Погляд на правовий статус прокурора у кримінальному судочинстві в зарубіжних країнах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Погляд на правовий статус прокурора у кримінальному судочинстві в зарубіжних країнах

О.П. Мілевський

В.В. Варушечкіна

Д.А. Фрідман

Будучи одним із елементів державно-правової діяльності, прокуратура займає своє особливе місце в системі державно-правових органів і покликана здійснювати найважливіші завдання державно-правового регулювання. Від її організаційно-правової побудови залежить однакове розуміння законності та дотримання її вимог усіма громадянами, державними органами й посадовцями. Те коло правових взаємин, регулювання яких знаходиться у компетенції прокуратури, є досить широким і має велике значення для виконання державою своїх функцій та ефективної боротьби зі злочинністю.

У межах реалізації принципу змагальності саме прокурором як стороною обвинувачення здійснюється повідомлення особі про підозру в учиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом до суду та підтримання державного обвинувачення у суді. У випадках, передбачених КПК України, повідомлення особі про підозру в учиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим.

Вивчення моделей, форм і методів розслідування та попередження кримінальних правопорушень, що використовуються в зарубіжних країнах, зокрема, які використовують органи прокуратури, дозволяє зробити висновок про постійний рух до реалізації у цій діяльності принципів системності, адекватного забезпечення, гуманізму й участі всіх членів суспільства та на сьогодні є актуальним.

Виникнення і розвиток прокуратури в різних країнах пов'язані з формуванням національних правових систем, тому склалися різні моделі прокуратури, кожна з яких має власний статус, зміст функцій і повноважень. Правовому статусу прокуратури в зарубіжних країнах приділяли увагу такі вчені, як: О.В. Баулін, Г.П. Власова, Н.А. Голова, Л.Р. Грицаєнко, М.В. Косюта, Н.І. Мичко, Ю.М. Чорноус, А.В. Шевчишен та інші, однак питання дослідження досвіду зарубіжного законодавства та використання його в національному законодавстві ще не достатньо вивчено.

Метою статті є визначення закріплення правового статусу прокуратури в конституціях ряду зарубіжних країнах за допомогою методів порівняльного правознавства та визначення моделі прокуратури в зарубіжних країнах, які характеризуються як статусом прокуратури - органу державної влади, так і змістом її функцій і повноважень, а також вплив на формування моделі прокуратури сучасних національних правових систем.

Термін «прокуратура» в сучасному світі практично не використовується. У державах з романо-германською правовою системою цей інститут найчастіше називається «публічним міністерством» або «фіскалією», в Німеччині - «службою державного повіреного» (Staatsanwaltschaft). У країнах з англосаксонською правовою системою аналогічний інститут прокуратури називається «аторнейською службою». Але водночас прокуратура чи схожі за своїми функціями інші служби діють зараз у більшості країн світу.

Нині виділяють чотири моделі прокуратури залежно від ролі і місця в системі державної влади та від виконуваних нею завдань і функцій.

Перша модель включає такі країни, як США, Франція, Ізраїль тощо. У цих державах прокуратура входить до складу Міністерства юстиції, але при цьому належить до органів правосуддя і діє при судах, а прокурори - до суддівського корпусу.

Розглянемо організацію і діяльність органів прокуратури на прикладі Аторнейської служби Сполучених Штатів Америки. На основі синтезу англійських і континентальних традицій у США склався публічний інститут, що характеризувався специфічними рисами. Конституція США прямо не визначає правового статусу Аторнейської служби, і в законодавстві також не вироблено єдиного нормативно-правового акта, що визначає функції, завдання і правове положення цього органу. Діяльність і організація Аторнейської служби регулюється загальним правом і рішеннями судів [ 1].

Аторнейська служба в США не має суворої централізації і співпорядкованості: на рівні штатів з метою координації діє Національна асоціація окружних аторнеїв (НАОА). Генеральний прокурор у США призначається Президентом «за поданням та за згодою» Верховної палати Конгресу США (Сенату) і в його безпосередньому віданні знаходяться: служба солісіторів, поліція з виконання судових рішень (маршали США), федеральні в'язниці та інші місця позбавлення волі, Федеральне бюро розслідувань (ФБР), служба імміграції та натуралізації, наділена повноваженнями розслідування злочинів.

Президент США також призначає на посаду прокурорів федеральних округів з відома Сенату на чотирирічний термін, який зазвичай співпадає з президентським терміном правління. Традиційно Президент обирає кандидатуру прокурора за рекомендацією старшого сенатора або представника президентської партії того штату, в якому прокурор проходитиме службу [1]. На відміну від Генерального прокурора США, що призначається, генеральний прокурор штату є виборною посадою.

Реалізуючи функцію кримінального переслідування, Аторнейська служба: здійснює кримінальне переслідування осіб, які скоїли злочини; порушує кримінальні справи; розслідує злочини; здійснює перевірки; притягає до кримінальної відповідальності; підтримує обвинувачення в суді.

Генеральний аторней є «міцною рукою Президента у вживанні заходів до того, щоб закони США із захисту інтересів США у правових процедурах і переслідуванні правопорушень точно виконувалися», як говориться в одному з рішень Верховного суду США [1].

У віданні Генерального аторнея знаходиться служба маршалів США, які виконують функції судових приставів. У безпосередній компетенції маршалів США знаходиться: виконання наказів, розпоряджень і приписів відповідних федеральних судів; забезпечення виконання судових рішень, що набули чинності; здійснення арештів, обшуків і вилучення згідно з ордерами, виданими судом; забезпечення охорони судів, учасників процесу; здійснення перевезення звинувачуваних, засуджених, арештованих; реалізація програми охорони свідків у справах, пов'язаних з організованою злочинністю.

Генеральний прокурор на федеральному юрисдикційному рівні координує усі програми здійснення правоохоронної діяльності і попередження злочинності; контролює здійснення кримінального переслідування; процес виконання рішень судів, і називається в цьому випадку «головним посадовцем у федеральному правозастосуванні», хоча й не має адміністративної влади над усіма правоохоронними органами країни. У США послідовно здійснюються заходи щодо розвитку і посилення правового статусу прокурорів, введення у кримінальний процес норм, які значно посилюють положення державного обвинувача.

Викликає інтерес організація й діяльність органів прокуратури Франції, які також входять у структуру Міністерства юстиції, отже, структура органів прокуратури співпадає із структурою судової системи.

Судді і прокурори називаються у Франції магістрами. Прокуратура Франції - це сукупність діючих суддів-прокурорів, яка включає прокурора Республіки і його помічників при суді великої інстанції, генерального прокурора, помічників генерального прокурора та їхніх заступників при апеляційному суді, генерального прокурора при Касаційному суді. Найважливішим завданням прокуратури Франції є клопотання про застосування закону від імені суспільства. Прокурори в цьому випадку розглядаються як захисники суспільства, тому деякі їх посади, а саме посади помічників генерального прокурора, носять назву «Генеральних адвокатів».

Статус суддів-прокурорів відрізняється від статусу суддів - членів судів [7, с. 44]. Прокуратура Франції є єдиною системою, побудованою на принципі ієрархічної підпорядкованості, де дії одного з прокурорів розглядаються як результат діяльності прокуратури в цілому.

Прокуратура Франції не несе відповідальності, навіть якщо вона припустилася помилки у вчинені кримінального переслідування. Таким чином, вона не може бути залучена ні до відшкодування судових витрат, ні до відшкодування збитку особі, визнаній невинною або виправданій. Таке звільнення від відповідальності щодо громадян є гарантією незалежних дій прокуратури, воно позбавляє прокурора від регулярних переслідувань з боку невдоволених громадян. Необхідно зазначити, що прокурори також незалежні щодо суду і сторін у процесі. Якщо виникає непорозуміння між суддею і прокурором стосовно ухвалення рішення у рамках загальної політики у сфері кримінального судочинства, співробітники прокуратури самостійно вирішують питання про початок подібної кримінальної справи [2]. Прокурор порушує кримінальну справу лише за скаргою потерпілого та не припиняє її, навіть якщо потерпілий забирає свою скаргу.

Прокурор Французької республіки має право особисто проводити і розпоряджатися щодо виконання будь-яких дій, необхідних для розшуку і переслідування осіб, винних у порушенні кримінального закону, також він здійснює керівництво діяльністю посадовців й агентів поліції на території, що знаходиться в районі компетенції трибуналу, при якому він перебуває. Прокурор має усі повноваження посадової особи судової поліції (ст. 68 КПК).

Попереднє слідство проводиться слідчими суддями - магістрами судового рангу, статус яких є подвійним, оскільки судді знаходяться в організаційному підпорядкуванні у судових інстанцій, але у процесуальному відношенні залежать від прокуратури, діючи в межах її вказівок (ст. 51 КПК).

У разі коли суддя вбачає у зібраних ним матеріалах склад злочину, справа, з відома прокурора, направляється на розгляд обвинувальної камери, яка є при кожному суді, і виступає слідчим органом другої інстанції'. Вона виступає також органом віддання під суд і нагляду за діяльністю судової поліції, має ряд адміністративних повноважень щодо слідчих суддів. Прокурор здійснює нагляд за законністю дій обвинувальної камери, маючи великі повноваження. Прокурор може впливати на рішення щодо кваліфікації службових осіб поліції, має право усувати їх з посади у разі порушень службової дисципліни й вимог закону.

У прокурора немає прав - у нього є лише повноваження, які передбачають певні обов'язки. Але водночас, коли судочинство набуває міжнародного характеру, у рамках Ради Європи, прокурор черпає свою легітимність у повазі основних прав і свобод, які, як це згадується у преамбулі до Європейської конвенції з прав людини, є основою миру і справедливості у світі [4, с. 115-116].

Таким чином, прокуратура Франції - це представник виконавчої влади, уповноважений як на здійснення кримінального переслідування, так і на нагляд за діями поліції, слідчого судді, а також на підтримку в суді. Друга модель об'єднує такі країни: Іспанію, Болгарію, Колумбію, Латвію та ін. Ці держави повністю включають прокуратуру до складу судової системи і цей орган знаходиться при судах або користується у рамках судової влади адміністративною автономією.

Розглянемо цю модель організації та діяльності прокуратури на прикладі Іспанії. Статус прокуратури в Іспанії регулюється Органічним законом про прокуратуру 1981 р. Прокуратура в Іспанії має статус конституційного інституту і діє, відповідно до принципів єдності дій та ієрархічної підпорядкованості, на чолі з Генеральним прокурором [5, с. 346].

Виділяють такі напрями діяльності прокуратури [5]: участь у кримінальному судочинстві; порушення провадження з цивільних справ або протистояння позовам, поданих іншими особами; відстеження поваги до конституційних інститутів та основних прав і публічних свобод за такими процедурами, яких вимагає їх захист; участь у захисті законності, державних і суспільних інтересів у процесах, що належать до цивільного стану; відстеження виконання судових рішень, які стосуються державних чи суспільних інтересів; подача конституційних скарг «ампаро» у випадках і формах, передбачених Органічним законом про Конституційний суд; сприяння або надання у відповідних випадках міжнародної правової допомоги, передбаченої в законах, міжнародних договорах та угодах.

Таким чином, правовий статус прокуратури чітко визначений Конституцією Іспанії, вона повністю входить до судової системи і виступає у правовідносинах стосовно визначеного кола питань.

Третю модель представляють такі країни, як Україна, Російська Федерація, Лаос, КНДР, КНР, В'єтнам та ін. Прокуратура тут виділена в самостійну систему, яка підзвітна парламенту або главі держави. Крім того, прокуратура виступає як орган, що здійснює загальний нагляд за законністю діяльності державних органів, юридичних та фізичних осіб.

Охарактеризуємо цю модель на прикладі прокуратури Китайської Народної Республіки, правовий статус якої регулюється Законом КНР «Про організацію народної прокуратури» [6]. Специфіка організації народної прокуратури полягає в тому, що в КНР створені Верховна народна прокуратура, місцеві народні прокуратури різних ступенів, військові прокуратури, а також інші спеціальні прокуратури.

Відповідно до положень закону народні прокуратури здійснюють такі повноваження: функції державного нагляду за веденням справ, пов'язаних з державною зрадою, розколом держави, а також із серйозним підриванням державного устрою; ведуть слідство щодо безпосередньо взятих до розгляду кримінальних справ; розглядають справи, за якими ведуть слідство органи громадської безпеки й органи державної безпеки, приймають рішення про арешт або відмову в арешті, про висунення звинувачення або відмову в його висуненні, здійснюють нагляд за виконанням законів при слідчих діях; висувають звинувачення, підтримують звинувачення за кримінальними справами, ведуть нагляд за виконанням законів при судовій діяльності народних судів; ведуть нагляд за виконанням законів при виконанні покарань за кримінальними справами, а також за діяльністю в'язниць, будинків попереднього ув'язнення і виправних колоній; ведуть нагляд за судовою діяльністю народних судів за цивільними справами.

Народна прокуратура - це орган державного нагляду за дотриманням законності. Система органів народної прокуратури відповідає системі народних судів. У свою чергу, структура судів КНР була скопійована з відповідної структури судової системи СРСР. Також необхідно відмітити, що в китайській конституційній доктрині відсутній принцип розподілу влади. Уся влада належить органу представництва народу.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок про те, що:

прокуратура КНР - це орган, що спеціалізується на кримінальному переслідуванні і нагляді за веденням справ, пов'язаних із державною зрадою та розколом держави; прокуратура КНР, так само, як і судові органи Китаю, була скопійована з аналогічних органів у СРСР. Їхній правовий статус і функції і нині нагадують правове положення прокуратури СРСР.

Четверту модель організації й діяльності прокуратури представляє Великобританія. Для цієї країни загалом інститут прокуратури не властивий.

Генеральний аторней порушує провадження щодо розслідування державних злочинів, пов'язаних з посяганням на монарха або уряд, у справах про державну безпеку, заколот, хабарі, корупцію, порушення Закону про охорону державної таємниці, Закону про громадський порядок та ін.

Відсутність органів прокуратури при судах Великобританії пояснюється зазвичай тим, що, з одного боку, присутність представника виконавчої влади була б для англійців несумісна з автономією і гідністю судової влади, а з іншого - статус прокурора порушує рівність звинувачення і обвинуваченого, необхідну в кримінальному процесі. Генеральний прокурор (аторней), у свою чергу, є головним юридичним радником корони в Англії та Уельсі, при цьому будучи членом уряду. Майже аналогічна система діє в державах - колишніх англійських колоніях [6, с. 54].

Таким чином, прокуратура займає своє особливе місце в системі державно-правових органів і покликана здійснювати найважливіші завдання державно-правового регулювання. Водночас традиційною є функція підтримання державного обвинувачення в суді та значна правозахисна роль прокуратури, яка реалізується через правові можливості реагування на звернення громадян.

Спільною для всіх моделей функцій прокуратури є насамперед відсутність особистої зацікавленості у розгляді справи, участь у судових процесах для захисту інтересів держави, а також визначення гарантій незалежності з боку держави для ефективного виконання прокурорами своїх функцій, хоча обсяг таких гарантій зазнає змін.

Список використаних джерел

правовий прокуратура законодавство

1. Конституція США: від 17 вересня 1787 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.umopit.ru.

2. Конституція Французької Республіки: від 04.10.1958 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.megabook.ru.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / за заг. ред. професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.С. Шумила. - К.: Юстиніан, 2012. - 1224 с.

4. Ордонанс: от 22.12.1958 N° 58-1270 // Журнал Французької Республіки. - 2005. - 120 с.

5. Про прокуратуру Іспанії: Закон Іспанії 1981 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.diplay.ru.

6. Про організацію народної прокуратури : Закон Китайської Народної Республіки 1979 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: rassian.china.org.cn/33374.htm.

7. Jean Gicquel, Droit constitutionel et instituons politiques. Montchresten Paris, 1999. - 344 р.

Размещено на Allbest.ru