Особливості планування розслідування злочинів у сфері економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості планування розслідування злочинів у сфері економіки

Володимир Ортинський директор Навчально-наукового інституту права та психології Національного університету “Львівська політехніка”, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України

В статье раскрыто понятие и содержание планирования расследования преступлений в сфере экономики. Проанализированы научные разработки проблемы планирования расследования преступлений в криминальном осуществлении. Определены отдельные признаки экономических преступлений, которые необходимо учитывать при складывании плана их расследования. Очерчены основные обязательные элементы планирования расследования преступлений в сфере экономики.

планування злочин кримінальний економіка

Постановка проблеми. Злочинність у сфері економічних відносин й надалі є чинником негативного впливу на розвиток держави.

Сучасні економічні злочини характеризуються складними та витонченими способами і методами їх скоєння, тому однією із головних проблем залишається підвищення професіоналізму й авторитету слідчих підрозділів.

Її вирішення полягає у забезпеченні слідчих підрозділів висококваліфікованими кадрами, які мають відповідати вимогам сьогодення і бути спроможними на професійному рівні виконувати завдання з розслідування злочинів з метою захисту економіки від злочинних посягань.

Методика розслідування економічних злочинів обов'язково містить вказівки організаційного характеру, перш за все з тих питань, які тісно пов'язані із загальними методичними вказівками щодо розслідування загалом.

На наш погляд, проблеми організації з планування розслідування злочину як окремої та важливої частини методики їх розслідування та впливу на цей процес виходить на перший план як ключовий елемент у побудові якісної загальної моделі розслідування злочинів у сфері економіки.

Норми кримінального процесуального права, що регламентують порядок кримінального провадження, впливають на зміст окремих криміналістичних методик розслідування. Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України, внесено суттєві зміни у слідчих (розшукових) діях, поява негласних слідчих (розшукових) дій впливає на розвиток і вдосконалення криміналістичної методики. Зокрема, проведення процесуальних дій в режимі відеоконференції забезпечують оперативність судового провадження, безпеку осіб-учасників кримінального провадження тощо, що знаходить своє відображення в рекомендаціях та структурі окремих методик розслідування.

Із наведеного можна стверджувати, що практика організаційних засад розслідування злочинів, на основі прийнятих правових норм, потребує розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо організації планування і тактики проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у розслідуванні економічних злочинів.

Аналіз дослідження проблеми. Планування, як окрема та важлива частина діяльності слідчого щодо розслідування злочинів, завжди була невіддільною частиною його наукової організації праці та постійно привертала увагу і практиків, і теоретиків. Ще 1925 р. видатний вчений-криміналіст В. Громов у своїх роботах наголошував на важливості ролі, яку відіграє планування у розслідуванні злочинів. Вже тоді він пропонував слідчому створювати окремі плани (пам'ятки) складних справ, в яких той повинен вказувати, які дії та коли треба виконати, а також робити позначки про таке виконання [1, с. 65].

Надалі наукові та практичні надбання про планування та версію оформились в окремі криміналістичні вчення, які активно розвиваються і сьогодні. Серед найвідоміших криміналістів, які займались фундаментальними питаннями розробки підходів до розуміння, завдань, мети планування та версій у вітчизняній криміналістиці радянського періоду, виділяють таких: Т.М. Арзуманяна, Р.С. Бєлкіна, В.П. Бахіна, А.М. Васильєва, С.А. Голунського, В.Є. Корноухова, І.М. Лузгіна, П.І. Тарасов-Родіонова, Б.М. Шавера та ін.

Проблематику планування розслідування злочинів розробив С.А. Голунський у підручнику з криміналістики 1938 р. у розділі “Планування розслідування”, в якому він сформулював основні цілі, умови та принципи планування розслідування і виклав вказівки щодо особливостей планування при розслідуванні різних категорій кримінальних справ і на різних етапах розслідування [2].

Автор розділу “План слідства по конкретній справі” в “Настільній книзі слідчого” (1949) Т.М. Арзуманян по-своєму виклав принципи планування, до яких він зарахував динамічність, гнучкість і реальність. Він визначив версію як засноване на фактах припущення слідчого, дослідження якого може забезпечити розкриття злочину та викриття злочинця [3, с. 254].

У 1952 р. П.І. Тарасов-Родіонов, розглядаючи версії як елемент планування розслідування, класифікував їх на версії за суттю злочинної події та характеру злочину; за способом і обставинами вчинення злочину; за особами, які вчинили злочини; за характером провини та з мотивів скоєння злочину [4, с. 420].

1970 р. І.М. Лузгін визначив поняття та основні принципи планування розслідування. Теоретично розробив проблеми планування розслідування за порушеними кримінальними справами за матеріалами підрозділів дізнання [5, с. 38].

А.В. Іщенко, Ю.М. Черноус та інші сучасні дослідники визначають планування як складний розумовий процес, сутність якого полягає у визначенні напрямів та завдань розслідування, способів та засобів їх досягнення за раціональних витрат часу, сил і засобів для вирішення завдань за його допомогою [6, с. 318].

Мета статті - визначити поняття та зміст планування розслідування злочинів у сфері економіки та окреслити обов'язкові слідчі (розшукові) дій.

Виклад основного матеріалу. Розслідувати злочини у сфері економіки для слідчих досить складно. Злочини, вчинені у сфері економічної діяльності, дуже різноманітні. Тому єдиної методики їх розслідування нема. Однак подібність за низкою ознак, істотних з погляду методики розслідування, дозволяє розглядати їх усіх як криміналістично однорідну групу злочинів. В основі планування розслідування економічних злочинів - злочинні технології збагачення, що означає вчинення організованими групами комплексів взаємопов'язаних злочинів з використанням легальних форм господарської діяльності, та використання підприємства як засобу злочину.

Основні риси злочинності у сфері економіки, на думку О.Г. Кальмана, полягають у тому, що: 1) вони вчинюються у сфері легальної і нелегальної господарської діяльності; 2) суб'єктами цих злочинів можуть бути і підприємці, й інші особи, які сприяють виконанню господарської діяльності; 3) вони завдають економічної, політичної, моральної шкоди суспільству і державі; 4) спрямовані на одержання економічної вигоди; 5) вчинюються тільки навмисно; 6) можуть здійснюватися різноманітними засобами передбаченими чинним кримінальним законодавством [7, с. 36].

Злочини в сфері економіки мають здебільшого латентний характер, що зумовлює необхідність застосування можливостей оперативних підрозділів з використання їхніх сил, засобів і методів [8, с. 265].

Як стверджує С.С. Чернявський, для розслідування економічного злочину заходи мають бути спрямовані на: використання даних оперативних підрозділів, дослідження актів ревізій, аудиторських перевірок та ін.; одержання інформації від правоохоронних і контролюючих органів (підрозділів Державної фіскальної служби України, Державної фінансової інспекції України, Національного банку України, Державної митної служби України та ін.) [9, с. 639].

Розслідування як складний пізнавальний процес, що спрямований на з'ясування слідчим обставин злочину, потребує чіткого планування. Обов'язковість планування у діяльності органів досудового розслідування передбачена в Інструкції з організації діяльності органів досудового розслідування МВС України, згідно з положеннями якої слідчий планує свою роботу так, щоб забезпечити своєчасність виконання необхідних слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій в усіх кримінальних провадженнях, у яких він проводить досудове розслідування [10, с. 43].

Необхідність криміналістичного забезпечення розслідування окремих видів злочинів (економічних) завжди було і є одним із пріоритетних напрямів розвитку науки криміналістики. Це обумовлено тим, що саме у криміналістичній методиці, як в особливому розділі цієї науки, аналізується накопичений досвід слідства, відшукуються найефективніші прийоми та методи ведення розслідування певних категорій кримінальних проваджень. Розроблені наукою криміналістичні рекомендації стають найважливішим інструментарієм слідчого - своєрідним алгоритмом дій у типових слідчих ситуаціях на основі складеного плану [11, с. 5].

План - (від лат. ріапиш - площина), попередньо намічений порядок послідовності виконання програми шляхом здійснення роботи, проведення заходів [12, с. 1021]. Планувати - вносити до плану якісь роботи, передбачити налагодження чогось [13, с. 788].

А. Черней визначає план розслідування як систему організаційних процесуальних і тактичних рішень, які передбачають порядок, терміни, способи, засоби конкретних виконавців процесуальних і не процесуальних дій [14, с. 607].

Планування розслідування - це складна розумова діяльність слідчого, результатом якої є план розслідування, що містить програму роботи з встановлення обставин скоєння злочину. План розслідування складається на основі ретельного вивчення усієї сукупності фактичних даних, які має в розпорядженні слідчий до часу його складання. Він створюється також з урахуванням спеціальних пізнань, професійного досвіду та уяви слідчого, а також його уявлень про характер кримінальної події і шляхи встановлення істини [5, с. 30].

План розслідування у кримінальному провадженні має бути ретельно продуманий. Намічені планом слідчі (розшукові) дії повинні відображати тактичний задум слідчого, внутрішню логіку слідства. Це означає, що план має передбачати найраціональніше поєднання і послідовність слідчих (розшукових) дій зі встановлення і перевірки доказів. Звичайно, відразу і на увесь період слідства запланувати таку систему дій неможливо, оскільки не можна заздалегідь передбачити, які відомості будуть отримані під час проведення слідчих (розшукових) дій. Така система дій досягається у плануванні слідства на окремих етапах розслідування і у міру отримання інформації про подію, що розслідується. Залежно від цього розрізняють планування на початковому етапі розслідування та подальше планування.

Основні документи, які полегшують планування розслідування злочинів у сфері економіки, бувають декількох видів. Найпоширеніші схеми зв'язків і так звані аналітичні довідки (оперативних підрозділів) та наявність отриманих документів під час оперативно-розшукового документування, а також матеріали, скеровані державними контролюючими органами (ДФС, ДФІУ та ін.) до слідчих підрозділів. До другого блоку матеріалів належать документи, які використовуються у підприємницькій діяльності, різновиди підроблених документів у структурі механізму вчинення предикатних економічних злочинів та їхня кримінально-правова кваліфікація.

Організація планування злочинів передбачає оптимізацію праці слідчого, організацію взаємодії групи слідчих з оперативними підрозділами та іншими службами правоохоронних органів, а також деякі інші питання діяльності органів розслідування. Значення планування розслідування визначається важливістю завдань, які можуть бути вирішені за його допомогою, зокрема:

- визначення ефективних шляхів розслідування кримінальних правопорушень;

- забезпечення об'єктивності, повноти та всебічності з'ясування всіх обставин кримінального правопорушення;

- своєчасне та результативне застосування процесуальних, організаційно-технічних, техніко-криміналістичних заходів з урахуванням особливостей кожного провадження;

- забезпечення найефективнішого поєднання всіх можливостей органів досудового розслідування та оперативних підрозділів для досягнення поставлених завдань;

- сприяння економії сил і засобів органів досудового розслідування, інших правоохоронних підрозділів та ін. [6, с. 318].

У практичній діяльності прийнято розрізняти: планування розслідування у кримінальному провадженні та планування окремих слідчих (розшукових) дій.

У першому випадку виявляються способи і засоби вирішення слідчих завдань у кримінальному провадженні загалом. Планування окремих слідчих (розшукових) дій має на меті визначити способи і засоби ефективного вирішення проміжних завдань (обшуку, допиту).

Кожен вид планування розслідування економічних злочинів специфічний. Окрім того, є деякі загальні положення, якими потрібно керуватися, складаючи план розслідування економічного злочину. Ці положення називаються принципами планування розслідування і включають індивідуальність, динамічність, реальність та конкретність.

Індивідуальність планування пов'язана зі своєрідністю конкретного злочину, який має враховуватися у складанні плану. Індивідуальність не виключає можливості виявлення загальних тенденцій в однотипних ситуаціях. Спільні риси однорідних злочинів призводять до того, що на конкретних етапах розслідування можуть проводитися одні й ті ж слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії, що становлять певний алгоритм. Водночас індивідуальність кожного економічного злочину завжди вимагає творчого підходу до складання плану, обліку як загальних закономірностей, так і специфіки розслідуваної події.

Спільними рисами у розслідуванні економічних злочинів є використання спеціальних знань, яке здійснюється через: залучення спеціалістів для участі в процесуальній та іншій діяльності; проведення судових експертиз; ревізій фінансово-господарської діяльності; одержання довідок та консультацій у знавців; витребування та використання документів, які складаються такими особами, під час їхньої службової діяльності; допиту спеціалістів як свідків або судових експертів, якщо вони брали участь у проведенні судових експертиз.

Під час розслідування економічних злочинів спеціалісти залучаються до участі в слідчих (розшукових) діях у випадках:

а) відсутності у слідчого спеціальних знань і навичок, необхідних для кваліфікованої підготовки та проведення слідчої (розшукової) дії;

б) недостатнього оволодіння слідчим прийомами та засобами швидкого і якісного виконання певної роботи, що вимагає спеціальних знань і навичок;

в) необхідності з етичних чи тактичних міркувань доручити виконання певних дій саме спеціалістові;

г) одночасному застосуванні декількох засобів криміналістичної техніки;

д) необхідності виконати значний обсяг роботи, яка потребує спеціальних знань та навичок [6, с. 414].

Планування проведення ревізій є обов'язком слідчого за всіма злочинами, пов'язаних з бюджетними коштами, шахрайствами з фінансовими ресурсами та ін., як форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень чи крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням.

У розслідуванні економічних злочинів можуть призначатися такі експертизи: техніко-криміналістична експертиза документів - для встановлення технічних засобів їх виготовлення, ототожнення підписів службових осіб та відбитків печатей та штампів бюджетної організації; почеркознавча експертиза - для визначення підробок угод і додатків до них, різноманітних актів, платіжних відомостей, товарних та товарно-транспортних накладних; економічна експертиза - для встановлення фінансово-господарського стану одержувача бюджетних коштів; будівельно- технічна - для точного й достовірного визначення якості будівельних і ремонтних робіт, виконаних на всіх етапах будівництва, їхня відповідність будівельним нормам і договорам, а також якість і кількість використаних будівельних матеріалів та їхня відповідність вказаній будівельно-монтажній документації [59, с. 283-284].

Проведене дослідження та опрацювання емпіричного матеріалу дало нам змогу сформувати такі напрями організації планування досудового розслідування злочинів у сфері економіки:

- вивчення, опрацювання та систематизація всього обсягу інформації, що є в розпорядженні у слідчого, зокрема і відомостей, що не належать до процесуальних і мають слідчо-орієнтовний характер;

- визначення тактичних та стратегічних цілей розслідування на кожний період висунення нових версій, включаючи коректування попередньо висунутих версій;

- визначення слідчих (розшукових) дій, організаційних заходів та матеріальних витрат слідчого щодо отримання, дослідження та закріплення доказової інформації із урахуванням особистості злочинця, його посади та особливостей протидії, що здійснюється зацікавленими особами;

- визначення можливостей осіб та органів, що взаємодіють зі слідчим щодо отримання, дослідження і закріплення доказової інформації, а також подолання актів протидії розслідуванню та побудова на основі цього дієвої та ефективної моделі взаємодії;

- визначення видів та послідовності слідчих (розшукових) дій, застосування тактичних комбінацій та інших заходів, на підставі динамічно змінюваної слідчої ситуації, та закріплення їх у відповідних процесуальних актах;

- створення організаційної слідчо-оперативної моделі забезпечення безпеки учасників кримінального провадження.

Отже, планування розслідування економічних злочинів дає змогу: надати діяльності, що планується, цілеспрямованого характеру, зосередити увагу на найважливіших проблемах;

своєчасно вирішити найактуальніші завдання; визначити шляхи і засоби досягнення поставленої мети; підвищити ефективність використання сил і засобів; оптимізувати взаємодію; раціоналізувати використання робочого часу; забезпечити ефективний контроль.

Висновки. Планування розслідування економічних злочинів - багатоетапний процес, у якому можна виокремити низку загальних структурних елементів. До них належать одержання вихідних даних, визначення завдань розслідування, сукупності слідчих (розшукових) дій (обов'язкове планування щодо проведення ревізій фінансово-господарської діяльності та відповідних експертиз), необхідних для їх вирішення, встановлення черговості, термінів та виконавців намічених дій та заходів, оформлення плану розслідування.

Під час планування розслідування, а саме на його попередній стадії, особливе місце відведено прогнозуванню на основі інформаційного забезпечення. Його основною функцією є розкриття тенденції руху економічної злочинності, виявлення основних ознак злочинів та правильне визначення послідовності та вид слідчих (розшукових) дій.

Список літератури

1. Громов В.И. Дознание и предварительное следствие (теория и техника расследования преступлений) / В.И. Громов. - М., 1925. - 65 с.

2. Голунський С.А. Криміналістика. Техніка і тактика розслідування злочинів. - Юрид. изд-во НКЮ СССР. - М., 1938. - 375 с.

3. Арзуманян Т.М. Настольная книга следователя / под. общ. ред. Генерального Прокурора СССР Сафонова Г.Н. - М.: Государственное издательство юридической литературы, 1949. - 880 с.

4. Тарасов-Родіонов П.І. Криміналістика. - Ч. 2. - М.: Государственное издательство юридической литературы, 1952. - 880 с.

5. Криминалистика. Криминалистическая тактика / под ред. профессора Р.С. Белкина и доцента Г.Г. Зуйкова. - М.: ВШМВД СССР, 1970. - Т. 2. - 478с.

6. Криміналістика: підручник / В.В. Пясковський, Ю. М. Черноус, А. В. Іщенко, О. О. Алєксєев та ін. - К.: Центр навчальної літератури, 2015. - 544 с.

7. Кальман О.Г. Злочинність у сфері економіки України: теоретичні та прикладні проблеми попередження: дис. на здобуття наук, ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / О.Г. Кальман; Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2004. - 480 с.

8. Орлов Ю.Ю. Поняття та елементи організації оперативно-розшукової діяльності / Ю.Ю. Орлов // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - К.: КНУВС, 2006. - № 5. - с. 264-271

9. Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. / відп. ред.: В.В. Коваленко, Є.М. Моісєєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. - Т.VІ: Оперативно-розшукова діяльність поліції (міліції). - К.: Атіка, 2010 - 1128 с.

10. Криміналістична тактика: навч. посіб. / за ред. д-ра юрид. наук, проф. М.А. Погорецького тад-ра юрид. наук, доцента Л.Б. Сєргєєвої.-2-гевид., перероб, та доп. - К.: Алерта, 244 с.

11. Алєксєєва О.О. Розслідування окремих видів злочинів: навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. / О.О. Алєксєєв, В.В. Веселовський, В.В. Пясецький. - К.: Центр навчальної літератури, 2014. - 320 с.

12. Советский энциклопедический словарь / гол. ред. А.М. Прохоров. - 4-е изд. - М.: Сов. энциклопедия, 1989. - 1632 с.

13. Словник української мови / А.В. Німчук та ін. /відп. ред. В.В. Жаворонок. - К.: ВЦ “Просвіта”, 2012.- 1320 с.

14. Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. / відп. ред.: Є.М. Моісєєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. - Т. V: Кримінально-процесуальна та криміналістична діяльність поліцейських організацій. - К.: Атіка, 2009 - 1008 с.

15. Експертиза у судочинстві України: наук.-практ. посіб. / за заг. ред. В.Г. Гончаренка, І.В. Гора. - К.: Юрінком Інтер, 2015. - 504 с.

Размещено на Allbest.ru