Поняття міжнародних стандартів у сфері правосуддя: особливості термінології та класифікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ У СФЕРІ ПРАВОСУДДЯ: ОСОБЛИВОСТІ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА КЛАСИФІКАЦІЇ

В. Владишевська,

аспірант кафедри міжнародного права та міжнародних відносин

Національного університету «Одеська юридична академія»

Статтю присвячено вивченню міжнародних стандартів у сфері правосуддя як правового явища. Здійснено дослідження теоретичних підходів до визначення понять «міжнародні стандарти», проведено аналіз наукових підходів у розумінні системи міжнародних стандартів у сфері правосуддя. Запропоновано власне визначення поняття «міжнародні стандарти у сфері правосуддя» та їх класифікації.

Статья посвящена изучению международных стандартов в сфере правосудия как правового явления. Проведено исследование теоретических подходов к определению понятий «международные стандарты», проведен анализ научных подходов к системе международных стандартов в сфере правосудия. Предложено собственное определение понятия «международные стандарты в сфере правосудия» и их классификация.

The article researches the concept of international standards of justice as a legal phenomenon. The investigation of theoretical approaches to the definition of «international standards», the analysis of scientific approaches to understanding of international standards of justice. Also it is offered own definition of «international standards in the field of justice» and their classification.

В умовах сьогодення, коли України переживає черговий етап реформування судової системи, питання міжнародно-правових стандартів правосуддя та, власне, імплементація цих стандартів у національне законодавство, набуває особливо важливого значення.

Проблематика застосування міжнародних стандартів у різних галузях міжнародного права, охоплює сферу наукових інтересів багатьох вчених, серед яких: М.О. Баймуратов, В.Д. Бринцев, С.В. Ківалов, Р.О. Куйбіда, І.І. Лукаш, В.Т. Маляренко, І.В. Назаров та інші.

Не зменшуючи значущості вказаних наукових розробок, слід констатувати неповноту теоретичного дослідження гармонізації національного законодавства у сфері правосуддя у відповідності із міжнародними стандартами.

Україна вже досить тривалий час перебуває на стадії гармонізації національного законодавства до міжнародних, європейських стандартів. Тому, досліджуючи дане питання, перш за все, слід звернутися до таких термінів, як «стандарти», «міжнародні стандарти», «європейські стандарти». Дані поняття досить часто вживаються серед науковців, юридичної спільноти, політиків, але їх сутність розуміється по-різному.

Слово «стандарт» означає зразок, модель, еталон, який приймають за вихідний для порівняння з ним інших подібних об'єктів [7]. Як влучно зазначає О.І. Тіунов, «стандарти являються своєрідним масштабом виміру в законодавчому регулюванні сторін» [12, с. 15] та вказує на те, що відхилення від стандарту можливе тільки в тому випадку, коли йде річ про конкретизацію або доповнення даних еталонів.

В.Д. Бринцев стверджує, що під стандартами (в правовому аспекті) слід розуміти установлені міжнародно-правовими актами мінімальні вимоги, дотримуватися яких зобов'язані всі держави в процесі національної законотворчості [4, с. 51].

Що ж стосується поняття «міжнародні стандарти», то слід відмітити відсутність єдності в розуміння та трактуванні останнього.

Автори юридичної енциклопедії під вказаним поняттям розуміють міжнародно-правові норми і принципи, які закріплюють правила поведінки суб'єктів міжнародно-державного співробітництва. Стандарти встановлюють певні мінімальні вимоги, яких повинні дотримуватися всі держави. Міжнародні стандарти містяться в міжнародних договорах, інших джерелах міжнародного права та в міжнародних документах, не наділених обов'язковою юридичною силою, що приймаються окремими міжнародними організаціями [13, с. 615]. міжнародний стандарт правосуддя термінологія

На думку С.А. Голубок, стандарти в міжнародному праві слід називати норми, які являються універсально визнаними, та які, з однієї сторони, являють собою мінімально допустимий консенсус, а з іншої, - приклад для наслідування [5, с. 113].

Досить цікавим видається точка зору M.O. Баймуратова, який зазначає, що підписання двома або більше державами міжнародних угод із переважного кола питань міжнародних відносин, їх легалізація та реалізація - це процес розробки, визнання, прийняття на себе зобов'язань із виконання й реалізації міжнародних правил поведінки, що мають нормативний, типологічний, стереотипний характер, і внаслідок своєї обов'язковості, повторюваності та передбачуваності стають міждержавними, а в широкому розумінні - міжнародними стандартами [2, с. 20].

І.А. Коновалова, досліджуючи дане питання, під міжнародними стандартами розуміє норми, закріплені в міжнародно-правових актах, які мають різну юридичну силу, являють собою цінність для кожної людини, держави та світової спільноти та з урахуванням цього виникає необхідність у їх додержанні всіма членами світової спільноти [6, с. 27].

Важко не погодитися із точкою зору А.С. Автономова на стандарти як на принципи міжнародного права [1, с. 4]. У відповідності до положень ст. 3, ст. 9 Конституції України права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, зміст і застосування законів, діяльність законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоуправління, в тому числі і забезпечуються правосуддям. Відповідно до загальноприйнятих принципів і норм міжнародного права, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, являються безпосередньо діючими в межах юрисдикції України.

Не слід ототожнювати поняття «міжнародні стандарти» та «європейські стандарти».

Л.А. Луць зазначає, що європейські стандарти - це єдині, типові принципи і норми, які зафіксовані в основних джерелах права регіональних міждержавно-правових систем та є мінімальними правовими вимогами щодо правових систем держав-учасниць [8, с. 175].

На думку Д.Ю. Матвєєва, європейські стандарти - це «юридичні норми, які стосуються всіх загальноприйнятих прав та свобод людини, а також механізмів їх гарантування» [9, с. 46].

Реформи в сфері правосуддя - це досить складне, багатоступеневе та відповідальне завдання. Його виконання та ефективне впровадження вимагає комплексного підходу, де першим кроком являється знання та уміле застосування міжнародних стандартів у цій сфері. Тому єдиний вірний шлях до утвердження в нашій державі верховенства права - розуміння глибинної суті міжнародних стандартів та правильне їх слідування.

Стандарти у сфері правосуддя, які визнані міжнародною спільнотою, - це принципи, рекомендації, правила, мають різний рівень.

У контексті сказаного слід звернути увагу на наведену в правовій доктрині трирівневу структуру застосування міжнародно-правових стандартів у національному законодавстві:

1)стандарт має бути зафіксований у нормах міжнародного права, та, відповідно, мати обов'язковий чи рекомендаційний характер;

2)цей стандарт має бути застосований в юрисдикційних нормах;

3)цей стандарт має бути пояснено й визнано в наукових працях міжнародного права [11, с. 257].

Власну класифікацію стандартів, на яких повинна ґрунтуватися національна система, запропонував В.Д. Бринцев. Автор вказує на такі їх види:

1)загальні (стандарти у сфері державного устрою, прав людини та матеріального права);

2)процесуальні (стандарти окремих галузей судового процесу - адміністративного, господарського, цивільного, кримінального);

3)судоустрійні (стандарти, на яких будується система судової влади) [54, с. 51].

Видається досить цікавим науковий підхід у розумінні системи міжнародних стандартів у сфері правосуддя І.В. Назарова. Автор виділяє наступні види правових стандартів:

1)базові - міжнародні стандарти, в яких містяться універсальні принципи здійснення правосуддя (Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1950 року, Загальна декларація прав людини 1948 року, Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року);

2)спеціальні (Основні принципи щодо незалежності правосуддя, схвалені резолюціями Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, Європейська хартія про закон «Про статус суддів» від 10 липня1998 року);

3)практика Європейського суду із прав людини - рішення Європейського суду з прав людини мають важливе значення для тлумачення та розуміння принципів міжнародного права;

4)стандарти Європейського Союзу щодо побудови судових систем (наприклад, Хартія Європейського Союзу про основні права від 7 грудня 2000 року) [10, с. 352].

Зважаючи на вищенаведені класифікації, міжнародні правові стандарти у сфері правосуддя доречно поділити на дві групи: базові загальновизнані між-народні стандарти та спеціальні міжнародні стандарти у сфері правосуддя.

До першої групи слід віднести: Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1950 року, Загальну декларацію прав людини 1948 року, Конвенцію про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року.

Другу групу спеціальних галузевих стандартів становлять Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН №№ 40/32, 40/146 від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27 липня 2006 року, рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам, висновки Консультативної ради європейських судів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи.

У продовження даної теми, слід також відмітити, що наведені міжнародні стандарти носять для України як обов'язків характер, так і необов'язковий (рекомендаційний) характер. Перша група вищезазначених стандартів являється для України обов'язковими та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Також, слід зазначити, що рішення Європейського Суду із прав людини є юридично обов'язковими для України міжнародними документами й національні суди у своїх рішеннях посилаються на рішення цього суду.

При цьому друга група стандартів носить рекомендаційний характер для нашої держави. У преамбулах таких документів, зазвичай, завжди міститься вказівка на те, що вони рекомендуються до застосування на національному рівні, враховуючи традиції кожної держави.

Але значення таких «рекомендаційних» стандартів не слід недооцінювати, оскільки вони, власне, тлумачать ті стандарти, які закріплені загальновизнаних міжнародних обов'язкових документах, наводячи висновки, здійснюючи аналіз та наводячи практичні рекомендації.

За підсумками проведеного дослідження та з урахуванням множинності підходів до визначення понять «стандарт», «міжнародні стандарти», «європейські стандарти» пропонуються наступне визначення поняття «міжнародні стандарти у сфері правосуддя»: це загальновизнані, універсальні мінімальні вимоги, які установлені та визнані міжнародною спільнотою (принципи, рекомендації, правила, критерії, рішення, висновки) для ефективного функціонування як держави в цілому, так і судової влади зокрема.

Література

1.Автономов А.С. Автореферат учебного пособия «Ювенальная юстиция» /

A.С. Автономов // Вопр. ювенальной юстиции. - 2009. - № 4. - С. 4.

2.Ваймуратов В.М. Европейские стандарты локальной демократии и местное самоуправление в Украине / В.М. Ваймуратов. - X. : Одиссей, 2000. - 80 с.

3.Вринцев В.Д. Система організацій

ного забезпечення судової влади України : дис докт. юрид. наук : 12.00.01 /

B.Д. Вринцев. - X, 2011. - 520 с.

4.Вринцев В.Д. Стандарти правової держави: втілення у національну модель ор-ганізаційного забезпечення судової влади / В.Д. Вринцев. - X, 2010. - 464 с.

5.Голубок С.А. Международно-правовые стандарты права на судебную защиту / С.А. Голубок // Изв. вузов. Правоведение. - 2007. - № 1. - С. 113.

6.Коновалова И.А. Российское законодательство и международные нормы в области предупреждения правонарушений несовершеннолетних / И.А. Коновалова // Административное и муниципальное право. - 2008. - № 6. - С. 27.

7.Краткий политический словарь / сост. и общ. ред. Л.А. Оникова и Н.В. Шишлина. - М, 1980. - С. 396.

8.Луць Л.А. європейські міждержавні правові системи: загальнотеоретична ха-рактеристика : дис....докт. юрид. наук : 12.00.01 / Л.А. Луць. - Львів, 2004. - 447 с.

9.Матвеев Д.Ю. Европейские стандарты вправовой системе Российской Федерации: конституционно-правововй анализ : дис. ... канд. юрид. наук / Д.Ю. Матвеев. - М, 2003. - С. 46.

10.Назаров І.В. Судові системи країн Європейського Союзу та України: порівняльно-правовий аналіз : дис.. ..докт. юрид. наук : 12.00.10 / І.В. Назаров. - X, 2011. - 448 с.

11.Правова доктрина України: у 5-т. - Т. 2: Публічно-правова доктрина України / Ю.П. Витяк, Ю.Г. Варабаш, М.П. Кучерявенко та ін. ; за заг. ред. Ю.П. Витя- ка. - X. : Право, 2013. - 864 с.

12.Тиунов О.И. Защита прав человека в практике Конституционного Суда Российское Федерации в условиях интернационализации российского права и роль в этом процессе международных правовых стандартов / О.И. Тиунов / / Между- нар. публичное и частное право. - 2003. - № 2(11). - С. 15.

13.Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (гол. редкол.) та ін. - К. : Українська енциклопедія, 2003. - Т. 5: П-С. - 736 с.

Размещено на Allbest.ru