Особа потерпілого як елемент криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних із нанесенням тілесних ушкоджень

Постановка проблеми. Однією з актуальних проблем вітчизняної криміналістичної науки є розробка і вдосконалення сучасних науково обґрунтованих методик розслідування насильницьких злочинів, зокрема злочинів, пов'язаних з нанесенням тілесних ушкоджень. Оскільки у структурі криміналістичної характеристики злочинів зазначеної категорії важливе місце посідають відомості щодо особистості потерпілого, науковий інтерес являє вивчення його соціально-демографічних і соціально-рольових ознак, психологічного портрета, способу життя до вчинення щодо нього злочину, а також характеру стосунків зі злочинцем.

Дослідження за темою. Проблемам побудови методики розслідування насильницьких злочинів, а також розробці їх криміналістичної класифікації приділено увагу в працях Ю.П. Аленіна, В.С. Богданової, В.Г. Дрозд, В.П. Колмакова, В.В. Логінової, В.О. Коновалової, М.І. Панова, С.О. Сафронова, В.В. Тіщенка, В.Ю. Шепітька, Б.В. Щура та інших дослідників.

Мета статті - визначення соціально-демографічних, соціально-рольових ознак потерпілого у злочинах, пов'язаних з нанесенням тілесних ушкоджень, його психологічного портрета, способу життя до вчинення щодо нього злочину, а також характеру стосунків зі злочинцем.

Виклад основного матеріалу. У структурі криміналістичної характеристики злочинів, пов'язаних з нанесенням тілесних ушкоджень, підвищена увага традиційно приділяється особливостям особистості потерпілих.

Як зазначається в літературі, на початковому етапі розслідування злочину доволі часто саме потерпіла особа виступає одним з основних джерел отримання інформації, використання якої сприяє швидкому його розкриттю. Ретельне вивчення особи потерпілого та його поведінки дозволяє висунути слідчі версії про особу, яка вчинила злочин, а також найповніше та найточніше виявити обставини, які сприяли його вчиненню. Підкреслюється, що потерпілий становить криміналістичний інтерес ще й тому, що є не лише джерелом доказової інформації як суб'єкт, що повідомляє про обставини вчиненого злочину, а й фізичним об'єктом, який може мати на собі (тілі чи одязі) або на речах, які є у нього, різні сліди, виявлення та криміналістичне дослідження яких дозволяє отримати інформацію, що сприятиме повному, всебічному та швидкому розслідуванню злочину [7, с. 116].

Криміналістами зазначається, що перелік відомостей про потерпілого, які встановлюються і використовуються під час виявлення, розслідування і криміналістичної профілактики злочинів, є досить широким і містить в собі значну кількість елементів, які можуть змінюватися залежно від виду злочину та категорії потерпілого [8, с. 203].

На нашу думку, важливе значення для розслідування злочинів вказаної категорії має вивчення, насамперед, соціально- демографічних і соціально-рольових ознак потерпілого, його психологічного портрета, способу життя до вчинення щодо нього злочину, а також характеру стосунків зі злочинцем.

Що ж до базових соціально-демографічних ознак потерпілого, то за даними Б.О. Шелудько, найчастіше в ролі потерпілих виступають чоловіки (79,2%) у віці 20-25 років (39,3%) [12, с. 77]. С.О. Сафронов стверджує, що в більшості випадків (57%) злочини, пов'язані з умисним нанесенням тілесних ушкоджень, вчиняються чоловіками щодо чоловіків. Значним є відсоток тілесних ушкоджень, заподіяних чоловіками щодо жінок - 30%. Водночас, лише 6% злочинів зазначеної категорії вчиняється жінками щодо чоловіків та 7% - жінками щодо жінок. За даними автора, жертвами тілесних ушкоджень, в основному, стають особи у віці від ЗО до 50 років (52%), від 20 до ЗО років - 18%, від 50 до 60 років - 17%, понад 60 років - 7%, від 16 до 20 років - 3%, від 14 до 16 років - 2%, від 10 до 14 років - 0,5%, до 10 років - 0,5% [11, с. 31-32].

Проведене В.Г. Дрозд дослідження потерпілих від нанесення тяжких тілесних ушкоджень показало, що із загальної кількості постраждалих чоловіки становлять 73%, тобто щодо жінок, незважаючи на слабку стать, вчиняється лише кожне четверте тяжке посягання на тілесну цілісність. У свою чергу, за віковими характеристиками потерпілі в злочинах зазначеної категорії розподілилися наступним чином: до 18 років -18,1%, 18-25 років - 25,3%, 25-30 років - 21,9%, 30-40 років - 11,6%, 40-50 років -12,3%, 50-60 років - 7,5%, понад 60 років - 6,2% [4,с. 209].

З наведених даних у цілому вбачається, що в більшості випадків злочинець і потерпілий відносяться до однієї статі у чоловіків, однак жінки в цілому однаково часто наносять тілесні ушкодження як самим жінкам, так і представникам протилежної статі. Статистично найбільш уразливою для нанесення тілесних ушкоджень є категорія молодих людей, переважно у віці до 40 років.

Для результатів розслідування, безперечно, важливе значення має наявність та характер зв'язків між винною особою та потерпілим до вчинення насильницьких дій. Від того, чи були знайомі злочинець і потерпілий, залежить місце і обстановка вчинення злочину, а також спосіб заподіяння тілесних ушкоджень.

У криміналістичній літературі відзначається, що у більшості випадків потерпілий і обвинувачений раніше були знайомі або знаходилися в родинних чи подружніх стосунках, рідше - не були знайомі один з одним. При цьому, коли злочинець і жертва раніше знали один одного, у кожному п'ятому випадку вони відчували обопільне неприязне відношення, а 14% перебували один з одним у сварці. [11, с. 32] За даними А.О. Карєвої, у 48% випадків злочинець був знайомим потерпілого, у 29% - родичем, у 8% - товаришем по службі, у 3% - попутником, і лише у 12% - невідомим. [6, с. 46]

Аналізуючи питання щодо зв'язку злочинця з потерпілим у справах про нанесення тяжких тілесних ушкоджень, В.Г. Дрозд зазначає, що злочини вказаної категорії вчиняються особами, що перебувають з потерпілим: у родинних стосунках (4,5% - брат чи сестра, 3,4% - батько або мати, 6,7% - інші родичі), у дружніх стосунках (сусіди - 13,5%, друзі по роботі, навчанню - 16,9%), познайомилися напередодні злочину - 19,7%. Водночас, за даними автора, значна кількість таких злочинів вчиняється особами, які незнайомі потерпілому - 35,4%, що на першому етапі розслідування ставить питання про вжиття усіх можливих заходів для встановлення додаткових джерел інформації про особу злочинця [5, с. 10].

За даними О.О. Щербатих, у 90% випадків злочинець і потерпілий раніше були знайомі, у 20% випадків виявлено родинні зв'язки, у 70% випадків злочинець і потерпілий були друзями або знайомими. [14, с. 95]

Оскільки для організації пошукової роботи важливе значення мають відомості про місце проживання потерпілого і злочинця, фахівцями проводились дослідження, які показали, що 26% злочинців і потерпілих мешкали в одній квартирі, 1,8% - у під'їзді одного будинку, 7,4% - в одному будинку, 6,8% - на одній вулиці, 47,6% - в одному населеному пункті, 9,1% - у різних населених пунктах. Отримані результати свідчать про тісний зв'язок злочинця з потерпілим за місцем їх проживання, що слід враховувати в процесі висування і перевірки слідчих версій. [4, с. 209-210]

Поряд з вивченням та узагальненням соціально-демографічних ознак потерпілих, суттєве значення традиційно надається віктимологічним аспектам проблеми.

Нанесення тілесних ушкоджень є злочином, в якому не останню роль відіграє поведінка самого потерпілого і його особистісні якості.