Відумерла спадщина як підстава виникнення права комунальної власності

Ключевые слова: право коммунальной собственности; основания приобретения права коммунальной собственности; территориальное общество; выморочность наследства.

Tatiana Volynets

Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Civil Law and Procedure Ph.D., Assoc. Prof.

Key words: community property right; grounds for acquiring community property right; territorial communit; inheritance abandoning.

Досліджене питання стосується підстав набуття права комунальної власності. Сьогодні питання підстав набуття права комунальної власності не повною мірою висвітлюється як у науковій літературі, так і у законодавстві, і тому розгляд цього питання набирає актуальності, зокрема питання переходу відумерлої спадщини у власність територіальної громади.

Перехід відумерлої спадщини у комунальну власність територіальної громади права має важливе практичне значення, оскільки без належної матеріальної бази ефективне здійснення територіальною громадою своїх функцій як власника є малоефективним. Наше дослідження полягає у визначенні механізму переходу відумерлої спадщини у власність територіальної громади. Актуальність зумовлюється з внесенням відповідних змін у Цивільний кодекс України щодо питань відумерлої спадщини.

Аналіз дослідження проблеми

Мета статті

Перехід відумерлої спадщини у власність територіальної громади.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до ст. 1277 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою [1].

Згідно зі ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, зокрема банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини [2].

Законодавчо не закріплено визначення відумерлої спадщини. Науковцями по-різному висвітлено поняття відумерлої спадщини, так, на думку Ю. О. Заїки, відумерла спадщина - це специфічна підстава набуття майна померлого особливим суб'єктом - територіальною громадою, яка не має права відмовитися від спадщини за жодних обставин [3, с. 137]. З наведеного визначення випливає, що територіальна громада не може відмовитися від такої власності і має обов'язок набуття її у комунальну власність. Отже, на думку Ю. О. Заїки, особливість відумерлої спадщини полягає в тому, що виникнення права комунальної власності є обов'язком територіальної громади, а не її правом.

На думку Н. Б. Солтис, відумерлість майна - це система дій (процедура) з виникнення права власності у територіальної громади щодо майна, стосовно якого не виявлені спадкоємці як за заповітом, так і за законом, або у разі усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття [4].

Л. Б. Жук вважає, що визнання спадщини відумерлою та набуття прав на неї відповідною територіальною громадою є самостійною правовою підставою набуття права власності, що відрізняється як від спадкування за заповітом, так і від спадкування за законом [5, с. 189]. Із цього випливає, що відумерлість спадщини є різновидом набуття права власності. З таким твердженням варто погодитись, оскільки саме відумерлість спадщини є процесом, метою якого є перехід майна, щодо якого існує відумерлий суб'єктний зв'язок власності, до територіальної громади.

На думку С. Біленко, відумерла спадщина - це майно, зокрема й земельні ділянки, яке належало особі, що померла й не залишила спадкоємців [6].

Реалізація права на відумерлу спадщину є обов'язковою, хоча і не забезпечений ані відповідними заходами примусовості, ані відповідальністю територіальної громади за неподання заяв про визнання спадщини відумерлою. У такому разі логічно було б визначити наслідки неподання органом місцевого самоврядування заяви до суду, однак цього законодавцем не зроблено. Така недосконалість конструкції відумерлої спадщини спричиняла порушення прав кредиторів, які позбавлялися можливості задовольнити свої вимоги за рахунок спадкового майна.

За цивільним законодавством України визнання спадщини відумерлою та набуття прав на неї відповідною територіальною громадою є самостійною правовою підставою набуття права власності й територіальна громада, набуваючи права на відумерлу спадщину, не є спадкоємцем ні за заповітом, ні за законом, оскільки територіальна громада не згадується в жодній черзі спадкоємців за законом [8, с. 383].

З метою оптимізації процедури виявлення нерухомого майна у складі спадщини, що може бути визнана судом відумерлою, а також збільшення матеріальної бази місцевого самоврядування завдяки нерухомому майну, розташованому на території юрисдикції відповідних сільських, селищних, міських рад, яке входить до складу відумерлої спадщини прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли”, в якому передбачено, що за загальним правом спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме - за його місцезнаходженням. Якщо на об'єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини є рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Так законодавством встановлена множинність суб'єктів права на відумерлу спадщину - територіальні громади за місцем відкриття спадщини та за місцезнаходженням нерухомого майна [9]. До прийняття вищезгаданого закону велика кількість нерухомого майна, власники якого померли, не залишивши спадкоємців, роками перебували “у підвішеному стані”, а процес визнання його відумерлою спадщиною здійснювався дуже повільно.

Проаналізувавши вищезгадані норми ЦКУ, які регулюють питання щодо відумерлої спадщини, можна стверджувати про подвійність правового статусу територіальної громади, тобто територіальна громада може виступати і як спадкоємиця за заповітом, і правонаступниця в порядку відумерлості. Коментовані статті ЦКУ не визначають особливостей успадкування територіальною громадою майна за заповітом, а лише регулюють питання переходу до неї відумерлого майна, щодо якого не виявилося спадкоємців.

Правовими підставами визнання спадщини відумерлою можуть бути: 1) фізична відсутність спадкоємців за заповітом та за законом; 2) позбавлення спадкоємців за заповітом та за законом права на спадкування; 3) усунення спадкоємців за заповітом та за законом від права на спадкування; 4) відмова від прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом та за законом; 5) неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом та за законом; 6) фізична відсутність спадкоємців за законом або “вихід” їх зі складу спадкових відносин (усунення, позбавлення, відмова, неприйняття спадщини), якщо спадкодавцем заповідана лише частина майна. З наведеного випливає, що спадщина може бути визнана відумерлим майном повністю або у частині [10].

Однак, на сьогодні немає дієвого механізму отримання територіальними громадами інформації щодо майна, яке входить до складу відумерлої спадщини. А також нестача механізму оприлюднення інформації про судові справи, порушені за заявами органів місцевого самоврядування про визнання спадщини відумерлою. Зважаючи на це, доцільно було б внести зазначену інформацію до Спадкового реєстру та забезпечити її відкритість. Особи, які мають право або зобов'язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації із Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.

Законом України розширено коло осіб, які мають право подавати заяви про визнання спадщини відумерлою. Така заява може бути подана: 1) кредиторами спадкодавця; 2) власниками суміжних земельних ділянок; 3) користувачами цих земельних ділянок. Дві останні категорії заявників мають право на подання заяви про визнання спадщини відумерлою, якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцерозташуванням нерухомого майна, що входить до складу спадщини [9].

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст. 1231 ЦКУ. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

Висновки

відумерлий спадщина комунальний власність