Захист інтелектуальної власності від контрафакту в Україні

У статті розглянуто проблеми злочинів у сфері інтелектуальної власності, контрафактної продукції («піратської продукції»), поширення контрафактних комп 'ютерних програм, чинного законодавства у цій сфері, характер запобіжних заходів, що надають можливість на більш якісному рівні забезпечувати захист прав інтелектуальної власності у державі.

Ключові слова: економічна злочинність; злочини, що порушують авторські і суміжні, патентні права; контрафактна продукція; «піратська продукція»; контрафактні комп'ютерні програми; криміногенна ситуація; аудіовізуальні твори.

В статье рассмотрены проблемы преступлений в сфере интеллектуальной собственности, контрафактной продукции («пиратской продукции»), распространение контрафактных компьютерных программ, действующего законодательства в этой сфере, характер мер, дающих возможность на более качественном уровне обеспечивать защиту прав интеллектуальной собственности в государстве.

Ключевые слова: экономическая преступность; преступления, нарушающие авторские и смежные, патентные права; контрафактная продукция; «пиратская продукция»; контрафактные компьютерные программы; криминогенная ситуация; аудиовизуальные произведения.

The article deals with the problems of crimes in the area of intellectual property, counterfeit products («pirated products»), the spread of counterfeit computer programs, the current legislation in this area, the nature ofpreventive measures that enable the protection of intellectual property rights in the state to be ensured on a more qualitative level.

Key words: economic crime; offenses that violate copyright and related, patent rights; counterfeit products; «Pirate products»; counterfeit computer programs; criminogenic situation; audiovisual works.

Корінні зміни і перетворення економічних і політичних відносин в українському суспільстві несуть у собі і негативну складову, у тому числі зростання злочинності. Характерна риса цього періоду - значна поширеність економічних злочинів.

Економічні злочини - це кримінально карані діяння, протиправні посягання яких спрямовані на чинну систему господарювання або її окремі елементи.

Особливість економічної злочинності полягає в тому, що вона пов'язана з необхідними для виробництва, переробки, розподілу й обміну матеріальних благ і послуг договорами та

© Топчій В. В., 2017

зобов'язаннями, які виникають між суб'єктами. Мета протиправних діянь в економічних відносинах - це привласнення недозволеного [1].

Підвищена соціальна небезпека економічної злочинності полягає в її негативному впливі на інститути суспільства, порушення встановленого функціонування економіки, яка є основою держави.

В умовах ринку маємо справу з різноманіттям видів власності; забезпечення їх рівноправності із законодавчої позиції - непросте завдання. Для її вирішення потрібні рекомендації кримінологічної та кримінально-правової науки. У зв'язку з цим повинні бути розроблені спеціальні параметри діяльності правоохоронної системи щодо всіх видів власності, спеціальні методики, нормативні документи, навчальна література у цій сфері.

Кримінальним став і споживчий ринок. В основному посягання в цій сфері пов'язані з випуском і продажем товарів, які не відповідають вимогам продовольчої безпеки, обманом, обрахунком, обважуванням споживачів за рахунок спотворення, завищення цін, змови про фіксовані ціни. Характерною стала фіктивна реклама. Для цих злочинів властива їхня сполучуваність з незаконним підприємництвом, пов'язаним з виготовленням фальсифікованої, іншої недоброякісної продукції, яка завдає шкоди споживачам.

Вивчення питання про злочини, вчинені у сфері сучасної економіки, показує, що набули свого першочергового розповсюдження злочини, які кваліфікуються, відповідно за стст. 176177 КК України, у вигляді порушення авторських і суміжних, винахідливих і патентних прав.

Використовуючи інтерес населення до відео- та аудіо продукції, певні особи стали створювати «підпільні» підприємства з виготовлення і подальшого збуту DVD і CD дисків і пов'язаної з ними поліграфічної продукції.

За оцінками фахівців, шкода, що наноситься економіці України тільки від контрафактної відеопродукції, становить 100 млн доларів США щорічно, 10 млн доларів США з яких - несплачені податкові відрахування. Збиток від реалізації контрафактних комп'ютерних програм у 2016 році був оцінений у 8 млн доларів США. За збігом обставин, контрафактна продукція в повсякденному побуті відома як «піратська продукція», а самих проблемних платників податків, пов'язаних з її виробництвом, відповідно, називають аудіо-, відео- або комп'ютерними «піратами».

Варто зауважити, що маргінальний прошарок, що надав назву зазначеної категорії проблемних платників податків, хоча і був, по суті, однією з різновидів організованої злочинності, ніколи не займався виробництвом матеріальної продукції в більш-менш істотних розмірах і тим більше не отримував вигоду від продажу продукції власного виробництва.

Запропонований як альтернативний термін «крадені» аудіо-, відео- і комп'ютерні продукти також не є точним, оскільки реалізуються не самі вихідні програми, а їхні копії, які в деяких випадках були піддані незначним доопрацюванням. злочин інтелектуальний власність контрафактний

У цьому випадку більш правильним є позначення зазначеної продукції як контрафактної, тобто виробленої з порушенням прав власника патенту.

Основною причиною зростання частки контрафактної продукції стала відсутність надійного механізму захисту інтелектуальної власності [2] як в Україні, так і за кордоном.

Об'єктами інтелектуальної власності є твори науки, літератури, мистецтва та інші види творчої діяльності у сфері виробництва (у тому числі відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції), промислові зразки, комп'ютерні програми, бази даних, експериментальні системи ноу-хау, творчі секрети, товарні знаки, фірмові найменування.

До недавнього часу частка контрафактної аудіо-, відеопродукції та комп'ютерних програм була домінуючою і за найскромнішими підрахунками перевищувала 70-75 % від загального числа продажів у цій сфері. Природно, що за рахунок цього виключалася сплата законних податкових платежів як виробником, так і продавцем, які часто діяли в злочинній змові.

Як правило, вітчизняні ЗМІ в матеріалах, присвячених вивченню ринку «піратської продукції», під цим поняттям мають на увазі тільки ту продукцію, яка була виготовлена паралельно з офіційним випуском або слідом за ним.

Але це тільки одна сторона справи. На практиці обсяги контрафактної продукції, порівняно з обсягами «піратської», випускає і інша категорія виробників, яких також слід віднести до групи проблемних платників податків [3]. До них належать і легальні виробники.

Володіючи справжньою матрицею, переданою їм для цілей тиражування, маючи всі формальні для випуску цієї продукції документи, а також володіючи доступом до виробничих потужностей, після випуску обумовленого в договорі тиражу вони нерідко роблять додатковий тираж, який іноді істотно перевищує початковий, використовуючи ту ж технологію, що і для виробництва легальної продукції (видання), але вже без належного документального оформлення та сповіщення правовласника. Потім контрафактний додатковий тираж за нижчими розцінками надходить у роздрібну мережу магазинів. У цьому випадку відрізнити продукцію, видану з дотриманням законодавства і контрафактну, не уявляється можливим: ні за якістю, ні за зовнішнім виглядом вони не відрізняються. Тому доводити наявність контрафактної продукції, виробленої подібним способом, надзвичайно складно. Сьогодні ситуація з контрафактними комп'ютерними програмами, як і раніше, залишається досить складною. Це створює передумови для широко розгалуженої корумпованості, колосальної за своїм розмахом і завданою шкодою фінансовими махінаціями та шахрайством.

Досить відмітити, що приріст такого виду злочинів в останні роки становив майже 80 %. Усе це не може не впливати на економічну злочинність. Такий вплив постійно змінює свої форми, глибину, масштаби, сфери впливу.

Аналіз криміногенної ситуації на споживчому ринку держави свідчить про те, що протиправна діяльність суб'єктів господарювання у сфері інтелектуальної власності набуває таких форм:

а) виробництво різного роду фальсифікованої продукції з незаконним використанням товарних знаків та фірмових найменувань відомих вітчизняних та зарубіжних виробників;

б) незаконне поширення об'єктів авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет;

в) порушення авторських прав на ринку комп'ютерного програмного забезпечення (комп'ютерне піратство) шляхом:

- незаконного відтворення та розповсюдження комп'ютерних програм на носіях інформації - компакт-дисках;

- незаконної інсталяції програмного забезпечення на комп'ютерну техніку, яка в подальшому реалізується в торговельній мережі;

- використання неліцензійного комп'ютерного програмного забезпечення при здійсненні господарської діяльності - у бухгалтерському обліку, виробничій діяльності, при наданні комп'ютерних послуг населенню;

г) порушення прав на об'єкти права промислової власності;

д) незаконне розповсюдження аудіовізуальних творів, фонограм, комп'ютерного програмного забезпечення та баз даних з використанням мережі Інтернет;

е) незаконне ввезення на територію України або тиражування у підпільних цехах на території держави з подальшим розповсюдженням шляхом оптово-роздрібного продажу контрафактної аудіовізуальної продукції, програмного забезпечення та баз даних.

Діяльність суб'єктів, пов'язаних з використанням об'єктів інтелектуальної власності, регулюється законами України «Про авторське право та суміжні права», «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних», «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та відповідними підзаконними нормативними актами.

За порушення вимог чинного законодавства у сфері інтелектуальної власності Кримінальним кодексом України (далі - КК України) [4] передбачено кримінальну відповідальність:

- ст. 176 КК України «Порушення авторського права і суміжних прав»;

- ст. 177 КК України «Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію»;

- ст. 199 КК України «Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів»;

- ст. 203-1 КК України «Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва»;

- ст. 204 КК України «Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів»;

- ст. 216 КК України «Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок»;

- ст. 229 КК України «Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару».

Адміністративна відповідальність передбачена відповідними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) [5]:

- ст. 51-2 КУпАП «Порушення прав на об'єкт права інтелектуальной власності»;

- ст. 164-9 КУпАП «Незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних».

Сформована криміногенна обстановка диктує характер запобіжних заходів, які необхідно здійснювати в цих умовах.

Перш за все це загальносоціальні заходи, які могли б забезпечити адресну соціальну підтримку громадян, які опинилися найбільш уразливими в соціальному плані і здатних вдатися до неправомірних корисливих методів вирішення своїх проблем. При цьому важливу роль можуть зіграти керівники адміністрації в регіонах, де повинні бути вироблені відповідні соціальні програми і створено їхнє ресурсне забезпечення. Подібні соціальні заходи повинні здійснюватися одночасно з підтримкою правоохоронних органів.

Важливе значення має розширення зв'язку стаціонарних постів Національної поліції, обладнання сфери послуг та інших громадських місць зв'язком (радіостанціями) населення з

поліцією тощо. Серед виявлених причин основний вплив на формування сучасного українського проблемного платника податків [6] надали:

- відсутність чіткої науково обґрунтованої програми створення податкової системи України в умовах ринкової економіки;

- низький рівень податкової правової свідомості;

- слабка організація державного податкового контролю.

Крім того, шляхом реалізації протиправних діянь проблемний платник податків намагається досягти, крім високого добробуту, ще й високого особистого статусу в суспільній ієрархії. Таке поєднання причин призвело до формування проблемними платниками податків виправдувального мотиваційного комплексу [7].

Важливим напрямом роботи МВС України є напрацювання методик викриття та розслідування злочинів у сфері інтелектуальної власності, а також розробка пропозицій щодо законодавчого забезпечення запобігання правопорушенням у цій сфері [8].

Внесені протягом останніх років за ініціативи МВС України зміни до КК України підвищили ефективність діяльності правоохоронних органів та надають можливість на більш якісному рівні забезпечувати захист прав інтелектуальної власності в державі.

Усе це свідчить про доцільність запровадження чіткої системи відповідальності за неефективне управління і розпорядження державним та іншим майном і його цільовим призначенням.

Список використаних джерел