Тактичні завдання та механізм їх вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ТА МЕХАНІЗМ ЇХ ВИРІШЕННЯ

В. А. Журавель

тактичний завдання розслідування правовий

Досудове розслідування за своєю сутністю є безперервним процесом прийняття уповноваженими суб'єктами відповідних рішень, спрямованих на розв'язання різноманітних завдань пізнавального, евристичного, процесуально-правового, тактико-психологічного, організаційного, матеріально-технічного характеру. У криміналістичній доктрині поняття «завдання» найчастіше застосовується в словосполученні «слідче завдання» або «криміналістичне завдання». У більшості випадків воно трактується як питання, що виникло в процесі розслідування, яке потребує свого вирішення або слідчим особисто, або за допомогою інших учасників кримінального провадження, окремих служб чи осіб. Категорія «завдання» використовується в криміналістиці як складовий елемент планування розслідування поряд з аналізом вихідної інформації, висуненням версій та ін. Белкин Р. С. Курс криминалистики: в 3 т Т 2: Частные криминалистические теории. М.: Юристъ, І997. С. 383.

Серед завдань, що постають перед слідчим, детективом, прокурором особливого значення набувають тактичні завдання як засіб установлення одиничних фактів про окремі елементи або обставини події злочину, як іманентна складова пізнавальної та конструктивної діяльності цих суб'єктів. Тому подальше дослідження зазначеної проблематики виявляється своєчасним і необхідним, таким, що спрямоване на збагачення теорії криміналістики і оптимізацію практики розслідування.

Проблема, пов'язана з визначенням і класифікацією завдань розслідування, різновидом яких є тактичні завдання, достатньо давно обговорюється в криміналістичній науці. Цим питанням присвятили праці такі науковці, як Р. С. Бєлкін, А. Ф. Волобуєв, О. Ю. Головін, А. В. Дулов, С. Ф. Здоровко, В. О. Князев, В. О. Коновалова, В. Є. Корноухов, М. О. Марочкін, Г. А. Матусовський, Р. Л. Степанюк, В. В. Тіщенко, О. А. Чебуренков, С. Н. Чурилов, В. М. Шевчук, В. Ю. Шепітько, В. І. Шиканов, М. П. Яблоков та ін.

Разом із тим окремі аспекти цієї проблеми, зокрема щодо поняття тактичного завдання розслідування, визначення його сутності та ознак, практичного застосування, досліджені недостатньо та потребують подальшого розроблення. Аналіз спеціальної літератури показує, що питання, які належать до тактичних завдань розслідування, не були предметом спеціального дослідження.

Метою статті є аналіз підходів науковців до визначення поняття «тактичне завдання», надання авторської інтерпретації розуміння цієї криміналістичної категорії, виокремлення його суттєвих ознак і з'ясування механізму вирішення.

Завдання досудового розслідування доцільно поділяти за обсягом вирішуваних завдань на основні (загальні, стрижневі) й локальні (проміжні), а за сферою реалізації - на стратегічні й тактичні. При цьому основні (загальні, стрижневі) завдання за своєю сутністю є стратегічними, такими, що випливають із обставин, котрі підлягають з'ясуванню в цілому в ході розслідування окремого різновиду злочинів. Вони спрямовані на досягнення правової мети, за своєю природою є більш усталеними та меншою мірою піддаються впливу ситуаційних чинників. Локальні (проміжні) завдання є тактичними, такими, що мають чітко визначену ситуаційну зумовленість.

Ідею розподілу завдань розслідування на стратегічні й тактичні підтримують В. О. Образцов, М. П. Яблоков, М. О. Марочкін, Г. А. Матусовський, Р. Л. Степанюк та інші вчені Образцов В. А. К вопросу о методике раскрытия преступлений. Вопросы борь-бы с преступностью. М.: Юрид. лит., 1977. Вып. 27. С. 81; ЯблоковН. П. Кримина-листическая методика расследования (некоторые теоретические положения). М.: Изд-во МГУ, 1985. С. 85; Марочкин Н. А. Теоретические проблемы тактических операций в криминалистике: учеб. пособие. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1999. С. 17; Матусовский Г. А. Экономические преступления: криминалистический анализ. Харьков: Консум, 1999. С. 151-154; СтепанюкР. Л. Тактичні завдання розслідування злочинів, вчинених у бюджетній сфері України. Вісн. Харків. нац. ун-ту внутр. справ. Харків: ХНУВС, 2012. № 1(56). С. 141-146 та ін.. Зокрема, на думку Г. А. Матусовського, розслідування злочинів вимагає вирішення складних завдань різноманітного характеру та обсягу: від загальних, що стосуються повного розкриття й розслідування злочину, установлення всіх обставин, що підлягають доказуванню в даній справі, викриття винних, до завдань, що вирішуються для встановлення окремих сторін розслідуваної події, забезпечення умов для досягнення загальної мети розслідування. У зв'язку з цим можна говорити про стратегічну лінію в розслідуванні та вирішенні тактичних завдань - два взаємозалежні напрями в діяльності слідчого, зумовлені його повноваженнями самостійного прийняття рішення щодо спрямування досудового слідства Матусовский Г. А. Зазнач. твір. С. 152..

У криміналістичній літературі категорія «тактичне завдання» використовується: 1) у рамках окремих слідчих дій; 2) у межах усього процесу розслідування (як проміжні завдання) Здоровко С. Ф. Розслідування вбивств, що вчиняються організованими зло-чинними групами (типові тактичні операції)/за ред. В. Ю. Шепітька. Харків: Гриф, 2004. С. 116.. Слід зазначити, що вченими-криміналістами пропонувалися різні визначення поняття «тактичне завдання». При цьому окремі з них, як убачається, не розкривають сутності розглядуваної категорії. Зокрема, Н. Л. Гранат визначає тактичне завдання як прийняту слідчим об'єктивну ситуацію, у якій він через своє службове становище зобов'язаний діяти для досягнення мети Гранат Н. Л. Характеристика следственных задач и психологические меха-низмы их решения: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; судоустройство; прокурорский надзор; криминалистика». М., 1973. С. 6.. У свою чергу О. Ю. Головін тактичне завдання визначає як обумовлену ситуаційним чинником необхідність використання умов, які склалися, чи створення сприятливих умов для подальшого розслідування шляхом правомірного впливу на той або інший об'єкт Головин А. Ю. Криминалистическая систематизация: монография/под ред. Н. П. Яблокова. М.: ЛексЭст, 2002. С. 256.. На думку О. А. Чебуренкова, тактичне завдання можна визначити як ситуаційно зумовлену необхідність використання визначених засобів розслідування для отримання необхідного результату (установлення обставин у справі, формування доказів, вирішення проблемної ситуації) Чебуренков А. А. Основы теории расследования: монография. М.: Юрлитин- форм, 2010. С. 42-43; Його ж. Общетеоретические положения и практические аспекты криминалистической тактики. М.: Юрлитинформ, 2008. С. 107..

А.Ф. Волобуєв розглядає тактичне завдання розслідування як окреме на шляху вирішення загального (стратегічного) завдання кримінального судочинства, пов'язаного із застосуванням криміналістичних засобів і прийомів Волобуєв А. Ф. Наукові основи комплексної методики розслідування корисли-вих злочинів у сфері підприємництва: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшуко- ва діяльність». Харків, 2002. С. 18..

Зогляду на етимологію слова «завдання» найбільш вдалими спробами надання визначення поняття «тактичне завдання» можна вважати пропозиції тих науковців, які оперують такими ознаками цієї категорії, як «проблема», «мета» тощо. Так, С. Ф. Здоровко тактичним завданням називає певну проблему (курсив наш - В. Ж.), яка потребує свого розв'язання в процесі розслідування, має відокремлений характер різного ступеня, передбачає використання різноманітних ходів, тактичних комбінацій, тактичних або інших прийомів Здоровко С. Ф. Зазнач. твір. С. 118, 121.. Р. Л. Степанюк під тактичним завданням розуміє зумовлену правовими, часовими або ситуаційними чинниками конкретну проміжну мету розслідування, яку необхідно досягти шляхом застосування криміналістичних засобів, прийомів і методів Степанюк Р. Л. Криміналістичне забезпечення розслідування злочинів, вчи-нених у бюджетній сфері України: монографія/за заг. ред. А. Ф. Волобуєва. Харків: НікаНова, 2012. С. 162.. На думку В. М. Шевчука, під тактичним завданням можна розуміти ситуаційно зумовлену, вибіркову, проміжну мету розслідування, досягнення якої пов'язане з розв'язанням виключно тактичними засобами відносно обмеженого кола питань Шевчук В. М. Тактичні операції у криміналістиці: теоретичні засади форму-вання та практика реалізації: монографія. Харків: Вид. агенція «Апостіль», 2013. С. 285..

Оригінальну позицію з цього питання займає В. Є. Корноухов, який вважає, що тактичне завдання - це частина процесу розслідування, котра відображає співвідношення між ситуацією розслідування й тактичною метою та визначає спосіб дії. У його структурі як вимога (мета) виступає встановлення правової або проміжної мети розслідування; як умова (відоме) - ситуація розслідування; як шукане (невідоме) - окрема система доказів Корноухов В. Е. О соотношении понятий «тактическая задача», «ситуация расследования» и «тактическая операция». Проблемы доказательственной деятель-ности по уголовным делам: сб. науч. тр. Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1987. С. 37-46..

Як убачається, при формулюванні поняття «тактичне завдання» необхідно виходити з того, що кожний із термінів цього словосполучення має власні ознаки, які в кінцевому підсумку мають бути включені в запропоноване визначення. Так, «завдання» - це передусім «складне питання», «проблема». У свою чергу термін «тактичне» підкреслює специфіку цього завдання, зумовлену такими ознаками, як ситуаційна природа походження, локальність масштабу, варіантність виникнення, своєрідність засобів вирішення. Тобто тактичні завдання: а) є породженням відповідних слідчих ситуацій, які виникають на певний момент розслідування, тісно кореспондують із слідчими версіями, що випливають із наявних слідчих ситуацій, і спрямовані на їх перевірку; б) мають обмежену, локальну сферу реалізації; в) носять проміжний характер і призначені для встановлення одиничних фактів про окремі елементи або обставини події злочину; г) достатньо вибіркові, оскільки виникають залежно від наявних слідчих ситуацій, а отже, є лабільними, рухомими; д) засобами розв'язання такого роду завдань виступають насамперед тактичні операції та тактичні комбінації.

Ураховуючи наведене, убачається спірною позиція тих учених-криміналістів, які відносять до розряду тактичних завдань такі, що випливають

з обставин, що підлягають з'ясуванню (предмета доказування). Зокрема,

В.О. Князєв розглядає тактичне завдання як відносно складне, зумовлене предметом доказування в кримінальній справі та підпорядковане кінцевій меті розслідування Князев В. А. О понятии и классификации тактических задач расследования преступлений. Проблемы соц. законности: сб. науч. тр. Харьков: Основа, 1991. Вып. 25. С. 117.. О. В. Пчеліна також наголошує на тому, що тактичні завдання є втіленням елементів предмета доказування, і відповідно до цього твердження формулює тактичні завдання, що базуються на елементах предмета доказування Пчеліна О. В. Особливості предмета доказування у кримінальних справах про економічні злочини та їх вплив на методику розслідування: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Харків, 2010. С. 77, 103, 120..

Слід зазначити, що розмаїття поглядів науковців спостерігається й до проблем класифікації тактичних завдань. Так, М. П. Яблоков виділяє тактичні завдання пошукового характеру (виявлення слідів, речових доказів, цінностей, здобутих злочинним шляхом, та інших об'єктів); завдання організаційного характеру (нейтралізація організованої протидії з боку підозрюваних, обвинувачених та інших осіб, установлення психологічного контакту) ЯблоковН. П. Зазнач. твір. С. 85.. У свою чергу С. В. Лаврухін поділяє тактичні завдання на ті, що спрямовані на збирання інформації, створення певних умов, установлення певних фактів Лаврухин С. В. Выбор тактических операций в типичных ситуациях расследо-вания убийств. Алгоритмы и организация решения следственных задач: сб. науч. ст. Иркутск: Изд-во Иркут, ун-та, 1982. С. 68.. Р. С. Бєлкін виокремлював завдання організаційного характеру (створення умов, які забезпечують результативність слідчих дій); завдання, спрямовані на встановлення конкретних фактів Белкин Р. С. Курс советской криминалистики: в 3 т. Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. М.: Акад. МВД СССР, 1979. С. 130..

У криміналістичній літературі мали місце спроби щодо виокремлення тактичних завдань розслідування. Зокрема, М. П. Яблоков до тактичних (локальних) завдань уключив: викриття обвинуваченого та отримання від нього правдивих показань; установлення психологічного контакту з допитуваним; нейтралізацію організованої протидії з боку підозрюваних, обвинувачених та інших зацікавлених осіб; виявлення слідів, речових доказів, цінностей, здобутих злочинним шляхом, та інших об'єктів у ході окремих слідчих дій і супутніх їм оперативно-розшукових заходів; розкол спаяної злочинної групи ЯблоковН. П. Зазнач. твір. С. 83-84.. В. О. Образцов до них відносить такі: виявлення злочинця; установлення певної обставини, уключеної до кримінально-процесуального предмета доказування, і допоміжних фактів; викриття винного, виявлення викраденого, використання злочинцем транспортних засобів; розшук обвинуваченого, який переховується від слідчого Образцов В. А. Выявление и изобличение преступника. М.: Юристъ, 1997.

С. 55..

Водночас доволі спірними виглядають пропозиції окремих науковців щодо включення до розряду тактичних завдань таких, які спрямовані на збирання доказової інформації Лисенко В. В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування по-даткових злочинів: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність». Київ, 2006. С. 24., установлення місця, часу, способу та знарядь убивства, особи вбивці Здоровко С. Ф. Зазнач. твір. С. 116-126., механізму й способів розкрадань Матусовский Г. А. Зазнач. твір. С. 155. тощо. Тобто завдань, які безпосередньо пов'язані з предметом доказування і за своїм обсягом належать здебільшого до розряду стратегічних, аніж тактичних.

Ці та інші підходи не сприяють диференціації завдань розслідування на тактичні та стратегічні, а навпаки, породжують зайву дискусію. Тому слід шукати такі ознаки, які б дозволяли більш чітко відрізняти поняття «тактичне завдання» від суміжних і виражали б його сутність. На переконання В. М. Шевчука, до таких ознак, які, з одного боку, зумовлюють визначення поняття й сутність тактичного завдання, а з другого - виступають критеріями розмежування між завданнями загальними (головними, стратегічними) і тактичними, можна віднести такі: 1) природа походження; 2) зміст; 3) обсяг вирішуваних питань; 4) засоби реалізації (вирішення) Шевчук В. М. Зазнач. твір. С. 282..

Отже, тактичне завдання - це ситуаційно зумовлене складне питання (проблема), що виникає на певний момент розслідування, яке має обмежену, локальну сферу реалізації, має проміжний характер, призначене для встановлення одиничних фактів про окремі елементи або обставини події злочину через застосування виключно тактичних засобів вирішення.

У механізмі вирішення тактичного завдання виділяють такі елементи: вихідне положення; мета; шляхи та засоби її досягнення, які зв'язують вихідне положення з метою. Запуск механізму вирішення тактичного завдання відбувається з моменту прийняття рішення, тобто інтелектуально- вольового акту, спрямованого на остаточне визначення одного єдиного максимально ефективного способу досягнення результату через застосування відповідних тактичних засобів. Прийняття рішення виступає як особлива форма розумової діяльності при вирішенні будь-яких завдань, у тому числі пізнавальних і евристичних. Воно є центральним на всіх рівнях перероблення інформації та психічної регуляції в системі цілеспрямованої діяльності.

Структуру прийняття рішення утворюють мета, результат, способи досягнення результату, критерії оцінювання та правила вибору. Основні етапи (фази) прийняття рішення включають: а) інформаційну підготовку рішення (аналіз вихідної інформації, тобто аналіз слідчої ситуації, що склалася на момент прийняття тактичного рішення); б) постановку тактичного завдання, побудову поточних образів; в) саму процедуру прийняття рішення (формування й зіставлення еталонних і поточних образів, прогнозування можливих варіантів настання результату, корекція образів, обрання й побудова еталонної гіпотези або програми дій). При цьому структура й механізм прийняття рішення не є стабільними та універсальними У юридичній і психологічній літературі пропонувалися й інші підходи до ви-значення структури прийняття тактичного рішення (див.: Краткий психологический

словарь/под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. С. 258; Головин А. Ю. Зазнач. твір. С. 256)..

Отже, під тактичним завданням слід розуміти ситуаційно зумовлене складне питання (проблему), що виникає на певний момент розслідування, яке має обмежену, локальну сферу реалізації, носить проміжний характер, призначене для встановлення одиничних фактів про окремі елементи або обставини події злочину та вирішується через застосування виключно наявних тактичних засобів. У механізмі вирішення тактичного завдання функціонують такі елементи: вихідне положення; мета; шляхи та засоби її досягнення, які зв'язують вихідне положення з метою. Основні етапи (фази) прийняття тактичного рішення містять: а) інформаційну підготовку рішення (аналіз вихідної інформації, тобто аналіз слідчої ситуації, що склалася на момент прийняття тактичного рішення); б) постановку тактичного завдання, побудову поточних образів; в) саму процедуру прийняття рішення, яка реалізується через формування й зіставлення еталонних і поточних образів, прогнозування можливих варіантів настання результату, корекції образів, обрання й побудови еталонної гіпотези або програми дій.

Размещено на Allbest.ru