Окремі аспекти політико-правового забезпечення реформування земельних відносин в Україні

Анотація. Досліджуються проблеми політичної і правової відповідальності за по-рушення земельного законодавства України. Аналізуються визначення, а також ознаки дисциплінарної, цивільної, адміністративної і кримінальної відповідальності за земельні порушення. Розглядаються пропозиції українських вчених щодо введення спеціального типу політичної і правової відповідальності за порушення земельного законодавства. Виявлено сутність, цілі, доцільність, особливі риси такого типу відповідальності. В статті також аналізуються зобов'язання України щодо адап-тації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу. Відміча-ється, що адаптація національних інститутів правової відповідальності за пору-шення земельного законодавства буде орієнтована, насамперед, до земельних порушень екологічного характеру. Досліджуються фундаментальні принципи при-родоохоронної відповідальності законодавства Європейського Союзу. Визначені принципи попередження шкоди, забруднювач платить», принцип невідворотної відповідальності. Визнається необхідність реалізації принципу <забруднювач пла-тить» в українську правову систему, що вимагає широкомасштабні зміни націона-льного законодавства.

Ключові слова: земельне правопорушення, юридична відповідальність, земельно- правова відповідальність, адаптація, Європейський Союз

Аннотация. Исследуются проблемы политической и правовой ответственности за нарушения земельного законодательства Украины. Анализируются определе-ния, а также признаки дисциплинарной, гражданско-правовой, административной и криминальной ответственности за земельные нарушения. Рассматриваются предложения украинских ученых в отношении введения специального типа поли-тической и правовой ответственности за нарушение земельного законодательст-ва. Выявлены суть, цели, целесообразность, особые черты такого типа законода-тельства. В статье анализируются обязательства Украины в отношении адаптации национального законодательства к законодательству Европейского Союза. Отмечается, что адаптация национальных институтов правовой ответ-ственности за нарушение земельного законодательства будет ориентирована, прежде всего, на земельные нарушения экологического характера. Исследуются фундаментальные принципы природоохранной ответственности законодательс-тва Европейского Союза. Определены принципы предотвращения вреда, <загрязни- тель платит», принцип неизбежной ответственности. Определяется необходи-мость имплементации принципа загрязнитель платит» в украинской правовой системе, что требует широкомасштабных изменений национального законодате-льства.

Ключевые слова: земельное правонарушение, юридическая ответственность, зе-мельно-правовая ответственность, адаптация, Европейский Союз.

Abstract. The problems of political and legal responsibility for violations of land legislation of Ukraine are researched. The definitions of legal responsibility as well as features of disciplinary, civil, administrative and criminal responsibility for the land violations are described. It is examined the proposals of Ukrainian scientists upon the introduction of a special type of political and legal responsibility for violations of land legislation. The essence, goals, expediency and specific characteristics of such kind of responsibility are revealed. The article examines also the obligations of Ukraine regarding the adaptation of national legislation to the legislation of the European Union. It is noted that the adaptation of the national institute of legal responsibility for violation of land legislation will be applied, firstly, to the land violations of an environmental nature. The fundamental principles of environmental responsibility of the European Union legislation are investigated . The principles of preventing harm, the «polluter pays principle» and the principle of inevitability of environmental responsibility are nominated. The necessity of implementation the «polluter pays principle» into Ukrainian law is justified, that requires large-scale changes in the national legislation.

Постановка проблеми. Відповідальність за порушення земельного законо-давства -- важлива складова політико-правового забезпечення раціонального використання та охорони земель, спрямованих на стимулювання додержання земельно-правових норм, відновлення порушених прав суб'єктів, а також запо-бігання вчиненню земельних правопорушень. В літературі існує велика кіль-кість визначень юридичної відповідальності [1, с. 152-153; 2, с. 268; 3, с. 232-233; 4, с. 557 тощо], але найбільш вдалим видається визначення А.М. Мірошни-ченка, який розглядає юридичну відповідальність як правовідносини із приму-сового покладення на правопорушника додаткових обов' язків негативного ха-рактеру або позбавлення його прав у зв'язку із вчиненням правопорушення [5, с. 476]. Традиційно виділяють такі види юридичної відповідальності, як цивіль-но-правова, кримінальна, адміністративна та дисциплінарна. Вони перерахова-ні, зокрема, у ст. 92 Конституції України від 28.06.1996 р. Крім того, останнім часом виділяють ще й такі види відповідальності, як конституційна, фінансова, еколого-правова, земельно-правова, господарсько-правова та інші [5, с. 477]. земельний законодавство відповідальність порушення

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Проблема встановлення спеці-ального виду юридичної відповідальності за порушення земельного законодав-ства аналізується у працях Вівчаренка О. А. [6], Мірошниченка А.М. [5, 7], Пог-рібного О.О. [4], Шульги М.В. [3] та інших вчених. Однак дане питання не знайшло свого остаточного вирішення ані в земельно-правовій доктрині, ані в нормативно-правових актах. На сьогоднішній день дана проблема набуває осо-бливої актуальності, з огляду на взяті на себе Україною зобов'язання щодо пос-тупового приведення національного законодавства у відповідність до законо-давства Європейського Союзу (далі -- ЄС).

Метою статті є подальше дослідження спеціального виду політико-правової відповідальності за порушення земельного законодавства, вироблення пропози-цій щодо доцільності запровадження такої відповідальності на рівні норматив-но-правових актів з урахуванням адаптаційних процесів між Україною та ЄС.

Основні завдання: 1) розкрити особливості застосування традиційних видів юридичної відповідальності за земельні правопорушення; 2) проаналізувати специфічні ознаки земельно-правової відповідальності; 3) сформувати висновки щодо доцільності запровадження спеціального виду політико-правової відпові-дальності за порушення земельного законодавства в контексті адаптації законо-давства України до законодавства ЄС.

Основні результати дослідження. У спеціальній літературі зазначається, що відповідальність за порушення земельного законодавства є міжгалузевим правовим інститутом, оскільки реалізується з використанням різних за характе-ром заходів впливу на правопорушників [3, с. 234]. В переважній більшості ви-падків порушення земельного законодавства є одночасно і порушенням правових норм інших галузей права (зокрема, трудового, цивільного, адміністра-тивного чи кримінального). Таким чином, земельне правопорушення може бути підставою для застосування заходів кримінальної, цивільно-правової, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності, якщо воно одночасно є злочином, цивільно-правовим порушенням, адміністративним чи дисциплі-нарним проступком.

Перелік видів порушень земельного законодавства закріплений у ст. 211 Зе-мельного кодексу України від 25.10.2001 р. (далі -- ЗК України), згідно якої громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або криміналь-ну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як: самові-льне зайняття земельних ділянок; псування або забруднення земель; будівницт-во об'єктів, що негативно впливають на стан земель; використання земель не за цільовим призначенням тощо. Але наведений перелік правопорушень не є ви-черпним, у зв'язку з чим у ч. 2 ст. 211 ЗК України передбачено, що законом може бути встановлено відповідальність й за інші порушення законодавства.

Можливість застосування до осіб, винних у вчиненні земельних правопору-шень, дисциплінарної відповідальності зазначеною статтею прямо не передба-чена. Але з цього не випливає, що притягнення порушників земельного законо-давства до такого виду відповідальності виключається. Відповідно до чинного законодавства при скоєнні правопорушень працівниками сільськогосподарсь-ких підприємств усіх форм власності і форм господарювання застосовуються відповідні норми Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. Крім то-го, за певних умов можуть застосовуватися заходи дисциплінарної відповідаль-ності, передбачені в статутах і правилах внутрішнього розпорядку цих підпри-ємств. Підставами їх застосування є вчинення дисциплінарних проступків, що являють собою винне невиконання трудових обов'язків під час роботи.

Цивільно-правова відповідальність за вчинення земельних правопорушень виконує компенсаційно-відновлювальну, організаційно-стимулюючу, запобіж-но-превентивну та карально-штрафну функції [4, с. 578]. Законодавчою підста-вою застосування такої відповідальності є ст. 211 ЗК України та ст.ст. 1166-1194 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. Відповідно до вимог цивіль-ного законодавства заподіювач шкоди, яка виникла внаслідок порушення земе-льного законодавства, зобов'язаний відшкодувати її власнику землі чи землеко-ристувачу в повному обсязі.

Найбільш поширеним видом юридичної відповідальності за земельні право-порушення є адміністративна відповідальність. Основний вид адміністративно-го стягнення -- штраф, що стягується з суб'єкта правопорушення в дохід дер-жавного бюджету (а не на користь потерпілої сторони, як у випадку цивільно- правової відповідальності) з метою покарання правопорушника. Адміністрати-вна відповідальність застосовується за адміністративні правопорушення, якими згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законодавством передба-чено адміністративну відповідальність. Причому адміністративна відповідаль-ність настає лише за такі порушення, які за своїм характером не тягнуть кримі-нальної відповідальності. Перелік видів земельних правопорушень і порядок

притягнення до адміністративної відповідальності за їх вчинення встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відпо-відальності за земельні правопорушення і має яскраво виражений каральний характер. Вона настає за вчинення злочину, яким визнається суспільно небезпе-чне винне діяння, заборонене Кримінальним кодексом України від 05.04.2001 р. під загрозою покарання. Кримінальній відповідальності за порушення земель-ного законодавства притаманні такі ознаки, як виключно особистий характер, особливий порядок притягнення особи до цього виду відповідальності та обме-женість підстав її виникнення. Чинний КК України передбачає низку складів злочинів у сфері земельно-правових відносин, які переважно вміщені у розділі VIII Кодексу «Злочини проти довкілля». Крім того, з огляду на багаточисель- ність та підвищений рівень суспільної небезпеки правопорушень у вигляді са-мовільного зайняття земельних ділянок, у 2007 році такі діяння були криміналі- зовані шляхом доповнення КК України ст. 197-1, яка розміщена у розділі VI «Злочини проти власності».

Отже, за порушення земельного законодавства можуть застосовуватися за-ходи дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної та кримінальної від-повідальності, що прямо передбачено ст. 92 Конституції України. В земельному праві юридичну відповідальність можна визначити як комплексний міжгалузе-вий правовий інститут, який охоплює сукупність політико-правових норм, що закріплюють види, заходи й порядок застосування заходів юридичної відпові-дальності до порушників земельного законодавства.

Крім того, земельне законодавство містить низку самостійних заходів впли-ву на правопорушників, що дало підстави науковцям виділяти поряд із тради-ційними видами юридичної відповідальності, ще й спеціального виду відпові-дальності за порушення земельного законодавства. Він найчастіше іменується земельно-правовою відповідальністю. Втім, у науковій літературі відсутня єд-ність щодо найменування цього виду відповідальності: одні вчені називають його спеціальним видом відповідальності [8, с. 362], інші -- земельно-правовим [9, с. 7-8].

Земельно-правова відповідальність у правовій доктрині визначається як: «за-стосування державно-правових санкцій, що безпосередньо передбачені земель-ним законодавством, до правопорушника, у результаті чого останній зазнає не-гативних наслідків земельно-правового характеру» [9, с. 7-8].

Дослідники обґрунтовують визначення та застосування спеціальної земель-но-правової відповідальності наступним: 1) земля як об'єкт природи має певну специфіку, відмінну від інших об'єктів матеріального світу, тому застосування традиційних засобів юридичної відповідальності є недостатнім для забезпечен-ня належного правового режиму її використання та охорони; 2) основною ме-тою законодавчого закріплення та практичного застосування спеціальних земе-льно-правових заходів відповідальності є відновлення попереднього стану у земельних відносинах; 3) спеціальні заходи відповідальності проявляються не стільки у настанні несприятливих матеріальних наслідків для порушника земе-льного законодавства, скільки у відшкодуванні витрат, завданих незаконним використанням земельної ділянки [4, с. 587-588]. До спеціальної земельно- правової відповідальності пропонується віднести примусове припинення права користування земельною ділянкою, обов'язок знести власником земельної діля-нки чи землекористувачем самовільно зведеного об'єкту чи повернути самові-льно зайняту земельну ділянку [3, с. 233-234; 4, с. 588] тощо.

Слід зазначити, що за самовільне зайняття земельної ділянки передбачена кримінальна відповідальність за ст. 197-1 КК України та адміністративна -- за ст. 53-1 КУпАП. Водночас О.О. Погрібний пропонує поряд із застосуванням кримінальної або адміністративної відповідальності застосовувати до порушни-ка також заходи земельно-правової відповідальності [4, с. 588], оскільки земе-льно-правові заходи впливу за своєю природою, цілями та умовами застосуван-ня відрізняються від адміністративної відповідальності наступними ознаками: 1) об'єктом земельного правопорушення є суб'єктивні права і законні інтереси власників землі та землекористувачів, а об'єктом адміністративного правопо-рушення є встановлений порядок використання та охорони земель; 2) застосу-вання заходів адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земель-ної ділянки не вирішує питання про повернення ділянки законному власнику чи користувачу, а накладення цього заходу впливу не звільняє правопорушника від застосування до нього земельно-правових заходів відповідальності; 3) земель-но-правова відповідальність передбачає систему дій, спрямованих на приведен-ня земельної ділянки у придатний стан для використання за призначенням (зне-сення будинків, будівель і споруд, відновлення межових знаків тощо), що здійснюється самими винними особами чи за їх рахунок, а адміністративна від-повідальність передбачає стягнення штрафу або інші заходи впливу, які безпо-середньо не впливають на стан земельної ділянки; 4) земельно-правова відпові-дальність може застосовуватися виключно у судовому порядку в межах строків позовної давності, а адміністративна відповідальність може застосовуватися уповноваженими органами по земельних ресурсах в межах строків, встановле-них ст. 38 КУпАП [4, с. 588].

Натомість, як слушно зазначається в інших джерелах [3, с. 234], заходи впливу на правопорушників, що самовільно зайняли земельну ділянку чи вчи-нили інше земельне правопорушення, дійсно передбачені чинним земельним законодавством. Але за своєю сутністю вони є специфічними санкціями, які в адміністративному порядку застосовуються судовими або іншими органами до правопорушників. Ці санкції можуть стосуватися як носіїв земельних прав, так і інших осіб -- правопорушників. З цієї причини, на думку М.В. Шульги, вве-дення в обіг поряд з традиційними видами відповідальності, інших її видів на-вряд чи доцільно [3, с. 234].

О.А. Вівчаренко вказує, що припинення права користування земельною ді-лянкою за порушення законодавства врегульоване виключно нормами земель-ного законодавства, тому можна вести мову про існування «земельної відпові-дальності» [6, с. 156]. З іншого боку М.В. Шульга висловлює логічні аргументи, що специфіка землі підтверджує тезу не про формування нового виду відпові-дальності, а про специфіку застосування існуючих видів відповідальності за конкретні земельні правопорушення [10, с. 215].

Деякі вчені відносили до заходів земельно-правової відповідальності засто-сування так званої «земельно-правової реституції» -- повернення земельної ді-лянки законному користувачу [11, с. 303, 316-317]. З цього приводу доцільно приєднатися до слушної думки А.М. Мірошниченка, згідно якої «земельно-правова реституція» ґрунтується насамперед на положеннях цивільного законо-давства і не може бути віднесена до суто «земельно-правової» відповідальності [7, с. 426].

Насамкінець, вважаємо аргументованою думку Ю.С. Шемшученка про те, що застосування заходів впливу на правопорушників у сфері земельного права не є достатньою підставою для виділення нового виду юридичної відповідаль-ності, оскільки позбавлення права землекористування здійснюється переважно на підставі норм адміністративного права та в адміністративному порядку, а тому є адміністративною відповідальністю [12, с. 29].

Отже, ми погоджуємося з думкою А.М. Мірошниченка, що виділення земе-льно-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності залишається спірним питанням; його вирішення є складовою більш загальної дискусії щодо виділення галузевих видів політико-юридичної відповідальності (конституційно-правової, фінансової, еколого-правової тощо) [5, с. 485; 7, с. 425].

Відповідно до ст. 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Украї-ною і Європейським Союзом та державами-членами від 14.06.1994 р. Україна взяла на себе зобов'язання щодо поступового приведення національного зако-нодавства у відповідність до законодавства ЄС (адаптація законодавства). Згід-но положень Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації зако-нодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 р. адаптації підлягає, зокрема, інститут юридичної відповідальності, в тому числі за порушення земельного законодавства як важливий засіб охорони навколиш-нього природного середовища.

Слід зазначити, що правове регулювання юридичної відповідальності за зе-мельні правопорушення розглядається в ЄС здебільшого в контексті охорони ґрунтів від забруднення та ерозії, тому адаптація вітчизняного інституту юри-дичної відповідальності за порушення земельного законодавства стосується, у першу чергу, земельних правопорушень екологічного спрямування [7, с. 594; 13, с. 85].

Згідно Директиви Європарламенту та Ради Європи 2004/35 про екологічну відповідальність з метою попередження та ліквідації екологічної шкоди від 21.04.2004 р. одним з основоположних принципів екологічної відповідальності є принцип попередження шкоди, що забезпечується покладенням на суб'єкта господарської діяльності (оператора) обов'язку вживати превентивні заходи; на спеціально уповноважені органи держави покладається обов' язок контролю за вжиттям оператором усіх необхідних запобіжних заходів або самостійне їх впровадження з наступним відшкодуванням витрат за рахунок оператора. Крім того, на оператора покладається обов' язок вживати заходів щодо мінімізації ри-зиків фінансової відповідальності, у тому числі шляхом стимулювання розвитку інструментарію фінансової безпеки (передусім страхування).

Принцип попередження шкоди знаходить свій розвиток в іншому принципі -- «забруднювач платить», зміст якого полягає у тому, що суб'єкт (оператор), що спричиняє екологічну шкоду або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди, зобов' язаний нести повні витрати на усі необхідні запобіжні та відновні заходи, а в разі невиконання свого обов' язку -- оператор підлягає притягненню до фінансової відповідальності. У випадках, коли компетентний орган здійснює такі заходи замість оператора, цей орган забезпечує стягнення відповідних ви-

трат з оператора, у тому числі витрат на оцінку екологічної шкоди або ймовір-ності її заподіяння.

Проте, як зазначають дослідники [13, с. 88], механізм відповідальності, по-будований на принципі «забруднювач платить», може бути ефективним лише за певних умов, серед яких: 1) можливість ідентифікації забруднювача (забрудню-вачів); 2) реальна, тобто така, що може бути обрахована, шкода; 3) встановле-ний причинно-наслідковий зв'язок.

Принцип «забруднювач платить» підсилений принципом невідворотності екологічної відповідальності, згідно якого відповідальність має нести як суб'єкт (оператор), так і уповноважені органи влади, які мають створити такі умови, за яких оператор не уникне відповідальності. У разі неможливості визначити опе-ратора, діяльність якого заподіяла шкоду, уповноважені органи влади зо-бов'язані самостійно вжити необхідних заходів щодо попередження та/або лік-відації шкоди.

Як слушно зазначається у науковій літературі [13, с. 89], для повноцінного втілення у життя концепції екологічної відповідальності та компенсації шкоди землі в результаті господарської або іншої діяльності необхідно сформувати си-стему забезпечення реалізації фінансової відповідальності суб'єктів, одним із способів якої може виступати екологічне страхування. Крім того, особливу ува-гу необхідно приділити питанню гармонізації методик оцінки екологічної шко-ди, які повинні забезпечувати реальну оцінку заподіяної землі шкоди.

Таким чином, найбільш розвиненим в європейській системі юридичної відповідальності за земельні правопорушення є інститут екологічної відпові-дальності, що базується на трьох основних принципах: принцип попере-дження шкоди, принцип «забруднювач платить» та принцип невідворотності відповідальності.

Висновки. За результатами проведеного дослідження вбачається, що питан-ня про виділення земельно-правової відповідальності залишається відкритим, оскільки є складовою більш загальної дискусії щодо виділення галузевих видів юридичної відповідальності, що, у свою чергу, може бути предметом окремого дослідження. На думку автора, наразі аргументи на користь виділення окремого виду політико-юридичної відповідальності за порушення земельного законо-давства не є переконливими, а існуючі класичні види юридичної відповідально-сті -- дисциплінарна, цивільно-правова, адміністративна та кримінальна -- ви-глядають такими, що містять достатній інструментарій для забезпечення додержання земельно-правових норм усіма суб'єктами земельних відносин. На-томість, приєднуємось до позиції А.М. Мірошниченка щодо необхідності пос-лідовного впровадження в законодавство принципу «забруднювач платить», що потребує масштабних змін у законодавстві [7, с. 600].

ЛІТЕРАТУРА

1. Колодій А. М. Теорія держави і права : Навч. посібник / А. М. Колодій, В. В. Ко- пейчиков, С. Л. Лисенков та ін. -- К.: Юрінформ, 1995. -- 185 с.

2. Лисенков С. Л. Теорія держави і права : Підручник / С. Л. Лисенков, А. М. Коло-дій, О. Д. Тихомиров, В. С. Ковальський; За ред. С. Л. Лисенкова. -- К.: Юрінком Ін- тер, 2005. -- 448 с.

3. Шульга М. В. Земельне право України : Підручник / М. В. Шульга (кер. авт. кол.), Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман та ін.; За ред. М. В. Шульги. -- К.: Юрінком Інтер, 2004. -- 368 с.

4. Погрібний О. О. Земельне право України : Підручник / За ред. О. О. Погрібного та

І. І. Каракаша. -- Вид. 2, перероб. і доп. -- К.: Істина, 2009. -- 600 с.

5. Мірошниченко А. М. Науково-практичний коментар до Земельного кодексу Укра-їни, 3-тє видання, змінене і доповнене / А.М. Мірошниченко, Р.І. Марусенко. -- К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. -- 516 с.

6. Вівчаренко О. А. Гарантії права власності на землю в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / О. А. Вівчаренко. -- К., 2005. -- 199 с.

7. Мірошниченко А. М. Земельне право України : Підручник. -- 2-ге вид., допов. і перероб. / А. М. Мірошниченко -- К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. -- 678 с.

8. Ерофеев Б. В. Земельное право: Учебник для вузов / Б.В. Ерофеев. -- М.: Новый юрист, 1998. -- 544 с.

9. Измайлов О. В. Ответственность за нарушение земельного законодательства : ав- тореф. дисс. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 / О. В. Измайлов -- М., 1973. -- 23 с.

10. Шульга М. В. Актуальные правове проблемы земельных отношений в современ-ных условиях / М. В. Шульга. -- Харьков: Фирма «Консум», 1998. -- 224 с.

11. Аксененок Г. А. Общая теория советского земельного права / Г. А. Аксененок, Н. И. Краснов, И. А. Иконицкая. -- М.: Наука, 1983. -- 360 с.

12. Шемшученко Ю. С. Юридическая ответственность в области охраны окру-жающей среды / Ю. С. Шемшученко, В. Л. Мунтян, Б. Г. Розовский. -- К.: Наукова ду-мка, 1978. -- 280 с.

13. Саркісова Т. Б. Юридична відповідальність за земельні правопорушення в кон-тексті адаптації законодавства України до законодавства ЄС / Т. Б. Саркісова // Порів-няльно-аналітичне право. -- 2014. -- № 3. -- С. 85-90.

REFERENCES

1. Kolodii, A. M., Kopeichikov, V. V., & Lysenkov, S. L. (1995). Theory of state and law : Educational supplies . Kyiv: Urinform (in Ukr.).

2. Lysenkov, S. L., Kolodii, A. M., Tikhomirov, O. D., & Kovalskyi, V.S. (2005). Th theory of state and law : Textbook. Kyiv: Urinkom Inter (in Ukr.).

3. Shulga, M. V., Anisimova, G. V., Bagay, N. O., & Hetman, A. P. (2004). Land law of Ukraine : Textbook. Kyiv: Urinkom Inter (in Ukr.).

4. Pohribnyi, O. O., & Karakash, I. I. (2009). Land law of Ukraine : Textbook. Kyiv: Istyna (in Ukr.).

5. Miroshnychenko, A.M., & Marusenko, R.I. (2011). Scientific and practical commentary of Land code of Ukraine, 3rd edition. Kyiv: Alerta; TSUL (in Ukr.).

6. Vivcharenko, O. A. (2005). Guarantees of the right to land ownership in Ukraine : thesis for gaining academic degree of the candidate ofjurisprudence. Kyiv (in Ukr.).

7. Miroshnychenko, A. M. (2011). Land law of Ukraine : Textbook. 2nd edition. Kyiv: Alerta; TSUL (in Ukr.).

8. Yerofeiev, B. V. (1998). Land law: Textbook for universities. Moscow: Novyi Yurist (in Rus.).

9. Izmailov, O. V. (1973). Responsibility for violation of land legislation : essay of the thesis for gaining academic degree of the candidate ofjurisprudence. Moscow (in Rus.).

10. Shulga, M. V. (1998). Pressing legal problems of land relations in contemporary conditions. Kharkov: Firma «Konsum» (in Rus.).

11. Aksenenok, G. A., Krasnov, N. I., & Ikonitskaia, I. A. (1983). The General theory of Soviet land law. Moscow: Nauka (in Rus.).

12. Shemshuchenko, U. S., Muntian, V. L., & Rozovskyi, B. G. (1978). Legal responsibility in the field of environment protection. Kyiv: Naukova dumka (in Ukr.).

13. Sarkisova, T. B. (2014). Legal responsibility for land law violatios in the context of adaptation of Ukrainian legislation to the EU legislation. Porivnialno-analitychne pravo (Comparative law), 3, 85-90 (in Ukr.). Размещено на Allbest.ru