Письмові процесуальні документи та особливості їх створення під час досудового розслідування

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.138:343.37(477)

Письмові процесуальні документи та особливості їх створення під час досудового розслідування

Г.Л. Чигрина,

кандидат юридичних наук, доцент,

в.о. завідувача кафедри фінансових розслідувань Університету державної фіскальної служби України

Метою дослідження є удосконалення методики збирання доказів під час досудового розслідування злочинів; визначення змісту понять «письмові процесуальні документи досудового розслідування» та «бланк письмового процесуального документа у кримінальному провадженні»; виявлення та характеристика особливостей створення окремих видів письмових процесуальних документів та їх використання під час досудового розслідування злочинів.

Ключові слова: письмовий процесуальний документ у кримінальному провадженні; бланк письмового процесуального документа; досудове розслідування злочинів; збирання доказів.

Целью исследования является совершенствование методики собирания доказательств в процессе досудебного расследования преступлений; определение содержания понятий «письменные процессуальные документы досудебного расследования» и «бланк письменного процессуального документа в уголовном производстве»; выявление и характеристика особенностей создания отдельных видов письменных процессуальных документов и их использование в процессе досудебного расследования преступлений.

Ключевые слова: письменный процессуальный документ в уголовном производстве; бланк письменного процессуального документа; досудебное расследование преступлений; собирание доказательств.

The aim of the study is to improve the methodology for evidence collection in the course of pre-trial investigation of crimes; definition of the concept of “written procedural documents of pre-trial investigation ” and “a form of a written procedural document in criminal proceedings ”; identification and characterization of the features of creating certain types ofwritten procedural documents and their usage during the pre-trial investigation of crimes.

Keywords: a written procedural document in criminal proceedings; a form of a written procedural document; pre-trial investigation of crimes; evidence collection.

Згідно з чинним Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України) [1]. процесуальний досудовий розслідування

Виконання поставлених завдань можливе тільки за умови відповідності змісту та форми кримінального провадження загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини (ст. 7 КПК України) [1].

Доведеність вини (доказування) забезпечується шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів. При цьому всі прийняті у кримінальному провадженні процесуальні рішення, проведені процесуальні дії та одержані результати підлягають фіксуванню (документуванню, закріпленню) у письмових процесуальних документах та додатках до них.

Таким чином, виконуючи інформаційну та комунікативну функції, письмові процесуальні документи слугують засобом збереження і переносу інформації в просторі та часі [2; 3; 4, с. 324; с. 327].

КПК України встановлює обов'язкові форми фіксування (закріплення, документування) процесуальних дій (ст. 103 КПК України) та процесуальних рішень під час досудового розслідування у кримінальному провадженні (ст. 110 КПК України) [1]. При цьому кожна процесуальна дія у кримінальному провадженні може фіксуватися в одному або кількох письмових процесуальних документах. Види письмових процесуальних документів, підстави та порядок їх створення, підписання, погодження, затвердження визначаються відповідними статтями КПК України.

Підтримуємо думку про те, що письмовий процесуальний документ незмінно є найважливішим елементом процесуальної форми, яка покликана, по-перше, доводити до відома юридично значимі факти, закріплювати та засвідчувати отримані фактичні дані - докази, а тим самим сприяти встановленню фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; по-друге, слугувати засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та обов'язків; по-третє, бути гарантією законності [4, с. 328].

Разом з тим за результатами вивчення та аналізу змісту більше ніж трьох тисяч письмових процесуальних документів досудового розслідування злочинів, вчинених у сфері оподаткування, підслідних слідчим органам, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства (далі - податкові злочини), нами пропонується власне визначення термінів «письмові процесуальні документи досудового розслідування» [5, с. 15] та «бланк письмового процесуального документа у кримінальному провадженні» [5, с. 15].

Так, на нашу думку, письмові процесуальні документи досудового розслідування - це текстові документи, які за допомогою письмових знаків відображають прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення, перебіг (хід) і результати проведених процесуальних дій чи сукупність послідовних дій, спрямованих на збирання доказів (фактичних даних) у кримінальному провадженні [5, с. 15].

Бланк письмового процесуального документа у кримінальному провадженні - це друкована стандартна форма письмового процесуального документа з обов'язковими реквізитами (елементами), що містять постійну, передбачену Кримінальним процесуальним кодексом України, інформацію і наявним місцем для фіксування змінної інформації, що має значення для кримінального провадження [5, с. 15].

Проаналізуємо та обґрунтуємо зміст наведених визначень.

Так, слідчий та/або прокурор, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, залежно від слідчої ситуації, керуючись КПК України, визначають вид письмового процесуального документа та/або сукупність (систему, групу) письмових процесуальних документів, необхідних і достатніх для фіксування фактичних даних (доказової інформації) та формування процесуального джерела, яке міститиме ці фактичні дані (інформацію).

При цьому створення та рух письмових процесуальних документів під час досудового розслідування повинні бути цілеспрямованими та обумовленими основною метою: збирання (формування) доказів (фактичних даних) та процесуальних джерел доказів у кримінальному провадженні.

За певних умов письмові процесуальні документи самі стають процесуальними джерелами доказів, такими, як документи та/або речові докази, наприклад: у кримінальному провадженні, розпочатому за фактами зловживання службовими особами органів досудового розслідування чи прокуратури своїм службовим становищем (ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України) [6]; службового підроблення (ст. 366 КК України) [6]; службового недбальства (ст. 367 КК України) [6] та інших.

Нами на прикладі досудового розслідування податкових злочинів були проаналізовані композиція, зміст (незмінний (реквізити) і змінний тексти) та процеси створення як окремих письмових процесуальних документів, так і груп (систем) письмових процесуальних документів, які використовуються для збирання (формування) передбачених КПК України процесуальних джерел доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) [1].

Виходячи з того, що система документації - це сукупність взаємопов'язаних службових документів, застосовуваних у певній сфері діяльності чи галузі [2], окремі письмові процесуальні документи об'єднуються у групи (системи) - залежно від застосованої правової процедури у кримінальному провадженні та виду процесуального джерела доказів, яке вони формують: показання, документи, речові докази чи висновки експертів.

Наприклад, враховуючи, що основним процесуальним джерелом доказів при розслідуванні податкових злочинів є документи, типовим прикладом групи (системи) письмових процесуальних документів, які дозволяють сформувати процесуальне джерело доказів - документи-речові докази, які містять банківську таємницю, можна вважати наведений нижче перелік. Так, щоб сформувати у кримінальному провадженні процесуальне джерело доказів - документи-речові докази, які містять банківську таємницю, необхідно створити систему (групу) письмових процесуальних документів, яка складатиметься з:

- клопотання про тимчасовий доступ до документів, які містять банківську таємницю;

- ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до документів, які містять банківську таємницю;

- протоколу тимчасового доступу до документів, які містять банківську таємницю;

- постанови про призначення криміналістичної експертизи на предмет виявлення елементів підроблення у вилучених під час тимчасового доступу документах, які містять банківську таємницю;

- висновку експерта про наявність елементів підроблення у направлених на експертизу документах, які містять банківську таємницю;

- протоколу огляду вилучених документів, які містять банківську таємницю;

- постанови про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні документів, які містять банківську таємницю (ця постанова виноситься за наявності у кримінальному провадженні документів з елементами підроблення, що підтверджено висновком експерта).

Письмові процесуальні документи - підсистема ділової (офіційної) документації, якій притаманні широке застосування комп'ютерних систем обробки та друкування, впровадження вимог чинних державних стандартів щодо змісту та організаційно-технічного порядку оформлення документів.

Відповідно, ділова мова, яка застосовується при створенні письмових процесуальних документів, характеризується специфічними мовними засобами, активним використанням офіційно-ділового стилю. До ознак ділової мови належать: стандартність, уніфікованість, логічність, точність, нейтральність, доцільність, відсутність емоційного забарвлення, образності, вживання тільки літературної лексики активного запасу. У діловій мові часто використовуються кліше і штампи, тобто усталені синтаксичні конструкції, які дозволяють автору документа конструювати текст готовими блоками, а читачеві - однозначно його трактувати [7, с. 210-211].

Забезпечення однозначності трактування змісту створеного під час досудового розслідування письмового процесуального документа є особливо важливим і значною мірою залежить від професійного рівня автора документа (слідчого, прокурора, слідчого судді).

Для змісту письмових процесуальних документів характерним є офіційно-діловий стиль, якому притаманні: відсутність складних граматичних конструкцій та стилістичних зворотів, ясність, зрозумілість, змістовність і доцільність. Поєднуємо думку про те, що всі дії, предмети, явища у документі повинні означатися словами, які надають про них з граничною чіткістю точне уявлення та максимум інформації, лаконічно передають потрібні відомості; думки мають викладатися у такій послідовності, щоб одне положення виходило з попереднього та готувало б до розуміння наступного; не повинні використовуватись метафори, гіперболи, жаргонні слова, не рекомендується вживати маловідомі та неоднозначні для розуміння терміни, в тому числі слова іноземного походження; зміст документа повинен бути викладений зрозумілою, простою і доцільною термінологією [4, с. 343-344].

Створюючи письмовий процесуальний документ у кримінальному провадженні, доцільно використовувати професійну термінологію, яка вживається в нормах права: статтях КК України [5], КПК України [1], Податкового кодексу України (далі - ПК України) [8] тощо.

Таким чином, незалежно від виду і змісту, письмовий процесуальний документ має бути максимально раціональним, логічно і функціонально виваженим, зрозумілим і доцільним - мінімум слів, максимум інформації.

Погоджуємося, що кількісна перевага надається складним реченням над простими, а кращим є чергування простих і складних речень з дотриманням правил ритміки мови [4, с. 344].

Широко вживаються дієприкметникові та дієприслівникові звороти, які надають мові лаконізму, влучності та динамічності [4, с. 344], що також підтверджує вивчення змісту письмових процесуальних документів. Наприклад, слідчий зазначає у Клопотанні про дозвіл на затримання з метою приводу: «... у порядку, передбаченому ст. 232 КПК України, з метою забезпечення оперативності досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016110070000049, на виконання Постанови від 25 серпня 2016 року про проведення допиту у режимі відеоконференції необхідно виконати такі дії: роз'яснити процесуальні права свідку, встановити ...»; «...службові особи підприємства ТОВ «Колос», діючи з метою ухилення від сплати податків, у порушення норм податкового та митного законодавства, здійснювали митне оформлення імпорту устаткування для збирання соняшнику на підставі завідомо підроблених документів про його походження від фірми-нерезидента - «EURO LTD» із зазначенням у документах щодо митного оформлення (інвойсах та інших) заниженої митної вартості на імпортоване устаткування для збирання соняшнику, яке реалізовувалось юридичним особам-резидентам України... ».

Вивчення практики досудового розслідування податкових злочинів надає підстави стверджувати, що для створення письмових процесуальних документів переважно використовується комп'ютерна техніка (понад 98 % документів у кримінальних провадженнях надруковані на комп'ютері) [5].

Застосування комп'ютерних технологій у слідчій практиці, з одного боку, дозволяє пришвидшити виготовлення письмових процесуальних документів, а з іншого - непоодинокі випадки, коли бездумне копіювання та компонування окремих блоків електронних примірників раніше створених процесуальних документів призводить до порушення композиції документа, обтяження його тексту зайвою інформацією та технічних помилок, наприклад: у мотивувальній частині тексту документа йдеться про ТОВ «А», а у резолютивній - про ТОВ «Т».

Композиція документа - це послідовність розташування інформації відповідно до її змісту і логіки фіксованих подій та правовідносин [4, с. 338]. Порушення композиції документа призводить до нагромадження у документах другорядної інформації, яка ускладнює сприйняття його тексту.

Уніфікація текстів письмових процесуальних документів - це моделювання певної логіко- інформаційної композиції тексту з найбільш оптимальним сполученням текстових формул (кліше), які відповідають найчастіше повторюваним юридичним ситуаціям, з тим, щоб при мінімумі слів точно і ясно передати максимум юридично значимої і доцільної інформації [4, с. 338].

Погоджуємося, що уніфікація текстів письмових процесуальних документів полегшує сприйняття змісту документів (виправдана з психологічної та гносеологічної точки зору), відкриває можливості машинної обробки, комп'ютерного компонування інформації (ефективна з технічної точки зору), прискорює, спрощує і оптимізує процесуальне діловодство (доцільна з економічної точки зору) [4, с. 338-339].

Як показує вивчення процесу досудового розслідування податкових злочинів, у слідчій практиці широко (98,5 % від загальної кількості письмових процесуальних документів у кримінальному провадженні) використовуються такі способи уніфікації документів, як трафарети та типові тексти (тексти-аналоги) [5].

Трафарет - спосіб викладення документа за допомогою поєднання штампів, що включають постійну типову інформацію, характерну для визначеного виду документів і текстових пробілів, що підлягають заповненню змінною інформацією [4, с. 339], наприклад обумовленою конкретною слідчою ситуацією, у зв'язку з якою складається письмовий процесуальний документ у кримінальному провадженні.

Прикладом застосування трафаретного способу викладення документа можуть служити письмові процесуальні документи, виготовлені на бланках встановленої форми (протокол допиту, протокол обшуку, протокол огляду тощо).

Крім того, у кримінальному провадженні окремі письмові процесуальні документи, такі, наприклад, як постанови (ч. 6 ст. 110 КПК України) [1], виготовляються на офіційних бланках. Враховуючи викладене, доцільно розрізняти поняття «офіційний бланк» та «бланкписьмового процесуального документа».

Державний стандарт України (далі - ДСТУ) з діловодства й архівної справи дає визначення термінів «бланк» та «бланкустанови» [2].

Так, бланк - це друкована стандартна форма документа з реквізитами, що містять постійну інформацію [2].

Бланк установи - це бланк документа, що надає змогу визначити установу-створювача документа [2]. Як зазначалось вище, КПК України (ч. 6 ст. 110 КПК України) [1] бланк установи називає офіційним бланком, наприклад: офіційний бланк територіального органу Державної фіскальної служби України - бланк який надає можливість визначити установу-створювача документа - офіційний бланк ДПІ у Шевченківському районі м. Київ). При цьому необхідно враховувати, що структурні підрозділи установ офіційних бланків не мають. Відповідно, слідчі підрозділи фінансових розслідувань, які є структурними підрозділами територіальних органів ДФС України, своїх офіційних бланків не мають. На вимогу КПК України (ч. 6 ст. 110 КПК України), слідчий податкової міліції виготовляє (друкує) постанови чи інші письмові процесуальні документи у кримінальному провадженні (листи-запити, повідомлення про підозру тощо) на офіційному бланку того територіального органу ДФС України, у структурі якого знаходиться слідчий підрозділ, яким розслідується податковий злочин та/чи працює слідчий, який створює письмовий процесуальний документ.

Бланки установ (офіційні бланки) та бланки письмових процесуальних документів необхідно відрізняти від зразків письмових процесуальних документів. Зразок письмового процесуального документа може бути виготовлений з використанням як офіційного, так і звичайного бланка процесуального документа, а також поєднувати у собі офіційний та звичайний бланки. Наприклад, слідчий першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Київ за потреби може використовувати як зразок Постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, роздруковану на офіційному бланку ДПІ у Подільському районі м. Київ, текст якої виготовлений на бланку письмового процесуального документа - Постанови про зупинення досудового розслідування на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК України [1] (підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні). Електронний примірник зазначеної постанови може використовуватися слідчим як зразок при прийнятті аналогічних рішень в інших кримінальних провадженнях (у разі захворювань підозрюваних).

Як показує вивчення практики розслідування податкових злочинів, такий підхід значно пришвидшує не тільки процес створення аналогічних письмових процесуальних документів у кримінальному провадженні, але і процес розслідування податкових злочинів взагалі, дозволяючи закінчувати досудове розслідування у розумні строки.

Найпоширенішими у кримінальному провадженні є бланки таких письмових процесуальних документів, як протоколи, постанови, клопотання та деякі інші [5]. Застосування бланків підвищує культуру ділового спілкування, надає інформації офіційного характеру.

Створення бланків полягає у виділенні для групи однорідних документів постійних частин тексту - реквізитів, які розміщуються на паперових носіях у виді кліше [4, с. 339]. Із застосуванням комп'ютерних технологій у слідчій практиці все частіше використовуються електронні версії бланків процесуальних документів, які мають постійну частину тексту у виді кліше - реквізити, передбачені КПК України, та змінну частину тексту. Змінна частина тексту письмового процесуального документа заповнюється залежно від слідчої ситуації у кримінальному провадженні. Наприклад, постійну і змінну частини тексту мають такі письмові процесуальні документи, як протокол допиту, протокол обшуку, повістка, деякі види постанов, клопотань та ряд інших.

Особою, яка приймає процесуальне рішення чи проводить процесуальну дію (слідчим, прокурором), змінна частина тексту письмового процесуального документа може заповнюватись від руки або друкуватись на комп'ютері.

Наприклад, якщо прийнято процесуальне рішення про виклик свідка для допиту, змінна частина тексту повістки може як друкуватись на комп'ютері, так і заповнюватись від руки (стст. 133, 135 та 137 КПК України) [1]; якщо необхідно здійснити привід підозрюваного до слідчого, змінна частина тексту клопотання про привід заповнюється від руки тільки у виняткових випадках, в основному ці клопотання друкуються на комп'ютері (стст. 140-141 КПК України) [1]; у разі звернення слідчого до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до документів бухгалтерського та податкового обліку, які знаходяться у власності (володінні) порушника податкового законодавства, змінна частина тексту клопотання про тимчасовий доступ до документів друкується тільки на комп'ютері (ст. 160 КПК України) [1].

Під час проведення процесуальних дій змінні тексти письмових процесуальних документів, наприклад допиту, обшуку, огляду місця події тощо, залежно від слідчої ситуації можуть як заповнюватись від руки, так і друкуватись на комп'ютері. Так, під час проведення обшуку чи огляду місця події частіше за все слідчий заповнює змінну частину тексту протоколу обшуку чи протоколу огляду місця події від руки. У разі заповнення змінної частини тексту письмового процесуального документа від руки текст заповнюється розбірливо чорнилом чи кульковою ручкою (крім червоного, жовтого та зеленого кольорів). Усі виправлення у документі посвідчуються підписами слідчого та понятих, а за потреби також й інших учасників процесуальної дії (підозрюваного, перекладача, захисника, спеціаліста, потерпілого, представника юридичної особи та/чи іншого учасника кримінального провадження).

Як показує вивчення змісту окремих видів письмових процесуальних документів досудового розслідування податкових злочинів, наприклад клопотання, листи-запити, повідомлення про підозру, окремі види постанов та ряд інших, для їх створення у 99 % випадків використовуються типові тексти (тексти-аналоги, зразки) [5].

Типові тексти (зразки) письмових процесуальних документів являють собою стереотипні тексти, на основі яких швидко можуть складатися нові документи за аналогією з типовими. З типового документа при цьому можуть запозичатися як постійні дані, так і форма, мовне оформлення, композиція, логіка викладу змінної інформації.

Мова письмових процесуальних документів має бути простою, зрозумілою та гармонічною. Правильна композиція документа, викладення в ньому інформації відповідно

до її змісту, логіки фіксованих подій та правовідносин при вдалому застосуванні мовних трафаретів та типових текстів допомагає юридично грамотно скласти письмовий процесуальний документ у кримінальному провадженні.

При цьому необхідно пам'ятати, що кожний документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами. Відповідно до ДСТУ склад (зміст) та послідовність розміщення реквізитів (елементів) у документі називається формуляром [2]. Одним із синонімів до терміна «формуляр» є більш звичний для кримінального провадження термін «бланк».

Склад (зміст) окремих реквізитів (елементів), сукупність та послідовність їх розміщення на бланку (формулярі) письмового процесуального документа у кримінальному провадженні обумовлені вимогами КПК України та залежать від виду процесуальної дії чи прийнятого процесуального рішення.

Крім положень КПК України, під час підготовки (складання тексту) та виготовлення (друку, підписання, реєстрації тощо) будь-якого письмового процесуального документа необхідно також дотримуватися загальних вимог до оформлювання документів, встановлених державними стандартами України та іншими нормативно-правовими актами [2; 3; 9; 10; 11].

Незалежно від виду процесуального рішення чи процесуальної дії, кожен письмовий процесуальний документ у кримінальному провадженні повинен мати свої реквізити, тобто інформацію, зафіксовану в документі для його ідентифікації, організації обігу і (або) надання йому юридичної сили.

Так, у письмовому процесуальному документі, залежно від його виду та мети створення, обов'язково зазначаються:

- місце (населений пункт); дата (день, місяць, рік); за потреби - час (години та хвилини); особа (посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові), яка проводить процесуальну дію (приймає процесуальне рішення); підстави та порядок (умови, перебіг) проведення процесуальної дії (прийнятого процесуального рішення);

- законність (посилання на відповідні статті, пункти та частини статей КПК України) й обґрунтованість прийнятого рішення (рішень), його мета та результати;

- всебічність, повнота та об'єктивність дослідження обставин кримінального провадження;

- забезпечення прав учасників (роз'яснення їм прав та обов'язків з посиланням на відповідні статті Конституції України, КК України (наприклад, кримінальна відповідальність свідка за неправдиві показання) та КПК України), яких стосується процесуальна дія чи прийняте процесуальне рішення.

Ігнорування зазначених вимог тягне визнання судом недопустимих доказів, зміст та перебіг отримання яких зафіксовані у письмовому процесуальному документі (стст. 86-89 КПК України) [1].

Список використаних джерел

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України: Кодекс: від 13.04.2012 № 4651-VI (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3 .rada.gov.ua/laws/show/4651-17)

2. Про затвердження національного стандарту України: діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять ДСТУ 2732:2004: наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України): від 28 травня 2004 року № 97.

3. Про затвердження Т ипової інструкції з діловодства у центральних державних архівних установах України, Державному архіві в Автономній Республіці Крим, державних архівах областей, міст Києва і Севастополя: наказ Міністерства юстиції України: від 25.10.2012 № 1571/5. Про засади державної мовної політики: Закон України: від 3 липня 2012 року № 5029-VI (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/5029-17/page ).

4. Тертишник В. М. Кримінальний процес України. Загальна частина: підручник [Академічне видання] / В. М. Тертишник. - К.: Алерта, 2014. - 440 с.

5. Письмові процесуальні документи досудового розслідування податкових злочинів : практикум : навч. посіб. / Г. Л. Чигрина, В. А. Некрасов, Р. С. Довбаш та ін. - Ірпінь : Видавництво НУДПСУ, 2016. - 558 с.

6. Кримінальний кодекс України: Закон України: Кодекс: від 05.04.2001 № 2341-III (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 2341-14)

7. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К.: Укр. енцикл., 1998. - Т 2: Д-Й. - 1999. - 744 с.: іл.

8. Податковий кодекс України: Закон України: Кодекс: від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/ show/2755-17/page)

9. Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку: Постанова Кабінету Міністрів України: від 5 березня 2009 року № 270 (із змінами і доповненнями).

10. Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України: від 30 листопада 2011 р. № 1242.

11. Про затвердження Національного стандарту України: Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів (ДСТУ 4163-2003): наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України): від 7 квітня 2003 року № 55.

Размещено на Allbest.ru