Ефективність правових пільг

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 349.3

Андріїв Василь Михайлович, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри трудового права та права соціального забезпечення Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Ключові слова: соціальні виплати, критерії ефективності, правове забезпечення, зв'язки з громадськістю.

The article studies the category of "benefit" in the present tax law, also the effectiveness of the bottom category is determined. The author questions doctrinal definition of "benefit" and draws his attention to the problems of legislation governing. The main criteria that evaluate the effectiveness of legal privileges is given. A particular interest of author is paid to the legal action of effective social benefits.

Key words: social benefits, performance criteria, legal provision, public relations.

Ключевые слова: социальные льготы, критерии эффективности, правовое обеспечение, общественные отношения.

Актуальність теми. У будь-якій країні завжди є найвразливіші соціальні групи, які потребують підвищеної уваги з боку суспільства та держави. Практика розвинених країн свідчить, що захист соціально вразливого населення повинен бути пріоритетним напрямом соціальної політики держави. Соціально-вразливі верстви населення -- це індивіди або соціальні групи, що мають більшу за інших імовірність зазнати соціальних збитків від дії економічних, екологічних, техногенних та інших чинників сучасного життя. Серед основних заходів соціального захисту переважне місце належить пільгам, які передбачено законодавством. Досить багато питань з означеної проблематики не отримали достатнього вирішення, а деякі розглянуті досить мало. Необхідність вирішення проблем ефективності правових пільг з позиції принципу соціальної справедливості, визначення перспективних напрямів реформування системи пільг в літературі норм зумовлює актуальність пропонованої статті.

Стан наукового дослідження. Теоретичні та практичні аспекти правових пільг досліджували у своїх працях такі вчені, як В.М. Баранова, Д.М. Бахрах, Н.Б. Болотіна, К.В. Бориченко, О.В. Малько, І.С. Морозова, О.В. Мурза, К.Ю. Мельник, С.М. Прилипко, С.М. Синчук, Б.І. Сташків, Е.Г. Тучкова, Н.А. Чередніченко, В.Ш. Шайхатдинов та ін. При цьому висловлювалися різні погляди на поняття пільг, їх значення, співвідношення з іншими видами соціального забезпечення, однак питання ефективності правових пільг в літературі досліджені досить мало.

Мета статті полягає у з'ясуванні поняття та критеріїв ефективності правових пільг.

законодавство соціальний забезпечення пільга

Виклад основного матеріалу

Дослідження ефективності правових норм тісно пов'язане з поняттям «ефективність», її критеріями, показниками і умовами. На цей час питання ефективності правових норм не достатньо вивчене в юридичній літературі, хоча має досить велике значення. І це не випадково, оскільки доцільність існування правового інституту, галузі права і всієї правової системи можна пояснити здатністю відповідним чином ефективно регулювати суспільні відносини [11, с. 22].

У юридичній літературі висловлюється точка зору, що критерієм ефективності правових норм є міра досягнення цілей, поставлених перед ними. Цілі правового регулювання передбачають закріплення існуючих суспільних відносин, які його потребують, стимулювання та розвиток тих відносин, котрі на цей момент відповідають вимогам суспільства та створення умов для розвитку і закріплення нових суспільних відносин [18].

Як зазначають деякі науковці [8, с. 37], коли мова йде про вироблення методики вивчення ефективності правових явищ, виникає питання: ефективність чого вивчає дослідник - «ефективність у праві», «ефективність права» або «ефективність норм права» («норм законодавства»)? Думається, що постановка цього питання носить не тільки теоретичний, але й практичний характер.

На рівні теоретичного дослідження про співвідношення цих понять заслуговує на увагу підхід, згідно з яким термін «ефективність у праві» є досить широкою категорією. Що стосується понять «ефективність права» і «ефективність норм права», їх слід чітко розмежовувати і не допускати змішування. Якщо виходити з розуміння права як системи загальнообов'язкових, встановлених і забезпечуваних державою норм, призначених для регулювання відносин у суспільстві, то, очевидно, мова йде про ефективність норм законодавства [4, с. 20]. Отже, основним елементом в тріаді «ефективність у праві», «ефективність права» і «ефективність правових норм» є поняття «ефективність правових норм». Таким чином, одним з основних питань, яке є дискусійним у зв'язку з розробкою методології вивчення ефективності законодавства, є зміст поняття «ефективність правових норм».

Аналізуючи наукові підходи, можна зробити висновок, що вчені- юристи, розробляючи методологію вивчення ефективності законодавства, поняття «ефективність правових норм» і «ефективність права» не розривали. На перших порах, коли правова наука ще тільки починала обговорення зазначеної проблеми, це поняття повністю або частково ототожнювалося з оптимальністю, правильністю, відокремленістю, доцільністю самих норм права [5, с. 223]. Ефективність права також трактувалася як результат його дії, як оптимальне досягнення цілей, які закладені в основу відповідних норм [2, с. 121; 10, с. 32]. Деякі автори включали в зазначене поняття всі результати дії права, інші - тільки ті, які корисні для суспільства [13, с. 5-6; 15, с. 16].

На думку І.М. Куксина, найбільш розробленою в теоретичному плані є концепція, яка заснована на співвідношенні між фактично досягнутим результатом і тією метою, для досягнення якої були прийняті відповідні норми. Доказом такого твердження є та обставина, що будь- яка правова норма приймається заради того, щоб забезпечити певні, заздалегідь заплановані зміни або приписи в правових відносинах. Це означає, що давати оцінку результатів дії правових норм можна тільки на основі їх співставлення з прогнозованими, тобто ступенем досягнення відповідних цілей правового регулювання [8, с. 40]. Під ефективністю норм права І.М. Куксин розуміє співвідношення між фактичним результатом їхньої дії і тими соціальними цілями, для досягнення яких ці норми були прийняті.

Таке розуміння ефективності може бути застосовано і до правових пільг. Однак слід мати на увазі, коли говорять про ефективність пільг, то мова йде про ефективність їхньої дії. Тому ефективною може бути лише та пільга, яка викликає потрібні, позитивні результати. Необхідно визнати, що законодавець, закріплюючи в нормативному акті ту чи іншу пільгу, не може мати на меті досягнення негативних наслідків. Тому видається не зовсім правильною висловлена в юридичній літературі точка зору, згідно з якою існує так звана негативна ефективність [7, с. 99]. Ефективність пільг передбачає саме позитивну результативність їхньої дії, переважання позитивних наслідків над негативними. Термін «ефективність», власне кажучи, і означає властивість кого-, чого-небудь, що приводить до потрібних результатів. Саме тому деякі вчені- правознавці не без підстав визначають ефективність стосовно норм права як здатність сприяти досягненню бажаних змін та відповідного позитивного результату за певних соціальних витрат [14, с. 77, 95-96].

Ефективність показує, як задовольняються інтереси, якою мірою, як реалізується соціальна цінність пільг, ступінь досягнення цінності. Це можна вважати відповідним чином коефіцієнтом корисної дії, «продуктивністю праці» соціальної цінності правових переваг. Однак слід погодитися з тим, що, здавалося б, на перший погляд ефективні пільги часом призводять до негативних побічних ефектів. Вони можуть виникнути через зміни умов, в яких діє цей закон, відсутність належного механізму його реалізації, впливу інших правових і неправових чинників як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру.

Ефективність пільг не передбачає повного збігу поставленої законодавцем мети та фактичного результату їх реалізації. Очевидно, є правильною позиція авторів, що диференціюють ефективність за різними рівнями. Ефективність залежно від тих чи інших обставин, моментів «роботи» пільг має певний ступінь, який є мірою здатності цього юридичного засобу за певних соціальних витрат викликати досягнення позитивного результату [3, с. 111]. Тому необхідно розмежовувати такі поняття, як «ефективність» і «оптимальність». Оптимальність - це найкраща якісна і кількісна характеристика здатності пільги забезпечувати досягнення поставлених цілей. Про оптимальність стосовно цього явища можна говорити, якщо вона дозволяє отримати позитивний результат найбільш раціональним і економічним способом. Це означає, що правові переваги повною мірою досягли поставлених перед ними цілей в найкоротші строки, при мінімальних соціальних витратах тощо. Оптимальність пільги завжди передбачає її високу ефективність, однак висока ефективність не у всіх випадках означає оптимальність такого юридичного засобу. Оптимальність є певною «вершиною» ефективності, до якої прагне законодавець при встановленні тих чи інших пільг. Вірогідність її досягнення багато в чому залежить від дотримання загальних умов ефективності.

У контексті визначення ефективності правової пільги В.В. Лазарєв вважає, що цілком логічним є визначення еталоном оцінки ефективності будь-якої правової пільги співвідношення між метою і фактичним результатом дії відповідної пільги. Тобто основним критерієм (мірою) ефективності нормативно правового припису слід визнати певний ступінь досягнення поставленої у цьому нормативно-правовому приписі цілі на практиці [9, с. 96-98]. Це відповідає існуючій в юридичній літературі позиції, згідно з якою мірою визначення ефективності правозастосовного акта, а відповідно і норми права «може бути лише ціль» [1, с. 166].

Підтримує зазначену позицію і вважає її цілком справедливою О.В. Мурза [12, с. 675]. На її погляд, принципової різниці між висловленими точками зору щодо міри оцінки ефективності правової норми немає. Цілком логічним є те, що ефективність правової норми залежить від цілі норми права, від ступеня її досягнення (чим більше результат дії правової норми наближається до поставленої законодавцем цілі, з метою якої була прийнята така норма права, тим вища ефективність правової пільги). На підтвердження цієї думки дослідниця наводить твердження В.М. Кудрявцева, В.І. Нікітського, І.С. Самощенко, В.В. Глазиріна, які зазначають, що еталоном ефективності правової норми є лише її ціль і визнають мірою дієвості цього юридичного засобу ступінь досягнення цілі у реальному житті. Таким чином, авторка константує, що еталон оцінки ефективності правової пільги складається щонайменше з двох основних компонентів: поставленої законодавцем цілі і досягнутим дією правової пільги результатом. Це свідчить у свою чергу про те, що ступінь ефективності правової пільги і її ефективність у загальному вигляді залежать від: 1) досягнутих у процесі реалізації правової пільги результатів, тих наслідків (позитивних і негативних), які мають місце в результаті дії правової пільги; 2) ступеня співвідношення результату і цілі, яку законодавець ставив перед собою, приймаючи цей засіб юридичної диференціації [12, с. 676]. При цьому у такому випадку мова йде про вплив одночасно двох вищезазначених критеріїв на висновок щодо ефективності правової пільги. Тобто під час визначення ефективності будь-якої правової пільги необхідно зважати і на результати її дії, і на рівень співвідношення цих результатів із метою правової пільги. Лише однієї мети правових пільг або результатів дії правових пільг для визначення їхньої ефективності недостатньо. У реальному житті існують випадки, коли ступінь досягнення цілі правової пільги не завжди свідчить про рівень її ефективності. Тобто не у всіх випадках досягнення цілі правової пільги дає підстави стверджувати, що правова пільга є ефективною.

На ступінь співвідношення фактичного результату дії правової пільги з тією соціальною ціллю, для досягнення якої такі правові пільги були встановленні законодавцем, безпосередньо впливають різного роду фактори. Такі чинники, з одного боку, можуть сприяти, обумовлювати, досягнення цілей правових пільг, а з іншого - перешкоджати у досягненні останніх.

Варто підтримати позицію відомих науковців, які зазначають, що ні високі, ні низькі показники ступеня досягнення цілі норм ще не свідчать про ефективність самих норм: норма може бути неефективною, але ступінь досягнення цілі високим за рахунок дії інших факторів, і навпаки, норма забезпечує певний «приріст» ступеня досягнення цілі, але за рахунок дії інших факторів відповідні показники будуть все одно незадовільними [7, с. 178]. Це означає, що досягнення цілей правових пільг у деяких випадках пов'язано не лише зі змістом та властивостями самої правової пільги. Рівень співвідношення фактичного результату з ціллю правової пільги може бути обумовлений як недосконалістю механізму правового регулювання, так і різними зовнішніми факторами.

Прикладом зовнішніх факторів, які стоять на заваді досягнення цілей правових пільг, як вбачається, є низький рівень інформованості населення щодо існування різного роду правових пільг, низький рівень політичної і правової культури населення, правосвідомості суспільства, різні форми деформації юридичної свідомості суспільства, соціальних груп, окремих громадян. Так, відсутність інформації в осіб, які відповідно до норм чинної системи законодавства є суб'єктами пільг і мають право на: грошову допомогу з боку держави, звільнення від сплати податків, субсидію, соціальну допомогу тощо, є основним визначальним чинником, котрий стоїть на заваді досягнення цілей певних правових пільг. Особа, яка не знає про свої додаткові права (правові пільги), відповідно не має можливості скористатися ними, що у свою чергу призводить до відсутності результату і виконання мети правової пільги. Зважаючи на мету правових пільг та еталон ефективності правових пільг, основним критерієм оцінки ефективності правових пільг є ступінь, яким правові пільги дозволяють узгодити (гармонізувати) інтереси особи, окремих соціальних груп, держави та суспільства. Невід'ємною частиною будь-якого демократичного суспільства, українського у тому числі, є зіткнення різних соціальних інтересів, наявність соціальних конфліктів. Саме правові пільги є одним із основних державних засобів, які дозволяють урегулювати такого роду соціальні конфлікти, примирити кардинально протилежні соціальні інтереси різних груп населення. При цьому гармонізація соціальних інтересів правовими пільгами має здійснюватися з урахуванням і у межах загального суспільного інтересу, який виражає загальну волю населення нашої держави. Тобто ефективними будуть лише ті правові пільги, які, створюючи додаткові юридичні можливості для одних суб'єктів, не «порушують» інтереси всіх інших суб'єктів права, діють у межах загального державного та суспільного інтересу [7, с. 178].

Для того щоб правова пільга була ефективною, вона повинна максимізувати бажані і мінімізувати небажані для суспільства явища. Тобто у межах гармонізації інтересів суспільства, окремих соціальних груп і особистості правова пільга є своєрідним каталізатором або юридичним знаряддям, за допомогою якого держава досягає бажаних результатів, виконує поставлені завдання (забезпечення гідного людини рівня життя, подолання бідності, компенсація особі шкідливих наслідків, які були їй завдані в результаті «прорахунків» держави, тощо). При цьому ступінь співвідношення результатів із метою правових пільг буде настільки вищим, наскільки могутнішим буде вплив правових пільг на негативні чинники. Іншими словами, чим більше правові пільги будуть нейтралізувати негативні чинники, мінімізувати їх, тим більше вони будуть впливати на бажані для суспільства явища, вищою буде їх ефективність. У свою чергу, якщо дія правових пільг буде менш інтенсивною порівняно з дією негативних факторів, результат дії правових пільг буде іншим, ніж запланований.

Як зазначає О.В. Мурза, категорія ефективності правових пільг безпосередньо пов'язана та залежить від обсягу витрат, які необхідно здійснити для того, щоб запланованого законодавцем результату було досягнуто. На рівень ефективності правових пільг впливає також розмір витрат, необхідних для їхнього закріплення на законодавчому рівні та реалізації у житті [12, с. 677]. Економічний та юридичний результат дії нормативно-правових приписів стосовно економічності правових норм як показника їх ефективності виділяє і Я.Я. Страутманіс [16, с. 32], яка економічний результат правового регулювання умовно називає об'єктивним результатом, оскільки він показує економічну обґрунтованість правових норм. На її думку, лише ті правові норми, які відповідають об'єктивним економічним законам, можуть дати потрібний економічний результат у процесі правового регулювання.

З огляду на зазначене О.В. Мурза робить висновок, що ступінь ефективності правових пільг залежить від розміру їхніх усіх витрат, починаючи від витрат, пов'язаних із правоутворенням, нормотворчим процесом, закінчуючи реалізацією норм права, втіленням їхнього змісту у правомірній поведінці суб'єктів права. Тобто сума всіх витрат, пов'язаних із встановленням і реалізацією будь-якої правової пільги, порівняно з результатом, який суспільство в цілому та соціальні групи і громадяни окремо отримають від них, є одним із показників ефективності цього юридичного засобу. У зв'язку з цим цілком логічно дослідниця пропонує визнати правові пільги, цінність яких перевищує цінність запланованого результату, недостатньо ефективними, такими, що потребують перегляду, зміни, скасування, удосконалення [12, с. 677].

Наступним критерієм ефективності правових пільг є об'єктивність їхніх цілей, оскільки правові норми виникають на базі фактичних відносин, вони відображають їх у перетвореному залежно від волі законодавця виді, з урахуванням тенденцій суспільного розвитку, інтересів, потреб і завдань громадянського суспільства та держави. При цьому наскільки правильно правові норми відображають вимоги життя, реальний стан речей, сприяють подальшому розвиткові фактичних суспільних відносин, закріплюють ті відносини, які повинні бути закріплені, - настільки соціально ефективними вони є. Однією з підстав, яка впливає на ефективність правової пільги, є об'єктивність її цілі, відповідність цілі правової пільги рівню розвитку суспільства, його потребам. Цілі правових пільг мають відповідати об'єктивним потребам суспільства. Лише за цих умов вони як самостійний юридичний засіб диференціації зможуть забезпечити виконання поставлених перед ними завдань.

Основною загальною метою правових пільг є покращення положення окремих категорій осіб та створення умов для задоволення інтересів певних категорій осіб у більш сприятливому режимі порівняно із загальновстановленим. Проте залежно від виду правової пільги (соціальні пільги, привілеї) їхні цілі можуть бути диференційовані за різними підставами. Для рівня ефективності правової пільги особливо важливим є об'єктивність кожної цілі будь-якої правової пільги. Тобто на результативність виконання основної мети правових пільг впливає об'єктивність конкретних цілей окремих правових пільг.

Базуючись на загальнотеоретичних уявленнях, цілком справедливою є думка про те, що одним із основних критеріїв оцінки ефективності правової пільги є якість юридичної норми, статті закону [17, с. 162-164]. Правова характеристика якості закону і його статей включає як правовий характер його змісту, так і його відповідність певним техніко-юридичним критеріям [6, с. 20-27]. Основними критеріями оцінки якості закону, статті нормативно-правового акта, як вбачається, є: чіткість, лаконічність, ясність, цілісність та закінченість норми права; правильність, коректність та належний стиль викладу юридичної норми у статті закону.

Доречно зауважити, що на ефективність правових пільг впливає і якість юридичної норми, статті закону (законів), у якій закріплена відповідна правова пільга. Відсутність чіткості, лаконічності, ясності, цілісності, закінченості юридичної норми, а також некоректність та використання неналежного стилю законодавцем під час викладу юридичної норми у статті закону можуть стати причиною зниження ефективності правової пільги.

Висновок

Кожен із перерахованих критеріїв не має абсолютного значення, їх необхідно враховувати у сукупності. Зазначені критерії можна трактувати не тільки як показники, але і як передумови ефективності правових пільг. Якщо мова йде про розробку проекту нормативного акта, який встановлює ті чи інші переваги, то зазначені обставини виступають як умови, передумови майбутньої ефективності цього юридичного засобу. Якщо піддається аналізу чинна пільга, вони носять характер критеріїв, показників її ефективності. Названі критерії багато в чому вирішуються загальними критеріями, але мають і самостійне значення, оскільки є неодмінною передумовою соціальної ефективної дії правових пільг.

Список використаних джерел

1. Алексеев С. С. Проблемы теории права: курс лекций: в 2-х т. / Алексеев С.С. - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. - Т.1. Основные вопросы общей теории социалистического права. - 394 с.

2. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. М.: Юрид. лит., 1966. - 187 с.

3. Баранов В.М Поощрительные нормы советского социалистического права / Баранов В.М.; Под ред.: Байтин М.И.- Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1978. - 147 с.

4. Жинкин, С. А. Психологические проблемы эффективности права / С.А. Жинкин. - Юридический центр Пресс; Санкт-Петербург. - СПб., 2009. - 62 с.

5. Керимов Д.А. Свобода, право и законность в социалистическом обществе / Керимов Д.А. - М.: Госюриздат, 1960. - 223 с.

6. Косович В. Якість нормативно-правових актів України: загальнотеоретична характеристика / В. Косович // Вісник Львівськ. ун-ту. Серія юридична. - 2012. - Вип. 55. С. 20-27.

7. Кудрявцев В. Н. Эффективность правовых норм / [Кудрявцев В.Н., Никитский В. И., Самощенко И. С., Глазырин В. В.]. - М.: Юрид. лит., 1980. - 289 с.

8. Куксин И.Н. О понятии эффективности норм права в контексте укрепления государственного суверенитета / И.Н. Куксин; НИУ БелГУ // Публичные механизмы обеспечения государственного суверенитета: юридические императивы и практика: материалы междунар. науч.-практ. конф., Белгород, 5-6 июня 2014 г. / гл. ред. Е.Е. Тонков. - Белгород, 2014. - С. 37-41.

9. Лазарев В. В. Эффективность правоприменительных актов. Вопросы теории / Лазарев В. В. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1975. - С. 96-98.

10. Лебедев М.П Об эффективности воздействия социалистического права на общественные отношения // Сов. гос-во и право. - 1963. - № 1. - С. 31-35.

11. Лустова О.С. Понятие, критерии и условия эффективности правовых норм / О.С. Лустова // Вестник Челябинского университета. Сер. 9, Право. - 2004. - № 1. - С. 22-29.

12. Мурза О.В. Критерії ефективності правових пільг / О.В. Мурза // Форум права. 2012. - № 4. - С. 675-681. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.

13. Пашков А.С., Чечет Д.М. Эффективность правового регулирования и методы ее выявления. //Советское государство и право. - 1965. - № 8. - С. 3-11.

14. Прозоров В.Ф. Качество и эффективность хозяйственного законодательства в условиях рынка. - М., 1991. - 160 с.

15. Самощенко И.С., Никитинский В.И. О понятии эффективности правовых норм // Ученые записки ВНИИСЗ. - М., 1969, Вып. 18. - С. 3-19.

16. Страутманис Я. Я. Эффективность земельного законодательства / Я.Я. Страутманис // Советское государство и право. - 1974. - № 12. - С.28-34.

17. Сырых Е. В. Технико-юридические критерии качества закона / Е. В. Сырых // Проблемы юридической техники: сборник статей / под ред. Баранова В. М. - Нижний Новгород, 2000. - С. 162-164.

18. Теорія держави і права. Академічний курс [Текст]: підручник / О. В. Зайчук [та ін.]; ред. О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2008. //[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www.ebk. net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part3/1204.htm.

19. Эффективность правоприменительных актов. Вопросы теории / Лазарев В.В.; Науч. ред.: Безина А.К. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1975. - 207 с.

Размещено на Allbest.ru