Форми міжнародного співробітництва під час розслідування ухилень від сплати податків транснаціонального характеру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Форми міжнародного співробітництва під час розслідування ухилень від сплати податків транснаціонального характеру

Останнім часом ухилення від сплати податків транснаціонального характеру безпрецедентно зростають та стають серйозною проблемою для всього світового співтовариства. Протидія таким злочинним діянням вимагає вжиття відповідних заходів як на національному, так і міжнародному рівні. Ефективна боротьба з транснаціональними податковими злочинами можлива за умови взаємодії всіх компетентних органів держав при

© В'язовиченко О.В., 2017 безумовному виконанні взятих на себе міжнародних зобов'язань. Важлива роль у цій діяльності належить формам міжнародного співробітництва під час розслідування ухилень від сплати податків транснаціонального характеру [16].

Питанням міжнародного співробітництва держав у протидії злочинності приділяли увагу такі науковці, як: Ю.П. Аленін, А.Б. Антонюк, О. І. Виноградова, Т.С. Гавриш, І. В. Лєшукова, В.В. Лисенко, О.М. Лящук, А.Г. Маланюк, Ю.В. Оніщик, П.В. Цимбал, Ю.М. Чорноус та ін. Але у вітчизняній науковій літературі форми міжнародного співробітництва під час розслідування ухилень від сплати податків транснаціонального характеру ще не набули грунтовного та комплексного характеру. Саме тому метою статті є з'ясування форм міжнародного співробітництва під час розслідування транснаціональних податкових злочинів.

У Великому тлумачному словнику української мови під словом «форма» розуміється спосіб організації чого-небудь, зовнішній вияв якого-небудь явища, пов'язаний з його сутністю [1, с. 1539]. У словнику іншомовних слів термін «форма» трактується у двох значеннях: 1) зовнішній вид, зовнішній обрис; 2) устрій, структура будь-чого, система організації [2, с. 536]. Звідси слідує, що форми показують, яким чином здійснюється міжнародне співробітництво під час розслідування ухилень від сплати податків транснаціонального характеру.

Необхідно зазначити, що серед науковців відсутній єдиний підхід щодо визначення форм міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю. Так, А.Г. Каткова, П.М. Сивуляк виділяють такі форми міжнародного співробітництва: 1) профілактика і припинення злочинів, щодо яких укладені спеціальні угоди між державами; 2) передача осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання в державі їхнього громадянства або постійного місця проживання; 3) передача органам іншої держави нагляду за умовно засудженими чи умовно звільненими правопорушниками; 4) видача злочинців іншій державі або передача міжнародному органу для кримінального переслідування; 5) захист прав і свобод громадян держави при здійсненні правосуддя в іншій країні; 6) спільне вивчення причин та інших проблем злочинності, а також обмін досвідом роботи поліцейських та інших органів; 7) підготовка кадрів, надання експертних послуг, поставка спеціальних технічних засобів і надання матеріально-технічної допомоги іншим державам; 8) обмін оперативною, правовою та іншою інформацією тощо [3, с. 106].

У свою чергу, на думку В.Ф. Цепелєв, до форм міжнародного співробітництва слід віднести: надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах; видача осіб, які вчинили злочини, для притягнення їх до кримінальної відповідальності чи виконання покарання; передача засуджених до позбавлення волі для подальшого виконання покарання в держави їхнього громадянства або постійного місця проживання; виконання доручень з міжнародного розшуку; обмін оперативною, правовою та іншою інформацією; забезпечення прав і свобод громадян цієї держави при здійсненні кримінального судочинства в іншій; підготовка кадрів, обмін досвідом роботи правоохоронних органів різних держав; надання експертних і консультаційних послуг, спеціальних науково-технічних засобів і матеріально-технічної допомоги іншим державам; спільне вивчення проблем злочинності і боротьби з нею, прогнозування і програмування цієї діяльності; участь в офіційних заходах і науково - практичних конференціях, що обговорюють проблеми міжнародного співробітництва у запобіганні злочинності, боротьбі з нею і при поводженні з правопорушниками [4, с. 33].На нашу думку, деякі запропоновані дослідниками форми міжнародного співробітництва є його напрямами. Зокрема, профілактика і припинення злочинів, щодо яких укладені спеціальні угоди між державами; спільне вивчення причин та інших проблем злочинності, а також обмін досвідом роботи поліцейських та інших органів; підготовка кадрів, надання експертних і консультаційних послуг, поставка спеціальних технічних засобів і надання матеріально-технічної допомоги іншим державам; участь в офіційних заходах і науково - практичних конференціях, що обговорюють проблеми міжнародного співробітництва у запобіганні злочинності, боротьбі з нею і при поводженні з правопорушниками. Напрям у загальному значенні тлумачиться як «лінія руху або лінія розміщення кого-, чого-небудь; шлях діяльності, розвитку кого-, чого-небудь; спрямованість якоїсь дії, явища; спрямованість думок, інтересів» [1, с. 576]. Відповідно, означені вище заходи у межах міжнародного співробітництва є напрямами.

Згідно зі ст. 542 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків [5]. На нашу думку, тимчасова передача осіб є заходом, що реалізується в межах міжнародної правової допомоги, адже це відображено у змісті Глави 43 КПК України «Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій» та інших міжнародних договорах України про взаємну допомогу у кримінальних справах.

Слід відмітити, що не всі форми міжнародного співробітництва, визначені КПК України, можуть бути застосовані під час розслідування ухилень від сплати податків транснаціонального характеру. Зокрема, це стосується таких форм, як видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, та передача засуджених осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 541 КПК України видача особи (екстрадиція) - це видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку [5]. У ч. 1 ст. 2 Європейської конвенції про видачу правопорушників встановлено, що видача правопорушників здійснюється у зв'язку із правопорушеннями, які караються за законами запитуючої Сторони та запитуваної Сторони позбавленням волі на мінімальний строк не менше одного року. Якщо особу визнано винною на території запитуючої Сторони, термін призначеного покарання має становити не менше чотирьох місяців [6]. У двосторонніх міжнародних договорах України про видачу правопорушників зазначено, що екстрадиція особи здійснюється за умови, якщо за законодавством обох Сторін за злочин, у зв'язку з яким направляється запит про видачу, передбачено мінімальне покарання у виді позбавлення волі не менше одного року, незалежно від будь-яких особливостей кваліфікації злочину [7-9]. Згідно з ч. 1 ст. 573 КПК України запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв'язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців [5].

Отже, екстрадиція правопорушників здійснюється за умови, якщо за законом хоча б за один із злочинів, у зв'язку з якими запитується видача, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі не менше ніж один рік. Однак, згідно зі ст. 212 Кримінального кодексу України, ухилення від сплати податків не передбачає покарання у виді позбавлення волі [10]. У зв'язку з цим цю форму міжнародного співробітництва неможливо застосувати під час розслідування транснаціональних податкових злочинів. Винятком можуть бути випадки, коли ухилення від сплати податків буде пов'язане з іншими злочинами, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі (наприклад, якщо ухилення від сплати податків передуватиме легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом) [11, с. 104].

Згідно з ч. 1 ст. 606 КПК України засуджену судом України особу може бути передано для відбування покарання в іншу державу, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умов: 1) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; 2) якщо вирок набрав законної сили; 3) якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк; 4) якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; 5) якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; 6) якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; 7) якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого [5]. Враховуючи те, що однією з умов передачі засуджених осіб є набрання законної сили вироку суду у виді позбавлення волі, а санкція ст. 212 Кримінального кодексу України не передбачає такого покарання, цю форму міжнародного співробітництва неможливо застосувати щодо транснаціональних податкових злочинів.

Відповідно, згідно з КПК України формами міжнародного співробітництва під час розслідування ухилень від сплати податків транснаціонального характеру є: вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, перейняття кримінального провадження, виконання вироків.

Вручення документів - це документи та рішення, долучені до запиту компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу, які підлягають передачі визначеній у запиті особі [5]. Перейняття кримінального провадження полягає у здійсненні компетентними органами однієї держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої держави, за її запитом [5]. Виконання окремих процесуальних дій - це будь-які процесуальні дії, передбачені КПК України або міжнародним договором. Винятки щодо надання міжнародної правової допомоги шляхом проведення процесуальних дій визначено у ст. 557 КПК України. У п. (с) ст. 1 Європейської конвенції про міжнародну правову дійсність кримінальних вироків встановлено, що поняття «вирок» означає встановлення санкції [12]. Згідно зі ст. 2 цієї Конвенції виконанню підлягають такі категорії рішень: санкції, що включають позбавлення волі, штрафи та конфіскації, а також позбавлення прав [12]. Згідно зі ст. 212 Кримінального кодексу України ухилення від сплати податків передбачає покарання у виді штрафу або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю [10], а тому така форма міжнародного співробітництва, як виконання вироків, розповсюджується на податкові злочини транснаціонального характеру. Варто звернути увагу також на те, що у ст. 542 КПК України зазначено, що міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж у цьому Кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження [5].

Вагому роль у координації дій країн відіграє Міжнародна організація кримінальної поліції (далі - Інтерпол), яка завдяки своїй винятковій структурі, нормативній базі і технічному оснащенню здатна ефективно та раціонально координувати міжнародне поліцейське співробітництво, а також безпосередньо брати участь у попередженні та локалізації злочинності [13, с. 12]. Структура Інтерполу передбачає функціонування в кожній державі-члені Національного центрального бюро Інтерполу - підрозділу, який безпосередньо забезпечує міжнародне співробітництво правоохоронних органів своєї держави в рамках Інтерполу, а також надає можливість щодо обміну оперативно-розшуковою, оперативно-довідковою та криміналістичною інформацією про підготовку і вчинення злочинів та причетних до них осіб, а також архівною та в окремих випадках процесуальною інформацією [14].

Під час розслідування ухилень від сплати податків транснаціонального характеру через НЦБ Інтерполу в Україні можна одержувати з Генерального секретаріату або НЦБ Інтерполу в зарубіжних країнах таку інформацію: офіційні назви комерційних структур (фірм, спільних підприємств тощо) та інших юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, розташованих за кордоном; дату їхньої реєстрації у відповідних державних органах, юридичну адресу, номери телефонів та інших телекомунікаційних засобів; прізвища та імена керівників таких структур; основні напрями діяльності; розміри статутного капіталу; відомості про припинення діяльності; відомості кримінального характеру стосовно їхніх керівників та інших працівників. З деяких країн можливе отримання інформації про укладені іноземними фірмами угоди з українськими юридичними та фізичними особами або за їхньої участі та про наслідки їхнього виконання [14].

Слід зазначити, що обмін податковою інформацією під час розслідування ухилень від сплати податків транснаціонального характеру регламентовано як на національному рівні [15], так і в багатьох міжнародних договорах у сфері оподаткування. Це надає підстави для виокремлення такої форми міжнародного співробітництва під час розслідування транснаціональних податкових злочинів, як обмін податковою інформацією.

Т аким чином, формами міжнародного співробітництва під час розслідування ухилень від сплати податків транснаціонального характеру є: обмін податковою інформацією, вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, перейняття кримінального провадження, виконання вироків. Однак нові виклики та загрози транснаціональних податкових злочинів вимагають як удосконалення існуючих форм міжнародного співробітництва, так і впровадження новітніх, з урахуванням специфіки розслідування таких злочинних діянь.

Список використаних джерел

міжнародний злочин кримінальний податковий

1. Великий тлумачний словник української мови / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь, 2002. - 1728 с.

2. Словарь иностранных слов / сост. И.М. Суслова. - М.: Книга, 1987. - 711 с.

3. Каткова А.Г. Международное сотрудничество правоохранительных органов в борьбе с преступностью (процессуальный аспект) / А.Г. Каткова, П.М. Сывуляк // Международное сотрудничество в борьбе с преступностью: учеб. пособ. - Ирпень: Нац. акад. гос. налоговои службы Украины, 2005. - С. 104-120.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України: від 13 квітня 2012 року // Голос України. - 2012. - №90-91 (5340-5341). - С. 9-49.

5. Європейська конвенція про видачу правопорушників: від 13 грудня 1957 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/995_033.

6. Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про видачу правопорушників: від 21 жовтня 2003 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/076_013.

7. Договір між Україною та Республікою Індія про видачу правопорушників: від 3 жовтня 2002 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 356_011.

8. Договір між Україною та Республікою Панама про видачу правопорушників: від 4 листопада 2003 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/591_008.

9. Кримінальний кодекс України: від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №25-26. - Ст. 131.

10. Оніщик Ю.В. Особливості застосування правових норм щодо екстрадиції осіб під час розслідування фінансових правопорушень транснаціонального характеру / Ю.В. Оніщик // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. - 2016. - №2. - С. 100-105.

11. Європейська конвенція про міжнародну правову дійсність кримінальних вироків: від 28 травня 1970 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/994_341.

12. Овчинский В.С. Интерпол (в вопросах и ответах) / В.С. Овчинский. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 320 с.

13. Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів: наказ Міністерства Внутрішніх Справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, ДПА України: від 9 січня 1997 року №3/1/2/5/2/2 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0054-97.

14. Про затвердження Порядку обміну податковою інформацією за спеціальними письмовими запитами з компетентними органами іноземних країн: наказ Міністерства фінансів України: від 30 листопада 2012 року №1247 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon5. rada. gov. ua/laws/show/z2171-12.

Размещено на Allbest.ru