Співвідношення моралі і права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Співвідношення моралі і права

Постановка проблеми. Протягом існування людства сформувалася система соціальних норм, які регламентують відносини в суспільстві. Особлива роль в даній системі належить праву і моралі. Право торкається та врегульовує найбільш значущі, життєво важливі сфери соціальної діяльності. Еволюційний розвиток права призводить до охоплення юридичної регламентацією зростаючої кількості соціальних зав'язків. Разом з тим, правове регулювання в ряді випадків не втручається до відносин між суб'єктами. З часів античного Риму відомий вислів Non omne, quod licet, honestum est - Не все те, що дозволено, варте поваги. З одного боку наведена максима проголошує свободу здійснювати будь-які дії, дозволені законами. З іншого ж древній афоризм гірко визнає, що право може дозволити вчинки, що йдуть врозріз з нормами моралі. З цього випливає, що мораль охоплює практично все різноманіття відносин між людьми, її вимоги в ряді випадків знаходять відображення у змісті правових норм. Все це призводить до існування наукової проблеми співвідношення права і моралі, яка має важливість для вирішення філософських, етичних, деонтологічних проблем сучасної юриспруденції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Співвідношення права і моралі, взаємодія цих феноменів та їх вплив на законотворчість і правозастосовчу практику традиційно були одним з важливих напрямків юридичних наукових досліджень. Ще в епоху античності до даної теми зверталися Арістотель, Демокріт, Платон, Цицерон та інші. В середні віки вагомий внесок в розвиток цієї проблеми вніс філософ-теолог Фома Аквінський. В епоху Нового часу даною проблемою займалися Т. Гоббс, Р. Ієрінг, І. Кант, Г. Кельзен. Значну увагу зазначеним проблемам приділяли дореволюційні філософи і правознавці, серед яких Н.А. Бердяєв, І.О. Ільїн, Б.О. Кістяківський, П.І. Новгородцев, Л.І. Петражицький, В.С. Соловйов, Є.М. Трубецькой, Б.М. Чичерін та ін.

Різні аспекти взаємини права і моралі зачіпаються в роботах Ю.А. Агешина, С.С. Алексєєва, А.А. Безуглова, А.А. Боєр, М.І. Бобнева, B.H. Букрєєва, В.А. Василенко, М.М. Вопленко, А.Б. Венгерова, Г.А. Голубєвої, Г.К. Дмитрієвої, І.Я. Дюрягин, І.А. Ільїна, В.І. Камінської, М.П. Карєва, І.І. Карпеця, Д.А. Керімова, О.С. Коблікова, О.А. Лукашевої, Г.В. Мальцева, М.М. Матузова, Д.І. Нігметова, В.І. Ніжечека, В.А. Ойгензіхта, В.В. Оксамитна, А.В. Полякова, А.Р. Ратинова, І.М. Римської, В.П. Сальникова, А.І. Титаренко, Я.З. Хайкіна, P.O. Халфиної, В.Ю. Щеглова, Е.А. Якуби та інших. Однак сутність співвідношення права і моралі в даний час ще не в повній мірі розкрита, відсутня узагальнююча робота, присвячена даній проблематиці. Сказане дозволяє говорити про збереження актуальності питань, пов'язаних із з'ясуванням взаємин права і моралі в історичному контексті і в сучасних умовах.

Метою цієї роботи є спроба висвітлити сучасний стан вирішення наукової проблеми про співвідношення моралі і права.

Для досягнення даної мети автором ставляться і вирішуються такі завдання:

- з'ясувати місце і роль права і моралі в системі соціальних регуляторів;

- визначити загальні риси, властиві праву і моралі як соціальних феноменів:

- виділити характеристики, що розрізняють право і мораль як соціальних регуляторів;

- встановити ступінь впливу моралі на правове регулювання в умовах гуманізації права;

- з'ясувати ступінь впливу моральних норм на внутрішньодержавне і міжнародне право;

- визначити головні напрямки подальших досліджень в області співвідношення права і моралі.

Виклад основного матеріалу. Мораль і право нерозривно пов'язані як з основами загальносоціального порядку, так і з свідомістю конкретної особистості. Праву і моралі як найбільш важливим соціальним регуляторам, включеним в систему суспільних відносин і таким, що здійснюють безпосередній вплив на їх формування та еволюцію, належить специфічне місце в складанні психічних складових особистості. На наш погляд, на принциповій важливості в сукупності даних якостей мають правова культура, праворозуміння і правосвідомість.

Право і мораль - основні соціальні регулятори поведінки людини. При цьому під правом у сучасній юриспруденції розуміється специфічна форма суспільних відносин, особливий вид соціальної регуляції [1, c. 784]. А під мораллю в науці прийнято розуміти категорію, узагальнено виражає сфери вищих цінностей і повинності, що розкриває моральний аспект людського досвіду [2, c. 610].

Право і мораль мають ряд спільних рис, мають відмінності, які можливо узагальнити і класифікувати. Крім того, простежується взаємодія права і моралі один з одним.

Так, до загальних рис права і моралі прийнято відносити те, що обидва явища являють системи соціальних норм і в силу цього мають загальним властивістю нормативності; вони є основними регуляторами поведінки; переслідують спільну мету нормативної регламентації - регулювання поведінки людей, при цьому виділяється одна з найважливіших завдань такого регулювання, яка бачиться в збереження суспільства як єдиного цілого і розвитку соціальної інтеграції; базуються на справедливості як на вищому моральному принципі; виступають мірою свободи індивіда, визначають її межі.

В юридичній літературі наводиться також ціла низка відмінностей моралі і права. Так, мораль як соціальний феномен формується раніше ніж право, правова свідомість та державної організації суспільства. Можна сказати, що мораль з'являється разом із суспільством, а право, в певному сенсі, - з державою. Хоча мораль теж характеризується власними історичними коренями, вона виникає з потреби узгодити інтереси індивіда і суспільства.

Як відомо, у межах однієї країни, одного суспільства може існувати лише одна правова система. Мораль у цьому сенсі різнорідна: у суспільстві може діяти декілька моральних систем, існування яких обумовлено соціальної неоднорідністю. Так, прийнято виділяти мораль класів, станів, тих чи інших великих і малих соціальних груп, професійних верств, окремих індивідів. При цьому в будь-якому суспільстві минулого і сьогодення існує система загальноприйнятих моральних поглядів і норм або так звана пануюча мораль. З точки зору І. А. Ледях, будь-яка моральна норма є імперативне явище, тобто вимога, що пред'являється конкретній людині і адресоване певним зовнішнім авторитетом - суспільством, соціальною групою, колективом, громадою, сім'єю [3, c. 31].

Норми моралі формуються як нормативне вираження склалися в даній соціальній середовищі, суспільстві поглядів, уявлень про добро і зло, справедливості, честі, обов'язку, порядності, шляхетності та інших категоріях етики. Основні аксіологічні категорії, притаманні феномену моральної свідомості - «добро» і «зло», без яких неможлива будь-яка моральна оцінка. При цьому процес формування моральних систем здійснюється спонтанно, у глибинах суспільної свідомості. Правоформування теж представляє дуже складний процес, який має глибокі соціально-історичні коріння. Разом з тим, слід враховувати, що право в єдності своєї форми і змісту постає як результат офіційної діяльності держави, як вираження її волі.

Мораль є одним з найважливіших елементів суспільної свідомості, яке, зрештою, представляє форму її існування. У даному стосунку найчастіше важко розрізнити мораль як форму суспільної свідомості і мораль як нормативний соціальний регулятор, на відміну від права, де досить чітко можна провести межу між правовою свідомістю і правом. Право у порівнянні з мораллю, має більш конкретні форми об'єктування, зовнішнього закріплення (під даною категорією, як відомо, прийнято розуміти формальні джерела права). Слід зазначити, що та або інша моральна система піддається систематизації та вираженню у письмовому вигляді у формі певного морального кодексу. Разом з тим мораль як особливий соціальний регулятор існує об'єктивно, незалежно від систематичного письмового вираження.

Крім того, не спостерігається повного збігу кола регульованих відносин норм права і норм моралі. Іншими словами, у них є спільний предмет регулювання, але також існують певні сфери, регулювання в рамках яких здійснюється тільки правом або тільки мораллю. Специфічними предметами морального регулювання є сфери дружби, любові, взаємодопомоги і т. п., де право як регулятор, що передбачає наявність зовнішнього контролю за здійсненням своїх приписів та можливість реалізації державного примусу, не може діяти ефективно. Однак існують сфери правового регулювання, на які норми моралі практично не впливають в силу того, що вони принципово, за своєю природою не піддаються моральній оцінці: вони з етичної точки зору нейтральні. До таких сфер належать, наприклад, предмет техніко-юридичних норм. Разом з тим, існує і точка зору, що в розвитку права виразно проявляється тенденція поглиблення моральних почав, зближення права і моралі демократичного суспільства [4, c. 99].

З точки зору внутрішньої організації та чи інша моральна система, будучи відносно цілісним нормативним утворенням, не володіє такою логічною та досить жорсткою структурою (законом зв'язку елементів) як система права.

Право і мораль розрізняються за засобами і методами забезпечення реалізації своїх норм. Якщо право, як відомо, забезпечується можливістю реалізації на основі державного примусу, норми моралі гарантуються силою громадської думки, негативною реакцією суспільства на порушення норм моралі. Підкреслимо, що саме держава володіє монополією на примус. У той же час природа моралі така, що істинно моральне поведінка, як правило, має місце в тому випадку, коли воно здійснюється в силу особистої переконаності людини у справедливості і необхідності етичних вимог, коли поведінкою людини керує його совість. З давніх часів мислителі прагнули виробити «золоте правило» моралі. У кінцевому підсумку склалося правило «Дій стосовно інших так, як ти хотів би, щоб вони поступали стосовно тебе». Як відомо, це формулювання стало одним з фундаментальних положень, сформульованих в етиці І. Канта (1724-1804) та отримала назву категоричного імперативу, заснованого на апріорному (досвідному) законі моралі.

Одним з найбільш істотних моментів є те, що право і мораль взаємодіють в суспільній практиці. Право можна розглядати як форму здійснення пануючої моралі. У той же час, мораль розцінює протиправна поведінка як аморальне. Норми моралі мають велике значення як для правотворчої діяльності, так і для реалізації права. У першу чергу це стосується процесу застосування правових норм. Правозастосовець не зможе винести справедливе рішення без урахування моральних вимог. Разом з тим не виключені суперечності між нормами моралі і права. Це пов'язано, зокрема, з процесами їх розвитку: в різних історичних умовах пріоритет може належати можуть як нормам моралі, так і нормами права [5, c. 203]. Разом з тим, як справедливо, на наш погляд, зауважує О.А. Лукашева [6, c. 11], універсальних стандартів взаємодії найважливіших соціальних регуляторів до теперішнього часу не сформувалося.

Однією з найбільш істотних рис взаємодії права і моралі у сучасних умовах представляється можливим вважати те, що право фіксує і надає загальнообов'язкову силу багатьом фундаментальних цінностям загальнолюдської та суспільної моралі, таких як гуманізм, справедливість, рівність, свобода, честь, гідність та інші. В останні десятиліття сформувалася та розвивається загальна тенденція закріплення норм суспільної моралі найбільш розвинених країн на міжнародному рівні. У цьому зв'язку слід, на наш погляд, підкреслити, що відповідно до ст. 9 Конституції України «Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України». Разом з тим, принцип пріоритету міжнародного права над національним у сучасних умовах у деяких країнах пострадянського простору юристами сприймається неоднозначно [7, c. 7].

В даний час у зв'язку з визнанням юридичною наукою природного права в якості одного з провідних правових вчень підвищується моральна цінність позитивного права, взаємодія права і моралі набуває особливу значущість для суспільства і держави [8].

В даний час право і мораль визнаються в якості базових категорій, властивих правовій державі. При цьому право і мораль визначаються як один з різновидів зобов'язання вільної людини, що розглядається як послідовний розвиток етики І. Канта. На цій підставі будується концепція про кореляцію права і моралі. Її основна особливість полягає в тому, що свободу в моралі і в праві пропонується сприймати в аспекті обов'язку. Кантівська автономія волі розкривається через «самопримус», «самозобов'язання», «самопідкорення». Таким чином, людина своїм обов'язком пов'язана з законом [9, c. 5].

У сучасній юридичній науці також розвивається якісно нове розуміння співвідношення права і моралі. Воно полягає у сприйнятті морально-етичних норм як головного критерію розумності і доцільності правового регулювання. Іншими словами, юридичні норми, які не відповідають моральним критеріям, для сучасного суспільства виявляються практично неприйнятними [10, c. 78].

Вивчення взаємозв'язку права і моралі дозволяє дійти таких висновків. Взаємозв'язок моралі з правом є однією з наукових проблем, яка зберігає актуальність і практичне значення протягом тривалого часу. Це зумовлено величезним значенням, яке мають право і мораль в соціальному розвитку і практиці нормативно-правового регулювання. Проблема співвідношення права і моралі йде корінням в глибоку старовину, вона володіє специфікою вираження в залежності від цілого ряду факторів: історичних, географічних, соціальних, культурних, політичних і т.д. Крім того, певні відмінності в методології та практиці вирішення проблеми співвідношення права і моралі існують навіть у межах одного соціуму в рамках одного суспільства, в розумінні окремих індивідуумів. Тема цього дослідження зберігає наукову актуальність внаслідок гостроти моральних проблем сучасного соціуму. В даний час темпи зміни умов життя людей, правових та інших цінностей занадто високі. Наслідком цього є ситуація, коли, незважаючи на те, що питання взаємозв'язку моралі і права висвітлюються у працях багатьох істориків, філософів і юристів, кожна із запропонованих теорій володіє вираженими ознаками суб'єктивізму. Разом з тим у науці робляться досить успішні спроби дослідження універсальних загальнолюдських моральних цінностей та їх втілення у різних сферах нормативно-правового регулювання. Зокрема, моральні норми втілюються як на рівні внутрішньодержавного регулювання в різних галузях права, так і в області міжнародного права. Разом з тим, однозначних підходів у цій області до цього часу не сформувалося. Усунення суперечностей у даній проблемі є необхідною умовою суспільної еволюції, неодмінним супутником сучасного суспільства. Від формування умов для гармонійного взаємодії норм моралі з правом залежить позитивний соціальний розвиток, ефективне дію нормативно-правових актів.

Висновки. Слід звернути увагу, що зазначена наукова проблематика володіє певним впливом на вирішення питань про праворозуміння та про межи правового регулювання. Проте в сучасній літературі зазначені питання ще не знайшли належного відображення, що і визначає напрями подальших досліджень у галузі вивчення співвідношення права і моралі.

Список використаної літератури

соціальний мораль цінність право

1. Юридическая энциклопедия. / Под общ. ред. Б.Н. Топорнина. - М.: Юрист, 2001. - С. 784.; Yuridicheskaya entsiklopediya. / Pod obshch. red. B.N. Topornina. - M.: Yurist, 2001. - S. 784.

2. Новая философская энциклопедия. В 4 т. - Т. 2. - М.: Мысль, 2010. - С. 610.; Novaya filosofskaya entsiklopediya. V 4 t. - T. 2. - M.: Mysl, 2010. - S. 610.

3. Ледях И.А. Мораль в системе Международного гуманитарного права. // Взаимодействие права и морали: Материалы международной научной конференции. / И.А. Ледях; Отв. ред. Т.А. Сошникова. - М.: Изд-во Моск. гуманит. унта, 2014. - С. 31.; Ledyakh I.A. Moral v sisteme Mezhdunarodnogo gumanitarnogo prava. // Vzaimodeystvie prava i morali: Materialy mezhdunarodnoy nauchnoy konferentsii. / I.A. Ledyakh; Otv. red. T.A. Soshnikova. - M.: Izd-vo Mosk. gumanit. unta, 2014. - S. 31.

4. Байтин М.И. О современном нормативном понимании права / М.И. Байтин // Журнал российского права. - 1999. - №1. - С. 99.; Baytin M.I. O sovremennom normativnom ponimanii prava / M.I. Baytin // Zhurnal rossiyskogo prava. - 1999. - №1. - S. 99.

5. Протасов В.Н. Проблемы теории права и государства: вопросы и ответы / В.Н. Протасов. - М.: Новый Юрист, 1999. - С. 203.; Protasov V.N. Problemy teorii prava i gosudarstva: voprosy i otvety / V.N. Protasov. - M.: Novyy Yurist, 1999. - S. 203.

6. Лукашева Е.А. Взаимодействие права и морали: общее и особенное. // Взаимодействие права и морали: Материалы международной научной конференции / Е.А. Лукашева; Отв. ред. Т.А. Сошникова. - М.: Изд-во Моск. гуманит. унта, 2014. - С. 11.; Lukasheva Ye.A. Vzaimodeystvie prava i morali: obshchee i osobennoe. // Vzaimodeystvie prava i morali: Materialy mezhdunarodnoy nauchnoy konferentsii / Ye. A. Lukasheva; Otv. red. T.A. Soshnikova. - M.: Izd-vo Mosk. gumanit. unta, 2014. - S. 11.

7. Калясина Н.А. Взаимодействие морали и права в современном российском обществе: этический анализ / Н.А. Калясина // Автореферат дисс… канд. филос. наук, 09.00.05. - Шуя, 2008. - С. 7.; Kalyasina N.A. Vzaimodeystvie morali i prava v sovremennom rossiyskom obshchestve: eticheskiy analiz / N.A. Kalyasina // Avtoreferat diss… kand. filos. nauk, 09.00.05. - Shuya, 2008. - S. 7.

8. Зорькин В.Д. О примате международного права над правом приматов / В.Д. Зорькина // Общество. Природа. Образование. Геополитика. [Электронный ресурс] Режим доступа: http://sneg5.com/4-1-0-176; Zorkin V.D. O primate mezhdunarodnogo prava nad pravom primatov / V.D. Zorkina // Obshchestvo. Priroda. Obrazovanie. Geopolitika. [Elektronnyy resurs] Rezhim dostupa: http://sneg5.com/4-1-0-176

9. Абросимова О.К. Взаимодействие права и морали в современном российском обществе / О.К. Абросимова // Автореферат дисс… канд. юрид. наук. 12.00.01. - Саратов, 2001. - С. 5.; Abrosimova O.K. Vzaimodeystvie prava i morali v sovremennom rossiyskom obshchestve / O.K. Abrosimova // Avtoreferat diss… kand. yurid. nauk. 12.00.01. - Saratov, 2001. - S. 5.

10. Смирнова Я.Б. Право и мораль в аспекте необходимости в правовом государстве / Я.Б. Смирнова // Бизнес и право. Экономико-юридический журнал. - 2009. - №2. - С. 78.; Smirnova Ya.B. Pravo i moral v aspekte neobkhodimosti v pravovom gosudarstve / Ya.B. Smirnova // Biznes i pravo. Ekonomiko-yuridicheskiy zhurnal. - 2009. - №2. - S. 78.

Размещено на Allbest.ru