому числі - у напрямі посилення співпраці з населенням та місцевими громадами.

Розділ 2 «Система правових та організаційних засобів формування та функціонування кадрів органів внутрішніх справ України» складається з трьох підрозділів, у яких розкрито наукові положення стосовно адміністративно-правового регулювання системи вимог щодо кадрів ОВС, організації підготовки та управління їх підбором.

У підрозділі 2.1 «Правові та організаційні засоби формування кадрів ОВС» дисертант аналізує елементний склад системи формування кадрів органів внутрішніх справ України.

Основними етапами формування кадрів є кадрове планування, виявлення потреб у кадрах та комплектування кадрів, що включає в себе відбір, оцінку і атестацію та їх розстановку. Дослідження вказаних етапів у розрізі діяльності органів внутрішніх справ уможливило з'ясувати необхідність розробки критеріїв оцінки роботи працівників ОВС, що наразі є універсальним питанням реформування кадрового забезпечення. Зазначені критерії мають відповідати сучасним тенденціям внутрішньої безпеки та бути закріпленими у чинній нормативно-правовій базі системи оцінки кадрів ОВС.

Встановлено, що на загальнодержавному рівні закріплено лише частину вимог, що висуваються до професійної діяльності кадрів ОВС: психологічні вимоги до кандидатів на керівні посади органів та підрозділів внутрішніх справ України; вимоги до кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України; вимоги до рівня фізичної підготовки кандидатів на службу в органах внутрішніх справ України.

Таким чином констатовано, що нині в рамках державної кадрової політики відсутня система вимог до професійної діяльності кадрів ОВС, що і призвело до неефективності діяльності працівників МВС в екстремальних умовах під час актів тероризму та сепаратизму, які відбувалися на початку 2014 року в Україні.

У підрозділі 2.2 «Правові та організаційні засоби забезпечення функціонування кадрів ОВС» визначено, що важливим напрямом адміністративно-правового регулювання є закріплення функціональної структури органів внутрішніх справ.

Основні функції ОВС переважно урегульовані положеннями Конституції України та відповідного законодавства, тоді, як ресурсні та управлінські функції у більшості урегульовані підзаконними нормативними документами. Функціональна структура органів внутрішніх справ своє закріплення отримує в управлінських регламентах - положеннях, переліках функціональних обов'язків тощо.

Наразі у державі розпочаті процеси реорганізації військових, централізованих, політично залежних формувань міліції на поліцейську публічну службу, орієнтовану на сервісні функції, детерміновані інтересами територіальних громад, яка діятиме під координацією й управлінням цивільного Міністерства внутрішніх справ. Формування правової основи діяльності поліції в України передбачає необхідність перегляду адміністративно-правового регулювання функціональної структури органів внутрішніх справ.

Автором обстоюється наукова позиція, згідно із якою нормативно-правові акти, що на цей час визначають статус міліції і її працівників та регулюють питання проходження служби в міліції, порядок присвоєння спеціальних звань міліції, не можуть бути покладені в основу відповідних реформ. Так, Закон України «Про міліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ були прийняті ще до проголошення незалежності України та до прийняття Конституції України. Вказані нормативні акти є застарілими та в окремих положеннях суперечать Конституції України.

Відтак, формування законодавчої бази, що стане юридичним підґрунтям реформ органів внутрішніх справ, доцільно започаткувати шляхом прийняття Закону України «Про поліцію». У даному документі мають знайти своє закріплення: визначення та завдання поліції, а також принципи та правова основа її діяльності, повноваження та структура поліції, правовий статус співробітника поліції, питання проходження служби у поліції, питання соціального захисту співробітників поліції, загальні засади фінансового та матеріального-технічного забезпечення поліції.

У підрозділі 2.3 «Оцінка працівників як один із засобів формування кадрів ОВС і підвищення ефективності їх функціонування» висвітлені проблеми адміністративно-правового регулювання оцінки працівників ОВС.

Здійснений логіко-семантичний та системний аналіз складових державної кадрової політики дозволив висновувати, що атестація виступає основним інструментом, за допомогою якого визначається результативність та ефективність практичної діяльності працівників ОВС України.

Серед недоліків у правовій регламентації атестації працівників ОВС найчастіше називають такі: відсутність чіткого порядку проведення атестації; неповне визначення підстав для проведення атестації; відсутність правового механізму захисту прав осіб, які підлягають атестації; невизначеність порядку участі громадян, громадських організацій, представників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, представників засобів масової інформації в атестаційному процесі; невизначеність порядку доведення результатів атестації до громадськості.

Автором обґрунтовується наукова позиція, згідно із якою атестація як єдиний засіб оцінки не дозволяє забезпечити вирішення усіх завдань оцінки працівників органів внутрішніх справ України, оскільки у ході атестації визначається відповідність діяльності працівника винятково характеристикам, відображеним у посадових інструкціях. Натомість пропонується розширити перелік джерел формування обсягу завдань та обов'язків працівників ОВС шляхом включення до нього: планів діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ; оперативних доручень; особистих планів співробітників ОВС; резолюцій безпосереднього керівника; позапланових доручень підрозділів вищого рівня; наказів керівника органу внутрішніх справ; рішень колегій, нарад тощо.

Розділ 3 «Правові та організаційні основи удосконалення кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» складається з трьох підрозділів, які розкривають наукові положення удосконалення кадрового забезпечення органів внутрішніх справ.

У підрозділі 3.1 «Перспективні напрями розвитку системи оцінки працівників органів внутрішніх справ» встановлено, що перспективним напрямом розвитку оцінки працівників є поступове впровадження в органах внутрішніх справ України системи щорічного оцінювання працівників.

Головною метою впровадження системи щорічного оцінювання в органах внутрішніх справ має стати забезпечення дієвості процедури та підвищення впливу оцінювання на результативність діяльності працівників ОВС, що оцінюються, та підрозділів, в яких вони працюють, а також посилення зв'язку оцінювання із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Автором досліджені основні принципи політики щодо оцінювання, цілі впровадження системи щорічного оцінювання в органах внутрішніх справ. Проаналізовані основні елементи механізму аналізу результатів здійснення оцінювання діяльності працівників ОВС та звітність за результатами оцінювання.

Складові системи щорічного оцінювання - це розробка процедур та нормативних актів; розроблення інструкцій та методичних рекомендацій, форм для оцінювання; визначення вимог щодо звітування за результатами проведення щорічного оцінювання діяльності співробітників ОВС; запровадження узагальненого річного звіту за результатами оцінювання на рівні Міністерства внутрішніх справ України. Визначення структури такого звіту; визначення ролі підрозділів кадрового забезпечення щодо реалізації щорічного оцінювання.

Підрозділ 3.2 «Удосконалення адміністративно-правового регулювання грошового забезпечення працівників органів внутрішніх справ» базується на засадах використання у системі грошового забезпечення ОВС технології управління за результатами.

Аргументовано, що на державному рівні концептуальні положення управління за результатами були закладені ще до моменту набуття незалежності нашою державою. Перспективні напрями удосконалення державної системи кадрового забезпечення, у першу чергу, передбачали посилення взаємозв'язку між результатами роботи окремо взятого працівника та рівнем грошової винагороди, яка такому працівнику виплачується.

Чинною нормативною базою детально врегульовані питання управління за результатами діяльності для такої категорії персоналу, як державні службовці. Однак відомча нормативна база МВС України потребує удосконалення положень щодо управління за результатами. Наразі безпосередньо від результатів діяльності залежать наступні види грошової винагороди працівників ОВС: посадові оклади та преміювання. Підстави визначення розміру грошової премії для осіб рядового і начальницького складу МВС України чинними документами визначені досить детально. Водночас питання визначення розміру посадового окладу висвітлені у відповідних документах лише на загальному рівні та обмежені вказівкою на те, що вказаний вид грошового забезпечення є диференційованим залежно від складності, обсягу, досвіду роботи і ставлення до виконання службових обов'язків. Зазначена ситуація значною мірою знижує ефективність використання даного засобу стимулювання діяльності працівників ОВС.

З урахуванням отриманих результатів, окрім розміру грошової премії, яка, фактично вже на цей час значною мірою залежить від показників ефективності діяльності, запропоновано закріпити у нормативній базі механізми впливу результатів діяльності також на розмір посадових окладів осіб рядового і начальницького складу МВС України.

У підрозділі 3.3 «Удосконалення нормативно-правового регулювання кадрового забезпечення ОВС» дисертант узагальнює досягнуті у дослідженні результати для удосконалення нормативно-правового регулювання кадрового забезпечення ОВС.

В Україні певною мірою врегульована більшість процесів, пов'язаних з атестацією в органах внутрішніх справ. Водночас запровадження системи щорічної оцінки в ОВС потребує перегляду та внесення змін у наступні нормативно-правові акти: на рівні вищих державних органів - внесення змін до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, або розробка та введення у дію Закону України «Про поліцію». У свою чергу, на рівні Міністерства внутрішніх справ України існує необхідність доопрацювання Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

З урахуванням отриманих результатів, автором підготовані пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства та відомчих актів МВС України: запропоновані зміни до нормативних документів, якими врегульовані питання грошового забезпечення працівників МВС України, з метою посилення впливу індивідуальних результатів діяльності працівників на рівень їхнього грошового забезпечення (зокрема - розроблені проекти змін до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також розроблений проект Інструкції про порядок щорічного оцінювання працівників органів внутрішніх справ України. У даному документі, який має замінити собою чинну Інструкцію про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, закріплені основні етапи оцінювання (планування оцінювання; проміжне оцінювання безпосереднім керівником; підсумкове оцінювання безпосереднім керівником та комісією з оцінювання; звітування підрозділу про результати проведення оцінювання), а також розкритий зміст заходів на кожному із етапів.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і пропозиції стосовно вирішення наукових задач щодо комплексного та правового аналізу адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів внутрішніх справ та формування на цій основі відповідних теоретичних положень і практичних рекомендацій. Основні з них такі:

1. Визначені напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання формування та реалізації державної кадрової політики в органах внутрішніх справ України. Встановлено, що актуальними напрямами адміністративно-правового регулювання реалізації кадрової політики МВС України є: оптимізація структури ОВС; удосконалення відомчої системи освіти; посилення захисту прав працівників; протидія корупції та удосконалення системи внутрішнього контролю; удосконалення механізмів зовнішнього контролю, у тому числі - у напрямі посилення співпраці з населенням та місцевими громадами. Підкреслюється необхідність забезпечення адміністративно-правовими механізмами засад формування кадрової політики МВС України. З цією метою, запропоновано на галузевому рівні у стратегії державної кадрової політики в органах внутрішніх справ України закріпити: визначення кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ України; мету, основні принципи та основні напрями кадрової політики в органах внутрішніх справ України.

2. Визначені роль та місце, а також основні завдання нормотворчої діяльності МВС України у кадровому забезпеченні органів внутрішніх справ. Нормотворча діяльність МВС України у досліджуваній сфері полягає у регулюванні механізмів виконання законів України та підзаконних нормативно-правових актів вищих органів державної влади шляхом роз'яснення та конкретизації їх положень, що стосуються особливостей реалізації державної кадрової політики, прав, обов'язків та функцій суб'єктів кадрового забезпечення у системі ОВС, структури та умов грошового забезпечення, вимог до кандидатів на службу в органах внутрішніх справ України.

3. Встановлені чинники адміністративно-правового характеру, що знижують ефективність формування та функціонування кадрів ОВС та запропоновані шляхи їх усунення. Констатовано, що нині в рамках державної кадрової політики відсутня система вимог до професійної діяльності кадрів ОВС, що і призвело до неефективності діяльності працівників МВС в екстремальних умовах під час актів тероризму та сепаратизму, які відбувалися на початку 2014 року в Україні. Автором обстоюється наукова позиція щодо необхідності прийняття Закону України «Про поліцію», у якому мають знайти своє закріплення: визначення та завдання поліції, а також принципи та правова основа її діяльності, повноваження та структура поліції, правовий статус співробітника поліції, питання проходження служби у поліції, питання соціального захисту співробітників поліції, загальні засади фінансового та матеріального-технічного забезпечення поліції.

4. Надана характеристика проблем адміністративно-правового регулювання оцінки працівників ОВС та запропоновані шляхи їх розв'язання. Однією із важливих проблем адміністративно-правового регулювання оцінки працівників ОВС є те, що атестація, яка наразі фактично є єдиним засобом оцінки працівників ОВС, не дозволяє забезпечити виконання усіх завдань оцінки працівників органів внутрішніх справ України, оскільки у ході атестації визначається відповідність діяльності працівника винятково характеристикам, відображеним у посадових інструкціях. Натомість, перспективним напрямом розвитку оцінки працівників є поступове впровадження в органах внутрішніх справ України системи щорічного оцінювання. Даний процес потребує належного адміністративно-правового регулювання шляхом розробки та введення у дію відомчого документа, яким мають бути закріплені основні етапи оцінювання, а також розкритий зміст заходів на кожному із етапів.

5. Визначені шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання грошового забезпечення працівників органів внутрішніх справ. Обґрунтована необхідність посилення впливу індивідуальних результатів діяльності працівників на рівень їхнього грошового забезпечення шляхом внесення змін до нормативних документів, якими врегульовані питання грошового забезпечення працівників МВС України.

6. Сформульовані пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного адміністративного законодавства, підзаконних нормативних актів, а також відомчих документів МВС України. Зокрема - розроблені проекти змін до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, а також розроблений проект Інструкції про порядок щорічного оцінювання працівників органів внутрішніх справ України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Вац В. Профілактика корупції в системі кадрового забезпечення ОВС України як невід'ємна складова організації національної безпеки держави: історичний аспект і сучасні проблеми / В. Вац, П. Підюков, Я. Конюшенко, О. Кубарєва // Вісник Академії управління МВС. - 2009. - № 1. - С. 19 -31.

2. Вац В. До питання правовідносин у сфері кадрового забезпечення органів внутрішніх справ та їх суб'єкти / В. Вац // Митна справа. - 2010. - № 6. - С. 387-393.