Наслідки запровадження адвокатської монополії на представництво в судах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наслідки запровадження адвокатської монополії на представництво в судах

Т.Я. Цимбал,

О. Олексієвець

Анотації

У цій статті розглянуто позиції науковців, практикуючих юристів і адвокатів щодо запровадження монополії адвокатури на представництво в судах. Посилаючись на міжнародний досвід, зроблено висновки щодо можливих позитивних та негативних наслідків такої реформи в Україні.

Ключові слова: адвокатура, адвокатська діяльність, монополія, зарубіжний досвід, представництво.

В этой статье рассмотрены позиции ученых, практикующих юристов и адвокатов о внедрении монополии адвокатуры на представительство в судах. Ссылаясь на международный опыт, сделаны выводы о возможных положительных и отрицательных последствиях такой реформы в Украине.

Ключевые слова: адвокатура, адвокатская деятельность, монополия, зарубежный опыт, представительство.

In this article the positions of scientists, lawyers and advocates to the implementation of the advocatory monopoly on representation in court were examined. Referring to the international experience, has made the conclusions of possible positive and negative effects of such a reform in Ukraine.

Keywords: advocacy, advocacy, monopoly, foreign experience, representation.

На сьогодні в Україні тривають реформи в основних сферах життєдіяльності. Значних результатів пересічний громадянин для себе ще не відчув, та влада запевняє, що стратегія є, зміни відбуваються й будуть завершені. Реформа не обійшла стороною й адвокатуру. 20 січня 2016 року були ухваленні зміни до Конституції України, що дозволяють запровадити монополію адвокатури на представництво в судах України. Зміни були розроблені Конституційною Комісією, створеною Президентом України. Зрозуміло, що однозначної думки з цього приводу нема. Також повстає питання щодо подальшої долі корпоративних юристів.

Дослідженням позитивних та негативних явищ монополії адвокатури на представництво в судах займалися такі науковці та юристи, як: С.О. Іваницький, І. Д. Сліденко, С.В. Сас, М.М. Гультай, М.А. Кулакевич, А.Г. Писаренко, О.А. Спину, В.І. Чучаліна, Д.В. Поляновський та інші.

Метою цієї статті є дослідження позицій науковців та практикуючих юристів і адвокатів щодо запровадження монополії адвокатури на представництво в судах, визначення можливих позитивних та негативних наслідків такої реформи.

Сьогодні лише адвокат повинен захищати особу тільки у кримінальному провадженні. Така часткова монополія була запроваджена у 2012 році з прийняттям чинного Кримінального процесуального кодексу України. Наразі, громадяни вільні у виборі свого представника в суді у господарському, цивільному та адміністративному процесах: це може бути юрист, юрисконсульт підприємства або навіть сусід - доктор юридичних наук. Натомість, схвалені КСУ зміни у статті 1312 Конституції України передбачають, що ".. .виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення..." [4].

У перехідних положеннях Конституції України зазначається поетапний перехід до адвокатської монополії, а саме в п. 11 зазначено, що представництво, відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 цієї Конституції України, здійснюється лише прокурорами або адвокатами у Верховному Суді України та судах касаційної інстанції з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах лише прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року [1].

Прийнятий закон був розглянутий Венеціанською Комісією, яка є дорадчим органом Ради Європи з питань конституційного права, який надає висновки про відповідність проектів законодавчих актів європейським стандартам та цінностям.

Так, 03.10.2015 на 104-му пленарному засіданні Венеціанської Комісії було ухвалено Остаточний висновок "Щодо проекту змін до Конституції України в частині правосуддя, затвердженого Конституційною Комісією 04.09.2015" (документ CDL-AD(2015)027), в якому зазначається, що "остання версія змін до Конституції України, підготовлена Робочою групою Конституційної Комісії з питань правосуддя, є досить позитивною і добре підготовленою та заслуговує повної підтримки".

Та, на жаль, комісія не враховувала реалії українського юридичного ринку, де високий гонорар та адвокатське свідоцтво не завжди свідчить про те, що фахівець буде належного рівня.

Відповідно, дані зміни введенні, опираючись на міжнародний досвід у діяльності адвокатури. У світі "монополія адвокатів" на представництво інтересів у судах існує досить давно, як правило, в країнах "сталих демократій" Європи та світу. Саме виникнення адвокатури як професії історично було зумовлене необхідністю виокремлення певної частини юристів, кваліфікація яких вважалася достатньою для здійснення професійного захисту особи в суді. Якщо ж говорити про Україну, це - новація для вітчизняного права, як і для права країн пострадянського простору. Пікантності додає те, що "монополія" є конституційною, чого немає в інших країнах, навіть найрозвиненіших [6].

Абсолютна адвокатська монополія на представництво в судах з мінімальною кількістю винятків практикується в Бельгії, Франції та Португалії. Монополія за наявності ряду винятків (наприклад, юрисконсульт, малозначні спори тощо) практикується в Литві, Німеччині та Нідерландах. У Польщі та Румунії представництво в судах здійснюється як діяльність кількох професійних груп, що надають правову допомогу. А ось у Швеції та Нідерландах взагалі відсутня адвокатська монополія.

Розглянемо більш детально, яким саме чином діє монополія в певних країнах, де достатньо високий рівень демократії та правової культури. Німеччина, наприклад, має вже 50-літній досвід успішно діючої адвокатської монополії. Причому вона стосується не тільки представництва фізичних та юридичних осіб у суді, а й їхнього консультування.

Англія - країна з найбільш стабільною правовою системою - свого часу теж ввела адвокатську монополію та розділила адвокатів на баристерів (представництво в судах) та солісіторів (правова робота поза судами).

Як приклад, також можна навести практику функціонування адвокатської монополії серед азіатських країн: Гонконг, Тайвань, Республіка Корея і Японія. Дійсно, адвокати і лише адвокати в усіх розвинених країнах мають пріоритет здійснювати захист інтересів громадян.

У США також існує монополія на юридичну діяльність. Займатися нею може людина з відповідною підготовкою, освітою, досвідом. Крім того, не будь-який юрист може представляти інтереси інших осіб у суді. Це дозволено лише адвокатам. Щоб отримати відповідний статус, необхідно здобути освіту у ВНЗ, акредитованому Асоціацією американських юристів, скласти іспит, і якщо цього вимагає законодавство штату, постійно підвищувати свою кваліфікацію. Якщо ж юрист, який не має статусу адвоката, все ж представлятиме чиїсь інтереси в суді, то його звинуватять у "незаконній роботі за юридичною спеціальністю" [5].

На сьогодні єдиного погляду і думки щодо монополі не має, хтось вбачає в цьому позитивні моменти, хтось - негативні. Сама ж адвокатура вже досить давно наполягала на підвищенні професіоналізму представників у судах шляхом встановлення виключного права адвокатів на таке представництво, тобто запровадження так званої адвокатської монополії. Такої ж думки дотримується й С.О. Іваницький, який вважає, що слід з позитивного боку відзначити встановлення монополії адвокатів на представництво і захист у суді (т. зв. обмежена монополія). Це підвищить фаховий рівень надання правової допомоги й краще захистить інтереси клієнтів [3]. адвокат суд юрист

А ось думки деяких адвокатів та юристів щодо монополі:

1. Адвокат Андрій Писаренко вважає, що монополія стане механізмом, який перетворити незалежний інститут, метою якого є правова допомога, захист та представлення інтересів клієнта, в адміністративну вертикально інтегровану організацію, яка монопольно займатиметься "правничими" послугами. Він вважає, що монополія - це потенційна загроза професійній діяльності адвоката, яка юридичні послуги вводить у статус штучної монополії [7, с. 5].

2. Адвокат Олег Спину ставиться позитивно до адвокатської монополії та на сьогодні вважає її передчасною, адже для нормального функціонування і впровадження монополії повинні припинитися "війни" між регіональними радами адвокатів і НААУ Також він вважає, що в органах адвокатського самоврядування повинно бути створене нормальне середовище, коли вони дійсно захищатимуть інтереси адвокатів, тоді і можна буде говорити про адвокатську монополію [7, с. 3-4].

Валентина Чучаліна, директор ЮФ "Профіт", піднімає питання про можливий "дефіцит" адвокатів та проблеми в діяльності і взаємодії між штатним юристом організації та адвокатом, а саме: на якій стадії справа переходить від юриста до адвоката. Також загострює увагу на можливості втрати роботи багатьох корпоративних юристів, які є чудовими спеціалістами й мають значний досвід роботи в юриспруденції [7, с. 7].

3. Адвокат Віталій Поляновський повністю підтримує адвокатську монополії, пояснюючи це тим, що робота адвокатів досить складна й нелегка, яка потребує постійного вдосконалення, підвищення професійного рівня без перебільшення щодня, безперервного моніторингу законодавства, яке доволі часто змінюється. Також зазначає, що юрист, який не має адвокатського посвідчення, не контролюється в частині відповідності свого професійного рівня вимогам, що повинні ставитися до юристів загалом і "судових" зокрема [7, с. 2].

На нашу думку, запровадження адвокатської монополії на сьогодні передчасне і недоцільне, не дивлячись на те, що така реформа має "високу" мету - підвищення якості юридичних послуг у представництві в суді, а відповідно, й кваліфікації самих юристів.

Викликає обурення й те, що право на виключну монополію адвокати прописують саме в Конституції України - фундаменті, що закріплює права і свободи людини, а також обов'язки державних органів. По-перше, у разі закріплення монополії адвокатів саме у Конституції України це буде єдиний світовий приклад закріплення монополії недержавної самоврядної організації на рівні Конституції України. По-друге, обмеження є неприпустимим, оскільки зміни безпідставно звужують зміст та обсяг права на вільний вибір захисника, передбаченого статтею 59 Конституції України. КСУ раніше двічі тлумачив цю норму, зауваживши, що "особа має вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, яких вона потребує" та визначив "вільний вибір захисника як одну з конституційних гарантій". У свою чергу, своїм висновком від 20.01.2016, що дозволяє встановити монополію, КСУ відмовився від власної практики без будь-якого обгрунтування.

Отже, такі зміни не відповідають статтям 22 та 157 Конституції України, де імперативно зафіксовано, що не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав [4].

Так, зокрема, судді Конституційного суду України І.Д Сліденко, С.Л. Вдовіченко та С.В. Сас вирішили скористатися своїм законним правом на висловлення окремої думки й зазначили, що виключне право адвоката на представництво у суді спричинить обмеження прав людини, а положення наданого висновку, які стосуються цього питання, не є достатньо обгрунтованими.

Наприклад, суддя С.В. Сас вважає: "Практичний аспект реалізації права на правову допомогу у варіанті, запропонованому законопроектом, полягає в недоступності послуг адвоката для широких верств населення. Запровадження монополії на представництво інтересів особи в суді лише адвокатами спрямоване на обмеження конституційного права особи на вільний вибір захисника своїх прав". Вищий адміністративний суд надіслав свій висновок Президенту України та Верховній Раді України, де висловив занепокоєння таким нововведенням [2]. Та, не дивлячись на це, законопроект був прийнятий.

Для більш повного розуміння, чому адвокатська монополія не надасть позитивних наслідків, як це було на Заході, на чию практику й спиралися представники Президента України, слід порівняти історичні аспекти становлення та реалії інституту адвокатури в Україні та за кордоном.

Розпочати таке порівняння можна було б 800-літньою історією Верховенства Права у Великій Британії, що відобразила вплив адвокатів на становлення держав та їх інститутів (професії праотців США, роль адвокатів у Великій французькій революції та безліч інших прикладів). На противагу цьому західному досвіду необхідно поставити вітчизняний - історію адвокатури України. Розвиток цього інституту відображається в історії країни: перехід від кріпосного рабства, що завершилось у 1861 році, до нового комунного рабства. Останньому були властиві відсутність права власності як такого; номінальність прав людини, що супроводжувалась ігноруванням свобод пересування та слова; декларативність адвокатури та її толерантність до каральної машини держави протягом 7 0-ти років (хоча саме адвокатура має бути завзятим її антагоністом). У цей період стає сталим вираз "міліцейський адвокат".

Саме в цей час у кримінальних процесах над дисидентами адвокати за них визнають вину в суді. Тут варто згадати процес Василя Стуса, його адвокатом був В.В. Медведчук, і саме він у судовому засіданні визнав вину свого підзахисного. Після цього Медведчука чекала карколомна кар'єра номенклатурний в адвокатурі незалежної України (голова Шевченківської колегії адвокатів, Президент Спілки адвокатів України). Тому не варто порівнювати, а тим більше ототожнювати адвокатуру України та Європи. Розвиток не відбувається незалежно від історії, і на це потрібен час [4].

З вищенаведеного можна дійти висновків, що адвокатська монополія повинна мати в ідеалі такі наслідки, як: підвищення якості правових послуг та кваліфікації юристів, запровадження високих етичних стандартів та забезпечення прав і гарантій адвокатів, а також посилення їхньої відповідальності.

Але не потрібно забувати про реалії сьогодення й особливості правової системи саме нашої держави, яка ще не готова до переходу на остаточну монополію адвокатури, і ось чому:

1) відсутність запиту суспільства на заміну юрисконсульта адвокатом;

2) для представництва за окремими категоріями господарських та адміністративних справ не потрібно навіть юридичної освіти, це може зробити директор, головний бухгалтер, податковий консультант та ін.;

3) недоцільність закріплення такої норми на конституційному рівні, оскільки це не може бути завданням Конституції України як Основного закону;

4) проблеми професійного рівня юристів потрібно усувати не через реформування інституту судового представництва, а шляхом реформування системи освіти;

5) не потрібно й забувати, що стати адвокатом не дешево й трудомістко. Необхідно спочатку отримати вищу юридичну освіту, потім набути два роки юридичного стажу, в подальшому пройти стажування, яке триватиме не менше шести місяців;

6) не слід забувати, що монополія не є чинником, який спонукатиме до покращення юрпослуг, таким важелем впливу може бути лише жива конкуренція, яку за допомогою монополії значно послаблять.

Отже, прихильники монополії схильні до того, що надання послуг адвокатами гарантує їхню високу якість. Ті ж, хто проти, стверджують, що прийняття таких змін суттєво обмежує права людей. Проте у такій ситуації, як майже завжди, правда лежить десь посередині. Введення адвокатської монополії є можливим, проте для її ефективного запровадження необхідно передбачити ширше коло винятків, до яких, зокрема, треба віднести корпоративних юристів. А також важливо, щоб адвокатське самоврядування діяло ефективно, впорядковано та дійсно самостійно, а не призвело до того, що адвокатура стане ще однією маріонеткою в руках влади, адже саме тому адвокатура й не є державним органом, а самостійним і незалежним.

1. Конституція України: Закон України: від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/ show/254к/96-вр

2. Александров Д. І. Юридична газета. Всеукраїнське щотижневе професійне юридичне видання / Д. І. Александров, М.Г. Кулакевич [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// yurgazeta.com/publications/practice/inshe/monopoliya advokaturishchonanaschekae.html

3. Іваницький C. O. Реформування адвокатури: окремі зауваження щодо законопроектів № 1794, № 1794-1, № 2270 / C. O. Іваницький // Часопис Академії адвокатури України. - 2015. - № 2(27), том 8. - ст. 44-48.

4. Писаренко Д.А. Монополія Адвокатури як інструмент ліквідації її незалежності та як порушення прав на захист / Д.А. Писаренко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// voxukraine.org/2016/03/11/monipiliya-advokatury-ua/

5. Фещик Н.В. Адвокатська монополія на представництво в судах України - якісно позитивні зміни чи спосіб затягування клієнтів? / Н.В. Фещик [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://unba.org.ua/publications/1070-advokats-ka-monopoliya-na-predstavnictvo-v-sudah- ukraim-yakisno-pozitivm-zmim-chi-sposib-zatyaguvannya-klientiv.html

6. Шепель Т.Г. Адвокатська монополія: закон як дишло [Електронний ресурс] / Т.Г. Шепель // Журнал "Новое Время". - Режим доступу: http://nv.ua/ukr/opinion/ shepel/ advokatska-monopolija-zakon-jak-dishlo-145187.html

7. Шульгіна А.В. Адвокатська монополія: що про це думають юристи? [Електронний ресурс] / А.В. Шульгіна // Газета "Закон і бізнес".

Размещено на Allbest.ru