Публічно-правові спори у сфері господарської діяльності як предмет адміністративного судочинства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Публічно-правові спори у сфері господарської діяльності як предмет адміністративного судочинства

Веденяпін Олександр Андрійович

Київ - 2014

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Рябченко Олена Петрівна,

Національний університет державної податкової служби України, начальник кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Завальна Жанна Вікторівна, Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ, професор кафедри юридичних дисциплін;

кандидат юридичних наук Чорна Вікторія Григорівна, Навчально-науковий інститут права та психології Національної академії внутрішніх справ, доцент кафедри адміністративного права

Захист відбудеться "29" жовтня 2014 року о "10" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.16 Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розіслано "29" вересня 2014 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.М. Сопілко

Анотації

Веденяпін О.А. Публічно-правові спори у сфері господарської діяльності як предмет адміністративного судочинства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний авіаційний університет. - Київ, 2014.

Дисертацію присвячено встановленню сутності публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності, визначенні їх кола, здійсненні їх систематизації, а також визначенню особливостей позовного провадження з цієї категорії справ адміністративної юрисдикції, виявленню недоліків у правовому регулюванні та обґрунтуванню на цій основі пропозицій щодо внесення змін до адміністративного матеріального і процесуального законодавства. правовий адміністративний юрисдикція

Визначено поняття публічно-правового спору та встановлено його співвідношення із такими поняттями, як "публічно-правовий конфлікт", "державно-правовий конфлікт", "адміністративно-правовий спір". Визначено поняття публічно-правового спору у сфері господарювання. Визначено характерні сфери правовідносин, з яких виникають публічно-правові спори у сфері господарської діяльності. Такими сферами визначені правовідносини щодо: дозвільної діяльності, державного контролю господарської діяльності, притягнення суб'єктів господарювання до адміністративної відповідальності, накладення на них адміністративно-господарських санкцій. Визначено структуру публічно-правового спору у сфері господарської діяльності як предмета адміністративного судочинства, до якої входять такі елементи, як сторони, предмет, зміст, підстава. Визначено види публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності та здійснено їх класифікацію. Охарактеризовано адміністративну процесуальну правосуб'єктність суб'єктів та учасників позовного провадження в адміністративних судах щодо вирішення публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності та особливості їх участі у таких справах. Охарактеризовано стадії провадження в адміністративних судах щодо вирішення публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності, удосконалено структуру такого провадження та визначено процесуальні особливості розгляду справ щодо досліджуваної категорії публічно-правових спорів, зокрема щодо процесуальної форми розгляду таких справ, права на оскарження рішення суду. Висвітлено основні відмінності процесуального положення суб'єкта господарювання та суб'єкта владних повноважень при розгляді досліджуваної категорії адміністративних справ.

Ключові слова: публічно-правовий спір, господарська діяльність, адміністративне судочинство, адміністративна процесуальна правосуб'єктність, дозвільна діяльність, державний контроль, адміністративно-господарські санкції.

Веденяпин А.А. Публично-правовые споры в сфере хозяйственной деятельности как предмет административного судопроизводства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный авиационный университет. - Киев, 2014.

Диссертация посвящена установлению сущности публично-правовых споров в сфере хозяйственной деятельности, определению их круга, осуществлению их систематизации, а также определению особенностей искового производства по данной категории дел административной юрисдикции, выявлению недостатков в правовом регулировании и обоснованию на этой основе предложений по внесению изменений в административное материальное и процессуальное законодательство.

Определено понятие публично-правового спора и установлено его соотношение с такими понятиями, как "публично-правовой конфликт", "государственно-правовой конфликт", "административно-правовой спор". Определено понятие публично-правового спора в сфере хозяйствования. Определены характерные сферы правоотношений, из которых возникают публично-правовые споры в сфере хозяйственной деятельности. Такими сферами определены правоотношения относительно: разрешительной деятельности, государственного контроля хозяйственной деятельности, привлечения субъектов хозяйствования к административной ответственности, наложения на них административно-хозяйственных санкций. Определена структура публично-правового спора в сфере хозяйственной деятельности как предмета административного судопроизводства, в которую входят такие элементы, как стороны, предмет, содержание, основание. Определены виды публично-правовых споров в сфере хозяйственной деятельности и осуществлена их классификация. Охарактеризованы административная процессуальная правосубъектность субъектов и участников искового производства в административных судах относительно разрешения публично-правовых споров в сфере хозяйственной деятельности и особенности их участия в таких делах. Охарактеризованы стадии производства в административных судах относительно разрешения публично-правовых споров в сфере хозяйственной деятельности, усовершенствована структура такого производства и определены процессуальные особенности рассмотрения дел по исследуемой категории публично-правовых споров, в частности относительно процессуальной формы рассмотрения таких дел, права на обжалование решения суда. Освещены основные отличия процессуального положения субъекта хозяйствования и субъекта властных полномочий при рассмотрении исследуемой категории административных дел.

Ключевые слова: публично-правовой спор, хозяйственная деятельность, административное судопроизводство, административная процессуальная правосубъектность, разрешительная деятельность, государственный контроль, административно-хозяйственные санкции.

Vedenyapin O.A. The public-law controversies in the sphere of business as a subject of the administrative proceedings. - The manuscript.

Thesis for a candidates degree by specialty 12.00.07 - administrative law and procedure; finance law, informational law. - National aviation university. - Kyiv, 2014.

The notion of public-law controversy is defines and its relationship with concepts such as "public-law conflict", "state-legal conflict", "administrative-law controversy" is established. The notion of public-law controversy in the field of business is defines. The typical spheres of law relations, from which public-law controversies in the sphere of business arise is defined.

Such areas are: permission activity, state control of business, calling to administrative responsibility, imposing administrative-business sanctions. The structure of public-law controversy in the sphere of business is defined. This structure consists of such elements as parties, a subject, content, foundation. The types of public-law controversies in the sphere of business are determined and their classification is made. Administrative procedural legal personality of the subjects and participants of proceedings in the administrative courts concerning settlement of public-law controversies in the sphere of business and peculiarities of their participation in such cases are characterized. The stages of procedure in administrative courts concerning settlement of public disputes in the sphere of business are characterized. The structure of this production is improved. The procedural features of consideration of cases relative mentioned public-law controversies is define. Such features apply, in particularly, the procedural form of consideration of such cases, the right to appeal a court decision. The major differences of the subjects of business and the subjects of powers procedural status in considering the investigated categories of administrative cases are covered.

Key words: public-law controversy, business, administrative proceedings, administrative procedural legal personality, licensing activity, state control, administrative-business sanctions.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Конституцією України проголошено права та свободи людини найвищою соціальною цінністю, встановлено обов'язок держави їх забезпечувати та захищати. Важлива роль у справі захисту прав, свобод та законних інтересів осіб належить адміністративним судам, адже саме на них покладається розгляд і вирішення публічно-правових спорів, де однією стороною виступає суб'єкт господарювання, а іншою, як правило, - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкти владних повноважень при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Практика діяльності адміністративних судів свідчить про наявні проблеми, пов'язані із визначенням підсудності або порядку розгляду адміністративних справ за участю державних, інших органів, осіб та суб'єктів господарювання. Встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV (далі - КАС України) процедури розгляду публічно-правових спорів, які виникають у сфері господарської діяльності, виявляються недостатньо ефективними, такими, що не забезпечують особам, які звернулись до адміністративного суду, повноцінної реалізації права на захист від чиновницького свавілля. Виникають також проблеми, пов'язані із конкуруючою юрисдикцією між адміністративними і господарськими судами, на що неодноразово звертали увагу Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, Верховний Суд України. Спроби врегулювання існуючих проблем шляхом роз'яснень вищих органів судової влади навряд можна назвати ефективними.

Причиною такого становища є, з одного боку, наявність прогалин і колізій у КАС України, а, з іншого - існування адміністративного судочинства як порівняно нового для вітчизняної системи судоустрою інституту.

У сучасних дослідженнях з проблематики адміністративного процесу науковий пошук спрямовувався, в основному, на аналіз загальних питань формування та запровадження адміністративної юстиції, правового статусу адміністративних судів, вивчались також окремі проблеми вдосконалення процесуального порядку відправлення правосуддя адміністративними судами. Слід відзначити роботи В.Б. Авер'янова, Н.В. Александрової, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, Ю.В. Георгієвського, І.П. Голосніченка, Е.Ф. Демського, Є.В. Додіна, Ю.С. Педька, С.В. Ківалова, І.Б. Коліушка, Р.О. Куйбіди, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, О.М. Пасенюка, В.Г. Перепелюка, О.П. Рябченко, А.О. Селіванова, В.С. Стефанюка та ін. Останнім часом були підготовлені роботи, присвячені окремим аспектам вдосконалення правового регулювання відносин у сфері адміністративного судочинства: О.В. Анпілоговим, О.В. Бачуном, П.В. Вовком, В.С. Зайцем, М.О. Сорокою, Е.Ю. Шведом та ін.

Отже, тема дисертації є актуальною як з теоретичної точки зору, так і з позицій необхідності розробки теоретично обґрунтованих змін до адміністративного процесуального законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до "Основних напрямів Стратегічного плану розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року". Конкретне наукове завдання щодо дослідження проблематики визначене у планах науково-дослідної роботи кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України - "Організаційно-правові засади правоохоронної діяльності у сфері оподаткування" (державний реєстраційний номер УкрНТІ 0105U000657), а також "Правове регулювання управлінської та правоохоронної діяльності у сфері оподаткування" (державний реєстраційний номер УкрНТІ 0112U001826).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у встановленні сутності публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності, визначенні їх кола, здійсненні їх систематизації, а також у визначенні особливостей позовного провадження з цієї категорії справ адміністративної юрисдикції, виявленні недоліків у правовому регулюванні та обґрунтуванні на цій основі пропозицій щодо внесення змін до адміністративного матеріального і процесуального законодавства.

Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання:

- встановити спільне і різницю між поняттям публічно-правового спору та суміжними поняттями: "публічно-правовий конфлікт", "державно-правовий конфлікт", "адміністративно-правовий спір";

- визначити зміст господарської діяльності та виділити спірні відносини у її межах, що підпадають під ознаки публічно-правового спору;

- обґрунтувати поняття та виділити структуру публічно-правового спору у сфері господарської діяльності як предмета адміністративного судочинства;

- визначити види публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів та здійснити їх класифікацію;

- здійснити характеристику процесуальної правосуб'єктності суб'єктів та учасників позовного провадження в адміністративних судах щодо вирішення публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності;

- встановити особливості процедур розгляду публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності на кожній стадії провадження в адміністративних судах;

- на основі аналізу теоретичних підходів розробити пропозиції щодо усунення недоліків у чинному адміністративному матеріальному і процесуальному законодавстві України в напрямку вдосконалення гарантій прав та законних інтересів учасників розгляду справ адміністративної юрисдикції щодо публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративного судочинства.

Предметом дослідження є публічно-правові спори у сфері господарської діяльності як предмет адміністративного судочинства.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали як загальнонаукові, так і спеціально-юридичні методи і прийоми наукового пізнання. Застосування системно-структурного методу у взаємозв'язку із методом аналізу дозволило визначити види правовідносин, з яких можуть виникати публічно-правові спори у сфері господарської діяльності (Розділ 1, підрозділ 1.2), види таких спорів (Розділ 2, підрозділ 2.2). Крім того, застосування зазначених методів дозволило визначити поняття та структуру публічно-правового спору у сфері господарської діяльності як предмета адміністративного судочинства (Розділ 2, підрозділ 2.1), охарактеризувати стадії провадження в адміністративних судах щодо вирішення публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності (Розділ 3, підрозділ 3.2). За допомогою методу порівняльного аналізу визначено співвідношення поняття публічно-правового спору із такими поняттями, як "публічно-правовий конфлікт", "державно-правовий конфлікт", "адміністративно-правовий спір" відносно до господарської діяльності як сфери виникнення публічно-правового спору (Розділ 1, підрозділ 1.1). Діалектичний метод застосовано при дослідженні стадій провадження в адміністративному суді щодо розгляду публічно-правових спорів, що виникають у сфері господарювання (Розділ 3, підрозділ 3.2). Формально-юридичний метод застосовувався при дослідженні та розкритті таких понять, як "суд", "позивач", "відповідач", "позов" тощо (Розділ 3, підрозділи 3.1, 3.2). Застосування методу синтезу дозволило зробити узагальнюючі висновки стосовно стадій та етапів розгляду адміністративної справи щодо розгляду публічно-правового спору у сфері господарської діяльності в адміністративному суді (Розділ 3, підрозділ 3.2). Застосування у взаємозв'язку таких методів, як формально-юридичного, порівняльного аналізу, синтезу дозволило обґрунтувати пропозиції щодо усунення недоліків у чинному адміністративному матеріальному і процесуальному законодавстві України.

Нормативну базу роботи склали Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР, основні міжнародні акти у сфері судочинства та основних прав людини, інше адміністративне процесуальне законодавство України. Емпіричну базу дослідження становить судова практика адміністративних судів (одна справа - господарські) протягом 2007 року і по теперішній час, дані судової статистики Управління узагальнення судової практики судової статистики, надання методичної допомоги та контролю за єдністю судової практики Вищого адміністративного суду України, політико-правова публіцистика, енциклопедичні та довідкові видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень, присвячених теоретичним та практичним проблемам удосконалення правового регулювання відносин щодо розгляду в адміністративному суді публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності. У результаті проведеного дослідження автором сформульовано висновки, рекомендації і пропозиції, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:

уперше:

- доведено, що особливості публічно-правового спору у сфері господарської діяльності як предмета адміністративного судочинства, що випливають з предмета спірних правовідносин полягають у: а) наявності можливості їх виникнення з приватно-правових відносин; б) як правило, позивач - суб'єкт господарської діяльності; в) предмет спору - рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень стосовно суб'єкта господарювання, а також дії або бездіяльність суб'єкта господарювання;

- виділені особливості судового розгляду публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності. Ці особливості стосуються: 1) процесуальної форми розгляду справ щодо таких спорів; 2) права осіб, які беруть участь у справі на оскарження винесеного рішення; 3) кола осіб, які беруть участь у таких справах;

- здійснена класифікація публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності за такими критеріями: 1) сфера правовідносин, з яких виникає спір; 2) учасники спору; 3) предмет спору; 4) характер рішення, яке оскаржується;

удосконалено:

- визначення предмета адміністративного судочинства шляхом включення випадків звернення суб'єкта владних повноважень до суду із позовом до суб'єкта господарювання на виконання вимог закону, що не є публічно-правовим спором, але підлягає розгляду в адміністративних судах. У зв'язку з цим доведено необхідність внесення змін до ч. 1 ст. 6 КАС України, якою встановлено завдання адміністративного судочинства;

- правове регулювання визначення строку розгляду справи, стосовно якої встановлено особливий порядок розгляду (зокрема, справи, передбачені ст.ст. 171-2, 183-2 КАС України). Обґрунтовано доцільність збільшення строку розгляду таких категорій справ до загального строку розгляду адміністративної справи (ч. 1 ст. 122 КАС України), якщо правові вимоги поєднані із вимогою про відшкодування шкоди;

дістало подальшого розвитку:

- поняття адміністративної процесуальної правосуб'єктності суб'єктів владних повноважень як суб'єктів адміністративного судочинства шляхом обґрунтування положення про наявність в них не тільки загальної, а й спеціальної правосуб'єктності;

- структура стадій судового адміністративного процесу шляхом обґрунтування положення про те, що ті ж самі етапи, що виділяються в рамках провадження в адміністративному суді першої інстанції притаманні також усім видам проваджень, що існують в рамках стадії перевірки законності й обґрунтованості винесеного рішення;

- характеристика динаміки розвитку спірних правовідносин, початком яких визначено публічно-правовий конфлікт, який набуває ознак публічно-правового спору у разі реалізації права на звернення до адміністративного суду, процесуальною формою якого є позовна заява (адміністративний позов);

- визначення структури публічно-правового спору з врахуванням особливостей його предмета - сфера господарської діяльності. Доведено, що обов'язковим елементом публічно-правового спору у сфері господарської діяльності є підстава його виникнення. Такою підставою можна визначити наявність правових вимог сторін спору відносно одного предмета;

- положення про підстави виходу суду за межі позовних вимог шляхом обґрунтування доцільності надання суду такого права у випадках нечіткого формулювання позовних вимог суб'єктом господарювання.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у законотворчій діяльності - для удосконалення чинного адміністративного процесуального законодавства щодо вдосконалення гарантій прав та законних інтересів учасників розгляду адміністративних справ щодо публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності;

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб'єктів правозастосування - суддів адміністративних судів;

- у наукових дослідженнях - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення питань вдосконалення гарантій прав та законних інтересів учасників розгляду адміністративних справ щодо публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності;

- у навчальному процесі - при викладанні дисциплін "Адміністративне право", "Адміністративний процес" у юридичних вузах, при підготовці лекцій і навчальних посібників з даної проблематики.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто. Усі результати цієї роботи, сформульовані у ній положення та висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора та мають самостійний характер.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були оприлюднені на засіданні "круглого столу" "Адміністративна реформа в Україні та її вплив на реалізацію програми економічних реформ 2010-2014" (23 листопада 2010 р., м. Київ), науково-практичному семінарі "Адміністративно-процесуальна діяльність органів ДПС України у сфері взаємовідносин з платниками податків: сучасний стан та напрямки модернізації" до 90-річчя навчального закладу (30 вересня 2011 p., м.Ірпінь), міжнародній науково-практичній конференції "Напрями вдосконалення правового регулювання суспільних відносин" (27-28 грудня 2011 року, м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції "Тенденції та пріоритети реформування законодавства України" (30 червня 2012 року, м. Запоріжжя).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи викладено у шести статтях, вміщених у фахових юридичних виданнях (в тому числі одна - у іноземному), та тезах двох доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які включають шість підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків до роботи. Повний обсяг дисертації складає 209 сторінок, з них основний текст - 186 сторінок, список використаної літератури (193 найменування) - 23 сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок автора в їх одержанні, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1 "Теоретико-правова основа визначення публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності" містить два підрозділи.

У підрозділі 1.1 "Поняття публічно-правового спору та його розмежування із суміжними поняттями: "публічно-правовий конфлікт", "державно-правовий конфлікт", "адміністративно-правовий спір" визначається поняття публічно-правового спору у сфері господарської діяльності, а також визначається співвідношення поняття "публічно-правовий спір" із вказаними вище поняттями.

Публічно-правовим спором у сфері господарської діяльності попередньо визначено протиріччя між суб'єктами та учасниками цієї діяльності, причина якого полягає у різному застосуванні сторонами спору однієї і тієї ж норми публічного права, що регулює однорідні публічно-правові відносини, пов'язані із реалізацією прав у сфері господарювання, внаслідок чого порушено права, свободи, законні інтереси одного з суб'єктів чи учасників.

Поняттям "публічно-правовий конфлікт" можна характеризувати змістовну сторону публічно-правового спору. А поняття "публічно-правовий спір" відображає зовнішню форму публічно-правового конфлікту, а саме звернення в установленому законом порядку, зокрема до суду. Враховуючи наведене, можна зазначити, що аналогічним є співвідношення між державно-правовим конфліктом та публічно-правовим спором, з тією лише відмінністю, що поняття державно-правового конфлікту характеризує змістовну сторону окремих категорій публічно-правових спорів. Щодо ж співвідношення понять "публічно-правовий спір" та "адміністративно-правовий спір", то уявляється, що вони співвідносяться відповідно як родове та видове поняття.

У підрозділі 1.2 "Зміст господарської діяльності та спірні відносини у її межах, що набувають ознаки публічно-правового спору" визначається зміст господарської діяльності як правовідносини, з яких виникають публічно-правові спори, а також визначаються конкретні сфери таких правовідносин.

Характеризуючи сферу господарської діяльності, в якій можуть виникати публічно-правові спори, відзначено, що таку сферу представлено, передусім, організаційно-господарськими відносинами.

З метою конкретизації правовідносин, з яких можуть виникати такі спори, визначено чотири їх сфери: 1) правовідносини, пов'язані з реєстраційною чи дозвільною діяльністю суб'єктів державної влади стосовно суб'єктів господарювання; 2) правовідносини, пов'язані зі здійсненням контрольних дій суб'єктами владних повноважень щодо суб'єктів господарювання; 3) правовідносини, пов'язані із притягненням суб'єктів господарювання до адміністративної відповідальності за адміністративні порушення у сфері господарювання; 4) правовідносини, пов'язані з накладанням адміністративно-господарських санкцій на суб'єктів господарювання.

У межах, кожного зазначеного виду відносин (окрім останнього) виділено підвиди відповідно до характеру об'єкта таких правовідносин. Визначено, що за цим критерієм для зазначених правовідносин характерним є поділ на матеріальні та процедурні. Матеріальні мають своїм об'єктом кінцеву мету діяльності учасників конкретного виду відносин. Наприклад, у правовідносинах щодо дозвільної діяльності таким об'єктом є рішення дозвільного органу щодо надання дозволу. Процедурні відносини мають загальний та спеціальний об'єкти. Загальний об'єкт співпадає із об'єктом матеріальних відносин, а спеціальним об'єктом може бути визначено конкретне проміжне рішення, що приймається уповноваженим суб'єктом в ході конкретної процедури. Здійснено класифікацію процедурних відносин як за загальним, так і за спеціальним об'єктом.

Класифікація відносин за загальним об'єктом відображає напрямок конкретної діяльності. Зокрема, дозвільна діяльність може здійснюватись щодо: 1) легітимації суб'єкта господарювання; 2) легітимації певного виду діяльності тощо. Напрямок діяльності істотним чином впливає на зміст правовідносин, що виникають у зв'язку із його здійсненням. Класифікація відносин за спеціальним об'єктом відображає стадії здійснення конкретного провадження.

У зв'язку із здійсненням дозвільної та інших зазначених вище видів діяльності між уповноваженими суб'єктами та суб'єктами господарювання виникають правовідносини також поза межами відповідних проваджень. Як приклади таких правовідносин, з яких виникають публічно-правові спори, можна навести: 1) абсолютні пасивні відносини між органом державної влади (місцевого самоврядування) та суб'єктами господарювання, в яких обов'язком зазначеного органу є утримання від порушень приватних (цивільних та господарських) прав суб'єктів господарювання; 2) відносні приватні відносини між суб'єктом господарювання та уповноваженими органами (їх посадовими особами), в яких суб'єкт господарювання має право вимагати від зазначених органів та осіб відшкодування завданої незаконним рішенням, дією або бездіяльністю шкоди. Зазначені види відносин є універсальними для всіх чотирьох сфер діяльності суб'єктів владних повноважень. Разом із тим, в окремих сферах можуть виникати особливі відносини, не характерні для інших. Так, при здійсненні дозвільної діяльності виникають також абсолютні пасивні відносини між дозвільним органом та суб'єктами господарювання, в яких обов'язком зазначеного органу є утримання від незаконної видачі дозвільних документів, які можуть порушувати права суб'єктів господарювання.

Розділ 2 "Сутність та класифікація публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності як предмета адміністративного судочинства" містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1 "Поняття та структура публічно-правового спору у сфері господарської діяльності як предмета адміністративного судочинства" уточнюється наведене у підрозділі 1.1 поняття публічно-правового спору у сфері господарської діяльності та визначаються його елементи.

Під публічно-правовим спором у сфері господарської діяльності як предметом адміністративного судочинства слід розуміти протиріччя між суб'єктом господарювання та уповноваженим законом суб'єктом, причина якого полягає у різному розумінні сторонами спору однієї і тієї ж норми публічного права, що регулює однорідні публічно-правові відносини, пов'язані із реалізацією прав у сфері господарювання, що виражається у зверненні одного з учасників спору до суду з метою захисту порушених, на думку позивача, прав, свобод, законних інтересів.

Структура публічно-правового спору у сфері господарської діяльності представлена чотирма елементами: сторони, предмет, зміст та підстава виникнення.

Сторонами публічно-правового спору у сфері господарської діяльності слід вважати суб'єктів господарювання та суб'єктів адміністративного права, а саме відповідні органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема, які здійснюють визначені у попередньому підрозділі види діяльності.

Предметом публічно-правового спору у сфері господарської діяльності може бути: 1) законність правових актів (як індивідуальних, так і нормативних), дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень; 2) зобов'язання суб'єкта владних повноважень до вчинення певних дій; 3) відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, що завдана незаконним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) дії або бездіяльність суб'єкта господарювання.

Змістом публічно-правового спору у сфері господарської діяльності є протиріччя або суперечність як особливий стан спірних правовідносин, що характеризується переконанням однієї зі сторін такого конфлікту про порушення її прав, що може бути вирішене тільки в порядку адміністративного судочинства.

Підставою виникнення публічно-правового спору у сфері господарської діяльності є наявність правових вимог сторін спору відносно одного предмета. Ці правові вимоги стосуються вимог захисту порушених прав, свобод, законних інтересів у випадку звернення до адміністративного суду суб'єкта господарювання чи вимог захисту публічного інтересу у випадках звернення до суду суб'єкта владних повноважень.

Обґрунтовано, що центральним елементом публічно-правового спору у сфері господарської діяльності є зміст, що характеризує сутність його як спору.

Такі елементи, як сторони та предмет відбивають його галузевий характер. Ці елементи є його характеризуючими ознаками як предмета адміністративного судочинства.

У підрозділі 2.2 "Класифікація публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів" визначено види публічно-правових спорів у сфері господарювання.

Класифікація, що буде наведена нижче, не є вичерпною, в ній враховано лише ті критерії поділу, що дозволяють найкращим чином врахувати специфіку окремих категорій публічно-правових спорів.

Основним критерієм поділу зазначених спорів на види визначено сферу публічно-правових відносин у сфері господарювання, з яких вони виникають. Відповідно до цього критерію виділено публічно-правові спори у таких сферах: 1) дозвільна діяльність; 2) державний контроль стосовно суб'єктів господарювання; 3) притягнення суб'єктів господарювання до адміністративної відповідальності; 4) накладення на суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій.

Обґрунтовано, що спори у перших трьох сферах доцільно поділяти за такими критеріями, як: 1) учасники спору; 2) предмет спору; 3) характер рішення, що оскаржується.

За останнім критерієм можна виділити спори щодо оскарження проміжного та остаточного рішень. Ці види спільні для перших трьох сфер.

Спільними для всіх чотирьох зазначених сфер є спори, в яких предмет спору містить у собі додатково до основної вимоги вимогу про відшкодування шкоди суб'єкту господарювання.

Отже, у сфері дозвільної діяльності можна визначити наступні види спорів:

- за предметом спору: а) щодо оскарження рішення про анулювання виданих дозвільних документів; б) щодо оскарження рішення про видачу дозвільних документів; в) щодо визнання недійсними нормативно-правових актів;

- за учасниками спору: а) спори третіх осіб із суб'єктом владних повноважень; б) спори із дозвільними органами; в) спори із органами, до компетенції яких належить прийняття нормативних актів.

У сфері державного контролю стосовно суб'єктів господарювання критерієм, що найкраще характеризує особливості цих спорів, уявляються учасники такого спору, зокрема характер його ініціатора: а) суб'єкт господарювання; б) суб'єкт владних повноважень. Крім того, істотний вплив щодо змісту такого спору справляє напрямок державного контролю, з якого виник спір. Отже, він також є важливим критерієм. Відповідно до нього можна виділити спори, що виникають у сферах податкового контролю, митного контролю, контролю за ціноутворенням тощо.

У сфері притягнення суб'єктів господарювання до адміністративної відповідальності за критерієм, що найкраще характеризує особливості таких спорів, уявляються теж його учасники, зокрема відповідач. В даних справах відповідачами виступають, переважно, особи, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері господарювання. Отже, в цій сфері можуть виникати спори із: органами внутрішніх справ, державною виконавчою службою, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг тощо.

Спори, що виникають у зв'язку із накладенням адміністративно-господарських санкцій доцільно розподілити на види за наступними критеріями: 1) за характером матеріальної вимоги; 2) за характером ініціатора спору. За першим критерієм доцільно виділяти наступні види спорів: 1) щодо оскарження накладених адміністративно-господарських санкцій; 2) щодо стягнення сум накладених адміністративно-господарських санкцій. За другим критерієм доцільно виділяти наступні види спорів: 1) спори, ініціатором яких виступає суб'єкт господарювання; 2) спори, ініціатором яких виступає суб'єкт владних повноважень.

Розділ 3 "Позовне провадження в адміністративних судах як спосіб вирішення публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності" містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1 "Суб'єкти та учасники позовного провадження в адміністративних судах щодо вирішення публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності та їх процесуальна правосуб'єктність" визначено осіб, які можуть бути учасниками позовного провадження в адміністративних судах щодо вирішення публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності, а також висвітлено особливості їх адміністративної процесуальної правосуб'єктності.

Наявність адміністративної процесуальної правосуб'єктності суб'єкта господарювання не ставиться у залежність від правової природи правовідносин, з яких виник публічно-правовий спір у сфері господарювання. Щодо ж суб'єкта владних повноважень, то наявність такої правосуб'єктності залежить від конкретних обставин справи відповідно до його компетенції. Як суб'єкт господарювання, так і суб'єкт владних повноважень може бути як позивачем, так і відповідачем в адміністративних справах щодо досліджуваної категорії публічно-правових спорів.

У випадку участі у справі органу юридичної особи від її імені слід казати про особисту участь юридичної особи в судовому адміністративному процесі через свій орган.

Підставою реалізації адміністративної процесуальної правосуб'єктності суб'єкта господарювання визначено їх волевиявлення. Щодо суб'єкта владних повноважень слід відрізняти фактичну й юридичну підставу. Фактична підстава означає наявність волевиявлення. Юридична означає наявність відповідної норми у законодавстві, що наділяє суб'єкта владних повноважень повноваженням на звернення до суду. Формою такого волевиявлення в обох випадках визначено звернення до адміністративного суду.

З зазначеного випливає, що правосуб'єктність суб'єкта владних повноважень в таких справах можна охарактеризувати як спеціальну в тому сенсі, що він може звертатись до суду тільки у випадках, встановлених законом.

Обґрунтовано, що участь третіх осіб, як тих, які заявляють, так і тих, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору в цілому, не є характерною для справ щодо публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності.

У підрозділі 3.2 "Стадії провадження в адміністративних судах щодо вирішення публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності" визначено структуру провадження в адміністративних судах щодо розгляду цих спорів, а також визначено процесуальні особливості розгляду таких справ.

Щодо структури провадження в адміністративних судах у справах щодо досліджуваних спорів за основу взята наукова позиція П.В. Вовка щодо виділення двох стадій судового адміністративного процесу: провадження у суді першої інстанції та провадження щодо перегляду прийнятого у справі рішення. У межах цих стадій П.В. Вовк визначав три етапи: відкриття провадження, підготовка до розгляду справи та вирішення справи. Обґрунтовано, що зазначені етапи слід застосовувати не щодо другої стадії в цілому, а стосовно кожного з чотирьох проваджень, що існують у її межах: апеляційного, касаційного тощо. Із цією метою визначено процесуальні акти-документи, якими розпочинається та завершується кожний етап у кожному з наведених проваджень, а також визначено головне завдання щодо кожного етапу.

Переважна більшість публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності розглядаються за загальними правилами провадження в адміністративних судах. Разом із тим, КАС України передбачено особливості розгляду справ щодо окремих категорій таких спорів. Зазначене стосується, зокрема, справ, передбачених ст.ст. 171, 171-2, 183-2 КАС України. Слід відмітити, що зазначені особливості стосуються не тільки провадження в адміністративному суді першої інстанції, а й провадження на другій стадії судового адміністративного процесу. Так, по деяких справах рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене, а по деяких остаточним може бути лише рішення апеляційного суду.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо визначення сутності публічно-правового спору у сфері господарювання як предмета адміністративного судочинства, а також процесуальних особливостей розгляду адміністративних справ стосовно таких спорів, в наслідок чого отримані такі найважливіші результати:

1. Переважно публічно-правові спори у сфері господарювання належать до юрисдикції адміністративних судів як окремий випадок оскарження рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України). Разом із тим, окремі категорії адміністративних справ щодо публічно-правових спорів у сфері господарювання спеціально передбачені КАС України. Публічно-правові спори у сфері господарювання, що належать до юрисдикції адміністративних судів можуть виникати не тільки з адміністративних чи господарських відносин, а й навіть з суто приватних відносин, зокрема з цивільних.

2. Особливості галузевого змісту публічно-правових спорів у сфері господарювання проявляється в таких його елементах, як предмет та сторони. Предметом публічно-правового спору у сфері господарської діяльності може бути: 1) законність правових актів (як індивідуальних, так і нормативних), дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень; 2) зобов'язання суб'єкта владних повноважень до вчинення певних дій; 3) відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, що завдана незаконним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) дії або бездіяльність суб'єкта господарювання. Сторонами публічно-правового спору у сфері господарської діяльності слід вважати суб'єктів господарювання та суб'єктів адміністративного права, а саме відповідні органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема, які здійснюють визначені у попередньому підрозділі види діяльності.

3. Підставою виникнення публічно-правового спору у сфері господарської діяльності можна визначити наявність правових вимог сторін спору відносно одного предмета. Ці правові вимоги стосуються вимог захисту порушених прав, свобод, законних інтересів у випадку звернення до адміністративного суду суб'єкта господарювання чи вимог захисту публічного інтересу у випадках звернення до суду суб'єкта владних повноважень. Як уявляється, значення такого елементу в тому, що він дозволяє відобразити динаміку розвитку спірних правовідносин, з яких виник публічно-правовий спір у сфері господарювання. Так, початкову стадію розвитку цих відносин можна охарактеризувати як публічно-правовий конфлікт. Цей конфлікт набуває ознак публічно-правового спору у разі реалізації права на звернення до уповноважених державних органів із заявою щодо відповідних рішень, дій чи бездіяльності. Одним з таких органів є адміністративний суд, процесуальною формою звернення до якого є позовна заява (адміністративний позов)

4. В результаті дослідження судового розгляду адміністративних справ щодо публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності виділено найістотніші його процесуальні особливості. Так, процесуальна форма розгляду таких справ може змінюватись залежно від їх категорії. Наприклад, справи щодо правомірності видачі дозвільних документів розглядаються у загальному порядку, передбаченому нормами, зокрема, розділу 3 КАС України, а розгляд окремих категорій справ має особливості, передбачені ст.ст. 171, 171-2, 183-2 КАС України. Особлива процесуальна форма проваджень у зазначених випадках зумовлює певну обмеженість права на оскарження винесеного судом рішення у справі, що виражається у відсутності, в окремих випадках, права на касаційне і навіть апеляційне оскарження судового рішення. В усіх справах щодо публічно-правових спорів у сфері господарювання сторонами виступають такі особливі учасники, як суб'єкт господарювання та суб'єкт владних повноважень. Причому обидва зазначених учасника можуть мати статус як позивача, так і відповідача. Крім того, для таких справ не є характерною участь третіх осіб, а також осіб, які у передбачених законом випадках звертаються на захист прав інших осіб.

5. Здійснена класифікація публічно-правових спорів у сфері господарської діяльності за такими критеріями: 1) сфера правовідносин, з яких виникає спір; 2) учасники спору; 3) предмет спору; 4) характер рішення, яке оскаржується. За першим критерієм виділено публічно-правові спори у сфері: дозвільної діяльності; державного контролю стосовно суб'єктів господарювання; притягнення суб'єктів господарювання до адміністративної відповідальності; накладення на суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій. За другим критерієм виділено публічно-правові спори, ініціатором яких є: суб'єкт господарювання; суб'єкт владних повноважень. За третім критерієм виділено спори щодо: законності правових актів (як індивідуальних, так і нормативних), дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень; зобов'язання суб'єкта владних повноважень до вчинення певних дій; відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, що завдана незаконним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; дій або бездіяльності суб'єкта господарювання. За четвертим критерієм визначено спори щодо кінцевого рішення суб'єкта владних повноважень та спори щодо проміжного (процедурного) рішення такого суб'єкта.

6. Суб'єкту владних повноважень як учаснику адміністративних справ притаманна наявність, окрім загальної адміністративної процесуальної правосуб'єктності, також спеціальної - саме щодо участі у таких справах в силу вказівки у законі. Загальна ж стосується участі їх в інших адміністративних справах в передбачених законом випадках.

7. Наявність різних порядків щодо розгляду різних вимог у публічно-правових спорах у сфері господарювання іноді зумовлює виникнення окремих ускладнень розгляду справ, в яких такі вимоги об'єднані. Так, у разі поєднання суб'єктом господарювання в одному позові вимог, що стосуються рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення його до адміністративної відповідальності (ст. 171-2 КАС України) та вимог про відшкодування завданої таким рішенням матеріальної та моральної шкоди неузгодженими виявляються питання строків та процедури розгляду таких вимог. Зазначене стосується також справ, передбачених ст. 183-2 КАС України. Як спосіб подолання зазначеної проблеми можливим уявляється встановити у КАС України положення, якими збільшити строки розгляду справ, що розглядаються в особливому порядку до рівня загального строку розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 122 КАС України), якщо вимоги, що за законом мають розглядатись в особливому порядку, поєднані із вимогою про відшкодування шкоди.

8. Усі види проваджень в адміністративних судах (позовне, особливе, скорочене, апеляційне, касаційне тощо) мають подібну структуру, що виражається у можливості виділення у структурі кожного з них трьох етапів: 1) відкриття провадження; 2) підготовка до розгляду справи; 3) вирішення справи.

9. Законодавством передбачені випадки звернення до адміністративних судів суб'єктів владних повноважень щодо стягнення сум накладених фінансових санкцій, ліквідації суб'єкта господарювання тощо, якщо відповідно до закону вчинення зазначених дій можливе лише за рішенням суду. Такі адміністративні справи не є справами щодо публічно-правового спору у сфері господарювання, а є лише наслідком виконання уповноваженими суб'єктами порядку, встановленого законом. У зв'язку із цим необхідним є внесення змін до ст. 6 КАС України в напрямку розширення завдань адміністративного судочинства.

10. Доцільним є роз'яснення вищими судовими інстанціями питання стосовно того, чи може право суб'єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду визначатись підзаконними нормативними актами і якого рівня повинні бути ці акти.

11. Доцільною є конкретизація, принаймні на рівні роз'яснень вищих судових інстанцій, підстав виходу адміністративного суду за межі позовних вимог. Зокрема, уявляється, що такою підставою можна вважати викладення позовних вимог не у відповідності до ч. 4 ст. 105 КАС України. В даному випадку суд може припустити існування однієї з вимог, передбачених ч. 4 ст. 105 КАС України, а в подальшому - уточнити позовні вимоги.

12. З метою підвищення можливостей для суб'єктів господарювання щодо судового захисту їх прав від порушень, пов'язаних із незаконною видачею суб'єктом владних повноважень дозвільних документів, доцільним уявляється запровадити обов'язок органів дозвільної системи публікувати відомості про кожний виданий дозвільний документ у спеціально створеному для цієї мети друкованому виданні. З цією метою доцільним уявляється внести відповідні зміни до законодавства про дозвільну систему, насамперед до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 р. № 2806-IV.

13. Для забезпечення вдосконалення процедури розгляду адміністративними судами публічно-правових спорів у сфері господарювання доцільним уявляється внесення до адміністративного процесуального законодавства наступних найважливіших змін:

- з метою розширення поняття "справа адміністративної юрисдикції", зокрема врахування того, що однією з сторін її може бути й не суб'єкт управлінських функцій доцільним уявляється: 1) викласти норму-дефініцію щодо справи адміністративної юрисдикції (п.1 ч.1 ст.3 КАС України) у наступній редакції: "1) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, його посадова чи службова особа"; 2) викласти п.7 ч.1 ст.3 КАС України у такій редакції: "7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними державно-владних функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень" 3) внести зміни до п. 3 Постанови ВАС України від 20.05.2013 р. № 8 шляхом роз'яснення в ньому терміну "владна управлінська функція" з урахуванням сутності управлінської діяльності;