Метою статті є аналіз громадської думки мешканців м. Маріуполя та її змін, що відбувались у 2013-2015 рр. Подібний часовий проміжок обраний для дослідження, виходячи з тієї гіпотези, що громадська думка мешканців одного міста з постійним медіасередовищем до початку акцій протесту в 2013 р. та у 2015 р., під час переходу антитерористичної операції до активної фази, змінилась лише частково.

Зазначена мета передбачає виконання таких завдань:

- визначити рівень зацікавленості населення в інформації про органи самоврядування;

- визначити пріоритетні канали отримання інформації;

- оцінити ступінь повноти інформації, отриманої з таких джерел;

- визначити рівень впізнаваності осіб, що входять до місцевого самоврядування;

- охарактеризувати динаміку змін громадської думки в напрямі місцевого самоврядування за два роки.

Загальна кількість опитаних - 3820 осіб чоловічої та жіночої статі шести вікових груп (1418 років, 19-25 років, 26-35 років, 36-50 років, 51-60 років та понад 60 років), не диференційованих за професією, рівнем достатку та освіти.

Результати

Дослідження проведено методом прямого опитування та анкетування, його результати використано в комплексному панельному дослідженні, що проводилось протягом двох років. Респондентський зріз незмінний у загальному плані, але неоднорідний - у персональному, тобто опитування проводились на однакових або схожих майданчиках, але з різними людьми. Такий спосіб зменшує похибку, якщо результати збігаються. Опитування проводилось у мережі Інтернет та персональним анкетуванням, телефоном і методом інтерв'ю. Щодо термінів його проведення: 2013 р. - перший етап, 2015 р. - другий етап.

Результати опрацьовано за допомогою автоматизованих систем обробки даних. Повторне опитування через визначений проміжок часу мало на меті верифікувати поточне. Таким чином, був отриманий темпоральний зріз, який вказує на динаміку змін результатів та їх актуальність і достовірність.

Крім того, було залучено інструменти електронної комунікації для дослідження використання інтернет-технологій органами місцевого самоврядування.

Загальну аудиторію було поділено на шість вікових груп, у кожній ставили однакові запитання, що мали б дати змогу оцінити ставлення респондентів до органів місцевого самоврядування Маріуполя. Визначали рівень поінформованості населення про діяльність міськради та ступінь залученості до процесів самоврядування, зацікавленості в подібній інформації. Дослідження, що були рознесені в часі, надали змогу оцінити дисперсію показників та оцінити причини зміни настроїв і думок громадян на певних етапах. Також потрібно було з'ясувати, наскільки повною є інформація про діяльність органів самоврядування, саме за оцінками безпосередніх учасників самоорганізації. Досить важливим завданням постає визначення якості інформації, вад у способах її доставки та джерела отримання інформації подібного характеру.

Таким чином, у ході обробки результатів дослідження виявлено, що респонденти перших двох вікових груп (14-18 років та 19-25 років) майже не цікавляться новинами про діяльність органів місцевого самоврядування, а сприймають інформацію більше у фоновому режимі. Певну зацікавленість виявили лише 48% опитаних (серед них 56% жінок та 44% чоловіків), на другому етапі дослідження цей показник виріс до 56% (серед них 54% жінок та 46% чоловіків). Обізнаність цих двох вікових груп про діяльність міськради також є невисокою. Серед усіх респондентів лише третина змогли пригадати прізвища та посади членів місцевого самоврядування, окрім мера та секретаря міськради, тоді як на першому етапі дослідження подібний рівень впізнаваності був трохи вищім у цих вікових групах та становив відповідно 68% (серед них 50% жінок та 50% чоловіків) і 82% (серед них 26% жінок та 64% чоловіків). Задоволеність інформаційною діяльністю органів місцевого самоврядування набагато менше, ніж показник відстороненості від самоорганізаційних процесів.

Третя вікова група (26-35 років) виявилась найбільш активною та зацікавленою. На питання "Чи слідкуєте Ви за новинами органів місцевого самоврядування?" майже 80% відповіли стверджувально на другому етапі та майже стільки ж на першому - 72%. Ступінь довіри до офіційних джерел також виріс з часом: з 32 на першому етапі та 41 - на другому. Саме ця група виказала найвищий ступінь залученості до процесів місцевого самоврядування, а саме 79% респондентів вважають себе повноцінними учасниками самоорганізації суспільства та територіальної громади.

Більшість представників четвертої вікової групи (36-50 років)"уважно слідкують" за новинами місцевого самоврядування - 68%, "помірно цікавляться" - 22%, "майже не цікавляться" - 6% та "взагалі не проявляють інтересу" - 4%. За гендерною ознакою тут є невеличкий розрив: серед позитивних оцінок інформації про місцеве самоврядування лідирують чоловічі відповіді - 76% з опитаних називають інформацію, яку вони отримують позитивною та лише 32% жінок підтримують таку позицію, більшість з них не розцінюють таку інформацію як таку, що має позитивне або негативне забарвлення - 39%. Дисперсія показників за проміжок часу між дослідженнями - 1,4%, такими показниками можна знехтувати та вважати припустимою похибкою, оцінивши ставлення цієї групи до новин та їх якості як стабільне.

Четверта вікова група 51-60 років відзначилася в своїх відповідях різницею в джерелах отримування інформації між першим та другим етапами, також змінились показники довіри до інформаційних каналів:

- перший етап: довіра до телебачення становить 12%, друкованих видань - 10%, Інтернету - 10%; канали отримання інформації, що переважають: телебачення - 36%, друковані медіа - 25%, радіо - 21%;

- другий етап: довіра до телебачення - 5%, довіра до інтернет-сайтів - 28%, натомість, друковані видання зберегли рівень довіри на тій самій позначці; але бажання отримувати інформацію з інтернет-ресурсів виросло до 50%, а телебачення - впало до 27%.

Шоста вікова група на першому етапі майже не згадувала інтернет-ресурси у відповідях, ступінь довіри дуже низький до всіх засобів комунікації, але жінки вказали рівень довіри до інформації про місцеве самоврядування на рівні 56%, а чоловіки - 33%. Рівень доступу до такої інформації оцінили дуже високо і чоловіки, і жінки (відповідно 71 та 80%), але більшість чоловіків та жінок вважають настрій інформації про діяльність органів місцевого самоврядування невиправдано позитивним (відповідно 65 та 63%). На другому етапі деякі зміни в каналах комунікації та сприйняття інформації дали змогу зробити висновок, що з появою Інтернету серед інших джерел отримання даних про міську владу збільшилась довіра загалом у кожній гендерній групі на 4-8%. Але спостерігається невизначеність джерел, яким можуть довіряти жителі міста.

Щодо каналів отримання інформації, позитивними або такими, яким можна довіряти, більшість вважають інтернет-ресурси та місцеве телебачення (55 та 26% довіри відповідно), але Інтернет посідає перше місце в багатьох відповідях, що стосуються довіри, доступу до інформації, швидкості її отримання тощо, але програє в персоніфікації джерел - дуже широкий спектр сайтів, з яких отримують інформацію громадяни. Серед таких сайтів у лідерах соціальні мережі та місцеві інформаційні портали.

На першому етапі більшість опитаних вважали інформацію, що вони отримують про діяльність міської ради, достатньою та лише 21% респондентів відзначили неповність її висвітлення. Із часом змінились показники незадоволеності - уже майже 42% вважають інформацію неповною та такою, що потребує уточнень або перевірки. Також набуває популярності відповідь про однотипність інформації в напрямі висвітлення подій та діяльності органів місцевого самоврядування м. Маріуполь.

Висновки