Правова природа і форми реалізації правосуддя: теоретичне обґрунтування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правова природа і форми реалізації правосуддя: теоретичне обґрунтування

Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, правова природа правосуддя і досі залишається дискусійним питанням. На сьогодні не існує єдиної науково обґрунтованої позиції щодо сутності правосуддя як правового явища. Не сформульовано єдине наукове бачення і стосовно правосуддя як об'єкта кримінально-правової охорони. Серед учених, які досліджували правосуддя, виділимо А.В. Воронцова, С.Є. Дідика, О.І. Заліска , Л.В. Лобанову, Г.П. Лозовицьку, С.С. Мірошниченка, М.В. Шепітька та ін. Водночас форми реалізації правосуддя, його суб'єктний склад та зміст правосуддя в якості об'єкта кримінально-правової охорони залишаються питаннями неповною мірою дослідженими.

Усі наукові погляди на сутність правосуддя можна систематизувати, так би мовити, за суб'єктним критерієм. Залежно від того, хто визнається суб'єктом процесу (діяльності, відносин) правосуддя, під цим поняттям розуміють або діяльність власне суду, або також діяльність усіх органів і посадових осіб, які сприяють здійсненню правосуддя, але не належать до системи судів.

Такими органами найчастіше називають прокуратуру, органи попереднього розслідування, органи і установи виконання судових актів і рішень. Іноді до цього переліку додають адвокатуру, свідків, експертів, перекладачів, тобто всіх інших учасників судочинства і суміжної діяльності, яка сприяє здійсненню правосуддя. Досить поширеним є визначення правосуддя, виходячи з його мети, цілей і завдань, а саме - відновлення і захист порушеного права чи інтересу особи шляхом прийняття справедливого і законного судового рішення. Розглянемо погляди на правову природу правосуддя детальніше.

Традиційно під правосуддям розуміють правозастосовну діяльність суду з розгляду і вирішення у встановленому законом процесуальному порядку віднесених до його компетенції цивільних, господарських, кримінальних і адміністративних справ з метою охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави Маляренко В.Т. Правосуддя // Юридична енцик-лопедія. Т 5. Київ: «Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана», 2003. С. 50.. Тому значна кількість науковців розглядає правосуддя як виняткову діяльність судової влади, спрямовану на розгляд і вирішення справ, що реалізуються у суворо визначеній процесуальній формі, з дотриманням принципу змагальності та інших принципів (засад) провадження, визначених у законі, що дає змогу виконувати завдання суду і судочинства в цілому Шевчук М.Функції суду в сучасному кримінальному провадженні України // Вісник Львівського університету. Серія юридична, 2014. Вип. 59. С. 373..

Зокрема, С.С. Мірошниченко переконаний, що правосуддя є основною функцією судової влади, яка за своєю суттю є видом державної діяльності, що полягає у вирішенні судами спорів про право. Правосуддя реалізовується у чітко встановлених законами України загальних процесуальних формах: цивільному, господарському, адміністративному, кримінальному, конституційному судочинстві та судочинстві щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення. Суб'єктами здійснення правосуддя в Україні на сьогодні є лише професійні судді (у ряді випадків - народні засідателі та присяжні)Мірошниченко С.С. Злочини проти правосуддя: теоретичні і прикладні проблеми запобігання та протидії.: дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2012. С. 46..

С.Є. Дідик розмежовує поняття «правосуддя» і «діяльність, що сприяє здійсненню правосуддя». Проаналізувавши підходи до визначення поняття «правосуддя», дослідник стверджує, що воно має ґрунтуватися на Конституції України і повинно визначатись у всіх галузях права в одному значенні, а саме як система правових відносин, норм, ідей, поглядів, які реалізуються в процесуальних формах правозастосовної діяльності суду з розгляду і вирішення в установленому законом порядку конституційних, кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справ з метою досягнення справедливості, охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави Дідик С.Є. Кримінально-правова охорона правосуддя від незаконних діянь судді як спеціального субєкта злочину: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2008. С. 30..

Принципово погоджуючись з викладеними твердженнями, С.М. Тимченко звертає увагу на необхідності з'ясування істини в судовому розгляді. Правосуддя, на думку дослідника, - це діяльність суду у формі цивільного, адміністративного, кримінального, господарського та конституційного судочинства, яка проходить у визначених законом процесуальних формах у судових засіданнях за участю сторін та інших учасників процесу й полягає у встановленні фактичних обставин справи та з'ясуванні істини у розглянутій справі шляхом дослідження доказів, що закінчується ухваленням рішення у справі із застосуванням норм відповідного матеріального закону Тимченко С.М. Судові та правоохоронні органи України: навч. посіб. Київ, 2004. С. 25. .

Інші вчені, зокрема К. Харісов, переконані, що правосуддя - це процесуально регламентована діяльність усіх судів, які представляють судову владу, з об'єктивного розгляду конституційних, цивільних, кримінальних і адміністративних справ, спрямована на винесення за ними законного та справедливого рішення (постанови, вироки тощо) Харисов К.Н. Ответственность за преступное вмешательство в деятельность лиц, осуществляющих правосудие и уголовное преследование: проблемы теории и законодательства: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Казань, 2004. С. 13..

Вважаємо, що такий підхід є обґрунтованим і заслуговує на увагу. Саме справедливе розв'язання конфлікту і ухвалення законного неупередженого рішення по суті спору є тією особливою рисою, яка виділяє правосуддя з поміж інших видів суспільної діяльності.

Водночас останнім часом починає домінувати думка, що судові органи не в змозі самостійно вчинити всі дії, необхідні для досягнення мети і завдань правосуддя. Тому для належного здійснення правосуддя необхідна діяльність інших державних і недержавних органів і установ, зокрема правоохоронних органів, адвокатури, органів і установ з виконання судових рішень, а також осіб, які залучаються судом під час відправлення правосуддя (свідки, експерти, перекладачі тощо).

Так, М.В. Шепітько переконаний, що поняття «правосуддя» слід розуміти у його широкому сенсі. Дослідник доводить, зокрема, що суд, прокурор, слідчий і орган дізнання об'єднані у своїй діяльності метою, яка обумовлюється завданнями правосуддя, а діяльність органів і посадових осіб, спрямована на примусове виконання судових рішень, забезпечує результат роботи усієї системи органів правосуддя з досягнення об'єктивної істини та забезпечення справедливості Шепітько М.В. Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання: дис. ... канд.юрид.наук: 12.00.08. Харків, 2011. С. 21..

Тому під правосуддям у широкому значенні вчені переважно розуміють як діяльність суду з розгляду і вирішення визначених законом категорій справ, так і діяльність спеціально утворених державою органів і залучених згідно із законом осіб, які сприяють суду в здійсненні правосуддя, виконують вироки, рішення та інші судові акти, або виконують процесуальні доручення суду і органів попереднього розслідування з вирішення тих чи інших завдань, пов'язаних зі здійсненням правосуддя (експерти, перекладачі, свідки та ін.) Уголовное право России. Учебник для вузов. В 2 т. Т. 2. Особенная часть. Москва: НОРМА, 2000. С. 678-679..

Методом функціонування правосуддя вчені називають судочинство. З точки зору методу, правосуддя розглядається як діяльність пізнавальна і правозастосовна, адже при розгляді будь-якої справи основне завдання суду зводиться до встановлення усіх обставин, що мають значення для справи, та застосування необхідної правової норми до спірних правовідносин. Тому діяльність суду є охоронною за своєю спрямованістю, пізнавальною і правозастовною (пізнавально-правозастовною) за методом здійснення, а також такою, що відбувається в особливій процесуальній формі Лобанова Л.В. Преступления против правосудия. Общая характеристика и классификация: учебн. пособ. Волгоград: Издательство Волгоградского государственного университета, 2004. С. 9..

Слушним є твердження В. Бігуна про те, що наявність різних термінів (правосуддя і судочинство) означає наявність різного, специфічного змісту. Дослівно термін «правосуддя» означає «суд за правом», а термін «судочинство» - «діяльність суду». Якщо у випадку судочинства йдеться про діяльність суду, то у випадку правосуддя йдеться про діяльність із розгляду справ із певною метою (досягнення справедливості, вирішення конфлікту, захисту прав та свобод людини, юридичних осіб, держави). Тобто йдеться не про будь-яку діяльність

суду, а таку, що відповідає певній меті. Тому кожен суд є таким, що здійснює судочинство, але не кожен суд здійснює правосуддя Правосуддя і судова правотворчість. Правосуддя: філософське та теоретичне осмислення: колективна монографія / А. М. Бернюков, В. С. Бігун, Ю. П. Лобода, Б. В. Малишев, С. П. Погребняк, С. П. Рабінович, В. С. Смородинський, О. В. Стовба / Відп. ред. В. С. Бігун. Київ, 2009. С. 27.. Не погоджуючись цілком з наведеним твердженням, ми вважаємо, що протиставлення понять «судочинство» і «правосуддя» не є доцільним, адже судочинство є нормативно врегульованою і регламентованою формою правосуддя.

Наведені позиції допомагають краще зрозуміти правосуддя як об'єкт кримінально-правової охорони. Як слушно зауважує А. Воронцов, правосуддя як об'єкт кримінально-правової охорони є поняттям більш ширшим, ніж правосуддя як специфічний вид державної діяльності, яке здійснюється виключно судом. Поняття «правосуддя» у широкому значенні - це діяльність не тільки суду, а й тих органів, які сприяють суду в реалізації завдань і функцій, які покладені на правосуддя: органів досудового розслідування, прокуратури і органі та установ з питань виконання покарань Воронцов А.В. Актуальні питання визначення родового об'єкта злочинів проти правосуддя // Південноукраїнський правничий часопис. 2015. Вип. 2. С. 31..

Правосуддя як об'єкт кримінально-правової охорони розглядається законодавцем як особливий вид юрисдикційної діяльності державних органів, який є специфічним насамперед своїми завданнями, спрямованістю на захист інтересів особи, суспільства і держави. О.І. Заліско підкреслює, що зміст терміна «правосуддя», який використовується в кримінальному законодавстві й теорії кримінального права, ширший за його буквальне тлумачення, що випливає з положень Конституції України. Проте даний термін визначає ту специфічну сферу державної діяльності, яка підлягає самостійній кримінально-правовій охороні, і тому його використання в зазначеному тлумаченні дослідник вважає виправданим Заліско О.І. Правосуддя в Україні як обєкт кримінально-правової охорони: дис. ... канд. юрид.наук: 12.00.08. Київ, 2015. С. 27..

У цілому погоджуючись із твердженням, що правосуддя як об'єкт кримінально-правової охорони є поняттям ширшим, ніж правосуддя як специфічний вид державної діяльності, не вважаємо за доцільне розмежовувати ці поняття на законодавчому рівні. Достатнім буде розкриття змісту правосуддя як об'єкта кримінально-правової охорони крізь призму відповідних норм закону про кримінальну відповідальність. У законі ж має бути визначено поняття правосуддя, яке буде загальним для застосування усіма органами і особами, залученими до процесу здійснення правосуддя у будь-якому судочинстві та провадженні.

Спробуємо сформулювати визначення правосуддя, яке найбільш повно відображає його зміст, правову природу і мету. Правосуддя - це встановлення істини і підтвердження юридичного права чи обов'язку в ході вирішення спорів і розв'язання суспільних конфліктів шляхом законного і справедливого рішення у цивільно-господарському, адміністративному, кримінальному і конституційному судочинстві, постановленого судом за участю осіб, діяльність яких сприяє зібранню належних і допустимих доказів стосовно обставин справи.

Враховуючи відсутність єдиного визначення, з метою законодавчого унормування поняття «правосуддя» та запобігання невірному тлумаченню правових норм, предметом регулювання яких є здійснення правосуддя, пропонуємо закріпити це визначення на законодавчому рівні й внести відповідні зміни і доповнення до законодавчих актів України та Азербайджанської Республіки. Зокрема, до ст. 124 Конституції України, ст. 125 Конституції Азербайджанської Республіки, а також до ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і ст. 3 Закону Азербайджанської Республіки «Про суди і суддів».

Таким чином, правосуддя є комплексною юридичною категорією, яка може розумітися і як певна діяльність (процес), і як мета (результат) такої діяльності. Судочинство є процесуальною формою правосуддя, його зовнішнім, законодавчо регламентованим вираженням, без якого правосуддя не може бути здійснене. Водночас саме правосуддя, в розумінні справедливого вирішення спору, встановлення істини у справі, є серцевиною судочинства, його змістом.

Саме в такому значенні правосуддя виступає об'єктом кримінально-правової охорони. Це поняття є набагато ширшим, аніж специфічна діяльність судових органів. Розуміння правосуддя лише в якості діяльності (процесу) не розкриває його сутності й призначення і тим більше не пояснює важливості кримінально-правової охорони правосуддя. Правосуддям є не лише процесуальний розгляд спорів і конфліктів, а скоріше мета такого розгляду: встановлення юридичної істини у спорі. І цього можна досягти лише за участі суміжних органів та осіб, які сприяють зібранню доказів і встановленню юридичної істини у справі судом.

правосуддя законодавчий азербайджанський

Размещено на Allbest.ru