Процесуальні особливості розшуку підозрюваного під час досудового розслідування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Процесуальні особливості розшуку підозрюваного під час досудового розслідування

О.А. Калганова

В.В. Недбайло

На сьогодні в умовах розбудови України як демократичної, незалежної та правової держави, все більше зростає рівень злочинності. Вона набуває агресивного та організованого характеру. Підозрювані у вчиненні кримінальних правопорушень з метою уникнення покарання переховуються від органів слідства та суду як на території України, так і поза її межами. Як результат, розшук осіб виходить за межі території держави та веде до розширення масштабів міжнародної злочинності. Тому одним із напрямів боротьби зі злочинністю є міжнародне співробітництво під час кримінального провадження, а саме розшук і видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція), як основні форми міжнародної правової допомоги. Проблема розшуку підозрюваного під час досудового слідства набуває особливої актуальності у зв'язку з глобалізацією кримінального світу, що є загрозою для сучасного світового правопорядку. Посилення злочинності, постійна міграція підозрюваних, які вчинили кримінальне правопорушення на території України, а потім переховуються на території іншої країни, стає проблемою для проведення досудового розслідування на території держави. Цей правовий інститут не є досконалим та таким, що повністю відповідає чинному КПК України. Ці питання неможливо вирішити без участі Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол) [10].

У науковій літературі висвітлене питання розшуку підозрюваного під час досудового розслідування. До науковців належать: І. Басиста, П. Біленчук, О. Виноградова, Т. Гавриш, В. Галаган, К. Горяінов, В. Гребенюк, О. Калачова, О. Калиновський, О. Ляшук, Г Матвієвська, Є. Наливайко, О. Степанов, С. Фомін та ін.

Метою статті є дослідження порядку здійснення розшуку підозрюваних осіб під час досудового розслідування, порівняння правового механізму здійснення державного та міжнародного розшуків.

На сучасному етапі розвитку української правової держави виняткового значення набуває процес досудового розслідування під час кримінального провадження. Саме на цій стадії отримуються всі докази наявності чи відсутності вини конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Досудове розслідування є однією із центральних стадій кримінального провадження. Воно здійснюється відповідно до вимог кримінально-процесуального закону та є діяльністю слідчого й органу дізнання, спрямоване на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб [3].

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності [2].

За останні роки динамічно прогресував розвиток злочинності через відкритість кордонів, відсутність належного контролю за переміщенням осіб між державами сприяє спробам осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, уникнути відповідальності. Вирішення цієї проблеми покладається як на державу (державний розшук осіб), так і на міжнародну спільноту (міжнародний розшук осіб).

Слово «розшук» у кримінальному процесі асоціюється тільки із розшуком підозрюваного (обвинуваченого). Як зазначає О.В. Лисенко, розшук осіб правоохоронними органами здійснюється за трьома основними напрямами:

після вчинення злочину особа переховується і місцезнаходження невідоме, при цьому правоохоронними органами встановлені дані, що свідчать про вчинення злочину конкретною особою, яку оголошено в розшук;

після оголошення про підозру щодо конкретної особи обраний запобіжний захід, який не пов'язаний із триманням під вартою, при цьому особа порушила зобов'язання та переховується від органів досудового розслідування та суду;

після винесення обвинувального вироку і до вступу його в законну силу щодо особи був застосований запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою чи домашнім арештом і особа порушила зобов'язання та переховується від органів виконання кримінальних покарань [4].

Проте відповідно до напрямів, які були запропоновані, нас цікавлять ті, які здійснюються саме на стадії досудового розслідування. У питанні розшуку та видачі особи, яка переховується за межами України, позитивне рішення проблеми можливе лише за умови налагодженого міжнародного співробітництва. Тому передусім необхідно визначити форми міжнародного співробітництва, які застосовуються на етапі розшуку під час досудового розслідування та екстрадиції підозрюваних (обвинувачених).

Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження - це врегульована міжнародними договорами та внутрішньодержавним кримінальним процесуальним законодавством, заснована на принципі взаємності різноманітна за напрямами і формами взаємодія правоохоронних і судових органів України з відповідними компетентними органами держав або міжнародних організацій. Воно здійснюється на всіх стадіях кримінального процесу, спрямоване на вирішення загальних завдань кримінального провадження, пов'язане з розслідуванням, розглядом і вирішенням кримінальних проваджень, а також виконанням прийнятих процесуальних рішень, захистом прав та законних інтересів осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві.

Правову основу міжнародної співпраці під час кримінального провадження становлять Конституція України, загальновизнані засади та норми міжнародного права і міжнародні договори України, Кримінальний кодекс України, КПК України, закони України «Про прокуратуру», «Про міжнародні договори України» щодо ратифікації міжнародних договорів України про правову допомогу у кримінальних провадженнях, що встановлюють загальні та спеціальні правила, з урахуванням яких повинна реалізовуватися міжнародна взаємодія у кримінальних провадженнях [6].

Кримінальні процесуальні аспекти видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, необхідно з'ясувати саме тепер, оскільки після набрання чинності КПК України 13 квітня 2012 року досі дискусійною є ряд положень, що стосуються порядку та процедури проведення екстрадиції, не вирішеними залишилося також чимало інших питань. Цей закон передбачає ступеневу систему прийняття рішення про видачу осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадицію), що призводить до істотного затягування процедури екстрадиції й можливості уникнення кримінальної відповідальності. КПК України регламентує порядок міжнародного співробітництва під час кримінального провадження розділом IX.

Тому зважаючи на час кардинальних змін у системі МВС України, коли виникла нова структура - Національна поліція, діяльність якої регламентована Законом України від 2 липня 2015 року «Про Національну поліцію» (далі - закон), є потреба у дослідженні проблеми, що стосується міжнародного розшуку осіб, які переховуються від слідства, з метою їхньої подальшої екстрадиції.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 закону на органи поліції покладається розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом. Ці повноваження здійснюються на державному рівні. Також поліція здійснює міжнародне співробітництво: поліцейські можуть направлятися до міжнародних організацій, іноземних держав як представники поліції з метою забезпечення координації співробітництва з питань, що належать до повноважень поліції (п. 2 ст. 4) [9].

Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України осіб, автомобільних транспортних засобів і паспортних документів, які перебувають у банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу», визначається механізм взаємодії між посадовими особами Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України осіб, автомобільних транспортних засобів і паспортних документів, які перебувають у банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу [8].

Державний розшук, у свою чергу, регулюється внутрішньодержавним законодавством, інший - міжнародними договорами. Існував раніше поряд із міжнародним розшуком міждержавний, проте нині Україна не здійснює розшук на міждержавному рівні, лише на міжнародному.

Державний розшук оголошується органом внутрішніх справ, на території якої вчинено злочин, розпочате кримінальне провадження, а підозрюваного (обвинуваченого) не вдалося затримати першочерговими (невідкладними) заходами. На етапі державного розшуку суб'єкти розшукової роботи здійснюють комплекс оперативних заходів для виявлення і затримання осіб, які переховуються, на підставі вихідної інформації, отриманої в процесі першочергових заходів. Під час здійснення розшуку вирішується питання виявлення і затримання або встановлення місцезнаходження розшукуваної особи. Метою розшуку, який у межах своєї компетенції проводять слідчий і оперативні підрозділи, є встановлення місця перебування підозрюваного і його затримання.

Для оголошення розшуку підозрюваних слід установити, що ці особи усвідомлюють факт їх розшуку, тобто вони мають розуміти, що їх розшукують за вчинення злочину, а вони з метою уникнути відповідальності здійснюють заходи, щоб їхнє місцезнаходження не було встановлено [1, с. 77].

Крім того, для встановлення місцеперебування підозрюваного (обвинуваченого), що переховується від слідства, важливо намагатися застосовувати негласні слідчі (розшукові) дії, хоча проведення останніх є припустимим лише за умов, що отримання інформації гласним шляхом через проведення інших слідчих (розшукових) дій не забезпечує вирішення завдань кримінального провадження.

Підстави для здійснення міжнародного розшуку осіб, які вчинили кримінальне правопорушення на території України, є однакові для всіх держав-членів Інтерполу. Органи внутрішніх справ України направляють запит до НЦБ Інтерполу в таких випадках: 1) наявність достовірних даних про те, що особа, яка розшукується, виїхала за межі України, але конкретне місце її перебування невідоме; 2) наявність достовірних даних про перебування розшукуваної особи на території однієї з країн далекого зарубіжжя. Міждержавний розшук здійснюється відповідно до Договору країн-учасниць СНД про міждержавний розшук від 10 липня 2010 р.; 3) надходження запиту з Укрбюро Інтерполу про розшук осіб, які в'їхали в Україну з інших країн (за ініціативою правоохоронних органів зарубіжних країн-членів Інтерполу) [5].

Основна мета взаємодії органів досудового розслідування України з НЦБ Інтерполу України під час розслідування злочинів полягає в: 1) обміні інформацією; 2) ідентифікації та перевірки осіб, предметів за обліками Інтерполу та поліцій зарубіжних країн; 3) проведення міжнародного розшуку каналами Інтерполу, забезпечення реалізації видачі особи (екстрадиції); 4) допомоги при виконанні процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

Інструкція з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні як підставу для оголошення міжнародного розшуку особи передбачає запит правоохоронного органу, надісланий до Робочого апарату НЦБ Інтерполу. Підстави для здійснення міжнародного розшуку осіб, які вчинили кримінальне правопорушення на території України, є однакові для всіх держав-членів Інтерполу [7].

Деякі протиріччя виникають у правовому регулюванні з приводу самого процесу розшуку підозрюваного. Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України «якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, то слідчий, прокурор оголошує його розшук», але в Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні зазначається, що «слідчий виносить окрему постанову про оголошення розшуку підозрюваного та вживає заходів з його розшуку» [2].

Як бачимо, тут не зазначені діяльність та повноваження прокурора щодо оголошення розшуку осіб. Разом з тим, відповідно до ст. 545 КПК України, Генеральна прокуратура України є центральним органом України, який має право звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів [2].

Проте в Інструкції визначені повноваження лише оперативних підрозділів - «організація розшукової роботи покладається на керівників оперативних підрозділів». На нашу думку, необхідно врегулювати цю проблему, щоб у подальшому при визначенні повноважень не виникало протиріч між компетентними органами.

Таким чином, міжнародне співробітництво з розшуку осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є запорукою швидкого та ефективного здійснення кримінального провадження. Погоджуємось із думкою вчених, що у сучасних умовах міжнародна співпраця відіграє важливу роль у зміцненні і розвитку міжнародного співтовариства між державами [5].

Це дозволить у майбутньому активізувати взаємодію між співробітниками правоохоронних органів у протидії організованій злочинності, узгоджувати свої дії щодо розшуку і притягнення до відповідальності осіб, які вчинили злочини. Не менш необхідним є державний розшук, який здійснюється у чітких межах держави. Отже, якщо буде встановлений чіткий порядок здійснення розшуку осіб, які переховуються під час досудового розслідування, в країні зменшиться рівень злочинності.

Список використаних джерел

підозрюваний досудовий розслідування

1. Калиновський О.В. Особливості взаємодії органів внутрішніх справ України та іноземних держав щодо розшуку підозрюваних (обвинувачених) / О.В. Калиновський // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2013. - N° 2(30). - С. 18-26.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України : від 13 квітня 2012 року N° 4651VI / РВ України // База даних «Законодавство України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua.

3. Кримінальний процес України у питаннях і відповідях: навчальний посібник / Удалова Л.Д., Рожнова В.В., Савицький Д.О., Хабло О.Ю., Римарчук О.В. - 4-те видання, перероблене і доповнене. - К.: Видавець, 2016.

4. Лисенко О.В. Організація розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду / О.В. Лисенко // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). - 2013. - С. 189-195.

5. Ляшук О.М. Процесуальні аспекти надсилання запиту про міжнародний розшук осіб, які вчинили кримінальне правопорушення на території України. Особенности адаптации законодательства Молдовы и Украины в законодательству Европейского Союза: матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Кишинів, 27-28 березня 2015 р.) / О.М. Ляшук. - Кишинів, 2015. - С. 79-82; С. 80.

6. Міжнародний розшук та видача особи, яка вчинила кримінальне правопорушення: навчальний посібник / Басиста І.В., Галаган В.І. та ін. - Київ, 2016. - 277 с.

7. Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні: наказ: від 07.07.2017 № 575 / РВ України // База даних «Законодавство України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0937-17.

8. Про затвердження Порядку дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України осіб, автомобільних транспортних засобів і паспортних документів, які перебувають у банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу: наказ Міністерства внутрішніх справ України : від 28 липня 2016 р. № 1052/29182.

9. Про національну поліцію: Закон України: від 20 серпня 2015 року //Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2015. - № 40-41. - Ст. 379.

10. Цимбал П.В. Україна у складі Інтерполу в боротьбі з міжнародною злочинністю / П.В. Цимбал // Науковий вісник: збірник наукових праць УФЕІ. - Ірпінь, 1999. - № 1. - С. 158-164.

Размещено на Allbest.ru