Особливості бланкетної диспозиції статті 250 Кримінального Кодексу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністрація Державної прикордонної служби України, м. Київ

Особливості бланкетної диспозиції статті 250 Кримінального Кодексу України

Юрій Курилюк, кандидат юридичних наук

Анотація

бланкетний диспозиція злочин вибуховий

Ключові слова: бланкетна диспозиція, порушення правил, охорона рибних запасів, вибухові роботи.

Аннотация

Annotation

Key words: blanket disposition, violation of rules, protection of fish stocks, explosive works.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Дослідження будь-якої правової норми не можливе без вивчення усіх її елементів і складових. Відомим є те, що кримінально-правова норма, у тому числі передбачена ст. 250 Кримінального кодексу (далі - КК) України «Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів», має трьохланкову структуру: гіпотезу, диспозицію та санкцію. При цьому, диспозиція являє собою центральний і визначальний елемент норми кримінального права, оскільки вона передбачає кримінально-правові заборони (чи приписи) стосовно суспільно небезпечного діяння, в узагальненому виді описують (фіксують) у тексті закону найбільш суттєві об'єктивні і суб'єктивні ознаки такого діяння, що у сукупності і єдності становлять склад злочину, як обов'язкову умову підстави кримінальної відповідальності [1, с. 149]. Диспозиція правової норми, яка відсилає суб'єктів правовідносин до іншої норми має назву бланкетної [2, с. 135].

Із бланкетного способу викладення кримінально-правової заборони логічно випливає вимога конкретизації обвинувачення - необхідність зазначення у процесуальних документах чинних на момент вчинення злочину нормативних актів іншого (некримінального) законодавства, порушених особою [3, с. 52].

Стан дослідження. Питання бланкетних диспозицій Особливої частини КК України в науці кримінального права дістало певного теоретичного осмислення. Деякою мірою С. Б. Гавришем, О. О. Дудоровим, В. К. Матвійчуком, В. Л. Мельниченком, І. І. Митрофановим, В. О. Навроцьким та іншими науковцями досліджувалась диспозиція ст. 250 КК України. Однак положення опублікованих наукових і навчальних праць з цієї проблематики мали локальний характер і не досліджували повний спектр бланкетного характеру зазначеної кримінально-правової норми у його динаміці.

Виклад основних положень. У теорії кримінального права не існує єдиної думки щодо визначення поняття бланкетної диспозиції. «Яблуком розбрату» при цьому є питання, чи визначає бланкетна диспозиція ознаки злочину і лише для їх уточнення, конкретизації відсилає до іншогалузевих норм, чи надає таке право на визначення таких ознак спеціально визначеним органам (в інших джерелах права) [4, с. 32].

Однак загальноприйнятною є думка, що бланкетна диспозиція називає злочин [5, с. 207], а ознаки його складу можуть бути визначені тільки шляхом звернення до законів або інших нормативних актів, що відносяться до інших галузей законодавства [6, с. 49]. Під час дослідження теоретичних проблем кримінально-правової кваліфікації В.О. Навроцький відзначив, що такі норми в кримінально-правовій регламентації суспільних відносин відіграють допоміжну роль. Вони застосовуються остільки, оскільки це передбачено кримінально- правовою нормою, не самостійно, а лише поряд з нормою кримінального закону [7, с. 64].

Г.З. Яремко, якою вперше за часи української незалежності проведено комплексне монографічне дослідження проблеми бланкетних диспозицій в статтях кримінального закону, встановлено, що бланкетна диспозиція в статті Особливої частини КК України - це структурний елемент заборонної кримінально-правової норми, який безпосередньо лише абстрактно називає або описує окремі ознаки складу злочину, а для їх конкретизації відсилає (прямо чи опосередковано) до приписів інших галузей права, що можуть бути формалізовані у нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах та правових звичаях. При цьому, під завуальованими формами відсилки розуміється формулювання складів злочину, які полягають у виконанні чи неналежному виконанні правових обов'язків та ті, в яких текстуальний виклад диспозиції фактично означає порушення спеціальних правил. Іншогалузевий нормативний припис, до якого відсилає диспозиція в статті кримінального закону, не має самостійного кримінально-правового значення та має конкретизуюче значення [4, с. 34, 44, 55].

Вказане розуміння поняття бланкетної диспозиції має й законодавче підґрунтя, окреслене у Рішенні Конституційного суду України від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі), яким визначено, що бланкетна диспозиція кримінально-правової норми лише називає або описує злочин, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює кримінально-правову норму більш конкретним змістом.

В.К. Матвійчук зауважує, що належним чином упорядковане (систематизоване) законодавство у сфері охорони, раціонального використання, оздоровлення та відтворення навколишнього природного середовища є показником того, що форма певної національної правової системи адекватна одній із істотних властивостей права - системності [8, с. 117]. Саме тому, з огляду на значені поняття бланкетної диспозиції для належної кваліфікації злочину, що нами розглядається, перш за все слід встановити нормативно- правові акти певної галузі права, яка регулює охоронювані кримінальним законом суспільні відносини. Такими галузями, на нашу думку, є адміністративне й екологічне право. Перш за все це пов'язано з специфікою кримінальної протиправності злочину, передбаченого ст. 250 КК України, полягає, зокрема, в тому, що він є наслідком порушення кримінально-правових норм з бланкетною диспозицією.

Приступаючи до аналізу вже самої кримінально-правової заборони, передбаченої ст. 250 КК України, передусім привертає увагу чітко виражений бланкетний характер її диспозиції - об'єктивна сторона злочину, яка перш за все проявляється у вчиненні суспільно небезпечного двокомпонентного діяння, що включає в себе «проведення вибухових робіт» та «порушення правил охорони рибних запасів».

При встановленні кримінальної протиправності діяння з бланкетним способом опису їх в кримінальному законі виникають певні труднощі. Г. В. Тимейко вказує, що складність полягає в тому, що межі правомірності тих чи інших діянь регламентуються не кримінальним законом, а іншими нормативними актами чи посадовими інструкціями, розпорядженнями, наказами [9, с. 189].

Суспільна небезпечність діяння злочину, передбаченого ст. 250 КК України, проявляється у дії або бездіяльності у виді порушення правил охорони рибних запасів, визначених відповідними законами та підзаконними нормативно-правовими актами. У цьому контексті Г. З. Яремко слушно відмічає, що у бланкетних диспозиціях, що належать до суспільно небезпечної дії (активної поведінки особи), необхідно звернутися до іншогалузевого нормативного матеріалу, щоб чітко визначити, в чому конкретно полягала злочинна дія, які конкретні приписи при цьому були порушені. Ситуація складніша з диспозиціями статей, які передбачають склади злочинів, що можуть вчинятися у формі бездіяльності (пасивна поведінка особи). Справа в тому, що такі диспозиції не містять прямого бланкетного відсилання, однак цілком очевидно, що така злочинна поведінка полягає у невиконанні певних дій, що були необхідні для запобігання заподіянню шкоди [10, с. 252].

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено доволі вичерпний перелік актів, що є нормативно-правовими. Це акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти

Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо, які підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Під час конкретизації порушених правил вагомим є визначення рівня допустимості тих чи тих некримінальних нормативно-правових актів, які визначають і регламентують певні правила охорони рибних запасів.

М. І. Панов відмічає, що кримінально-правова норма, окрім кримінального закону, визначається також нормами інших законів чи певними підзаконними нормативно-правовими актами: інструкціями, статутами, стандартами тощо [11, с. 49].

Проведеним аналізом чинних законів і підзаконних нормативно-правових актів України дає змогу дійти висновку, що на рівні закону загальні аспекти проведення вибухових робіт, у т.ч. у рибоохоронній сфері, визначені Водним кодексом України [12], законами України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» [13], «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» [14], Гірничим законом України [15] та деякими іншими.

Так, Водним кодексом України визначається загальний обов'язок водокористувачів, яким надано в користування рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), здійснювати заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об'єктів і умов відтворення рибних запасів (ст. 68), а також норм щодо охорони усіх вод (водних об'єктів) від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу (ст. 95).

При цьому, Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» зокрема у ст. 7 визначені повноваження Кабінету Міністрів України у галузі рибного господарства, з яких важливим для кваліфікації ст. 250 КК України є затвердження зон рибництва та рибопродуктивності нагульних ставів по регіонах. Крім того, положення цього закону, а також Закону України «Про тваринний світ» дають змогу визначити місце вчинення аналізованого складу злочину.

Задля визначення сутності вибухових робіт і загальних правил їх проведення слід також звернутись до Закону України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» та Гірничого закону України.

Серед підзаконних нормативно-правових актів важливе значення відіграють рішення українського уряду. Так, Порядком видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 557 [16], яким закріплений механізм видачі дозволу на будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду, у т.ч. із застосуванням вибухових робіт. Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.1998№1126[17], дає визначення рибогосподарських об'єктів, а також забороняє здійснювати не лише ловлю риби за допомогою вибухових речовин, але й перебування з такими речовинами на водоймі або поблизу неї.

Немаловажне значення для кваліфікації злочину, передбаченого ст. 250 КК України, відіграють накази Державного комітету рибного господарства України (далі - Держкомрибгосп).

Зокрема, Правилами промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України, затвердженими наказом Держкомрибгоспу від 18.03.1999 № 33, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.05.1999 за № 326/3619 [18], визначені вимоги узгодження з державними органами рибоохорони випадків проведення на водних об'єктах вибухових робіт або щодо негайного повідомлення цих органів про здійснення в рибогосподарських водних об'єктах невідкладних днопоглиблювальних робіт для підтримки судноплавства на обмілілих ділянках річок.

Заборони щодо організації змагань з рибальства та підводного полювання в період нересту риби, проведення у рибогосподарських водних об'єктах та в прибережних захисних смугах днопоглиблювальних і вибухових робіт закріплені у Правилах любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Держкомрибгоспу від 15.02.1999 № 19, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 28.04.1999 № 269/3562 [19].

Зрештою слід також звернути увагу на нормативно-правові акти у зазначеній сфері, що видаються органами місцевого самоврядування.

Так, Херсонським міським головою відповідно до вищезазначених нами норм, а також керуючись ч. 2 ст. 33, п. 19 і 20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено розпорядження «Про двомісячник з охорони та відтворення рибних запасів у водоймах міста в нерестовий період 2016 року» від 25.04.2016 № 230-р [20], яким, зокрема, встановлена заборона проведення (на період нересту риби) різних видів робіт, що впливають на стан нерестилищ і води, в тому числі днопоглиблювальних чи вибухових.

Висновки

Таким чином, проведене дослідження дає змогу дійти до таких висновків. По-перше, у диспозиції ст. 250 КК України ідеться мова про «проведення вибухових робіт» та «порушення правил охорони рибних запасів», вказуючи на характер діяння, що є складовою частиною об'єктивної сторони цього злочину. Однак, диспозиція у загальній формі вказуючи на порушення таких правил, не розкриває зміст злочинного діяння та не описує його безпосередніх ознак, а відсилає для встановлення конкретних порушень до іншого законодавства некримінально-правового циклу.

По-друге, бланкетна конструкція диспозиції досліджуваного злочину обумовлена неможливістю та недоцільністю визначення у кримінально- правовій статті всього переліку тих правил охорони рибних запасів, за порушення яких особи можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 250 КК України.

По-третє, зміст диспозиції вказаного злочину перебуває у прямій залежності від інших законів і підзаконних нормативно-правових актів України, здебільшого нормативно-правових актів Уряду та Держкомрибгоспу, без існування яких норма кримінального закону, передбачена ст. 250 КК України, не діятиме. При цьому, самі ці закони та нормативно-правові акти мають допоміжне значення для кримінальної норми та самостійне значення для тих суспільних відносин, які вони регулюють, а тому можуть діяти незалежно від наявності кримінального покарання за порушення їх норм.

Список використаної літератури

1. Борисов В. І. Диспозиція норми кримінального права / В. І. Борисов, М. І. Панов // Велика українська юридична енциклопедія. - Т. 17: Кримінальне право / редкол.: В.Я. Тацій (голова), В.І. Борисов (заст. голови) та ін. - К. : Право, 2017. - 1064 с.

2. Юридический словар / Под ред. А. Н. Азрилиана. - М. : Ин-т новой экономики, 2007. - 1152 с.

3. Дудоров О. О. Вибрані праці з кримінального права / Попереднє слово В. О. Навроцького / МВС України, ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка. - Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. - 952 с.

4. Яремко Г. З. Бланкетні диспозиції в статтях Особливої частини Кримінального кодексу України: [монографія] / Г. З. Яремко; [наук. ред. В. О. Навроцький]. - Л. : ЛДУВС, 2011. - 432 с.

5. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / В. О. Навроцький. - К. : Атіка, 1999. - 418 с.

6. Кауфман М. А. Энциклопедия уголовного права. - Т. 2: Уголовный закон / отв. ред. В.Б. Малинин. - СПб. : Изд. проф. Малинина, 2005. - 848 с.

7. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: [навч. посіб.] / В. О. Навроцький. - 2-ге вид. - К. : Юрінком Інтер, 2009. - 512 с.

8. Матвійчук В. К. Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): [монографія] / В. К. Матвійчук. - К. : Азимут-Україна, 2005. - 464 с.

9. Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступления / Отв. ред. П. Т. Некипелов. - Ростов-на-Дону: Изд-во Рост-го ун-та, 1977. - 216 с.

10. Яремко Г. З. Бланкетні диспозиції, які належать до суспільно небезпечного діяння як ознаки об'єктивної сторони злочину / Г. З. Яремко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (Серія юридична): зб. наук. праць. - 2009. - № 4. - С. 249-260.

11. Панов М. І. Кваліфікація злочинів при бланкетній диспозиції закону про кримінальну відповідальність / М.І. Панов, Н.Д. Квасневська // Право України. - 2010. - № 9. - С. 47-55.

12. Водний кодекс України: Кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 24. - Ст. 189.

13. Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів: Закон України від 08.07.2011 № 3677-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2012. - № 17. - Ст. 155.

14. Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення: Закон України від 23.12.2004 № 2288-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 6. - Ст. 138.

15. Гірничий закон України: Закон України від 06.10.1999 № 1127-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 50. - Ст. 433.

16. Порядком видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 557 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 28. - Ст. 1631.

17. Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства: Постанова Кабінету Міністрів України від 18.07.1998 № 1126 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 29. - Ст. 1099.

18. Про затвердження Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України: Наказ Держкомрибгоспу від 18.03.1999 № 33 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 21. - Ст. 982.

19. Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства: Наказ Держкомрибгоспу від 15.02.1999 № 19 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 19. - Ст. 847.

20. Про двомісячник з охорони та відтворення рибних запасів у водоймах міста в нерестовий період 2016 року: Розпорядження Херсонського міського голови від 25.04.2016№ 230-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. city.kherson.ua/acts/r230_1. doc

Размещено на Allbest.ru