Правова активність громадян як соціально-правове явище

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВОВА АКТИВНІСТЬ ГРОМАДЯН ЯК СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЯВИЩЕ

Л.М. Мозолюк-Боднар

Постановка проблеми. Правова активність особи розглядається як невід'ємний елемент державності та умова розвитку правової держави. Водночас багато питань, пов'язаних з формуванням правової держави, залишатимуться без відповіді, якщо не визначитися як активізується людський фактор під час переломних процесів державотворення. Найкраще підтвердження цьому - це правова активність громадян на Майдані 2014 року в Україні. Такі «сплески» правової активності - це шлях до громадянського суспільства та правової держави. Адже активна особистість потрібна сильній державі, як і будь-якому громадянинові - сильна та успішна держава. Тому в сучасний період розвитку держави актуальним є соціально-правове становлення особистості, яка знає свої права та свободи, активно ними користується та відстоює їх законними способами.

Як відомо, одним з основоположних принципів правової держави є верховенство права та закону. Водночас утілення цього принципу в життя залежить також від правової активності особистості, яка є важливою гарантією реалізації прав і свобод людини. Плюралізм думок та поглядів, багатопартійність та активна участь громадян в управлінні суспільними справами - це гарантії демократії в найширшому її розумінні.

Актуальність дослідження обумовлено передусім вивченням правової активності як юридично значущої поведінки громадян, яка не просто спрямована на «сліпе» слідування правовим нормам, але й на прагнення до свідомого здійснення прав та свобод людини, утвердження їх ціннісного розуміння. Відповідно суспільство, що складається з активних громадян, де закони та інші нормативно-правові акти приймаються в інтересах людей, які прагнуть використовувати й захищати свої права та свободи - це головна умова розвитку правової держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання правової активності почали досліджувати, починаючи із 70-х років XX ст. Однак у той період часу, на практиці, дуже складно було втілювати правову активність, оскільки держава цьому не лише абсолютно не сприяла, але й придушувала ще «в зародку» будь-які вияви правової активності особистості.

Формування цілей. Метою статті є з'ясування поняття, видів та функцій правової активності в сучасній державі.

Виклад основного матеріалу. Правова активність особистості є надзвичайно важливою категорією для сучасної юридичної науки. Особа, будучи істотою суспільною, соціальною, залежить від суспільства, і на формування її правової активності впливає суспільне середовище [1, с. 323]. Крім цього, за рівнем правової активності громадян можна судити про «якість» самого суспільства [2, с. 23]. Тому, з огляду на політико-правові процеси в Україні, активність особистості значно зростає, що сприяє побудові громадянського суспільства.

Зазначимо, що правова активність - це один з видів соціальної активності, яку можна й слід розглядати як юридично значущу. Поведінка особи оцінюється відповідно до її наслідків, які можуть бути корисними, шкідливими або нейтральними - як для особи, так і для суспільства загалом.

Отже, соціальна значущість, з огляду на інтереси суспільства, є корисною, якщо її передумовою є конструктивна правова активність суб'єктів. А соціально шкідливою, якщо порушуються певні соціальні норми. Тож юридично значуща поведінка, як уважає переважна більшість теоретиків права, - це врегульована нормами й принципами права поведінка особи, що має певні юридичні наслідки. Така поведінка виступає юридичним фактом, що зумовлює виникнення, зміну й припинення правовідносин, прав та обов'язків їхніх учасників, заходів юридичної відповідальності [3, с. 242-243]. У такий спосіб юридично значущу поведінку можна розглядати як соціальну свідомо-вольову поведінку особи (дію чи бездіяльність), що передбачена нормами права й спричиняє або може спричинити певні юридичні наслідки. Будь-яка поведінка суб'єктів права у сфері, урегульованій правом, є юридично значущою. Вона є формою вияву свободи особи, найважливішою формою існування усілякої професійної діяльності, що здійснюється в державі. Без поведінки у сфері дії права не здійснюються правовідносини, не реалізуються права й свободи громадян: правомірна поведінка викликає появу регулятивних правовідносин, неправомірна - охоронних і превентивних. Поведінка за межами правового регулювання є юридично нейтральною й не має юридичного значення [4, с. 447].

З огляду на вищезазначене, слід акцентувати, що правова активність - це передусім поведінкова категорія, до визначення поняття якої юридична наука застосовує плюралізм підходів, які можна визначити таким чином:

1) правова активність у «широкому» сенсі визначається як цілеспрямована діяльність усіх суб'єктів правовідносин, що здійснюється для реалізації прав і законних інтересів суб'єктів. Відповідно до такого поняття правової активності нею можуть володіти й такі суб'єкти правовідносин, як громадські інституції (наприклад, коли звертаються до суду за реалізацією своїх прав) і держава. Що стосується правової активності у «вузькому» розумінні, то йдеться насамперед про правову активність осіб та їх об'єднань, заснованому на усвідомленні індивідами позитивної значущості права загалом і прав людини зокрема. У цьому контексті правова активність індивідів є певною мірою соціальною метою, оскільки Грунтується не тільки на ціннісному сприйнятті права та його окремих виявах, а й на співвіднесенні приватних інтересів між собою, а також із загальносуспільним інтересом [5, с. 253-254];

2) правова активність, що трактується лише як позитивна, правомірна, суспільно-корисна та санкціонована державою й суспільством діяльність суб'єктів у правовій сфері [6, с. 145]. На противагу цьому розумінню, правова активність особистості також може бути й негативною, тобто такою, що не відповідає нормам закону [7, с. 26]. Тому правову активність потрібно розглядати як інтенсивну діяльність особистості у сфері права, що включає в себе як позитивну (схвалювальну державою та суспільством), так і негативну правову активність [8, с. 214];

3) правова активність як зовнішній вираз, індикатор правового виховання та правової культури [9];

4) правова активність як процес формування й прояву правових властивостей особи. Відповідно, правова активність - це головна складова, яка характеризує рівень правового життя в суспільстві та може виконувати роль критерію правового життя [10].

Таким чином, сукупність усіх цих підходів до визначення поняття «правова активність» безумовно свідчать про її складність та багатогранність, що обумовлюється рівнем розвитку суспільства та особистості зокрема.

З огляду на визначення поняття «правова активність», на нашу думку, можна виділити її характерні особливості, як: по-перше, правова активність - це завжди активна взаємодія суб'єкта з правом; по-друге, при реалізації правової активності має місце свобода, воля, добровільність та ініціативність особистості; по-третє, вона містить психологічну готовність до взаємодії з правом; по-четверте, її змістом можуть бути правомірні та протиправні діяння; по-п'яте, правова активність має орієнтуватися на зміни, зокрема ті, що стосуються побудови правової держави.

Отже, правова активність Грунтується на безпосередній зацікавленості індивідів та організацій у здійсненні норм права, вона є антиподом правової відчуженості та пасивності, зневіри в силу та ефективність права [11]. На нашу думку, правова активність - це соціально-правові властивості особистості, які формуються в процесі взаємодії громадянина з державноправовою сферою, що зовні можуть виражатися як в позитивній, так і негативній поведінці.

Правова активність особистості поділяється за різними критеріями на певні види. Зокрема, можна виділити такі підстави для класифікації правової активності:

1) залежно від способу реалізації права, правова активність може втілюватися в життя способом виконання, використання чи застосування норм права. «Соціально-правова активність» найбільш чітко виявляється в такій формі реалізації права, як застосування. Застосування права розглядається як особлива форма реалізації права, що передбачає владне втручання компетентних суб'єктів у процес реалізації права. Це суворо регламентована, процесуальна діяльність компетентних державних органів по вирішенню юридичної справи, через винесення правозастосовчого акта, у якому міститься індивідуально-правовий припис. Правозастосування дійсно займає особливе місце в системі правового регулювання, у механізмі дії права й виконує різноманітні функції. Воно може виступати не лише як форма реалізації права, а і як спосіб та засіб здійснення норм, як стадія реалізації, та як юридичний факт [12, с. 736];

2) залежно від сфери реалізації правової активності - у сфері економіки, політики, культури тощо. Щодо правової активності особистості в політичній сфері, то вищою формою такої активності, яка має особливе значення в умовах сучасних модернізаційних процесів, є політична діяльність та політичне лідерство;

3) за кількісним складом суб'єкта здійснення - індивідуальна, колективна та масова (в Україні Майдан - 2004, 2014 років). Тобто суб'єкти правової активності - це індивіди, а також організації та інші суб'єкти права, яким властива заснована на повазі до права свідома, правомірна діяльність, що виражається в ініціативному використанні наданих прав, виконання покладених обов'язків відповідно до суспільних потреб. Тим самим ними можуть бути визнані всі суб'єкти права, діяльність яких включає названі параметри: громадяни, трудові колективи, громадські та самодіяльні організації, державні органи, ініціатива яких відповідає вимогам.

4) за суб'єктами реалізації правових приписів - правова активність може бути звичайною, тобто пересічного громадянина та правова активність професійною, тобто серед професіоналізуючих властивостей особистості;

5) залежно від рівня правосвідомості та правової культури - позитивна та негативна правова активність. Так, В. А. Затонський визначає позитивну правову активність як свідому діяльність суб'єктів, потрібний елемент соціально-правового розвитку, участь особи в правовому житті. Негативна правова активність, на його думку, це свідома діяльність, форма юридичного буття та діяльність індивідів та груп, котрі порушують встановлені державою загальнообов'язкові правила поведінки [10].

Безперечно, що цей перелік критеріїв класифікації правової активності не є вичерпним, оскільки в межах цих критеріїв можуть існувати інші види правової активності, які виникають у результаті появи нових суспільних відносин та наукового прогресу.

Значний вплив на розвиток та появу тієї чи іншої функції правової активності має сучасна держава. Сучасна держава - це результат зміни менталітету людей, сприйняття ними не тільки колишніх традицій державності, але й використання загальнолюдських цінностей, урахування змін, що відбуваються у світі [13, с. 15]. Таким чином, сучасна держава активно впливає на правову активність особистостей.

На нашу думку, під функціями правової активності потрібно розуміти її основні напрями впливу на суспільні відносини. Кожна з функцій правової активності - це один з проявів сутності правової активності.

За сферою впливу на суспільні зв'язки правова активність може втілюватися в економічній, політичній, культурній та інших сферах. Крім цього, погоджуємося з думкою С. О. Кульбача з приводу того, що в правовій активності можна виділити внутрішні та зовнішні функції. Внутрішні - захисна, експресивна функція. Зовнішні - інформаційна, ціннісно-орієнтуюча, поведінкова функції [9].

Водночас правова активність може виконувати також низку інших функцій. Зокрема, функціями правової активності є відображальна (відображає правову дійсність) та регулятивна (за допомогою цієї функції можуть створюватися або ціннісно-нормативні орієнтації або навпаки правопорушення, зловживання, перевищення владних повноважень, негативне ставлення до права). Однак уважаємо, що головною та найбільш важливою функцією правової активності є зміцнення, збереження та безперервний розвиток суспільства, держави та особистості. Отже, саме правова активність захищає громадян від рішень, що нав'язуються публічною владою та водночас є механізмом самовдосконалення особистості.

Правова активність особистості - це різновид соціальної активності, до визначення поняття якого сучасна юридична наука застосовує плюралізм підходів. Правова активність - це соціально-правові властивості особистості, які формуються в процесі взаємодії громадянина з державноправовою сферою, що зовні може виражатися як в позитивній, так і негативній поведінці. Для ефективного розвитку та реалізації функцій правової активності необхідним є правове виховання, правова культура та високий рівень правової свідомості громадян.

правовий активність юридичний поведінка

Використані джерела

1. Романова А. С. Позитивна правова активність людини в природноправовому просторі / А. С. Романова / / Вісник Національного університету «Львівська політехніка».- 2016. - № 837. - С. 321-325.

2. Тітомир-Зотова О. С. Правове виховання як передумова правової активності / О. С. Тітомир-Зотова // Порівняльне-аналітичне право. - 2014. - Випуск 6. [Електронний документ]. - Режим доступу: http://www.pap.in.ua /index.php/arhiv-vidannja/37 - назва з екрана.

3. Теорія держави й права: підручник / О. В. Петришин, С. П. Погребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - Х.: Право, 2014. - 368 с.

4. Скакун О. Ф. Теорія права й держави: підручник / О. Ф. Скакун. - К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. - 520 с.

5. Размєтаєва Ю. С. Правова активність особи як складова правової культури / Ю. С. Размєтаєва / / Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». - 2013. - Випуск № 3 (17). - С. 253-255.

6. Покровский И. Ф. О правовой активности личности и формировании ее правосознания / И. Ф. Покровский / / Вестник. - 1971. - Выпуск №17. - С. 143-147.

7. Орзих М. Ф. Личность и право / М. Ф. Орзих. - М.: «Юридическая литература», 1975. - 112 с.

8. Товт М. М. Правовая активность и ее значение для построения правового государства / М. М. Товт // Весник Тамбовского университета. Серия: Гуманитарные науки. - 2011. - Выпуск №3. - С.214-218.

9. Кульбач С. О. Правова активність працівників міліції: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / С. О. Кульбач; Київ. нац. ун-т внутр. справ.- К., 2008. - 20 с.

10. Затонский В. А. Правовая активность как способ правовой жизни и объект правовой политики: позитив и негатив / В. А. Затонский / / Правовая политика и правовая жизнь. - 2005. - Выпуск №2. - С. 8-10.

11. Цвіка М. В. Загальна теорія держави й права / Цвіка М. В., Ткаченка В. Д, , Петришина О. В. - Харків «Право», 2002. - С. 572

12. Куціпак О. В. Правове життя та правова активність: співвідношення понять / О. В. Куціпак // Держава й право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2010. - Випуск 47. - С. 734-738

13. Актуальні проблеми теорії держави та права: навчальний посібник / Білозьоров Є. В., Гіда Є. О., Завальний А. М. та ін. - К.: ФОП О.С. Ліпкан, 2010. - 260 с.

Размещено на Allbest.ru