Інституціалізація державного управління інвестиційною діяльністю в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351.82:330.322(477)

Львівський регіональний інститут державного управління

Національна академія державного управління при Президентові України

ІНСТИТУЦІАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ

Ольга ФЕДОРЧАК

Розглядається система органів державного управління інвестиційною діяльністю в Україні. З'ясовується, що до цього часу в Україні не створена єдина інституція в системі органів центральної виконавчої влади, яка би комплексно займалася питанням формування позитивного інвестиційного клімату та залученням іноземних і вітчизняних інвестицій. Встановлюється, що окремі функції управління інвестиційним кліматом розпорошені між трьома установами: Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Національною інвестиційною радою при Президентові України та Офісом із залучення і підтримки інвестицій при Кабінеті Міністрів України. Проте їх сукупні повноваження не забезпечують реалізацію повноцінного процесу управління інвестиційною діяльністю. Доводиться, що оптимізація системи органів державного управління інвестиційною діяльністю в Україні дозволить значно поліпшити стан вітчизняного інвестиційного клімату та підвищить інвестиційну привабливість країни.

Ключові слова: система органів державного управління, інвестиції, інвестиційний клімат.

Olha Fedorchak. Institutsialization of public administration of investment activity in Ukraine

The system of agencies of public administration of investment activity in Ukraine is considered. It was clarified that there was not created a single institution in the system of central executive authorities that would deal comprehensively with the formation of a positive investment climate and attracting foreign and national investments in Ukraine. It has been established that separate functions of management of investment climate are scattered among three institutions: the Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine, the National Investment Council under the President of Ukraine and the Office for attracting and supporting investments under the Cabinet of Ministers of Ukraine. However their combined powers do not ensure the implementation of a full-fledged investment management process. It is proved that optimization of agencies of public administration of investment activity in Ukraine will significantly improve the state of the national investment climate and increase the investment attractiveness of the country.

Key words: system of agencies of public administration, investments, investment climate.

З об'єктивних економічних і геополітичних чинників наша країна є привабливою для іноземних інвесторів, проте недосконалість законодавства разом із відсутністю належного організаційного забезпечення, корупцією, тінізацією економіки і відпливом вітчизняного капіталу за кордон створюють несприятливий інвестиційний клімат. Досвід багатьох провідних економік світу демонструє, що для створення позитивного інвестиційного клімату та залучення вітчизняних та іноземних інвестицій першочерговим є організаційне, законодавче та аналітичне забезпечення потенційних інвесторів. Однак до цього часу в Україні не створено єдиної інституції, яка б комплексно вирішувала ці питання. На сьогодні окремі функції управління інвестиційним кліматом розпорошені між низкою установ. Проте навіть їх сукупні повноваження не забезпечують реалізацію повноцінного процесу управління інвестиційною діяльністю. З огляду на це дослідження оптимізації системи органів державного управління інвестиційною діяльністю в Україні з метою поліпшення вітчизняного інвестиційного клімату та підвищення інвестиційної привабливості країни є актуальним і своєчасним.

З проблематики державного управління інвестиційною діяльністю опубліковано чимало наукових праць вітчизняних авторів, а саме: І. А. Бланка, Л. М. Борщ, T. В. Майорової, В. Ф. Мартиненка, Є. Г. Матвіїшина, М. І. Мельник, А. В. Мерзляк, А. А. Пересади, В. Г. Федоренка, О. М. Чемерис та ін. Науковці справедливо вказують на важливе місце державної участі в процесах інвестування та значущість формування ефективної політики у сфері інвестування. Водночас у вітчизняній науковій літературі існує доволі обмежена кількість публікацій, у яких досліджуються питання організаційної структури державного управління інвестиційною діяльністю. Так, у роботах А. Ю. Арсененка, В. А. Малярчуката С. М. Ткач відображена трансформація державних структур України в інноваційно-інвестиційній сфері. О. А. Шатило у своїх працях дослідив завдання та повноваження різних органів державної влади у сфері інвестування. О. С. Папка та Н. В. Почерніна визначили основні суб'єкти інституційного забезпечення інвестиційної діяльності тощо.

Високо оцінюючи науковий доробок зазначених авторів, зауважимо, що на сьогодні перелік органів влади, що регулюють інвестиційну діяльність на загальнодержавному рівні, потребує актуалізації, оскільки постійні зміни законодавства зумовлюють динамічні зміни організаційної структури управління цією сферою.

Метою статті є аналіз існуючої організаційної структури державного управління інвестиційною діяльністю в Україні, оцінка її раціональності та напрацювання пропозицій щодо її оптимізації для поліпшення вітчизняного інвестиційного клімату.

За роки незалежності в Україні існувала рекордна кількість бюрократичних структур і чиновників, покликаних стимулювати іноземні інвестиції. Крім центральних органів державної влади загальної компетенції, у різний час існували спеціальні державні агенції, які, крім інших, виконували функцію координації іноземного інвестування, а також підрозділи органів виконавчої влади - відділи іноземних інвестицій і вільних економічних зон Кабінету Міністрів України, відділи у Міністерстві закордонних справ України та Міністерстві економіки України, у Фонді державного майна, Державному митному комітеті, Державній податковій адміністрації тощо. І це незважаючи на те, що в період децентралізації управління держава значною мірою зняла із себе обов'язок управління інвестиціями і передала їх на регіональний рівень [4].

Аналіз наукових монографій, законодавчо-нормативних джерел, світового досвіду інвестиційної діяльності, статистичної інформації з різноманітних джерел мережі Інтернет показує, що для сформованої в 1991 р. в Україні організаційної структури управління інвестиційною сферою були характерні складність і висока міра бюрократії. Ця структура включала понад 30 основних установ, що діяли в різний час (рис. 1) [1].

В Україні, на відміну від провідних країн світу, за двадцять п'ять років реформ так і не створена цілісна дійова система органів державного управління інвестиційною діяльністю. Створювались, реорганізовувались і ліквідовувались державні органи, відповідальні за провадження інвестиційної діяльності, однак сформувати надійну інвестиційну основу забезпечення економічного зростання так і не вдалося. З огляду на вищезазначене вважаємо за доцільне розглянути сучасний стан державного управління інвестиційною діяльністю в країні.

На сьогодні державне управління інвестиційною діяльністю в Україні здійснюється на загальнодержавному та регіональному рівнях різними державними структурами - від Верховної Ради до органів виконавчої влади на місцях, кожний з яких має власні повноваження для реалізації інвестиційної політики. їх участь в управлінні інвестиційними процесами обумовлена тими функціями, які вони виконують у загальній системі управління економікою.

Чинну систему органів управління, які беруть участь у формуванні та реалізації інвестиційної політики в Україні, можна розподілити на два ієрархічних рівні управління (табл. 1), (рис. 2).

управління інвестиційний державний клімат

Ієрархічні рівні системи управління інвестиційною діяльністю в Україні

Розглянемо повноваження органів управління інвестиційною діяльністю в Україні на загальнодержавному рівні детальніше.

Значні повноваження щодо державного управління інвестиційною діяльністю має Президент України. Він є главою держави, гарантом її державного суверенітету і територіальної цілісності. Президент має право створювати консультативно-дорадчі органи з питань інвестиційної діяльності.

Однак негативною специфікою вітчизняного законодавства є те, що після кожної зміни влади ліквідуються і змінюються консультативні органи, утворені попередниками [13]. Так, на основі Консультативної ради з питань іноземних інвестицій при Президентові України утворено Раду вітчизняних та іноземних інвесторів. Завдання цієї установи - сприяти залученню й ефективному використанню не лише іноземних, а й вітчизняних інвестицій. Однак згідно з Указом Президента України "Про Національну інвестиційну раду" [10] Раду вітчизняних та іноземних інвесторів ліквідовано та утворено Національну інвестиційну раду як консультативно-дорадчий орган при Президентові України.

Основними завданнями новоствореної Національної інвестиційної ради, як і її попередників, є: розроблення пропозицій щодо стимулювання та розвитку інвестиційної діяльності в Україні, формування привабливого інвестиційного іміджу України; сприяння формуванню основних напрямів державної політики щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні; напрацювання пропозицій щодо стимулювання іноземних та національних інвестицій у розвиток економіки держави; вивчення практики взаємодії суб'єктів інвестиційної діяльності з державними органами; аналіз та узагальнення проблем, які перешкоджають інвестуванню в економіку України, підготовка пропозицій щодо шляхів їх вирішення; участь в опрацюванні проектів актів законодавства з питань інвестиційної діяльності тощо [8].

Формою роботи ради є засідання, які проводяться не рідше ніж два рази на рік. Проте за два з половиною роки роботи Національна інвестиційна рада не провела жодного засідання. Про це йдеться у відповіді Адміністрації Президента на запит провідного експерта стосовно діяльності Національної інвестиційної ради. Зокрема, повідомлено, що Адміністрація Президента не в змозі надати жодної копії рішень ради у зв'язку з тим, що "наразі триває підготовка Указу Президента про затвердження персонального складу Національної інвестиційної ради". Жодних "засідань Ради станом на серпень 2017 року не відбувалося та бюджетних витрат на забезпечення її діяльності не здійснювалося" [2]. Це при тому, що рада утворена ще в грудні 2014 р. Минулого року призначено секретаря ради, який анонсував залучення 3 - 5 млрд дол. США інвестицій протягом 2017 р. Та, на жаль, на сьогодні Національна інвестиційна рада ще не сформована, а залучення в Україну 5 млрд дол. США не відбулося.

Певні повноваження у сфері формування державної інвестиційної політики має також Верховна Рада України. Пріоритетною функцією Верховної Ради вважається законодавча, яка полягає в прийнятті законів у сфері інвестиційної діяльності, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або призупиненні їх дії.

Виключно законами встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон тощо. Складовою частиною законодавчої функції Верховної Ради є законопроекта робота, для чого народні депутати створюють відповідні комітети. Верховна Рада України кожного скликання затверджує певну кількість комітетів, їх назви та предмети відання, установлює мінімальну та максимальну кількість осіб, які можуть входити до складу одного комітету. Зауважимо, що за станом на 2017 р. у Верховній Раді України 8-го скликання не утворено жодного комітету з питань інвестиційної політики (лише підкомітет у складі комітету з промислової політики та підприємництва). За роки незалежності України комітети з питань інвестиційної політики були утворені лише тричі - у складі Верховної Ради України 3-го, 4-го та 7-го скликань.

Відповідальним за формування та реалізацію інвестиційної політики є також Кабінет Міністрів України, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, спрямовуючи та координуючи роботу цих органів. При Кабінеті Міністрів України свого часу діяли різні координаційні, консультативно-дорадчі та спеціальні органи з питань інвестиційної діяльності (Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні; Координаційна група з активізації інвестиційної діяльності; Міжвідомча рада з питань інвестицій та інноваційного розвитку тощо). У жовтні 2016 р. згідно з Постановою Кабінету Міністрів утворено Офіс із залучення та підтримки інвестицій як незалежний тимчасовий консультативно-дорадчий орган при Кабінеті Міністрів України [12].

Основними завданнями офісу є: 1) забезпечення ефективності взаємодії з інвесторами, спрямованої на створення сприятливого інвестиційного клімату шляхом реалізації механізму підготовки та виконання інвестиційних проектів за принципом "єдиного вікна"; 2) забезпечення супроводу іноземних інвесторів при здійсненні інвестицій в Україну; сприяння забезпеченню координації дій органів виконавчої влади стосовно питань, що виникають під час здійснення інвестицій;

3) підготовка пропозицій щодо внесення змін до актів законодавства з метою поліпшення умов інвестиційної діяльності, поліпшення вітчизняного інвестиційного клімату; шляхів усунення системних перешкод для інвестиційної діяльності в Україні; забезпечення захисту прав інвесторів; підвищення ефективності діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади стосовно взаємодії з інвесторами; удосконалення нормативно-правової бази з інших питань; 4) створення відкритого інформаційного ресурсу щодо інвестиційної діяльності в Україні; публікація звітів про результати своєї діяльності в ЗМІ та на веб-сайті офісу; 5) залучення експертів, учених, фахівців для виконання покладених на нього завдань; 6) виконання інших завдань щодо управління інвестиційною діяльністю [12].

За станом на серпень 2017 р. офіс із залучення та підтримки інвестицій розробив програму популяризації та заохочення прямих іноземних інвестицій, яка передбачає функціонування чотирьох кластерів у регіонах України: 1) автомобільного та інформаційно-технологічного кластерів у Західній Україні; 2) деревообробного кластеру на Житомирщині; 3) кластерів з переробки сільськогосподарської продукції та портової логістики на Миколаївщині та Херсонщині; 4) енергетичного і виробничого кластерів у Східній Україні.

Загалом позитивно оцінюючи діяльність офісу із залучення та підтримки інвестицій, зауважимо, що офіс не має статусу центрального органу виконавчої влади. Він є лише тимчасовим консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України, і його рішення мають рекомендаційний характер. Офіс лише співпрацює з інвесторами, але не формує політику щодо залучення іноземних та вітчизняних інвестицій. На нашу думку, роль новоствореного офісу повинна переміститися в бік формування інвестиційної політики, а не її реалізації.

Центральним органом виконавчої влади, на який покладається завдання із забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері інвестиційної діяльності, є Міністерство економічного розвитку і торгівлі.

Відповідно до своїх завдань міністерство виконує такі функції: 1) здійснює формування державної інвестиційної політики, розробляє пропозиції щодо обсягів державних капітальних вкладень для врахування їх під час розроблення проекту Державного бюджету на рік, здійснює контроль за ефективним використанням державних капітальних вкладень; 2) координує роботу центральних і місцевих органів виконавчої влади з підготовки та реалізації проектів, що передбачають залучення іноземних кредитів під державні гарантії; 3) забезпечує проведення експертизи та відбір інвестиційних проектів, які потребують державної підтримки;

4) формує перелік об'єктів державної власності, які можуть бути надані в концесію;

5) формує та реалізує державну політику щодо функціонування спеціальних, (вільних) економічних зон, територій пріоритетного розвитку, надає висновки щодо реєстрації проектів технологічних парків; 6) здійснює заходи щодо формування і реалізації єдиної державної політики у сфері державно-приватного партнерства тощо [7].

Безпосередньо формуванням та реалізацією державної інвестиційної політики займаються два департаменти міністерства: Департамент залучення інвестицій та Департамент державних інвестиційних проектів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (рис. 3). Окрім формування та реалізації державної інвестиційної політики, міністерство формує та реалізує державну політику в інших сферах економіки. Зокрема, на нього покладено функції з формування та забезпечення реалізації державної політики соціально-економічного розвитку, цінової, промислової, зовнішньоекономічної політики, державної політики у сфері торгівлі, державної регіональної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації, управління якістю) та захисту прав споживачів, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з ЄС. Воно є також спеціально уповноваженим органом у сфері державних закупівель, з питань державно-приватного партнерства, регуляторної політики, ліцензування, дозвільної системи, оборонного замовлення тощо.

На сьогодні в Україні відсутній спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інвестиційної діяльності. Як справедливо зауважує О. А. Шатило, основною проблемою державного регулювання інвестиційної діяльності є розпорошеність повноважень між різними органами державної влади у зазначеній сфері. Нині в Україні інвестиційною діяльністю займаються, без перебільшення, всі і ніхто [14].

У попередні періоди ці функції частково виконували: Агентство міжнародного співробітництва та інвестицій (1993 - 1995 рр.), Державне агентство України з інвестицій та інновацій (2005 - 2010 рр.), Національне агентство України з іноземних інвестицій та розвитку (2009 - 2010 рр.), Державне агентство України з інвестицій і розвитку (2010 р.), Державне агентство України з управління національними проектами (2010 р.), Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України (2010 - 2014 рр.). Багаторазове реформування стосувалося переважно перестановки кадрів, зміни назви або статусу державної установи. Слід зазначити, що такі дії, як правило, не підвищували рівень компетентності керуючого персоналу та ефективності діяльності цих установ.

Окремо хочемо зупинитися на діяльності останньої з перелічених установ - Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, яке функціонувало до вересня 2014 р. Основними завданнями агентства були: 1) реалізація державної політики у сфері інвестиційної діяльності; 2) управління національними проектами; 3) здійснення заходів, спрямованих на поліпшення інвестиційного іміджу України, та підтримка інвестиційного розвитку регіонів України. Це була унікальна установа, яка функціонувала як центральний орган виконавчої влади, підпорядкований Кабінету Міністрів України, а не як консультативно-дорадчий орган. Проте Постановою Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" прийнято рішення ліквідувати зазначене агентство, поклавши його функції на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України [11].

Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами відповідало за забезпечення реалізації державної політики у сфері інвестиційної діяльності та реалізації національних проектів. Свого часу вітчизняне законодавство визначало п'ять пріоритетних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку, у межах яких затверджено 17 національних проектів. Зокрема, перелік національних проектів охоплював такі проекти: "LNG Україна" (морський термінал з прийому скрапленого природного газу), "Енергія природи", "Доступне житло", "Нове життя", "Чисте місто", "Якісна вода", "Відкритий світ", "Місто майбутнього", "Вчасна допомога", "Повітряний експрес", "Дунайський коридор", "Індустріальні парки України", "Технополіс", "Олімпійська надія - 2022", "Відроджене скотарство", "Зерно України", "Зелені ринки".

Із часу започаткування інституту національних проектів частка проектів, які перейшли до стадії реалізації, була незначною. Так, лише чотири проекти дійшли до стадії практичної реалізації, ще шість проектів перебували на стадії розроблення техніко-економічних обґрунтувань. Як правило, проекти зупинялися на стадії переговорів та рекламної кампанії.

Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами виконувало такі функції: 1) розробляло відповідне попереднє техніко-економічне обґрунтування проекту і вибирало інвестора для реалізації проекту та укладало з ним відповідний договір; 2) утворювало, реорганізовувало та ліквідовувало державні підприємства для безпосереднього управління окремими національними проектами; 3) здійснювало координацію реалізації проектів, проводило моніторинг та оцінку реалізації національних проектів та визначало соціально-економічний ефект від їх реалізації.

У поточній діяльності агентства орієнтир ставився на залучення іноземних інвестицій для реалізації національних проектів. Для ознайомлення потенційних іноземних інвесторів з національними проектами агентство протягом 2011 - 2012 рр. провело за кордоном 30 спеціальних заходів - "road-show" для презентації таких проектів у багатьох країнах світу.

"Road-show" проводилися як у країнах, які мали значний відсоток інвестицій в українській економіці (Австрія, Німеччина, Польща, Росія, Туреччина, США, Франція), так і в таких, інвестори яких досі не виявляли особливої зацікавленості в інвестуванні вітчизняної економіки (Бразилія, Гонконг, Катар, Кувейт, ОАЕ, Саудівська Аравія тощо). У деяких із цих країн презентації відбувалися в кількох містах (США, Німеччина, Японія), а в деяких країнах (Туреччина, США) презентації проводилися двічі. Проте ефективність таких заходів була надзвичайно низькою. Прямі витрати на рекламу національних проектів перевищували ефект від їх реалізації. Українські дипломати, іноземні спостерігачі, відвідувачі та експерти Європейського банку реконструкції та розвитку акцентували увагу на незавершеності інвестиційних проектів для їх належного подання потенційним іноземним інвесторам. Вони відзначали брак часу, який відводився на підготовку належного техніко-економічного обґрунтування національних проектів, а також відсутність ґрунтовного опрацювання проектів. Подібні зауваження висловлювали американські, арабські, китайські та японські фахівці. Це ускладнювало залучення потенційних іноземних інвесторів [5].

Крім того, експерти відзначали надмірне захоплення пошуком зовнішніх джерел інвестування проектів, недооцінку внутрішнього, регіонального, місцевого потенціалу інвестування. Так, більшість проектів планувалося реалізувати за рахунок іноземного обладнання, оминаючи виробників вітчизняних аналогів. До прикладу, у таких проектах, як "Вчасна допомога", "Чисте місто" та "Енергія природи" не передбачалося жодних заходів на підтримку національного виробника. Зокрема, останній проект передбачав будівництво комплексу вітрових електростанцій, що фактично означало "закупівлю готової голландської або іншої техніки, яка в Україні встановлювалася, а в усій Західній Європі демонтувалася, оскільки в умовах кризи вона вимагала дотацій і ніколи не працювала на збереження електроенергії". Таким чином, національні проекти не передбачали жодної підтримки ні внутрішнього ринку, ні внутрішнього виробника [5].

Національні проекти могли би бути інструментом залучення приватних інвестицій для забезпечення сталого розвитку економіки, досягнення стратегічних цілей та стимулювання інвестиційної діяльності в Україні. Проте вони не відіграли ролі каталізаторів інвестування та мультиплікаторів економічного зростання. Навряд чи доречно пояснювати проблеми у цій сфері лише недостатнім обсягом бюджетного фінансування. Слід було б переглянути підхід до залучення інвестицій. Провідні експерти зазначають, що інвестори зазвичай "не сприймають" такий підхід до залучення інвестицій, за якого держава диктує умови і шукає кошти для власних ідей. Інвестор - це насамперед підприємець, а не банк. Той факт, що досі для українських національних проектів не знайдено жодного приватного інвестора, підтверджує цю аргументацію.

Майже в усіх країнах світу є національні агенції, які займаються консультативною підтримкою потенційних інвесторів. У деяких країнах створені навіть окремі міністерства, що регулюють інвестиційну діяльність.

Міністерства інвестицій у деяких країнах світу

Список використаних джерел / List of references

1. Арсененко А. Ю. Аналіз структури управління інвестиційним кліматом України / А. Ю. Арсененко // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Сер. "Економіка". - 2011. - № 5(4). - С. 3 - 10 [Arsenenko A. Yu. Analiz struktury upravlinnia investytsiinym klimatom Ukrainy / A. Yu. Arsenenko // Visn. Dnipropetr. un-tu. Ser. "Ekonomika". - 2011. - № 5(4). - S. 3 - 10].

2. Канєвський Г. О. Національна інвестиційна рада за рік жодного разу не зібралась / КанєвськийГ. О. - Режим доступу : https://www.depo.ua/ukr/politics/nacionalna-investiciyna- rada-za-rik-zhodnogo-razu-ne-zibralas-20170816623823 [Kanievskyi H. O. Natsionalna investytsiina rada za rik zhodnoho razu ne zibralas / Kanievskyi H. O. - Rezhym dostupu : https:// www.depo.ua/ukr/politics/nacionalna-investiciyna-rada-za-rik-zhodnogo-razu-ne-zibralas- 20170816623823].

3. Ковалівська C. Чергове агентство з інвестицій - необхідність чи системна помилка / Ковалівська С. - Режим доступу : http://iser.org.ua/news/chergove-agentstvo-z-investitsii- neobhidnist-chi-sistemna-pomilka [Kovalivska S. Cherhove ahentstvo z investytsii - neobkhidnist chy systemna pomylka / Kovalivska S. - Rezhym dostupu : http://iser.org.ua/news/chergove- agentstvo-z-investitsii-neobhidnist-chi-sistemna-pomilka].

4. Малярчук В. А. Формування інвестиційного клімату в Україні: інституціональний контекст / В. А. Малярчук // Наук. пр. Донец. держ. техн. ун-ту. Сер. "Економічна". - 2001. - № 26. - С. 43 - 52 [Maliarchuk V A. Formuvannia investytsiinoho klimatu v Ukraini: instytutsionalnyi kontekst / V. A. Maliarchuk // Nauk. pr. Donets. derzh. tekhn. un-tu. Ser. "Ekonomichna". - 2001. - № 26. - S. 43 - 52].

5. Національні проекти у стратегії економічної модернізації України / Я. А. Жаліло, Д. С. Покришка, Я. В. Бережний [та ін.]. - Київ : НІСД, 2013. - 144 с. [Natsionalni proekty u stratehii ekonomichnoi modernizatsii Ukrainy / Ya. A. Zhalilo, D. S. Pokryshka, Ya. V Berezhnyi [ta in.]. - Kyiv : NISD, 2013. - 144 s.].

6. Папка О. C. Засади формування інституційного середовища інвестиційної діяльності в Україні / О. С. Папка, Р. А. Клим // Наук. вісн. Нац. лісотехн. ун-ту України. Сер. "Економічна". - 2015. - № 25.7. - С. 251 - 254 [Papka O. S. Zasady formuvannia instytutsiinoho seredovyshcha investytsiinoi diialnosti v Ukraini / O. S. Papka, R. A. Klym // Nauk. visn. Nats. lisotekhn. un-tu Ukrainy. Ser. "Ekonomichna". - 2015. - № 25.7. - S. 251 - 254].

7. Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі : Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серп. 2014 р. № 459 // Офіц. вісн. України. - 2014. - № 77. - Ст. 2183 [Pytannia Ministerstva ekonomichnoho rozvytku i torhivli : Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 20 serp. 2014 r. № 459 // Ofits. visn. Ukrainy. - 2014. - № 77. - St. 2183].

8. Питання Національної інвестиційної ради : Указ Президента України від 29 серп. 2016 р. № 365/2016 // Офіц. вісн. України. - 2016. - № 69. - Ст. 2324 [Pytannia Natsionalnoi investytsiinoi rady : Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 29 serp. 2016 r. № 365/2016 // Ofits. visn. Ukrainy. - 2016. - № 69. - St. 2324].

9. Почерніна H. В. Інституційне забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності в Public Administration and Local Government, 2017, issue 4(35) Україні / Н. В. Почерніна // 36. наук. пр. Таврійського держ. агротехнол. ун-ту. Сер. "Економічні науки". - 2013. - № 1(3). - С. 192 - 199 [Pochernina N. V Instytutsiine zabezpechennia innovatsiino-investytsiinoi diialnosti v Ukraini / N. V. Pochernina // Zb. nauk. pr. Tavriiskoho derzh. ahrotekhnol. un-tu. Ser. "Ekonomichni nauky". - 2013. - № 1(3). - S. 192 - 199].

10. Про Національну інвестиційну раду : Указ Президента України від 24 груд. 2014 р. № 950/2014 // Офіц. вісн. України. - 2015. - № 1. - Ст. 2 [Pro Natsionalnu investytsiinu radu : Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 24 hrud. 2014 r. № 950/2014 // Ofits. visn. Ukrainy. - 2015. - № 1. - St. 2].

11. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 10 верес. 2014 р. № 442 // Офіц. вісн. України. - 2014. - № 74.

12. Ст. 2105 [Pro optymizatsiiu systemy tsentralnykh orhaniv vykonavchoi vlady : Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 10 veres. 2014 r. № 442 // Ofits. visn. Ukrainy. - 2014. - № 74. - St. 2105].

13. Про утворення Офісу із залучення та підтримки інвестицій: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 жовт. 2016 р. № 740 // Офіц. вісн. України. - 2016. - № 85. - Ст. 2785 [Pro utvorennia Ofisu iz zaluchennia ta pidtrymky investytsii: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 19 zhovt. 2016 r. № 740 // Ofits. visn. Ukrainy. - 2016. - № 85. - St. 2785].

14. Ткач С. M. Управління ризиками інвестиційної діяльності в регіоні: теоретичні основи та прикладні аспекти : монографія / С. М. Ткач. - Львів : ДУ Ін-т регіон. дослідж. НАН України, 2015. - 234 с. [Tkach S. M. Upravlinnia ryzykamy investytsiinoi diialnosti v rehioni: teoretychni osnovy ta prykladni aspekty : monohrafiia / S. M. Tkach. - Lviv : DU In-t rehion. doslidzh. NAN Ukrainy, 2015. - 234 s.].

15. Шатило О. А. Проблеми державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні / О. А. Шатило // Наук. вісн. Академії муніцип. упр. Сер. "Управління".

16. 2010. - № 1. - С. 252 - 258 [Shatylo O. A. Problemy derzhavnoho rehuliuvannia innovatsiino- investytsiinoi diialnosti v Ukraini / O. A. Shatylo // Nauk. visn. Akademii munitsyp. upr. Ser. "Upravlinnia". - 2010. - № 1. - S. 252 - 258].

Размещено на Allbest.ru