Форми і методи управління органами внутрішніх справ: адміністративно-правове забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Форми і методи управління органами внутрішніх справ: адміністративно-правове забезпечення

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Краснояров Федір Федорович

Київ - 2014

Анотація

У дисертації комплексно досліджено адміністративно-правове забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ. Розглянуто місце та роль форм і методів управління органами внутрішніх справ в забезпеченні законності та правопорядку, визначено сучасний стан їх адміністративно-правового забезпечення. Досліджено вплив адміністративно-правових норм на форми і методи управління органами внутрішніх справ. Охарактеризовано правову природу, особливості та види форм управління органами внутрішніх справ, розкрито сутність правових та неправових форм управління органами внутрішніх справ.

Розглянуто й узагальнено класифікації методів управління органами внутрішніх справ. Вивчено проблеми застосування адміністративних й інституційно-правових методів управління органами внутрішніх справ. Запропоновано шляхи використання зарубіжного досвіду адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ.

Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення, органи внутрішніх справ, управління органами внутрішніх справ, форми управління, методи управління.

Аннотация

В диссертации комплексно исследовано административно-правовое обеспечение форм и методов управления органами внутренних дел. Рассмотрены место и роль форм и методов управления органами внутренних дел в обеспечении законности и правопорядка. Определено современное состояние административно-правового обеспечения форм и методов управления органами внутренних дел.

Сформулировано понятие административно-правового обеспечения форм и методов управления органами внутренних дел как регламентированной административно-правовыми нормами деятельности органов государственной власти и других субъектов управления, направленной на соблюдение надлежащего применения системы форм и методов управления, осуществляемой с помощью специального механизма, а также установленной административно-правовыми нормами системы гарантий надлежащего функционирования системы управления органами внутренних дел.

Исследовано влияние административно-правовых норм на формы и методы управления органами внутренних дел. Охарактеризованы правовая природа, особенности и виды форм управления органами внутренних дел.

Раскрыта сущность правовых и неправовых форм управления органами внутренних дел. Охарактеризованы виды актов управления органами внутренних дел: а) нормативные; б) индивидуальные (административные); в) смешанного типа; г) директивы. Предложено под неправовыми формами управления органами внутренних дел понимать совокупность регламентированных нормами административного права организационных действий и материально-технических мер, применяемых с целью обеспечения выполнения поставленных задач и функций органами внутренних дел.

Рассмотрены и обобщены классификации методов управления органами внутренних дел. Методы управления органами внутренних дел можно классифицировать: 1) по сфере применения: а) общие (в частности, познание, убеждение и принуждение); б) специальные (организационные, административно-правовые, экономические, социально-психологические и другие); 2) по продолжительности применения: краткосрочные, постоянные, продолжающиеся; 3) по кругу лиц: общие, индивидуальные, коллективные; 4) по этапам управленческих решений: а) подготовки; б) принятия; в) организации; г) контроля за выполнением; 5) по характеру воздействия на управляемого субъекта: непосредственные и косвенные. Исследованы проблемы применения административных и институционально-правовых методов управления органами внутренних дел.

Предложены пути использования зарубежного опыта административно-правового обеспечения форм и методов управления органами внутренних дел.

Ключевые слова: административно-правовое обеспечение, органы внутренних дел, управление органами внутренних дел, формы управления, методы управления.

управління законність адміністративний влада

Summary

Thesis carries out a complex investigation of an administrative and legal support of forms and methods of the management of the organs of internal affairs. The place and role of forms and methods of the management of internal affairs authorities to ensure law and order are considered; current state of its administrative and legal support is determined. An influence of administrative law on the forms and methods of the management of bodies of internal affairs is investigated. Legal nature, features and kinds of the forms of management of the bodies of internal affairs are characterized; the essence of legal and illegal forms of management of bodies of internal affairs is revealed. Classifications of methods of the management of bodies of internal affairs are considered and generalized. Several problems of administrative and institutional and legal methods of the management of bodies of internal affairs are studied. Ways of use of foreign experience of the administrative and legal support of the forms and methods of the management of bodies of internal affairs are suggested.

Keywords: administrative and legal support, organs of internal affairs, management of organs of internal affairs, forms of management, methods of management.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблеми управління органами внутрішніх справ, пошук найбільш ефективних форм та методів такого управління були й залишаються одними з найбільш дискусійних як у практичній, так і у науковій царинах їх діяльності. Разом з тим, ці питання нині є украй актуальними, що зумовлено низкою чинників, до яких належать активізація процесів євроінтеграції, проведення антитерористичної операції на Сході України, демократизація суспільних відносин, люстрація та ін. Від правильно дібраних засобів управління органами внутрішніх справ на загальнодержавному рівні багато в чому залежать їхні досягнення та здобутки на регіональному та місцевому рівнях.

Новітні процеси державотворення потребують того, щоб суб'єкти управління органами внутрішніх справ були чітко визначеними, а застосовувані ними форми і методи управління ґрунтувалися, у тому числі, і на принципах законності та правопорядку. В умовах реформування органів внутрішніх справ постає чимало практичних питань, що вимагають негайного теоретичного осмислення, зокрема: визначення оптимальної організаційної структури органів внутрішніх справ, підвищення рівня довіри з боку населення до них, посилення контролю за їх діяльністю, зокрема, завдячуючи органам місцевого самоврядування, тощо. Особливого значення при цьому набуває адміністративно-правове забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ.

Сучасна юридична література налічує низку наукових праць, у яких висвітлюються певні теоретичні та практичні проблеми адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ. До цієї проблематики зверталися В.Б. Авер'янов, В.П. Андрущенко, І.В. Арістова, В.В. Астахов, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, А.Л. Борко, І.Л. Бородін, Ю.П. Битяк, В.Т. Білоус, М.Г. Вербенський, В.В. Галунько, І.П. Голосніченко, В.Л. Грохольський, О.П. Данильян, О.Г. Дзьобань, Є.В. Додін, О.М. Дручек, О.В. Дубенко, М.В. Завальний, В.О. Заросило, Р.В. Ігонін, О.І. Ієрусалімова, В.В. Ковальська, В.П. Колісник, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, С.Ф. Константінов, В.Ю. Кривенда, В.О. Криволапчук, О.В. Кузьменко, Я.В. Лазур, В.І. Луговий, С.І. Максимов, О.А. Мартиненко, О.М. Музичук, І.І. Мусієнко, А.М. Онупрієнко, В.М. Плішкін, А.М. Подоляка, Н.С. Ракша, О. П. Рябченко, Т.М. Слінько, Ю.М. Старілов, К.В. Степаненко, С.Г. Стеценко, Р.В. Шаповал, І.М. Шопіна, О.Н. Ярмиш та інші. Зазначені вчені зробили вагомий внесок у визначення сутності та особливостей державного управління взагалі й управління органами внутрішніх справ зокрема. Разом з тим питання адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ досі не були предметом комплексного наукового дослідження. Чимало проблем теоретичного, організаційного і правового характеру наразі залишаються невирішеними, що знижує ефективність управління органами внутрішніх справ. Вказане й обумовлює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено відповідно до п. 4 розділу 3 Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 роки, затверджених постановою Загальних зборів Академії правових наук України від 24 вересня 2010 року № 14; пп. 1, 19 Додатку 13 Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 року № 347, а також відповідно до Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Державного науково-дослідного інституту МВС України за науково-дослідними роботами: «Проблеми удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ України» (державний реєстраційний номер 0110u007753), «Адміністративно-правове регулювання контролю за діяльністю органів внутрішніх справ» (державний реєстраційний номер 0112u000060).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття змісту адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ та визначення напрямів його вдосконалення. Досягнення поставленої мети передбачає необхідність вирішення таких основних завдань:

- встановити місце та роль форм і методів управління органами внутрішніх справ в забезпеченні законності та правопорядку;

- охарактеризувати сучасний стан адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ;

- уточнити особливості впливу адміністративно-правових норм на форми і методи управління органами внутрішніх справ;

- визначити правову природу, особливості та види форм управління органами внутрішніх справ;

- встановити зміст правових форм управління органами внутрішніх справ;

- охарактеризувати адміністративно-правове забезпечення неправових форм управління органами внутрішніх справ;

- розглянути й узагальнити класифікації методів управління органами внутрішніх справ;

- охарактеризувати проблеми застосування адміністративних та інституційно-правових методів управління органами внутрішніх справ;

- визначити роль економічних та соціально-психологічних методів управління органами внутрішніх справ в умовах реформування системи виконавчої влади.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері управління органами внутрішніх справ.

Предмет дослідження - адміністративно-правове забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Основою методологічної конструкції дисертаційної роботи є метод системного аналізу, який і визначив стратегію дослідження адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ. Під час написання дисертації використовувались загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Зокрема, методи формальної логіки (аналіз, синтез, індукцію, дедукцію) застосовано під час вивчення аналітичних матеріалів, дослідження нормативно-правових актів, визначення наукових підходів та концепцій (підрозділи 1.1-1.3, 2.1-2.3). Діалектичний і структурно-функціональний методи використовувались у ході визначення місця та ролі форм і методів управління органами внутрішніх справ у забезпеченні законності та правопорядку, а також під час дослідження впливу на них адміністративних норм (підрозділи 1.1, 1.3), уточнення поняття форм і методів управління органами внутрішніх справ (підрозділи 2.1, 3.1). Порівняльно-правовий метод застосовано під час дослідження окремих видів форм і методів управління органами внутрішніх справ (підрозділи 2.1, 3.1). Системно-структурний метод використано для уточнення системи суб'єктів управління, характеристики юридичних елементів адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ, класифікації зазначених форм і методів (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2, 2.3, 3.2, 3.3). Застосування логіко-семантичного методу було спрямоване на вдосконалення понятійного апарату досліджуваної проблематики (підрозділи 1.1-1.3, 2.1-2.3). Використання методу моделювання дозволило сформулювати обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке визначає адміністративно-правове забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ (підрозділи 3.1-3.3).

Нормативно-правову базу дослідження склали Конституція України, закони України, підзаконні нормативні акти, що регламентують адміністративно-правове забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ.

Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичного застосування норм закону, практичної діяльності державних органів, статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України, політико-правова публіцистика, фактологічні матеріали, національна та міжнародна спеціальна література у сфері управління органами внутрішніх справ.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити сутність та особливості адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ в умовах їх реформування та сформулювати авторське бачення шляхів його удосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових концептуальних наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- виділено систему ознак адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ, зокрема, те, що: 1) воно є одним із видів правозабезпечувальної управлінської діяльності; 2) метою його використання є реалізація та втілення відповідних законодавчо встановлених форм та методів управління системою таких органів; 3) об'єктом забезпечення виступає чинна система форм і методів управління; 4) воно здійснюється спеціально уповноваженими суб'єктами, до компетенції яких належить управління органами внутрішніх справ відповідно до чинного законодавства; 5) процес забезпечення реалізується через особливий адміністративно-правовий механізм;

- сформульовано поняття адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ України як регламентованої адміністративно-правовими нормами діяльності органів державної влади та інших суб'єктів управління, спрямованої на дотримання належного застосування системи форм та методів управління, що здійснюється за допомогою спеціального механізму, а також встановленої адміністративно-правовими нормами системи гарантій належного функціонування системи управління органами внутрішніх справ;

- узагальнено класифікації форм і методів управління органами внутрішніх справ за наступними критеріями: ступенем юридичного вираження; результатами управлінської діяльності; спрямованістю впливу відповідних форм; обсягом; адресатом; характером і методами вирішення питань компетенції; суб'єктним складом; критерієм ініціативності; умовами застосування; цілями впливу; стосунку до інших суб'єктів державної влади; юридичним змістом; способом вираження; змістом управлінської діяльності;

удосконалено:

- підхід до співвідношення понять «правове регулювання» і «адміністративно-правове забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ», яке характеризується наступними ознаками: 1) адміністративно-правове забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ є різновидом адміністративно-правового забезпечення, що, у свою чергу, виступає складовою адміністративно-правового регулювання. Правове регулювання включає адміністративно-правове регулювання; 2) предмет адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ є вужчим за обсягом, ніж предмет правового регулювання, оскільки його становлять не всі правовідносини, а лише ті, які виникають щодо форм і методів управління ОВС; 3) правове регулювання і адміністративно-правове забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ мають спеціальні механізми, причому механізм правового регулювання втілюється в життя через систему загальних засобів, способів і форм, а механізм адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ здійснюється із застосуванням виключно адміністративних засобів;

- поняття неправових форм управління органами внутрішніх справ як сукупності регламентованих нормами адміністративного права організаційних дій та матеріально-технічних заходів, що застосовуються з метою забезпечення виконання поставлених перед органами внутрішніх справ завдань та функцій;

- визначення методів управління як сукупності різноманітних прийомів, засобів та способів, що покликані забезпечувати виконання процесу управління (підготовка, прийняття, організація та контроль виконання управлінських рішень), здійснюючи цілеспрямований вплив суб'єкта управління на об'єкт управління;

- характеристику матеріального впливу в системі управління ОВС, що включає наступні ознаки: 1) виступає видом економічних методів управління органами внутрішніх справ; 2) включає дві складові: матеріальне заохочення та матеріальну відповідальність. Застосування заохочення, в основу якого покладено метод переконання, не виключає і застосування заходів примусу при завданні шкоди неправомірними діями співробітника органів внутрішніх справ;

дістали подальшого розвитку:

- визначення форм управління органами внутрішніх справ як зовні виражених дій відповідного суб'єкта влади, що здійснюються в рамках чинного законодавства та його компетенції, з метою досягнення поставлених завдань;

- ознаки адміністративно-правового регулювання управління органами внутрішніх справ: 1) імперативний характер відповідних норм, що складають систему; 2) особлива структура адміністративно-правових норм, що полягає в тому що її санкція в більшості випадків може бути бланкетною та, відповідно, відсилати до положень інших нормативно-правових актів; 3) зобов'язальний характер норм, що, відповідно, зобов'язує суб'єктів управлінських відносин до виконання позитивних організаційних обов'язків; 4) односторонній характер такого регулювання, що зумовлено вертикально побудованою системою управління та підпорядкування; 5) особливий суб'єктний склад окресленої галузі регулювання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дослідженні висновки, узагальнення та пропозиції можуть бути використані у:

- науково-дослідній роботі - для подальшого наукового опрацювання та розвитку проблеми адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ (акт впровадження від 17 вересня 2014 року);

– навчальному процесі - під час викладення курсу «Адміністративне право» у вищих і спеціальних юридичних освітніх закладах, а також при підготовці підручників і навчальних посібників;

- законотворчості - у процесі підготовки проектів законодавчих та підзаконних актів України, що сприятиме вдосконаленню й оптимізації адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ;

- правозастосовній діяльності - для подальшого вдосконалення практики діяльності суб'єктів управління органами внутрішніх справ (акт впровадження від 19 вересня 2014 року).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки були оприлюднені в доповідях та повідомленнях на Міжнародній науково-практичній конференції «Дотримання прав людини: сучасний стан правового регулювання та перспективи його вдосконалення» (м. Київ, 5 березня 2014 року), Міжнародній науково-практичній конференції: «А way to euro іntegratіon» (м. Тбілісі, 4-5 липня 2014 року), а також на круглих столах «65-та річниця прийняття Загальної декларації прав людини» (м. Київ, 6 грудня 2013 року) та «Реформування правоохоронної системи України» (м. Київ, 20 червня 2014 року).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи викладено у дев'яти наукових публікаціях, з яких чотири - у наукових фахових юридичних виданнях України, одна - у іноземному юридичному виданні та чотири - у тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях і круглих столах.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок автора в їх одержанні, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1 «Теоретико-правова характеристика адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ» включає три підрозділи.

У підрозділі 1.1 «Місце та роль форм і методів управління органами внутрішніх справ в забезпеченні законності та правопорядку» зазначається, що одним із головних завдань органів внутрішніх справ є забезпечення прав і свобод людини та громадянина, підтримання режиму законності та правопорядку. Виконання зазначених завдань досягається шляхом здійснення управління органами внутрішніх справ із використанням специфічних форм і методів. Поєднання тих або інших методів управління дозволяє різними темпами досягти визначеної мети. Разом з тим, використання різних форм і методів управління чинить прямий вплив на результати діяльності органів внутрішніх справ та обумовлює рівень її ефективності.

Визначено, що управління органами внутрішніх справ - це особлива сфера державної виконавчої влади, основним завданням якої є забезпечення повноцінного функціонування відповідної сфери внутрішньодержавних відносин.

Запропоновано під режимом законності в галузі внутрішніх справ розуміти стан взаємовідносин між суб'єктами управління та керованими об'єктами, а також основу функціонування та діяльності співробітників органів внутрішніх справ, за допомогою якої забезпечується дотримання й виконання гарантованих на законодавчому рівні прав та свобод осіб, працівників органів внутрішніх справ, а також процедурних приписів щодо здійснення державно-управлінських дій.

У підрозділі 1.2 «Сучасний стан адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ» визначено види управлінських відносин, що є предметом адміністративно-правового забезпечення: 1) управлінські відносини у сфері кадрового забезпечення органів внутрішніх справ; 2) управлінські відносини у сфері фінансово-матеріального забезпечення органів внутрішніх справ; 3) управлінські відносини у сфері юридичного та документального забезпечення органів внутрішніх справ; 4) управлінські відносини у сфері науково-дослідної діяльності ОВС; 5) управлінські відносини у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення органів внутрішніх справ; 6) управлінські відносини у сфері побудови організаційно-штатної структури органів внутрішніх справ; 7) управлінські відносини у сфері зв'язків органів внутрішніх справ з громадськістю; 8) управлінські відносини у сфері міжнародних зв'язків органів внутрішніх справ; 9) управлінські відносини в сфері формування показників службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ; 10) управлінські відносини у сфері контролю за діяльністю органів внутрішніх справ.

Аргументовано, що структура управління органів внутрішніх справ України повною мірою відповідає тенденції, що притаманна таким країнам як Франція, Італія та іншим європейським країнам.

Суб'єктами, до компетенції яких входить адміністративно-правове забезпечення управління органами внутрішніх справ, визначено: Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ України та його структурні підрозділи.

У підрозділі 1.3 «Вплив адміністративно-правових норм на форми і методи управління органами внутрішніх справ» відзначено, що виступаючи первинним елементом системи права, норма права має відповідати вимогам відсутності внутрішньої суперечливості, узгоджуватися та знаходитися у тісному зв'язку з усіма елементами системи права, що надає вказаній системі цілісність та єдність.

Зазначено, що вплив адміністративно-правових норм на форми і методи управління органами внутрішніх справ обумовлений наступними чинниками: 1) ієрархічна побудова системи органів адміністративно-правового регулювання, що зумовлює підпорядкованість та юридичну силу відповідних нормативних актів; 2) особливий адміністративно-процесуальний порядок видання адміністративно-правових актів для окремих суб'єктів управління ОВС; 3) взаємозалежність компетенції органів правотворчості та положень відповідних адміністративно-правових норм.

Констатовано, що вирішення завдання реформування управління ОВС має здійснюватися через належне правове забезпечення цього процесу. Для цього потрібно привести у відповідність до стратегічних планів розвитку систему управління в галузі внутрішніх справ, основоположні нормативно-правові акти, що регламентують порядок застосування форм та методів в управлінні галуззю внутрішніх справ.

Розділ 2 «Адміністративно-правове забезпечення форм управління органами внутрішніх справ» включає три підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Правова природа, особливості та види форм управління органами внутрішніх справ» підкреслено, що, здійснюючи свої повноваження, органи внутрішніх справ можуть використовувати тільки ті форми управлінської діяльності, які відповідають змісту і функціям управління ними, тобто, по-перше, процес управління сферою внутрішніх справ повинен супроводжуватися тільки допустимими формами (тобто тими, які закріплюються у відповідних нормативно-правових актах і відповідають національним та міжнародним правовим принципам), по-друге, використання конкретної форми має бути доцільним в кожній конкретній ситуації, по-третє, забезпечувати якісне виконання поставлених завдань з найменшою витратою ресурсів.

Сформульовано дефініцію форм управління органами внутрішніх справ, яку запропоновано розуміти як зовні виражені дії відповідного суб'єкта влади, що здійснюються в рамках чинного законодавства та його компетенції з метою досягнення поставлених завдань.

Зазначено, що загальноприйнятим в науці адміністративного права вважається підхід до класифікації форм державного управління за двома основними критеріями: 1) за значенням наслідків, що виникають в результаті використання тієї чи іншої форми (наявності правового ефекту); 2) за способом реалізації методів управління. За значущістю наслідків, що виникають в результаті використання форм, виділяють: а) правові форми державного управління; б) неправові форми державного управління. Правові форми управління можуть бути публічно-правовими і приватноправовими. До неправових відносяться форми, які безпосередньо юридичного значення не мають і не спричиняють виникнення адміністративно-правових відносин, однак є необхідними для забезпечення управлінського процесу в органах внутрішніх справ.

У підрозділі 2.2 «Зміст правових форм управління органами внутрішніх справ» встановлено, що характерною рисою актів управління є те, що вони є актами-регуляторами, тобто регламентують відносини щодо управління органів внутрішніх справ та є безпосереднім механізмом реалізації законів.

Визначено види актів управління органами внутрішніх справ: а) нормативні; б) індивідуальні (адміністративні); в) змішаного типу; г) директиви. Акти управління як правові форми мають відповідати загальним, спеціально-юридичним та організаційно-технічним вимогам.

Доведено, що нормативні акти управління органами внутрішніх справ - це основний вид актів управління, що не тільки містять, а й безпосередньо встановлюють загальні правила поведінки, конкретні права, обов'язки, відповідальність учасників суспільних відносин. У них часто містяться обмеження і заборони, обумовлені специфікою управління. Властивостями нормативних актів управління органами внутрішніх справ є: 1) за територіальною ознакою - розповсюдженість по всій території; 2) за адресатом - поширення на широкий контингент осіб; 3) стабільність; 4) збереження юридичної сили незалежно від виконання приписів акта в часі.

У підрозділі 2.3 «Адміністративно-правове забезпечення неправових форм управління органами внутрішніх справ» зазначається, що під неправовими формами управління органами внутрішніх справ слід розуміти сукупність регламентованих нормами адміністративного права організаційних дій та матеріально-технічних заходів, що застосовуються з метою забезпечення виконання поставлених перед органами внутрішніх справ завдань та функцій.

Наголошено, що до організаційних дій в системі управління органами внутрішніх справ можна віднести: збори співробітників та їх інструктування; наради; надання практичної допомоги; вивчення, узагальнення та поширення позитивного досвіду роботи; розробку і впровадження в практику методичних рекомендацій, підготовку та розсилку для вивчення інформаційних листів; проведення комплексних і контрольних перевірок; вивчення громадської думки та її використання в роботі апарату управління і т.д.

Відзначено, що до виконання матеріально-технічних операцій в системі управління органами внутрішніх справ відносяться наступні види: підготовка інформаційних матеріалів для видання актів управління; проведення організаційних заходів; складання довідок, звітів; провадження діловодства; оформлення документів тощо.

Розділ 3 «Особливості застосування методів управління органами внутрішніх справ в умовах реформування системи виконавчої влади» включає три підрозділи.

У підрозділі 3.1 «Класифікація методів управління органами внутрішніх справ» встановлено, що методи управління можна вважати сукупністю різноманітних прийомів, засобів та способів, що покликані забезпечувати виконання процесу управління (підготовка, прийняття, організація та контроль виконання управлінських рішень), здійснюючи цілеспрямований вплив суб'єкта управління на об'єкт управління.

Запропоновано наступну класифікацію методів управління органами внутрішніх справ: 1) за сферою застосування: а) загальні (зокрема, пізнання, переконання та примус); б) спеціальні (організаційні, адміністративно-правові, економічні, соціально-психологічні та інші); 2) за тривалістю застосування: короткострокові, постійні, триваючі; 3) за колом осіб: загальні, індивідуальні, колективні; 4) за етапами управлінських рішень: а) підготовки; б) прийняття; в) організації; г) контролю за виконанням; 5) за характером впливу на керованого суб'єкта: безпосередні та опосередковані.

Обґрунтовано, що одним з напрямів реформування органів внутрішніх справ є підвищення ролі економічних та соціально-психологічних методів управління ними. Правильне та вміле використання зазначених методів нарівні та в комплексі з адміністративними та інституційно-правовими на практиці сприятиме системним перетворенням та удосконаленню роботи органів внутрішніх справ.

У підрозділі 3.2 «Проблеми застосування адміністративних й інституційно-правових методів управління органами внутрішніх справ» визначено, що адміністративні методи складають прийоми та способи впливу відповідного органу управління на підпорядкованих йому суб'єктах шляхом закріплення бажаних до виконання дій, а також способів і термінів їх виконання. Основною метою використання адміністративних методів є побудова ефективно функціонуючої системи органів внутрішніх справ.

Запропоновано інституційно-правові методи управління сприймати через опосередковану на правосвідомість учасників управлінських відносин сукупність способів та засобів впливу суб'єкта управління за допомогою норм права з метою самостійного вибору об'єктом управління варіанту поведінки у межах правових норм.

Здійснено класифікацію спеціальних, притаманних системі управління ОВС в Україні, методів управління: 1) адміністративні методи: а) за формою вираження: адміністративно-правові методи (нормативні; індивідуальні); адміністративно-організаційні методи; б) за юридичними властивостями: загальнообов'язкові; індивідуальні; в) за способом впливу на поведінку об'єктів управління: зобов'язуючі; заохочувальні; уповноважуючі; заборонні; г) за формою реалізації: імперативні; диспозитивні; доручувальні; рекомендаційні; 2) інституційно-правові методи: пов'язані з основними напрямами діяльності; пов'язані із формуванням системи управління; у сфері вдосконалення системи управління; пов'язані з управлінням існуючою системою.

У підрозділі 3.3 «Підвищення ролі економічних та соціально-психологічних методів управління органами внутрішніх справ в умовах реформування системи виконавчої влади» визначено, що тісно пов'язаним з економічними методами є метод заохочення. Якщо розглядати заохочення за типом впливу на керованого суб'єкта, то можна здійснити їх поділ на моральні та матеріальні. Будучи загальним методом управління, заохочення матеріального змісту збігаються за змістом з деякими економічними методами. Серед загальних методів управління слід виділити встановлення відповідальності, яка може бути моральною (перед собою, колективом, керівництвом) та юридичною. Одним з видів юридичної відповідальності є матеріальна, що також збігається з деякими економічними методами. Іншою стороною матеріальних заохочень виступає матеріальна відповідальність.

Проведено класифікацію економічних та соціально-психологічних методів управління органами внутрішніх справ: 1) економічні методи: а) за професійно-діяльнісним фактором (економічне прогнозування; узагальнення державних програм розвитку галузі внутрішніх справ; аналіз стану зайнятості та професійної підготовки); б) за об'єктно-орієнтованим фактором: встановлення заробітної плати, премій, надбавок тощо; матеріальні стягнення, санкції; 2) соціально-психологічні методи: суто психологічні та спрямовані на соціальні процеси, що відбуваються в колективі.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - визначення сутності й особливостей адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ. На підставі проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Співвідношення понять «правове регулювання» і «адміністративно-правове забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ» проявляється в тому, що: 1) адміністративно-правове забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ виступає різновидом адміністративно-правового забезпечення, що, у свою чергу, є складовою адміністративно-правового регулювання. Правове регулювання включає адміністративно-правове регулювання; 2) предмет адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ є вужчим за обсягом, ніж предмет правового регулювання, оскільки його становлять не всі правовідносини, а лише ті, які виникають щодо форм і методів управління органами внутрішніх справ; 3) правове регулювання і адміністративно-правове забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ мають спеціальні механізми, причому механізм правового регулювання втілюється в життя через систему загальних засобів, способів і форм, а механізм адміністративно-правового забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ - із застосуванням виключно адміністративних засобів.

2. Адміністративно-правове забезпечення форм і методів управління органами внутрішніх справ України - це регламентована адміністративно-правовими нормами діяльність органів державної влади та інших суб'єктів управління, спрямована на дотримання належного застосування системи форм та методів управління, що здійснюється за допомогою спеціального механізму, а також встановлена адміністративно-правовими нормами система гарантій належного функціонування системи управління органами внутрішніх справ.

3. Форми управління органами внутрішніх справ - зовні виражені дії відповідного суб'єкта влади, що здійснюються в рамках чинного законодавства та його компетенції з метою досягнення поставлених завдань. Здійснюючи свої повноваження, ОВС можуть використовувати тільки ті форми управлінської діяльності, які відповідають змісту і функціям управління ними, тобто, по-перше, процес управління сферою внутрішніх справ повинен супроводжуватися тільки допустимими формами (тобто тими, які закріплюються у відповідних нормативно-правових актах і відповідають національним та міжнародним правовим принципам), по-друге, використання конкретної форми має бути доцільним в кожній конкретній ситуації, а по-третє, забезпечувати якісне виконання поставлених завдань за якнайменшої витрати ресурсів.

4. Форми управління ОВС можуть бути класифіковані за низкою критеріїв, що утворюють цілісну систему: 1) за ступенем юридичного вираження: основні (видання правових актів) і додаткові, що базуються на них, тобто різної дії, що тягнуть певні юридичні наслідки або мають певну юридичну спрямованість (реєстраційні, дозвільні, наглядові, забезпечувальні дії, ліцензування, санкціонування тощо); 2) за результатами управлінської діяльності: позитивне регулювання (затвердження цільових програм, концепцій та стратегій реформування МВС України тощо); негативне регулювання (застосування заходів примусу); 3) за спрямованістю впливу відповідних форм: зовнішні (впливають на суспільні відносини у сфері державного управління) та внутрішні (спрямованні на врегулювання діяльності структурних підрозділів, підпорядкованих МВС України); 4) за обсягом: загальнообов'язкові й адресовані конкретним об'єктам; 5) за адресатом: вся система виконавчої влади (державного управління) або упорядкування роботи усередині робочого апарату відповідного виконавчого органу (самоорганізація); 6) за характером і методами вирішення питань компетенції: процедурні (наприклад, підготовка і прийняття управлінського рішення); процесуальні (наприклад, в рамках адміністративного провадження); 7) за суб'єктним складом: односторонні або багатосторонні (наприклад, адміністративно-правові договори); 8) за критерієм ініціативності: ті, що використовуються суб'єктами виконавчої влади за власною ініціативою відповідно до вимог закріпленої за ними компетенції; реакція на ініціативу інших учасників управлінських відносин (наприклад, за скаргами громадян); 9) за умовами застосування: звичайні умови функціонування; режим надзвичайного або воєнного стану; режим надзвичайної ситуації; 10) за цілями впливу: профілактичні та запобіжні; 11) стосовно інших суб'єктів державної влади: ті, що використовуються у відносинах із представницькими органами, органами виконавчої влади, судовими органами; 12) за особливостями об'єкта керівного впливу - залежно від форми власності (державні, кооперативні, акціонерні, колективні, приватні, індивідуальні об'єкти); 13) за юридичним змістом: розпорядчі, заборонні, або дозвільні; 14) за способом вираження правові форми управління ОВС можуть бути словесними (письмовими та усними) й конклюдентними; 15) за змістом управлінської діяльності: нормотворчі (правозастосовні), правореалізаційні та правоохоронні; 16) за функціями управлінської діяльності форми управління ОВС поділяються на ті, що реалізуються: у сфері кадрового забезпечення органів внутрішніх справ; у сфері фінансово-матеріального забезпечення органів внутрішніх справ; у сфері юридичного та документального забезпечення органів внутрішніх справ; у сфері науково-дослідної діяльності ОВС; у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення органів внутрішніх справ; у сфері побудови організаційно-штатної структури органів внутрішніх справ; у сфері зв'язків органів внутрішніх справ з громадськістю; у сфері міжнародних зв'язків органів внутрішніх справ; у сфері формування показників службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ; у сфері контролю за діяльністю органів внутрішніх справ.

5. Характерною рисою актів управління є те, що вони являють собою акти-регулятори, тобто регламентують відносини щодо управління ОВС та виступають безпосереднім механізмом реалізації законів. На відміну від актів інших гілок влади, вони є більш гнучкими у застосуванні й можуть як бути індивідуально спрямованими, так і передбачати багаторазове виконання. Види актів управління ОВС: а) нормативні; б) індивідуальні (адміністративні); в) змішаного типу; г) директиви.

6. Під неправовими формами управління органами внутрішніх справ пропонуємо розуміти сукупність регламентованих нормами адміністративного права організаційних дій та матеріально-технічних заходів, що застосовуються з метою забезпечення виконання поставлених перед органами внутрішніх справ завдань та функцій.

До організаційних дій в системі управління ОВС можна віднести: збори співробітників та їх інструктування; наради; надання практичної допомоги; вивчення, узагальнення та поширення позитивного досвіду роботи; розробку і впровадження в практику методичних рекомендацій, підготовку та розсилку для вивчення інформаційних листів; проведення комплексних і контрольних перевірок; вивчення громадської думки та її використання в роботі апарату управління тощо.

До матеріально-технічних операцій в системі управління ОВС пропонуємо віднести наступні види: підготовку інформаційних матеріалів для видання актів управління; проведення організаційних заходів; складання довідок, звітів; провадження діловодства; оформлення документів.

7. Методи управління можна вважати сукупністю різноманітних прийомів, засобів та способів, що покликані забезпечувати здійснення процесу управління (підготовка, прийняття, організація та контроль виконання управлінських рішень), обумовлюючи цілеспрямований вплив суб'єкта управління на об'єкт управління.

8. Методи управління органами внутрішніх справ можна класифікувати: 1) за сферою застосування: а) загальні (зокрема, пізнання, переконання та примус); б) спеціальні (організаційні, адміністративно-правові, економічні, соціально-психологічні та ін.); 2) за тривалістю застосування: короткострокові, постійні, триваючі; 3) за колом осіб: загальні, індивідуальні, колективні; 4) за етапами управлінських рішень: а) підготовки; б) прийняття; в) організації; г) контролю за виконанням; 5) за характером впливу на керованого суб'єкта: безпосередні та опосередковані.

9. Класифікація спеціальних, притаманних для системи управління ОВС в Україні, методів управління, включає: 1) адміністративні методи: а) за формою вираження: адміністративно-правові методи (нормативні; індивідуальні); адміністративно-організаційні методи; б) за юридичними властивостями: загальнообов'язкові; індивідуальні; в) за способом впливу на поведінку об'єктів управління: зобов'язуючі; заохочувальні; уповноважуючі; заборонні; г) за формою реалізації: імперативні; диспозитивні; доручувальні; рекомендаційні; 2) інституційно-правові методи: пов'язані з основними напрямами діяльності; пов'язані із формуванням системи управління; у сфері вдосконалення системи управління; пов'язані із управлінням готовою системою; 3) економічні методи: а) за професійно-діяльнісним фактором (економічне прогнозування; узагальнення державних програм розвитку галузі внутрішніх справ; аналіз стану зайнятості та професійної підготовки); б) за об'єктно-орієнтованим фактором: встановлення заробітної плати, премій, надбавок тощо; матеріальні стягнення, санкції; 4) соціально-психологічні методи: суто психологічні та спрямовані на соціальні процеси, що відбуваються в колективі.

10. У Концепції розвитку органів внутрішніх справ України, розробка якої здійснюється представниками правозахисних організацій та Міністерства внутрішніх справ України, слід передбачити окремий підрозділ, що мав би назву «Форми та методи управління органами внутрішніх справ» і включав би наступні положення: формулювання понять форм та методів управління; мета вибору окремих з них для вирішення певної управлінської ситуації, пов'язана з поступовим переходом від адміністративно-командного стилю керівництва до підвищення правосвідомості, правової культури, корпоративної етики та відповідальності за доручену ділянку роботи кожного працівника органів внутрішніх справ; класифікація форм та методів управління органами внутрішніх справ.

Стаття 21 Закону України «Про міліцію» має бути доповнена окремою частиною наступного змісту: «За використання форм та методів управління, які зачіпають честь та гідність працівників міліції, порушують їх визначені законом права і свободи, службові особи органів внутрішніх справ несуть юридичну відповідальність, передбачену законом».

Пункт 11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 р. № 401, слід доповнити окремим підпунктом наступного змісту: «здійснює у межах повноважень, передбачених законом, вибір форм та методів управління органами внутрішніх справ».

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Краснояров Ф.Ф. Поняття методів управління органами внутрішніх справ / Ф. Ф. Краснояров // Наука і правоохорона. - 2013. - № 3. - Ч. 2. - С. 132-134.

2. Краснояров Ф.Ф. Проблеми визначення форм управління органами внутрішніх справ як умова забезпечення законності і правопорядку / Ф Ф. Краснояров // Наука і правоохорона. - 2013. - № 4. - Ч. 2. - С. 91-95.

3. Краснояров Ф.Ф. Удосконалення методів управління органами внутрішніх справ у контексті євроінтеграційних процесів в Україні / Ф.Ф. Краснояров // Форум права. - 2014. - № 2. - С. 223-228 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/ j-pdf/FP_іndex.htm_2014_2_40.pdf.

4. Краснояров Ф. Повышение эффективности использования форм управления органами внутренних дел Украины / Ф. Краснояров // Закон и жизнь (Legea єі vіaюa). - 2014. - № 7. - С. 74-76.

5. Краснояров Ф.Ф. Форми і методи управління органами внутрішніх справ в забезпеченні законності та правопорядку / Ф.Ф. Краснояров // Наука і правоохорона. - 2014. - № 2. - С. 90-94.

6. Краснояров Ф.Ф. Права людини і зміна парадигми державного управління / Ф.Ф. Краснояров, І.М. Шопіна // 65-та річниця прийняття Загальної декларації прав людини : матеріали круглого столу (м. Київ, 6 грудня 2013 р.). - К. : ДНДІ МВС України, 2013. - С. 129-131.

7. Краснояров Ф.Ф. Класифікація форм управління органами внутрішніх справ / Ф.Ф. Краснояров // Дотримання прав людини: сучасний стан правового регулювання та перспективи його вдосконалення : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 5 березня 2014 р.). - К., 2014. - С. 88-89.

8. Краснояров Ф.Ф. Проблеми удосконалення форм та методів управління органами внутрішніх справ / Ф. Ф. Краснояров // Реформування правоохоронної системи України : матеріали круглого столу (м. Київ, 20 червня 2014 р.). - К. : ДНДІ МВС України, 2014. - С. 32-34.

9. Краснояров Ф.Ф. Формы управления органами внутренних дел Украины и направления их совершенствования / Ф.Ф. Краснояров // А way to euro іntegratіon : the Proceedіngs of Іnternatіonal Scіentіfіc Conference (Tbіlіsі, July, 4-5, 2014). - Tbіlіsі : Guram Tavartkіladze Teachіng Unіversіty, 2014. - P. 193-196.

Размещено на Allbest.ru