Перекладач в адміністративно-деліктному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

Міністерства освіти і науки України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Перекладач в адміністративно-деліктному провадженні

Бережна Ірина Анатоліївна

Запоріжжя - 2013

Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Коломоєць Тетяна Олександрівна, Запорізький національний університет, декан юридичного факультету;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Берлач Анатолій Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри адміністративного права;

кандидат юридичних наук, доцент Лученко Дмитро Валентинович, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри адміністративного права.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

1. Загальна характеристика роботи

адміністративний деліктний провадження перекладач

Актуальність теми. В умовах докорінного перегляду змісту адміністративно-деліктного кодифікованого вітчизняного законодавства, активізації спільних зусиль вчених-адміністративістів, юристів-практиків, правничої громадськості з підготовки проекту нового кодифікованого адміністративно-деліктного акту (в наявності кілька варіантів різного змістовного наповнення) істотно актуалізується потреба детальної регламентації засад участі в адміністративно-деліктному провадженні всіх учасників, забезпечення максимально повної реалізації ними процесуального статусу, в т.ч. у випадках, коли вони невзмозі цього зробити за наявності певних причин, наприклад, коли особа не володіє або недостатньою мірою володіє мовою, якою здійснюється відповідне провадження, що, у свою чергу, обумовлює потребу залучення перекладача (сурдоперекладача) до провадження. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень України, відсоток адміністративно-деліктних справ, участь в яких бере перекладач (сурдоперекладач), достатньо незначний, і цей показник зберігається протягом досить тривалого часу (1,3 % від усієї кількості справ), що здебільшого зумовлено фрагментарністю нормативного визначення в чинному законодавстві засад участі перекладача, застарілістю змісту цих положень, проблемами у реалізації ним свого статусу на практиці. Водночас аналіз даних діяльності різних суб'єктів адміністративної юрисдикції свідчить про достатньо активну участь в адміністративно-деліктному провадженні в якості суб'єктів представників різних національностей, іноземних громадян, осіб із певними фізичними вадами (глухих, німих, сліпих тощо), що обумовлює можливість і доцільність надання їм лінгвістичної (усної, письмової, жестової) допомоги, залучення перекладача (сурдоперекладача) у провадження, а це вимагає оновлення засад участі останнього, розширення його процесуального статусу на всіх стадіях провадження, в т.ч. й за рахунок запозичення позитивного зарубіжного та вітчизняного нормотворчого (щодо засад участі перекладача в адміністративному судочинстві, кримінальному процесі тощо) досвіду й узгодження їх із положеннями новітнього мовного законодавства, підвищення ролі і значення перекладача в системі суб'єктів відповідного провадження. Застарілість, фрагментарність, розпорошеність нормативного закріплення цього питання, дублювання його в новітніх навчальних, наукових галузевих джерелах слід визнати суттєвими недоліками вітчизняної галузевої доктрини і нормотворчої діяльності, які варто виправити з метою усунення перешкод для ефективної реалізації процесуального статусу як перекладачем, так й іншими суб'єктами, для надання допомоги яким він залучається, для виконання завдань адміністративно-деліктного провадження. Нагальною є потреба поглибленого доктринального дослідження цього питання з метою формування наукового базису для сучасного адміністративно-деліктного нормотворчого процесу.

Фундаментальною та основоположною базою дослідження вказаної проблематики є праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів, у т.ч. адміністративістів, які в різні історичні періоди досліджували окремі аспекти відповідного питання, зокрема праці: В.Б. Авер'янова, А.П. Альохіна, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, В.М. Бевзенка, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, В.В. Богуцького, В.В. Галунька, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, М.В. Завального, А.А. Кармолицького, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Р.О. Куйбіди, Д.М. Лук'янця, Д.В. Лученка, Р.С. Мельника, О.І. Миколенка, О.М. Пасенюка, В.Г. Перепелюка, Л.Л. Попова, І.І. Сіліча, В.Д. Сорокіна, С.Г. Стеценка, В.П. Тимощука, Ю.А. Тихомирова, Н.М. Тищенка, А.М. Школика, О.М. Якуби та ін.

Проте, незважаючи на множинність та розмаїття наукових джерел, засадам участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, його адміністративно-процесуальному статусу вченими увага приділялася лише фрагментарно, в аспекті розгляду більш змістовних питань. Жодної роботи, в якій би комплексно досліджувався адміністративно-процесуальний статус перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, до цього часу немає, що підкреслює важливість обраної тематики дослідження.

Таким чином, недостатність розробок на теоретичному рівні, фрагментарність нормативного закріплення, наявність практичних правових питань, а також необхідність комплексного дослідження адміністративно-процесуального статусу перекладача в адміністративно-деліктному провадженні в умовах підготовки нового вітчизняного адміністративно-деліктного кодифікованого акту й оновлення мовного законодавства зумовили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до Плану наукових досліджень юридичного факультету Запорізького національного університету на 2011-2014 рр., комплексного наукового проекту «Дослідження основних напрямків реформування законодавства України в контексті глобалізаційних процесів» (номер державної реєстрації 0111U008532). Крім того, тема дисертації пов'язана з підготовкою змін до адміністративного законодавства та має безпосереднє відношення до Концепції адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999, Концепції адміністративної реформи в Україні, впровадженої Указом Президента України від 22.07.1998, Концепції державної мовної політики, схваленої Указом Президента України від 15.02.2010, а також із розробкою та затвердженням Кабінетом Міністрів України Державної програми розвитку і функціонування української мови та мов національних меншин на 2011-2015 рр.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи - на підставі аналізу наявних наукових, публіцистичних, нормативних джерел, правозастосовчої практики визначити особливості участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, окреслити проблеми реалізації його статусу та сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в досліджуваній сфері та практики його застосування.

Згідно з поставленою метою визначено такі основні задачі дослідження:

- охарактеризувати адміністративно-деліктне провадження як сферу об'єктивізації участі перекладача;

- з'ясувати правову природу та зміст участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні;

- розкрити історіографію дослідження засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині та закріплення їх у законодавстві;

- здійснити аналіз основних доктринальних підходів до розуміння поняття адміністративно-процесуального статусу перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, виокремити його елементи, обґрунтувати доцільність їх удосконалення;

- визначити місце перекладача в системі суб'єктів адміністративно-деліктного провадження та з'ясувати його зв'язки з іншими учасниками відповідного провадження;

- з'ясувати специфіку участі перекладача на окремих стадіях адміністративно-деліктного провадження, виокремити проблемні аспекти такої участі;

- узагальнити зарубіжний досвід нормативного закріплення засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні та визначити можливі шляхи його запозичення в Україні;

- виокремити основні напрямки вдосконалення засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, їх нормативного закріплення.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають під час участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні.

Предмет дослідження - перекладач в адміністративно-деліктному провадженні.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання, як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо). Так, діалектичний метод пізнання процесів, пов'язаних з участю перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв'язку, виявити усталені напрямки і закономірності в цілому. Історико-правовий метод передбачає вивчення історіографії дослідження засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині та закріплення їх у законодавстві (підрозділ 1.3); системно-структурний підхід застосовувався при визначенні системи суб'єктів адміністративно-деліктного провадження та зв'язків між ними (підрозділ 2.2), виділенні особливостей участі перекладача на окремих стадіях адміністративно-деліктного провадження (підрозділ 2.3.); логіко-семантичний - для формулювання відповідних дефініційних конструкцій (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3). Важливого значення набув порівняльно-правовий метод, який дозволив виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду нормативного визначення засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні й можливості його запозичення для України (підрозділ 3.1). Соціологічний метод дав змогу з'ясувати думки фахівців-практиків щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2). Методи моделювання, аналізу та синтезу були використані при розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавства. Специфіка об'єкту дослідження передбачає застосування цілої низки наукових підходів: фундаментального, порівняльно-ретроспективного (підрозділ 1.3), органічної єдності теорії і практики (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3), поєднання критичного і раціонального (підрозділи 3.1, 3.2), єдності логічного та системного підходу (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Використання синергетичного наукового напрямку та комплексне застосування методів наукового пізнання сприяло дослідженню участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні в сукупності всіх елементів, що сприяло підвищенню наукового й практичного значення отриманих результатів.

Нормативну основу дослідження складає чинне, раніше діюче й перспективне законодавство України та зарубіжних країн.

Емпіричну основу дослідження становлять статистичні показники, акумульовані Державною судовою адміністрацією України, різними суб'єктами адміністративної юрисдикції, дані Єдиного державного реєстру судових рішень України.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється самою постановкою проблеми і полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці цілісним комплексним монографічним дослідженням, присвяченим засадам участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні з урахуванням здобутків сучасної правової доктрини та законодавства. Результатом дослідження є низка нових наукових положень і висновків, що виносяться на захист, а саме:

вперше:

- з'ясовано зміст участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, який полягає в наданні лінгвістичної, мовної (жестової) перекладацької допомоги особам, що не володіють або недостатньо володіють мовою, якою здійснюється провадження, шляхом здійснення усного, письмового, жестового перекладу виступів, пояснень, висловлювань учасників, документів, що використовуються в провадженні;

- визначено історіографію дослідження засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині, у зв'язку з чим запропоновано власний варіант її умовної періодизації та подано розгорнуту характеристику кожного періоду з виділенням особливостей, а саме: перший - до 40-х рр. XX ст.; другий - 40-і рр. - поч. 90-х рр. XX ст.; третій - з 90-х рр. XX ст. і до цього часу. Це дозволило простежити тенденцію до спеціалізації галузевих доктринальних досліджень, яку доцільно зберегти і посилити, враховуючи досягнення вітчизняної та зарубіжної адміністративно-правової доктрини, а також умовно виокремити три історичні етапи законодавчого закріплення засад такої участі, зазначивши специфіку кожного, й визначити пріоритети сучасної нормотворчості у зазначеній сфері з максимальною деталізацією таких засад;

- проведено комплексне дослідження адміністративно-процесуального статусу перекладача у відповідному провадженні з обґрунтуванням доцільності розгляду його як сукупності елементів: прав, свобод, обов'язків, відповідальності, гарантій участі, законних інтересів, - із формулюванням пропозицій щодо потреби вдосконалення нормативних засад використання ресурсу кожного з них;

удосконалено:

- наукові положення щодо з'ясування правової природи мети та завдань участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, що визначаються положеннями Конституції України, КпАП України, Закону України від 03.07.2012 «Про засади державної мовної політики», а також інших нормативно-правових актів;

- доктринальні пропозиції щодо потреби запровадження лінгвістичної експертизи в адміністративно-деліктному провадженні, залучення лінгвіста-експерта, закріплення його процесуального статусу та відмежування останнього від процесуального статусу перекладача;

- наукові положення щодо узагальнення зарубіжного (Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Республіки Киргизія, Республіки Молдова, Російської Федерації, Естонської Республіки, Республіки Словенія, Республіки Болгарія, Республіки Сербія, Австрійської Республіки, Швейцарської Конфедерації, Федеративної Республіки Німеччина тощо) досвіду нормативного закріплення засад участі перекладача у відповідному провадженні та визначення шляхів його запозичення для України з акцентом на тому, що таке запозичення має бути комплексним, виваженим, прийнятним для України;

- наукові підходи щодо системи суб'єктів адміністративно-деліктного провадження, виокремлення її підсистем із визначенням місця і ролі в них перекладача, віднесенням його до індивідуальних (персоніфікованих), факультативних, не наділених владними повноваженнями, без власного інтересу суб'єктів, що залучаються до провадження;

набули подальшого розвитку:

- положення про те, що адміністративно-деліктне провадження є різновидом адміністративно-юрисдикційного провадження, складовою частиною адміністративного процесу при обґрунтуванні доцільності підтримки «широкого» доктринального розуміння останнього;

- визначення адміністративно-деліктного провадження в якості стадійного провадження з виокремленням нормативно закріплених чотирьох стадій і специфікою участі перекладача на кожній із них;

- визначення пріоритетного напрямку вдосконалення нормативних засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, а саме їх кодифікації із зосередженням в єдиному кодифікованому адміністративно-деліктному акті визначень «перекладач», «адміністративно-процесуальний статус», істотним розширенням змісту кожного елементу його статусу, засад участі на кожній стадії.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, а окремі положення можуть бути використані:

- у науково-дослідній діяльності - для подальшої розробки теоретичних та практичних проблем адміністративно-деліктного провадження, в т.ч. за участю перекладача (акт впровадження Запорізького національного університету від 25.09.2013);

- у правотворчій та правозастосовчій діяльності: результати дослідження містять низку пропозицій щодо прийняття нового та внесення змін до чинного, в т.ч. кодифікованого, адміністративно-деліктного, мовного законодавства, запропоновані рекомендації можуть бути використані в правозастосовчій практиці (акти впровадження Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2013, Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 28.11.2013);

- у навчальному процесі: матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці навчально-методичних матеріалів, проведенні лекційних та практичних занять із навчальних дисциплін: «Адміністративне право України», «Адміністративна відповідальність», «Адміністративно-юрисдикційна діяльність» (акти впровадження Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету від 15.04.2013, Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 14.05.2013, Національного гірничого університету від 27.05.2013, Юридичного інституту Національного авіаційного університету від 23.05.2013, Одеського національного університету імені І.І. Мечникова від 23.05.2013, Запорізького національного університету від 25.09.2013, Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів та природокористування України від 22.11.2013).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи були оприлюднені на 8 всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: «Основні напрями реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (м. Харків, 2012 р.), «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Київ, 2012 р.), «Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності» (м. Дніпропетровськ, 2013 р.), «Актуальные вопросы современного права. Пути теоретического решения проблем» (г. Киев, 2013 р.), «Pшednн vмdeckй novinky - 2013» (Praha, Чеська Республіка, 2013 р.), «Wschodnie partnerstwo - 2013» (Przemyњl, Республіка Польща, 2013 р.), «Научният потенциал на света - 2013» (София, Республіка Болгарія, 2013 р.), «Сучасні правові системи світу: тенденції та фактори розвитку» (м. Запоріжжя, 2013 р.).

Публікації. Основні положення роботи знайшли відображення у 7 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі у двох зарубіжних наукових виданнях, у 1 науковій статті, опублікованій у нефаховому виданні, а також у 8 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 239 сторінок. Список використаних джерел налічує 329 найменувань і займає 33 сторінки.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок із науковими планами, а також мета та задачі дослідження, стан наукової розробки, висвітлюється наукова новизна, сформульовані положення, що виносяться на публічний захист, розкривається теоретичне й практичне значення отриманих результатів, наводяться дані щодо їхньої апробації, структури та обсягу роботи.

Розділ 1 «Теоретичні та історико-правові засади участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні» складається з трьох підрозділів, що присвячені характеристиці адміністративно-деліктного провадження як сфери об'єктивізації участі перекладача, правової природи та змісту участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, а також історіографії дослідження адміністративно-процесуального статусу перекладача в адміністративно-деліктному провадженні у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині та закріплення його в законодавстві.

У підрозділі 1.1 «Адміністративно-деліктне провадження як сфера об'єктивізації участі перекладача» на основі етимології назви провадження, що має дві складових: «адміністративно-деліктне» і «провадження», у роботі аналізуються існуючі в різні періоди галузеві доктринальні підходи до поняття, сутності адміністративно-деліктного провадження (роботи Л.В. Коваля, О.М. Якуби, С.В. Ківалова, В.К. Колпакова, О.І. Миколенка, В.В. Богуцького, В.В. Мартиновського, М.М. Тищенка, О.М. Бандурки, О.В. Кузьменко, Т.О. Коломоєць, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, В.В. Галунька та ін.), співвідношення його із адміністративно-деліктним процесом (роботи В.Д. Сорокіна, О.П. Альохіна, А.О. Кармолицького, В.С. Четверикова, В.В. Гордєєва, Р.О. Кукурудза та ін.), адміністративним процесом, провадженням у справах про адміністративні правопорушення, на основі чого формулюється висновок про те, що цілком прийнятним у сучасних умовах вважається використання для визначення цього виду адміністративно-юрисдикційного провадження, складової частини адміністративного процесу (в роботі розглядаються існуючі підходи щодо визначення поняття і сутності адміністративного процесу й підтримується позиція щодо доцільності т. з. «широкого» підходу до його розуміння), терміна «адміністративно-деліктне провадження» і пропонується авторська його дефініція як сфери об'єктивізації участі перекладача.

У підрозділі 1.2 «Правова природа та зміст участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні» на підставі аналізу положень Конституції України, КпАП України, Закону України від 03.07.2012 «Про засади державної мовної політики» формулюється висновок про те, що специфіка правової природи участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні обумовлена, перш за все, особливостями нормативного регулювання засад його участі, а саме поєднанням положень адміністративно-деліктного і мовного законодавства.

З'ясовується зміст участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, який полягає у наданні лінгвістичної допомоги (з аналізом у роботі всіх її складових: участі, здійснення перекладу - усного, письмового, сурдоперекладу) всім учасникам, які не володіють чи недостатньо володіють мовою, якою здійснюється провадження, або мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі тощо). Автором проаналізовано основний термінологічний ряд: «національна мова», «державна мова», «мова провадження», «мова міжнаціонального спілкування», зосереджено увагу на участі перекладача у відповідному провадженні крізь призму реалізації принципу національної мови, виокремлено специфіку участі сурдоперекладача. На підставі цього сформульовано висновок про те, що нормативне закріплення засад участі перекладача в адміністративно-деліктному проваджені є фрагментарним, що істотно ускладнює його участь, реалізацію статусу, у зв'язку із чим пропонується усунення відповідної прогалини шляхом закріплення окремої статті у КпАП України (і в майбутньому кодифікованому адміністративно-деліктному акті) із закріпленням визначення «перекладач в адміністративно-деліктному провадженні», деталізацією всіх складових його статусу й засад участі, узгодження її положення з положеннями мовного законодавства.

У підрозділі 1.3 «Історіографія дослідження адміністративно-процесуального статусу перекладача в адміністративно-деліктному провадженні у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині та закріплення його у законодавстві: етапи, тенденції» на основі аналізу наукових джерел різних історичних періодів відзначається відсутність комплексних робіт, безпосередньо присвячених цій проблематиці, які б враховували положення сучасної адміністративно-правової доктрини, чинного законодавства, правозастосування в адміністративно-деліктній сфері. Автором умовно виокремлено три етапи історіографії доктринального дослідження відповідного питання, а саме: 1) до 40-х рр. XX ст. (з поділом на підетапи: дореволюційний та післяреволюційний), який відзначається відсутністю будь-яких наукових галузевих спеціалізованих напрацювань щодо відповідного питання, фрагментарністю досліджень окремих аспектів адміністративно-деліктних проваджень, узагальненим підходом до визначення кола учасників (роботи В.Л. Кобалевського, О.Ф. Євтихієва, А.І. Єлістратова, І.Т. Тарасова, Г.І. Петрова та ін.); 2) 40-і рр. - поч. 90-х рр. XX ст., коли відбувається певне посилення засад спеціалізації доктринального дослідження процесуального статусу перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, фрагментарний аналіз елементів його статусу (роботи О.М. Якуби, М.Я. Масленнікова, Л.В. Коваля, П.Т. Василенкова, Д.М. Бахраха, Є.В. Додіна, Р.С. Павловського та ін.); 3) з 90-х рр. XX ст. і до цього часу (з умовним поділом - до і після початку XXI ст.), в який поглиблюється спеціалізація розгляду адміністративно-процесуального статусу перекладача при збереженні традиційного доктринального підходу до характеристики системи учасників відповідного провадження, спостерігається дублювання положень КпАП України й поступова тенденція до звуження предмету наукового пошуку (роботи Ю.П. Битяка, С.Т. Гончарука, В.К. Колпакова, М.М. Тищенка та ін.). Дисертантом сформульовано висновок про потребу подальшого збереження відповідної тенденції задля формування новітнього наукового підґрунтя для сучасного нормотворчого процесу.

Ґенезу закріплення засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні в законодавстві запропоновано розглядати як процес, в якому умовно виділяється три етапи: 1) до прийняття КпАП України 1984 р. - із відсутністю чіткого нормативного визначення процесуального статусу перекладача, засад його участі, «розпорошенням» останніх в інших нормативно-правових актах; 2) з 1984 р. - до 90-х рр. XX ст. - з узагальненим, хоча і дещо фрагментарним, закріпленням статусу перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, прийняттям Закону Української РСР від 28.10.1989 «Про мови в Українській РСР»; 3) з 90-х рр. і до цього часу (із поділом до і після XXI ст.) - з істотним «застарінням» нормативних засад участі перекладача у відповідному провадженні в контексті оновлення мовного законодавства; автором виділена чітка тенденція - формування передумов для їх докорінного оновлення в умовах прийняття новітнього мовного законодавства та розробки проекту кодифікованого адміністративно-деліктного акта, яку варто зберегти й надалі.

Розділ 2 «Адміністративно-процесуальний статус перекладача в адміністративно-деліктному провадженні» складається з трьох підрозділів і присвячений аналізу поняття, елементів адміністративно-процесуального статусу перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, визначенню його місця в системі суб'єктів відповідного провадження та особливостей участі на окремих стадіях провадження.

У підрозділі 2.1 «Адміністративно-процесуальний статус перекладача в адміністративно-деліктному провадженні: поняття, елементи та їх характеристика» на підставі опрацювання різноманітних джерел різних історичних періодів (праці Л.В. Коваля, О.М. Якуби, О.І. Миколенка, О.В. Кузьменко, С.В. Ківалова, М.М. Тищенка та ін.) аналізуються доктринальні підходи до визначення «адміністративно-процесуального статусу перекладача в адміністративно-деліктному провадженні», відзначається наявність переважно узагальнених робіт із проблематики процесуального статусу особи в адміністративному процесі, адміністративно-деліктному провадженні, звернено увагу на певну специфіку адміністративно-процесуального статусу перекладача та сформульовано його авторське визначення. У роботі зосереджено увагу на його співвідношенні із суміжними правовими поняттями: «правовий статус», «правове становище», «правове положення», обґрунтовано недоцільність розгляду останніх як самостійних правових категорій, оскільки вони не мають суттєвих відмінностей, а відповідно, є тотожними. Співвідношення понять «адміністративно-правовий статус», «адміністративно-процесуальний статус» дозволило виокремити їх специфічні ознаки, відмінність і сформулювати висновок про доцільність використання для позначення статусу перекладача в адміністративно-деліктному провадженні терміна «адміністративно-процесуальний статус». Дисертантом досліджено доктринальні підходи («широке», «вузьке» розуміння) до виокремлення елементів адміністративно-процесуального статусу перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, запропоновано власний варіант їх переліку з характеристикою кожного з них, до якого входять: права, обов'язки, свободи, законні інтереси, гарантії участі, відповідальність, та зазначено, що саме такий підхід розкриває реальний його ресурс. У роботі проведено порівняльний аналіз процесуального статусу перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, адміністративному судочинстві, кримінальному, цивільному процесах і встановлено, що найбільш повно врегульовано процесуальний статус перекладача в діючому КПК України, у зв'язку з чим запропоновано запозичити певні його положення при розробці проекту кодифікованого адміністративно-деліктного акта шляхом виділення окремої статті із закріпленням визначення адміністративно-процесуального статусу перекладача, максимальною деталізацією всіх його елементів, що сприятиме найповнішій реалізації перекладачем свого статусу.

У підрозділі 2.2 «Перекладач у системі суб'єктів адміністративно-деліктного провадження» дисертантом сформульовано висновок про те, що перекладач разом з іншими суб'єктами відповідного провадження формує систему суб'єктів, займає особливе місце в цій системі, є представником групи осіб, які «сприяють» здійсненню відповідного провадження. На підставі аналізу існуючих у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині варіантів класифікаційного розподілу суб'єктів відповідного провадження з використанням різноманітних критеріїв автор формулює висновок про те, що перекладач у системі суб'єктів адміністративно-деліктного провадження входить до підсистем: індивідуальних (персоніфікованих) суб'єктів (за ступенем персоніфікації), факультативних (за обсягом процесуальних функцій), тих, що не наділені владними повноваженнями (за наявністю таких повноважень), осіб, що не мають власного інтересу (за ступенем зацікавленості у результатах провадження), неосновних, тих, що залучаються (залежно від мети участі, обсягу повноважень та відношення до справи).

Розгляд місця і ролі перекладача в системі суб'єктів відповідного провадження зумовив акцентування уваги дисертанта не лише на самих суб'єктах, а й на їхніх зв'язках, що є невід'ємною ознакою системи. З'ясовано, що найбільш тісними є зв'язки перекладача з основними (обов'язковими) суб'єктами відповідного провадження, їх визначено як зовнішні «вертикальні» зв'язки, враховуючи належність зазначених суб'єктів до різних підсистем учасників. З огляду на специфіку зв'язків перекладача з представниками інших груп (особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілим, законним представником, захисником) автор їх вважає зовнішніми «горизонтальними». Встановлено, що внутрішніми є його зв'язки з групою допоміжних суб'єктів (осіб, що сприяють провадженню, - експертом, свідками).

У роботі запропоновано авторський варіант нормативного закріплення визначення «перекладач в адміністративно-деліктному провадженні», а саме - як повнолітньої дієздатної особи, котра сприяє провадженню, вільно володіє мовою, якою здійснюється провадження, та іншою мовою, необхідною для усного або письмового перекладу, володіє юридичною термінологією, а також технікою спілкування з глухими, німими, глухонімими, сліпими та особами з вадами зору (сурдоперекладач, перекладач-дактилолог).

У підрозділі 2.3 «Особливості участі перекладача на окремих стадіях адміністративно-деліктного провадження» на підставі аналізу існуючих положень адміністративно-правової доктрини щодо визначення кількості (від двох до семи) та назв стадій (роботи В.Б. Авер'янова, А.Б. Агапова, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.В. Ківалова, Т.О. Коломоєць, М.М. Тищенка, М.Ф. Стахурського, С.Г. Стеценка, О.В. Кузьменко, В.А. Юсупова та ін.) дисертант підтримує домінуючий у доктрині нормативно закріплений поділ адміністративно-деліктного провадження на чотири стадії, а саме: порушення провадження та адміністративне розслідування; розгляд справи та винесення постанови; оскарження постанови; виконання постанови, аналізує зміст кожної з них та визначає стадійну специфіку участі перекладача. Встановлено, що остання зумовлена особливістю, завданнями самої стадії. З'ясовано, що найповніше розкривається зміст участі перекладача на другій стадії провадження, досить фрагментарно врегульованими є засади участі перекладача на інших стадіях адміністративно-деліктного провадження. Автором окреслено проблеми, які виникають під час його участі на кожній стадії, а також сформульовано конкретні пропозиції щодо їх усунення шляхом внесення змін та доповнень до законодавства для підвищення ефективності участі перекладача. Автором встановлено, що чинне законодавство взагалі не регламентує участь перекладача на першій стадії провадження, запропоновано доповнення ст. 274 КпАП України положенням про допуск перекладача до участі у справі з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення. На третій стадії провадження обґрунтовано можливість впровадження лінгвістичної експертизи з нормативним закріпленням засад її проведення, з чітким відмежуванням адміністративно-процесуального статусу перекладача й експерта під час проведення лінгвістичної експертизи, засад оформлення результатів їх участі. Визначено, що четверта стадія провадження характеризується дещо узагальненим нормативним врегулюванням засад участі перекладача, у зв'язку з чим вважається за доцільне їх розширення шляхом деталізації його процесуальних прав, обов'язків, посилення відповідальності та підтвердження спеціальної компетентності сурдоперекладача (у випадку його залучення) й приведення у відповідність змісту положень спеціального мовного і кодифікованого адміністративно-деліктного законодавства у відповідній частині.

Розділ 3 «Основні шляхи вдосконалення нормативного визначення засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні» складається з двох підрозділів і присвячений аналізу зарубіжного досвіду нормативного визначення засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні з виокремленням шляхів його запозичення в Україні, а також перспективам удосконалення нормативних засад реалізації його процесуального статусу у відповідному провадженні.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід нормативного визначення участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні та основні пріоритети його запозичення в Україні» обґрунтовується доцільність комплексного, виваженого врахування досвіду зарубіжних країн щодо нормативного закріплення засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні. Наголошується на важливості аналізу зарубіжного досвіду в процесі розробки проекту вітчизняного кодифікованого адміністративно-деліктного акту. Автором обґрунтовується потреба багатовекторного врахування доктринального та нормотворчого досвіду зарубіжних країн, без штучного калькування результатів законотворчої та науково-дослідної роботи однієї або кількох країн, необґрунтованої пріоритетності результатів такої роботи.

З огляду на фрагментарність досліджень у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині питань зарубіжного досвіду нормативного регулювання засад участі перекладача у відповідному провадженні, а також можливих шляхів його запозичення в Україні (роботи І.Б. Коліушка, Д.М. Лук'янця, О.І. Миколенка та ін.) у роботі доводиться доцільність посилення інтересу вчених-адміністративістів до цієї проблематики задля формування наукового підґрунтя для кодифікаційного нормотворчого процесу. У результаті узагальненого опрацювання різноманітних джерел автором виокремлюється два основних напрямки запозичення зарубіжного досвіду щодо вирішення відповідного питання, а саме: по-перше, досвіду країн СНД; по-друге, європейських держав - із виокремленням специфіки досвіду цих країн для формулювання конкретних пропозицій щодо доцільності запозичення, перш за все, досвіду Російської Федерації та Республіки Казахстан, у законодавстві яких досить детально регламентовано права, обов'язки, відповідальність перекладача, засади його участі, підстави відводу (самовідводу) тощо. До того ж висловлюється застереження, що таке запозичення має бути виваженим, з обов'язковим урахуванням вимог сучасності, специфіки вітчизняного нормотворчого, в т.ч. кодифікаційного, процесу.

У підрозділі 3.2 «Перспективи нормативного визначення засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні» формулюються конкретні пропозиції щодо розробки нового кодифікованого адміністративно-деліктного нормативно-правового акту, який би закріплював, серед іншого, й засади участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні. Водночас у роботі обґрунтовується положення про те, що для його прийняття потрібно врахувати положення діючого законодавства (КПК України, Закону України від 03.07.2012 «Про засади державної мовної політики»), зарубіжний нормотворчий досвід, а також наявні проекти кодифікованого адміністративно-деліктного акту. При цьому проведений дисертантом аналіз нормопроектної роботи надав підстави для формулювання конкретних пропозицій щодо можливої моделі відповідної складової майбутнього кодифікованого адміністративно-деліктного акту в частині визначення процесуального статусу перекладача, а саме: закріплення дефініції «перекладач в адміністративно-деліктному провадженні», деталізації його прав (ставити уточнюючі запитання з метою для здійснення правильного перекладу; знайомитися зі змістом процесуальних документів і подавати зауваження; відмовитися від участі у провадженні, якщо не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу; одержувати винагороду за виконаний переклад та відшкодування витрат, пов'язаних з його залученням у провадження та ін.), обов'язків (прибути за викликом до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справу; заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених законодавством; здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом; не розголошувати відомості, які стосуються суті розгляду справи і які стали відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків; відповідати спеціальним вимогам професійного перекладача), в т.ч. з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду, засад участі на всіх стадіях провадження, відповідальності (за злісне ухилення від виконання або за відмову без поважних причин виконання покладених на нього процесуальних обов'язків), гарантій його участі. Дисертантом формулюється можливий варіант визначення положень майбутнього кодифікованого адміністративно-деліктного акту.

Висновки

Дисертація виконана на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань. У дослідженні вирішено науково-практичне завдання та наведено обґрунтовані положення щодо засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні. За результатами дослідження сформульовано такі основні висновки:

1. Встановлено, що адміністративно-деліктне провадження як сфера об'єктивізації участі перекладача - це нормативно врегульована послідовність дій уповноважених судових та адміністративних органів (осіб), спрямованих на виявлення адміністративних проступків, вчинених фізичними або юридичними особами, об'єктивне, оперативне, економне з'ясування всіх обставин вчинення таких діянь, обрання адекватного виду адміністративного стягнення, забезпечення його застосування, вирішення всіх питань притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, а також попередження вчинення можливих адміністративних проступків у майбутньому.

2. З'ясовано правову природу участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні на підставі аналізу положень Конституції України, КпАП України, Закону України від 03.07.2012 «Про засади державної мовної політики», а також інших нормативно-правових актів, у зв'язку з чим запропоновано закріплення в майбутньому адміністративно-деліктному кодифікованому акті норми-дефініції «мова міжнаціонального спілкування». Визначено зміст участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, а саме: перекладацька діяльність, яка здійснюється шляхом надання мовної (жестової) допомоги учасникам адміністративно-деліктного провадження, які не володіють або недостатньою мірою володіють мовою, якою здійснюється провадження.

3. Виокремлено умовно три етапи історіографії дослідження засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині зі встановленням тенденції до спеціалізації доктринальних досліджень, а також трьох етапного поступового процесу закріплення засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні у законодавстві із притаманною специфікою, які запропоновано зберегти й надалі.

4. Наголошено на тому, що через відсутність легального поняття «адміністративно-процесуального статусу перекладача в адміністративно-деліктному провадженні» й розмаїття доктринальних підходів щодо кількості та назви його основних елементів ускладнюється сприйняття його правової природи, у зв'язку з чим обґрунтовується потреба внесення змін до КпАП України, в т.ч. норми-дефініції: «адміністративно-процесуальний статус перекладача - це врегульована адміністративно-процесуальними нормами сукупність наданих і гарантованих державою його прав, свобод, законних інтересів, обов'язків, гарантій участі та відповідальності під час надання лінгвістичної допомоги в адміністративно-деліктному провадженні». Запропоновано авторський перелік елементів адміністративно-процесуального статусу перекладача.

5. Запропоновано розглядати перекладача в якості елементу системи суб'єктів адміністративно-деліктного провадження. Використання різних критеріїв для їх класифікаційного розподілу дозволило визначити належність перекладача до конкретних підсистем: індивідуальних (персоніфікованих); факультативних (неосновних); не наділених владними повноваженнями; суб'єктів без власного інтересу в результатах провадження; тих, що сприяють провадженню. Виокремлення зв'язків у системі суб'єктів адміністративно-деліктного провадження дозволило встановити найбільш тісні зовнішні вертикальні зв'язки перекладача з основними (лідируючими) суб'єктами, зовнішні горизонтальні - з особами, зацікавленими у провадженні, внутрішні зв'язки - із суб'єктами, що сприяють провадженню.

6. Адміністративно-деліктне провадження пропонується розглядати як стадійне провадження, в якому виокремлено чотири стадії: 1) порушення провадження та адміністративне розслідування; 2) розгляд справи та винесення постанови; 3) оскарження постанови; 4) виконання постанови - зі специфікою участі перекладача на кожній стадії. Встановлено, що діюче законодавство взагалі не врегульовує участі перекладача на першій стадії провадження, - доцільним вважається закріплення положень у ст. 274 КпАП України про допуск перекладача до участі у справі з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення. З'ясовано, що найповніше регламентується участь перекладача на другій стадії провадження, що зумовлено станом чинного адміністративно-деліктного законодавства. Зміст участі перекладача на третій та другій стадії провадження є аналогічним. Запропоновано впровадити можливість призначення лінгвістичної експертизи, засади проведення якої закріпити на законодавчому рівні з розмежуванням засад участі та статусу лінгвістичного експерта та перекладача. Четверта стадія адміністративно-деліктного провадження характеризується дещо узагальненим нормативним врегулюванням процесуального статусу перекладача, у зв'язку з чим вбачається за доцільне розширити засади його участі шляхом деталізації його прав, обов'язків, посилення відповідальності, підтвердження спеціальної компетентності у випадку залучення сурдоперекладача й приведення у відповідність змісту мовного і кодифікованого адміністративно-деліктного законодавства.

7. З'ясовано фрагментарне дослідження зарубіжного досвіду нормативного визначення засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні у вітчизняній правовій доктрині, різновекторність пріоритетів законотворення щодо вирішення цього питання в зарубіжних країнах (від «розпорошеності» в окремих нормативно-правових актах - до регламентації у кодифікованих актах; від визначення в якості суб'єкта провадження - до залишення його процесуального статусу поза увагою; від дублювання раніше чинних нормативних положень - до запровадження сучасних європейських правових положень тощо), що обумовлює відсутність ґрунтовного доктринального базису для вітчизняного кодифікованого адміністративно-деліктного процесу й обґрунтовує потребу посилення уваги вчених-правників, юристів-практиків до відповідного питання. Доводиться доцільність комплексного запозичення відповідного зарубіжного досвіду (перш за все, досвіду Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Російської Федерації, Республіки Молдова, Федеративної Республіки Німеччина тощо) з урахуванням особливостей зарубіжної та вітчизняної нормотворчості та правозастосування, специфіки доктринальних підходів до визначення адміністративно-деліктного провадження, акценту на виваженість такого врахування, апробацію його часом, прийнятність для України та реальних потреб часу. В якості пріоритетів визначено детальну нормативну фіксацію засад участі перекладача (сурдоперекладача), кодифікацію відповідних засад, розширення адміністративно-процесуального статусу перекладача на окремих стадіях адміністративно-деліктного провадження (починаючи з першої) шляхом збільшення його прав, обов'язків, деталізації засад участі, посилення відповідальності тощо.

8. На підставі аналізу наявних проектів кодифікованого адміністративно-деліктного акту запропоновано конкретні пропозиції щодо вдосконалення нормативних засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні, а саме: зосередження їх у кодифікованому адміністративно-деліктному акті, нормативне закріплення визначення «перекладач в адміністративно-деліктному провадженні», істотне збільшення його прав, обов'язків, гарантій участі, свобод, законних інтересів (у порівнянні з положеннями чинного КпАП України), деталізація засад участі на всіх стадіях провадження (в т.ч. з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення), визначення вимог щодо професійного потенціалу перекладача (сурдоперекладача), посилення відповідальності за невиконання та неналежне виконання своїх обов'язків - з узгодженням положень кодифікованого адміністративно-деліктного та мовного законодавства.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Бережна І.А. Процесуальний статус перекладача в системі суб'єктів адміністративно-деліктного провадження / І.А. Бережна // Держава і право. Збірник наукових праць. - 2012. - № 58. - С. 288-297.

2. Бережна І.А. Адміністративно-процесуальний статус перекладача в адміністративно-деліктному провадженні : поняття, зміст / І.А. Бережна // Митна справа. - 2012. - № 6 (84). - Ч. 2. - книга 1. - С. 227-236.

3. Бережна І.А. Адміністративно-деліктне провадження як сфера об'єктивізації участі перекладача / І.А. Бережна // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Право. - 2013. - № 22. - Ч. 1. - Т. 2. - С. 100-106.

4. Бережна І.А. Історіографія дослідження статусу перекладача в адміністративно-деліктному провадженні у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині / І.А. Бережна // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. - 2013. - № 2. - Ч. 2. - С. 99-107.

5. Бережна І.А. Правова природа та зміст участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні / І.А. Бережна // Порівняльно-аналітичне право. - 2013. - № 3-1. - С. 196-200.

6. Бережная И.А. Статус переводчика в административно-деликтном производстве: перспективы совершенствования законодательного регулирования в Украине / И.А. Бережная // Legea si viata. - 2013. - № 4 (256) - С. 39-43.

7. Бережная И.А. Историография исследования административно-правового статуса переводчика в отечественной доктрине 70-80 гг. ХХ в. / И.А. Бережная // Scientific Letters of Academic Society of Michal Baludansky. - 2013. - № 1. - C. 6-8.

8. Бережна І.А. Участь перекладача в адміністративно-деліктному провадженні за законодавством України: особливості стадійної регламентації / І.А. Бережна // Юридичний науковий електронний журнал. - 2013. - № 1. - С. 15-24.

9. Бережна І.А. Основні елементи правового статусу перекладача в адміністративно-деліктному провадженні / І.А. Бережна // Основні напрями реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави : матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Харків : Асоціація аспірантів-юристів, 2012. - С. 42-43.

10. Бережна І.А. Перекладач в адміністративно-деліктному провадженні : визначення поняття / І.А. Бережна // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина : матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - у 2-х томах. - Київ: Центр правових наукових досліджень, 2012. - Т. 2. - С. 27-29.

11. Бережна І.А. Особливості участі перекладача на окремих стадіях адміністративно-деліктного провадженні / І.А. Бережна // Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності : матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - у 2-х томах. - Дніпропетровськ: Правовий світ, 2013. - Т. 2. - С. 19-22.

12. Бережна І.А. Принципи діяльності перекладача в адміністративно-деліктному провадженні / І.А. Бережна // Актуальные вопросы современного права. Пути теоретического решения проблем : материалы международного юридического саммита. - Киев: Consensus omnium, 2013. - С. 131-134.

13. Бережна І.А. Зарубіжний досвід нормативного закріплення засад участі перекладача в адміністративно-деліктному провадженні та шляхи запозичення / І.А. Бережна // Pшednн vмdeckй novinky - 2013: materiбly mezinбrodnн vмdecko-praktickб konference. - Praha : Publishing House Education and Science, 2013. - С. 71-75.

14. Бережна І.А. Генеза дослідження адміністративно-процесуального статусу перекладача в адміністративно-деліктному провадженні та закріплення його у законодавстві / І.А. Бережна // Wschodnie partnerstwo - 2013: materiaіy miкdzynarodowej naukowo-praktycznej konferencji. - Przemyњl : Nauka i studia, 2013. - С. 29-33.