Спеціально-кримінологічні заходи запобігання відмиванню коштів, здобутих злочинним шляхом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Спеціально-кримінологічні заходи запобігання відмиванню коштів, здобутих злочинним шляхом

У статті досліджуються спеціально-кримінологічні заходи запобігання діяння, відповідальність за яке передбачено статтею 209 КК України. Характеризуються особливості спеціально-кримінологічних заходів запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Також аналізуються специфіка, ефективність та недоліки цих заходів.

Ключові слова: відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом, заходи запобігання легалізації «брудних грошей».

В статье исследуются специально-криминологические меры предотвращения деяния, ответственность за которое предусмотрено статьей 209 УК Украины. Характеризуются особенности специально-криминологических мер предотвращения легализации доходов, полученных преступным путем. Также анализируются специфика, эффективность и недостатки этих мер.

Ключевые слова: отмывание средств, полученных преступным путем, меры предотвращения легализации «грязных денег».

The article deals with special-criminological measures to prevent acts, the responsibility of which is provided for in article 209 of the Criminal Code of Ukraine. Features of special- criminological measures to prevent the legalization of proceeds from crime are characterized. The specifics, effectiveness and disadvantages of these activities are also analyzed.

Key words: laundering ofproceeds from crime, measures to prevent the legalization of «dirty money «.

Актуальність тематики досліджень полягає в тому, що спеціальне-кримінологічне запобігання полягає в активній діяльності, спрямованій безпосередньо на виявлення та усунення детермінантів легалізації доходів. Цей вид запобігання забезпечує невідворотність притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили відмивання. Також можна стверджувати, що є доволі висока необхідність вжиття більш ефективних спеціально-кримінологічних заходів профілактики у взаємодії із заходами загальносоціального характеру, що дозволить досягти бажаного результату.

Ступінь наукового вивчення проблеми визначається тим, що дослідженням запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, займалося чимало як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, серед яких можна виділити таких, як: А. С. Беніцький, В. І. Василинчук, В. В. Голіна, І. П. Козаченко, Я. Ю. Кондратьєв, О. Є. Користін, О. М. Литвак, І. Є. Мезенцева, Пустовіт.

Незважаючи на доволі значну кількість науковців, які вивчали цю проблему, все ж таки бракує комплексних та всебічних досліджень з визначенням шляхів удосконалення саме спеціально-кримінологічних заходів запобігання відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом.

Мета статті полягає в аналізі спеціально-кримінологічних заходів запобігання відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом, також визначення їхньої ефективності та можливості удосконалення.

Загальносоціальні заходи запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, направлені на зниження її рівня, зміну кількісних та якісних показників шляхом впливу на фактори, що сприяють появі її чи відтворення або конкретно сприяють вчиненню. Але для запобігання відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, вжиття лише загальносоціальних заходів запобігання недостатньо, тому що цей злочин вчиняється в основному особами досвідченими та доволі висококваліфікованими, які вдало маскують свою злочинну діяльність.

В. В. Голіна з приводу цього вважає, що запобігання злочинності на спеціально- кримінологічному рівні - це є не проста сукупність різних заходів, а комплекс спеціально розроблених заходів. Якщо ж враховувати їхню масштабність застосування, то вони значно поступаються загальносоціальним заходам, спрямованим на усунення негативних явищ і процесів, що сприяють відмиванню коштів, здобутих злочинним шляхом.

Автор також стверджує, що спеціально-кримінологічне запобігання злочинності являє собою певну сукупність самостійних, доповнюючих один одного напрямів боротьби зі злочинністю, змістом яких є діяльність державних органів, громадських організацій і громадян з розробки і реалізації заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням, обмеженням і усуненням негативних факторів, які сприяють, породжують і зумовлюють злочинну детермінацію, і недопущення вчинення злочинів на різних стадіях злочинної діяльності [1, с. 7].

Система заходів спеціально-кримінологічного запобігання досліджуваного злочину направлена на реалізацію певних взаємопов'язаних завдань. До них можна віднести: контроль за криміногенною ситуацією, яка склалася в економічній сфері країни; вивчення зарубіжного досвіду з протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, й враховування наукових досягнень із зазначеного питання; планування та проведення цільових, комплексних операцій, направлених на запобігання та припинення правопорушень у сфері економічної діяльності держави; попередження, виявлення, розкриття та розслідування злочинів, пов'язаних з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом; аналіз результативності проведеної роботи та усунення причин і умов цього виду злочинності, висвітлення результатів у ЗМІ; формування в суспільстві правослухняної свідомості і поведінки та негативного ставлення до легалізації «брудних» доходів [6, с. 193].

Оскільки відмивання «брудних» коштів має міжконтинентальний характер, значне місце у запобіганні йому належить обміну інформацією про валютні кошти, що розміщені в іноземних банках, фінансових установах. Складнощі у роботі правоохоронних органів у цьому напрямі полягають у доволі високому небажанні банківських установ, організацій сприяти цій роботі, а часто на практиці складається так, що останні фактично їй протидіють, обґрунтовуючи це власним законодавством. Ця проблема є актуальною не лише щодо співпраці з іноземними банківськими установами.

Щодо питання ідентифікації клієнтів фінансовими установами, а в основному банками на території України, у тому числі за значними або сумнівними операціями, у законодавстві України наявні деякі невідповідності. Адже згідно зі ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки зобов'язані ідентифікувати відповідно до українського законодавства:

1) клієнтів, що відкривають рахунки в банку;

2) клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що дорівнює або перевищує 150 000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі в іноземній валюті;

3) осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів [3].

У разі наявності при здійсненні ідентифікації лише мотивованої підозри щодо надання клієнтом повної чи часткової недостовірної інформації або навмисного подання інформації, що має на меті введення в оману, банк повинен надавати інформацію про всі фінансові операції цього клієнта центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення координацію діяльності державних органів у цій сфері здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади [4].

Державна служба фінансового моніторингу України за наявності достатніх підстав вважати, що фінансова операція або сукупність пов'язаних між собою фінансових операцій можуть бути пов'язані з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, подає до правоохоронних органів, які уповноважені приймати рішення згідно з кримінально-процесуальним законодавством, а також розвідувальних органів України для здійснення оперативно- розшукової діяльності відповідні узагальнені матеріали, у разі необхідності ще й додаткові узагальнені матеріали, а потім одержує від них інформацію про хід розгляду цих матеріалів.

Також Державна служба фінансового моніторингу України уповноважена на те, щоб збирати й аналізувати інформацію про сумнівні та незвичні операції, і за наявності доволі достатніх підстав підозрювати, що їхня фінансова операція або сам клієнт пов'язані із вчиненням діяння, визначеного Кримінальним кодексом України, що навіть і не стосується легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, подає цю інформацію до відповідного правоохоронного органу України у вигляді узагальнених матеріалів. кримінологічний запобігання діяння легалізація

Отже, аналізуючи ці норми законодавства України, вбачаємо певну неузгодженість. А тому необхідно усунути її шляхом доволі чіткого визначення законом, спрямованим на боротьбу із відмиванням грошей, порядку взаємодії суб'єктів первинного та державного фінансового моніторингу, Державною службою фінансового моніторингу України та спеціальних підрозділів щодо боротьби з організованою злочинністю, органів внутрішніх справ та Служби безпеки України.

Неодноразово фахівцями права було підкреслено, що найважливішим у сфері протидії відмиванню злочинних коштів є саме взаємодія не лише між правоохоронними органами, а й між правоохоронними органами і фінансовими установами, зокрема банками України, при виявленні і розслідуванні та розкритті цього виду економічних злочинів [6, с. 155].

У межах взаємної співпраці між різними державними органами, що покликані протидіяти відмиванню доходів, перш за все необхідно запровадити певну звірку інформації, яка є в наявності у Національного банку України, Державної служби фінансового моніторингу України та правоохоронних органах. Це дозволить правоохоронним органам оперативно і своєчасно реагувати на наявну та надану інформацію і водночас вчасно розробляти заходи щодо запобігання та протидії легалізації «брудних» коштів.

Одним з доволі ефективним заходом спеціально-кримінологічної профілактики легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, є обов'язок фінансових установ ідентифікувати своїх клієнтів. Це можна пояснити тим, що такий принцип як «знай свого клієнта» гарантує фінансовим установам, зокрема банкам, почувати себе спокійно щодо майбутніх клієнтів. Законом України «Про банки і банківську діяльність» введено обов'язок банків ідентифікувати своїх клієнтів відповідно до законодавства України, включаючи отримувати інформацію про: керівників юридичної особи; про фізичних осіб, які є власниками істотної участі в цій юридичній особі; мету відкриття рахунку; фінансовий стан; місце їхнього постійного перебування; професійну діяльність; джерела походження коштів [3].

Введення в дію цих заходів в основному вимагають міжнародні угоди, до яких приєдналась і Україна. Наприклад, Стандарти Базельського комітету банківського нагляду від 01.10.2001 «Належне ставлення банків до клієнтів» надають рекомендації щодо забезпечення банківської безпеки шляхом використання та дотримання належних правил контролю і процедур для того, щоб банки знали своїх клієнтів. Ці рекомендації передбачають таку необхідність, як проведення ідентифікації нових клієнтів та певного відповідного ставлення до теперішніх. Доволі негативне ставлення до практики ведення анонімних рахунків. Важливим напрямом діяльності банків є співробітництво з правоохоронними органами з питань протидії легалізації злочинних коштів. Взято на увагу, що без належного ставлення до цього напряму роботи банки можуть у майбутньому опинитися під загрозою певних ризиків, а саме репутаційного, операційного, правового та концентраційного. Вони, як правило, призводять до великих фінансових втрат [5, с. 622].

У стандартах особливо наголошено на таку необхідність, як звернення ретельної уваги щодо рахунків, що мають підвищений ризик. Це в основному стосується тих банківських установ, які закликають та мають клієнтів із великим капіталом, але мають понижені вимоги щодо їхньої ідентифікації.

Доволі ефективному запобіганню відмиванню «брудних» коштів буде сприяння моніторингу рахунків та операцій, який повинен проводитися банківськими установами. Від якості цього моніторингу і залежить, власне, результативність цієї роботи, а також кількість виявлених підозрілих схем власників рахунків як потенційних, так і фактичних осіб, які відмивають злочинні доходи [2, с. 35].

Якщо ж брати законодавство України, визначену інформацію суб'єкти первинного фінансового моніторингу зобов'язані надавати до Державної служби фінансового моніторингу України. Зрозуміло, що до неї надходить значний, навіть великий обсяг інформації, який потребує узагальнення та якісного аналізу. Доцільно створити у структурі Державної служби фінансового моніторингу України окремий підрозділ, який би займався лише аналітичною роботою.

Також доцільним заходом, що допоможе удосконалити саме профілактичну діяльність щодо запобігання відмиванню коштів, одержаних злочинним шляхом, є створення спільної бази даних зареєстрованих випадків учинення підозрілих операцій, що потребують подальшої перевірки, а також щодо випадків, коли за результатами перевірки були відкриті конкретні кримінальні провадження або вже ухвалені судові рішення. Для початку доцільно створити базу даних у певних підрозділах, до компетенції яких належить протидія, виявлення і запобігання цих діянь. Це все для того, щоб не втратити при взаємодії та переданні фактів, що були виявлені. Для ефективного розкриття відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом, також необхідно передбачити певний зворотний зв'язок, адже часто є випадки розкриття інших злочинів правоохоронними органами, за яких стають відомі дії щодо відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, фізичними та юридичними особами [2, с. 37].

Для перевірки цих суб'єктів на причетність до випадків відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, або для підтвердження уже наявних відомостей потрібна налагоджена співпраця між правоохоронними органами та Державною службою фінансового моніторингу України, що має можливість перевіряти інформацію та у певні строки надати результати зацікавленим особам. При швидкій та якісній узгодженості такої взаємодії результати будуть набагато ефективнішими у досягненні мети та певних цілей щодо запобігання і відповідного розслідування випадків проникнення коштів, отриманих у результаті злочинної діяльності, до економіки України.

Досліджуючи спеціально-кримінологічне запобігання відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом, можна стверджувати про їхній безпосередній двосторонній взаємний зв'язок із заходами загальносоціального характеру. Адже заходи загальносоціального запобігання відмивання «брудних» коштів є першоосновою, своєрідною базою для впровадження заходів спеціально-кримінологічного запобігання, але й ці, у свою чергу, впливають на перші, конкретизуючи та уточнюючи їх по суті.

Але навіть з урахування певних напрямів удосконалення заходів спеціально- кримінологічного запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, їхнє фактичне впровадження у практичну діяльність ще не означає досягнення цілей та мети запобіганню цьому виду економічного злочину, оскільки особи, які вчиняють відмивання «брудних» коштів, також адаптуються до сучасних умов та заходів запобігання злочинності, що вимагає систематичного дослідження зазначених взаємозумовлюючих процесів.

Список використаних джерел

1. Голина В. В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений : учеб. пособие / В. В. Голина. - К., 1989.

2. Литвак О. М. Загальнотеоретичні підвалини соціально-кримінологічного запобігання злочинності / О. М. Литвак // Право України. - 2001. - N° 5. - С. 34-37.

3. Про банки і банківську діяльність : Закон України : від 07.12.2000 N° 2121 -Ш / ВР України // База даних «Законодавство України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// www.rada.gov.ua

4. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення : Закон України : від 14.10.2014 № 1702-VII / ВР України // База даних «Законодавство України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua

5. Рекомендации Базельского Комитета «Знай своего клиента». Надлежащее отношение банков к клиентам (Стандарты Базельского Комитета банковского надзора) / сост. В. С. Овчинский // Международно-правовые основы борьбы с коррупцией и отмыванием преступных доходов : сб. документов. - М., 2004. - С. 612-635.

6. Соловій Я. І. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом : монографія / Я. І. Соловій, В. В. Дутка, А. В. Дутка. - Івано-Франківськ : Надвірнянський друк, 2008. - 231 с.

Размещено на Allbest.ru