Теоретична концептуалізація добробуту населення
Визначення теоретичних засад добробуту населення; фактори, що на нього впливають. Вивчення показників, що характеризують рівень задоволення матеріальних, соціальних та духовних потреб. Оцінка ефективності діяльності уряду та дієвості судової системи.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.08.2018 |
| Размер файла | 132,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ТЕОРЕТИЧНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ДОБРОБУТУ НАСЕЛЕННЯ
Лавренкова І. М.,
здобувач кафедри фінансових ринків Національного університету Державної фіскальної служби України
В Стаття присвячена визначенню теоретичних засад добробуту населення. Метою статті є уточнення суті дефініції “добробут населення”, систематизація факторів, які впливають на добробут, та показників, які його характеризують. Систематизовано підходи до визначення суті добробуту населення. Уточнено суть дефініції “добробут населення”. Обґрунтовано, які фактори впливають на добробут населення. Систематизовано показники добробуту населення з їх розподілом на групи показників, які характеризують рівень задоволення матеріальних потреб (економічні) та рівень задоволення соціальних і духовних потреб (соціальні). В окрему групу виокремлено загальні індикатори, які характеризують ефективність діяльності уряду та дієвість судової системи, оскільки вони однаково впливають на здатність задоволення як матеріальних потреб, так і соціальних.
В добробут населення, індикатор, фактор, якість життя, бідність, потреба.
В Статья посвящена определению теоретических основ благосостояния населения. Целью статьи являются уточнение дефиниции “благосостояние населения”, систематизация факторов, влияющих на благосостояние, и показателей, которые его характеризуют. Систематизированы подходы к определению сути благосостояния населения. Уточнена дефиниция “благосостояние населения”. Обосновано, какие факторы влияют на благосостояние населения. Систематизированы показатели благосостояния населения. Они распределены на такие группы: показатели, характеризующие удовлетворение материальных потребностей (экономические), удовлетворение социальных и духовных потребностей (социальные). В отдельную группу выделены общие индикаторы, характеризующие эффективность деятельности государства и действенность судебной системы, поскольку они одинаково влияют на способность удовлетворения материальных и социальных потребностей.
В благосостояние населения, индикатор, фактор, качество жизни, бедность, потребность.
of financial market department, University of State Fiscal Service of Ukraine
D The article is devoted to the determination of the theoretical bases of the society welfare. The purpose of the article is to clarify the definition of “welfare of the population”, the systematization of factors affecting welfare, and the indicators that are describing it. The approaches to determining the essence of the welfare of the population are systematized. The definition of “welfare of the population” is specified. It is justified what factors affect the welfare of the population. The indicators of the welfare of the population are systematized. They are divided into such groups: indicators that characterize the satisfaction of material needs (economic), satisfaction of social and spiritual needs (social). In a separate group common indicators are presented that characterize the effectiveness of the government and the effectiveness of the judicial system, since they have the same effect on the ability to meet material and social needs.
В welfare ofthe population, indicator, factor, qualityoflife, poverty, need.
Постановка проблеми
Словосполучення “добробут населення” на початку ХХІ століття стало одним з найбільш уживаних у вітчизняній політичній практиці. Практично кожна політична сила, яка представлена на виборах, вважає за необхідне наголосити на її ролі у зростанні добробуту населення. Однак абстрактність самого поняття та відсутність системності у підходах до його тлумачення обумовили ситуацію, коли саме поняття добробуту часто стає об'єктом спекуляцій, а його критерії та показники - незрозумілі пересічному громадянину, про добробут якого власне і йдеться. Невизначеність індикаторів добробуту населення ускладнює розробку єдиної політики зростання добробуту, визначення її як одного із суспільних пріоритетів. Поєднання матеріальної і нематеріальної складових у характеристиках добробуту населення вимагають також дослідження факторів, які на нього впливають. Все це обумовлює актуальність дослідження теоретичної концептуалізації добробуту населення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Проблема суспільного добробуту вже давно є об'єктом наукових інтересів західних вчених. Зокрема, у працях Дж. Гелбрейта та Ф. А. Хайєка закладено основи дослідження якості життя, суспільного добробуту та свідомого вибору особою досягнення бажаного рівня добробуту. Вітчизняні фахівці переважно зосереджують увагу на ролі держави у підвищенні добробуту населення (О. Мельниченко), досліджують рівень життя як основу добробуту життя населення та механізми його регулювання (В. Мандибура). Показники економічного добробуту досліджуються у працях В. Бобкова та В. Мандибури. Незважаючи на широке обговорення проблеми суспільного добробуту у наукових колах, суть добробуту населення та фактори, які на нього впливають, потребують подальших досліджень.
Метою статті є уточнення суті дефініції “добробут населення”, систематизація факторів, які впливають на добробут, та показників, які його характеризують.
Викладення основного матеріалу
Дослідження добробуту населення у країнах постсоціалістичного простору має свої особливості, обумовлені інституційною специфікою розвитку суспільства. Саме ця інституційна специфіка є причиною виникнення постсоціалістичного феномену очікуваного добробуту, який виражається у володінні певними матеріальними благами. Це не тільки зумовило своєрідне викривлення у розумінні добробуту як такого, а й стало причиною формування перекосів у наукових дослідженнях у бік економічного добробуту, ототожнення його із добробутом населення в цілому.
Досліджуючи теоретичні засади добробуту населення, не можна лишити поза увагою такий термін як “якість життя”. Це поняття було введене в обіг Дж. Гелбрейтом, який вважав, що капіталізм досяг рівня “економічної зрілості” і може забезпечити “загальний добробут” й істотно підвищити якість життя всіх громадян [1, с. 23]. Саме тому перші дослідження з проблематики суспільного добробуту часто фокусувалися на добробуті матеріальному. Комуністична ідеологія цю ідею розвивала у дещо іншому ракурсі, а саме забезпечення однакового рівня матеріального добробуту для всіх.
Постає питання не тільки щодо можливості забезпечення однакового рівня добробуту для всіх, а й взагалі доцільності такого прагнення. З цього приводу становить науковий інтерес позиція
Ф. А. Хайєка, який вважав, що виникнення бідності є закономірним, а її існування - необхідним для суспільного блага. Ф. А. Хайєк наголошував, що бідність “слід прийняти як невідворотну реальність і пропагувати особисту відповідальність кожної людини за свій добробут, у тому числі й бідність” [2, с. 41]. Спираючись на твердження Ф. А. Хайєка, не варто очікувати, що держава забезпечуватиме всім однаково високий рівень економічного добробуту, це взагалі не має бути її завданням. Завдання держави полягає у тому, щоб забезпечити можливості кожному члену суспільства досягти того рівня добробуту, заради якого він готовий працювати. Імплементація такого підходу у державну політику попереджує “зрівнялівку”, ставить особу перед вибором: наскільки інтенсивно вона готова працювати задля досягнення добробуту, гарантуючи для цього необхідні умови, передусім верховенство права, підзвітність уряду, прозорі і зрозумілі правила поведінки в суспільстві, громадянську свободу, безпеку тощо. Дотримання такого підходу у довгостроковій перспективі забезпечує довгострокове економічне зростання національної економіки. Прикладом може слугувати економіка США, де помірний рівень оподаткування не забезпечує високого рівня соціальних гарантій, проте держава гарантує верховенство права і рівні умови для розвитку та самореалізації всім членам суспільства.
Вітчизняні дослідники суть добробуту населення також зводять переважно до забезпеченості матеріальними благами. Так, О.Мельниченко вважає, що “...добробут - це необхідний обсяг благ, здатний задовольнити зростаючі потреби” [3]. На здатності задовольнити потреби акцентує увагу і Т. Фертікова, однак при цьому вона зміщує акцент у бік забезпечення передумов задля задоволення потреб, вважаючи, що добробут - це сукупність умов життєдіяльності людини (населення), які створюються під час виробництва, розподілу, обміну, споживання, формують ієрархію потреб та визначають рівень їх задоволення [4, с. 339]. На суті добробуту як сукупності умов життєдіяльності людини (населення), які створюються під час виробництва, розподілу, обміну, споживання, формують ієрархію потреб та визначають їх задоволення, наголошує і В. Мандибура [5, с. 6]. Підсумовуючи напра- цювання українських та зарубіжних вчених, уточнимо визначення добробуту населення як сукупності умов для задоволення матеріальних потреб особи та її самореалізації, які створюються державою шляхом гарантування конституційних прав і свобод на основі верховенства права.
До оцінювання рівня добробуту населення також немає єдиного підходу. А. Пігу вважав, що суспільний добробут оцінити кількісно не можна, тому він запровадив в обіг показник “економічний добробут”, який враховує економічні фактори задоволення потреб населення [6]. Економічний добробут А. Пігу пропонує характеризувати через показник ВВП на душу населення. На наш погляд, ВВП на душу населення не дає уявлення про реальний рівень економічного добробуту населення, а тільки може свідчити про наявність передумов для його забезпечення. Наприклад, рівень ВВП на душу населення в СРСР був порівняно високий, однак при цьому більшість населення відчувало дефіцит продуктів харчування та не мало доступу до придбання товарів довготривалого користування, таких як меблі та побутова техніка. Показник ВВП не дає можливості врахувати рівень диференціації доходів, не дає уявлення про рівень тіньової економіки, рівень зайнятості, стан навколишнього середовища, ефективність діяльності уряду тощо. Тому ВВП на душу населення може використовуватися як додатковий показник або у складі розрахунку інших індикаторів суспільного добробуту.
На наш погляд, рівень добробуту можна охарактеризувати через показники рівня життя населення. Стислий перелік показників рівня життя населення наведено у праці В. Бобкова [7, с. 27]. Серед основних показників він називає такі: індекс розвитку людського потенціалу, частку населення з доходами нижчими від прожиткового мінімуму, коефіцієнт Джині, ВРП на душу населення з урахуванням паритету купівельної спроможності. Індекс розвитку людського потенціалу (або індекс людського розвитку) використовується для порівняльної оцінки рівня життя, писемності, освіти, середньої тривалості життя та інших показників країни. Цей показник у 1990 р. розробив пакистанський дослідник М. Ель Хак. З 1993 р. індекс людського розвитку використовує ООН. За своїм змістом індекс людського розвитку - це середнє арифметичне очікуваної тривалості життя при народженні, писемності дорослого населення та валового охоплення всіма видами навчання, величини ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності [8]. Слід відзначити, що увага В. Бобкова прикута більше до показників доходів населення та їх диференціації у суспільстві. Крім того, він двічі враховує ВРП на душу населення за паритетом купівельної спроможності - один раз у складі індексу розвитку людського потенціалу, другий - як самостійний індикатор. Така класифікація індикаторів добробуту не повною мірою відображає суть добробуту як передумов для самореалізації особистості.
Більший перелік показників пропонує В. Мандибура, який враховує, що на рівень життя і добробуту впливають також умови праці, задоволення духовних і соціальних потреб тощо. До переліку основних показників рівня життя населення він включає:
1. інтегральні показники, які відображають досягнутий рівень реальних доходів та майнової забезпеченості населення;
2. показники споживання населенням матеріальних благ, культурних і побутових послуг;
3. показники, що характеризують рівень забезпечення працюючих належними умовами, необхідними у виробничому процесі;
4. показники, що характеризують стан задоволення потреб населення у сферах фізичного, духовного і соціального розвитку;
5. показники, що розкривають рівень існуючих суспільно-правових гарантій, які має населення країни, а також надійність забезпечення політичними свободами громадян у суспільстві [9, с. 14-15].
Також існує ряд узагальнених (інтегральних) показників економічного і соціального добробуту нації, які у різні часи пропонувалися дослідниками різних країн. Серед основних слід назвати такі:
1. Чистий економічний добробут, який у 1972 р. в США запровадили у науковий обіг В. Нордгауз та Дж. Тобін.
2. Збалансований показник економічного добробуту - запроваджений у 1973 р. В. Нордгаузом та Дж. Тобіном.
3. Економічні перспективи добробуту - запроваджені у 1981 р. грецьким дослідником К. Золатасом.
4. Індекс стійкого економічного добробуту - запроваджений у 1989 р. в США Г. Далі та Дж. Коббом.
5. Національні рахунки добробуту - запропоновані у 2005 р. Ф. Хупперт (Нова економічна фундація).
6. Міжнародний індекс щастя - запропонований групою вчених Нової економічної фундації у 2006 р.
Більшість із зазначених показників характеризуються складністю розрахунків та вимагають проведення регулярних соціологічних опитувань, тому їх не завжди можна використати як ключові характеристики через неможливість відстежити їх динаміку у довгостроковому періоді.
У своїх звітах Міжнародна комісія з вимірювання економічного та соціального прогресу визначає добробут як комплексний показник, який включає: дохід, споживання, багатство (матеріальні стандарти забезпечення життя); здоров'я, освіту, особисті інтереси, включаючи право політичного голосу та управління, стан навколишнього середовища, безпеку [10]. Таким чином, показники добробуту можна поділити на економічні (характеризують задоволення матеріальних потреб), соціальні (характеризують задоволення соціальних та духовних потреб) і загальні (табл. 1).
У тому, що показники, які характеризують рівень доходів населення, мають бути включені до системи показників, які характеризують рівень задоволення економічних потреб, немає сумніву. Досліджувати ці показники варто у комплексі. Так, прожитковий мінімум має не тільки порівнюватися із розмірами прожиткового мінімуму у розвинених країнах, а й передбачає аналіз споживчого кошика, який забезпечує цей прожитковий мінімум.
Оскільки в Україні склалася феноменальна ситуація, коли за межею бідності опиняються ключові прошарки інтелігенції, дискредитуючи освіту в Україні як таку (який сенс отримувати освіту, якщо немає можливості потім заробити на достойне життя), то до показників оцінки добробуту слід включити рівень оплати праці працівників сфери освіти, науки, охорони здоров'я.
Структура доходів населення та структура споживання дає уявлення про те, яким чином населення може розпоряджатися наявними доходами, а точніше - на що їх вистачає. З цих же міркувань до складу показників включено рівень безробіття, оскільки він характеризує рівень перешкод на шляху здобуття законних доходів для задоволення матеріальних потреб. Характерною особливістю розвитку вітчизняного ринку праці також є його нестабільність та значна тінізація. За оцінками МОП, рівень тіньової зайнятості в Україні становить близько 9 %. За даними ж експертів ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, частка працюючих в “тіні” становить 16,61% від усіх працюючих [11].
Оскільки за ієрархією потреб А. Маслоу потреба у безпеці є однією з базових, рівень забезпеченості житлом також має бути включено до показників, які характеризують рівень економічного добробуту. За американськими стандартами, житло вважається доступним, якщо його вартість становить 3-4 річних доходи, важкодоступним - 5-7 річних доходів, недоступним - понад 7-8 річних доходів [12, с. 32-33]. В Україні для більшості населення придбання житла є недоступним, навіть якщо працювати вже життя.
Рівень гарантії прав власності також є важливим показником економічного добробуту, оскільки він є індикатором того, наскільки здобута на законних підставах власність буде збережена. Це стосується і захисту прав інтелектуальної власності. Саме тому країни з низьким індексом гарантії прав власності не вважаються привабливими для інвестора. Для оцінки можна використовувати показник гарантії прав власності, який публікується Heritage Foundation, у складі індексу економічної свободи.
Якщо вести мову про рівень задоволення соціальних потреб, то серед ключових характеристик слід назвати демографічну ситуацію. Демографічна ситуація тісно пов'язана із економічним добробутом, однак не є його визначальним чинником. Важливо, щоб кожний член суспільства почувався економічно і соціально захищеним та мав умови для самореалізації. Особливо це стосується жінок, які в разі народження дитини ризикують втратити робоче місце, кар'єру, а у майбутньому так і не відновити свої соціальні позиції через небажання роботодавців йти на зустріч молодим матерям. Ця проблема є дуже актуальною, оскільки Україна за часткою населення віком понад 60 років входить у тридцятку найстаріших держав, посідаючи 25-26 місце (яке вона поділяє з Норвегією) у рейтингу країн світу за цим показником [13, с. 2].
Важливим показником соціальної складової суспільного добробуту є рівень захищеності від особливо небезпечних хвороб. Україна характеризується високим рівнем захворюваності на ВІЛ/СНІД, туберкульоз, гепатит С, однак це не лише наслідки недоліків системи охорони здоров'я. Це соціальні хвороби, епідемію яких можна зупинити, поліпшивши умови життя населення. За високого рівня захворюваності на особливо небезпечні хвороби жоден член суспільства не може мати гарантію, що така хвороба омине його, а тому цей індикатор якраз і знижує рівень добробуту населення. Важливим показником добробуту населення є стан не тільки економічної, а й фізичної безпеки. Саме тому як один із індикаторів добробуту розглядається і рівень злочинності.
Слід зазначити, що реалізація права на задоволення як матеріальних, так і соціальних потреб залежить від дієвості судової системи (тому до складу індикаторів включено індекс верховенства права) та від ефективності уряду в цілому. Обидва показники розраховуються світовими організаціями та регулярно публікуються у розрізі країн.
Враховуючи характеристики явища “добробут населення” та специфіку основних індикаторів, які його характеризують, серед основних факторів, які впливають на добробут населення, слід назвати такі:
1. Політичні (ефективність діяльності уряду, дієвість судової системи, визначеність пріоритетів розвитку держави та їх дотримання).
2. Економічні (темпи розвиту економіки, рівень тіньової економіки, вразливість економіки та її фінансова гнучкість).
3. Соціальні (згуртованість суспільства та його готовність відстоювати свої права, рівень освіти та культури).
Як бачимо, більшість чинників, які визначають рівень добробуту населення, представлені відповідними індикаторами суспільного добробуту, що дає можливість відстежувати їх динаміку, тенденції розвитку та швидко приймати необхідні управлінські рішення.
Висновки. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що добробут населення - це сукупність умов для задоволення матеріальних потреб особистості та її самореалізації, які створюються державою шляхом гарантування конституційних прав і свобод на основі верховенства права. На добробут населення впливають політичні, економічні та соціальні фактори. Показники добробуту населення систематизовані по групах: економічні, соціальні і загальні. Перспективою подальших досліджень є аналіз показників добробуту населення та оцінка впливу на них регуляторних заходів держави.
Список літератури
Гелбрейт Д. К. Суспільство блага. Пора гуманності /Д. К. Гелбрейт. - К.: Скарби, 2003. - 160 с.
Хайєк Ф. А. Право, законодавство та свобода: Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії: в 3-х т. / Ф. А. Хайєк; пер.з англ. / - Т. 3: Політичний устрій вільного народу. - К.: Сфера, 2000. - 252 с.
Мельниченко О. А. Ґенеза поглядів науковців на роль держави в підвищенні рівня добробуту населення / О. А. Мельниченко // Теорія та практика державного управління. - 2011. -Вип. 2. - С. 14-21.
Фертікова Т. М. Дослідження динаміки добробуту населення України / Т. М. Фертікова. - Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. - 2010. - № 1. -Т. 3. - С. 338-346.
Мандибура В. О. Рівень життя населення України та проблеми реформування механізмів його регулювання / В. О. Мандибура. - К.: Парламентське вид-во, 1998. - 256 с.
Пигу А. Экономическая теория благосостояния / А. Пигу; пер. с англ. - Т. 1. - М.: Прогресс, 1985.
Бобков В. Качество и уровень жизни населения: территориальный разрез / В. Бобков и др. // Экономист. - 2009. - № 1. - С. 27-37.
Майер В. Ф. Доходы населения и рост благосостояния народа /
В. Ф. Майер. - М.: Мысль, 1968. - 644 с.
Мандибура В. О. Рівень життя населення та механізми його регулювання: автореф. дис. ... д-ра екон. наук / О. Мандибура. - К., 1999. - 36 с.
Stiglitz J. E. Report by the Commission on the Measurement of Economic Performance and Social Progress /J. E. Stiglitz, A. Sen, J. P. Fitoussi. - CMEPSP. -2009.
September, 14 [Електронний ресурс] -Режим доступу: http://www.stiglitz-sen-fitoussi.fr/documents/rapport_anglais.pdf.
Україна. Подолання бідності [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.undp.org.ua/files/ua.
Гуцан Т. Г. Умови проживання як складова рівня життя населення та шляхи їх покращення в України /
Т. Г. Гуцан // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди: “Економіка”. - 2013. - Вип. 13. -27-38.
Лібанова Е. Демографічний прогноз: що очікувати українцям до 2050 року? / Е. Лібанова, І. Курило // Урядовий кур'єр. - 2012. - 31 січня. - С. 2-3.
Helbreit, D.K. (2003). Society benefits. It's time to humanity. Kyiv, Scarby, 160 p.
Haiyek, F. (2000). Law, legislation and liberty: a new explanation of the broad principles of Justice and political economy. Kyiv, Sfera, 252
p.
Melnychenko, O.A. (2011). “Views of scholars on the role of the State in improving the welfare of the population”, Teoria I praktyka derzhavnoho upravlinia, Vol. 2, pp. 14-21.
Fertikova, T.M. (2010). “Study of the dynamics of well-being of the population of Ukraine”, Buleten Mizhnarodnoho Economichnoho Forumu, Vol. 1, pp. 338-346.
Mandybura, V.O. (1998). The standard of living of the population of Ukraine and problems of the reform of the mechanisms of its regulation. Kyiv, Parlamentske vydavnytstvo, 256 р.
Pihu, A. (1985). Economic welfare theory. Moscow, Progress.
Bobkov, V. (2009). “The quality and standard of living of the population: territorial incision”, Economist, no. 1, pp. 27-37.
Mayer, V.F. (1968). Income of the population and the growth of people's well-being. Moscow, Mysl.
Mandybura, V.O. (1999). The standard of living of the population and the mechanisms of its regulation: synopsys. Kyiv, 36 р.
Stiglitz, J.E. (2009). “Report by the Commission on the Measurement of Economic Performance and Social Progress”, CMEPSP,
September, 14. [Electronic resource]. - Available at: http://www.stiglitz-sen-fitoussi.fr/documents/rapport_anglais.pdf.
Ukraine. Podolania bidnosti [Electronic resource]. - Available at: http://www.undp.org.ua/files/ua
Hutsan, T.H. (2013). “Conditions as a component of the standard of living of the population and the ways of their improvement in Ukraine”, Zbirnyk naukovyh prats Kharkivskoho natsionalnoho padahohichnoho universytetu,
Economica, Vol. 13, pp. 27-38.
Libanova, E. (2012). “Demographic prediction: what do expect the Ukrainians to 2050 year?”, Uriadovyi kurier, 31 January, pp. 2-3.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Аналіз особливостей правового регулювання соціального забезпечення населення в окремих країнах Європи та Америки, механізмів його реалізації. Соціально-правове становище людини, рівень її добробуту, ефективність дії соціально-забезпечувального механізму.
статья [25,0 K], добавлен 17.08.2017Основні поняття й інститути, історія становлення судової системи в Україні. Міжнародно-правові принципи побудови судової системи держави. Принципи побудови судової системи за Конституцією України. Формування судової системи і регулювання її діяльності.
курсовая работа [66,7 K], добавлен 22.02.2011Поняття і суть потреб слідчої діяльності у криміналістиці. Форми вираження потреб слідчої діяльності. Методи вивчення потреб слідчої діяльності. Джерело інформації про потреби слідчої практики. Реалізація даних вивчення потреб слідчої практики.
дипломная работа [89,6 K], добавлен 25.11.2007Аналіз сучасного стану пенсійного забезпечення в Україні і оцінка соціально-економічних чинників, що впливають на пенсійну систему. Стратегічні напрями пенсійної реформи і вивчення персоніфікованого обліку як складової частини реформи пенсійної системи.
дипломная работа [503,1 K], добавлен 21.08.2011Основні напрямки правоохоронної діяльності. Компоненти поняття судової влади в Україні, засади її організації, повноваження та атрибути. Роль суду як органу державної влади. Структура судової системи України. Система засад здійснення судочинства.
реферат [17,4 K], добавлен 21.03.2009Самоорганізація та розвиток населення. Сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів. Громадяни та їх організації. Інституції громадянського суспільства. Забезпечення здійснення та захисту прав і свобод людини і громадянина.
презентация [387,4 K], добавлен 18.04.2013Ознаки муніципального менеджменту, та вплив застосування стратегічних підходів на його ефективність. Умови конкретизації управлінської відповідальності через структурний аналіз комплексу потреб територіальної громади і запитів населення регіону.
статья [20,2 K], добавлен 30.12.2010Поняття та історичні типи громадянського суспільства. Інститути громадянського суспільства та їх зв'язок з державою. Соціальна диференціація та "демасовізація" суспільства в Україні. Фактори масової участі населення в акціях громадянського протесту.
курсовая работа [43,8 K], добавлен 27.02.2014Специфіка ринку зайнятості України. Цілі і задачі політики зайнятості. Джерела правових норм про працю та зайнятість населення в Україні. Аналіз закону України "Про зайнятість населення". Порядок отримання допомоги по безробіттю. Перспективні напрями.
курсовая работа [25,1 K], добавлен 15.11.2002Актуальність проведення реформування системи сучасного пенсійного забезпечення населення. Організація процесу реформування пенсійної системи в Управлінні Пенсійного Фонду України. Пропозиції щодо удосконалення організації реформування пенсійної системи.
доклад [234,1 K], добавлен 22.10.2009
