Спираючись на численні загальнотеоретичні, кримінально-правові, кримінологічні та інші дослідження превенції та превентивної діяльності [1], превентивну функціональність ЗМІ варто визначити як здатність засобів масової інформації запобігати вчиненню злочинів, нейтралізовувати причини та умови злочинності, усувати завдану ними шкоду.

У кримінологічній науці склалися певні доктринальні положення щодо оцінки ролі ЗМІ в механізмі запобігання злочинності, аналіз яких необхідно брати до уваги під час оцінювання сучасної превентивної функціональності ЗМІ.

У дисертаційному дослідженні О.С. Осипової інтерес становлять виокремлені авторкою рівні попереджувального впливу ЗМІ. Перший рівень - це загально-соціальний вплив ЗМІ на попередження злочинності. Ідеться про широке поле проблематики з питань, що стосуються загальнотеоретичних матеріалів, а також конкретних випадків. В основному така інформація має бути націлена на виявлення причин й умов злочинності. Авторами таких матеріалів можуть бути фахівці найрізноманітніших галузей знань, що досліджують проблеми попередження злочинності в політичній, економічній, правовій, медичній, соціальній та інших сферах. Загально-соціальний вплив засобів масової інформації полягає у формуванні правової культури суспільства в цілому, що дозволяє усувати або пригнічувати вплив негативних сторін дійсності, які сприяють антигромадським, протиправним учинкам громадян [2, с.118-119].

Другий рівень - це спеціально-кримінологічний вплив засобів масової інформації на попередження конкретних злочинів, який здійснюється як фахівцями правоохоронних органів, так і працівниками ЗМІ та спеціалізуються на висвітленні матеріалів про злочини. Діапазон проблематики, так само як і на загально-соціальному рівні, досить широкий: від відомостей про факти розслідування конкретної кримінальної справи до аналізу злочинних проявів. На відміну від першого рівня попереджувальної діяльності засобів масової інформації, спеціально-кримінологічний вплив є більш індивідуалізованим як за об'єктом, так і за суб'єктом. Спеціально-кримінологічний вплив засобів масової інформації полягає в реалізації завдання впливу на антигромадську поведінку, погляди, інтереси, прагнення й нахили індивіда, в нейтралізації шкідливого впливу оточення [2, с.118-119].

Деяким дослідникам (В.Н. Бурлакову, Г.Н. Горшенкову, С.В. Максіну, Д.А. Шестакову) видається перспективним розроблення концепції, а потім на її основі - програми попереджувального впливу на злочинність у сфері масової інформації. Зокрема, необхідно диференційовано ставитися до засобів масової інформації, через які реалізуються інтереси, потреби державних та недержавних суб'єктів соціального управління, спілкування. Під час розроблення цієї концепції доцільно розробити систему противаг та стримувань, наприклад, комплекс правових, матеріально-фінансових, організаційно-технічних та інших заходів стосовно захисту неповнолітніх від масової інформації, яка негативно впливає на їхній розвиток [3, с.260-261].

На наше переконання, антикриміногенний потенціал та превентивна функціональність ЗМІ проявляється в усвідомленому прагненні (незалежно від форми власності) сприяти досягненню цілей кримінологічної безпеки, за якого сенсаційність, рейтинговість та комерційний інтерес перестають домінувати, а визначальною мотивацією стає запобігання та нейтралізація фактів злочинності, усунення шкоди, завданої злочинами.

З огляду на наведену інформацію, пропонуємо виокремлювати такі форми превентивної функціональності ЗМІ: стимулювання правослухняної поведінки осіб незалежно від їхніх соціальних статусів та ролей, попередньої правової обізнаності тощо (передбачає переважно пасивні форми поведінки, пов'язані з утриманням девіантної активності та практикою конформної поведінки в межах чинних правових норм); спонукання до соціального контролю (передбачає переважно активні дії, пов'язані з участю осіб у запобіганні злочинності); усунення віктимологічних станів; "гальмування" механізму злочинної поведінки (передбачає припинення або відмову від вчинення злочину на етапах виникнення мотивації злочинної поведінки, прийняття рішення про вчинення злочину або його підготовку); взаємодія з правоохоронними та судовими органами, іншими інституціями, які виконують кримінологічні функції (зокрема в межах журналістських розслідувань, пов'язаних із виявленням злочину або отриманням інформації про злочини від громадян).

Варто додати, що вказані форми стосуються як превентивного впливу на криміналізацію суспільства або особи, так і на віктимізацію.

Засобами виконання перших чотирьох функцій є інформування населення з кримінологічно-значущих питань, правова освіта та правове виховання, формування правосвідомості тощо.

Наші пропозиції корелюють із попередніми дослідженнями ЗМІ, які доводять безпосередній вплив останніх на громадську свідомість, прийняття певного поведінкового рішення та власне поведінку. За допомогою розроблених моделей переконуючої комунікації та преференції, можна пояснити й виділені нами форми превентивної функціональності ЗМІ.

Модель переконуючої комунікації подає вплив ЗМІ як набір певних стимулів, якими можуть виступати характеристики комунікатора, ситуації впливу й самого повідомлення. Також вона дає такі характеристики аудиторії в ситуації комунікативного впливу: переконливість, установки, внутрішні процеси уваги, розуміння й прийняття. Модель комунікації переконування розкриває структурні елементи, що вступають у процес комунікації й здійснюють вплив на аудиторію [4, с.11].

Така модель впливу може бути використана ЗМІ з превентивною метою створення позитивних стереотипів діяльності органів кримінальної юстиції, інформування стосовно заходів безпеки для потенційних жертв злочинів, спонукання до співпраці з місцевою поліцією тощо.

У моделях, що будуються на переконаннях, реципієнти поводять себе як раціональні агенти, котрі сприймають інформацію як достовірну та актуальну для прийняття рішень, а також таку, що містить дані щодо очікуваних витрат або вигод від альтернативних рішень [5].

Так, досить показовою стосовно цього є ситуація з підвищеннями показників довіри українського населення до патрульної поліції, яка з'явилась як найперший відчутний результат реформи поліції, що супроводжувалась активним висвітленням у загальнодержавних та місцевих ЗМІ процесів добру нових кадрів, їхнім навчання, зміною методів роботи, швидкості та ефективності реагування на виклики тощо. За допомогою вдалої, на наш погляд, інформаційної політики та супроводу ЗМІ збільшилась кількість повідомлень громадян до поліції про злочини та правопорушення, що деякими противниками реформи безпідставно інтерпретується як збільшення рівня злочинності.

Як свідчать дані соціологічних опитувань, Національна поліція посідає третє місце за рівнем довіри громадян після Збройних Сил і Національної гвардії (за результатами дослідження, проведеного Центром Разумкова, понад 40% громадян довіряють поліції. Для порівняння: міліції довіряли менше 5%) [6]. За інформацією представників поліції, опублікованої в окремих ЗМІ, кількість звернень на лінію 102 з появою патрульної поліції зросла від 50% до 200% в різних регіонах [7].

Модель преференції базується на поняттях психології й припускає, що неінформативний зміст також може вплинути на поведінку, навіть якщо агенти не цілком раціональні [5].

Спектр методів впливу, які застосовують засоби масової інформації, містить велику кількість імперативу й сугестії. Імперативний вплив зводиться до підкріплення й посилення елементів соціально-психологічної структури об'єкта впливу - індивідуальної системи установок і моделей поведінки. Тут комунікатором активно використовуються переконання, що здійснюються за допомогою логіки, мотивації, послідовності доказів, використання фактів і прикладів, досвіду й знань суб'єкта, раціональної аргументації. Зі свого боку переконання розділяється на два способи: пряме й непряме. Сугестивний (прихований) вплив передбачає можливість зміни структури психологічної організації об'єкта впливу, характеристик його психологічного простору за допомогою засобів маніпулювання психікою людини (прихованого впливу): технік психологічного програмування, прийомів підсвідомого стимулювання - субсенсорного й маргінального впливів. Тут основним способом впливу є навіювання [4, с.12].

У межах моделі преференції та методу сугестії ЗМІ може використовувати неінформативний кримінологічний контент, що не містить прямих закликів до конформістської правослухняної поведінки, проте здатний впливати навіть на нераціонального актора з погляду стримування протиправної поведінки. Зокрема, інформування через ЗМІ про застосування реального покарання до осіб, які вчинили злочини, не лише стримує соціальну напруженість та задовольняє попит на соціальну справедливість, але й навіює переконання в невідворотності кримінального покарання. Як відомо, покарання виконує функції як спеціальної, так і загальної пре - венції. Ефект загальної превенції можна досягнути лише за умови доведення інформації про результативність діяльності органів правосуддя до відома громадян.

"Рішення судів, а також дії міліції та адміністрації виправних установ доносять знання про кримінальне право до населення, підкреслюючи той факт, що кримінальні закони - аж ніяк не пусті погрози і даючи детальну інформацію про те, якого покарання слід очікувати за вчинення тих чи інших діянь. Ефект загального попередження забезпечується таким способом, що утримує громадян від соціально небажаних дій, які вони іншим разом могли б учинити" [8, с.34].

Виділена нами форма превентивної функціональності ЗМІ як спонукання до соціального контролю також може містити прямі заклики, які уособлюються інформуванням у ЗМІ можливості співпраці громадськості (окремих громадян або об'єднань) у межах перспективних або оперативних проектів чи подій - повідомлення громадянами про розшукуваних осіб, яких підозрюють у вчиненні злочинів, викриття корупційних вчинків, розшукування свідків або потерпілих, спільне навчання нормам безпечної поведінки тощо.

Превентивна функціональність ЗМІ визнана міжнародною спільнотою, зокрема в контексті необхідності інформаційної протидії організованій злочинності та тероризму.

У Резолюції 11/110 "Терористична злочинна діяльність" від 7 вересня 1990 року 8-го Конгресу ООН щодо попередження злочинності та поводження з правопорушниками державам пропонувалося розглянути питання стосовно вироблення принципів для засобів масової інформації з метою недопущення створення сенсацій та виправдання терористичного насильства, поширення стратегічної інформації про потенційні цілі й поширення тактичної інформації в той період, коли продовжуються терористичні акти. Оскільки це може ставити під загрозу життя цивільного населення й співробітників правоохоронних органів чи зашкодити прийняттю ефективних правоохоронних рішень із метою запобігання таких актів чи боротьби з ними, арешту правопорушників [9].

Саме ЗМІ вважають одним із найефективніших механізмів, що сприяють профілактиці не лише девіантної поведінки, а й терористичних установок, потенційно можливих у кожному, навіть соціально й психологічно благополучному суспільстві. У процесі протидії тероризму важливими є не лише питання, пов'язані з вивченням власне психологічних наслідків, але й робота, спрямована на виявлення оптимальних форм трансляції інформації про терористичний акт через ЗМІ з метою редукції негативних наслідків злочину [10, с.3].

Висновки